суботу, 30 травня 2009 р.

ЛЮТЕР ПЕРЕКЛАДАВ ІЗ ВУЛЬҐАТИ? НЕПРАВДА!

З подивом прочитав передрук інтерв’ю з отцем Рафаїлом Турконяком, який було розміщено на РІСУ (http://www.risu.org.ua/ukr/religion.and.society/other_art/article;29250/).

Там відомий перекладач Біблії на українську мову, приймаючи віншування від "України молодої" з нагоди свого шестидесятиріччя та, аби підкреслити значимість Острозької Біблії, говорить: «Наприклад, колись Лютер просто взяв латинський текст і його переклав». Це правда, що Лютер використав Вульґату (переклад Біблії латиною), як зразок. Але ж переклад Лютер робив з давньоєврейської та грецької мови!

Неправда не підніме ще вище Острозької Біблії, справді унікальної книги. Цікаво, що попередник о. Турконяка, греко-католицького ченця, український перекладач Біблії і православний митрополит Іларіон у своїй праці «Українська Церква» зазначав про Острозьку Біблію: «Біблію складено зі списків різного віку й різних земель; навіть правопис та наголос не однакові в різних книгах цієї Біблії…. Острозькі редактори Біблії не шкодували своїх сил, щоб вибрати найкращі списки, але з того, що мали. Вони їх сильно виправляли, але надати всій Біблії одноцільного характеру ніяк не змогли» . А досліджуючи Пересопницьке Євангеліє, на якому приймають присягу українські Президенти і, яке, до-речі, нещодавно перевидала Українська Православна Церква, цей самий митрополит (в миру Іван Огієнко) пише, що «архімандрит Григорій, перекладаючи Пересопницьке Євангеліє», користувався Євангелієм лютеранським.

Переклад же Лютера зроблений із мов, на яких писали пророки та апостоли є, насправді, геніальним, як за підходом Мартіна Лютера до перекладу з оригінальних мов, так і за його живою, народною мовою, що була покладена в основу сучасної німецької мови. Це визнають усі поважні богослови та перекладачі, як світу, так і Церкви. Молюся, аби всі ми знали краще як історію Церкви, так і історію перекладу, особливо ті, що друкуються на шпальтах відомих видань.

четвер, 28 травня 2009 р.

ВОЗНЕСІННЯ ХРИСТОВЕ


«День Вознесіння – коронація нашого Господа, у якій Його проголошено Царем всесвіту. Ісусове вознесіння до Отця є Його входом до величнішого існування поза границями часу та простору, яке більше не обмежене Його станом пониження. Ісус тепер сидить по правиці Божій, що означає, відповідно до правильного вчення Лютера – повсюди. Це також означає, що Він знову перебрав ту владу та силу, які належали Йому ще з передвічності. Але все-таки наш Господь присутній з нами, що залишаємося обмеженими часом і простором. Він – з нами, як правдивий Бог і правдива людина і Він править Своєю Церквою через засоби благодаті, які Він запровадив: Його Слово і Його Таїнства. Ми, смертні, у цих засобах благодаті, можемо осягати Царя всесвіту і отримувати передсмак грядущого банкету».

Зі Скарбниці щоденної молитви

понеділок, 25 травня 2009 р.

ДЕНЬ БЛАЖЕННОЇ ПАМ'ЯТІ ТЕОДОРА ЯРЧУКА


Сьогодні наша Церква згадує блаженної пам’яті Теодора Ярчука (на фото з дружиною, Ольгою), українського лютеранського душпастиря, провідного богослова Української Реформації ХХ століття. Він був і місіонером, і вчителем, і редактором, і перекладачем, і реформатором. Родом із Тернопілля, освіту здобував у Тернополі, Римі, Тюбінгені та Ерлянгені. Проповідував в Україні, друкувався в своєму рідному краї, який тоді перебував під владою Польщі, та в Німеччині. Пастир Теодор Ярчук, вірний муж Божий, був заарештований НКВС 1939 року і був замордований радянськими каральними органами в Івано-Франківській тюрмі 1941 року разом із тисячами інших невинно убієнних українців: селян, священиків, учителів, лікарів, інженерів, усіх тих, хто видавався загрозою для тоталітарного комуністичного режиму. Він буде сяяти у час воскресення, як зоря, бо вірний Бог, Який каже: «А розумні будуть сяяти, як світила небозводу, а ті, хто привів багатьох до праведности, немов зорі, навіки віків» (Даниїла 12:3).

вівторок, 12 травня 2009 р.

ПРО НЕНАВЕРНЕНИХ СЛУЖИТЕЛІВ


Справжнє і велике нещастя є тоді, коли громада отримує православного, але не наверненого служителя, який хоча й осягнув чисту доктрину досить добре своїм розумом і пам’яттю, не вірує в те, що проповідує. Такий служитель, маючи чисту доктрину, як правило, вестиме свою громаду до добрих пасовиськ, працюючи за кафедрою, але буде жалюгідним сторожем і опікуном душ і ще жалюгіднішим прикладом для своєї отари. Його громада взагалі тоді не буде бачити в ньому портрет християнина, який відрікся самого себе і світу. Якщо йому вигідно, то він справді буде триматися чистої доктрини і навіть сміливо ставатиме на її оборону, але якщо виникне ситуація, що ним починають зневажати або виявляють невдячність за його ревність, то замість того, аби страждати від зневаги та переслідувань за чисту доктрину, він швиденько від неї відпаде і явним стане те, що його християнство постало із зіпсованого коріння, а його громада отримала була обманщика. Бо в час біди, коли в отару намагаються прорватися вовки та лисиці украй важливо, аби пастир зайняв непохитну позицію і був готовий віддати своє життя, пролити свою кров за правду і за свою отару. Ненавернена людина вважатиме сміхотворним жертвувати приємним життям, маючи гарну посаду з достатнім прибутком за те, що вона вважає ледь відчутним пунктом доктрини, бо вона ніколи не мала усвідомлення правильних зв’язків частин спасенної доктрини. Коли питання постає не про доктрини об’єктивно, а про вчення, які з чисто практичного погляду належать до правдивого знання і досвіду серця, то православний служитель такого типу говоритиме так, як сліпий говорить про колір. Часом у нього буде перебільшений погляд про щире християнство, а іншого разу він матиме невиправдано низьке уявлення про нього.

Доктор К.В.Ф. Вальтер з «Належної відмінності між Законом і Євангелієм: Лекція тридцята».

ТРАВНЕВИЙ ЛИСТ



12 травня 2009 року, м. Київ

Христос воскрес! Воістину воскрес!

Дорогі брати у служінні, дорогі брати і сестри, парафіяни та парафіянки Української Лютеранської Церкви!

Перш за все, хочу подякувати Вам за ту допомогу, яку Ви надаєте у моєму служінні. Нині у нашій Церкві триває Великодня пора, яка має завершитися 7 червня 2009 року святкуванням П’ятидесятниці. У ці дні ми дякуємо Господу за перемогу, що ми у Христовому житті, стражданнях, смерті та воскресінні маємо над гріхом, смертю і дияволом. Великодня пора є особливим підбадьоренням для нас у час, коли весь світ вражений надскладною фінансовою кризою, бо ми знаємо і сповідуємо, що Бог, Який «Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?..» і «Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, Він праворуч Бога, і Він і заступається за нас» (Римлян 8:32, 34). Наша надія – у Христі розп’ятому і воскреслому!

Це Він діяв через Вісконсинський Євангельсько-Лютеранський Синод, коли восени минулого років всі пастирі, диякони та чимало працівників УЛЦ отримали допомогу. Це Господь допоміг нам пережити повну відсутність підтримки від наших братів з «Думок про віру» у грудні минулого року. З Його ласки Єпископат УЛЦ надав фінансову підтримку кожній громаді УЛЦ у грудні місяці. Це Господь діяв через одного з відданих Йому парафіян громади «Воскресіння», який надав значну підтримку всім пастирям Київської Єпархії. Це Він діє через наших братів у Сполучених Штатів Америки, і зокрема з «Думок про віру» та ЄЛС, які хоча й самі переживають жахливу фінансову кризу, але все-таки надають підтримку нашій Церкві. Це Він діє через наших братів і сестер у кожній нашій парафії, які з любові і вдячності до Спасителя своїми пожертвами підтримують євангельське служіння Української Лютеранської Церкви.

Світова економічна криза є також виразним сигналом для нашої Церкви, що ми не повинні складати руки, а активніше використовувати існуючі ресурси (і творчі, і фінансові) для проповіді Євангелія в Україні і, насамперед, мова ведеться про ті ресурси, які поки що нереалізовані в наших громадах. Було би добре, якби наша Церква мала свій окремий Резервний Фонд, який могла би використовувати в різних критичних ситуаціях, таких як трапилася торік у грудні.

Попри все Слово Боже в наших парафіях проповідується і Таїнства здійснюються відповідно до Слова. Церква Божа живе, хоча й світ, плоть, гріх і диявол не забувають нагадувати про те, що вони ще поряд і будуть так перебувати і нападати на Церкву, аж допоки Господь Ісус Христос не повернеться у славі. Я мушу із сумом повідомити, що служіння в нашій Церкві покинув тепер уже колишній пастир громади Святої Трійці у Херсоні, Олег Стецюк, який до того ж служив Головою Літургійного Комітету та Таврійської Єпархії. Причиною покидання наш колишній брат назвав віросповідання, хоча за дев’ять років служіння у нашій Церкві він публічно не піддавав сумніву жодного пункту віросповідання. Ми знаємо, що з Божого Слова прийти до висновку про те, що Лютеранські Віросповідання неправдиві, неможливо.

Без пастиря залишилася також наша громада в місті Сімферополі. Так сталося через те, що пастир Микола Луцький прийняв покликання служити місіонером у Калуському районі Івано-Франківської області (Галицька Єпархія) і зараз таке служіння там провадить. Громаді у Сімферополі поки що допомагає пастир Віктор Пащенко із Севастополя, за що я йому вдячний.

Покликання до служіння у Херсонській громаді Святої Трійці прийняв пастир Сергій Сомін, і позавчора Голова Київської Єпархії, пастир Вадим Зінченко (за моїм дорученням) у громаді в Херсоні, провів упровадження на посаду брата Сергія. Прошу підносити молитви до Престолу Благодаті за успішне служіння отця Сергія у цій парафії.

У неділю, 10 травня відбулися Збори з Покликання у парафії Святої Трійці у Кам’янці-Подільському і ця громада вірних надала покликання до служіння о. Андрієві Гончаруку. Прошу молитися за нашого брата Андрія до Господа, аби Він привів його до прийняття правильного рішення.

Від 1 по 3 травня у містах Тернополі та Кременці відбувся Молодіжний Форум УЛЦ. Участь у цікавому та насиченому Форумі взяли приблизно 50 молодих людей з різних парафій УЛЦ. Я щиро дякую Ректорові Семінарії Джону Воґту та його студентам, а також Тернопільській і Кременецькій громадам, всім до цього Форуму причетних, за велику працю з організації цього Форуму. Я також дякую Господу за невідомого жертводавця зі США, який у ці складні часи пожертвував кошти на навчання молоді Слову Божому. Такий Форум – благословення для нашої Церкви і молімося, аби такі Форуми й далі тривали у майбутньому.

Професор Воґт також задіяний у школі «Дияконія», яка далі триває у парафії Воскресіння. Наразі школа нараховує біля 10 слухачів, які вечорами, один раз на тиждень, глибше досліджують доктрину і практику нашої Церкви. Як буде на те Божа ласка і воля, восени відбудеться випуск цієї школи і парафія Воскресіння та «Дар життя» у місті Києві зможуть отримати дияконів, працівників і волонтерів із вищою кваліфікацією і сильніше озброєних Словом Божим. Такі школи, у співпраці із Семінарією, може провадити кожна наша парафія. Варто мати хоча би двоє-троє бажаючих навчатися. Коли у Вас виникнуть питання або пропозиції щодо цієї Школи, будь ласка, звертайтеся до мене і я Вам з радістю допоможу. І як завжди, ціную Ваші зауваження, поради, рекомендації!

Зичу всім Вам рясних Божих благословень у воскреслому Христові!

«А мій Бог нехай виповнить вашу всяку потребу за Своїм багатством у Славі, у Христі Ісусі. А Богові й нашому Отцеві слава на віки віків. Амінь» (Филип’ян 4:19, 20). Бо Христос воскрес! Воістину воскрес!


Щиро Ваш у Христі воскреслому,

+ Вячеслав Горпинчук,
Єпископ Української Лютеранської Церкви

понеділок, 11 травня 2009 р.

ДЕНЬ МАТЕРІ


Вчора наша Церква святкувала День матері. Після служби Божої з чудовою проповіддю професора Джона Воґта, перед парафією виступило дитяче тріо у складі Максима Рудзіка, Олексія Самойленка та Ярослава Горпинчука, які заспівали пісні, присвячені матерям і бабусям. До того ж Максим Рудзік присвятив цьому святу один із творів, який він виконав на фортепіано. Після святкового виступу усі матері та бабусі з парафії одержали квіткові подарунки.

пʼятницю, 8 травня 2009 р.

ДЕНЬ СВ. АПОСТОЛА І ЄВАНГЕЛІСТА ІВАНА


"І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця…. Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!.. Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся... Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я Його" (Єванегліє від Св. Івана 1:14, 29; 3:16, 17; 20:31). З днем Св. Апостола і Євангеліста Івана!

ЩЕ ДВАДЦЯТЬ ТОМІВ!

В Сполучених Штатах Америки готується продовження видання творів доктора Мартіна Лютера. Якщо зараз Американське Видання (American Edition – AE) нараховує 55 томів, то вже в недалекому майбутньому воно збільшиться ще на 20 томів – до 75! Публікувати ці томи буде видавничий дім "Конкордія" (www. cph.org), а 56-ий том з'явиться вже наприкінці цього року. Ґенеральним редактором видання є Крістофер Бойд Браун. Ще 20 томів праць Лютера, це ж просто - чудова новина. Слава за неї Богу і з нетерпінням чекаємо появи нових книг!

четвер, 7 травня 2009 р.

ДЕНЬ УЧИТЕЛЯ ЦЕРКВИ - ДОКТОРА К. Ф. В. ВАЛЬТЕРА


Сьогодні Церква святкує День одного зі своїх учителів – Карла Фердинанда Вільгельма Вальтера (1811-1887 р. р.), одного із організаторів Лютеранської Церкви Міссурійського Синоду та віросповідного лютеранства на Північноамериканському континенті, визначного богослова, прекрасного промовця. Його твори – актуальні й нині. Певно що найвизначнішою працею доктора Вальтера є «Належне розрізнення між Законом і Євангелієм». Ця праця піддає аналізу глибинні пласти богослов’я. Інколи може здаватися, що оскільки Вальтер писав півтора століття тому, то й праці його застарілі. Це зовсім не так. Сьогодні хочу навести один приклад. Чимало дискусій ведеться нині про великі позитивні зміни, які можуть чекати на українське суспільство, якщо в наших школах буде викладатися християнська етика. Але що така етика без належного Закону і Євангелія? І чи не приведе вона до жалюгідних наслідків? Наводжу дуже красномовну цитату з Вальтера:

«Це огидне змішування Закону та Євангелія найбільше практикується раціоналістами. Є справді такі раціоналістичні проповідники, які вважають Євангеліє небезпечною доктриною, доктриною, яка робить людей безпечними та неохочими до прагнення до всякого благочестя, бо їм постійно говориться, що людина виправдовується і спасається самою вірою. Аби зробити людей благочестивими, вони з великою запопадливістю проповідують етику. Але чого ж добиваються ці раціоналісти? Найбільш ревні з-посеред них не добиваються нічого окрім того, що деякі їхні слухачі засвоюють певний вид чесності та утримуються від великих, ганебних пороків і злочинів, але вважають за щось немислиме те, що вони повинні одержати нове серце і любити Бога та своїх ближніх. Якби посеред громади з таких людей хтось устав і проголосив, що він любить Бога понад усе і, що для нього Бог – усе, то на нього дивилися б, як на несповна розуму. Такі люди навіть не підозрюють, що можна любити Бога понад усе. До Другої Скрижалі Закону ставляться вони не краще, як до Першої. Мало що знає член їхньої так званої «вільної» громади про Другу Скрижаль, незважаючи на ревне проповідування його служителя про чесноту та побожність. Коли він вертається із церкви, то далі неймовірно обманює людей і називає це «бізнесом». Він може стати одним цілим із гріхом та ганьбою, а видаватися шановним чоловіком. При нагоді він може проявити лібералізм і віддати сьогодні сто доларів, але видурить у людей тисячу доларів завтра. Його максима наступна – благодійність тільки для домашніх. Коли ж йому докоряють за те, що він не веде свого бізнесу в інтересах ближніх, а заради того, аби заробити купу грошей, то він вважає це за фанатизм. Як бачите, Законом, ми можемо виховати лише жалюгідних лицемірів.

Подібна ситуація і посеред папістів. Вони нічого не знають про вільну благодать Божу в Ісусі Христі. Вони постійно проповідують етику, пересіяну різносортними посиланнями на Марію і святих, але без жодного слова Євангелія. Вони не спрямовують бідного грішника до Христа, а представляють Христа, як Суддю усього світу і спонукають людей до того, аби вони шукали помочі в святих, які мають заступатися за них перед Христом і робити, аби Христос до них став благодатним. Це – диявольське вчення антихристиянського папства. Чого ж вони добиваються? Який плід їхнього вчення? Прочитайте звіти з тих країн, де панують папісти і, де за ними не наглядають протестанти. Умови в тих країнах і життя священиків – вкрай огидні. Люди знають, що їхній священик – батько певного числа позашлюбних дітей, але через те, що він прийняв рукопокладання, то вірять, що від нього вони можуть одержати прощення гріхів, життя і спасіння. Найбільш вірні католики – ірландці, вульгарний люд, який практикує всякі шахрайства і ходять до сповіді на Великдень, де переповідають священикові всі свої злодіяння, а за це священик накладає на них грошову єпитимію або ж каже їм поститися чи в такий-то день їсти рибу – і їхня справа закрита. Яка огидна практика!»

К.Ф.В.Вальтер з «Належного розрізнення між Законом і Єванеглієм», Тридцять сьома вечірня лекція

суботу, 2 травня 2009 р.

ЗІ СКАРБНИЦІ


Хоча я - негідна і засуджена людина, мій Бог дав мені у Христі всі багатства праведності і спасіння без жодної заслуги з мого боку, з чистого, вільного милосердя, щоби віднині я не потребував нічого окрім віри, яка вірує у те, що є правда. Тож чому не повинен я вільно, радісно, від щирого серця і охоче робити все те, що (а я знаю це) угодне і прийнятне такому Отцеві, Який переповнив мене Своїми безцінними багатствами? Тому я віддам себе, як Христос моєму ближньому. Я нічого в цьому житті не робитиму окрім того, що бачу за необхідне, пожиточне та корисне для мого ближнього, бо через віру у мене – достаток усякого добра в Христі.

Мартін Лютер зі «Скарбниці щоденної молитви