середу, 22 січня 2020 р.

Ранкове казання на День Соборності України

                      ГОСПОДНІ ОСНОВИ ЗЕМЛІ
       (Нарис ранкового казання пастиря В’ячеслава Горпинчука)

І молилася Анна та й проказала: «Звеселилося Господом серце моє, мій ріг став високим у Господі! Розкрилися уста мої на моїх ворогів, бо радію з спасіння Твого! Немає святого, подібного Господу, немає нікого, крім Тебе, і скелі немає, як Бог наш!  Більше не говоріть зарозуміло, нехай з ваших уст не виходить зухвальство, бо Господь – Бог знання, і Він упляновує вчинки! Лук сильних поламаний, а немічні оперезалися силою! Наймаються ситі за хліб, а голодні відпочивають, аж неплідна сімох породила, а многодітна знесиліла. Господь побиває й оживлює, до шеолу знижає й підносить до неба. Господь зубожує та збагачує, понижує Він та звеличує. Підіймає нужденного з пороху, підносить убогого зо смітників, щоб посадити з вельможами й престол слави їм дать на спадщину, бо Господні основи землі, і на них Він поставив вселенну. Він ноги святих Своїх стереже, нечестиві ж погинуть у темряві, бо сильним не з сили стає чоловік. Господь – хай поламані будуть Його супротивники! У небі Господь загримить, і розсудить Він кінці землі! І Він подасть силу Своєму цареві, і рога повищить Свого помазанця! (1 Самуїлова 2:1-10).

            Благодать, милість та мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Спасителя нашого! (Рим. 1:4). Амінь.

Дорогі брати і сестри, 101 рік тому дві українські народні республіки: західноукраїнська та українська проголосили Акт Злуки двох держав в одну. До складу УНР, відповідно до Резолюції Ради Самостійної Кубанської Народної Республіки від 20 січня 1918 року прагнула увійти і Кубань, на яку напала безбожна більшовицька Росія. На спомин про Кубанть, цю велику гілку українського народу і про це рішення Кубані бути в складі України, ми маємо в Києві вулицю Кубанської України.

Якби не розпинався пан Путін про якісь міфічні подарунки російських більшовиків українцям, історія свідчить про протилежне: більшовицька, а тепер уже й збільшовичена аж до самої кості, нинішня Росія методично і жорстоко відбирала від українців, як землі так і людські життя, інколи рахунок ішов, як під час Геноциду-Голодомору, на мільйони. Так, було від України відібрано Кубань, частину наших східних областей, частину північних земель було передано Білорусі, а західних – комуністичній Польщі – з тих земель поляками брутально під час операції «Вісла» було виселено сотні тисяч українців.

Більшовики не дарували земель Україні, як бреше Путін. Вони, як і він, намагалися, якщо не  роздерти її на клапті, то бодай так понівечити, щоб нічого українського в Україні не було. Просто на все не вистачило сил і часу. Бо історією, як відомо, керує Господь Бог. І Він допускає інколи зло, але воно завжди буде на добро тим, хто любить Бога і хто покликаний Його постановою (Рим. 8:28).

Тож сьогодні, попри всю трагічну історію України ХХ і ХХІ століття в нас День народної радості, бо український народ таки має свою державу. Для українців це День народної радості ще й через те, що ми маємо демократичну державу, де проводяться вільні вибори. А для християн є ще третя причина для народної радості – наша держава визнає повну свободу віросповідання. Тож сьогодні у нас є всі причини для радості і для слухання тих слів, які Українська Церква традиційно використовувала на такий день, як сьогодні.

Ці слова – молитви Анни, дружини Елкани та матері одного з найвеличніших пророків Старого Заповіту, Самуїла. Її серце веселиться Господом, бо попри всіх її ворогів, усіх нашіптувачів, усіх тих, хто прагнули їй біди та опорочували її – Господь заступився за неї і виконав її серця бажання – дав їй вагітність і дитину. Анна радіє і дитиною, і спасінням, яке вона має у Господі.

Звісно ж, вона тут сповідує свою віру в грядущого Месію-Христа. Її син помаже на царство праотця Того, Кому віруючий Ізраїль співатиме найпершої Вербної неділі: «Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Осанна на висоті!» (Мт. 21:9). Сьогодні ми радіємо тим, що Бог дав нам вільну, демократичну Україну, але найбільше ми радіємо тим, що Господь дав нам спасіння у Його Сині Ісусі Христі, Який помер за наші гріхи і воскрес для виправдання нашого.

Він – Цар Небесний і Він любить всіх Своїх віруючих. Він називає нас друзями і братами, і сестрами, і синами, і доньками. Заради Нього Отець Небесний – милостивий до нас. І якщо ми думаємо, що нам дуже складно, що Україна і наш народ – у важкому становищі, то згадаймо Анну, її складне життя, її нестерпне життя серед страждань, глузувань і насмішок, і – її молитви, її віру в Спасителя і відповідь Господа, і Його рясні благословення так що Анна зараз радіє і співає.

Головне – вірувати в Христа, уповати на Христа, бути з Христом. Як каже Апостол Павло: «Коли за нас Бог, то хто проти нас? Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?» (Рим. 8:31, 32). Бог дасть усе необхідне і для нас, і для наших сімей, і для нашої країни – головне бути з Христом і у Христі. Господь, як співає Анна – така могутня скеля на яку можна опертися і вистояти проти будь-яких сил. А той, хто пре на цю скелю, буде нагадувати авіаносця з відомого анекдоту, який пер на маяк, розташований на скелі і вимагав, аби той поступився дорогою.

Зухвалі будуть Богом понижені, брехуни будуть Господом засоромлені. Загарбники, які пишаються своєю силою і нападають на слабших, аби їх пограбувати та знищити, ослабнуть і на собі відчують силу тих, кого вони нині з усіх сил атакують. Бо як каже і пророкує Анна: «Лук сильних поламаний, а немічні оперезалися силою!» Бо так діє Господь.

Однак, аби бути оперезаним силою Богом, слід перед Ним визнати власне безсилля. Аби Україні отримати Божі благословення, слід покаятись і принести гідний плід покаяння: покору перед Богом, правосуддя і справедливість для українського народу. Тоді нечестиві напасники на нашу Україну погинуть у темряві і тимчасовій, і вічній. Бо несправедлива війна, війна загарбницька, яку проти нас веде Росія, порушивши усі договори про мир і дружбу – гидота в очах Божих і Росія за це буде покарана.

А ми станемо сильними тоді, коли визнаватимемо Свою слабкість перед Господом і Його Словом, і Його силу, і Його правду. Сила України –  в українцях. А українцям варто прислухатись і повірити словам, які в уста Анни вкладає Святий Дух: «Сильним не з сили стає чоловік». Силу дає Бог. Як ми згадували раніше Він контролює історію і Він благословляє Своїх вірних дітей. І Він робить щасливим той народ, чиїм Господом Він є, тобто той народ, Який уповає на Христа. Бо Господні основи землі і держав, і народів. Хай Він благословить, аби в нашій Україні, і на всіх українських землях - від Сяну по Кавказ - зростала кількість тих, хто уповає на Христа і хай над нашим українським народом зростає Боже благословення. Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24)

Немає коментарів: