День Св. Єронима, перекладача Св. Писання

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Єронима (Св. Єроніма або ж Св. Ієроніма). Єроним народився в маленькомі селі на узбережжі Адріатичного моря приблизно 345 року по Р. Х. В молодому віці він відправився на навчання до Риму, де й був охрищений. Після тривалих подорожей він обрав чернецьке життя і провів п'ять років у сирійській пустелі. Там він опанував гебрейську (давньоєврейську) мову, мову Старого Заповіту. Після рукопокладання в Антіохії та відвідин Риму й Константинополя, Єроним оселився у Віфлеємі.  Свої мовні здібності він використав для перекладу Біблії з давньоєврейської, арамейської та грецької мов (мов оригіналу) на латину, найбільш поширену тогочасну мову. Понад тисячу років цей переклад, який називається Вульґата, залишався авторитетною версією Біблії у Західній Церкві. Ставши одним з найбільших вчених у ранній Церкві, Єроним був покликаний до осель небесних 30 вересня 420 року. Першим місцем його поховання став Віфлеєм, а потім його останки було перенесено до Риму. День Св. Єронима через його перекладацький подвиг також вважається Міжнародним днем перекладача.

Молитва на День Св. Єронима, перекладача Св. Писання:

Господи, Боже правди!  Твоє Слово - світильник для ніг наших і світло для нашої стежки. Твій слуга, Єроним, радів, досліджуючи Святе Писання. Дай, аби ті, що далі читають, позначають і споживають Твоє Слово, знаходили в ньому їжу спасіння і джерело життя.  Через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Шлюб між чоловіком і жінкою - величний, чистий, святий і непорочний стан

 Бог суворо забороняє всі інші стосунки між чоловіком і жінкою поза шлюбом і Він постановив, що за такі стосунки буде кара і в цьому житті, і у житті грядущому (Галатів 5:19-21, Євреїв 13:4).  Бог благословив подружній зв'язок і спільне життя лише в законно укладеному шлюбі. Тож саме такий стан у жодному разі не можна вважати за якийсь нечистий спосіб життя, але його постійно слід прикрашати благословенням Божим, аби посеред віруючих шлюб був і вважався перед Богом за величний, чистий, святий і непорочний стан, адже Писання вважає шлюб і побожне подружжя гідними саме таких назв (Євреїв 13:4, 1 Солунян 4:3, 4, 1 Тимофія 2:15, Тита 2:4, 5). У цьому стані християни можуть із чистим сумлінням жити та виконувати подружні обов'язки і водночас кликати до Бога і бути спасенними (1 Тимофія 2:15, 1 Коринтян 7:5, 1 Петра 3:7).

Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства

Для проповіді і навчання потрібен поклик

 Якщо християнин перебуває в місці, де є християни, які мають таку саму владу і право, що й він, то він не повинен привертати до себе уваги. Натомість хай його покличуть і виберуть для того, щоб він проповідував і навчав за наказом інших християн. Воістину, християнин має стільки влади, що може і навіть повинен з'являтись і навчати посеред християн - без поклику від людей - коли він усвідомлює, що є брак учителів, за умови, що він це робить у порядний і належний спосіб. 

Мартін Лютер

Якщо добро і зло - справа смаку

   Якщо добро і зло - просто справа смаку і вибору, культурно зумовлені емоційні преференції, тоді найогидніше з Гадаринського стада означає всього-на-всього швидку зміну. Все, поза таким вільним від цінностей безглуздям, сприймається нашими авангардними лібертаріанцями, як загроза.

Курт Маркварт

Пояснювати Писання - благовістити про Ісуса: проповідь на 16-у неділю по П'ятидесятниці

   ПОЯСНЮВАТИ ПИСАННЯ -  БЛАГОВІСТИТИ ПРО ІСУСА

                             (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

      Ангол Господній промовив Пилипові, кажучи: «Устань та на південь іди, на дорогу, що від Єрусалиму до Гази спускається, – порожня вона». І, вставши, пішов він. І ось муж етіопський, скопець, вельможа Кандаки, цариці етіопської, що був над усіма її скарбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись, вертався, і, сидячи на повозі своїм, читав пророка Ісаю. А Дух до Пилипа промовив: «Підійди, та й пристань до цього повозу». Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: «Чи розумієш, що ти читаєш?» А той відказав: «Як же можу, як ніхто не напутить мене?» І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним. А слово Писання, що його він читав, було це: «Як вівцю на заріз Його ведено, і як ягня супроти стрижія безголосе, так Він не відкрив Своїх уст! У приниженні суд Йому віднятий був, а про рід Його хто розповість? Бо життя Його із землі забирається...» Відізвався ж скопець до Пилипа й сказав: «Благаю тебе, це про кого говорить пророк? Чи про себе, чи про іншого кого?» А Пилип відкрив уста свої, і, зачавши від цього Писання, благовістив про Ісуса йому. І, як шляхом вони їхали, прибули до якоїсь води. І озвався скопець: «Ось вода. Що мені заважає христитись?» А Пилип відказав: «Якщо віруєш із повного серця свого, то можна». А той відповів і сказав: «Я вірую, що Ісус Христос – то Син Божий!» І звелів, щоб повіз спинився. І обидва – Пилип та скопець увійшли до води, і охристив він його. А коли вони вийшли з води, Дух Господній Пилипа забрав, і скопець уже більше не бачив його. І він їхав, радіючи, шляхом своїм   (Дії 8:26-39). 

            Благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти (Об. 1:4). Амінь. 

Любі брати і сестри, я впевнений, що ви зустрічали в своєму житті багато людей, які не читають Біблії, і яким вона взагалі не цікава. Історія нашого рідного краю навіть має той період, коли Біблія була забороненою книгою. Це було в час радянського режиму. Тоді проти Слова Божого спрямовувалась вся міць Радянського Союзу. Біблію було знайти вкрай важко. 

Інколи комуністи дозволяли підконтрольній православній церкві видати якийсь мізерний тираж Біблій, але й ті Біблії видавались російською мовою. Біблії ж українською мовою були заборонені. Навіть якби хтось хотів читати Боже Слово, той мусив би або переписувати Біблію собі в зошити або шукати спосіб, як її придбати і інколи це виходило, бо християни з Європи і США намагались доставити Боже Слово в Радянський Союз хоча б контрабандою. 

Врешті-решт і моя перша власна, надрукована Біблія потрапила в Радянський Союз подібним чином і теж була не українською мовою, а англійською – так звана версія Короля Якова (KJV). Але десятки, якщо не сотні мільйонів людей у колишньому Радянському Союзі так і не змогли ані почути Божого Слова, ані прочитати Біблії і помирали в невірстві. 

Гріх за цей опір Божому Слову лежить на комуністах і на всіх, хто їх підтримував у їхній боротьбі проти Христа і Його Слова.  І на них також лежить гріх за те, що ті, хто хотів би прочитати Біблію, не зміг її ніде ані отримати, ані придбати. Слава Богу, що в Україні нині придбати Біблію можна доволі легко. 

Але, коли людина стає власником Біблії, може виникнути інша проблема. І це проблема читання і розуміння. Чи ви зустрічались із людьми, які брались за читання Біблії, але потім розчаровувались у книзі, бо не могли її зрозуміти? Можливо і вам самим доводилось натрапляти на таке місце в Слові Божому, яке вам не вдалось зрозуміти і це потім відбивало у вас бажання далі Біблію читати? Таких людей було багато і в той час, коли ще проповідувати Апостоли та їхні учні. 

Сьогодні Писання знайомить нас із одним таким чоловіком. Власне кажучи, ми знайомимось із ним через Пилипа, який був дияконом, проповідував Євангеліє і якраз перебував у Єрусалимі. Він був муж «доброї слави, повний Духа Святого та мудрості» (Дії 6:3). І ось Дух Святий наказав цьому доброму мужеві піти на дорогу Єгипет-Ґаза, яка була порожня і не настільки забита транспортом і пішоходами, як всі інші дороги. 

Пилип – не Йона. Він виконує доручення Господа дуже чітко. На тій дорозі Бог має для Пилипа роботу. Бо саме нею повертався із Єрусалиму ефіопський вельможа, який був скопцем і скарбником ефіопської цариці. А що він робив у Єрусалимі? Він приїздив до Єрусалиму, щоб там поклонитись Господеві. Він вірував у Бога. Він хотів спастися. І він любив Боже Слово. 

Ось і цього разу він повертався з новим сувоєм Писання – з новою книгою, яку купив і яку тепер читав. І то була книга Пророка Ісаї. Очевидно, то був переклад Писання грецькою мовою – цей переклад ми ще називаємо Септуаґінтою, тобто перекладом семидесяти єврейських мудреців, які переклали грецькою для грекомовної єврейською діаспори книги Старого Заповіту. 

Наш ефіоп в руках тримав справжній скарб, воістину Старозаповітне Євангеліє, адже невипадково Ісаю ще називають євангелістом Старого Заповіту – так часто і виразно він пророкує про Христа. І ось ми бачимо, як «Дух до Пилипа промовив: «Підійди, та й пристань до цього повозу». Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: «Чи розумієш, що ти читаєш?» 

А наш мандрівний богомолець прочитаного не розумів. Він вірив в Бога, але мало про Нього знав, хотів знати більше і для цього він купив цю чудову книгу. Він чесно зізнається Пилипові: «Як же можу, як ніхто не напутить мене?» Він не мешкає в Юдеї. Він живе в Ефіопії, а там мало-хто знає Слово Боже добре. Їм потрібні проповідники і вчителі. 

А тут така нагода! В запитанні, яке він почув, він почув і пропозицію пояснити прочитане. Тож він запрошує Пилипа долучитись до нього на його повозі і пояснити йому ці слова з Ісаї: «Як вівцю на заріз Його ведено, і як ягня супроти стрижія безголосе, так Він не відкрив Своїх уст! У приниженні суд Йому віднятий був, а про рід Його хто розповість? Бо життя Його із землі забирається...» 

«Благаю тебе», – звернувся скопець до Пилипа, «це про кого говорить пророк? Чи про себе, чи про іншого кого?»  Цей ефіоп хотів зрозуміти Писання. А без проповідника це було неможливо. Тож «Пилип відкрив уста свої, і, зачавши від цього Писання, благовістив про Ісуса йому». Він благовістив цьому віруючому ефіопові про Христа, правдиве Ягня Боже. 

Про Нього за сімсот років до цього провіщав був Господь Святий Дух через Пророка Ісаю. Для юдеїв овечки були тваринами жертовними. Ще в найпершу Пасхальну ніч у Єгипті, за наказом Божим вони брали безвадні ягня і різали його. Кров’ю того ягняти вони намащували одвірки своїх невільницьких осель, а плоть ягняти споживали у готовності до виходу із дому рабства.  Ті доми, де це робилось, Ангел Божий не вразив, а пощадив, а в усіх домівках невіруючих загинули всі перворідні – від людини і до тварини. 

А вже, вийшовши з неволі ягнят приносили у жертву за гріхи народу.  Ранок починався із принесення Господу жертовного ягняти за гріхи. І вечір закінчувася так само – в жертву за гріхи приносилось ягня. Ось так день за днем, рік за роком, тисячоліття за тисячоліттям, Господь вказував на грядуще Ягня, про яке так чітко звіщав Ісая. 

Ісус Христос – те Ягня Боже. Ісус Христос – це істинний Бог, Який стався людиною для того, щоб на нашому місці і замість нас прожити святе і досконале життя, і забрати на Себе усі наші гріхи. Він став Ягням Божим, аби Своєю кров’ю обмити всі наші гріхи та провини. 

Ісус справді ішов, як безголосе ягня. Ягнятко не розуміє, що з ним має статись. А Ісус розумів, але не протестував проти хреста, бо Він хотів, аби ми через Його святу і досконалу жертву, були прощені. На суді, де Божого Сина судили Його священики і де Царя над царями, судив римський прокуратор, Він не відкривав Своїх уст на Свій захист, але захистив усіх нас від влади гріха, пішовши на розп’яття на Голгофському хресті. 

Він помер за всіх нас, але на третій день Він воскрес із мертвих, щоб кожен хто вірує в Нього, був виправданий Богом, мав спасіння, воскресіння і вічне життя.  Він Сам дав Заповідь: «Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте! Хто увірує й охриститься, – буде спасений, а хто не ввірує – засуджений буде» (Мр. 16:15, 16). Пилип гарно проповідував нашому ефіопському вельможі.

    А той, почувши про те, як пророцтво Ісаї виконалось у Ісусі Христі, тепер мав віру в Христа, яку в його серці створив Господь Святий Дух. «І, як шляхом вони їхали, прибули до якоїсь води. І озвався скопець: «Ось вода. Що мені заважає христитись?» А Пилип відказав: «Якщо віруєш із повного серця свого, то можна».  І цей тепер віруючий християнин відповів: «Я вірую, що Ісус Христос – то Син Божий!» 

А потім він віддав наказ, щоб повіз зупинився «І обидва – Пилип та скопець увійшли до води, і охристив він його».  А коли вони вийшли з води, то дороги їхні одразу розійшлися. Бо наш ефіоп мав повертатись у рідну Африку, і «Дух Господній Пилипа забрав, і скопець уже більше не бачив його». В Пилипа ще було дуже багато роботи, бо так багато людей потребували почути проповідь про Христа і бути спасенними і радіти спасінням, як радім ним скопець, повертаючись у рідний край. 

Любі брати і сестри, як добре, що ми нині маємо свободу віросповідання і Біблія – доступ на книга. Проте вона може бути важкозрозумілою для тих, хто ще добре не знає Христа. Хтось може так само як ефіопський вельможа розгортати цю Божу Книгу і не розуміти про що там ведеться мова. Якщо ми знаємо таких людей, тоді ми можемо їм пояснити, що Біблія – про Христа і про спасіння самою вірою в Сина Божого. 

Але буває й так, що інколи й ми самі можемо натрапити на таке місце, яке ми одразу не можемо зрозуміти. Але це не підстава закривати Біблію і відкладати її. Натомість, це добра причина, аби позначити незрозуміле місце, записати його і зателефонувати пастиреві, або прийти до церкви і запитатись у нього, що означає це місце і про кого саме або про що саме говорить Святий Дух через Свого пророка, Апостола або Євангеліста. 

А дізнавшись і ще більше пізнавши Христа і Його до нас любов, радіймо спасінням, яке ми маємо в Божому Сині, і пізнаваймо ще більше Його любов до нас, підходячи до Господнього Столу, аби причаститись Його істинними тілом і кров’ю у хлібові та вині Святої Вечері і з ними отримати прощення гріхів, спасіння і вічне життя. І розгортаймо щодня Біблію, аби слухати Бога і радіти вічним життям, яке вже мають Його віруючі діти. Заради Христа. Амінь. 

А Тому, Хто може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо, силою, що діє в нас, – Тому слава в Церкві та в Христі Ісусі на всі покоління на вічні віки. Амінь (Еф. 3:20, 21).

День Св. Курта Маркворта, пастиря, сповідника і учителя Церкви

 Сьогодні ми згадуємо Превелебного доктора і професора Курта Маркворта, великого святого і учителя Християнської Церкви, пастиря і сповідника і дякуємо за нього Господу.  Професор Маркворт був тим богословом, який значною мірою і безпосередньо вплинув на відродження і становлення Української Лютеранської Церкви, як через свої поради, книги так і через лекції та семінари, які він проводив в Україні.

           Курт Маркворт народився 20 червня 1934 року в Таллінні (Естонія) і незабаром через Таїнство Хрищення став громадянином Царства Небесного. Зазнаючи чимало переслідувань і втеч від радянського режиму через близькість до царської родини,  сім’я Курта Маркворта  спершу опинилася на півночі Західної Німеччини, а потім в Сполучених Штатах Америки, де 1952 року Курт став причасником Лютеранської Церкви в Наєку, Нью  Йорк.  Освіту Курт Маркворт здобув у Колегіальному Інституті "Конкордія" в Бронксвіллі (Нью Йорк), Семінарії "Конкордія" в Сен-Луїсі (штат Міссурі) та Університеті Західного Онтаріо (Канада).
     

     Пастирське служіння Курта Маркворта розпочалося з Церкви Святої Трійці в Везерфорді (штат Техас) і продовжилося в лютеранських парафіях Австралії (Квінзленд).  Там пастир Маркворт служив у Раді Коледжу "Конкордія" в
Тувумбі. Від 1975 року аж до часу завершення земного життя святий Курт Маркворт служив професором Богословської Семінарії "Конкордія" спочатку в Спрінгфілді, а потім у Форт Вейні (штат Індіана).  Професор Маркворт став уславленим і дуже популярним професором, письменником, апологетом і промовцем.  

    

     Святий Курт Маркворт з любов’ю ставився до України. Саме з України (м. Таганрог), як це любив повторювати професор, мала походження його мати. Доктор Маркворт похвально згадував Преамбулу до Конституції України, в якій згадується Бог і відповідальність перед Ним, і говорив, що наша країна у такому ставленні до Бога – унікальна і несе приклад позитивний цілому світові. 

     Непохитна віра в Господа, чинна любов’ю – такі характеристики можна дати цьому учителеві Церкви, енциклопедичні знання і богословський геній якого яскраво проявилися, як у його лекціях, семінарах, так і в книгах, і в практичному житті. Простота і водночас аристократичність, надзвичайно гармонійне поєднання серйозності та гумору у викладанні, у працях і спілкуванні робили доктора Маркворта улюбленим професором студентів богослов’я на багатьох континентах.     

     Глибоке знання Писання, відданість Лютеранським Віросповіданням, пошана до Отців Церкви, любов до літургії Церкви і зокрема до літургії Івана Золотоустого, якою користується наша Церква, що їх мав і практикував отець Курт, служать підбадьоренням для кожного богослова і будь-якого християнина, який любить свою Церкву і цінує її спадщину з багатьох тисячоліть. Професор Маркворт любив усю Церкву Христову і однаково прагнув добра всім християнам, самовіддано працюючи над тим, аби «могуче росло та зміцнялося Божеє Слово» (Дії 19:20) по всьому світові. Зараз він перебуває із Господом, у небесній домівці.  Українські лютерани мають можливість читати українською мовою його одну з його найбільш відомих праць "Церква та її спільнота, служіння і управління", а також ознайомлюватись із різними частинами його творів на цьому блозі.

Молитва на День Св. Курта Маркворта, пастиря, сповідника і учителя Церкви:

     Господи Боже, Отче Небесний! Через вчення і приклад життя професора Маркворта, Ти готуєш нас до приходу Твого Сина, аби Він забрав Свою Наречену, Церкву Твою, щоб з усіма викупленими ми могли в кінці увійти на Його вічний весільний банкет. Прийми нашу подяку за життя цього святого і подай нам щедрою міркою дар Духа Твого Святого, аби ми повторювали його приклад; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Що таке подружжя

Подружжя - це святий і величний чин або стан, що був перше запроваджений Богом у Раю, а потім був також затверджениі і схвалений після гріхопадіння, і так само після потопу, і нарешті в Новому Заповіті, і він складається із законного та нерозривного союзу одного чоловіка та однієї жінки, аби таким чином привести людство до певного порядку (Буття 1:28), уникати різних пожадливостей (1 Коринтян 7:2) і, щоб чоловік і дружина були пов'язані одне з одним спільними функціями любові, коханням і доброчинністю відповідно до того, як ті функції побожних чоловіка та жінки викладено у збірці про домашні справи (Ефесян 5:22-25; Колосян 3:18, 19; 1 Петра 3:1, 2, 7).

Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства    

День Св. Кіпріана Карфагенського, пастиря і мученика

Сьогодні ми згадуємо Св. Кіпріана Карфагенського і дякуємо за нього Господу.  Св. Кіпріан (прибл. 200-258 р. по Р. Х.) був славетним єпископом північно-африканського міста Карфаген приблизно 248 року по Різдві Христовім. Під час переслідувань римського імператора Деція, Кіпріан із Карфагену втік, але через два роки повернувся.  Він був змушений брати участь у розв'язанні проблеми тих християн, які відпали від віри під час переслідувань, а тепер хотіли повернутися в Церкву.  Було ухвалено рішення, що цих християн, що були відпали, можна відновлювати, але їхнє відновлення може відбуватися лише після періоду покути, яка продемонструє їхню вірність. Під час переслідувань у час імператора Валер'яна, Кіпріан спочатку переховувався, а потім здався владі. 258 року по Різдві Христовім йому за віру в Христа відрубали голову.

Молитва на День Св. Кіпріана Карфагенського, пастиря і мученика:

 Всемогутній Боже!  Ти дав слузі Твоєму, Кіпріанові, відвагу сповідувати Ім'я нашого Спасителя, Ісуса Христа, перед правителями цього світу і Ти дав йому мужність померти за проголошувану ним віру. Подай нам сили, аби ми завжди готові були звістити причину надії нашої і радісно постраждати заради нашого Господа Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. 
Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Свято перемоги християнства

 Сьогодні в нас - одне із найперших свят, яке Церква почала святкувати щорічно і робить це далі. Свято перемоги християнства або ж День Воздвиження Хреста Господнього традиційно служить нагадуванням про віднайдення 14 вересня 320 року хреста, на якому був розп'ятий Ісус. Цей хрест було віднайдено Оленою, матір'ю римського Імператора Костянтина Великого.  У зв'язку із освяченням базиліки на місці розп'яття Ісуса і Його воскресіння, Костянтин 335 року видав наказ про святкування цього дня.  Благочестива християнка Олена допомогла визначити і провести дослідження  багатьох Біблійних місць, пов'язаних із життям, служінням, смертю і воскресінням Ісуса. День Воздвиження Хреста Господнього залишився популярним і в східному , і в західному християнстві.  Чимало лютеранських парафій називаються парафіями Святого Хреста. 

Молитва на Свято перемоги християнства:

Милосердний Боже!  Твій Син, Ісус Христос, був піднесений на хреста, аби понести гріх світу і притягнути до Себе всіх людей. Подай, аби ми, що славимо Його смерть задля нашого викуплення, могли вірно прислухатися до Його поклику нести хрест і йти за Ісусом, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Захарія і Єлисавети

 Cьогодні ми згадуємо святих Захарія і Єлисавету та дякуємо за них Богові. Захарій і Єлисавета були "праведні перед Богом, бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні" (Луки 1:6). Захарія, священика у єрусалимському храмі, привітав ангел Гавриїл, який оголосив про те, що в Захарія і Єлисавети народиться син. Спочатку Захарій не повірив оголошенню ангела, через свій і Єлисаветин літній вік. За таке невірство Захарія було покарано німотою. Народивши сина, Єлисавета назвала його Іваном. Захарій підтвердив вибір дружини, і його здатність говорити було відновлено. У відповідь він заспівав "Благословенний Господь, Бог Ізраїлів..." - гімн - величний підсумок Божих обітниць у Старому Заповіті та передбачення діла Івана, як Предтечі Христа (Луки 1:68-79). Захарій і Єлисавета згадуються, як приклади вірності та побожності.

 Молитва на День Св. Захарія і Єлисавети: 

Боже! Лише Ти тчеш усіх немовлят в утробі. Ти обрав слуг старих і бездітних, аби вони зачали та виховали Предтечу Христа і таким чином Ти знову виявив Свою силу в слабкості. Дай нам, аби ми, такі ж слабі й немічні, як Захарій і Єлисавета, мали нагоду любити Тебе і служити Тобі відповідно до Твоєї доброї і благодатної волі; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

 Зі Скарбниці щоденної молитви

Гріх, який не прощається: проповідь на 13-у неділю по П'ятидесятниці

    ГРІХ, ЯКИЙ НЕ ПРОЩАЄТЬСЯ

                         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

     «Тому-то кажу вам: усякий гріх, навіть богозневага, проститься людям, але богозневага на Духа не проститься! І як скаже хто слово на Людського Сина, то йому проститься те; а коли скаже проти Духа Святого, не проститься того йому ані в цім віці, ані в майбутнім! Або виростіть дерево добре, то й плід його добрий, або виростіть дерево зле, то й плід його злий. Пізнається-бо дерево з плоду! Роде зміїний! Як ви можете мовити добре, бувши злі? Бо чим серце наповнене, те говорять уста. Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а лукава людина зо скарбу лихого виносить лихе. Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня! Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений». Тоді дехто із книжників та фарисеїв озвались до Нього й сказали: «Учителю, хочемо побачити ознаку від Тебе».  А Ісус відповів їм: «Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони. Як Йона перебув у середині китовій три дні і три ночі, так перебуде три дні та три ночі й Син Людський у серці землі. Ніневітяни стануть на суд із цим родом, і осудять його, вони бо покаялися через Йонину проповідь. А тут ото – Більший, ніж Йона! Цариця з півдня на суд стане з родом оцим, і засудить його, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послухати. А тут ото – Більший, аніж Соломон! (Євангеліє від Св. Матвія 12:31-42). 

            Благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти (Об. 1:4). Амінь. 

Любі брати і сестри, який гріх не прощається? Коли ми чуємо таке питання, то наш розум може виробити цілий список тих гріхів, які нам здаються такими, що не можуть бути прощені ні за яких обставин. І що буває з нами, коли дізнаємось, що навіть найзапекліші грішники можуть отримати прощення гріхів за свої найогидніші злочини і переступи? Для нас це може лунати наче на свободу відпускають якогось страшного злочинця, який мав би понести найвищу кару відповідно до закону! 

Проте справді є гріх, який ніколи не прощається. І про нього сьогодні каже нам Син Божий. Цей гріх – богозневага або ж ми його ще називаємо більш поширеним терміном – богохульство. При чому Господь говорить саме про богохульство проти Святого Духа. Він каже, що навіть про Нього прощається якесь слово. Але коли хтось богохульствує проти Святого Духа, такий не буде мати прощення, а отже буде вкинутий у вічні муки аду. 

Що ж це за богохульство таке? Аби нам зрозуміти, яким саме гріхом є богохульство проти Святого Духа і який єдиний гріх не прощається, ми приглянемось до тих, до кого промовлені ці слова Христа. Син Божий промовляє їх до книжників і фарисеїв, до найбільш шанованих в очах тогочасного юдейського світу чоловіків – чоловіків освічених, зовні вкрай благочестивих і культурних. 

Вони були цілковитою протилежністю до митників, яких в глибині серця вони зневажали і, наприклад рибалок, одним з яких був Петро і, який побачивши чудо Христове з величезного улову риби, був вигукнув: «Господи, вийди від мене, бо я грішна людина!» (Лк. 5:8).  Фарисеї і книжники пишались своєю освітою, своїм благочестям. Вони не думали як Петро та віруючі люди. Христа вони зневажали. 

І тут, здається, що Господь дає можливість фарисеям, книжникам і всім, хто нині зневажає і відкидає Христа, залишитись без Божої кари. Натомість Він говорить про те, що не проститься лише один-єдиний гріх – богохульство проти Святого Духа. Але ні фарисеї, ні книжники нічого проти Святого Духа не проголошували. Їхня вся зневага та глузування були спрямовані лише проти Христа. Тож чи матимуть вони і всі, хто відкидає Христа, прощення? 

Справа в тому, що невірство в Христа і є богохульством проти Святого Духа! Адже Святий Дух весь час свідчив про Христа і кликав людство вірувати в Сина Божого та через віру в Нього мати прощення гріхів, спасіння і вічне життя. Апостол Петро засвідчує, що «пророцтва (про Христа) ніколи не було з волі людської, а звіщали його святі Божі мужі, проваджені Духом Святим» (2 Петр. 1:21). Все Писання – це твір і слова Святого Духа. А всі Писання свідчать про Христа! 

            Господь далі нам каже, що люди, наче дерева пізнаються із того плоду, який вони приносять. І цей плід – ставлення до Христа. Так само, як добре дерево приносить добрі плоди, так і людина приносить добрі плоди тоді, коли вірує в Христа. Добрі плоди у цьому разі – це добрі слова про Спасителя Христа. Добрі плоди – це визнавання Його нашим Викупителем і Спасителем. Добрі плоди – це прославлення Христа і на зібранні Божих людей у церкві, і в нашому приватному та суспільному житті. 

            А злі плоди походять зі злих дерев – від невіруючих людей. Що це за злі плоди? Ці плоди – це зневага до Христа. Злі плоди – це будь-яке зле слово проти Христа і глузування з Христа і з віри в Нього. Коли ми бачимо людину, яка глузує з Христа, зневажає Біблію, висміює християнство, будьте певні – ви маєте справу зі злою людиною і нічого доброго в принципі від неї очікувати не слід.  Бо такі очікування, як навчає нас народна мудрість, були б наче очікувати з верби грушок.   

            І навіть більше. Господь каже, чиїми насправді нащадками є такі противники Христа. Він називає їх родом зміїним. Іншими словами вони належать до сімейства диявола. Вони йому служать і прагнуть виконувати його волю. Вони – його діти, що у всьому нагадують свого батька. Тож вони атакують Христа і прагнуть стерти Його Ім’я із лиця землі. В їхніх устах нічого доброго немає. Там лише зло і отрута. 

І Господь хоче, щоб ми це дуже добре розуміли і пам’ятали – хто говорить проти Христа, висміює Його, глузує з Нього – той зле дерево і нічого доброго від такої людини не слід очікувати. Така людина – поріддя диявола і буде виконувати волю сатани. Надихає таку людину і керує нею Люцифер або один із його великої армії бісів, нечистих духів. Тож їхня скарбниця – у пеклі, в аду, і звідти вони виносять свої слова, ідеї про влаштування світу, розваги і судження про Бога і Христа. 

Коли Господь говорить: «Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня! Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений», то Він якраз говорить про визнання Його Господом або навпаки відкидання Його як Бога і Спасителя. Як проголошує Святий Дух через Пророків і Апостолів: «Кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасений» (Йоіл 3:5; Дії 2:21; Рим. 10:13). Кожен, хто буде відкидати Христа і Його святе Ім’я, а тим більше зле про Нього говорити, буде засуджений. 

Любі брати і сестри, яке благословення ми маємо в тому, що Господь Святий Дух покликав нас до віри в Сина Божого! Бо, нас, нещасних грішників, Бог виправдовує через віру в Ісуса Христа. Коли ми віруємо в Христа і визнаємо Його за Господа і Спасителя, то Бог каже, що ми невинні і провина з нас знята, а ми – виправдані і Його діти та спадкоємці Царства Небесного і вічного життя. 

Довіряймо цим словам Господа, любі брати і сестри!  І не будьмо, як ті фарисеї і книжники, які до Христа промовляли: «Учителю, хочемо побачити ознаку від Тебе». Їм було мало чуд, які Господь чинив посеред Ізраїля і їм, звісно, було мало Слова Духа Святого, промовленого через Писання. Їм потрібні були ті ознаки, які вони замовляли б як обіди в ресторані. 

Але тих книжників і фарисеїв, і фактично усіх, хто ставить ультиматуми Богові: «Давай ознаку або не увірую!» Син Божий називає родом лукавим і перелюбним. Діти диявола, звісно – діти лукавого, бо лукавий – це ще одна назва диявола. А родом перелюбним їх називають через те, що вони зрадили Бога як розпусна дружина зраджує свого чоловіка. Їм не допоможе ні одна ознака – настільки вони запеклі у своїх гріхах. 

Але вони матимуть ознаку – ознаку пророка Йони. Йона був особливим пророком – неслухняним. Коли Господь дав йому доручення проповідувати у Ніневії, то Йона вирушив у зворотний від Ніневії бік. Аби змусити його дійти до місця проповіді в язичницькій і ворожій Ніневії, Господь змушений був перехопити його на кораблі і змусити провести в середині кита три дні і три ночі, а потім вже суходолом дійти до Ніневії, до народу, який руйнував Ізраїль і вбивав синів і доньок Ізраїля. 

Тож ці неслухняні нащадки Авраама теж побачать ознаку Йони. І Господь пояснює: «Як Йона перебув у середині китовій три дні і три ночі, так перебуде три дні та три ночі й Син Людський у серці землі». Господь тут пророкує про те, що після розп’яття на хресті за наші гріхи, Його буде покладено до гробу, але на третій день Він воскресне.  

Але навіть воскресіння Христового для них буде недостатньо. Бо віра – від слухання і то слухання Слова Христового, яке вони з усіх сил відкидають. Як Йона вийшов на третій день із черева кита, так і Господь на третій день по Своїй смерті на хресті вийшов із гробу переможцем над гріхом, владою диявола і смертю. 

Як ніневітяни слухали проповідь Йони і розкаялись і отримали прощення гріхів і життя їхньому місту, так і кожен, хто вірує в Христа розп’ятого і воскреслого, отримує прощення гріхів, спасіння, воскресіння і вічне життя в Місті Небесному – в Царстві Божому. Перед книжниками і фарисеями стояв Більший ніж Йона – перед ними стояв вічний Бог Син, Який стався людиною задля їхнього і нашого спасіння. Про це провіщає Святий Дух. І кожен, хто відкидає це провіщення Святого Духа, це Євангеліє, богохульствує проти Святого Духа, живе у невірстві в Христа і має непрощенний гріх. 

Але кожен, хто вірує в Сина Божого, наче цариця Савська, яка аж з кінця світу йшла, щоб послухати мудрість Соломона, так і віруючий долає відстані і навіть небезпеки війни, аби почути Христа, Який більший ніж Соломон і причаститись Його істинними тілом і кров’ю під виглядом хліба і вина Святої Євхаристії і отримати з ними прощення гріхів, спасіння і вічне життя. 

Любі брати і сестри, яку чудову втіху дає нам Господь Святий Дух, Який вкладає ці солодкі слова в уста Апостола Івана: «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16). Вам, любі віруючі, прощено всі, абсолютно всі гріхи в Ім’я Христа. Ви виправдані і стали дітьми Божими, і отримали спадщину Царства Небесного. І все це через Христа, Яким весь час нас утішає Святий Дух. Заради Христа. Амінь. 

А Тому, Хто може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо, силою, що діє в нас, – Тому слава в Церкві та в Христі Ісусі на всі покоління на вічні віки. Амінь (Еф. 3:20, 21).

День Св. Ганни

 Сьогодні ми згадуємо Св. Ганну (Анну) і дякуємо за неї Господу. Ганна була улюбленою дружиною Елкани, єфремлянина і благочестивою матір'ю Св. Пророка Самуїла. Він народився в неї через багато років гіркої бездітності (1 Самуїлова 1:6-8) та палких молитов про сина (1-а Самуїлова 1:9-18). Після відлучення сина, Ганна виявила свою вдячність Господу, повернувши свого сина до служіння Господу в Шіло (1 Самуїлова 1:24-28).  Її молитва (псалом) подяки (1 Самуїлова 2:1-10) починається словами "Звеселилося Господом серце моє, мій ріг став високим у Господі". Ця пісня передвіщає "Величальну", пісню, яку проспіває Діва Марія через багато століть (Луки 1:46-55). Ім'я Ганна походить з єврейського слова благодать. Ганну згадують і вшановують за радісне виконання обітниці, яку вона принесла до народження сина і за те, що вона віддала сина на довічне служіння Господу.     

Молитва на День Св. Ганни:

Боже, Отче Всемогутній!  Ти - Творець усього.  Ти зглянувся на біду Твоєї безплідної слуги, Ганни і не забувся про неї, а відповів на її молитви даром сина.  Почуй і наші так благання та прохання і наповни нашу порожнечу, даруючи нам довіру у Твоє піклування, щоб і ми, як Ганна, могли приносити Тобі подяку і славити Тебе, і радіти чудесним народженням Твого Сина, Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Ісуса Навина

 Сьогодні ми згадуємо Св. Ісуса Навина і дякуємо  за нього Богові. "Ісус, син Навина, був служитель і наступник Мойсея, і провідник народу Ізраїлю, який провів їх через сухе русло Йордану у Край Ханаанський.  Він мав таке саме ім'я, як наш Спаситель, Ісус Христос [оскільки єврейською мовою імена "Єгошуа" та "Ісус" звучать однаково]. Він був прототипом Христа, Який привів дітей Авраама через Йордан життя бід і смерть у спочинок вічного життя...

    Коли першого дня 2493 року від створення світу помер Мойсей, Єгошуа повів народ Ізраїлю у Край Ханаанський, який був обіцяний їхнім батькам. Він здобув відмінні і дивовижні перемоги для Божих обранців. Подолавши царів Ханаану, він розділив край і в кінці помер у віці 110 років. Єврейською мовою його ім'я звучить Єгошуа або Йосуа, тобто "Спаситель", "Помічник". Грецькою мовою його ім'я звучить Іесус або Єсус".

Давид Хитрей

Молитва на День Св. Ісуса Навина:

Господи Ісусе Христе!  Твій слуга Ісус Навин провів дітей Ізраїлю через хвилі ріки Йордану в край, що тік молоком і медом.  Ісусе Христе!  Веди нас крізь води нашого Хрищення ув Обіцяний Край нашої вічної домівки, в якому Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.