БЛАЖЕННІ, ЩО НЕ
БАЧИЛИ Й УВІРУВАЛИ
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава
Горпинчука)
Того ж дня дня першого в тижні, коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були, були замкнені, бо боялись юдеїв, з'явився Ісус, і став посередині, та й промовляє до них: «Мир вам!» І, сказавши оце, показав Він їм руки та бока. А учні зраділи, побачивши Господа. Тоді знову сказав їм Ісус: «Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!» Сказавши оце, Він дихнув, і говорить до них: «Прийміть Духа Святого! Кому гріхи простите, – простяться їм, а кому затримаєте, – то затримаються!» А Хома, один з Дванадцятьох, званий Близнюк, із ними не був, як приходив Ісус. Інші ж учні сказали йому: «Ми бачили Господа!»... А він відказав їм: «Коли на руках Його знаку відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, – не ввірую!» За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома. І, як замкнені двері були, прийшов Ісус, і став посередині та й проказав: «Мир вам!» Потім каже Хомі: «Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!» А Хома відповів і сказав Йому: «Господь мій і Бог мій!» Промовляє до нього Ісус: «Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!» Багато ж і інших ознак учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані. Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я Його! (Євангеліє від Св. Івана 20:19-31).
Христос воскрес!
Інший страх, до якого, здається наша країна звикла – страх зараження коронавірусом і смерті від нього. Лише декілька днів тому Київ вийшов із червоної зони, а ще декілька тижнів тому від ковіду в Києві помирали щодня по декілька десятків людей. Зараз хвиля захворювань пішла на спад. Але епідемію ще не подолано і ми не знаємо, як будуть розвиватись події.
Учні Христові мали свої страхи. Наше Євангеліє на сьогодні починається з повідомлення про те, що того недільного вечора учні перебували в страху. Вони сиділи за замкненими дверима через те, що боялися юдеїв. Але хіба самі учні не були юдеями? Чому ж тоді вони боялись своїх одновірців? Вони боялись тих юдеїв, які відкинули Христа.
І то вони не просто відкинули Божого Сина, але й зненавиділи Його і Євангеліє до такої міри, що шукали способів як убити Його і врешті-решт добилися Свого. Юдейський провід разом із фарисеями заарештували Христа, висунули Йому фальшиві обвинувачення і добилися від римлян страти Божого Сина через розп’яття на хресті.
Тож учні Христові, будучи самі юдеями – і то юдеями істинними – тими, що вірують у Христа, боялися, що з ними зроблять щось подібне. Адже, коли таке зробили святому Синові Божому, то що говорити про грішних людей таких як Петро, Яків, Іван та всіх віруючих людей – про вас і про мене включно! Ми знаємо, що ні світ, ні диявол, ні слуги диявола – фальшиві провідники та учителі нам добра не бажають. Навпаки, вони хочуть змусити Євангеліє мовчати. Тож учні мали страх і сиділи за замкненими дверима. Як і ми інколи маємо свої страхи і боїмось щось зробити або щось сказати.
І ось саме серед такого страху «з'явився Ісус, і став посередині, та й промовляє до них: «Мир вам!» Ісус з’являється посередині замкненої кімнати. Він не проходить крізь двері чи стіни. Він просто з’явився посеред них і став. Ісус більше не приховує Своєї божественності. Він – істинний Бог і Він – істинна людина. Як істинний Бог – Він всюдисущий. І Він – всюдисущий, як істинна людина. Адже, народившись людиною, Він не перестав бути Богом. А воскреснувши із мертвих Він більше не маскує Свого Божого Єства виглядом раба або слуги.
А посеред невпевненості і страху воскреслий Ісус проголошує це чудове, солодке послання: «Мир вам!» Привітання миру – типове привітання серед східних народів. «Шалом алейхем!» – кажуть одні. «Ассаламу алейкум!» – кажуть інші. «Мир вам!» – кажуть усі своїми мовами. Проте в них це просто побажання. Ісус не просто промовляє слова: «Шалом алейхем! Мир вам!» Він дає мир.
Ще до розп’яття Він був промовляв: «Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!» (Ів. 14:27). Ісус дає істинний мир і найголовніший мир – мир з Богом. І Він також демонструє якою ціною цей мир нам дістався. «І, сказавши оце, показав Він їм руки та бока».
Ісус Христос, істинний Агнець Божий, забрав на Себе всі гріхи світу, всі гріхи учнів і всі наші гріхи і приніс за нас Себе у невинну і досконалу жертву Богові за нас. Його святою і невинною кров’ю, що спливала із Його, пробитих римськими цвяхами, рук і ніг, і з Його боку, обмиті всі наші гріхи. Він помер на нашому місці і замість нас, аби у Своєму воскресінні проголосити нам мир із Богом, виправдання і вічне життя усім Своїм віруючим учням.
Його святі рани – ось свідоцтво про те, що Бог не гнівається на нас. Навпаки вони засвідчують про те, що Бог примирився з нами і прагне, аби ми були в мирі з Ним. Святі рани воскреслого Христа засвідчують, що учням, які зрадили Христа ганебною втечею, відреченням – всі гріхи їхні прощені.
Як прощені вони і нам. Адже ці слова: «Мир вам!» сьогодні чуємо й ми і ці слова від нашого розп’ятого і воскреслого Спасителя стосуються і нас. А коли хтось схоче нас переконати у зворотному і буде вимагати, щоб ми не мали впевненості у прощенні гріхів, виправданні і вічному житті у Христовому Царстві, ми таким скажемо: «Сам Господь Христос помер за нас. Якби це тебе розпинали і якби лилась із твоїх ран кров, то була б то кров грішна і звичайного недостойного грішника. Ти помер би і твоє тіло зотліло б.
Але оскільки наші гріхи забрав на Себе Син Божий і оскільки то з Його рук і ніг текла свята кров, і оскільки прокололи бока істинному Синові Божому, Який помер за нас на хресті, то Він воскрес, бо смерть тримати Його не могла. Бо смерть не може тримати істинного Бога та істинну людину Христа. Його смерть є доказом Божої невимовної любові до нас. Христове воскресіння є доказом повноти Його жертви за всі наші жахливі гріхи та переступи, якими ми будь-коли згрішили проти Бога і проти людини.
І Сам Христос запевнює нас, що наші гріхи прощені і Сам Христос дає нам мир із Богом. Тож ніхто нас не переконає, що ми, бідні, нещасні, розкаяні грішники, потребуємо ще чогось для нашого прощення, якщо Сам Бог каже, що ми прощені, виправдані і маємо мир від Христа – мир з Богом, а отже і воскресіння, і вічне життя.
І навіть більше ми хочемо, щоб і твої гріхи були прощені. Просто покайся і віруй в Христа. І ми проголосимо тобі прощення гріхів, аби й ти радів миром із Богом і мав воскресіння і вічне життя в Його Царстві. Адже воскреслий Христос дає Своїм учням, Своїй святій Церкві, усім Своїм християнам, Святого Духа і Його великий дар супроводжує такими словами: ««Прийміть Духа Святого! Кому гріхи простите, – простяться їм, а кому затримаєте, – то затримаються!» Як ми хочемо, аби ти розкаявся! Як ми хочемо простити твої гріхи, аби й ти жив разом із Христом у Його Царстві повіки віків!» Немає більшого служіння, любі брати і сестри, яким ми могли б служити нашим ближнім на землі! Бо це служіння дає вічне життя!
Проте будуть і скептики, і невіруючі. Наше Євангеліє сьогодні нагадує нам про одного з таких учнів Христових, і навіть Його Апостолів, якого звали Хома. Це від нього пішов наш український вислів «Хома невіруючий» для опису людини, що відкидає реальні факти. Хома не вірував, що Христос воскрес із мертвих. Можливо, це було через те, що він міг мати близнюка, бо й його прізвисько було «Близнюк».
Проте чому не було його разом із іншими учнями, коли Ісус з’явився їм вперше? Чи не через те, що віра його була зруйнована? Та й мова його теж наповнена зверхністю до своїх братів, мовляв, вони його обманюють і довіряти їм нізащо не можна. Тож і слова його виражають невірство: ««Коли на руках Його знаку відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, – не ввірую!»
Тож коли через вісім днів воскреслий Спаситель знову з’явився посеред Своїх учнів, то Він запросив Хому особисто пересвідчитись у Його воскресінні. Але зауважте, любі брати і сестри, як наш воскреслий Господь це робить! Він не карає Свого учня за невірство. Він навіть не картає Його! Всі Христові слова наповнені прощенням і любов’ю. Господь прагне спасіння Хомі. Він хоче, аби й Хома мав мир з Богом і вічне життя в Його Царстві.
Любі брати і сестри, таке саме ставлення Христос має і до нас. Він любить нас. Він хоче, щоб ми спаслися і мали прощення гріхів, праведність і вічне життя. Адже Він пішов на хрест заради нас. І Він воскрес, аби ми, віруючи в Нього так само мали виправдання, воскресіння і вічне життя. Христові відцвящні рани на руках і на ногах, Його проколотий бік – для Хоми, для всіх Апостолів і для всіх нас! Тож на Христове лагідне запрошення: «Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!» Хома промовляє свій коротенький, але сповнений щирості Символ віри: «Господь мій і Бог мій!»
Хома вірує не лише, що Христос воскрес, але Хома вірує в те, що Ісус Христос – Бог. Хома вірує, що Ісус – його, Хоми, Господь і Бог. Яке чудове визнання віри! І яка велика любов Христа, які чудові Його слова, які Він промовляє до Хоми і до всіх нас: «Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!» Хома побачив і увірував, але щасливі ті, хто не бачив Христа воскреслого, а увірував, почувши Євангеліє.
Апостольський вік був наповнений ознаками і чудами, аби люди бачили і вірували. Але воскреслий Господь чітко зазначає, що блаженний, тобто щасливий той, хто не бачитиме ознак, але віруватиме. Як? Слухаючи євангельську проповідь, через яку і в якій діятиме Святий Дух, даний Богом Христовій Церкві. Блаженні, що не бачать Христа воскреслого, але вірують в Нього. Блаженні ті, що бачать хліб і вино Святої Вечері, але вірують, що це істинні тіло і кров Христові, що даються нам на прощення гріхів і на життя вічне.
Про щастя віри свідчить і завершення Євангелія від Івана «Це ж написано, щоб ви ввірували, що
Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я Його!» Не ділами
Закону, не спостерігаючи чуда, а віруючи в Христа, Якого нам проголошує
Євангеліє. І не боялися тих, хто нас
лякає, що Бог нас не любить. Бог любить нас і Бог із нами - Христос посеред нас. Бо Христос
воскрес! Воістину воскрес! Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар