Проповідь на неділю Христа Царя

                          ЦАРІ І ЦАР

                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

        Я, Іван, ваш брат і спільник у біді, і в царстві, і в терпінні в Ісусі, був на острові, що зветься Патмос, за Слово Боже і за свідчення Ісуса Христа.  Я був у дусі Господнього дня, і почув за собою голос гучний, немов сурми, який говорив: «Що бачиш, напиши те до книги, і пошли до сімох Церков: до Ефесу, і до Смірни, і до Пергаму, і до Тіятирів, і до Сард, і до Філядельфії, і до Лаодикії». І я оглянувся, щоб побачити голос, що говорив зо мною. І, оглянувшись, я побачив сім свічників золотих; а посеред семи свічників Подібного до Людського Сина, одягненого в довгу одежу і підперезаного по грудях золотим поясом. А Його голова та волосся білі, немов біла вовна, як сніг; а очі Його немов полум'я огняне. А ноги Його подібні до міді, розпалені, наче в печі; а голос Його немов шум великої води. І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй. І коли я побачив Його, то до ніг Йому впав, немов мертвий. І поклав Він на мене правицю Свою та й промовив мені: «Не лякайся! Я – Перший і Останній, і Живий. І був Я мертвий, а ось Я Живий на вічні віки. І маю ключі Я від смерти й від аду»  (Об’явлення 1:9-18).

Благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти!  (Об. 1:4) Амінь.

Дорогі брати і сестри, вже більше тижня тому відбувся жорстокий розгін Євромайдану.  Весь цивілізований світ жахнувся від того дикого побоїща молоді, яке організував «Беркут».  Уряд до цього часу не затримав жодного виконавця злочину.

 Десятки поранених людей до цього часу перебувають у лікарнях. Трохи менше тижня тому після зіткнень на вулиці Банковій, коли молодих призовників внутрішніх військ почали атакувати  та калічити люди відомого провокатора,  той самий «Беркут» накинувся на протестувальників і почав нещадно бити всіх, хто лишень перебував в нього на дорозі. І не грало ролі, чи ти мирний протестувальник, журналіст, який просто знімає події, а чи навіть народний депутат, який намагається зупинити провокації та повернути події в мирне русло.  Усім однаково розсікали голови і добивали лежачих.

Втім, найбільше мене вразило відео, яке я побачив через декілька днів: на подвір’я неподалік від Адміністрації Президента України стягували затриманих. Там їх, як потім повідомили свідки, митців, інженерів, архітекторів, водіїв брутально катували. Деякі люди від побоїв втрачали свідомість, декого навіть ці садисти у міліцейській формі перепитували «Ти живой?»  Довкола стояли інші міліціонери, які не носили форми «Беркуту», але ніхто, ніхто! не зупинив катування. Потім цих мучеників їхні мучителі змусили упродовж годин лежати на мерзлому асфальті. Що єсть такая прафєсія – людей катувати!?

Такі кадри я бачив востаннє в художніх фільмах про ІІ Світову війну – так поводилися карателі на окупованих територіях.  Деяких побитих тепер заарештовано. Так само як заарештовано деяких журналістів, що надто активно боролися проти звірств і корупції.  Не заарештовано жодного ката, жодного садиста у формі, хоча мільйони людей по всій країні протестують проти такого свавілля влади.

Але чи мають право громадяни і зокрема, християни, протестувати? Слово Боже каже: «Тому той, хто противиться владі, противиться Божій постанові; а ті, хто противиться, самі візьмуть осуд на себе. Бо володарі - пострах не на добрі діла, а на злі. Хочеш не боятися влади? Роби добро, і матимеш похвалу від неї, бо володар - Божий слуга, тобі на добро. А як чиниш ти зле, то бійся, бо недармо він носить меча, він-бо - Божий слуга, месник у гніві злочинцеві!» (Римлян 13:2-4).

Зло - це не  обов'язково те, що не подобається українському чиновникові, а добро - не обов'язково те, що українському чиновникові подобається, бо тоді часто-густо хабарі були би добром, а мирні протести злом.

Зло і добро у державній системі координат визначається Конституцією і відповідними законами, а не чиновником, навіть найвищим. Мирні протести - добро, оскільки вони не заборонені Конституцією, а дозволені. Катування людей і політичні переслідування - зло, бо Конституцією вони заборонені.

З тієї миті, коли влада публічно починає карати добро і заохочувати зло, вона виступає проти Божої постанови і накликає на себе не Боже благословення, а Божий гнів. Царі земні, уся світська влада покликана Богом для того, щоб служити Йому і Його народові.  На жаль, в Україні нині ми так часто бачимо протилежне – нестримний гріх, коли можновладці дивляться на владу, як на можливість панувати, грабувати, катувати і взагалі робити, що заманеться, бо до відповідальності, на їхню думку, злочинців, все-одно не притягнуть. Це – гріх. І це – виклик Божій постанові та глузування з Бога та Його принципу управління світом.

Сьогодні Писання нам розповідає і нагадує про іншого Царя – Царя над царями і Пана над панами. Сьогодні Писання розповідає нам про Царя, Який дав владу в руки усім царям і президентам не для того, аби вони дбали лише про себе, а служили Цареві Небесному і вінцеві Його творіння – людям. Цей Цар – Ісус Христос, Божий Син.

Іван – Його улюблений учень, але нині, у час написання цієї частини Писання, він перебуває на засланні, на острові Патмос.  Він перебуває там за проповідь Євангелія, як сповідує це сам Апостол – «за Слово Боже і за свідчення Ісуса Христа». І ось в одну неділю, яка вже з перших днів Християнської Церкви називається «Господнім днем», Господь Святий Дух показує Іванові і нам Господа Христа – Христа у славі, Христа Царя Небесного.   

Іван чує голос, який з ним говорить і пише: «І я оглянувся, щоб побачити голос, що говорив зо мною. І, оглянувшись, я побачив сім свічників золотих; а посеред семи свічників Подібного до Людського Сина, одягненого в довгу одежу і підперезаного по грудях золотим поясом».  Ісус подібний до Людського Сина, бо Він – не просто Людський Син.  Він – вічний Бог, Який стався Людським Сином у часі. Був час, коли Іван разом із Петром та Яковом бачили Преображення Ісуса і це було захопливе видовище. Але воно не тривало довго. Тепер же Іван бачить Ісуса Прославленого, Сина Людського у славі небесній.  Ісус далі залишається правдивою людиною, але Він – настільки прославлений, що в Ньому ледь вгадується той Ісус, Який народився у Віфлеємі, проповідував на горі та годував людей в пустині.

Ісус, Якого бачить Іван, зодягнутий в довгу одежу і підперезаний по грудях золотим поясом. Це – одяг первосвященика. Він – позначає владу і гідність, яку Ісус має на вічні віки. Ісус – не просто первосвященик. Він істинний Первосвященик.  І найголовніше – Він наш Первосвященик. Ісус Христос, як написано в Посланні до римлян: «праворуч Бога, і Він і заступається за нас» (Рим. 8:34). Добре мати такого Первосвященика, Який Сам має владу і гідність, і Який весь час заступається за нас!

Іван далі описує Ісуса у славі: «А Його голова та волосся білі, немов біла вовна, як сніг; а очі Його немов полум'я огняне». Білий колір голови Ісус та Його волосся позначають Його святість і вічність.  Син разом із Отцем і Святим Духом – вічний Бог.  Усі земні правителі, порівняно з Ісусом – наче сніжинка, яка потрапляє на теплу руку, аби за кілька секунд розтанути. Усі вони покликані служити Йому. І Він пильнує за всіма правителями, президентами, міністрами внутрішніх справ і звичайними громадянами. Він пильнує за всіма людьми на землі. Очі Христа, як полум’я огняне і «Очі Господні на праведних, уші ж Його на їхній зойк, Господнє лице на злочинців, щоб винищити їхню пам'ять з землі» (Пс. 34:15, 16).

Очі Господні і на вас, любі брати і сестри, бо ви – Його діти, і Господь весь час слідкує за вами, аби вас благословляти, підтримувати, піклуватися про вас і приходити вам на поміч та не покидати вас ані в житті, ані в смерті. «І немає створіння, щоб сховалось перед Ним, але все наге та відкрите перед очима Його, Йому дамо звіт» (Євр. 4:13).

Одкровення триває: «А ноги Його подібні до міді, розпалені, наче в печі; а голос Його немов шум великої води». Хай стережеться кожен, хто потрапить під ноги Христа Царя – порятунку невіруючим не буде ні в цьому віці, ні у вічності. Радійте, християни, бо це – ваш Цар і Він топче ваших ворогів!  Псалмоспівець потішає нас: «Шуміли народи, хиталися царства, а Він голос подав Свій і земля розпливлася» (Пс. 46:7).

«І сім зір Він держав у правиці Своїй, а з уст Його меч обосічний виходив, а обличчя Його, немов сонце, що світить у силі своїй». Християнські церкви – в Ісусовій руці.  Це Він тримає нашу рідну Українську Лютеранську Церкву і нашу парафію «Воскресіння». Це Він воює за неї обосічним мечем Його Слова – Законом і Євангелієм, яке щонеділі проповідується із кафедри нашої громади. І це «Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і здатне судити думки та наміри серця» (Євр. 4:12).

Обличчя Христа більше не змарніле, а «немов сонце, що світить у силі своїй». Ніхто, хто бачить це обличчя на ногах втриматися не може, бо ніхто не може побачити Бога і жити. Тому й Іван падає наче мертвий.  Але Іван – віруючий і ось слова Бога Сина до Свого улюбленого учня і до вас, улюблені діти Божі: «Не лякайся!»  Не лякайся, як невіруючий. Хай лякаються безбожні. Хай лякаються лицеміри, що на свята показово в перших рядах тримають свічки, а потім віддають безбожні накази або покривають катів. Бо для них уже запланована зустріч з цим Царем, навіть якщо вони про це не знають і не думають або думати не хочуть.  Вони попадають перед Ним наче мертві, але для них слова «Не лякайся!» не буде.  До них буде сказано: «Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований» (Мт. 25:41).

            А ви, любі брати і сестри, не лякайтеся. Господь далі каже Іванові і вам: «Я – Перший і Останній, і Живий».  Від віку і до віку наш Спаситель – вічний Бог. Він створив усе. Усе Він утримує, про все піклується далі і продовжує Своє творіння. Він – перша і остання інстанція, яка все вирішує. Він дає життя і життя забирає, будучи Сам Живим. Він – Цар неба і землі. Він – Цар над царями і Пан над панами.

            Далі Господь Ісус каже Іванові і нам: «І був Я мертвий, а ось Я Живий на вічні віки».  Ось Який цей Цар! Ось Який наш Цар Ісус Христос. Він не деспотичний володар, який дбає про свої інтереси і готовий втопити у крові свій народ. Цар Небесний, Який дає владу всім земним правителям іде за світ на смерть – на Голгофу, на хрест.  Бо істинний Цар любить Свій народ і хоче Йому добра і вічного життя. Через це Ісус помирає за всі ваші гріхи і провин. Він стає мертвий на три дні, аби воскреснути для вашого виправдання і бути Живим на вічні віки.

            Так само кожен, хто вірує в Нього, має те, що дає воскресіння Христове – виправдання і вічне життя.  Для тих, хто надіється на Христа – для тих, кого Христос Цар у невимовній любові Своїй живить сьогодні Своїми істинними тілом і кров’ю під хлібом і вином Святої Вечері – Ісус замикає смерть, а відмикає життя.  Для віруючих, для вас любі брати і сестри, Ісус замикає ад, а відмикає брами небесні, аби ви були з Ним повіки віків і взяли участь у воскресінні мертвих і житті будучого віку у час Його славетного повернення. Бо цей Цар вас невимовно любить і робить усе задля вашого добра. Він служить вам сьогодні і буде служити вам повіки, як і ви служите Йому і вашим ближнім.  Як служать Христові і народові істинні правителі, президенти, міністри, міліціонери і всі звичайні громадяни Царства Небесного. Прийди, Господи Ісусе!  Амінь.

            Той, Хто свідкує, говорить оце: Так, незабаром прийду! Амінь. Прийди, Господи Ісусе!  Благодать Господа нашого Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь (Об. 22:20, 21).