Багато духовної влади та мало духовного уряду

    Якби запанував такий стан справ, то можна було би говорити про те, як слід шанувати духовну владу. Але нині ситуація дуже нагадує ситуацію з природними батьками, які дозволяють своїм дітям робити все, що ті хочуть. Сьогодні духовна влада видає постанови, звільнення від обітниць і приймає гроші. Вони прощають більше ніж мають владу прощати. Про більше не казатиму.  Цього ми бачимо більше, ніж добра. Керує всім жадібність. Те, що слід стримувати – тому, фактично, навчають. На власні очі ми бачимо, що в усіх відношеннях духовний стан – набагато більш мирський, ніж сам стан мирський. Тим часом християнський світ має цілковито розоритися, а ця Заповідь має бути викинута геть.     
     Якби єпископ про ці всі вимоги віддано піклувався, дбав про них, здійснював візитації та виконував свої обов’язки так як слід, тоді для нього було би надто великим навіть одне місто. Бо за днів Апостолів, коли християнський світ перебував у найкращому стані, кожне місто мало свого єпископа, хоча християни складали найменшу частку населення. Що ж станеться, коли один єпископ хоче стільки всього, а той стільки, цей хоче весь світ, а той – половину світу?     
     Пора, аби ми молилися до Бога про милосердя. Ми маємо чимало духовної влади, але не маємо взагалі духовного уряду або маємо дуже мало духовного уряду. Тим часом, хай кожен, хто може, допомагає наскільки це можливо, аби установи, монастирі, парафії і школи були добре впорядковані та керовані. Також має бути одним із завдань духовної влади скорочення (кількості) установ, монастирів і шкіл там, де про них не можна належним чином піклуватися. Набагато краще не мати жодного монастиря або установи, аніж мати той монастир або установу, де править зла система і де вона провокує Бога ще більше до гніву.                

Мартін Лютер, з Трактату про добрі діла