Обов'язок проповідника і мирянина

Де лишень проповідник бачить в місті відкритий порок, то мовчати він не сміє, а мусить за цей порок докорити.  Я не смію мовчати, коли бачу всі види пороків, як-от блуд, жадібність, лихварство, обман і брехню, бо це все відбирання від людей Світла. Проте, якщо пастир докоряє пекарям за те, що вони роблять буханці надто малими, то це витлумачать, як плітки про шевців, кравців, м’ясників та всі інші ремесла.  Недостатньо того, що вони грішать, але вони ще й відмовляються покаятися та наважуються себе захищати. Таким чином вони виявляють свою любов до темряви. Та я благаю вас звернутися до Бога і змінити ваші дороги. Якщо ви згрішили, то впокоріться і скажіть: «Якщо я робив мої буханці хліба надто малими, то в майбутньому я робитиму їх більшими». Не відмовляйтеся визнавати Світло.  Та якщо ви відмовитеся вислухати докір, то я попрошу, аби ви вийшли та проповідували собі замість мене. Мій обов’язок – бути проповідником Світла і вказувати вам на ваші гріхи. Ваш обов’язок – перестати грішити та сторонитися діл темряви. Нам дуже шкода, що майже кожен закуток та вулиця нашого міста обіцяє стати стічною канавою. Стережіться!  Якщо ви хочете бути дітьми Світла, то мусите ходити  в Світлі, покинути свої злі дороги та втриматися від нарікання та гнівання. Якщо ви не хочете нас чути, то покиньте церкву.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана