четвер, 31 січня 2013 р.

Церква в одній малій картині

     Одним словом, чи ви хочете побачити святу Християнську Церкву, зображену живими кольорами і формою, і вкладеною в одну малу картину?  Тоді візьміть Псалтир і ви маєте гарне, яскраве, чисте дзеркало, яке покаже вам, на що подібне християнство.
 
Мартін Лютер, Зі Скарбниці щоденної молитви 

День Віровизнання Св. Петра

 Сьогодні ми згадуємо про віровизнання Св. Петра. Воно не постало з нахилу Петрового серця, а було об'явлене йому Отцем. Причину важливості цього віровизнання видно з Ісусової відповіді: "Ти - Скеля [грецьке - Петрос], і на скелі [грецьке - Петра] оцій побудую Я Церкву Свою" (Матвія 16:18). Як народ Божий в Старому Заповіті почався з особи Авраама, скелі, з якої були витесані Божі люди (Ісаї 51:1-2), так і народ Божий в Новому Заповіті, починається з особи Петрової, сповідання якого - скеля, на якій Христос збудує Свою Церкву. Але Петро не був один ("ключі" дані йому в Матвія 16:19 були дані всім учням в Матвія 18:18 та Івана 20:21-23). Як каже нам Св. Павло, Петро та інші апостоли разом із іншими пророками покладені в основу Церкви, наріжним каменем якої є Сам Христос (Ефесян 2:20). Тож віровизнання Св. Петра - свідчення цілого апостольського гурту і основоположне в будівлі Християнської Церкви. Таким чином Церква віддає подяку Богові за Св. Петра та інших апостолів, які навчали Христову Святу Церкву Його божественній та спасенній правді.

Молитва на День Віровизнання Св. Петра:

Отче небесний! Ти об'явив Апостолові Петрові блаженну правду, що Твій Син, Ісус - Христос. Зміцни нас проголошенням цієї правди, аби ми також могли радісно сповідувати, що спасіння немає в нікому іншому, а є воно лише в Тобі; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

середу, 30 січня 2013 р.

Характерна риса християнської релігії

     Спасіння благодаттю – характерна риса християнської релігії. Вона відрізняє християнство від усіх інших релігій.  Жодна інша релігія нічого не знає про Євангеліє, а отже й всі інші релігії основують спасіння на ділах людей.  Але відповідно до християнської релігії, яка пізнається через Боже об’явлення в Слові, причиною спасіння людини є благодать Божа в Христі, що виключає усі діла людини.  Хто лишень з посеред людей спасенний – спасенний без Закону та діл, спасенний благодаттю Божою у Христі. Так було визначено Богом: «благодаттю… не від діл, щоб ніхто не хвалився» (Ефесян 2:8, 9).  Через це жодна людина, яка не осягнула повністю цієї відмінності між поганськими релігіями та християнською релігією, не повинна виставляти себе учителем в християнському світі.
 
Франц Піпер, Християнська догматика

вівторок, 29 січня 2013 р.

Крути - 95 річниця


Сьогодні 95-а річниця бою під Крутами.  Звісно ж, українська студентська молодь продемонструвала героїзм, жменькою необстріляних людей виступивши проти досвідченої і до зубів озброєної Червоної Армії, яка насувалася з більшовицької Росії та стримавши на певний час навалу комуністів на Київ.  Однак виникає запитання, а де були мільйони українських воїнів, які вже "нюхали пороху", які мали воєнний досвід?  Чому українці врешті-решт втратили власну країну, а потім мільйони наших одноплемінників гинули то від голоду, то від репресій, то під час воєн, стаючи гарматним м'ясом для різних імперій? 
 
В тому, що українці масово не стали на захист власної країни, а де-факто власних сімей, дітей і внуків (пізніше страченими за допомогою голодомору), звинувачують більшовицьких агітаторів, мовляв вони були дуже вмілі, чого вартують лише таланти Троцького-Бронштейна! Але така аргументація нагадує аргументи Адама і Єви в раю, які замість того, аби розкаятися в непослухові до Бога, звинуватили одне одного і самого диявола. 
 
Певно що бій під Крутами не був би необхідністю, якби тогочасна українська влада не загравала з демонами соціалізму, а більшість нашого народу шанувала Четверту Заповідь: "Шануй свого батька і матір свою, що довгі були твої дні на землі!" Доктор Мартін Лютер так пояснює цю заповідь: "Ми повинні боятися і любити Бога так, щоб не зневажати та не гнівити наших батьків та інших старших, а шанувати їх, служити їм і слухатися їх та наділяти їх любов'ю і повагою".  Ця заповідь стосується пошани не лише до батьків сім'ї, але й пошани до батьків суспільства: вихователів, учителів і (увага!) до ВЛАДИ!
 
Замість того, аби виявити послух Богові та об'єднатися довкола хай слабкої, хай соціалістичної, але української влади, яка принаймні не боролася проти Церкви та не ставила на меті фізичне знищення українців і їхньої культури й самобутності і замість того, щоб дати відпір чужоземній орді, українці обрал послух диявольській пропаганді та нехтування одним із головних обов'язків чоловіка - захищати свою сім'ю, домівку, країну.  Висновок сумний -  наші предки або не розуміли Четвертої Заповіді, або свідомо нехтували нею, за що й потім дуже поплатилися, насамперед життям.
 
Коли ми обираємо привабливу безбожність замість простих Божих слів, тоді з'являються і героїчні Крути, і скорботні жнива Голодомору, і "піджачники" Другої Світової, і Чорнобиль, і вся українська історія. Хай не тішаться ті, що люблять відлежуватися на печах і ховатися по закутках - диявол, як підтверджує вся наша історія, нікого не щадить, а докладе всіх зусиль аби знищити не лише народ, але й усіх тих, що танцюють сьогодні під його дудку.  День пам'яті героїв Крут насправді має стати Днем каяття українських чоловіків, офіцерів, старшин і солдатів та щиросердечної постанови не допустити нічого подібного в майбутньому. І хай в цьому допоможе нам, всім українцям, Господь!

понеділок, 28 січня 2013 р.

Навіщо відходити від папістської релігії

     Фарисеї звинувачували Христа в новому вченні, бо воно не узгоджувалося із давніми традиціями, які вже упродовж багатьох років були прийняті ними та до яких фарисеї звикли (Мт. 5:21 і далі, 15:2).  І погани ганили та засуджували Павлове вчення як нове, тому що вірили в те, що їхнє ідолопоклонство, яке тепер впродовж стількох років було таке популярне - стародавня і правдива релігія (Дії 17:18, 19-20).  До того ж, коли якась людина цікавиться стародавньою вірою і про неї дискутує, то декілька сотень років не є достатнім доказом, а треба повернутися настільки далеко назад, поки не буде видно і доведено, що те вчення і віра, про які ведеться диспут, є тими самими, про які навчали Христос із Апостолами; тими, що передвіщали пророки і про що свідчили патріархи і тими, які були приписані ще до закладин світу (Еф.1:4, 1 Кор. 2:7). Але ця правдива та найдавніша віра і релігія певно та непорушно навчаються та є записаними лише в Біблійних Писаннях.  Тож оскільки Папа Римський відійшов від цієї найдавнішої віри і нав'язав Божій Церкві цілковито чужу та нову доктрину, яка є протилежною до Святого Писання, то через наказ Божий ми повинні вийти з цієї громади злодіїв (Ів. 10:5, Гал. 1:9, Євр. 13:9, Пс. 26:5) і повернутися до правдивої давньої і католицької релігії та віри, які вміщені в Святих Писаннях (2 Петр. 1:19, 2 Тим. 3:14).
 
Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

неділю, 27 січня 2013 р.

Проповідь на 2-у неділю Богоявлення

                           ТАКІ РІЗНІ ДАРИ
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
          
І ми маємо різні дари, згідно з благодаттю, даною нам: коли пророцтво то виконуй його в міру віри,  а коли служіння будь на служіння, коли вчитель на навчання, коли втішитель на потішання, хто подає у простоті, хто головує то з пильністю, хто милосердствує то з привітністю!  Любов нехай буде нелицемірна; ненавидьте зло та туліться до доброго!  Любіть один одного братньою любов'ю; випереджайте один одного пошаною!  У ревності не лінуйтеся, духом палайте, служіть Господеві,  тіштесь надією, утиски терпіть, перебувайте в молитві, беріть уділ у потребах святих, будьте гостинні до чужинців! Благословляйте тих, хто вас переслідує; благословляйте, а не проклинайте! Тіштеся з тими, хто тішиться, і плачте з отими, хто плаче!  Думайте між собою однаково  (Римлян 12:6-16а).

Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7).  Амінь.
 
Дорогі брати і сестри,  сади були колись окрасою нашої країни.  Хоча Україна сьогодні закуповує дуже багато фруктів, які можна вирощувати в нашому рідному краї, від півночі до півдня, я впевнений, що з часом українські сади, оспівані поетами та письменниками відродяться, і вже українські фрукти будуть наповнювати ринки та магазини інших країн, вже не кажучи про те, що українці матимуть можливість споживати власні плоди, плоди вирощені в українських садах. Той, хто має дачу, хто має справу із садівництвом знає про те розчарування, яке настає в господаря, коли раптом дерево нічого не родить.  Ви розраховували на солодкі черешні, смачні яблука, соковиті груші, але раптом виявляється, що дерево – порожнє, на ньому лише зеленіє листя, а плоду жодного немає.

Бувають, звичайно, неврожайні роки.  Бувають і такі дерева, що родять через раз. Але коли ви зауважуєте, що рік за роком дерево не приносить жодного плоду, то розумієте, що це дерево насправді вже перестало бути плодовим деревом і воно просто займає місце в саду і не просто виснажує ґрунт, але й щороку вас розчаровує, не приносячи тих плодів, які ви від нього очікуєте.  Тоді добрий господар береться за діло і в хід ідуть пилка або сокира – щоби дерево зрубати, лопата – аби викорчувати коріння та звільнити місце під добру деревину.  Дерево ж неродюче зазвичай іде на паливо.

Щось подібне відбулося і з людством.   Від самого початку наші прабатьки, Адам і Єва, не лише жили в чудесному Еденському Саду, але й самі були наче прекрасні плодові дерева саду і зароджували праведністю.  Але це тривало недовго. Після того, як наші прабатьки впали в гріх, вони перестали зароджувати добром і стали подібні до неплідних дерев, які не приносять вже добрих плодів.  Так, замість каяття, першими злими плодами Адама та Єви стали звинувачення когось іншого у власному гріхові.  Гріх перетворив наших прабатьків на неродючі дерева.  Як і слід було зробити, Бог «викорчував» наших прабатьків із Раю.  А далі сталося так як каже народне прислівя: «Яблуко від яблуні далеко не падає»,  тож відтоді всі люди народжуються на образ своїх грішних батьків і ростуть перед Богом наче неплідні дерева, призначені лише для одного – для викорчовування, тобто для смерті і спалення, тобто для вічних мук у невгасимому огні пекла.

Ви можете зауважувати чимало злих плодів у житті наших ближніх. Аби дивитися на себе треба дзеркало, а когось ми бачимо без усяких засобів.  Набагато важче зауважити такий злий плід в самому собі. Господь про наші природні плоди, які властиві нам від самого нашого народження каже: «Зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства, перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум. Усе зле це виходить зсередини, і людину опоганює!» (Мр. 7:21-23).  Що чекає на людей за ці плоди? Лише вічний вогонь!

Слава Богові, що Його Єдинородний Син, Ісус Христос, наш Господь і Спаситель забрав на Себе всі наші гріхи та провини!  Сьогодні ми дякуємо Сину Божому, що Він змив усі наші гріхи Своєю святою і дорогоцінною кров’ю і помер на нашому місці.  Сьогодні ми славимо Його як переможця над нашою смертю і нашими вічними стражданнями в огні аду, бо на третій день по Своїй хресній смерті Він воскрес із мертвих і нам, що були приречені до вічності в пеклі подарував вічність у Раю Божому, в Царстві Небесному. Слава Святому Духові, Який покликав нас через Євангеліє і дав нам нове життя, перетворивши нас із дерев злих на дерева родючі, що приносять добрі плоди, прославляючи Бога!

Все це, прощення гріхів, нове життя і всі ці добрі плоди, добрі діла, які ми приносимо в нашому житті – подарунки від Бога!  Як написано «щоб ніхто не хвалився» тим, що це він такий могутній і розумний, і добрий, і мудрий, що добився спасіння і всякого добра.  Ні, всяке добро ми отримуємо від Бога.  Так само як Бог сьогодні через покликаного пастиря проголошує вам сьогодні відпущення гріхів. Так само як Він сьогодні пригортає вас до Себе через правдиві тіло та кров Ісуса у хлібі та вині Святої Вечері, так само Він дає вам чудові дари, про які сьогодні розповідає нам Його любий апостол Павло.  Це справді чудесні, розкішні дари, які прикрашають вас і спонукають інших людей дякувати Богові за вас і славити за вас Бога.

Перший дар – це пророцтво, тобто дар проповідництва. Це – дар від Бога і Господь дає цей дар для того, аби він використовувався для того, як написано в грецькому тексті «за аналогією віри», тобто в межах віри або ж апостольської доктрини.  Коли цей дар проповідництва справді від Бога, то пастир, проповідник не буде суперечити Писанню і не буде давати фальшивих, нездійсненних пророцтв. Його наука, його проповідь обмежена Словом Божим. Власне це єдиний дар, про який говорить сьогодні Господь Святий Дух, який має обмеження, обмеження Писанням. Але це – дар.

Всі ж інші дари від Бога обмежень не мають!  Погляньте лише на чудовий дар служіння.   Жодних обмежень!  Господь послужив для всіх нас і Він продовжує це робити.  Господь не ділить людей у добрі на Своїх і чужих. Ось що Він каже: «Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних. Коли бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте? Хіба не те саме й митники роблять? І коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що ж особливого робите? Чи й погани не чинять отак?  Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!» (Мт. 5:45-48).  Дар служіння – особливий дар.  Оскільки немає жодної християнина без якогось дару від Бога, цей дар є у когось з вас.

Наступним даром благословенні багато з вас, любі брати і сестри.  Апостол каже: «Коли вчитель – на навчання». Про цей дар дуже легко довідатися з ваших дітей. Адже коли ви їх навчаєте Слову Божому, то це бачитимуть і ваші ближні, і ваші брати та сестри з парафії, а особливо цим вашим даром навчання ви прославляєте Бога та будуєте християнську віру ваших дітей і внуків.  Чудовий дар і привілей дав вам Господь Бог!

Далі Господь Святий Дух говорить про дар утішителя.  Він Сам – Утішитель, бо розповідає нам про Христа. І ви маєте цей дар, коли бачите людину, занепокоєну своїми гріхами та потішаєте її Євангелієм. Прекрасний дар, який мають лише ті, що самі надіються на Христа і втішені Ним особисто!

Ще один особливий дар згадує наш Апостол. Це дар давання. Як часто ми бачимо помпезні шоу, коли передають якісь дарунки.  Особливо це видно під час виборчої кампанії.  Чого тільки не дарують перед журналістами за державні гроші: від гречки і до «швидких допомог».  Про таких давальників Господь каже: «Коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять оті лицеміри по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А як ти чиниш милостиню, хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя, щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно» (Мт. 6:2-4). Лицеміри не мають дару давання.  Його мають лише щирі християни, в яких живе Христос.

Милосердя – теж дуже особливий дар від Бога.  Апостол каже, що той, хто цей дар має, той милосердствує з привітністю.  Багато-хто не розуміє цього дару. Цілі благодійні фонди існують, аби збирати гроші для надання допомоги, але як часто така допомога дається так наче від серця щось відривають та ще й вимоги які ставлять перед бідними й убогими людьми.  Але людина, якій Бог дає цей дар милосердстування, діє зовсім по іншому. Її милосердя виходить із серця. Її милосердя – радісне, щасливе і цілеспрямоване.  День, коли вона чинить милосердя – для неї справжнє свято. Ось таке милосердя угодне Богові і є окрасою Християнської Церкви!

А ще є дар, який Бог дає всім християнам – це дар любові. Проте цей дар до певної міри парадоксальний, бо містить у собі ще й ненависть. Але ця ненависть – не до людей. Коли хтось ненавидить будь-яку людину, той цього дару любові не має. Ненависть про яку тут говорить вустами Апостола Господь Святий Дух стосується зла і насамперед лукавого – диявола і всякого його злобного діла.  «Ненавидьте нечестивість!» наче каже нам Апостол і водночас горніться до доброго, тобто, до Христа, до Його Слова, до Його Особисто у Євхаристії.  Ось який дар – цей дар любові, що його маєте лише, любі віруючі брати та сестри.

Цей дар виявляється у парафіяльному житті в особливий спосіб – коли ми любимо один одного, як люблять один одного брати і сестри в одній сімї, бо Церква і є сімєю у Господі. У цій сімї брати і сестри раді одному допомогти. Як радіє наш Отець, коли бачить цей Його дар у дії в Його родині віруючих!

Пошана до інших людей – це теж дар від Бога.  У суспільстві, де так багато хамства, цей дар легко помітити. А особливо його помітно у вас, любі віруючі, коли ви поспішаєте виявляти пошану один до одного.

Існує така приказка, що «лінощі – злодій часу». Господь дає нам не лише ревність, але й бажання цю ревність до Нього втілювати в життя.  Своїм Словом і Таїнством Він підтримує палання нашого духа, проганяє геть духовну сонливість і лінощі і дає сили і енергії бути Господніми рабами через служіння нашим ближнім.  Який чудовий наш Господь, як Він про нас піклується і як Він весь час зміцнює Своїм Євангелієм наші родинні з Ним зв’язки.

Його Євангеліє дає надію, якою ми тішимося.  Його Євангеліє дає нами сили зносити будь-які утиски, адже світ нас ненавидить, тож утиски – звичайна для християн річ ще від часу Пятидесятниці. І оскільки ми – не діти світу, а діти Божі, то й існує прихована або й відверта ворожнеча світу до Бога та Його дітей.  Тож коли починаються хоч якісь утиски або й переслідування, то утиски Божі діти терплять, а Бог дає на це силу.  Врешті-решт цей світ минеться, а Царство Боже триває вічно! 

Аби серед утисків і страждань ми могли спілкуватися з Богом, Господь дав нам молитву.  Він усі наші молитви вислуховує і на них відповідає. Молитва – це наше велике благословення, одне з багатьох, якими Бог щедро наділяє нас у Христі.  Оскільки ми такі багаті в Ньому різними дарами, ми маємо дар хотіння брати уділ у потребах святих.  Бог дає нам бажання давати пожертви в церкву, підтримувати служіння Євангелія і наших знедолених братів і сестер.  Він так само спонукає нас відчиняти двері для тих християн, що мандрують і не мають де спинитися. Він також дає нам сили благословляти тих, хто нас переслідує і проклинає.  Який чудовий наш Господь і які чудові дари Він дає вам, любі брати і сестри!

А ще Він нам дає сльози, аби ми поплакали з тими, хто плаче, щоби їхнє горе стало вдвічі меншим і дає Він нам радості, аби раділи з тими, хто святкує радість, щоби їхня радість стала принаймні вдвічі більшою!  Чудові дари від чудового Господа!

І насамкінець – дуже важливий дар для цілої Церкви – наше Сповідання віри, наша Книза Злагоди, аби ми думали між собою однаково і сьогодні співали одним хором нашу літургію і приходили у нашій різноманітності до одного хліба і до однієї чаші, аби причаститися одним Господом у одній вірі.  Які пишні і прекрасні дари нашого чудового Господа, Який створив цей прекрасний і родючий сад, нашу парафію!  Йому слава повіки віків! Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь. (Рим. 16:24).

суботу, 26 січня 2013 р.

Завтра


Завтра, 27 січня - 2-а неділя Богоявлення.

Як на те свята Божа ласка та воля, під час Біблійних студій ми будемо досліджувати 2-ий розділ 2 Соборного послання Св. Апостола Петра. Літургія будуватиметься довкола Послання Св. Апостола Павла до Римлян 12:6-16 і Таїнства Святої Вечері.

Розклад на завтра:
10:00 - Біблійні студії
11:00 - Літургія


Київська парафія Воскресіння проводить служіння у Конференц-Залі Інституту Зоології, вул. Терещенківська, 2 (біля станції метро "Театральна"). Ласкаво просимо!


пʼятницю, 25 січня 2013 р.

Чергове засідання Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій

 24 січня ц.р. відбулося чергове засідання Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій. Рада розглянула шість питань з порядку денного: 1)  Про актуальні питання державно-конфесійних відносин в Україні; 2)  Про законодавчі ініціативи в сфері свободи совісті та діяльності релігійних організацій; 3)  Про планування дільяності ВРЦіРО на 2013 рік; 4) Про розгляд питання щодо призупинення членства неактивних колнфесій - членів ВРЦіРО; 5)  Про вдосконалення регламентних норм діяльності ВРЦіРО та різне.  Особливу увагу Рада приділила звреннням до членів Уряду та Президента про необхідність внесення змін у чинне законодавство України задля збереження в Україні свободи віросповідання та плануванню діяльності ВРЦіРО на 2013 рік, у який святкується 1025-ліття Хрищення Русі-України. Засідання Ради пройшло під головуванням Архієпископа Української Єпархії Вірменської Апостольської Церкви, Григоріса Буніатяна.  Українську Лютераньску Церкву на засіданні Ради представляли Єпископ Вячеслав Горпинчук та Секретар Ігор Рудзік.

четвер, 24 січня 2013 р.

Не прощами чи ділами

     ... Іван показує, що немає іншої дороги спасіння від гріха, як через Христа, Сина Божого. Про це всі вони навчають фальшиво – папа, всі монахи, турки, юдеї і навіть весь світ. Вони, звісно, погоджуються із першою частиною, що Христос – Син Божий.  Але вони не визнають, що не може бути іншого порятунку від гріха, смерті і суду, окрім як через віру в Сина.  Ні вони з усієї сили проти цього виступають.  Вони хочуть спастися своїми ділами і своїм життям у монастирях. Але тут нам сказано дуже виразно: «Хто вірує в Єдинородного Сина, не буде засуджений».  Спасає віра – діла не спасають. Ми не читаємо, що спасаємося обітницею вирушити на прощу чи якоюсь іншою обітницею, чи месою, чи чистилищем. Якщо з папських і чернецьких книжок забрати розділи про всі ці речі, то там мало що би зосталося. А святий отець, Папа, постановив і підтвердив все це своїми буллами, роблячи таким чином Христа разом із Його святими, розгніваними суддями.  Якщо це викреслити з папських книг, то в нього нічого не залишиться. Та це Євангеліє зазначає, що Христос – не суддя, що Він прийшов у світ не судити його, а спасти, бо Своєю кровю Він приніс заплату за гріх, смерть і пекло. І кожен, хто вірує в Нього також приніс сатисфакцію і плату за гріх не прощами чи ділами, а через Самого Христа.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана

середу, 23 січня 2013 р.

День Святих Василя Великого, Григорія Назіанського і Григорія Ниського, пастирів і сповідників

 Сьогодні ми дякуємо Господу за трьох святих: Василя Великого, Григорія Назіанського і Григорія Ниського. Св. Василь і два Григорії, які ще відомі, як Каппадокійські Отці, були провідниками християнського православ'я в Малій Азії (на території сучасної Туреччини) в останній половині IV століття.  Василь і Григорій були брати, а Григорій Ниський був їхній приятель. Всі вони справили великий вплив на формування богослов'я, яке було схвалене Константинопольським Собором 381 року Господнього. Захист ними доктрин про Святого Духа і Святу Трійцю, разом із внеском у літургію Східної Церкви, зробив їх найвпливовішими тогочасними християнськими вчителями і богословами.

Молитва на День Св. Василя Великого, Григорія Назіанського і Григорія Ниського, пастирів і сповідників:
Всемогутній Боже!  Ти об'явив Своїй Церкві Твоє вічне Єство славетної величі та досконалої любові - один Бог у Святій Трійці.  Дай, аби Церква Твоя, з такими єпископами, як Василь Кесарійський, Григорій Назіанський і Григорій Ниський, отримувала благодать непохитно перебувати у сповідуванні правдивої віри та непохитному поклонінню Тобі: Отцеві, Синові, і Святому Духові - Ти Єси один Бог, і Ти живеш, і царюєш повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

вівторок, 22 січня 2013 р.

На День Соборності України


Радіймо, веселімось, хвалімо Спаса ми,
                     Що нас купив Він кров'ю, що вже ми не раби.
                     Буде спокій і щастя в українських хатах,
                     Як мешкатиме Спас наш в євангельських серцях...

                     З Українського лютеранського служебника

понеділок, 21 січня 2013 р.

Щойно Христос розтуляє вуста


     Щойно Христос ледь розтуляє вуста і починає шепотіти, як сатана одразу лютує у всіх своїх членах, з очей його сиплються іскри, а руки та пристрасті його аж палають. Він запускає всі свої сили та багатства на світі, аби Слово придушити.

Мартін Лютер, З тлумачення другого Псалма

неділю, 20 січня 2013 р.

Проповідь на 1-у неділю Богоявлення

                                 ЧАС УПОДОБАННЯ ГОСПОДУ
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
          
 Дух Господа Бога на мені, бо Господь помазав Мене благовістити сумирним, послав Мене перев'язати зламаних серцем, полоненим звіщати свободу, а в'язням відчинити в'язницю, щоб проголосити рік уподобання Господу, та день помсти для нашого Бога, щоб потішити всіх, хто в жалобі, щоб радість вчинити сіонським жалобникам, щоб замість попелу дати їм оздобу, оливу радости замість жалоби, одежу хвали замість темного духа! І будуть їх звати дубами праведности, саджанцями Господніми, щоб прославивсь Господь!   (Ісаї 61:1-3).

Христос охристився!  У річці Йордані!

Дорогі брати і сестри,  свого часу доктор Мартін Лютер був сказав: «В природі Божій є те, що Він творить щось з нічого. Відповідно коли хтось не є ніщо, то Бог нічого з нього зробити не може.  Люди перетворюють щось на щось. Але це марне діло. Таким чином Бог не приймає нікого окрім покинутих, не зцілює нікого окрім хворих, зір дає лише сліпим, воскрешає лише мертвих, побожними робить лише грішників, а мудрими лише нерозумних, та, коротко кажучи, милосердя має лише до нещасних, і благодать дає Він лише тим, хто без благодаті.  Відповідно жодна горда людина не може стати святою або мати в собі Боже діяння. А залишається горда людина у власних ділах і вдає із себе лише святого фальшивого, святого-симулянта, тобто лицеміра».

Коли до Івана Предтечі сходився народ із Юдеї, аби охриститися в ріці Йордані, то святі-симулянти, фарисеї і лицеміри чули від нього такі слова: «Роде зміїний, хто вас надоумив утікати від гніву майбутнього? Отож, учиніть гідний плід покаяння! І не думайте говорити в собі: «Ми маємо отця Авраама. Кажу бо я вам, що Бог може піднести дітей Авраамові з цього каміння!» Бо вже до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та й в огонь буде вкинене» (Мт. 3:7-10).

До цього самого зміїного поріддя та всіх його нащадків, яке й гадки не мало і не має наміру каятися за власні гріхи та приносити добрі плоди покаяння, а тривало у власній пихатості, самоправедності та фальшивій святості, Господь промовляє: «Горе ж вам, багатіям, бо втіху свою ви вже маєте. Горе вам, тепер ситим, бо зазнаєте голоду ви. Горе вам, що тепер потішаєтеся, бо будете ви сумувати та плакати.  Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре, бо так само чинили фальшивим пророкам батьки їхні!» (Лк. 6:24-26). «Горе вам… лицеміри, що даєте десятину із м'яти, і ганусу й кмину, але найважливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру; це треба робити, і того не кидати. Проводирі ви сліпі, що відціджуєте комаря, а верблюда ковтаєте!  Горе вам… лицеміри, що чистите зовнішність кухля та миски, а всередині повні вони здирства й кривди!... О змії, о роде гадючий, як ви втечете від засуду до геєнни?» (Мт. 23:23, 24, 33).

До роду зміїного, до роду гадючого належать усі ті, що вважають себе за щось перед Богом. Можна купатися в теплому Йордані і в крижаному Дніпрі, і далі залишатися брудним від гріхів.  Можна занурюватися в будь-яку ополонку і поливати себе кожного Божого дня йорданською водою, але лише для того, аби ще яскравіше вигравала отруйними фарбами зміїна луска, якої не бачать люди, але бачить Бог, Який і називає усіх, хто думає, що в них є щось добре, таке чим вони самі можуть заслужити на змилування Боже – усіх самовпевнених святош і лицемірів зміїним родом і родом гадючим, який не зможе втекти від засуду до геєни, тобто від засуду до вічних мук у невгасимому вогні пекла.


Сьогодні Господь Святий Дух через пророка Ісаю не пропонує жодної втіхи нерозкаяним.  І сьогодні Господь Святий Дух через пророка Ісаю звіщає втіху грядущу для віруючих Старого Заповіту і втіху, яка вже є нині посеред нас, для всіх, хто кається у власних гріхах перед Богом сьогодні. Бо Той, про Кого звіщає Ісая, вже прийшов у тілі. Його Різдво ми святкували два тижні тому, а вчора ми згадували про Його Хрищення від Івана Христителя.  Слова, які Господь Святий Дух вклав в уста Ісаї, Ісус Христос, Єдинородний Божий Син, промовив у синагозі в Назареті. Його Слово живе і діяльне сьогодні.  Воно стосується всіх розкаяних, бо «Слово Господнє повік пробуває» (1 Петр. 1:25).

Дух Господа Бога перебуває на Ісусі в час Його Хрищення.  Дух Господа Бога перебуває на Ісусі в час Його читання сувою з Ісаї, коли Він проголошує виконання цього пророцтва.  Дух Господа Бога перебуває на Ісусі, бо Ісус – Помазанець.  Ісус – Месія, тобто Христос. Він благовістить сумирним.  Він звіщає Добру Новину про прощення наших гріхів усім вам, любі брати і сестри, які впокорюєтеся сьогодні перед Господом і визнаєте, що ви – грішники і у вас немає нічого власного, чим би ви могли хвалитися перед Богом.

У Ісусі виконується пророцтво Ісаї про те, що Єдинородний Син Божий посланий перевязати зламаних серцем.  Цар Давид був винний у гріхові перелюбу, блуду та вбивства.  Але почувши докір за гріхи власні, він розкаявся і співав був Псалом (51:19): «Жертва Богові зламаний дух; серцем зламаним та упокореним Ти не погордуєш, Боже!»  Бог не погордував зламаним серцем царя Давида.  Божий пророк оголосив був цьому розкаяному грішникові: «Господь зняв твій гріх, не помреш!» (2 Сам. 12:13).  Жінці зі зламаним серцем Господь Ісус промовив: «Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!» (Ів. 8:11).  Сьогодні Господь перев’язує і ваші зламані серця, дорогі брати і сестри.  Всі ваші провини Він забрав на Себе.  На ваші серця накладена свята перевязка – Ісус Христос.

У Ісусі виконується пророцтво Ісаї про те, що Месія буде звіщати полоненим свободу. Все частіше і частіше ми зіштовхуємося з новинами про захоплення в полон людей.  Все частіше ми чуємо про заручників, особливо на Близькому Сході та Північній і Центральній Африці.  Донині перебуває в полоні у сирійських ісламістів українська громадянка, а ісламісти з Алжиру привели до смерті десятки заручників із Європи.  А скільки людей перебувають у полоні сатани!  Скільки душ перебувають заручниками диявола, який прагне їхньої смерті.  Сьогодні вам, розкаяним, що прагнете свободи від світу, диявола та смерті, тобто від прокляття Закону, Господь звіщає свободу.

Аби звільнити вас від Закону, Ісус Сам став під Закон. Будучи святим і безгрішним, праведним і безвадним, Він на Себе перебрав усі ваші гріхи.  Він добровільно став полоненим замість вас.  Замість вас Він помер у полоні гріха, аби змити ці жахливі кайдани Своєю святою і невинною кров’ю, аби розбити в’язничні мури диявола, аби розвалити стіни смерті, Він вийшов переможцем над нею з гробу і сьогодні звіщає вам, що ви – вільні.

Хтось може й далі нехтувати цим провіщенням, цією Доброю Новиною, цим Євангелієм.  Хтось і далі надає перевагу сидіти посеред розвалин страшної в’язниці і терпіти знущання диявола і мліти від страху перед смертю тимчасовою і вічною!  Не сидіть там!  Виходьте із тих розвалин!  Покиньте ті руїни!  Господь сьогодні проголошує вам визволення. Ви вже не полонені світу, диявола та смерті.  Ви – діти Божі, визволені Христом до вічного життя у Його святому і досконалому Царстві.  Тому не ридайте, не квиліть, а виходьте на світло Христового Євангелія, радійте, співайте і славте Бога, що минулася темна пора вашого увязнення у гріхах, а настав рік уподобання Господу! У Старозаповітних євреїв був особливий рік, рік ювілею, рік прощення усіх боргів.

Цей рік ювілею, рік визволення триває для вас нині, дорогі брати і сестри.  Ті, що не хочуть мати Господнього уподобання, відвертаються від Євангелія Ісуса Христа і шукають втіхи в чомусь іншому і насамперед у власних ділах.  Втім сьогоднішнє пророцтво Ісаї, як і ціле Євангеліє – не для них, а для вас, що перебуваєте у жалобі, бо визнаєте, що не можете не грішити і сповідуєте, що самі по собі ви лише заслуговуєте на смерть, тимчасову та вічну.   Через це Ісус сьогодні перебуває серед вас – у Своєму Слові і Таїнстві, аби вас потішити, аби ви не сумували і не посипали свою голову попелом.

Сьогодні замість попелу Господь як і всім віруючим ще в Старому Заповіті дає оздобу праведності. Ця праведність не ваша власна, брудна і неохайна.  Але ця праведність – Христова. І Він Сам цією праведністю прикрашає нас. Ця Його праведність – справжня оздоба.  У світі, звісно, є багато різних прикрас.  Сотні ювелірних магазинів в нашому місті пропонують золото і срібло.  Телеканали і глянцеві журнали показують чим намагаються оздобитися не лише жінки, але й сучасні політики:  тут і золоті годинники, вартістю по кілька сотень тисяч гривень і автомобілі вартістю у сотні тисяч доларів.  Але в очах Божих всі ці прикраси – ніщо, у порівнянні з оздобою, яку дає Його Син і яку ви отримуєте вірою.

Окрім цього, якщо немає смиренного серця і правдивого каяття, якщо немає віри в Христа то всі найдорожчі прикраси світу радше служать як речові докази на суді Божому, бо коли людина бере хоч щось від Бога, вже не кажучи про величезні багатства, але не зважає на Бога, то про неї Бог каже: «Чи ж не розуміють всі ті, хто чинить безправ'я, хто мій люд поїдає? Вони хліб Господній їдять, та не кличуть Його...» (Пс. 14:4).  Бог благословляє великим багатством, аби воно було благословенням для всього суспільства, а не лише однієї кишені.  Власне кажучи, багатство - благословення лише однієї кишені в невіруючих людей або в злодіїв.

Сьогодні ви славите Господа, любі віруючі, бо Господь дав вам набагато коштовнішу оздобу ніж будь-яка з тих оздоб, які може запропонувати світ. Бог одягнув вас у праведність Христову. А це означає, що ви – Божі улюблені діти, на яких Бог не гнівається, а якими Він радіє.  Він любить вас і вам дарує спадщину небесну – оселі в Його святому і вічному Царстві.

Це Він намащує вас оливою радості.  Він вкладає у ваші серця Господа Святого Духа, Який спонукає вас вигукувати: «Авва!  Отче!»  Апостол Павло пише: «А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: Авва, Отче! Тому ти вже не раб, але син. А як син, то й спадкоємець Божий через Христа».  Чудова, радісна новина. Ви – діти Божі, спадкоємці Царства.  Тому не пора бути в жалобі, а пора радіти! Радійте, любі брати і сестри!

Радійте, бо  в Христі Бог виконав пророцтво Ісаї і замість темного духа, духа, який весь час чимось невдоволений і весь час нарікає на Бога і на всі життєві обставини, дав вам одежу хвали. Ця одежа хвали сьогодні на вас і ця одежа тим гарніша, чим впевненіше ви славите Бога сьогодні своїми гімнами та псалмами.  Але не лише ця одежа хвали стосується літургії, гімнів чи псалмів.  Ця одежа хвали стосується і вашого способу життя, ваших діл, вашого ставлення до ближніх.  Бо весь час, коли ви робите добро для інших людей, то ці ваші діла хвалять Бога, прославляють Його, як каже Апостол Павло: «Тож, коли ви їсте, чи коли ви п'єте, або коли інше що робите, усе на Божу славу робіть!» (1 Кор. 10:31).

В очах Божих ви наче чудесний сад, насаджений Святим Духом. Ви чудесні саджанці, на які Христос зливає дощ Свого Євангелія, підживлює вас Своїми правдивими тілом і кров’ю у хлібі та вині Святої Вечері. Ростіть у Христі на славу Божу.  Приносьте добрі плоди. Ось скоро Христос повернеться, аби воскресити всіх мертвих, а вам дати вічне життя у Царстві Своєму і похвалити вас, що сьогодні хвалите Його своїми ділами.  Бо для нас Христос охристився!  У річці Йордані!  Амінь.

суботу, 19 січня 2013 р.

Завтра

Завтра, 20 січня - 1-а неділя Богоявлення.
 
Як на те свята Божа ласка та воля, під час Біблійних студій ми закінчимо досліджувати 1-ий розділ 2 Соборного послання Св. Апостола Петра. Літургія будуватиметься довкола Книги Св. Пророка Ісаї 61:1-3 і Таїнства Святої Вечері.

Розклад на завтра:
10:00 - Біблійні студії
11:00 - Літургія


Київська парафія Воскресіння проводить служіння у Конференц-Залі Інституту Зоології, вул. Терещенківська, 2 (біля станції метро "Театральна"). Ласкаво просимо!


Пора Богоявлення

     Сьогодні завершуються 12 днів Різдва і розпочинається пора Богоявлення, яка цьогоріч триватиме до 18 березня. У Різдві Бог з'являється, як людина, а в Богоявленні цей Син Людський з'являється перед світом, як Бог. Те, що Христос стався людиною, доказів не потребувало. Але те, що ця Людина є Бог, потребувало доказу. Таким доказом були слова останнього пророка Старого Заповіту Івана Христителя: "Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере" (Ів. 1:29), слова Отця: "Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав" (Мт. 3:17) і сходження та перебування на Спасителеві Христові Святого Духа (Мт. 3:16). Згодом божественність Христа буде доведена багатьма ознаками та чудесами. Церква про це свідчить у своїх піснеспівах: "Як в Йордані христився Ти, Господи, тоді об'явилася пошана Трійці; бо голос Вітцівський свідчив про Тебе, улюбленим Сином Тебе називаючи, а Дух у постаті голуба ствердив Слово об'явлене. Слава Тобі, Христе Боже, що явився і світ просвітив!.." 

Молитва на День Богоявлення:

Боже, проводом зорі Ти об'явив Свого Сина Єдинородного язичникам. Веди нас, що знаємо Тебе вірою, аби ми насолоджувалися на небесах повнотою Твоєї божественної присутності; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь. 

Зі Скарбниці щоденної молитви

пʼятницю, 18 січня 2013 р.

Західна Церква, Східна Церква

Східна церква була набагато містичніша у релігії ніж Західна церква.  (Східні) церкви ставлять наголос на внутрішньому переживанні Бога, яке, на їхню думку настає через літургію.  Східна церква не переймалася тим, аби пізнавати деталі християнської доктрини (принаймні поза доктринами Трійці та Ісусовими божественною і людською природою, які були розвинуті на перших чотирьох вселенських Соборах), як переймалася вона тим, аби відчувати благословення союзу з Христом і створенням досвіду небесного поклоніння.  Захід хотів знати, що саме Писання навчає про всі аспекти християнського вчення, що викликало дебати, дискусію і великий наголос на вченні.  Ця відмінність у підході впливає на життя віруючих навіть сьогодні

Роберт Кьостер, Лютеранин дивиться на Східне Православ’я

четвер, 17 січня 2013 р.

Шедевр диявола

… Папство зображене в Писанні, як шедевр диявола в Церкві, 2 Солунян 2. Якщо ми не вважаємо його за діло диявола, то ми втратили Біблійне судження про фальшиву доктрину.  Так само й переслідування і утиски Церкви державою та організаціями всередині держави є наслідком діяльності нечистих духів.

Франц Піпер, Християнська догматика

середу, 16 січня 2013 р.

Чи в Церкві потрібно викладати якусь нову доктрину та віру?

     У жодному разі ні.  Бо так само як є тільки один Бог, так є лише одна віра (Еф. 4:5).  А єдина правдива і дуже давня віра (2 Кор. 4:13) за основу має не нову, а найдавнішу доктрину та перебуває у правдивій і соборній церкві.  Бо ці речі були і є поєднані та взаємопов'язані:  Бог, Слова, віра, Церква, спасіння і життя вічне.

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

вівторок, 15 січня 2013 р.

Євангельська аксіома

     Саме Євангельською аксіомою є те, що служіння виводить свою дієвість з Євангелія, а не навпаки (Фил. 1:15-18).  Тому служитель не "робить" Таїнство якимись окультними силами, які властиві його особі або служінню на відміну від решти людей Божих.  Радше, як на це вказує його титул - "служитель", він просто служить Христові і Його людям, "роздаючи" ті Таїнства, які чинить Сам Христос через тривалу дієвість Його слів запровадження.  Функція служителя є суворо інструментальною: "Людина нічого не додає до цього Слова і служіння, наказаного Христом" (Тр. 26, німецький варіант). Або в Лютеровій славетній ремарці від 1533 р.: "Бо наша віра і Таїнства повинні ґрунтуватися не на людині - чи то вона добра, чи зла, висвячена чи невисвячена, покликана чи самозванець, диявол він чи його мати, - а на Христі, на Його Слові, на Його служінні, на Його заповіді та приписі".
     Допоки Христовим словам дають стояти неперекрученими (див. ФЗ ПП, VII:32), Засоби Благодаті (Слово і Таїнства - прим. В. Г.) зберігають властиву їм дійсність і дієвість).

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"