Проповідь на неділю по Обрізанні Господа нашого Ісуса Христа

                                       

                             ХРИСТОС – ОТРОК БОЖИЙ
                         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Оце Отрок Мій, що Я підпираю Його, Мій Обранець, що Його полюбила душа Моя. Я злив Свого Духа на Нього, і Він правосуддя народам подасть. Він не буде кричати, і кликати не буде, і на вулицях чути не дасть Свого голосу. Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота тліючого не погасить, буде суд видавати за правдою. Не втомиться Він, і не знеможеться, поки присуду не покладе на землі, і будуть чекати Закона Його острови. Говорить отак Бог, Господь, що створив небеса і їх розтягнув, що землю простяг та все те, що із неї виходить, що народові на ній Він дихання дає, і духа всім тим, хто ходить по ній. Я, Господь, покликав Тебе в праведності, і буду міцно тримати за руки Тебе, і Тебе берегтиму, і дам Я Тебе заповітом народові, за Світло поганам, щоб очі відкрити незрячим, щоб вивести в'язня з в'язниці, а з темниці – тих мешканців темряви!  Я – Господь, оце Ймення Моє, і іншому слави Своєї не дам, ні хвали Своєї божкам. Речі давні прийшли ось, нові ж Я повім, дам почути вам про них, поки виростуть (Ісаї 42:1-9).

            Христос народився! Славімо Його!

            Дорогі брати і сестри, аби отримати перемогу на виборах Президента в Україні, потрібно не лише мільйон гривень для того, аби зареєструватись в кандидати в Президенти, потрібна, як ми добре знаємо медійна підтримка, тобто телеканали, які в нашій країні належать олігархам, повинні весь час такого кандидата рекламувати. Не грає ролі, чи то будуть якісь ролики, художні фільми чи серіали, розважальні телешоу, голос та обличчя такого кандидата має бути почутим «на вулицях», а в нашому випадку – у телескриньках, що займають почесне місце в більшості українських домівок.

            Аби переконати народ в чомусь за тих днів, коли ще не було ні телебачення, ні радіо, ні газет, голос тих, хто хотів донести щось до людей, мав лунати на вулицях. Ось як, наприклад, у книзі Приповістей, зображено діяльність мудрості Божої, тобто пророків, проповідників: «Кличе мудрість на вулиці, на площах свій голос дає, на шумливих місцях проповідує, у місті при входах до брам вона каже слова свої: «Доки ви, нерозумні, глупоту любитимете? Аж доки насмішники будуть кохатись собі в глузуванні, а безглузді ненавидіти будуть знання? Зверніться-но ви до картання мого, ось я виллю вам духа свого, сповіщу вам слова свої!» (1:20-23).

            На вулицях відбувалося змагання між правдою і обманом. Адже на вулицях часто бували і фальшиві пророки, і відверті посланці сатани, які зводили Божий народ, аби народ відступався від істинного люблячого Бога та йшов услід за фальшивими богами. Такими фальшивими богами перед падінням Ізраїлю, були Ваал і Астарта, які апелювали до чуттєвих задоволень, до розбещеності, до масового перелюбу та блуду. Водночас пророків Божих переслідували.

            Сьогодні необов’язково гнати Божих проповідників чи кидати їх у тюрми. Сьогодні від них забирають мас-медіа, газети, радіо та телебачення. Слава Богу, Який залишає ще можливість для християн вільно говорити в інтернеті. Це сьогодні «вулиці» та «площі» для того, аби слухати Боже Слово поза будівлями церкви, ділитися цим Словом, Божою мудрістю. Щоправда, хіба не буває так, що ми часто ми замість Божої мудрості, ділимось плотською і мирською дурістю, яку часто нам підсовують люди, які Христа не знають і ми хапаємось за руку сліпого поводиря, думаючи, що він приведе нас до щастя?

            Апостол Павло каже: «Тож, коли ви їсте, чи коли ви п'єте, або коли інше що робите, усе на Божу славу робіть!» (1 Кор. 10:31). Усе, що ми робимо, каже Апостол, має бути спрямоване на славу Божу. За все інше слід каятись і більше такого не робити. А робити все віднині на славу Божу. Особливо, коли наші вулиці і навіть домівки, через ЗМІ, наповнені криками бісів і їхніх прихильників.

            Але все робити на славу Божу ми самі по собі не можемо. Бо ми народжуємось у гріхах, через це ми перебуваємо в темряві, ми сліпі і невільники диявола. Тож Господь Святий Дух через пророка Ісаю звертає наш погляд на Божого Отрока – Божого Слугу, в Якому і через Якого ми маємо світло, стаємо зрячими, стаємо вільними робити добро і все на славу Божу.

            Бог, звичайно ж, мав і має багато слуг. Ми можемо згадати і Ноя, і Авраама, і Мойсея, і царя Давида, і нашу княгиню Ольгу, князя Володимира Великого, і Мартіна Лютера, і Теодора Ярчука, і хмару інших вірних Божих чоловіків і жінок. Але попри всі ті чудові речі, які вони під проводом Божим здійснили, вони були грішними людьми. Вони були прощені і виправдані Богом, але гріх далі жив у їхній плоті і мав уплив на їхнє життя. Як говорив про таких віруючих Мартін Лютер – simul justus et peccator – і праведний і грішник водночас.

            Але Ісая сьогодні говорить про Божого Отрока, Який є Його Обранцем і Якого полюбила душа Його. Цей Божий Отрок, Божий Слуга – Сам вічний Бог Син, Який стається людиною і народжується у Віфлеємі, про Якого ми співаємо «Бог Предвічний народився» і про Якого сповідує Апостол Павло, що «в Ньому тілесно живе вся повнота Божества» (Кол. 2:9). Цей Син Єдинородний – Улюблений Божий. Його Отець неймовірно любить.

            Але водночас Бог називає Христа, Улюбленого Божого Сина, Отроком – Слугою. На Нього Бог вилив Духа Свого, аби показати всім нам, що Він – Месія, Помазанець Божий, від початку обіцяний Спаситель світу, «в Якому всі скарби премудрости й пізнання заховані» (Кол. 2:3). Христос, Син Давидів, народжений у Віфлеємі – це істинний Скарб. Більшого скарбу ні ціле людство, ні кожен з нас мати не може, бо ніхто і ніщо не може зрівнятися із Божим Сином.

            Але знову цей Скарб Бог називає Слугою, Який звершує правосуддя – подає правосуддя народам. Українцям важко говорити про правосуддя. Здається, що за роки незалежності поняття правосуддя весь час можновладцями розмивалось. Але правосуддя – вкрай важлива тема для Бога. Власне кажучи важливішої теми для Бога не існує, адже вона включає в себе поняття про добро і про зло. А де правосуддя немає, де правосуддя калічать, де розмивають поняття про добро і про зло, – там насправді ведуть війну проти Бога, проти Його влади. Тож там не слід очікувати Божих благословень, а Божого гніву та суду.

            Правосуддя Боже – неминуче. Це важче зрозуміти там, де влада ігнорує те доручення, яке їй дав Бог: карати зло і хвалити добро. Це легше зрозуміти в тих країнах, де влада намагається доручення Боже виконати і карає злочинців та хвалить доброчинців. Проте, незважаючи на те, в якій країні живе людина, Боже правосуддя неминуче здійсниться і всі, хто винні у порушенні Божого Закону, будуть вкинуті на вічні муки до аду. Будь-яка земна тюрма у порівнянні з адом буде здаватись раєм, бо в пеклі, хоча палає вогонь, панує зовнішня темрява і там лише плач і скрегіт зубів.

            Але Син Божий прийшов не для такого правосуддя. Він прийшов здійснити інше правосуддя для народів. Пророк описує Христа, як неймовірно доброго, лагідного, досконалого, святого. На відміну від нас, Він ніколи не судив Своїх ближніх. Натомість Він завжди був другом у всякій потребі. Він проповідував чисте Боже Слово. Він звіщав Євангеліє. Він зцілював недужих, утішав засмучених, насичував голодних, воскрешав померлих.

            В Ньому не було жодного гріха, а лише праведність. Пророк провіщаючи прихід Христа, говорив: «Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота тліючого не погасить, буде суд видавати за правдою». Настільки милостивим, лагідним і сповненим любові мало бути служіння Сина Божого і таким воно справді було. Але як він міг учинити правосуддя?

            Ось ми скільки років як держава боремось за правосуддя, все намагаємось реформувати бідолашні суди, витрачаючи мільярди гривень на утримання всіх рівнів судів, поліції – людей, які наділені владою і силою – і вони не можуть чинити правосуддя!  А тут Христос, милостивий Син Божий має подати правосуддя народам, по-єврейському ґоїм, тобто язичникам!

Аби здійснити це правосуддя, Христос народися, Бог воплотився. Христос не кличе нас до суду. Він забирає усі до одного наші гріхи на Себе і йде на нас на Суд Божий. Він обирає смертну кару - смерть на нашому місці і замість нас. Вічний і святий Бог, істинна та досконала людина, праведний Христос помирає за усіх нас неправедних – за всі народи землі.

Його свята і невинна кров змиває усі гріхи з нас. Він приносить у досконалу жертву за всіх нас Самого Себе. Він помирає і  на третій день воскресає із мертвих, виходить переможцем із гробу на ознаку того, що Його жертва досконала і покарання за весь світ, за всі гріхи, за ваші гріхи і за мої гріхи понесене повне. Правосуддя здійснене. Правосуддя народам подане.

 Це правосуддя подане нам у Євангелії. Євангеліє провіщає нам: прощення для тебе здобуте. Віруй у Христа і ти виправданий, і маєш прощення гріхів, і Його праведність, і ти так само воскреснеш до вічного життя і будеш жити у Божому Царстві повіки віків. Для цього Христос народився. Для цього Він виконав святий Закон і замість тебе приніс Себе у досконалу і вічну жертву.

Віруй у Христа і живи. Христос – наше Світло. Ми не знали виходу із наших гріхів, із смерті, а тепер навіть не Віфлеємська зоря, а Син Божий осяює нам дорогу вічного життя і навіть Сам є цією дорогою, і поживою, яка дає нам вічне життя і в Його Слові, і в Його істинних тілі та крові, якими ми причащаємось під виглядом хліба та вина у Святій Євхаристії.

Бог для цього покликав Свого Сина, аби в Його Ім’я ми всі мали прощення гріхів і вічне життя. Бог злив на Нього Свого Духа, аби в Його Церкві Святий Дух творив спасенну віру через Слово у воді Хрищення та в проповіді з християнської кафедри і таким чином ми з духовно ув’язненого народу – народу, що був ув’язнений дияволом, стали народом вільним, долученим до Христа – частиною Його святої і соборної Церкви.

Ми, що віруємо в Христа, виведені з в’язниці гріха і смерті. Гріхи нам тепер не залічуються, бо вони обмиті кров’ю Христа. А натомість нам залічується праведність Отрока Божого – Слуги Божого – праведність божественна, у яку ми зодягнулися у Хрищенні і яка дається кожному, хто вірує в Христа. Хто вірує в Христа – виправданий, проголошений праведним Самим Богом. Ось таке Христове правосуддя.

Проте ми повинні звернути увагу на важливі слова про те, що слави Своєї Божий Син нікому не дасть. Іншими словами, Він не потерпить у час Свого повернення у славі вихваляння якимись власними ділами або належністю до якоїсь релігії поза вірою в Христа. Він – дуже категоричний зараз і каже, що спасаються лише ті, хто вірує в Сина Божого. І Він буде невблаганний Останнього Дня, коли запросить вас, любі віруючі до Свого Царства, а невіруючих вкине до жахливої і вічної в’язниці пекла, яка була приготовлена для диявола і його посланців, а не для людей. Тож спішімо ділитися Доброю Новиною, що для нас, людей, Христос народився!  Славімо Його! Амінь.