Стан Церкви перед гоніннями

Вони обчорнювали одне одного отруєними язиками, вони сварилися один з одним у впертій ненависті. Чимало єпископів, які мали би бути джерелом підбадьорення і прикладом для решти християн, нехтували власними божественними обов’язками та переходили під керівництво мирських царів і покинувши свої престоли та людей, блукали іноземними провінціями та шукали ринків для прибуткового бізнесу. Поки їхні брати у Церкві голодали, вони прагнули мати достаток у грошах. Лукавими замислами вони захоплювали маєтки і збільшували капітали, намножуючи лихварство. То хіба такі ми не заслуговуємо на те, щоб страждати за такі гріхи, коли вже давно почули божественне остереження про суд: «Коли ж його діти покинуть Закона Мого, і не будуть держатись наказів Моїх, коли ізневажать Мої постанови, і не будуть держатись наказів Моїх, тоді палицею навіщу їхню провину, та поразами їхнє беззаконня!» (Псалом 88:30-32). 


Св. Кипріян Карфагенський