Князь
також мусить бути дуже мудрим і не завжди нав’язувати власну волю навіть тоді,
коли він має право і всі підстави так чинити. Бо набагато шляхетнішою чеснотою
є дещо поступитися власними правами аніж (ризикувати завдати шкоду) майну і
власності, де це стосується вигоди підлеглих. Як нам відомо, мирські права
дійсні лише щодо речей цього світу.
Тому абсолютно
нерозумним є казати: «Я маю на це право і через візьму це силою і утримуватиму
це, хоча через чинення цього на інших людей найдуть всякі нещастя. У цьому
відношенні ми читаємо про Цезаря Августа, що він не хотів вести воєн,
незважаючи на те, наскільки великою була його правда, хіба що було чітко видно,
що буде більша вигода, аніж шкода, або, принаймні, терпима шкода. Він говорив,
що війну можна вподібнити до ловитви риби золотим неводом – ніколи не зловиш
стільки, скільки ризикуєш втратити. Той, хто їде на возі, мусить діяти по
іншому, аніж тоді, коли би він ішов один.
Коли він один, то він може йти, підстрибувати та робити все, що йому
подобається, але коли він їде, то мусить контролювати і керувати таким чином,
аби могли рухатися кінь і віз. Він має звертати більшу увагу на коня і воза,
ніж на себе. Князь перебуває в такому самому становищі. Він стоїть на чолі і
веде маси, і мусить не йти та робити, як хоче він, а так, як можуть це робити
маси. Він повинен більше уваги звертати
на їхні потреби і необхідності, аніж на власну волю та власне задоволення. Коли
князь править відповідно до власної скаженої волі і слідує за власною думкою,
то він як божевільний візниця, який летить вперед зі своїм конем і возом
кущами, канавами, річищами, горами та долами, незважаючи на дороги та мости.
Довго він не їхатиме. Він приречений розбитися.
Тож найбільшою
цінністю для правлячого класу було би, якби з юності вони читали (або, щоби їм
читали) історичні книги, і священні, і світські. В цих книгах вони знайдуть
багато чого (через приклади) про мистецтво управління, аніж в усіх книгах про
закон. В Естер 6 (:1) ми читаємо, що так робили царі Персії. Історичні приклади
дають і навчають набагато більше ніж закони та постанови. У перших навчає
окремішній історичний досвід, а останній невипробувані та непевні слова.
Немає коментарів:
Дописати коментар