Проповідь на неділю Святих Торжествуючих

  НАРОД НА РАДІСТЬ

     (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Бо ось Я створю нове небо та землю нову, і не згадаються речі колишні, і не прийдуть на серце! Тож навіки радійте та тіштеся тим, що творю Я, бо ось Я створю Єрусалима на радість, а народа його на веселість! І буду Я Єрусалимом радіти, і втішатися буду народом Своїм, і не почується в ньому вже голос плачу й голос зойку! З цього часу не буде вже юного днями й старого, який своїх днів не поповнить, бо сторокий помре як юнак, а грішник і в віці ста літ буде проклятий!  І доми побудують, і мешкати будуть, і засадять вони виноградники, і будуть їхній плід споживати. Не будуть вони будувати, щоб інший сидів, не будуть садити, щоб інший спожив, дні бо народу Мого як дні дерева, і вибранці Мої зуживатимуть чин Своїх рук! Не будуть вони працювати надармо, і не будуть родити на страх, вони бо насіння, благословлене Господом, і нащадки їхні з ними. І станеться, поки покличуть, то Я відповім, вони будуть іще говорити, а Я вже почую! Вовк та вівця будуть пастися разом, і лев буде їсти солому, немов та худоба, а гадові хлібом його буде порох!... Вони не чинитимуть зла й вигубляти не будуть на всій святій Моїй горі, говорить Господь (Ісаї 65:17-25).

Благодать вам і мир!  (1 Сол. 1:1) Амінь.

Дорогі брати і сестри,  28 і 29 листопада цього року сотні тисяч людей по всій Україні виходили на площі українських міст, аби висловити свій протест проти дій української влади, яка відмовилася підписувати договір про асоціацію з Європейським Союзом. Молодь, люди середнього та літнього віку заявляють про те, що в країни і вже в їхніх дітей, і навіть внуків вкрали майбутнє.  Розчарування, і сум - відчуття, які заполонили серця та уми багатьох українців.  Порушилися надії більшої частини народу.  Втім жевріла ще якась надія, що може якось вдасться знайти спільну мову з тими, хто в Європу не поспішає і заявляє про власну демократичність, аплодує мирним зібранням громадян і як батьки дбають про весь народ. Жорстоке побиття київських дітей зальотним «Беркутом» на Майдані у ніч з п’ятницю на суботу залишило лише одне почуття натомість – обурення.

З цими відчуттями ми зіштовхуємося не вперше. Кругом, де є обман – там не обійтися ні без розчарування, ні без суму, ані без відчуття безнадії, а часом не обійтися і без відчуття обурення. Вчора разом із братом Сергієм я був на Майдані Незалежності. Там я підходив до міліціонерів і переконував їх не чинити насильства щодо мирних протестувальників. Спілкувався із рядовими міліціонерами, сержантами та офіцерами.  Розуміння знаходив у всіх. Аж, вже йдучи додому, натрапив на якогось прапорщика, який глузуючи, сказав, що вони правильно роблять, мовляв хватить мітингувати, а потім ще й похвалив якогось несамовитого, який закликав до розправи над студентами. На мій докір за таке ставлення – знову зневага і глузування.

Ось так хоч якась надія змінюється  відчуттям зовсім іншим.  Коли чуєш, як у тієї чи іншої людини відбирають бізнес, коли чуєш, як з того або іншого видання звільняються журналісти через запроваджену цензуру, а влада мовчить, ні про що добре не віщує.  Коли економіка летить в прірву, країна стає все убогішою і опиняється на грані дефолту, а разом з тим декілька сімей, впритул наближених до влади, при цьому невпинно збагачуються і весь час намножують власні статки, то ні про що добре це не свідчить. Нестримні гріхи відбирають надію у цілого народу. А ті, кому Бог вклав у руки меч, щоб карати злодіїв, рекетирів, рейдерів, злодіїв і грабіжників, застосовують той меч, аби покарати тих, що волають про правосуддя, караючи і бізнесменів, і політиків, і студентів, і учителів, і вдів, і сиріт.

Гріх спонукає начальників забувати наказ Господній: «Пани… занехаюйте погрози, знайте, що і для вас… є на небі Господь, а Він на обличчя не дивиться!» (Еф. 6:9).  Господь не дивиться на те, чи президент ти, чи звичайний громадянин, чи командир «Беркуту», чи тендітна дівчина на київському майдані, яку цей зальотний командир збирається дубасити з усіх сил.  Відповідати перед Богом доведеться не лише за кожен злочин, але й за кожен гріх.  Господь не грається словами, коли каже, звертаючись до всіх нас: «Я Господь, Бог твій, Бог ревнивий, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене» (2 М. 20:5).  Грішиш проти Бога готуйся до страждань не лише в цьому віці, але й вічності.  І хай до страждань у вічному огні пекла готуються твої діти, внуки і правнуки.  Нищиш життя теперішнє і майбутнє своїх співгромадян, руйнуєш їхні надії, знущаєшся із їхніх дітей – Бог не спить і бачить усе, і «Страшна річ упасти в руки Бога Живого!» (Євр. 10:31).

Віруючі в усі часи мали подібні виклики.  Але з віруючими в усі часи був, є і буде Бог.  За найбільш неймовірних обставин, посеред катастроф і принижень, Господь звертався і звертається до Своїх віруючих дітей із чудесними обітницями. Господь каже сьогодні нам через пророка Ісаю: «Бо ось Я створю нове небо та землю нову, і не згадаються речі колишні, і не прийдуть на серце!» Господь каже, аби ми не прикипали серцем до цієї землі і до всього земного.  Бо все це – минуще. Апостол Петро каже, що «земля та діла, що на ній, погорять...» (2 Петр. 3:10).

На місці цієї землі Господь створить нову землю і нове небо.  Господь каже, що не згадаються речі колишні і не прийдуть на серце. Коли Господь тут говорить речі колишні, які згадуються, які приходять на серце, то Він має на увазі гріх.  Гріх не дає спокою нерозкаяному – він весь час змушує невіруючого робити зло.  Гріх прагне надокучати і віруючому, нагадуючи віруючому про своє існування то в розумі, а то в серці.  То він тривожить спомини і нагадує нам про наше колись скоєне зло, а то прагне запанувати над нами і штовхнути нас в обійми сатани.

На новій землі цього вже не буде. На новій землі не буде цілковито гріха. Але чи будемо там ми?  Ми знаємо, що Бог святий і Він нічого грішного терпіти не буде. То для кого ж тоді твориться нова земля і нове небо?  Господь каже далі через Свого любого пророка: «Тож навіки радійте та тіштеся тим, що творю Я, бо ось Я створю Єрусалима на радість, а народа його на веселість! І буду Я Єрусалимом радіти, і втішатися буду народом Своїм, і не почується в ньому вже голос плачу й голос зойку!»

Господь творить нову землю і небо нове для вас. Бо Його звернення спрямоване до кожного, хто його чує і хто вірить Його Слову. Він каже до віруючих радіти та тішитися тим, що творить Бог. І Бог каже у чому саме полягає радість Його людей. Він каже, що творить Єрусалим на радість.  Але як може Бог творити Єрусалим, коли Єрусалим вже існує і Єрусалимом ходить Ісая і в Єрусалимі Ісая проповідує?

Єрусалим, про який говорить Господь – не збудований людьми, а створений Богом. Створений проповіддю Євангелія – доброї, радісної новини про Його Сина, а нашого Спасителя Ісуса Христа. Аби новий Єрусалим був створений, нестворений Син Божий одягнувся у створене, виткане людське тіло в утробі Діви Марії і стався істинною людиною, залишившись вічним Богом. 

Ісус Христос, Син Божий – досконалий і Він мав святе життя.  Там де ми би згрішили, Він не грішив. Там де ми падали в спокусу, Він перед спокусою вистояв. І все це Він робив на нашому місці, заради нас і для нас. Він робив це, бо любить нас ще з вічності, особливою божественною любов’ю, яка ніколи не перестає.

В цьому світі можна мати лише тимчасову радість. Але Ісус каже, щоб ми раділи не тимчасово, а вічно. Він так каже, бо знищує нашу найбільшу проблему, проблему, яка стоїть між нами і вічним життям. Ісус знищує проблему гріха.  За наші гріхи Він іде на Гологофський хрест і проливає на цьому хресті Свою святу кров, якою вас обмито від кожної провини проти Бога і ближнього. Христос на хресті помер за гріхи цілого світу і воскрес для виправдання усіх тих, що вірують в Нього, Христа розп’ятого і воскреслого, Царя над царями і Пана над панами.

Єрусалим, який творить Бог – не мури, не вулиці, і не будинки.  Єрусалим, про який сьогодні пророкує нам Ісая – це люди, люди віруючі в Христа. Господь не каже, що Він буде творити Єрусалим. Він каже: «що творю Я, бо ось Я створю Єрусалима на радість».  Єрусалим, тобто місто віруючих в Христа, тобто Християнська Церква безперервно твориться ще від часу першого проголошення Євангелія в Едемському Саду, але настане такий час, коли Єрусалим, тобто Церква буде створений до кінця. 

Це відбудеться у час повернення Христа. Бо тоді вже Євангеліє не буде проповідуватися – у цьому не буде потреби, бо ми побачимо Христа обличчя в обличчя, а Він воскресить усіх померлих. Якщо ми будемо в той день ще живі, то Він нас преобразить – ми будемо мати нові досконалі тіла і з усіма воскреслими віруючими Господь розташує нас на новій землі.

Господь каже, аби ми вже сьогодні раділи тим, що відбувається сьогодні: прощенням гріхів, яке нам проголошує Господь сьогодні.  Бо коли ми маємо прощення, коли ми виправдані заради Христа самою вірою, то всі болі цього світу і будь-які страждання – сущий дріб’язок, як про нього каже Апостол Павло: «Тож усе я вважаю за втрату ради переважного пізнання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа, щоб знайтися в Нім не з власною праведністю, яка від Закону, але з тією, що з віри в Христа, праведністю від Бога за вірою, щоб пізнати Його й силу Його воскресення, та участь у муках Його, уподоблюючись Його смерті, аби досягнути якось воскресення з мертвих» (Фил. 3:8-11).

Бо де буде воскресення мертвих там буде радість, з якою не порівняти жодної радості, яка лишень може бути тут, навіть у віруючих.  І та радість буде і в нас, і в Бога. Господь каже: «І буду Я Єрусалимом радіти, і втішатися буду народом Своїм, і не почується в ньому вже голос плачу й голос зойку!»  Це тут бандити у міліцейській формі. Це тут – побиття і наруга над невинними громадянами. Це в Україні проливається кров і чиниться беззаконня. Це відбувається в світі, бо тут поки що править балом сатана та його підручні.  Але Боже Слово – певне і надійніше від будь-якого граніту. І Господь вже тішиться Своїм Єрусалимом, Своєю Церквою, віруючими у Христа – вами, любі брати і сестри.   

Господь тішиться вами тут і радіє кожною вашою перемогою над гріхом, над злом і над старою людиною. Господь також бачить ваші біди і відгукується на ваші молитви, і приходить вам на допомогу.  Господь Ісус Христос сьогодні покріплює вас Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібі та вині Святої Вечері та ними запевнює вас про Свою любов і радість, що ви нині – Його діти, для яких Він здобув вічне життя.

Але ще більша радість чекає на нас, коли ми будемо на новій землі, під новим небом, у Його Царстві, де не буде ні плачу, ні зойку, а лише радість, лише любов, лише щастя, лише вічне життя! «Як написано: Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!» (1 Кор. 2:9). А нині ви вже Христів народ на радість Богові.  Прийди, Господи Ісусе!  Амінь.

А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа! (1 Сол. 5:23). Амінь.