Проповідь на 7-у неділю Богоявлення

                                                  СВІТЛО І СЛАВА НАРОДУ

                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

          

Говорить отак Бог, Господь, що створив небеса і їх розтягнув, що землю простяг та все те, що із неї виходить, що народові на ній Він дихання дає, і духа всім тим, хто ходить по ній. Я, Господь, покликав Тебе в праведності, і буду міцно тримати за руки Тебе, і Тебе берегтиму, і дам Я Тебе заповітом народові, за Світло поганам, щоб очі відкрити незрячим, щоб вивести в'язня з в'язниці, а з темниці тих мешканців темряви!  Я Господь, оце Ймення Моє, і іншому слави Своєї не дам, ні хвали Своєї божкам.

Речі давні прийшли ось, нові ж Я повім, дам почути вам про них, поки виростуть. (Ісаї 42:5-9).

        Божій Церкві… посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим… благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!  (1 Кор. 1:2, 3). Амінь.

Дорогі брати і сестри, є легенда про те, як чоловік, гуляючи берегом моря, раптом провалився у сипучий пісок.  Він зрадів побачивши трьох мандрівників – ними виявилися Конфуцій, Будда і Магомет.  Підійшовши до нього і побачивши приречений і безпорадний стан чоловіка, Конфуцій промовив: «Само собою зрозуміло, що люди повинні триматися від таких місць якомога далі».  Будда дав свою оцінку події: «Хай біда цього чоловіка буде наукою для решти світу».  Магомет промовив до бідаря: «На жаль, це – воля Божа».  Але тут Хтось надійшов та промовив до чоловіка: «Друже, не відштовхуй моєї руки – Я тебе витягну». Чоловік повернув голову, побачив простягнуту руку, яка колись була пробита цвяхом і почув: «Не бійся і довіряй Мені, Я – Ісус!»

            Власне кажучи, те як ми поводимося в цьому житті, як ми живемо і ставимося до бід інших людей, можна зауважити, чиїми послідовниками ми є насправді. Як ми ставимося до хворих і немічних у нашій сім’ї, парафії і в нашому суспільстві?  Як ми реагуємо на біду, в яку потрапляють наші ближні?  Якщо ми починаємо мудрувати і казати, що коли хтось випадково втрапляє в халепу або якусь біду – то це його особиста проблема, адже треба триматися осторонь будь-чого, що може накликати на нас лихо, то ми мандруємо з неправедним східним філософом. 

Коли ми вважаємо, що ми повинні використовувати біду інших людей лише для повчання  решти світу, то ми йдемо слідами ще одного неправедного філософа.  А списувати власну байдужість на волю Божу годиться хіба що для тих, хто не знає правдивого Бога, Який не ходить в товаристві неправедних філософів і фальшивих пророків, а йде власною, осібною дорогою, яка обов’язково проходить крізь сипучі піски бід, в які ми захоплені і витягає нас на безпечне місце – на непорушну скелю.  Христос – не такий, як фальшиві боги.  Христос – не такий, як фальшиві пророки.  Христос – не такий, як байдужі та неправедні послідовники в будь-якій релігії і навіть не такий, якими буваємо ми, коли гріх раптово починає над нами брати гору і стримує нас від того, аби ми спішили на допомогу нашим знедоленим братам і сестрам.

            Про Христа пророкує Ісая в сьогоднішньому тексті зі Священного Писання, коли каже Ким є Він насправді, Кого Він представляє і що означає Божий Новий Заповіт. Про Христа говорить Сам Бог Творець.  Ці слова – вкрай важливі для кожної людини і до цих слів слід пильно прислуховуватися саме через те, від Кого вони походять.  Їх промовляє не філософ, не один з претендентів на істину, а промовляє їх Той, Хто створив небеса. Слухайте ці слова уважно, люди!  Вони промовлені Тим, Хто створив землю на якій ви живете, якою ви ходите і ресурси якої ви використовуєте. Слова, які ми чуємо сьогодні з Писання промовляє Той, Хто дає вам дихання, Хто дає вам життя, а отже ви перебуваєте в Його руці, бо Той, Хто дає життя, може однієї миті це життя від вас і відібрати.  Тому не просто чуйте ці слова, любі брати і сестри, а слухайте їх. Прислухайтеся до розмови, яка відбувається всередині Святої Трійці, бо такі розмови виявляються людям не часто.  Вам же дано привілей почути слова, які Бог промовляє Своєму Єдинородному Синові.

            Він каже до Нього: «Я, Господь, покликав Тебе в праведності».  Син Божий, Ісус Христос – єдиний покликаний в праведності. Ісая, великий пророк і євангеліст Старого Заповіту був вигукнув, побачивши Бога: «Горе мені, бо я занапащений! Бо я – чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!»  Всі люди, навіть пророки – грішні.  Всі вони потребують праведності.  Але не Христос.  Христа Бог кличе в праведності.  Ісус Христос – Його Син Єдинородний.  Ісус – вічний Бог.  Ніколи не було такого часу і не буде, коли Христос не мав праведності. Ісус – праведний споконвіку.  Його праведність досконала, божественна.  Бог – Сам праведний і вимагає праведності від усіх.

           

Розмова, до якої ми прислухаємося в сьогоднішньому тексті – для нас вкрай важлива, бо ми народжуємося без праведності. За нашою природою ми – духовні сліпці. Ми – в’язні гріха.  Аби жити вічно, аби бути вільними, нам потрібна праведність, як для дихання в цьому світі нам потрібне повітря.  Немає повітря – немає життя.  Немає праведності – немає вічного життя, а є гріхи та Божий гнів.  Але ось що каже Бог далі до Свого Єдинородного Сина: «буду міцно тримати за руки Тебе, і Тебе берегтиму, і дам Я Тебе заповітом народові, за Світло поганам». 

Бог обіцяє Своєму Синові, що Він буде даний поганам, тобто нам, аби ми більше не ходили в темряві, а мали Світло, були з Богом, і аби Бог був посеред нас.  Для цього Бог дає Свого Сина у світ.  Він дає Йому цю чудову та велику обітницю, що Він буде міцно тримати Христа за руки, тобто перебуватиме з Ним і Він її виконує. Бог дає Своєму Єдинородному Синові обітницю, що Він берегтиме Його і її Він виконує.  Ці обітниці виконуються від часу зачаття нашого Спасителя в утробі Діви Марії і до воскресіння нашого Господа на третій день по Його смерті на хресті Голгофи.

Бог кличе Христа в праведності, аби сьогодні ми, любі брати і сестри, могли радіти і тішитися тим, що ми заради Христа, називаємося виправданими дітьми Божими, праведними людьми.  Ісус Христос – праведний і Він приходить, аби відкрити очі незрячим та вивести в’язнів з в'язниці.  Сьогодні євангельський текст, який ми чули звіщав нам оповідь про те, як Спаситель відкрив очі незрячому біля Єрихону. Господь здійснив дуже багато чуд.  В Євангеліях записана лише дещиця того, що чинив наш Спаситель: від перетворення води на вино до нагодування багатьох тисяч людей кількома хлібинами та рибинами, від зцілення від недуг – до воскресіння померлих.  Апостол Іван пише: «Багато є й іншого, що Ісус учинив. Але думаю, що коли б написати про все те зокрема про кожне, то й сам світ не вмістив би написаних книг!» (Ів. 21:25). 

В усьому цьому ми бачимо те, як Бог виконує Свої обітниці. Він дає Христа Своєму народові.  Він перебуває з Ним. Він береже Його. Але робить це Він по-особливому – не так, як береже нас і не так, як перебуває з нами.  Бо ми – люди і ми – створіння.  А те, як Бог перебуває з Ісусом і як Він Його тримає, і як Він Його береже – цього нам не зрозуміти, бо це – велика таємниця, адже Ісус – людина лише в часі, від Його зачаття, а у вічності Він – вічний Бог, а нам ніколи не збагнути того, як діє Бог всередині Святої Трійці. 

Ми можемо про Бога знати лише те, що об’являє нам Він Сам у любові Своїй через Своє святе і непомильне Слово.  А воно нам звіщає, що Ісус не просто чинить чуда, не просто відкриває фізичні очі незрячим.  По іншому й бути не може, бо хіба може темрява перебувати поряд зі Світлом? Але Бог обіцяє щось набагато більше і щось набагато більше Він у Христі виконує.  Яка користь від фізичного зору, якщо ми залишаємося незрячими духовно і не бачимо Бога?  Яка користь від доброго фізичного здоров’я, якщо ми перебуваємо в духовній в’язниці і міряємо свої духовні камери в тюрмі диявола кроками здорових ніг, закутими в кайдани неправедності?

Ісус відкриває наш духовний зір.  Ісус руйнує нашу духовну в’язницю. Ісус розриває наші пута неправедності.  Він бере на себе всю нашу духовну сліпоту, всі наші гріхи, всю нашу неправедність і несе їх на хрест.  Там Він змиває з нас усяку неправедність і гріх Своєю святою кров’ю і там Він, праведний, помирає за нас, неправедних і у Своєму воскресінні на третій день Він, Світло, розганяє темряву неправедності, проголошує нас виправданими і дає нам духовний зір і свободу від диявола, гріха та смерті, свободу до вічного життя у Божому Царстві, свободу любити Бога і наших ближніх тією любов’ю, яка ніколи не перестає! 

Він, Христос, не перестає любити вас. Він зодягає нас у Свою праведність у Хрищенні.  Він сяє посеред вас Своїм Словом так що ми разом із Псалмоспівцем сповідуємо: «Для моєї ноги Твоє слово світильник, то світло для стежки моєї».  Він, Христос, веде нас дорогою свободи крізь пустиню цього світу, даючи нам за їжу Своє святе правдиве тіло, а за напій – Свою святу правдиву кров у Святій Вечері.  Він обіцяє нам, що ця дорога обов’язково закінчиться в Його Царстві, у яке ми увійдемо, навіть з наших гробів, переможцями над смертю, аби жити в торжестві і блаженстві повіки віків.  Всі обітниці, які Бог давав, Бог виконував.  Всі обітниці, які Він нам дає сьогодні, Він виконує і виконає всі до однієї обітниці, з обітницею про наше воскресіння включно.

Бог дав нам Христа, як Заповіт – Заповіт Новий, чудовий, Заповіт прощення наших гріхів і вічного життя, яке дарується нам самою вірою в Бога. У легенді повз чоловіка, який провалився у сипучий пісок, проходили Конфуцій, Будда і Магомет.  Всі вони претендують на якесь спасіння.  І багато-хто купується на їхні словеса, далі сіпаючись у смертельній пастці гріха, диявола та вічної смерті.  Всі хто поза Христом, незважаючи на назву їхньої релігії і на кількість своїх послідовників, залишаються у гидоті гріха, у неправедності, а в кінці історії цього світу, коли Христос повернеться у славі, вони будуть покриті безслав’ям. 

Наш Бог, Бог, Який створив небо і землю каже: «Я – Господь, оце Ймення Моє, і іншому слави Своєї не дам, ні хвали Своєї божкам». Немає Бога окрім Бога Отця, Сина і Святого Духа. Спасіння – лише в Ньому.  Він дарує нам прощення гріхів і вічне життя винятково заради Христа і в Його святе Ім’я.  Кожен, хто вірує в Христа, прославляє Бога і візьме участь у воскресінні життя і у славі Небесного Царства.  І слава за це спасіння, за наше прощення гріхів, за наше виправдання, за наше грядуще воскресіння і за наше вічне життя в Божому Царстві, належить Самому Богові. 

І цією славою Він не збирається ділитися.  Він чітко каже: «Іншому слави Своєї не дам».  Бо любить вас лише Бог. Визволяє вас лише Бог.  Піклується про вас лише Бог і конкурентів у Свою славу Він не допускає.  Власне кажучи, всі ці конкуренти – давно мертві, і якби не демонічні полчища та гріх, то про них ніхто й не пам’ятав би. А Христос живий.  Він каже: «Я – Перший і Останній,  і Живий. І був Я мертвий, а ось Я Живий на вічні віки. І маю ключі Я від смерти й від аду» (Об. 1:17, 18). 

Для вас, любі віруючі, Христос зачинив ад і смерть. Він витягнув нас із сипучого піску гріха, неволі диявола та смерті.  Зробив Він це на Голгофі.  Сталося так, як Він обіцяв. Нові речі чекають на нас ще більші і величніші, і вони настануть, коли Христос повернеться у славі і ви увійдете в Царство Боже.  Це буде, бо так каже Бог.  Прославляймо нашого Бога і молімося: «Прийди, Господи Ісусе!»  Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:22)  Амінь.