Рости на спасіння (проповідь)

пʼятниця, 30 червня 2017 р.

Руйнування країни і Божих дарів


Але нині в дворах князів ми бачимо таку непомірність – банкети і пияцтво – що може скластися враження, що за одну-єдину годину вони задумали прожерти ресурси цілої країни. Пани, князі, шляхтичі – власне кажучи навіть ціла країна – руйнуються, виснажуються аж до жебрацтва з тієї лишень причини, що Божі дари настільки немилосердно марнуються і знищуються.
            Як я був говорив раніше: на жаль, зло пияцтва набуло такого розмаху, що його вже не стримати, хіба що Слово Боже матиме свій контролюючий вплив на кількох людей – на тих осіб, що ще зберегли людську подобу і залишаються християнами. А маси залишаться такими, як і є, особливо, якщо світський уряд не вдасться до обмеження цього зла. На мою думку, якщо Бог нічого не зробить, аби приструнити цей порок якимось особливим судом – а поки Він того не зробить, то це зло залишиться безкарним і необмеженим – то навіть жінки і діти стануть п’яницями, а коли настане Останній День, то не залишиться жодного християнина, а всі душі п’яними зійдуть у безодню пекла.

Мартін Лютер, З проповіді на неділю по Вознесінні

четвер, 29 червня 2017 р.

Молитва за благодать використовувати наші дари

Господи! Боже Всемогутній! Ти наділяєш слуг Твоїх різними та винятковими дарами Святого Духа. Благаємо Тебе - не залишай нас без Твоїх щедрих дарів, ані залишай нас без благодаті їх використовувати завжди Тобі на честь і славу; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З лютеранського співаника

середа, 28 червня 2017 р.

Перо, а не вогонь, має нищити єретиків


З ростом корумпованості Західної Церкви, вона ставала Церквою, що все більше й більше переслідувала, аж допоки не впилася кров’ю святих. Максима та дух переслідування проникли в кожну частину Церков Реформації крім Лютеранської Церкви. Цвінґлі заохочував кару смертю за єресь. Багато дискусій велося про те, якою саме була участь Кальвіна у спаленні Сервета, але ці два факти залишаються незаперечними. Один полягає в тому, що ще до того, як нещасна людина, яка помилялася, здійснила свою фатальну подорож, Кальвін писав, що коли Сервет прибуде в Женеву, то не повинен залишити Женеву живим, якщо авторитет Кальвіна мав хоч якусь вагу. Інший факт полягає в тому, що після спалення Сервета, Кальвін написав трактат, захищаючи право уряду страчувати єретиків (1554 року). Римські і кальвіністські автори пліч-о-пліч відстоюють право уряду карати єресь смертю, на противагу Лютеру та всій спільноті наших богословів, які всі, як один стверджують, що єресь ніколи не слід карати смертю. Реформатська частина протестантизму вбивала у різний час та в різні способи не лише римлян і перехрищенців, але жахлива її енергія була перетворена на громадянську боротьбу, і англікани, пресвітеріани та індепенденти вбивали один одного, особливо у великих громадянських війнах Англії, походження яких було, значною мірою, релігійним. Наскільки б дивно це не звучало, самі соцініани теж були переслідниками, але ще більш дивною була основа,через яку вони вдавалися до переслідувань.  Перші соцініани не лише визнавали, що Ісусу Христу слід поклонятися та вважали тих, хто це відкидав, наполовину юдеями, але коли Ференц Давид, один із їхніх найвеличніших співробітників, це заперечив, то старого чоловіка, вкинули до в’язниці і тримали його там аж до смерті. Лише Лютеранська Церква з усіх великих Церков, що мали силу переслідувати, не має на своїй одежі жодної краплі крові, що була пролита за думку. Славетні слова Лютера були: «Перо, а не вогонь, має нищити єретиків. Кати – не доктори богословя. Це – не місце для сили. Не меч, а слово підходить для цієї битви. Якщо слово не валить помилки, то помилка вистоїть навіть тоді, коли весь світ буде залитий кровю».

Чарльз Краут, Консервативна реформація і її богослов’я

вівторок, 27 червня 2017 р.

День Св. Пророка Єлисея

     
Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Пророка Єлисея. Єлисей, син Шафата з племені Іссахара, був пророком Божим для Північного Царства Ізраїлю приблизно у 849-786 р. р.  до Р. Х. Побачивши вознесіння свого наставника, Св. Пророка Іллі на небеса, Єлисей набув пророцьке служіння і отримав плащ свого попередника. Як і Ілля, Єлисей брав активну участь у подіях політичних.  Він також вчинив багато чуд, як-от: зцілення від прокази воєначальника сирійських військ, Наамана (2 Царів 5) і оживлення сина шунамітки (2 Царів 4:8-37). Його невпинний та голосний спротив поклонінню Ваалові, як і все служіння цього пророка яскраво відображалися і в його імені, Єлисей, яке означає "Мій Бог - спасіння".

Молитва на День Св. Пророка Єлисея:

     Господи Боже, Отче Небесний!  Через пророка Єлисея Ти продовжив пророцький взірець  навчання Твого народу правдивій вірі та через чудеса зцілення творива від ран гріха, Ти виявляв Свою присутність серед творива Твого. Дай, аби Твоя Церква бачила в Сині Твоєму, Ісусові Христові, останнього пророка кінцевих днів, вчення і чуда Якого тривають у Церкві Твоїй через цілющі ліки Євангелія і Таїнств; через Ісуса Христа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

неділя, 25 червня 2017 р.

День Віросповідань

            
   Сповідання віри або ж Символи віри зявляються у час кризи, яку переживає Церква, а слово «криза» грецькою мовою означає суд. 
Церкву, яка перебуває на землі ще називають Церквою, що воює, бо вона весь час мусить вести боротьбу проти диявола та його слуг, фальшивих учителів, які намагаються спотворити Слово Боже і таким чином знищити Євангеліє, вчення про Христа і про спасіння самою вірою в Нього.  Аби захистити правдиве вчення Церква формулювала Символи віри.  Це – вкрай важливо, бо коли втрачається правдиве вчення, проповідь Слова Христового, то з ним втрачається віра, а отже втрачається спасіння і вічне життя.
Тож перше свято, яке ми святкуємо 25 червня, є річниця Нікейського Собору, який був скликаний на початку літа 325 року Імператором Костянтином.  Нікейський Собор відстояв Біблійну правду про те, що Ісус – вічний Бог Син і сформулював відповідний Символ віри, який було довершено на Соборі в Константинополі 381 року.  Цей Символ віри – невід’ємна частина літургії Церкви.
Друге сьогоднішнє свято - День проголошення Сповідання віри в Ауґсбурзі (через це воно називається Ауґсбурзьке Віросповідання). Саме в Ауґсубург скликав тодішній Імператор Священної Римської Імперії, Карл V, представників німецьких земель і Церкви, аби владнати релігійну суперечку, яка велася між доктором Лютером і його послідовниками та римським престолом.  Доктор Лютер наполягав на Біблійному вченні про виправдання самою вірою в Христа, тоді як римська сторона відступилася від божественної правди і поширювала вчення, яке суперечило Євангелію і до справи спасіння долучало добрі діла, індульгенції тощо.  Ауґсбурзьке Віросповідання відстояло євангельську правду про спасіння самою вірою в Христа і повернуло Церкві Біблійну віру, тобто сповідання Апостольської Церкви.
Третє свято сповідань Християнської Церкви – видання в місті Дрездені 25 червня 1580 року Християнської Книги Злагоди.  Ця Книга була вкладена Якобом Андреа та Мартіном Хемніцом на прохання їхніх правителів, які бажали покласти край релігійним суперечкам на їхніх землях, що постали після того, як Господь покликав до небесної домівки доктора Мартіна Лютера.   Християнська Книга Злагоди цілковито відповідає своїй назві і є чітким та вірним поясненням Святого Письма.  Святе Письмо, Біблія – єдине, божественне джерело та норма всієї християнської доктрини.  Книга Злагоди, відповідно, містить інші Символи віри Християнської Церкви, її сповідання: Апостольський, Нікейський і Афанасіївський Символи віри, Ауґсбурзьке Віросповідання 1530 року, Апологію Ауґсбурзького Віросповідання, Шмалькальдські Статті, Трактат про владу та примат папи, Малий і Великий Катехізиси Мартіна Лютера, Формулу Злагоди, Каталог свідчень і Саксонські візитаційні статті.
   Значна частина цих Сповідань віри написана мирянами або дияконами, що спростовує міф про те, що доктрина Церкви важлива лише для священнослужителів або пастирів.   Ці Сповідання важливі для всіх християн і нині ми дякуємо Богові за сьогоднішнє потрійне свято!

                     Молитва на День Віросповідань:

Господи Боже, Отче Небесний!  На першому Вселенському Соборі в Нікеї Церква Твоя відважно сповідувала віру її в єдиного Господа Ісуса Христа, Який є однієї сутності з Отцем, а більш як за тисячу років ця сама Церква, на зібранні в Ауґсбурзі, відважно стала на захист Твого вчення про виправдання самою вірою в Христа, без діл Закону. Дай Боже нам мужності завжди сповідувати цю спасенну віру і непохитно перебувати в Слові Твоєму. Через Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь.

субота, 24 червня 2017 р.

День Св. Апостола Варнави

     Сьогодні ми дякуємо Господу за святого Апостола Варнаву.  Св. Варнава був левитом з Кіпру, який продав землю і віддав прибутки з продажу ранній християнській спільноті в Єрусалимі (Дії 4:36-37).  Св. Павло повідомляє нас, що Варнава був кузеном Івана Марка (Колосян 4:10). Варнаву було послано Єрусалимською Церквою, аби він був єпископом у молодій церкві в Антіохії (Дії 11:22).  Маючи там служіння,  він пішов до Тарсу і до Антіохії на поміч привів Павла (Дії 11:25-26).  Саме Церква в Антіохії відправила Варнаву та Павла в першу місіонерську подорож (Дії 13:2-3). Проте, коли настав час для другої місіонерської подорожі, Варнава і Павло не дійшли згоди про те, чи брати з собою Івана Марка. Варнава взяв Марка і пішов на Кіпр, а Павло взяв Силу і відправився на північ через Сирію і Кілікію (Дії 15:36-41). Про діяльність Варнави додатково відомо лише те, що його, очевидно, знали коринтяни (1 Коринтян 9:6).  Традиція оповідає, що Варнава помер мученицькою смертю на Кіпрі - його вкаменували.

Молитва на День Св. Апостола Варнави:

Всемогутній Боже! Твій вірний слуга Варнава шукав не власної слави, а щедро віддав життя своє і все, що мав для підбадьорення Апостолів і їхнього служіння. Подай нам, аби ми могли повторювати його приклад у житті, відданому благодійництву та проголошенню Євангелія; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

середа, 21 червня 2017 р.

Поміркованість і тверезість


Ось як застосовується Петрове розпорядження християнам про те, щоб триматися в межах фізичної стриманості та тверезості – не обтяжувати тіло та не завдавати йому шкоди надмірним споживанням і питтям – для того, щоб бути пильними, розумними та мати настрій до молитви. Той, хто не дбає про те, щоб виконувати обов’язки свого служіння чи посади у поміркованості і тверезості, але щодня перебуває в отупінні від пияцтва, неспроможний молитися чи виконувати якийсь інший християнський обов’язок – він не придатний для служби…
              Бо з пагубного життя зловживання спиртним нічого не може зявитися, окрім фальшивої безпечності та зневаги до Бога. Люди, що постійно пиячать і не можуть спинитися, живуть наче свині, не можуть боятися Бога і не можуть займатися Божим ділом.
              Якщо в нас немає іншого стимулу для того, щоб покинути наше зловживання, то нас має спонукати та скандальна репутація, яку ми маємо в народів, що межують з Німеччиною і, які ставляться до нас із винятковою зневагою, називаючи нас п’яними німцями. Бо вони мають чесноту достатню для того, аби стримуватися від надмірного пиття.

Мартін Лютер, З проповіді на неділю по Вознесінні

вівторок, 20 червня 2017 р.

Молитва про захист упродовж ночі

      
Господи!  Благаємо Тебе просвітити нашу темряву і великим милосердям Твоїм захистити нас від усяких бід і небезпек цієї ночі; заради любові Сина Твого Єдинородного, нашого Спасителя. Амінь.

З лютеранського співаника

понеділок, 19 червня 2017 р.

Руйнувати і будувати


Тож той чинить суд, хто завжди руйнує себе відповідно до старої людини з її вчинками. І той чинить праведність, хто завжди будує себе відповідно до нової людини.


Мартін Лютер, З перших лекцій на Псалми

неділя, 18 червня 2017 р.

День Св. Боніфатія Майнцького, місіонера до німців

    
Сьогодні ми згадуємо Св. Боніфатія Майнцького і дякуємо Господу за його життя. Боніфатій народився наприкінці VII століття в Англії. Здобувши гарну освіту, він вирішив бути монахом і в Англії отримав пресвітерські свячення. На нього мав сильний вплив приклад християнських місіонерів і він сам став таким місіонером. Отримавши 719 року папське доручення працювати в Німеччині, Боніфатій присвятив своє життя заснуванню, організації та реформуванню церков і монастирів у Гессені, Тюрингії і Баварії. Ставши архієпископом, Боніфатій 743 року отримав призначення на кафедру в Майнці. Через десять років він склав свої повноваження, аби долучитися до християнської праці в Нідерландах. 5 (17) червня 754 року, чекаючи групу оглашенних для конфірмації, Боніфатій потрапив до рук поганського натовпу і помер мученицькою смертю. Св. Боніафатія вшановують саме, як апостола та місіонера до німців.


Молитва на День Св. Боніфатія Майнцького, місіонера до німців:


Всемогутній Боже!  Ти покликав Боніфатія бути свідком і мучеником в Німеччині, і його працею та стражданнями Ти підняв там людей власности Твоєї. Виливай Духа Твого на Церкву Твою в кожному краї, аби служінням і жертовністю багатьох, Твоє Ім'я святе прославлялося, а Царство Твоє зростало; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.


Зі Скарбниці щоденної молитви

субота, 17 червня 2017 р.

Молитва про захист упродовж дня

     Господи! Отче наш Небесний! Всемогутній і віковічний Боже!  Ти безпечно привів нас до початку цього дня. Захищай нас нині Твоєю силою могутньою і дай, аби цього дня ми не впали у гріх, ані потрапили в якусь небезпеку, але хай усі наші діла, призначені для нас постановою Твоєю, були праведними в очах Твоїх; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З лютеранського співаника

пʼятниця, 16 червня 2017 р.

Два види оборонної зброї

            
Є два види озброєння, два види оборонної зброї, якою розбивають диявола і якої він боїться: по-перше, старанність у слуханні, вивченні та практиці Слова Божого, аби приймалося повчання, втіха та сила. По-друге: щире благання на основі того Слова, плач і кликання до Бога по допомогу, коли постають спокуси та конфлікти. Один із цих видів зброї повинен бути в постійному застосуванні, викликаючи невпинне спілкування між Богом і людиною – або Бог промовляє до нас, коли ми тихенько слухаємо, або ж Бог чує наші промовляння до Нього і наші благання про наші потреби.
            Яку би зброю ми не застосовували, вона для диявола нестерпна – він не може її витримати. Християнам потрібні обидва види озброєння, аби їхні серця завжди зверталися до Бога, горнулися до Його Слова, і весь час, у безперервному прагненні, промовляли вічну Господню Молитву.  Воістину християнин повинен учитися зі спокус і складних обставин, якими диявол, світ і плоть постійно його утискують. Християнин повинен завжди пильнувати, спостерігаючи, звідки саме буде нападати на нього ворог, бо ворог цей жодної миті не спить ані відпочиває.

Мартін Лютер, З проповіді на неділю по Вознесінні

четвер, 15 червня 2017 р.

Докори і настанови доктрини про передпризначення

   
     Із доктрини про передпризначення виводяться також багато найпалкіших докорів і настанов, як-от: коли ми зневажаємо Божим Словом і не слідуємо за ним та відкидаємо запровадження і скеровування Святим Духом (про яке Лука говорить у 7:30: фарисеї відкинули Божу волю про себе). Так само, коли людина відводиться на манівці марною думкою про те, що вона спасеться навіть без Слова, зневажаючи та відкидаючи його, або коли людина  знаходить у самій собі, на основі покликання та початку навернення, ознаки навернення і вірить, що вона відтепер, таким чином, не буде вже в небезпеці (втратити) спасіння навіть, якщо вона свідомо виправдовує власні гріхи та дозволяє їм панувати всупереч власному сумлінню. На противагу цим фальшивим і хибним думкам ця стаття навчає про те, що Бог у Своїй раді, ще перед закладинами світу,  постановив про тих людей, яких Він покликав, але які відмовились прийти, що жоден із них не скуштує Його вечері (Луки 14:24) і так само про те, що пізніше становище тих людей, які відвернулися від святої заповіді і знову впали у гріхи, буде гірше за перше (2 Петра 2:20).

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

середа, 14 червня 2017 р.

День Св. Юстина Мученика

     Сьогодні ми згадуємо Св. Юстина Мученика і дякуємо за нього Господу. Народжений на початку ІІ століття, Юстин виростав у поганській сім'ї.  Він був студентом філософії, який навернувся до християнської віри та став учителем в Ефесі та Римі.  Після відмови приносити поганські жертви, його було заарештовано, допитано та страчено разом із іншими шістьма віруючими.  Офіційний протокол його допиту в Римі перед Рустікусом, римським прелатом, задокументував його сповідання віри.  Оповідь про його мучеництво стала джерелом великого підбадьорення для ранньої християнської спільноти.  Багато з того, що нам відомо про ранню літургійну практику, надійшло до нас від Юстина.                             
                                                           

Молитва на День Св. Юстина Мученика

Всемогутній і вічний Боже! Ти знайшов Свого мученика Юстина, коли він блукав від учителя до учителя у пошуках істинного Бога. Подай, аби всі, хто шукає глибшого пізнання величної мудрості Твого Слова, були знайдені Тобою, бо Ти послав Свого Сина шукати і знаходити загублених; через Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

вівторок, 13 червня 2017 р.

Не бійтеся і будьте терпеливі


Вкрай важливо проповідувати про такі справи, які намагаються підточувати нашу віру. Віра повинна заплющувати очі і судити та не ухвалювати рішень через відчуття і зір. Той, хто вірує в Христа, не осягне і не визнає життя, яке йому належить, поки Христос не воскресить його з мертвих.  Тим часом воно лежить сховане та прикрите смертю. Він хоче прикрити його і сховати його під землею. Але я повинен знати, що я маю прощення гріхів упродовж цілого мого життя і у час смерті. Навіть, коли я відчуваю найтяжчі мої гріхи, я можу промовляти: «Я все ще маю прощення гріхів». Навіть коли мої гріхи утискують мене найбільше, коли вони мучать мене, коли вони мене переслідують і лякають, я дивлюсь на Христа, вірую в Нього у кволій вірі, тримаюся за Нього і кажу: «Я впевнений, бо Ти кажеш: «Хто вірує в Мене, матиме вічне життя». Навіть хоча й сумління моє занепокоєне, а гріх мене лякає і змушує моє серце тремтіти, все-одно залишається написаним: «Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої!» (Мт. 9:2) і: «Ти матимеш вічне життя і Я воскрешу тебе Останнього Дня».

Тим часом не дозволяйте власному судженню впливати на ваші відчуття. Назовні ви будете відчувати смерть і гріх; ваше серце буде непокоїти ваше сумління; вас буде обвинувачувати ваше зле життя; а диявол вкладатиме вам у розум злі думки і нападатиме на вас. Але не бійтеся. Будьте терпеливі. Все це – лише зовнішні маски, які випробовують і вишколюють вашу віру, аби навчити її про вічне життя і його джерело. Навіть якби я мав померти, і ведмідь мав би відгризти мою голову, або якби навіть мене розірвало на тисячу шматків, я все-одно знаю, що я маю вічне життя.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана

понеділок, 12 червня 2017 р.

Молитва подяки (4)

     Слава Тобі, Боже Всесвятий! Слава Тобі, Боже Всевишній! Слава Тобі, Царю неба і землі!  Як батько виявляє змилування над дітьми своїми, так і Ти виявляєш змилування над нами. Наповнюй нас радістю і втіхою у Святому Духові, аби в час Твоєї відплати кожній людині за її ділами, ми були знайдені гідними в очах Твоїх - через Того, Хто викупив нас від ганьби та прокляття гріха - Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З лютеранського співаника

пʼятниця, 9 червня 2017 р.

Коли знаєш себе і Бога


Якщо ми знаємо себе, то легко співаємо про суд, а коли знаємо Бога, то легко співаємо про милосердя. Бо ми знаємо Бога через Його благословення, а себе – через наше зло.


Мартін Лютер, З перших лекцій на Псалми

четвер, 8 червня 2017 р.

У Писанні і коло Писання


25 червня 1530 року, «лютеранська» сторона формально представила своє сповідання віри Імператорові Карлові V та можновладцям Священної Римської Імперії, які зібралися в Ауґсбурзі. Вплив цього сповідання, навіть на його опонентів, був надзвичайний. Вони очікували на фанатичну тираду проти всякого установленого порядку і традиції, священної і світської. Натомість зібрання почуло спокійні, поважні пояснення основ християнської доктрини, євангельської і Біблійної за тональністю, і яка колосилася посиланнями на великих богословів минулого, як-от: Св. Амвросія, Св. Августина і Св. Івана Золотоустого. Князь Вільгельм Баварський звернувся до доктора Йоганна Екка, провідного критика Лютера з академічних кіл і поскаржився, що Екк неправильно представив йому лютеранську доктрину. Потім Вільгельм спитався, чи Екк зможе спростувати почуте ними сповідання. Коли Екк відповів, що зможе це зробити з церковних отців, а не з Писання, то князь зробив свою славетну заяву: «Тож, як я розумію, лютерани сидять у Писанні, а ми, з Папської Церкви – коло Писання!»

Курт Маркворт, «Святе Писання: Книга Христова»

середа, 7 червня 2017 р.

Молитва подяки (3)

    
Всемогутній і многомилостивий Боже! У Вітцівській мудрості Ти караєш нас за гріхи наші, аби ми не залишалися в нерозкаяності та марнославстві, і щоб ми не гинули з безбожними. Посеред гніву Твого згадав Ти про милість Свою і благодатно визволив нас із нашої біди. Тож щиросердечно ми дякуємо Тобі і славимо Тебе, що Ти відвернув від нас Твій справедливий гнів і вияв Свою ласку до нас, Твоїх негідних слуг. Благослови, душе моя, Господа, і все нутро моє святе Ймення Його! Благослови, душе моя, Господа, і не забувай за всі добродійства Його! Господи, Ти - милосердний і повільний до гніву і щедрий на милосердя. Боже! Тобі слава належить повіки; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З лютеранського співаника

вівторок, 6 червня 2017 р.

Діла не роблять християнином

         
Навіть якби я говорив про досконалу любов, то й цього не було б достатньо. Цей текст каже, що воля Отця в тому, щоб ми приходили до Сина і чули Його, бачили Його та вірували в Нього. І це має на увазі, що вірувати в Нього і слухатися батьків чи робити це або те добре діло – дві абсолютно різні справи. Та й не є віра вашим власним ділом. Шанувати батьків – похвальне діло і Божа воля, а діла любові є добрими проповідями. Але вони не роблять людини християнином.


Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана 6:37

понеділок, 5 червня 2017 р.

Про сопричастя

Перед тим, як я наважуся визнавати вас у єдності віри, ви повинні показати моєму приватному судженню, що цьому навчає Боже Слово. Якщо ви цього зробити не можете, то ми не маємо тієї самої віри і не повинні перебувати в сопричасті, бо до сопричастя належать люди однієї і тієї самої віри. Іншими словами, ваше приватне судження не має бути моїм тлумачем, як і моє не повинне бути тлумачем вашим…

Чарльз Краут, Консервативна реформація і її богослов’я

неділя, 4 червня 2017 р.

Проповідь на П'ятидесятницю

                                          
                  ДУХ ЖИТТЯ

                        (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Коли ж почався день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі. І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони. І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав. Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом. А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!... Усі ж побентежилися та дивувалися, та й казали один до одного: «Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять? Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в ній народились?  Парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії, і Фріґії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни, юдеї й нововірці, крітяни й араби, усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими!» І всі не виходили з дива, і безрадні були, і говорили один до одного: «Що ж то статися має?» А інші казали глузуючи: «Вони повпивались вином молодим!» Ставши ж Петро із Одинадцятьма, свій голос підніс та й промовив до них: «Мужі юдейські та мешканці Єрусалиму! Нехай вам оце стане відоме, і послухайте слів моїх!  Бо не п'яні вони, як ви думаєте, бо третя година дня, а це те, що пророк Йоіл передрік: «І буде останніми днями, говорить Господь: «Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим вашим сни будуть снитися. І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, і пророкувати вони будуть! І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знамена: кров, і огонь, і куряву диму. Переміниться сонце на темряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний! І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я, той спасеться» (Дії 2:1-21).


Улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, як часто люди вам щось обіцяли, а потім не виконували обіцянки? Напевно з таким ставлення вам колись доводилось зіштовхуватись. Хтось мін обіцяти щось зробити, але того не зробив. Хтось позичив гроші і обіцяв вчасно повернути, але не повернув. Хтось пообіцяв допомогти у якійсь справі, але потім забувся про свою обіцянку. Дуже часто коїться банальний гріх – обіцянка просто не виконується і не докладається ніяких зусиль, аби її виконати.  Але буває й інше – бувають такі обставини, що обіцянку виконати просто неможливо, бо в дію вступають такі сили, яких ми просто не контролюємо.

А ще, любі брати і сестри, згадайте сьогодні, як часто ви щось обіцяли людям і не виконували? Хтось сподівався, що ми для нього щось зробимо, а ми не робили. Хтось чекав від нас допомоги, а ми на допомогу не прийшли. Комусь щось обіцяли, а потім забували про обіцянку або робили вигляд, що забули. І таким чином коїли гріх. Коли наш Господь каже: «Ваше ж слово хай буде: «так-так, ні-ні» (Мт. 5:37), то Він має на увазі, що одного нашого слова «так» або «ні» достатньо для гарантування того, що наше слово вірне та, що дане нами слово ми виконаємо.

Сьогодні ми святкуємо День Пятидесятниці – день у який Господь виконав Свою обітницю про зіслання Церкві Святого Духа. Господь – святий і незмінний. Господь завжди виконує дані Ним обіцянки, які ми ще називаємо словом «обітниці».  І Йому на заваді не може стати ні гріх, ні будь-які інші обставини. Бо абсолютно все Він тримає під контролем.

Господь використав людський гріх і ненависть Його священиків до Його Слова і до Його Сина, аби виконати план нашого спасіння. Первосвященики раділи, що їхній план позбутися Ісуса Назарянина вдався і Понтій Пілат видав Його на розпяття. Вони навіть вимагали, аби римський губернатор поставив коло Ісусового гробу сторожу.  Але Господь навіть їхню злобу і їхні страшні гріхи використав на добре, бо усе відбулося згідно Писання, згідно з Божим планом – Ісус був розп’ятий і помер за гріхи усіх людей. І на третій день Він воскрес із мертвих, аби кожен, хто вірує в Нього був виправданий і був дитям Божим, і мав вічне життя.

«Наша Пасха, –  Христос, за нас у жертву принесений», – проголошує Апостол Павло, проводячи відмінність між тінню і реальністю, між юдейським святкуванням визволення з влади рабовласників Єгипту і визволенням нас від влади набагато могутніших і тиранічніших і лютіших рабовласників – гріха, смерті і диявола.

Якщо Пасха була святом визволення із рабства, то П’ятидесятниця в юдеїв була святом  як давання Закону народові так і плодів визволення із рабства, коли вдячні мешканці Обіцяного Краю дякували Богові за Його любов, за Його благодать і щедрість. Християнська П’ятидесятниця є барвистою і чудесною реальністю тіней усіх попередніх П’ятидесятниць.

До Пятидесятниці наші любі Апостоли і всі учні бачили воскреслого Христа, спілкувались із Ним, споживали разом із Ним їжу. Але в їхній памяті ще дуже живі були спогади про те, що коїлось ще декілька тижнів тому. Вони добре памятали про лють юдейського проводу і про те, як вони не панькаються із тими одноплемінниками, що кидають їм виклик.  Тож вони ще перебували у страхові.

Але вони трималися свого гурту дітей Божих. Вони вірували в Христа. Вони надіялися на Нього. І вони чекали виконання обітниці, яку Він повторив у день Свого вознесіння і «звелів, щоб вони не відходили з Єрусалиму, а чекали обітниці Отчої, що про неї казав ви чули від Мене. Іван-бо водою христив, ви ж охрищені будете Духом Святим через кілька тих днів! Ви ж охрищені будете Духом Святим через кілька тих днів!.. Ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі» (Дії 11:4-6, 8).

І ось цей день настав. Коли наші учні перебували вкупі, а Єрусалим був наповнений масою віруючих юдеїв, що зійшлися на святкування П’ятидесятниці з усіх кінців тогочасного цивілізованого світу, «нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони». Бурі не було. Але був шум такий, наче була буря. Якби була буря, то вона б усіх розігнала.

Але, коли є лишень великий шум, який лине на якесь окреме місце, то зазвичай потім до місця, де якась така незвичайна подія сталася, починаються швидко збиратися люди. Господь використав цей шум, аби до того дому, де перебувала Церква, посходились чимало паломників.

А учням «з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав». Господь завжди виконує те, що обіцяє, любі брати і сестри. Упродовж століть Він обіцяв це, що сталося в ту найпершу Пятидесятницю і тепер воно стало реальністю.

Учні чули шум. І учні бачили язики, поділені, немов би огняні, які осіли на кожному учневі. Не було такого учня, який би не охристився вогнем, тобто Святим Духом, Який був позначений вогнем. Дух наповнює усіх віруючих у Христа і кожного окремо. Ніхто не залишений без Духа.

До цього часу Божий народ мав особливих служителів і всі вони належали до одного племені – Левія, і були нащадками третього сина Якова і Лії. Але тепер П’ятидесятниця піднімає усіх віруючих на один рівень і Господь використовує кожного окремого віруючого в церкві, кожну окрему віруючі в церкві у Своєму могутньому і благословенному ділі.  Який чудовий день і яке чудове свято – Пятидесятниця, зіслання Святого Духа!

Ми бачимо, як тепер усі віруючі починають використовувати особливий дар Святого Духа – іноземні мови.  Цей особливий дар, який дав Господь Святий Дух, шанує розмаїття культур, країн і народів. Він не прагне всіх без винятку загнати у єврейський світ, грецький світ, римський світ, російський світ і навіть в український світ. Натомість він усіх віруючих у їхньому національному розмаїтті об'єднує у Царстві - Царстві Христовому.

            Дар мов указує на початок виконання обітниці Сина Божого в день Вознесіння, коли Він доручив проповідувати Євангеліє всім народам, із Єрусалиму почавши. І ця проповідь починається саме в День Пятидесятниці.  В Писанні ми бачимо, як учні почали говорити іншими мовами. Говорили вони поважно і розумно – саме до такого порядку кличе й потім Апостол тих, кому дано такий особливий, пророцький дар. Говорили, явно, по черзі. Говорили іншими мовами, тобто іноземними мовами – як кому давав Господь Святий Дух.

            І говорили вони не про що хотіли, а про великі речі Божі, тобто про Ісуса Христа і про те, що Він здійснив для нашого спасіння. Та маса народу, яка зібралася довкола дому, де була зібрана Церква, не могла надивуватися з побаченого і почутого – галілеяни, які ніколи не відрізнялися особливою освітою, раптом говорять іноземними мовами про Бога і про Його діла. Та ще й говорять так гарно і зрозуміло, що це вражає усіх, хто прийшов до Єрусалиму з різних країн, у яких своя мова. Це – неймовірно! 

            Були, звісно і глузії, які вирішили перевести все на сміх і казали, що галілеяни просто перепили солодкого вина і через це спяну ведуть ось такі бесіди. Глузії завжди будуть перекручувати справжній стан справ і правду. Як глузували з Христа, так, звісно, будуть глузувати і з Божих дітей.

            Але пора для мовчанки Церкви минулася. Святий Дух зійшов аби Церкві дати голос і мужність свідчити про Христа, бо саме в Христі зосереджені всі великі діла Божі. І від першої Пятидесятниці Церква не мовчить.  Вона не може мовчати. Вона не може боятися. Вона хоче говорити про Христа. Вона не може про Христа не говорити цілому світові, різними мовами, у різних культурах.  Господь Святий Дух, Який зійшов на Церкву, на всіх, віруючих, спонукає нас промовляти і свідчити про Христа. І кожен, хто свідчить про Христа, свідчить через Святого Духа. Як і не може ніхто чітко свідчити про спасіння самою вірою в Христа, якщо він Святого Духа не має.

            Бо коли хто не має Святого Духа, той спасіння буде далі шукати в першій Пятидесятниці – в Законі, і там його, звісно, не знайде, а знайде лише діла, відчай і погибель. А хто має Святого Духа, той спасіння шукає тільки в Христі, і там його знахолить, і благословення, і прощення гріхів, і істинну поживу в Євангельському Слові і Таїнстві, і виправдання, і вічне життя, і радість грядущого Царства.

            І саме в Пятидесятницю починається перша проповідь Церкви. Її проголошує речник Апостолів – Петро. Сьогодні традиційно ми чуємо лише її початок. І цей початок – про те, як чудесно Бог виконав Свої обітниці про Святого Духа, якого Він далі виливає на усіх Своїх дітей у Євангелії – через Хрищення, через Своє святе Слово.  І про Христа, в Якому ми маємо прощення гріхів, і воскресіння, і вічне життя і про Якого Господь Святий Дух невпинно звіщає і приводить нас до Нього. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).            

субота, 3 червня 2017 р.

День Св. Імператора Костянтина, християнського правителя та Св. Олени, його матері

     
Сьогодні ми дякуємо Богові за Імператора Костянтина, християнського правителя та  за  матір цього імператора, Св. Олену.  Костянтин І служив римським імператором від 306 по 337 роки по Р. Х.  Впродовж його правління міланським указом від 313 року було заборонено переслідування християн, а в кінці християнська віра набула повної підтримки від імператора.  Костянтин активно цікавився життям і вченням Церкви та 325 року скликав Нікейський Собор, на якому було дано визначення та захист православному християнству. На Костянтина мала сильний вплив його матір, Олена (роки життя прибл. 255-329 по Р. Х.). Її великий інтерес до географії святих місць християнської віри привів її до того, що вона стала однією з перших паломниць до Святої Землі. Її дослідження привели до ідентифікації Біблійних місць у Єрусалимі, Віфлеємі та в інших місцях, які й донині відвідуються християнами з усіх куточків світу.

Молитва на День Св. Імператора Костянтина, християнського правителя та Св. Олени, його матері:

     Отче Небесний!  Ти піднімаєш наших братів і сестер у Христі на високі посади в земних урядах. Приносячи Тобі подяку за Імператора Костянтина і його матір Олену, просимо благословляти наших християнських правителів, аби вони були Твоїми слугами на добро нашого народу і Твоєї Церкви, а нас - аби ми весь час за них молилися і були сумлінними та добрими громадянами нашої країни, як Ти навчаєш нас у Твоєму Слові, бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Заради Христа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви