Християни, які справді
визнають милосердя Христа Господа, готові ділитися своєю їжею і напоями, як це
робила добра самарянка. Перше, звісно, вона виглядала черствою, але коли
Христос настільки красномовно проповідував, то вона навернулася, разом із цілим
містом. Люди відчинили для Нього міські
брами, прийняли Його з радістю і виявили до Нього всяку доброту. Він залишався
в них два дні і вони би й далі тримали Його серед Себе з радістю. Християни
повторюють їхній приклад. А інші говоритимуть: «Я мушу все притримати для себе,
дивитися, аби хтось собі чогось не купив». І додають: «Треба відбирати від
пастирів, калічити навмисно коней, а на сплату податків давати наполовину
полову, а наполовину кукіль». Вони намагаються загребти все в свої мішки,
змушуючи вкінці Бога послати на них зливу палаючої сірки та пекельного вогню і
направити до них Брата Ландскнехта, аби він приставив до їхнього серця свого
списа та вирвав від них їхні талери. Нас повинен засоромлювати приклад самарян,
які завели Христа в своє місто. Наш текст повідомляє нас, що їхнє місто
перебувало під забороною. Для них це
була така перепона, з якою ми й не зіштовхуємося. Господь дуже їх хвалить і
Євангеліє каже нам, що Він перебував там два дні, а не лише один день.Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана
Немає коментарів:
Дописати коментар