ГОСПОДНІ ОСНОВИ ЗЕМЛІ
(Нарис ранкового казання
пастиря В’ячеслава Горпинчука)
І молилася
Анна та й проказала: «Звеселилося Господом серце моє, мій ріг став високим у
Господі! Розкрилися уста мої на моїх ворогів, бо радію з спасіння Твого! Немає
святого, подібного Господу, немає нікого, крім Тебе, і скелі немає, як Бог
наш! Більше не говоріть зарозуміло,
нехай з ваших уст не виходить зухвальство, бо Господь – Бог знання, і Він
упляновує вчинки! Лук сильних поламаний, а немічні оперезалися силою!
Наймаються ситі за хліб, а голодні відпочивають, аж неплідна сімох породила, а
многодітна знесиліла. Господь побиває й оживлює, до шеолу знижає й підносить до
неба. Господь зубожує та збагачує, понижує Він та звеличує. Підіймає нужденного
з пороху, підносить убогого зо смітників, щоб посадити з вельможами й престол
слави їм дать на спадщину, бо Господні основи землі, і на них Він поставив вселенну.
Він ноги святих Своїх стереже, нечестиві ж погинуть у темряві, бо сильним не з
сили стає чоловік. Господь – хай поламані будуть Його супротивники! У небі
Господь загримить, і розсудить Він кінці землі! І Він подасть силу Своєму
цареві, і рога повищить Свого помазанця! (1 Самуїлова 2:1-10).
Дорогі брати і сестри, 101 рік
тому дві українські народні республіки: західноукраїнська та українська
проголосили Акт Злуки двох держав в одну. До складу УНР, відповідно до
Резолюції Ради Самостійної Кубанської Народної Республіки від 20 січня 1918
року прагнула увійти і Кубань, на яку напала безбожна більшовицька Росія. На
спомин про Кубанть, цю велику гілку українського народу і про це рішення Кубані
бути в складі України, ми маємо в Києві вулицю Кубанської України.
Якби не розпинався пан Путін про
якісь міфічні подарунки російських більшовиків українцям, історія свідчить про
протилежне: більшовицька, а тепер уже й збільшовичена аж до самої кості,
нинішня Росія методично і жорстоко відбирала від українців, як землі так і
людські життя, інколи рахунок ішов, як під час Геноциду-Голодомору, на
мільйони. Так, було від України відібрано Кубань, частину наших східних областей,
частину північних земель було передано Білорусі, а західних – комуністичній Польщі – з тих
земель поляками брутально під час операції «Вісла» було виселено сотні тисяч
українців.
Більшовики не дарували земель
Україні, як бреше Путін. Вони, як і він, намагалися, якщо не роздерти її на клапті, то бодай так
понівечити, щоб нічого українського в Україні не було. Просто на все не
вистачило сил і часу. Бо історією, як відомо, керує Господь Бог. І Він допускає
інколи зло, але воно завжди буде на добро тим, хто любить Бога і хто покликаний
Його постановою (Рим. 8:28).
Тож сьогодні, попри всю трагічну
історію України ХХ і ХХІ століття в нас День народної радості, бо український
народ таки має свою державу. Для українців це День народної радості ще й через
те, що ми маємо демократичну державу, де проводяться вільні вибори. А для
християн є ще третя причина для народної радості – наша держава визнає повну
свободу віросповідання. Тож сьогодні у нас є всі причини для радості і для
слухання тих слів, які Українська Церква традиційно використовувала на такий
день, як сьогодні.
Ці слова – молитви Анни, дружини
Елкани та матері одного з найвеличніших пророків Старого Заповіту, Самуїла. Її
серце веселиться Господом, бо попри всіх її ворогів, усіх нашіптувачів, усіх
тих, хто прагнули їй біди та опорочували її – Господь заступився за неї і
виконав її серця бажання – дав їй вагітність і дитину. Анна радіє і дитиною, і
спасінням, яке вона має у Господі.
Звісно ж, вона тут сповідує свою
віру в грядущого Месію-Христа. Її син помаже на царство праотця Того, Кому
віруючий Ізраїль співатиме найпершої Вербної неділі: «Осанна Сину Давидовому!
Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Осанна на висоті!» (Мт. 21:9).
Сьогодні ми радіємо тим, що Бог дав нам вільну, демократичну Україну, але
найбільше ми радіємо тим, що Господь дав нам спасіння у Його Сині Ісусі Христі,
Який помер за наші гріхи і воскрес для виправдання нашого.
Він – Цар Небесний і Він любить
всіх Своїх віруючих. Він називає нас друзями і братами, і сестрами, і синами, і
доньками. Заради Нього Отець Небесний – милостивий до нас. І якщо ми думаємо,
що нам дуже складно, що Україна і наш народ – у важкому становищі, то згадаймо
Анну, її складне життя, її нестерпне життя серед страждань, глузувань і
насмішок, і – її молитви, її віру в Спасителя і відповідь Господа, і Його рясні
благословення так що Анна зараз радіє і співає.
Головне – вірувати в Христа,
уповати на Христа, бути з Христом. Як каже Апостол Павло: «Коли за нас Бог, то
хто проти нас? Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас,
як же не дав би Він нам із Ним і всього?» (Рим. 8:31, 32). Бог дасть усе
необхідне і для нас, і для наших сімей, і для нашої країни – головне бути з
Христом і у Христі. Господь, як співає Анна – така могутня скеля на яку можна
опертися і вистояти проти будь-яких сил. А той, хто пре на цю скелю, буде
нагадувати авіаносця з відомого анекдоту, який пер на маяк, розташований на
скелі і вимагав, аби той поступився дорогою.
Зухвалі будуть Богом понижені,
брехуни будуть Господом засоромлені. Загарбники, які пишаються своєю силою і
нападають на слабших, аби їх пограбувати та знищити, ослабнуть і на собі
відчують силу тих, кого вони нині з усіх сил атакують. Бо як каже і пророкує
Анна: «Лук сильних поламаний, а немічні оперезалися силою!» Бо так діє Господь.
Однак, аби бути оперезаним силою
Богом, слід перед Ним визнати власне безсилля. Аби Україні отримати Божі
благословення, слід покаятись і принести гідний плід покаяння: покору перед
Богом, правосуддя і справедливість для українського народу. Тоді нечестиві
напасники на нашу Україну погинуть у темряві і тимчасовій, і вічній. Бо
несправедлива війна, війна загарбницька, яку проти нас веде Росія, порушивши
усі договори про мир і дружбу – гидота в очах Божих і Росія за це буде покарана.
А ми станемо сильними тоді, коли
визнаватимемо Свою слабкість перед Господом і Його Словом, і Його силу, і Його
правду. Сила України – в українцях. А
українцям варто прислухатись і повірити словам, які в уста Анни вкладає Святий
Дух: «Сильним не з сили стає чоловік». Силу дає Бог. Як ми згадували раніше Він
контролює історію і Він благословляє Своїх вірних дітей. І Він робить щасливим
той народ, чиїм Господом Він є, тобто той народ, Який уповає на Христа. Бо
Господні основи землі і держав, і народів. Хай Він благословить, аби в нашій
Україні, і на всіх українських землях - від Сяну по Кавказ - зростала кількість тих, хто уповає на Христа і хай над нашим
українським народом зростає Боже благословення. Заради Христа. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса
Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24)
Немає коментарів:
Дописати коментар