Проповідь на Богоявлення

                                      

ВИПОВНЕННЯ УСІЄЇ ПРАВЕДНОСТІ
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Тоді прибуває Ісус із Галілеї понад Йордан до Івана, щоб христитись від нього. Але перешкоджав він Йому й говорив: «Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі йти до мене?» А Ісус відповів і сказав йому: «Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю праведність». Тоді допустив він Його. І охристившись Ісус, зараз вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього. І ось голос почувся із неба: «Це – Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!»  (Євангеліє від Св. Матвія 3:13-17).

            Христос хрищається! В ріці Йордані!

            Дорогі брати і сестри, голуби часто використовувались за посланців. Нещодавно я дивився документальний фільм про те, наскільки голуби були помічними у часи ІІ Світової війни. Їх особливо активно використовували британські війська, які саме поштовими голубами відправляли повідомлення з європейського театру боїв у Велику Британію. Нацисти змушені були навіть формувати підрозділи спеціальних соколів для перехвату таких голубів.

            Але історія використання голубів – набагато давніша. Ще нашому праотцеві Ноєві оливкову гілку, яка означала, що вода всесвітнього потопу почала спадати, принесла саме голубка. Голуби – дуже лагідні та невинні птахи. Вони живуть посеред нас, у містах і селах. Вони майже домашні птахи і птахи мирні.

            Не випадково голуб, птах миру, з’являється у Хрищенні нашого Господа Ісуса Христа. Христитись до Івана Христителя йшли маси людей. Євангеліє від Св. Матвія звіщає нам: «Тоді до нього виходив Єрусалим, і вся Юдея, і вся йорданська околиця, і в річці Йордані христились від нього, і визнавали гріхи свої» (3:5, 6).

До Івана йшли христитись не лише розкаяні грішники, але й лицеміри. До них послання Івана було суворе: «Роде зміїний, хто вас надоумив утікати від гніву майбутнього? Отож, учиніть гідний плід покаяння! І не думайте говорити в собі: Ми маємо отця Авраама. Кажу бо я вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння! Бо вже до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та й в огонь буде вкинене» (Мт. 3:8-10).

Лицеміри лише вдавали із себе віруючих. Їм хотілося, аби їх вважали за порядних і принципових людей, за провідників Ізраїлю, за еліту єврейського народу. Проте їм було байдуже до Бога та до Його Слова. Вони вважали, що їм не було в чому каятись, бо на їхній власний погляд вони вели дуже добре, благочестиве життя. 

Вони самі собі вигадували правила, виконавши які можна було від Бога вимагати вічне життя. До таких належав фарисей із євангельської оповіді в Луки: «Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник. Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!» (18:11, 12). Саме таких хвальків і само-праведних святош називає Іван зміїним родом, нащадками диявола – таким Христос, Спаситель і Бог непотрібен. Вони знати Його не хочуть. Вони простують до пекла. 

Віруючі визнають власні гріхи. Ми каємось у наших гріхах. Нам варто подивитись на Десять Заповідей, аби усвідомити, наскільки нам бракує праведності і святості, якої від нас вимагає святий і праведний Бог, Який каже: «Будьте святі, бо святий Я, – Господь, Бог ваш!» (3 М. 19:2). Якщо ми будемо дивитися на себе незатьмареним дияволом поглядом, то будемо промовляти разом із царем Давидом: «Свої беззаконня я знаю, а мій гріх передо мною постійно.  Тобі, одному Тобі я згрішив, і перед очима Твоїми лукаве вчинив, тому справедливий Ти будеш у мові Своїй, бездоганний у суді Своїм. Отож я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя» (Пс. 50:7).

Подібне ставлення до царя Давида має і Св. Іван Христитель. Коли Син Божий приходить до Йордану, аби христитись від Івана, той промовляє до Христа: «Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі йти до мене?»  Іван Христитель був останнім пророком Старого Заповіту. Таким він був в очах віруючих і його вважали за істинного святого. Проте істинний святий буде визнавати свою гріховність перед Богом і буде каятись у своїх гріхах, хоча люди тих гріхів не бачать. Люди не бачать гріхів Св. Івана Христителя. Але свої гріхи бачить він і бачить їх Бог.

Через це він і промовляє ці слова до Сина Божого: «Я повинен христитись від Тебе, і чи Тобі йти до мене?» Подібним чином промовляв і Св. Петро, коли благав Христа: «Господи, вийди від мене, бо я грішна людина!» (Лк. 5:8). І Св. Павло промовляв: «Вірним і гідним усякого сприйняття є слово, що Ісус Христос прийшов у світ, щоб спасти грішників, серед яких першим є я» (1 Тим. 1:15). 

Але Ісус не відкидає грішників, хоча й і цар Давид, і Іван Христитель, і Апостол Петро, і Апостол Павло, і ви, і я є грішниками. Він прийшов, аби нас спасти. Через це проповідь ангела над віфлеємськими полями – радість велика. Ангел каже: «Ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь» (Лк. 2:10, 11). 

Іванові Господь лагідно каже, що Він приймає сповідання Свого Предтечі і не заперечує, що Іван – грішник, а Ісус – святий Божий Син. Він промовляє: ««Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю праведність». Найбільш поширені українські переклади Біблії тут вкладають в уста Господу, що годиться виконати усю правду. Але це – неправильний переклад. Господь прийшов, аби нас, грішних, учинити праведними. І в грецькому оригіналі Він говорить про праведність, а не про правду. Правда – добре і правда потрібна. Але Господь прийшов, щоб виконати усю праведність. 

Саме в цьому полягає сенс Хрищення нашого Господа від Івана Христителя. Іван каже Ісусові: «Ти – праведний, а я – грішний. Мені, грішному, треба христитись від Тебе, праведного, а не навпаки». Але Господь Христос хоче праведності всякої, тобто праведності для всіх людей і через це Він христиться.

До Івана йшли христитись грішники, а Ісус – праведний. Йому не потрібно було христитись для прощення гріхів, бо їх Ісус не мав. Але Він христиться, щоб усі гріхи забрати на Себе. Ісус христиться, аби спасти не лише юдеїв, але й усіх людей. Він стає під Закон з невимовної любові Божої до всіх нас – цю любов ми ще називаємо благодаттю. Ісус, святіший від будь-якого Хрищення, воплочена благодать, христиться у Йордані заради усіх нас.

Він, фактично, каже Іванові: «Аби всі люди на світі могли прийти до праведності, ти мусиш охристити Мене. Бо заради  усіх цих людей, яких Я дуже сильно люблю, Я стаю грішником і понесу найсуворіше Боже покарання за кожен їхній гріх на хрест Голгофи. Тож не вагайся, любий Іване, а христи Мене, щоб через три роки ті, що будуть христитись у Моє Ім’я, зодягалися у Мене і в Мою праведність, і ставали любими Божими дітьми і спадкоємцями Царства Небесного».

Ісус христиться, аби слова Отця про Ісуса стосувались і нас – кожного, хто вірує в Ісуса Христа. Коли наш охрищений Господь виходить із води, то «ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього. І ось голос почувся із неба: «Це – Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!»

Коли Бог об’являв Свій Закон через Мойсея, то гора Сінай тряслась і диміла, і там були такі блискавки, і грім, і огонь, що Божий народ злякався. Але коли з Йордану виходить Ісус, то на Нього сходить Господь Святий Дух у вигляді однієї з найбільш миролюбних пташок і навіть символу миру – у вигляді голуба. Як голубка приносить оливкову гілочку патріархові Ноєві і сповіщає його, що відступила вода і буде куди ступити, так і тут Господь Святий Дух у вигляді голуба оповіщає про те, що в Сині Божому є мир для всіх і місце не в пеклі, а в Царстві Небесному. 

Бо над Ісусом небо не замкнене, не зачинене на всі замки і закрите печатями, а розкриті небеса над Сином Божим і лунає з них голос Отця: «Це – Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!» Отець промовляє не до Сина, а промовляє до нас, аби знали в Кому є уподобання Отця і де нам перебувати, аби й ми були уподобані Отцем. Про це перебування проголошує Апостол Павло: «Ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!» (Гал. 3:27).

Син Божий охристився від Івана, аби понести наші гріхи на Голгофу, померти за нас і на нашому місці, обмити усі ці гріхи Своєю святою і невинною кров’ю і на третій день вийти переможцем над гріхом, над владою диявола і над смертю. І для того, аби з Його хреста на нас линуло Боже прощення, а з Його порожнього гробу – виправдання на всіх, хто вірує і уподобання Отця, і Його благодать, і милість, і любов. Слова Отця означають, що всі віруючі у Христа – улюблені діти Отця, яким належить воскресіння і вічне життя у Божому Царстві.

Все це ми отримуємо у нашому Хрищенні, у величезному благословенні, яке багато-хто не розуміє, бо не може повірити у те, що таке просте Таїнство приносить такі великі благословення. Сьогодні багато-хто наполягає на тому, що слід христитись у дорослому віці, що Хрищення має бути осмисленим і все таке інше. Але якщо Хрищення наше діло, тоді воно справді ніякої користі не приносить. Бо тоді воно всього-на всього одне з діл. 

Проте Хрищення – це Заповідь і Таїнство нашого Спасителя. Він запровадив Хрищення і Він його здійснює. Звісно, Він використовує для цього просту воду і простих служителів, ваших пастирів. Але тут діє Його всемогутнє і благодатне Слово. І в Хрищенні ми зодягаємось у Христа. І в Хрищенні наш Господь купає нас і відроджує Духом Святим так, що з ворогів Божих, ми стаємо друзями Божими і навіть Божими дітьми.

Син Божий іде христитись від Івана у Йордані, наче якийсь бідний і нещасний грішник. Але Він це робить для того, щоб у Його Хрищенні ми, убогі жебраки, отримували скарби небесні і навіть самі небеса для вічного життя. Трошки більше тижня тому ми говорили про мудреців зі сходу, для яких зоря була дана як знак, де знайти Ісуса. А нам дане більше ніж зоря і більше ніж знак, бо в Хрищенні Ісуса Три Царі з’являються нам: Бог Отець, Бог Сині і Бог Святий Дух.

І так само Бог Отець, Бог Син і Бог Святий Дух, присутні у нашому Хрищенні, даючи нам відродження, відновлення і вічне життя. І це Хрищення триває. Як мудреці дивились на зорю, так і ми у каятті та врі вертаймося до нашого Хрищення і хай у ньому щоденно топиться наш старий Адам із його гріхами та воскресає нова людина, яка житиме перед Богом у праведності та непорочності вічно. Для цього Христос христився!  У ріці Йордані! Амінь.