Вийшло друком нове число "Стягу", інформаційного видання Української Лютеранської Церкви. Як завжди, в "Стягові" є новини про життя Церкви та суспільства, інформація про церковно-державні взаємини, проповідь Божого Слова, богословські статті та замітки. В цьому числі "Стягу" є також історичне дослідження о. Тараса Коковського про Станіслава Оріховського, українського студента Лютера та Меланхтона та уривок з роману Лесі Романчук-Коковської "Благословен, хто йде". Стати передплатником "Стягу" можна, написавши на адресу електронної пошти vhorpynchuk@hotmatil.com
Вашій увазі пропоную редакторську статтю.
НА ЦЬОМУ Я СТОЮ
500 років тому в
Європі кипіли суперечки про августинського монаха, Мартіна Лютера, професора
Віттенберзького університету та проповідника місцевої церкви Св. Марії, який
відновив у Церкві проповідь Божого Слова. Він не лише невтомно навчав і
проповідував про спасіння самою вірою в Христа, але й писав багато творів, які,
проповідуючи виправдання заради Христа, з благодаті Божої, тобто без діл і
грошових внесків руйнували основи торгівлі спасінням римської курії і звичаї,
які установились в тогочасній середньовічній Європі.
Папа, звісно, був
обурений і вимагав, щоб Карл V, молодий Імператор
Священної Римської Імперії, видав «бунтівного» монаха Римові. В Римі йому дали
б раду – в них був чималий досвід вирішення таких ситуацій, як-от з празьким
професором, Яном Гусом, якого за євангельську проповідь Римська церква спалила
на стовпі. Карл V, можливо, й видав
би Мартіна Лютера Римові, якби на заваді не став саксонський правитель.
Курфюрст, Фрідріх Мудрий, котрий любив Христа, шанував Євангеліє і закони своєї
країни, які не дозволяли судити німця за межами його країни.
Тож, аби
розібратися із цією справою, було вирішено заслухати Мартіна Лютера в
присутності Імператора на сеймі у німецькому місті Вормсі. Імператор видав
навіть особливий лист, який гарантував Реформаторові Церкви безпеку. 2 квітня
1521 року Мартін Лютер вирушив у подорож до Вормсу. Дорогою Лютера вітали маси
німців, які вже почули та почитали проповідь Євангелія рідною мовою. У
відповідь тим, хто намагався відмовити Лютера від небезпечної подорожі він
відповідав: «Якби у Вормсі було стільки бісів, як черепиці на дахах, то я туди
все-одно поїхав би»[1].
Реформатор був упевнений, що Бог буде з ним.
17 квітня Лютер з’явився
перед сеймом, на якому були присутні біля 5 000 осіб, серед яких був
Імператор зі своїм братом, папський легат, архієпископи та маса інших
високопосадовців. Канцлер поставив перед Лютером два питання: Чи він
зізнається, що книги, які лежать перед ним, його і 2) Чи він відкликає всі свої
книжки і те, що в них написане та чи буде далі триматись своїх поглядів? Як
бачимо ніякого обговорення насправді не було. Був, фактично, допит і тиск з
метою осуду та зречення. Тож Мартін Лютер на перше питання дав ствердну
відповідь, а щодо другого попросив один
день на обдумування відповіді, бо це важлива справа, яка стосується істини
Божого Слова та спасіння душі.
Весь виділений час
Мартін Лютер провів у палкій молитві до Господа, а в четвер 18 квітня 1521
року, ставши перед Імператором і високим зібранням Лютер промовив такі слова: «Тому
що Ваша Імператорська Величність, як також і найласкавіші електори і князі
домагаються простої і спокійної відповіді, то отже моя відповідь така: я не
можу вірити ні самому папі, ані Соборам, бо це очевидно, що одні й другі не раз
помилялися та перебували і собою в суперечності. Через це, якщо мене не
переможуть свідоцтвами зі Святого Письма і не переконають тими самими
місцями Святого Письма, які я наводив,
та не звільнять таким чином мого сумління, яке є зв’язане
Словом Божим, то я нічого відкликати не можу і не хочу, бо робити щось проти
сумління не є ані безпечним, ані добрим, ані подобає християнинові. На цьому я
стою. Інакше вчинити не можу. Боже, допоможи мені! Амінь»[2].
Така відповідь
Мартіна Лютера виявила його непохитну віру в Христа. Вона також виявила німцям
їхнього духовного провідника і учителя народу.
Він став для них духовним авторитетом і взірцем відданості Христові,
Його Слову і своєму народові. Лютер не
зламався під натиском світу і диявола, а з допомогою Христовою вистояв і
переміг. Цього року, згадуючи події 500-літньої давності, просімо в Господа
такої самої непохитної віри і сили вистояти й нам перед нападами світу і
диявола, бо вони не вщухатимуть і намагатимуться зруйнувати християн і нашу
Церкву аж до того Дня, коли наш розп’ятий і воскреслий Господь повернеться у
славі. Прийди, Господи Ісусе!
В’ячеслав Горпинчук
[1]
Теодор Ярчук, Хто такий Мартін Лютер
(Станиславів, 1937, репринтне видання Lutheran Heritage Foundation, друкарня
Горлиця, Тернопіль, 1999), с. 27.
[2]
Там само, с. 28.
Немає коментарів:
Дописати коментар