пʼятниця, 31 серпня 2018 р.

Рештки гріха залишаються

    
     (Рештки гріха) звичайно, є і залишаються. Бо хоча відроджені люди й водяться Святим Духом, проте вони скаржаться на те, що нічого доброго не живе у їхньому тілі. Власне кажучи, коли вони хочуть робити добро, то з цим пов'язано зло (Римлян 7:18, 21), а тіло бореться із Духом (Галатів 5:17). І навіть коли вони теж святі, служать Богові і знають про зло, то визнають, що вони - грішники (1 Коринтян 4:4; Псалом 42:6; 130:3; 143:3). Фактично, той, хто не визнає цього і не сповідує цього, але говорить, що не має гріха, той обманює самого себе (1 Івана 1:18). Тому всі віруючі в цьому житті повинні щодня повторювати: "Отче наш... прости нам провини наші..."

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

четвер, 30 серпня 2018 р.

Виправдання не змінюється


Виправдання не може зростати чи маліти через те, що воно складається з досконалої і незмінної праведності Христа, яка нам зараховується. Віра нічого до цього скарбу не додає, а просто його приймає.


Курт Маркворт, «Святе Писання: Книга Христова»

середа, 29 серпня 2018 р.

День мучеництва Св. Івана Христителя

    
Сьогодні ми згадуємо День мучеництва Св. Івана Христителя. На противагу Різдву Св. Івана Христителя, яке ми святкуємо 24 червня, цей день присвячений споминові про те, як Св. Іван Христитель помер як мученик від рук тетрарха Ірода Антипи, який наказав відсікти йому голову (Марка 6:14-29).  З погляду світу, такий кінець життя Св. Івана був безславний.  Але насправді це була шляхетна участь у хресті Христовому і для Івана це була найбільша слава. Сам Господь Христос сказав був, що серед людей більшої людини ніж Іван Христитель не з'являлося (Матвія 11:11).  Він був останній з пророків Старого Заповіту, а також провісник Нового Заповіту.  Будучи Предтечею Христа, Іван виконав пророцтво про те, що перед великим і страшним Днем Господнім прийде великий пророк Ілля (Малахії 4:5; Матвія  17:10-13).  Своєю проповіддю  і Хрищенням покаяння Іван привертав "серце батьків до синів, і серце синівське до їхніх батьків" (Малахії 4:6). Ходячи слідами пророків, які були перед ним і очікуючи на Христа, дорогу для Якого він готував, цей слуга Господній, свідченням власної смерті проголосив про хрест.

Молитва на День мучеництва Св. Івана Христителя:

  Всемогутній Боже, Ти дав, аби Твій слуга, Іван Христитель, був Предтечею Твого Сина Ісуса Христа, і в проповідуванні покаяння, і у своїй невинній смерті.  Дай, аби й ми, що померли і воскресли з Христом у Святому Хрищенні, могли щоденно каятися у наших гріхах, терпляче страждати заради правди,  і безстрашно нести свідчення про Його перемогу над смертю; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь. 


Зі Скарбниці щоденної молитви

вівторок, 28 серпня 2018 р.

День Св. Августина, пастиря і богослова

    
Cьогодні ми згадуємо Св. Августина і дякуємо за нього Господу.  Августин був одним з найбільших отців Латинської Церкви і справив значний вплив на формування західного християнства, з лютеранством включно.  Він народився 354 р по Р. Х. в Північній Африці і спочатку прославився, як винятковий учитель риторики.  В своїй книзі Сповідь він описує власне життя перед наверненням до християнства, коли він був втягнутий у розбещеність і навіть став батьком позашлюбного сина.  Через побожність віруючої матері, Моніки, та проповіді Амвросія, єпископа міланського (339-397 по Р. Х.), Августин навернувся до християнської віри. Під час великих пелагіанських суперечок Августин ставив наголос на загальній благодаті Бога в спасінні людства.  Будучи єпископом і богословом у Гіппо, в Північній Африці, від 395 року по Р. Х. аж до смерті в 430 році по Р. Х., Августин виявився мужем високого розуму, палким захисником православної віри і визначним письменником. Окрім Сповіді величезний вплив на Церкву впродовж Середньовіччя і Ренесансу справляла ще й його книга Місто Боже.

     Молитва на День Св. Августина, пастиря і богослова:

     Господи Боже! Ти - Світло умів, які знають Тебе; Ти - життя душ, які люблять Тебе і Ти - сила сердець, які служать Тобі.  Дай і нам сили повторювати приклад Твого слуги, Св. Августина, аби пізнаючи Тебе, ми могли по-правді любити Тебе, а люблячи Тебе, ми могли служити Тобі з усіх наших сил, бо досконала свобода полягає у служінні Тобі; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.
Зі Скарбниці щоденної молитви

неділя, 26 серпня 2018 р.

Проповідь на 13-у неділю по Св. Трійці

                     
                     СТОЯТИ У ВІРІ ТА ЛЮБОВІ
           (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні, будьте міцні, хай з любов'ю все робиться в вас! Благаю ж вас, браття, – знаєте ви дім Степанів, що в Ахаї він первісток, і що службі святим присвятились вони, – і ви підкоряйтесь таким, також кожному, хто помагає та працює. Я тішусь з приходу Степана, і Фортуната, і Ахаїка, бо вашу відсутність вони заступили, бо вони заспокоїли духа мого й вашого. Тож шануйте таких! Вітають вас азійські Церкви; Акила й Прискилла з домашньою Церквою їхньою гаряче вітають у Господі вас. Вітають вас усі брати. Вітайте один одного святим поцілунком. Привітання моєю рукою Павловою. Коли хто не любить Господа, нехай буде проклятий! Марана та! Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! Любов моя з вами всіма у Христі Ісусі, амінь! (1 Коринтян 16:13-24).

            Божій Церкві, посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим…благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (1 Кор. 1:2, 3). Амінь.

Дорогі брати і сестри, позавчора ми святкували День незалежності України. На Хрещатику відбувся черговий військовий парад. Воїни, які стояли на головній вулиці столиці, свідчили про готовність країни захищатися. Таке свідчення – важливе, бо наша країна донині воює. До цього часу окупованим залишається Крим і частини Донбасу.

Наша історія, як столітньої так і кількарічної давності свідчить, що коли не пильнувати, коли не мати міцної армії, надійної зброї, то досить скоро хижацький сусід прийде з війною, почне шматувати українську територію і вбивати український народ.  Так завжди було і так, очевидно, буде до кінця цього світу.


Сьогодні Господь Святий Дух устами Апостола Павла кличе нас теж пильнувати. Але це пильнування – особливе. Воно – духовне. Апостол Петро закликає нас: «Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник диявол ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого» (1 Петр. 5:8). Коли немає пильнування, то раніше чи пізніше, але неминуче настає руйнування миру з Богом і руїна в церкві.

Одним із прикладів такого руйнування є те, як вчинили ізраїльтяни після того, як Господь показав дуже великі чуда  і коли Бог вивів їх могутньою рукою із дому рабства. Мойсей пішов на гору, аби отримати Закон для Божого народу, Божі заповіді. Здавалося б, що ще треба для нації, яка стала вільною і яка йшла дорогою до Обіцяного Краю під проводом Божим?  Від них вимагалася лише вірність. Але що вони вчинили? Вони вирішили зробити золоте теля і поклонятися йому, як своєму богові. Вже тоді, дорогою до Ханаану, цей народ міг би загинути від Божого суду.

Або ось ще один приклад. Господь дав Ізраїлеві царя за Своїм серцем – Давида. Потім на царському престолі сів його син, Соломон, якого Бог наділив надзвичайною мудрістю, а країну – миром. Ізраїль за днів Соломона буквально купався в розкошах. В Ізраїлі було стільки золота, що срібло, як написано в 1 Царів «за Соломонових днів не рахувалося за щось» (10:21).

Але цар Соломон перестав пильнувати Божого Слова, і що ж сталося. Далі написано, що А цар Соломон покохав багато чужинних жінок: і дочку фараонову, моавітянок, аммонітянок, едомітянок, сидонянок, хіттіянок, із тих народів, що про них Господь сказав був Ізраїлевим синам: Не ввійде те між них, і вони не ввійдуть між вас, бо вони справді нахилять ваші серця до своїх богів. До них прихилився Соломон коханням….І сталося на час Соломонової старости, жінки його прихилили його серце до інших богів; і серце його не було все з Господом, Богом, як серце його батька Давида. І пішов Соломон за Астартою, богинею сидонською, та за Мілкомом, гидотою аммонітською. І робив Соломон зле в очах Господніх, і не йшов певно за Господом, як його батько Давид (11:1, 2, 4-6).

Ще за життя Соломона на Ізраїль Бог почав наводити ворогів, а по Соломоновій смерті царство, яке викликало захоплення у цілого світу, розкололося на дві частини, які потім теж зникли із карти світу через гріхи відступництва від Бога та Його Слова. Те, що стосується цілого народу, стосується і окремого віруючого. Бо якщо ми не пильнуємо Божого Слова, то дуже легко самі потрапляємо у різноманітні пастки і можемо не лише зруйнувати життя в цьому світі собі та іншим людям, але навіть втратити життя вічне, яке ми маємо самою вірою в Божого Сина.

Через це інший заклик від Апостола: стійте у вірі. Брак пильнування приводить до втрати віри. А коли втрачена віра в Христа, то втрачено все. Віра – це Божий дар. Це не те, що ми можемо самі створити якимись нашими вольовими чи розумовими зусиллями. Її творить у нашому серці Господь Святий Дух. Це не просто віра в якогось бога. А це віра в Бога Отця, Сина і Святого Духа. Це віра, що визнає Христа єдиним нашим Викупителем. Це віра, яка горнеться до Христа, прагне бути з Ним, тішиться Христом і живе у Христі.

 І ця віра в Христа, створена Святим Духом наче рука, яка приймає усі Божі щедрі дари, найбільшими з яких є прощення гріхів, праведність, воскресіння і вічне життя, яке для нас здобув Божий Син. Стійте у вірі – каже Апостол. Він вживає ці слова, бо раніше він кликав нас пильнувати. Хто стояв на варті, той знає, що можна заснути й стоячи і навіть на ходу. Але набагато легше заснути лежачи або й навіть сидячи. Тож коли Апостол кличе нас стояти у вірі, то це повязано також з пильнуванням. Стояти в бадьорості, не спати вартувати.

Це важко. І аби зрозуміти, чому Апостол так наполягає на цьому, ми маємо згадати, що навіть, коли надворі сяє ясне сонечко, світ лежить у темряві. Ця темрява духовна. І з неї весь час лунають приємні для нашої грішної плоті колискові. Ті колискові від світу та від диявола можуть мати різні мелодії, різні слова, але єдину ціль – відірвати нас від Христа і занурити нас у гріхи. 

Ці колискові можуть кликати нас не йти в неділю, наприклад, до церкви, а відпочити в якийсь інший спосіб, без Господа те без Його Слова, без Святої Вечері, без відпущення гріхів, без спільноти з Богом і Його святими. Або ці колискові можуть кликати нас жити так як живе світ, і не виділятися зі світу, який хвалить перелюб і просуває блуд, як один із чудових способів життя. 

Або ці колискові можуть кликати покласти надію не лише на Христа, а ще на когось, на якого святого чи якусь святу, на якісь мощі чи святі місця або ікони. І так легенько, поволі, під наше духовне дрімання відвести нас від Христа, єдиної нашої надії і привести нас до втрати віри, а з нею і Христа, і прощення гріхів, і воскресіння, і вічного життя.

Стійте у вірі!  – кличе нас Боже Слово. Горніться до Христа, перебувайте у Його Слові. Не дайте, аби вас здолала духовна дрімота, не впадіть у духовну сплячку, аби прокинутись на Останньому Суді перед тим, як бути вкинутим на вічні муки у вогняне озеро пекла.

Стійте у вірі! – кличе нас Боже Слово. Бо ви виправдані благодаттю через віру. Вірою в Христа ви маєте не розгніваного Бога Суддю, а милостивого Бога, люблячого Отця, Який прощає вас заради Христа і вітає вас у Своєму Царстві, як блудну дитину, яка вертається додому і яку Бог обнімає і вдягає у чистий одяг праведності Христової і накриває банкет, і кличе до радості всі небеса. Вірою ми залишаємось дітьми Божими навіть тоді, коли весь світ буде вважати, що ми – сміття, яке нічого не варте. Вірою в Христа ми залишаємось дітьми Божими навіть тоді, коли диявол і всі його прокурори будуть нас обвинувачувати у всіх можливих і немислимих гріхах, і нагадувати нам про всі наші помилки та гріхи, великі і малі, доводячи, що прощення для нас немає і ніколи не буде.

Але коли ми стоїмо у вірі, то ми наче покриті щитом, Який є Христос і Який каже до всіх обвинувачів: «Геть від Моєї дитини!  Я задля цієї людини Сам стався людиною. Я прожив замість неї святе і досконале життя і Я помер на її місці, і замість неї. Бачиш Мою кров? Нею ця дитина Моя обмита і тепер вона – прощена, і виправдана. І вона належить воскресінню і вічному життю в Моєму Царстві, бо Я воскрес і царюю на віки віків».

Нас, що стоїмо у цій спасенній вірі, Господь кличе також бути мужніми. Це слово має особливе значення. Воно кличе не поводитись, як жінки, в яких періодично міняється настрій або ставлення до тієї чи іншої справи. В Послання до ефесян Апостол каже, «щоб більш не були ми малолітками, що хитаються й захоплюються від усякого вітру науки за людською оманою та за лукавством до хитрого блуду» (Еф. 4:14).  Натомість Бог каже, щоб ми були мужні, тобто діяли, як мужі – були непохитні у нашій вірі і весь час виявляли високі стандарти християнства, навіть тоді, коли це несе загрозу нашому життю. Цієї мужності Господь очікує від усіх християн.

Далі Апостол кличе нас бути міцними. Коли хтось слабкий, якщо на нього чи на неї трохи натиснути, то він або вона легко ламається, відступає від Христа, від Його Слова. Дивишся на таку людину, яка ще нещодавно заявляла про спасіння самою вірою в Христа, а ось вона вже ставить свічки перед іконами святих у іншій церкві і цим свідчить, що Христа для спасіння вже не достатньо, а потрібне заступництво покійних людей, навіть якщо вони вірували в Бога.

Це лише один із проявів слабості, але таких проявів може бути багато і різних. Господь кличе нас не бути слабкими, а бути міцними – бути міцними у вірі. Як нам зміцнюватись? Де нам брати силу? Коли ми слабнемо, то зазвичай ми відпочиваємо, ми їмо їжу, пємо напої і таким чином ми відновлюємо нашу силу. Так само і духовно ми зміцнюємось, коли відпочиваємо у Господі – коли чуємо Його Слово, коли причащаємось Його істинними тілом і кров’ю у хлібі та вині Святої Вечері. Ісус – наша Пожива. Ісус – наша Сила.  Він – всемогутній, а коли ми – Ним та в Ньому, лише тоді ми – сильні і міцні.

І, нарешті, каже Апостол: «хай з любов'ю все робиться в вас». Раніше в цьому самому посланні з якого взяті слова на сьогоднішню проповідь, Св. Павло писав: «Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий! І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо! І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного! Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, 6 не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає!»

 Христова любов до вас, любі брати і сестри, ніколи не перестає.  Завершуючи своє перше послання до коринтян Апостол запевнює їх у своїй любові. «Любов моя з вами всіма у Христі Ісусі, амінь!»  – пише він. Хай ніколи не перестає і наша любов до Господа і до наших ближніх. А вона можлива лише у Христі. Заради Нього. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23). Амінь.

пʼятниця, 24 серпня 2018 р.

Молитва на День Незалежності України

    
Боже! Ти - наша Допомога у віки минулі.  Ти - наша Надія у роки грядущі. Ми дякуємо Тобі за річницю проголошення Декларації про Незалежність, за безцінні благословення свободи, яка з Твоєї ласки була здобута 24 серпня 1991 року.  Господи, дай щоб я завжди цінував життя, свободи та можливості мати в Україні щастя. Дай мені готовність служити моєму народові усіма моїми талантами.  Понад усе навчи мене цінувати ту дорогоцінну свободу совісті та віросповідання, без яких інші свободи не виживуть. Дай, щоби я ніколи не спричинився до втрати цих прекрасних благословень через мої особисті егоїзм, амбіції чи байдужість.
     Навчи мене, Господи, що радість свободи приносить також відповідальність служити.  Зроби, щоби я бажав шанувати закони моєї країни, служив моїм співвітчизникам на тій посаді, на яку можу бути обраний, вірно виконував свій привілей голосувати та надавати мою вірну підтримку громадянським інституціям.
      Благослови, Боже, всіх, хто має владу.  Дай їм мудрості та вірності на їхніх посадах. Бережи їх, аби вони не впали жертвами себелюбних груп і дай їм бажання служити інтересам української громади.
      Зупини, Господи, російську агресію проти України, зміцни наших воїнів, опережи їх силою Твоєю, аби вони дали могутню відсіч ворогам нашого народу і зберегли українську державу та відновили всі її землі.  Подай тривалого миру нашій країні і всім її установам,  щоби Твоє Євангеліє могло без перепон повернути серця всіх людей від ярма гріха до свободи, здобутої кров'ю нашого дорогого Викупителя, Ісуса Христа, в Ім'я Якого я молюся. Амінь.

понеділок, 20 серпня 2018 р.

День Св. Пророка Самуїла

   
     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Пророка Самуїла. Він - останній із Старозаповітних суддів і перший з пророків (після Мойсея), який жив упродовж XI століття до Різдва Христового. Будучи сином Елкани (з племені Єфрема) і Анни, Самуїл від раннього дитинства був присвячений батьками священному служінню і підготовлений до нього священиком Елієм в домі Господньому в Шіло. Сам Бог установив авторитет Самуїла, як пророка (1 Самуїлова 3:20). Самуїл помазав Саула на першого царя Ізраїлю (1 Самуїлова 10:1). Пізніше, внаслідок Саулового непослуху Богові, Самуїл  відкинув лідерство Саула і на місце Саула царем помазав Давида (1 Самуїлова 16:13). Вірність Самуїла Богові, його духовні глибокі погляди і його здібність надихати інших людей, учинили його одним із великих лідерів Ізраїлю.

Молитва на День Св. Пророка Самуїла:

     Всемогутній Боже!  У милосерді Твоєму Ти дав Самуїлові мужність закликати Ізраїль до покаяння і до віднови їхньої посвяти Господу. Клич нас до покаяння так як кликав до покаяння Натан Давида, аби кров'ю Ісуса, Сина Давидового, ми змогли отримати прощення всіх наших гріхів; через Ісуса Христа. Амінь.

неділя, 19 серпня 2018 р.

Проповідь на Преображення Господнє

                                   
                               СЛУХАТИСЯ СИНА БОЖОГО
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, брата його, та й веде їх осібно на гору високу. І Він перед ними переобразився: обличчя Його, як те сонце, засяло, а одежа Його стала біла, як світло. І ось з'явились до них Мойсей та Ілля, і розмовляли із Ним. І озвався Петро та й сказав до Ісуса: «Господи, добре бути нам тут! Коли хочеш, поставлю отут три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі». Як він ще говорив, ось хмара ясна заслонила їх, і ось голос із хмари почувсь, що казав: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!» А почувши, попадали учні долілиць, і полякалися сильно... А Ісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: «Уставайте й не бійтесь!» Звівши ж очі свої, нікого вони не побачили, окрім Самого Ісуса. А коли з гори сходили, заповів їм Ісус і сказав: «Не кажіть нікому про цеє видіння, аж поки Син Людський із мертвих воскресне» (Євангеліє від Св. Матвія  17:1-9).

            Вибраним із передбачення Бога Отця, посвяченням Духа, на покору й окроплення кров'ю Ісуса Христа: нехай примножиться вам благодать та мир!   (1 Петр. 1:1, 2). Амінь.

Дорогі брати і сестри, коли до Києва приїздить якась знаменитість, то до її приїзду прикута увага засобів масової інформації. Її часто охороняють, а на її виступи приходить чимало народу. А якщо до Києва прибуває президент якоїсь могутньої країни, то влада може перекривати навіть цілі райони міста, а на прийом до такої поважної особи прагнуть потрапити не лише чиновники, але й політики, бізнесмени та багато інших людей. Коли такий президент читає лекцію в якомусь українському університеті, то найліпша аудиторія чи зала такого університету зазвичай вщерть забита не лише студентами і викладачами, але й тими, кому пощастило потрапити на такий захід, адже таке спілкування і така присутність можуть принести великі вигоди в майбутньому.

Ми можемо лише уявити, що творилося б у Єрусалимі, якби Ісус Назарянин раптово зявився у сліпучому світлі, а довкола Нього ішов би гурт Старозаповітних пророків у супроводі могутніх ангелів.  Тоді, напевно, всі первосвященики і священики вийшли б Йому на зустріч. Фарисеї, за своїм звичаєм, зайняли б передні місця серед усіх найвідоміших і найбагатших громадян. 

А потім звістка дійшла б і до Риму. Єрусалим був би оточений по периметру і всіх простих юдеїв, які щиро вірували в Бога і терпеливо чекали на Месію, попросили б покинути місто, в яке мав би приїхати цезар із усім своїм почетом. В Єрусалимі готувалися б найвишуканіші яства і до Єрусалиму звозили б найкращі вина Римської імперії. Ісусовою резиденцію був би якщо не дім первосященика, то резиденція Понтія Пілата. 

А потім до Єрусалиму могли б потягнутися ще й каравани із далеких країн, які хотіли б теж побачити Царя над царями та здобути Його прихильність, аби панувати у якомога ефективніший спосіб у своїх рідних країнах та ще й під Божою опікою. На прийом до Ісуса Назарянина записувалися б за місяці, а то й за роки наперед. І ніхто про таке місце, як Голгофа не чув би і не згадував би. 

Бо вся влада: і світська, і церковна обєдналися б у єдиному пориві розділяти славу, шану, і честь, і нові можливості, які їм приніс би Ісус Назарянин. Адже світові хочеться саме цього: влади, слави, багатства і панування.  Ісус тоді був би Царем для світу, а не його Спасителем.

Це якраз той випадок, коли хочеться сказати: «Як добре, що історія не знає умовного стану!» Наш Господь не прийшов у славі і не прийшов, аби бути Царем або хоча б князем цього світу. Він не народився у палаці, а у віфлємській стаєнці. І першою Його колискою був не витвір якогось славетного майстра, а скромні ясла – годівниця для худоби. Коли Його приносили у храм, то людські очі в Ньому не бачили Бога во плоті, а бачили звичайного єврейського хлопчика з бідної сімї, за якого принесли в жертву пару голубів.

Втім Месію в Ньому бачили ті, кому це відкривав Бог. Він, через ангела, показав Його пастухам на полі в час Різдва, Він вказав на Христа старенькому і благочестивому Семенові та Христолюбивій старенькій вдовиці Анні. Він вказав на Христа масі віруючих через Івана Христителя, який промовляв: «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!» (Ів. 1:29)

Це Бог вклав в уста Петрові сповідання: «Ти Христос, Син Бога Живого!» (Мт. 16:16). Христа знає, Христа сповідує, у Христа вірує лише той, в чиєму серці віру створив Господь Святий Дух. Вони вірують, не через те, що бачать, бо Христос виглядає, як проста, звичайна людина – простий юдей із Галілеї. Вони вірують, бо віра – від слухання Слова Христового. Цієї віри не мають первосвященики, ані фарисеї, ані Понтій Пілат. Цю віру мають діти Божі, учні Христові, трьох з яких кличе із Собою Божий Син на гору.

Він бере лише трьох, найближчих до Себе учнів: Петра, Івана та Якова. І веде їх за Собою. Вони відходять від загального гурту учнів і піднімаються все вище і вище, поки не виходять на високу гору. І на цій горі відбувається щось надзвичайне. «І Він перед ними переобразився», читаємо ми. Те, що побачили Апостоли, їх вразило: «обличчя Його, як те сонце, засяло, а одежа Його стала біла, як світло».  Христа у сяйві бачать не правителі цього світу, а колишні рибалки Христа у славі бачать не лицеміри, а віруючі, яким Господь захотів це обявити.

Коли Мойсей зійшов після зустрічі з Богом з гори Синай, його обличчя ясніло так, що він мав своє обличчя покривати. Але в Христа сяє не лише обличчя, але й Його одежа. Бо Мойсей – звичайна людина, а Христос – Син Божий, істинний Бог у людському тілі. Той, з Кого глузує світ, зявляється перед глузіями у вигляді раба, а учням у день Преображення –  у вигляді Богочоловіка, Який на певний час перестав приховувати Свою божественність і Своєю святою славою осяює гору і Апостолів.  

Учні бачать істинне обожествлення людської плоті, яке можливе лише в Христі і у Христа. Їм не складно буде проповідувати Тайну Святої Вечері і присутність Христового тіла під виглядом хліба та присутність Його святої крові під виглядом вина. Вони бачили те, що в людську логіку не вкладається і те, що людський розум пояснити не може.  Вони бачать воплоченого Божого Сина у славі.

І вони бачать не лише Його. Але біля Нього зявляються ще й Мойсей та Ілля. Якщо Іллю Господь забрав був живим на небеса, то як міг біля Христа зявитися Мойсей, який помер? Відповідь ми знаходимо у словах Христа.  «Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя. Поправді, поправді кажу вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, – оживуть» (Ів. 5:24, 25).

Мойсей, найвеличніший пророк Старого Заповіту, слухав слово Христове, вірував у грядущого Христа і перейшов із смерті у життя. Ось ми бачимо його живого – він стоїть разом із Іллею поряд Ісусом і з Ним розмовляють.  

Як чудово їм було розмовляти з Христом, прихід Якого вони звіщали. Скільки вони зазнали бід і гонінь заради Божого Сина!  Але наскільки всі ті гоніння і біди бліднуть у порівнянні з тим, що вони отримали вірою в Сина Божого, Якого вони проповідували!  А про що вони зараз говорять? Я впевнений, що вони говорили про те, що мало незабаром статись. Вони говорили про Гетсиманію, про хрест Голгофи, про жертву Ягняти Божого і про Його смерть на хресті. А ще вони говорили про воскресіння Христове, яким здобута перемога для Мойсея, і для Іллі, і для всіх нас над смертю.

То була чудова бесіда і чудове товариство. Петро, Яків та Іван раптово опинилися на небесах посеред землі. І їм було так добре, що вертатись звідти вони не хотіли. Вони забулися не лише про своїх братів у вірі та служінні, але навіть про свої домівки. Невипадково Петро промовляє: «Господи, добре бути нам тут! Коли хочеш, поставлю отут три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі». Навіщо вертатися у світ, повний зла, коли тут вже є небеса? – наче каже Петро, забуваючи про те для чого прийшов Христос, як буває і ми забуваємо про Його місію, про Його волю і про Його серце. 

Але відбувається щось ще дивніше. Як Петро ще говорив, «ось хмара ясна заслонила їх». Коли Бог зявлявся Мойсеєві на горі Синай, то Він зявлявся у хмарі. Коли Соломон освячував храм у Єрусалимі, то слава Господня наповнила храм хмарою так, що священики не могли в храмі стояти. На горі Преображення хмара ясна заслонює учнів і вони вже нічого не бачать, а чують лише Отця Небесного, Який промовляє: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!»

Вся увага Апостолів і нас з вами спрямовується до Сина Божого, до Ісуса Христа, до Спасителя. Ми були загублені грішники, а Він завжди був, є і буде Божий Син Улюблений. Послання для Апостолів, для нас і для цілого людства однакове: «Слухайтеся Христа!» Лише те, що каже Він – важливе для вас, для вашого життя теперішнього і вічного. Бо лише Ісус є Дорога, і Правда, і Життя.

Поза Христом і поза Його Словом годі шукати правди про Бога і про спасіння. Але Христове Слово є істина, і воно несе нам прощення гріхів, виправдання, воскресіння, і вічне життя, і Царство Небесне. Отець наче каже: «Хочеш чути, що каже Бог – слухай Христа!  Хочеш мати прощення гріхів – слухай Христа!  Хочеш мати вічне життя і Царство Небесне – слухайся Христа! В Ньому – твоє прощення, твоє життя і твоє спасіння!» 

Світ, звісно, хоче протилежного. Світ і диявол хочуть від нас Христа затулити. Вони будують власні велетенські іконостаси зі святими, з Буддою і Аллахом, з різними найнеймовірнішими теоріями про походження життя на землі і про майбутнє людства. Але послання Отця залишається незмінним: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!» Так воно лунало у час Хрищення нашого Господа. Так воно лунає і на горі Преображення за наголосом: «Слухайтеся Христа!» І нікого іншого.

Переляканих Петра, Якова та Івана, які попадали долілиць, піднімає Христос. «Уставайте й не бійтесь!» – каже Він. З Христом нічого боятися: ні бур, ні диявола, ні світу, ані смерті. Бо Христос долає все. І робить Він усе це для нас – для вас, любі брати і сестри, що віруєте в Христа. На вашому боці – Сам Бог.  А «коли за нас Бог, то хто проти нас?» (Рим. 8:31). Коли ми з Христом і у Христі, то ми – з Богом і ніхто нам нічого не вдіє. Адже навіть із смерті ми переходимо у життя вічне.

Бо дорогу до цього життя проклав Христос і навіть Він Сам є цією дорогою – розпятий і воскреслий Господь слави, Цар над царями і Спаситель світу, наш Спаситель, Який гряде до нас у славі, що її бачили учні в час Преображення. Прийди, Господи Ісусе! Амінь.

А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, уґрунтує. Йому слава та влада на вічні віки, амінь (1 Петр. 5:10, 11). 

День Преображення Господнього

    
Сьогодні ми святкуємо Преображення Господнє. Про цю чудесну подію читаємо в Євангелії від Св. Марка 9:1-9:  "І сказав Він [Ісус Христос] до них: «Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не бачитимуть Царства Божого, що прийшло воно в силі». А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на гору високу самих. І Він переобразивсь перед ними. І стала одежа Його осяйна, дуже біла, як сніг, якої білильник не зміг би так вибілити на землі! І з'явивсь їм Ілля та Мойсей, і розмовляли з Ісусом. І озвався Петро та й сказав до Ісуса: «Учителю, добре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі...» Бо не знав, що казати, бо були перелякані. Та хмара ось їх заслонила, і голос почувся із хмари: «Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!» І зараз, звівши очі свої, вони вже нікого з собою не бачили, крім Самого Ісуса. А коли з гори сходили, Він їм наказав, щоб нікому того не казали, що бачили, аж поки Син Людський із мертвих воскресне".

Молитва на День Преображення Господнього:

Боже!  У славетному Преображенні Твого Сина Єдинородного Ти свідченням стародавніх отців підтвердив був тайни віри, а в голосі з яскравої хмари Ти чудесно передвістив наше усиновлення благодаттю.  Учини нас милосердно співспадкоємцями слави з нашим  Царем і приведи нас до повноти Твоєї спадщини на небесах; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

День Св. Бернарда Клервоського

    
Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Бернарда Клервоського. Св. Бернарда, як одного з провідників християнської Європи в першій половині XII століття, вшановують не лише у Франції, але й по всьому світі.  Народившись у шляхетній сім'ї в Бургундії,  1090 року, Бернард у віці 22 років залишив достаток своєї спадщини і вступив до монастиря Сіто.  Провівши там два роки, він заснував новий чернецький дім в Клерво. Там його праця принесла рясні плоди. Монастир у Клерво зростав у місійній ревності та служінні, заснувавши понад 60 сестринських домів. Бернарда згадують не лише за його благодійність і політичні здібності - особливим чином ми згадуємо його за його проповідування і написання гімнів. Тексти гімнів "Ісусе, Царю найчудесніший" та "Свята глава зранена" - частина спадщини віри, залишеної Св. Бернардом.

Молитва на День Св. Бернарда Клервоського:

       Боже!  Твоя любов спонукала, аби слуга Твій, Бернард Клервоський, став яскравим світильником у Твоїй Церкві. Милістю Твоєю дай, аби ми також палали духом любові та дисципліни, і зажди ходили у Твоїй присутності, як діти світла; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

субота, 18 серпня 2018 р.

Народ падає або піднімається до рівня своїх лідерів

     
Народ часто піднімається або падає до рівня своїх лідерів.  Коли Ізраїль мав корумпованих провідників, люди стали зіпсованими. Коли вони мали провідників таких як Давид, Єзекія, Йосія, Ездра та Неемія, то вони зміцнювалися у відданості до Господа.
Господь обіцяє забрати нечестивих лідерів, які зводять Його людей. У найповнішому сенсі це виконалося тоді, коли Христос прийшов, аби набувати престол Давидів і бути Первосвящеником. Це продовжує виконуватися у другорядний спосіб, коли Бог дає добрих провідників Церкві.
Ми повинні молитися, аби  Господь далі давав нам лідерів, які мають здорову доктрину і спосіб життя. І Церква, і країна потребує провідників, які чинитимуть опір злу і підтримуватимуть добро. Таких лідерів ми повинні підтримувати, підбадьорювати та захищати. І коли ми маємо право голосу в цій справі, то таких провідників ми повинні обирати.
Але кінцеве рішення цієї справи перебуває у Господа. В кінці Він закличе дати звіт усіх корумпованих лідерів, які зловживали Його довірою. Вони будуть викинуті з Царство Божого, аби Божі люди могли жити в мирі піж Царем, Якого дав їм Господь.
Джон Бруґ, Народна Біблія, з коментаря на Псалом 124 (125)

пʼятниця, 17 серпня 2018 р.

День Св. Йоганна Ґергарда, богослова

    
Сьогодні ми згадуємо Св. Йоганна Ґергарда і дякуємо за нього Господу. Йоганн Ґергард (1582-1637 р. р.) - великий лютеранський богослов у традиції Мартіна Лютера (1483-1546 р. р.) та Мартіна Хемніца (1522-1586 р. р.) і найвпливовіший догматик XVII століття. Його монументальна праця Loci Theologici (двадцять три великих томи) і надалі вважається за вичерпну заяву лютеранського православ'я. Ґергард народився в Кведлінбурзі, Німеччина.  У віці 15 років він захворів на небезпечну недугу.  Цей період життя, разом із проводом його пастиря Йоганна Арндта, став для молодого Йоганна вирішальним. Решту свого життя він присвятив богослов'ю.  Він став професором в університеті Єни і впродовж багатьох років служив суперінтендантом Гельдбурґа. Ґергард був мужем глибокої євангельської побожності та любові до Ісуса.  Він написав багато книг з екзегетики, богослов'я, молитовних роздумів, книг з історії і полемічних творів.  Його проповіді  далі видають і читають.

Молитва на День Св. Йоганна Ґергарда, богослова:

Всевишній Боже! Ми дякуємо Тобі за життя Св. Йоганна Ґергарда, якого Ти покликав до плідного служіння Євангелія Твого Сина, а нашого Господа Ісуса Христа.  Просимо Тебе - посилай Церкві Твоїй, Христовій Нареченій, вірних богословів, аби Наречена Христова завжди знала голос її Наречного, Твого Сина, а нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

четвер, 16 серпня 2018 р.

День Св. Патріарха Ісака

   
Сьогодні ми згадуємо Св. Патріарха Ісака і дякуємо за нього Господу.  Ісак, давно обіцяний і довгоочікуваний син Авраама і Сарри, народився коли його батькові було 100 років, а матері - 91.  Проголошення його пристарілим батькам про його народження принесло і радість, і сміх (звідси й ім'я Ісак, яке означає "сміх").  Будучи молодим чоловіком, Ісак супроводжував свого батька до гори Морія, на якій Авраам, у послухові до Божого наказу, приготувався принести Ісака в жертву цілопалення. Але в останню мить втрутився Бог, пощадивши Ісакове життя, а навзамін у жертву дав барана (Буття 22:1-14), вказуючи таким чином на замісницьку жертву Христа за гріхи світу.
    Ісак одружився з Ревекою (Буття 24:67) і в них народилися двійнята: Ісав і Яків (Буття 25:19-26).  В старому віці, вже будучи сліпим і немічним, Ісак хотів передати благословення  і головну спадщину своєму улюбленому і старшому синові, Ісавові. Але, використавши обман, Ревека натомість допомогла отримати благословення батька Якову.  Внаслідок цього почалася сімейна ворожнеча.  Ісак помер у віці 180 років і був похований своїми синами, які на той час помирилися, у фамільній печері Махпела (Буття 35:28-29).

Молитва на День Св. Патріарха Ісака:

     Всемогутній Боже, Отче Небесний!  Через Патріарха Ісака Ти вберіг насіння Месії і приніс нове твориво.  Бережи далі Ізраїль Божий, яким є Церква Твоя, коли вона виявляє славу Твого святого Імені, далі поклоняючись Синові Твоєму, Дитині Марії; через Ісуса Христа, нашого Господа.  Амінь.



Зі Скарбниці щоденної молитви

середа, 15 серпня 2018 р.

День Успіння Св. Діви Марії, Богородиці

     
Сьогодні ми згадуємо Св. Діву Марію, Богородицю і дякуємо за неї  Господу.  Саме її Бог обрав на Матір Сина Свого Єдинородного, Ісуса Христа. Діва Марія раділа спасінням, яке вона одержала вірою в Свого Сина, Спасителя. Радіючи тим, що вона Його народить, Марія співала: «Величає душа моя Господа, і радіє мій дух у Бозі Спасі моїм» (Євангеліє від. Св. Луки 1:46).  Св. Богородиця залишила нам чудесний приклад безумовної покори волі Божій "Нехай буде мені згідно зі словом твоїм" (Луки 1:38), і вірності її Синові  та готовність виконувати Його Слово: "Зробіть усе те, що Він вам скаже!" (Івана 2:5).   Господь Св. Дух через Свою слугу Єлисавету проголосив про найвищу честь, що Св. Богородиця матиме понад усіх жінок: "Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!" (Луки 1:42).  Євангелія і Книга Дій переповідають чимало випадків із її життя, які виявляють її опіку про Спасителя і віру в Нього.     
       У годину смерті  на Голгофському хресті, Спаситель доручив опіку над Своєю матір'ю Своєму улюбленому учневі,  Св. Іванові, апостолові та євангелістові.  Своє земне життя Св. Богородиця завершила в Ефесі - саме там жив і проповідував Св. Іван.  28 серпня східна частина Християнської Церкви згадує саме, як День Успіння Св. Богородиці, коли її душа у сні покинула тлінне тіло і була перенесена до її Сина, нашого Спасителя, Ісуса Христа. У літургії Української Лютеранської Церкви ми прагнемо повторювати приклад віри Св. Діви Марії словами: «За прикладом Діви Марії і всіх праведних себе самих і все життя наше, Христу Богу доручімо!» 

Молитва на День Успіння Св. Діви Марії, Богородиці:
     Всемогутній Боже!  Ти обрав Діву Марію, аби вона стала матір'ю Твого Єдинородного Сина. Дай, аби ми, викуплені Його кров'ю, могли разом із нею тішитися славою Твого вічного Царства; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.