… Сама вівця має головним
чином цю чудову властивість і гарну чесноту, що вона добре знає голос свого
пастуха і ведеться більше вухами, аніж зором…
… Дивні думки… можуть
приходити до вас, якщо вам не вдасться чути Його голос і Його Слово. Але якщо ви будете міцно їх триматися, то не
будете спокушені ані диявольськими хитрощами, ані несхваленням та гнівом від
світу, ані вашою власною слабкістю і негідністю. Ви зможете виступати наперед і промовляти:
«Хай диявол, світ або моє власне сумління опираються мені настільки жорстоко
наскільки можуть. Я не сумуватиму до смерті з цієї причини. Так мусить бути і так буде, на кожного, хто є
Господньою овечкою, будуть нападати вовки. Хай буде зі мною, що завгодно – хай
варять мене живцем або підсмажують живцем на вогнищі – втіха моя буде в тому,
що мій Пастир віддав за мене власне життя.
Окрім того Він має солодкий, добрий голос, яким Він мене втішає і каже,
що я ніколи не загину, ані вихопить мене жодна людина з Його руки (Івана
10:28). І Він виконає цю обітницю,
незважаючи на те, що станеться зі мною.
Якщо через мою слабкість у мені буде виявлено ще якийсь гріх або інша
вада, то через це мене Він не відкине.
Бо Він – приязний Пастир, Який піклується про слабких овечок, перев’язує
їхні рани і зцілює їх. І аби я був більш
упевненим і не сумнівався, Він як знак, дав мені Свої святі Таїнства».
Так само було і в
пророка.[1] Не завжди був він щасливим, ані міг весь час
співати: «Господь – то мій Пастир, тому в недостатку не буду». Часом йому бракувало багато, і то навіть дуже
багато. Він бувало не відчував ані
справедливості, ані Божої втіхи і помочі, а лише гріх, Божий гнів, жах, сумнів
і страх перед пеклом, як оплакує він це в багатьох Псалмах. Все-таки він покидає власні почуття і
прив’язує Бога до Його обітниці про грядущого Месію і думає: «Хай буде зі мною,
як буде. Я далі маю втіху в моєму серці,
що в мене є благодатний, милосердний Господь, Який є мій Пастир, Слово і
обітниця Якого зміцнюють мене і втішають.
Через це в недостатку я не буду». З цієї причини він і написав цей
Псалом та інші Псалми, аби ми могли бути впевненими, що в справжніх спокусах ми
можемо знайти пораду та втіху ніде інше і що справжнє золоте мистецтво
таке: горнутися до Божого Слова та
обітниці, робити судження на основі цього Слова, а не на основі відчуттів
серця. Тоді точно прийде допомога та втіха і абсолютно нічого не бракуватиме.
Немає коментарів:
Дописати коментар