понеділок, 30 квітня 2018 р.

Невагомі претензії

   
     Все, що переконливо не обґрунтоване Божим Словом і в ньому не знаходиться, не має вагомих претензій на віру та лояльність християн.

Курт Маркворт, «Святе Писання: Книга Христова»

неділя, 29 квітня 2018 р.

Проповідь на 4-у неділю Великодня


                  ВОСКРЕСЛИЙ ГОСПОДЬ ДІЄ
                        (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

І сталося, як Петро всіх обходив, то прибув і до святих, що мешкали в Лідді. Знайшов же він там чоловіка одного, на ймення Еней, що на ліжку лежав вісім років, – він розслаблений був. І промовив до нього Петро: «Енею, тебе вздоровляє Ісус Христос. Уставай, і постели собі сам!» І той зараз устав... І його оглядали усі, хто мешкав у Лідді й Сароні, які навернулися до Господа.
А в Йоппії була одна учениця, на ймення Тавіта, що в перекладі Сарною зветься. Вона повна була добрих вчинків та милостині, що чинила. І трапилося тими днями, що вона занедужала й умерла. Обмили ж її й поклали в горниці. А що Лідда лежить недалеко Йоппії, то учні, прочувши, що в ній пробуває Петро, послали до нього двох мужів, що благали: «Не гайся прибути до нас!» І, вставши Петро, пішов із ними. А коли він прибув, то ввели його в горницю. І обступили його всі вдовиці, плачучи та показуючи йому сукні й плащі, що їх Сарна робила, як із ними була. Петро ж із кімнати всіх випровадив, і, ставши навколішки, помолився, і, звернувшись до тіла, промовив: «Тавіто, вставай!» А вона свої очі розплющила, і сіла, уздрівши Петра... Він же руку подав їй, і підвів її, і закликав святих і вдовиць, та й поставив живою її. А це стало відоме по цілій Йоппії, і багато-хто в Господа ввірували. І сталось, що він багато днів пробув у Йоппії, в одного гарбарника Симона (Дії 9:32-43). 

Христос воскрес! Воістину воскрес!

Дорогі брати і сестри, мені поки що не довелось побувати в Ізраїлі і я не знаю, чи в нього взагалі колись потраплю. Але ті, хто був, напевно літали з України чи інших країн світу літаками і могли прибувати в аеропорт Бен-Гуріона, недалеко від Тель-Авіва. Колись він називався аеропорт Лідди або ж аеропорт Лоду, за назвою тамтешнього міста, яке в нашому Біблійному тексті сьогодні називається Лідда.

До цього міста веде нас Писання сьогодні разом із Апостолом Петром. Після воскресіння Господа і після того, як на Церкву зійшов Святий Дух, євангельська проповідь приносила свої чудові плоди. Євангельській проповіді сприяло навіть юдейське переслідування. Інколи, коли ми зіштовхуємось із переслідуванням, то ми буває дивуємось, чому воно почалось і де люблячий Бог? 

Чому Він дозволяє нечестивцям, обманщикам і негідникам нападати на Свою Церкву? Чому віруючі, діти Божі, спадкоємці Царства Христового мусять зриватися із насиджених місць, кидати свої домівки і втікати у ті місця, де їх не можуть дістати руки підозрілих і розгніваних можновладців їхнього народу – можновладців, які замість служити Синові Божому, видали були його на розп’яття? У пору переслідувань може зявлятися багато «чому вони це роблять?»

Відповідь ми знаходимо у словах Христа. Він каже, що світ, який лежить у темряві та гріхові, має природну ненависть до Христа. І через це, каже Син Божий, «накладуть на вас руки свої, і переслідувати будуть, і видаватимуть вас у синагоги й в'язниці, і поведуть вас до царів та правителів через Ім'я Моє» (Лк. 21:12). Віруючих переслідують через Христа.  В Євангелії від Св. Матвія Господь дає таку пораду: «А коли будуть вас переслідувати в однім місті, утікайте до іншого» (10:23).

«Знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре», – пізніше промовить Господь Святий Дух через Апостола Павла.  Християни, яких переслідували в Єрусалимі, втікали до інших міст. Ось так і виникла християнська діаспора, Розпорошення. І через цих втікачів, як через місіонерів все більше людей теж пізнавали Христа по інших містах Юдеї і навіть за її межами.

Наш Апостол Петро тепер іде до одного з тих місць, де вже є християни. І це місто – Лідда, якраз там, де сьогодні розташований найбільший аеропорт Ізраїлю. Коли Петро прийшов до міста, то він мав там зустрічі зі святими. В Лідді було чимало таких людей.

Так само як є святі і в Києві. Частину їх ми бачимо тут, у цій в церкві, у цей день. Невже, добре приглянувшись, ми не побачимо золотих німбів над головами? А якщо придивимось ще ліпше? Все одно не бачимо. Бо ця святість – святість Христа, Сина Божого, Бога істинного від Бога істинного, Який стався людиною для нас і заради нас. І Який – святий споконвіку, і праведний, і невинний. Але Він забрав на Себе всі наші гріхи і поніс їх на Голгофський хрест.

І на хресті Він помер за всіх нас, принісши Себе святого у жертву за нас, грішних. Його воскресіння – доказ того, що Його жертва досконала, і свята і того, що смерть Ним подолана, як і подоланий гріх, і влада диявола. Господь каже, що кожен, хто вірує в Христа, Сина Божого, тому віра його зараховується в праведність. І Господь освячує того і робить його святим, і робить її святою.

В Лідді Апостол Петро зустрічається із святими, тобто з віруючими в Христа. Тут, у нашій церкві так само зібрані святі, тобто віруючі в Ісуса Христа. Ви – святі, любі віруючі брати і сестри. На фото кожного з вас можна сміливо, навіть без доданого німбу, можна дописувати дві літери Св. – святий, свята через віру в Ісуса Христа, Сина Божого.

Іншого способу стати святим чи святою не існує. Всі інші люди, навіть якщо їх будуть зображати на іконах чи фресках чи мозаїках без віри в Христа святими не будуть. Вони не будуть святими навіть якщо через них відбуватимуться якісь чуда. Бо такі чуда без Христа – фальшиві. І такі святі, без віри в Христа – фальшиві святі.

Проте в Лідді наш Апостол відвідує істинних святих – віруючих у Христа. І таким чином він потрапляє в домівку до Енея, який вже вісім років лежав прикутим до ліжка. Його розбив параліч. Багатьох страждань зазнав цей Еней, цей бідний чоловік. Очевидно у співчутті до нього, привели Апостола Петра в цей дім святі з Лідди.

І коли Петро заходить у дім і бачить страждання і горе цього віруючого чоловіка, то промовляє до нього: «Енею, тебе вздоровляє Ісус Христос. Уставай, і постели собі сам!» Апостол не каже: «Я маю багато дарів. Я – могутній Апостол. Я зараз здійсню велике чудо. Ви всі станете свідками великого зцілення». Ні, Апостоли так не поводяться. Вони – всього на всього слуги Господні. 

І тут Апостол каже, хто насправді діє. Діє Ісус Розпятий і Воскреслий. Петро лише Його речник. Але де Ісус? Хіба Він не на небесах? Звісно ж, Він вознісся на небеса.  Але Він також – посеред Своєї Церкви. Бо хоча ми Його не бачимо, це не означає, що Він не присутній тут і зараз. Він обіцяв: «Де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, – там Я серед них» (Мт. 18:20. А також воскреслий Господь каже: «Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!» (Мт. 28:20)

Господь стоїть біля ложа Енея так само як і Господь перебуває в нашому зібранні нині. Проте Він вибрав, аби ми сьогодні слухали Його Слово з Писання. І Він вибрав торкатися до нас Своїми істинними тілом та кровю у хлібі та вині Святої Вечері. Так само, як Христос особисто зцілює Енея, так само Христос особисто несе нам у Його Святій Євхаристії прощення гріхів, і праведність, і воскресіння, і вічне життя.

Ми бачимо, як Еней вперше за вісім років встає із ліжка і стелить собі сам. Застеляє сам, як і наказав йому Христос через Апостола. Він не в стані афекту, не під гіпнозом. Він – зцілений, зцілений моментально, миттєво. Господь не залишив жодного залишку тяжкої хвороби і виявив Свою славу і Свою присутність посеред святих, посеред віруючих у Христа, посеред Церкви, яка приходила до Енея не лише з Лідди, але й із Сарону. Ми можемо уявити, яку радість мали віруючі і як вони славили воскреслого Христа! Як Христос піднімав був паралізованих раніше, так само діє Він і нині!

А дорога нашого Апостола пролягла до Йоппії – міста, яке було розташоване неподалік і яке нині називається Джаффа і теж розташоване неподалік від Тель-Авіву. Святі були й у тому місці. Святий Дух діяв могутнім чином через Євангеліє. І Він творив віру у серцях людей. І зростала кількість святих, що рясніли плодами Святого Духа.

Однією з таких святих була Тавіта, імя якою перекладається «Сарна». Її віра рясніла добрими вчинками і милостинею. Вона була ще й доброю майстринею і коли бачила бідну, незахищену вдовицю, то приходила їй на допомогу. І шила сукні та плащі так, що не було серед святих у Йоппії, які були б нагими. 

Сарна робила це для Христа. Вона знала, що це не просто вдовиця ось-ось залишиться без одягу, а Христос. Вона вірила, що це не бідна жінка не матиме чим зігрітися в холодну погоду, а Христос. Сарна була вдячна Христові, адже Христос з благодаті до неї, з невимовної до неї любові, на яку вона не заслуговувала (як і всі ми) спас її від гріха, і від вічної смерті, і від влади диявола, і здобув для неї вічне життя в Царстві Божому.

І коли вона занедужала, то була готова зустрітися із Спасителем, і з тими святими, які вже перебували у небесній радості. І вона померла. Але її смерть надзвичайно засмутила церкву, а особливо всіх тих збідованих вдовиць, яким вона так щедро допомагала. Коли прийшов Петро, то зі сльозами вони показували, яку святу і милостиву жінку втратила Церква. 

Апостол Петро нічого не обіцяє, нічим не хвалиться. Він – лише слуга, через якого діє воскреслий Христос і якому Святий Дух вкладе потрібні слова у його вуста. Він заходить у кімнату, в яку поклали покійницю, приготовлену до похорону. І він випроваджує всіх із кімнати.

І стає навколішки, і молиться. Бо діє не він, а розпятий і воскреслий Христос. І потім Господь Святи Дух вкладає лише два слова у вуста Апостола: «Тавіто, вставай!» Як і Христос був колись промовив подібні слова до доньки Яіра, яку теж лежала мертвою у кімнаті, до якої зайшов Божий Син із Петром, Яковом та Іваном. Як воскресив Христос із мертвих доньку Яіра, єдину доньку бідного чоловіка, так і воскресив Христос із мертвих Тавіту-Сарну, велику милостивицю бідних удовиць.

Сарна піднялась і сіла, зі здивуванням подивившись на Петра, і вийшла з ним назустріч заплаканим вдовам, як і буде вона виходити ще багато разів на зустріч тим людям, що увірують в Христа через це чудо, і багато разів буде вона та її сестри оповідати цю чудесну оповідь про те, як воскреслий Христос воскресив Тавіту-Сарну.

«Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!» любі брати і сестри (Євр. 13:8). Він діє і сьогодні. І нині Він може все. І Він точно воскресить кожного з нас, коли у славі повернеться Останнього Дня, і запросить нас увійти в Його Царство, де вже не буде ні болю, ні страждань, ні смерті. Бо Христос воскрес! Воістину воскрес!  Амінь. 

Молитва за відповідь на молитву (1)

   
     Всемогутній Боже!  Ти дав нам благодаті Твою, аби ми одностайно приносили до Тебе наші спільні прохання і Ти обіцяв, що там, де двоє чи троє будуть зібрані в Ім'я Твоє, Ти виконаєш їхні прохання. Виконай, Господи, бажання і прохання слуг Твоїх у найліпший спосіб, даруючи нам у цьому віці знання Твоєї істини, а у віці грядущому вічне життя; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З лютеранського співаника

субота, 28 квітня 2018 р.

Перша свобода - свобода від гріха


Цю проповідь чують усі юдеї, але ніхто її не розуміє, бо вона незбагнена, допоки в серце не буде вкладено Святого Духа. Ось чому вона проповідується. Якщо ми хочемо бути вільними, то починати треба з того, щоб ми були визволені від гріха, бо допоки гріх залишається, вільним бути неможливо. Якщо я не хочу утримуватись від гріха і стати побожним, то я можу прагнути бути паном, домашнім для Бога і вільним, але все це марно. Спочатку ти повинен думати про те, як визволитись від того, що тримає тебе залізною хваткою, тобто від гріха. Перша свобода – свобода від гріха, бо той «хто коїть гріх – той раб гріха». І з цього ми повинні зробити висновок, що такий раб «не залишиться у домі повік» і не буде з паном.
Мартін Лютер з проповіді на Євангеліє від Св. Івана 8:28

пʼятниця, 27 квітня 2018 р.

Про які добрі діла слід навчати

   
     (Церква повинна навчати лише про ті добрі діла) які Бог виклав і наказав у Своєму Слові, підсумок яких коротко викладений та включений у Декалозі, якщо його правильно розуміти і... який Писання називає... законом учинків чи діл (Римлян 3:27). І Давид так описує весь послух побожних людей (Псалом 118 (119):32: "Буду бігти шляхом Твоїх заповідей".

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

четвер, 26 квітня 2018 р.

Важливість земного Єрусалиму

      
У Біблії місто Боже – Єрусалим, але цей Єрусалим має три рівні: земне місто, церква на землі і церква на небесах.

       Ми не повинні применшувати значення земного Єрусалиму. Він – те місце, яке Бог обрав для Свого земного перебування, храму. Це єдине місце, де Йому могли приноситися жертви. Це те місце, де Божий Син, месіанський цар віддав за нас Своє життя.  Єрусалим – стартова площадка, з якої усім світом розійшлося Євангеліє. Але саме місто невелике.  Гора Сіон, гора на якій збудовано Єрусалим – не дуже висока. Гора Гермон (Зафон) на північному кордоні Ізраїлю – вища більше ніж в три рази.
       Важливість Єрусалиму полягає не в його розмірі або величі, а у величі Царя, Який віддав там Своє життя і звідки вийшло Його Царство.  Імперія царів Ізраїлю ніколи не була великою або вражаючою у порівнянні з іншими світовими імперіями, але Царство Христове включає весь світ. 
       Справжнє значення земного міста Єрусалиму полягає в тому, що він є прототипом Єрусалиму вишнього, що є матір’ю усіх нас (Галатів 4:26). Багато слів із цього псалма стосуються любові та захисту, які Бог надавав Старозаповітному Єрусалимові.  Але цей Єрусалим, який є радістю усією землі – не земне місто, а Церква, яка народилася в Єрусалимі.
Джон Бруґ, Народна Біблія, з коментаря на Псалом 47

середа, 25 квітня 2018 р.

День Св. Євангеліста Марка

     
Сьогодні ми згадуємо Св. Євангеліста Марка і дякуємо за Нього Господу. Церковний Отець Папій (прибл. 140 р. по Р. Х.) свідчить, що Cв. Марко був близьким другом Апостола Петра, від якого він одержав переказ про все, що наш Господь говорив і робив. Ці перекази були радше натхненними Святим Духом проповідями Апостола Петра. Св. Марко надзвичайно точно (під проводом Господа Святого Духа) весь цей матеріал записав, аби ми сьогодні мали Євангеліє від Cв. Марка – просту, стислу, неприкрашену і водночас живу і непомильну оповідь про Христа, у якій наголос робиться більше на ділах Христових, а не на Його словах. 

Молитва на День Св. Євангеліста Марка:

Всемогутній Боже!  Так само, як Ти збагатив Церкву Твою дорогоцінним Євангелієм, проголошеним Св. Євангелістом Марком, дай, аби ми вірували Твоїй Добрій Новині про спасіння і радісно ходили відповідно до Твого Слова; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

вівторок, 24 квітня 2018 р.

Не відповідно до правил, а відповідно до благодаті


Чимало людей кажуть, що наші священні письменники не писали відповідно до правил риторики. Ми з ними  не сперечаємось: священні письменники писали не відповідно до правил, а відповідно до благодаті, яка понад усіма правилами риторики. Вони писали те, що дав їм промовляти Святий Дух…
          І це – Боже Слово, яке Бог виклав у чудовому строю. Ним душі розсудливих насичуються і ним вони радіють. Воно – чітке і солодке, і сяє воно славою істини та пом’якшує солодощами чеснот душі тих, що вірують в нього.

Св. Амвросій Медіоланський, З листів

понеділок, 23 квітня 2018 р.

Молитва за мир

Боже! Ти - Автор миру і Ти любиш злагоду. У Твоєму віданні перебуває наше вічне життя, а   служіння Твоє - досконала свобода.  Захисти нас, Твоїх покірних слуг. Захищай нас завжди, коли на нас нападають наші вороги, аби ми, маючи непохитну довіру до Твого захисту, не боялися  сили жодного супротивника; через міць Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь. 

З лютеранського співаника

неділя, 22 квітня 2018 р.

Безсилі проти Христа

      
На хресті Йому протистояла найвища влада, найбільша мудрість, святість, багатства, і могутні, і то все, що так високо цінується у світі. До того ж, проти цієї Людини постав наш власний гріх, Закон, смерть, диявол і Мойсей з усім його народом, усяке добро і всяке зло, як-от: гріх, смерть, диявол і пекло постали проти Нього. І всі вони мусять утопитися у Його крові, бути захоплені в полон і знищені. Смерть на Нього напала, на Нього тиснув сильно гріх так наче Він був найбільшим злочинцем на землі. Але смерть не змогла Його пожерти, бо Він воскрес із мертвих. За Нього схопився також гріх, але подолати Його він не зміг. Проти Нього вишикувались усі великі пани та прелати, але перемоги над Ним здобути вони не змогли – на третій день Він воскрес із мертвих.

Мартін Лютер з проповіді на Євангеліє від Св. Івана

субота, 21 квітня 2018 р.

День Св. Ансельма Кентерберійського

  
Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Ансельма Кентерберійського.  Святий Ансельм народився в Італії 1033 року. Упродовж багатьох років він служив Архієпископом Кентерберійським. Блискучий учений і письменник, Св. Ансельм використовував свої політичні здібності аби відстояти перед британськими королями права Християнської Церкви на самоврядування і підтримання порядку серед кліру. Найбільше св. Ансельм запам’ятався своєю книгою «Чому Бог стався Людиною», у якій навчав, що причиною воплочення Ісуса, Сина Божого, було страждання і смерть на місці грішників. [Використане джерело: "Commemorations Biographies," Lutheran Service Book, LCMS Commission on Worship]. 

Молитва на День Св. Ансельма Кентерберійського:

Господи Боже! Ти так нас полюбив, що дав Сина Свого Єдинородного, щоби кожен, Хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне. Сьогодні ми складаємо Тобі подяку за  всіх проповідників цієї великої євангельської істини, а особливо за Твого слугу, Ансельма Кентерберійського, який навчав Церкву про замісницьку смерть Сина Твого, а нашого Господа Ісуса Христа, за нас, грішних. Просимо, Господи, Євангелієм Твоїм зміцнюй нашу спасенну віру в розп'ятого і воскреслого Спасителя Христа, з Яким і Святим Духом Ти живеш і царюєш, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

пʼятниця, 20 квітня 2018 р.

День Св. Йоганна Буґенгаґена, пастиря і реформатора


Сьогодні ми згадуємо Св. Йоганна Буґенгаґена (1485-1558), пастиря і дякуємо за нього Господу. Йоганн Буґенгаґен народився у Померанії ( на півночі Німеччини) і завдяки Мартіну Лютеру був 1523 року призначений пастирем Віттенберґу. Отець Йоганн служив пастирем і сповідником Лютера. Він також допоміг здійснити один із перекладів Нового Заповіту та написав коментарі на Псалтир. Превелебний Буґенгаґен працював над облаштуванням Церкви на півночі Німеччини та Данії. У Данії він коронував короля й королеву, а також висвятив сімох чоловіків до єпископського служіння. [Використане джерело: "Commemorations Biographies," Lutheran Service Book, LCMS Commission on Worship].

Молитва на День Св. Йоганна Буґенгаґена, пастиря і реформатора:

Господи Церкви! Пастирю Добрий! Прийми нашу подяку за отця Йоганна Буґенгаґена, пастиря і сповідника доктора Мартіна Лютера та реформатора Церкви Данії. Благослови наші парафії вірними проповідниками та сповідниками, аби люди Твої зажди мали втіху, а Церква завжди перебувала у Твоїй істині. Заради Христа. Амінь.

четвер, 19 квітня 2018 р.

Початки чітко впізнаваного життя

    
З Ауґсбурзького Віросповідання починається чітко впізнаване життя Євангельської Протестантської Церкви, очищеної Церкви Заходу, за якою вороги її закріпили назву Лютеранська. Цим Сповіданням поєднується її найбільша саможертовна боротьба та найвеличніші її досягнення. Вона благословляється молитвами Лютера – найпалкішими молитвами, що можуть будь-коли піднестися із людського серця.

Чарльз Краут, Консервативна реформація і її богослов’я

вівторок, 17 квітня 2018 р.

Експозиція, присвячена історії українського лютеранства

     На Великдень в парафії Воскресіння відкрили експозицію, присвячену історії Української Лютеранської Церкви та 25 річчю відновленню Благодаті (1993-2018 роки). В центрі виставки - процесійний хрест із української лютеранської парафії в Більшовцях (можливо також і в Ганнусівці) з 1930-их років, а також фото, які відображають історію Української Лютеранської Церкви від 1920-их років до початку 2000-их. 

неділя, 8 квітня 2018 р.

Великодня проповідь

                  
ВОСКРЕСЛИЙ ГОСПОДЬ, ВОСКРЕСЛА ЦЕРКВА
                        (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

А Марія стояла при гробі назовні та й плакала. Плачучи, нахилилась до гробу. І бачить два Анголи, що в білім сиділи, – один у головах, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло... І говорять до неї вони: «Чого плачеш ти, жінко?» Та відказує їм: «Узяли мого Господа, і я не знаю, де Його поклали...» І, сказавши оце, обернулась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус... Промовляє до неї Ісус: «Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш?» Вона ж, думаючи, що то садівник, говорить до Нього: «Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де поклав ти Його, – і Його я візьму!» Ісус мовить до неї: «Маріє!» А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: «Раббуні!» цебто: «Учителю мій!» Говорить до неї Ісус: «Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розкажи: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!» Іде Марія Магдалина, та й учням звіщає, що бачила Господа, і Він це їй сказав... (Євангеліє від Св. Івана 20:11-18)

Христос воскрес! Воістину воскрес!

Дорогі брати і сестри,  17 вересня1939 року радянські війська увійшли в західно-українські землі, які на той час перебували під владою Польщі. Таким чином Радянський Союз узяв участь у розподілі Речі Посполитої разом із нацистською Німеччиною, яка атакувала Польщу із заходу. Одразу на українських землях почався терор проти українського народу. Знищувалася насамперед Українська Церква та інтелігенція: лікарі, учителі, священики.

Вже у вересні 1939 року були арештовані українські душпастирі, серед яких і Теодор Ярчук, провідний український лютеранський реформатор, перекладач і проповідник. Превелебного Теодора Ярчука разом із іншими провідниками українського народу довго тримали у Станиславивській в’язниці, а потім, з початком агресії нацистів вже проти радянських комуністів, його разом із іншими жорстоко закатували і, очевидно, поховали в урочищі Дем’янів Лаз, неподалік від Івано-Франківська.

Друга хвиля терору проти Української Церкви розпочалася природно 1944 року, коли радянські війська повернулися в західну Україну. Хто не зумів якось урятуватися від рук «визволителів», були або розстріляні, закатовані або відправлені в сибірські концтабори. Лютеранські церкви або палилися або перетворювались на склади чи клуби. В одному з таких «клубів», зокрема в нашій церкві в Лазарівці, як розповідали мені місцеві жителі, енкаведисти влаштували катівню, де мучили дівчат, яких підозрювали у співпраці з УПА.

А потім, відмивши кров із стін та підлоги, закликали місцевих мешканців переглядати фільми радянського агітпропу. Комуністичні керівники, озираючись на власну працю: на закатованих у 1939, 1944 роках пастирів і мирян, на засланих у концтабори християн, на поруйновані церкви, могли із задоволенням для себе констатувати: «Із християнством і зокрема із його найбільш Біблійним, Євангельським виявом – лютеранством в Україні, покінчено назавжди». Так їм здавалося. І в цьому вони були переконані. Але вони помилялись.

Так само, як помилявся диявол і світ, коли в тріумфі смерті спостерігали за тим, як Йосип із Ариматеї, відкинувши власний страх перед старшими юдейського народу, пішов до Понтія Пилата і попросивши тіло Христа та знявши його з хреста, поховав, обгорнувши його плащаницею у новому гробі. Ісус Христос помер. Маленька Його Церква нажахана знущанням із Господа, Його хресними муками і смертю на хресті, заховалася за замкненими дверима.  Диявол і всі його послідовники, вже мали й на них свої жорстокі та криваві плани. Але вони помилились!

Бо Христос воскрес! Сьогодні Євангеліє розташовує нас біля гробу. Там стоїть і плаче Марія Магдалина. Вона перебуває у великому горі. Адже її Учителя і Господа не лише убили, але й, як виявилось забрали Його тіло! Можливо, його перенесли і поклали в якийсь дешевший гріб, десь далі від Єрусалиму? В Марії була причина для сліз. Вона і учні втратили все.

Але її увагу щось привертає у гробі. І коли вона нахиляється до входу у гріб, то бачить раптом, що гріб насправді непорожній. Але там сидять двоє Ангелів!  Це просто неймовірно. Марія ціпеніє від здивування. Поки вона обдумує, що сказати, то говорять Ангели: «Чого плачеш ти, жінко?» 

Вони промовляють так, наче нічого поганого в порожньому гробі не бачать і дивуються зі сліз Марії.  «Чого плачеш ти, жінко?» – кажуть вони. «Хіба може бути якась причина для сліз, для того, аби в такий день як цей ти плакала? Навіщо проливати сльози?» Марія мусить їм пояснити, що сталося і вона каже: ««Узяли мого Господа, і я не знаю, де Його поклали...»  Це – велика біда. Треба знати, хоча б місце поховання Господа, щоб принаймні раз у рік приходити до Його гробу  і приносити квіти або з часом навіть хтось вирушить до того гробу у паломнцтво. Ось так є гроби праотців і пророків. А як же так може бути, що немає гробу Ісуса?

Такі прості речі треба пояснювати навіть Ангелам! Але Марію змушує щось тепер повернутися. І вона бачить Чоловіка, Який стоїть перед нею і теж промовляє ті самі слова Ангелів і навіть більше: ««Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш?» Заплакана Марія думає, що перед нею стоїть садівник, адже гріб був витесаний у скелі в саду. Ось для неї чудесна нагода більше дізнатися про те, що сталося із тілом Ісуса.

І вона не відповідає, а починає сама ставити питання: «Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де поклав ти Його, – і Його я візьму!»  Вона наче каже: «Якщо Тобі наказав Йосип із Ариматеї перенести Христове тіло з цього великого і дорогого гробу до якогось меншого, просто покажи мені. І в Тебе буде менше клопоту. Я просто заберу тіло і сама знайду як Його поховати».  Марія далі безутішна, але принаймні вона намагається знайти Христове тіло і вона знову відвертається, шукаючи, роздумуючи, куди і хто міг забрати Учителя.

Раніше Ісус був проповідував: «Я Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають. к Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу» і голос цього Доброго Пастиря: «слухають вівці; і свої вівці він кличе по йменню» (Ів. 10:13, 14, 3). Ісус воскреслий кличе: «Маріє!» Цього разу Господь розкриває Марії і вуха, і очі. Він, її Пастир, кличе її по імені і тепер вона повертається, і бачить, хто перед нею стоїть. Це ніякий не садівник. Це – Сам Ісус. Він – живий!  Христос воскрес!

«Раббуні!» цебто: «Учителю мій!» – вигукує Марія. Яка несподіванка! Яка радість!  Яке чудо! Яке щастя і благословення!  Учитель живий! Христос воскрес!  Марія хапається за Христа і тепер вона ніде Його не відпустить. А буде триматися за Нього міцно-преміцно і всюди, і завжди буде з ним.

Проте Господь каже Марії відпустити Його: «Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця».  Ще сорок днів воскреслий Син Божий буде перебувати зі Своїми учнями. Буде до них заходити в гості. Буде їх навчати. Буде з ними їсти й пити. Нікуди Він від них не дінеться. Він не для того стався людиною і перейшов хресні муки, і здолав саму смерть, аби щезнути з їхнього життя назавжди. Ні, Він буде з ними і Марія ще вдосталь буде Його бачити і з Ним спілкуватись.

Але не Марія одна буде з Христом спілкуватись. Вона була згорьована, збідована Вона плакала, бо думала, що всьому чудовому настав кінець. Але з воскресінням Христа все лишень починається. Бо подолані наші найбільш запеклі вороги: гріх, диявол і сама смерть!  Бо Христос воскрес, а отже воскреснемо і ми, і всі, хто вірує в Нього! І в Марії буде ще час спілкуватись з воскреслим Учителем.

Але тепер у неї важливе завдання. Христос каже їй: «Йди до братів Моїх та їм розкажи: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!»  Це – чудове речення. Син Божий раніше називав Своїх учнів друзями Своїми. А сьогодні, у день Воскресіння, у день найпершого Великого Дня – Великодня Він називає їх Своїми братами.

Яка чудесна зміна: Апостоли – Христові брати! Ісус – їхній брат! В Імя Христа вони усиновлені. Петро та Іван – брати Христові. Марія Магдалина – сестра Христові. Всі ви, любі брати і сестри, в Ім’я розп’ятого і воскреслого Христа – члени великої і святої Божої родини, Божого дому, Божі сини і доньки, Христові брати і сестри, брати і сестри одне одному!

Марія Магдалина має чудовий привілей – іти до наляканих, перестрашених, заплаканих, збідованих і згорьованих Апостолів і передати їм чудову, утішливу Великодню звістку – Христос воскрес!  Вона не несе цієї звістки до жінок, з якими вони вирушала в дорогу, ані до інших жінок, своїх знайомих, які теж оплакують смерть Христа. А несе вона цю новину до Апостолів, бо саме вони мають поклик проповідувати Євангеліє Христове, Христову смерть за гріхи світу і Його світле воскресіння для виправдання і вічного життя в Царстві Божому, усіх, хто вірує в Христа.

А ще в цьому посланні, яке має передати Марія Апостолам є те, що Отець Христа – їхній Отець. Бог Христа – їхній Бог. Не розгніваний Суддя, Який тільки чекає, коли-то Він проголосить суворий вирок грішникам, а милостивий і люблячий Отець, Який настільки «полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16).

Як чудово мати за Отця Бога! Як чудово, що Бог називає нас у Христі і через Христа Своїми любими дітьми, про яких Він піклується і для яких Він має ціле Царство Боже. Бо Христос воскрес!  А отже і всі діти Божі воскреснуть, бо Христос помер на нашому місці і замість нас і воскрес для нас! І ми воскреснемо, коли Він повернеться у славі Останнього Дня. І ми увійдемо в прославлених тілах у Царство Боже, яке для нас здобув Ісус і оселимось у оселях Отця нашого, які приготував для нас Син Божий і наш Спаситель, і Брат, воскреслий Ісус.

А до того часу Він хоче, аби ми слухали Його у Його Слові. Він називає нас по імені у водах Хрищення і знає кожного з нас, як знає і Марію Магдалину, і Петра, і Івана. І Він кличе нас торкатися і навіть причащатися Його істинними тілом і кров’ю у хлібі та вині Святої Вечері, бо Він воскрес і ми отримуємо від Нього у цій чудесній поживі і прощення гріхів, і воскресіння, і праведність, і вічне життя. І навіть якщо воскреслий Спаситель не повернеться до часу нашо ї смерті, Він нас воскресить і ми восторжествуємо над смертю востаннє, як торжествуємо над нею нині.

Як і торжествує наша Церква, яка віднині починає святкувати 25-ліття відновлення Благодаті, відродження і воскресіння в Україні до прилюдного проголошення Євангелія у Слові і Таїнстві, як це вона робила до 1944 року і далі робила з Великодня 1993 року, проповідуючи Євангеліє Христове. Бо смерть не має влади над Христом, а отже і немає влади над Його Українською Лютеранською Церквою, ані над жодним дитям Божим, яке вірує в Христа. Бо Христос воскрес!  Воістину воскрес! Амінь.

Христос воскрес! Воістину воскрес!


Бог же й Господа воскресив, воскресить Він і нас Своєю силою!  (1-е Послання Св. Апостола Павла до коринтян 6:14).
ХРИСТОС ВОСКРЕС! 
ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!

Дорогі брати і сестри!

Христос воскрес!  Зичу Вам благословенних і радісних Великодніх свят! Хай Пасхальне послання Євангелія далі зміцнює Вас на служіння розп’ятому і воскреслому Спасителеві у непохитній вірі та сповідуванні нашого грядущого воскресіння до життя вічного у День Господній!  Бо Христос воскрес!  Воістину воскрес!

 У Христі Ісусі, нашому розпятому і воскреслому Господі,
             Вячеслав Горпинчук,

 Єпископ Української Лютеранської Церкви

субота, 7 квітня 2018 р.

Велика Субота

   
Спомин про Велику Суботу охоплює спочинок нашого Господа в гробі та Його сходження в пекло. Проте сходження у пекло не є глибиною Христового пониження, а радше демонстрацією Його цілковитої перемоги над смертю. Цей день забирає нас із глибин найбільшого смутку і переводить до відлюдного місця роздумів про Христові Страждання, і до святкування перемоги, коли ми очікуємо, як у Великдень Христове воскресіння засяє у всій своїй славі.

Молитва на Велику Суботу:

Боже!  Ти вчинив, аби ця найсвятіша ніч засяяла славою воскресіння Господнього. Вбережи нас в духові усиновлення, якого Ти нам дав, аби ми оживлені в тілі та душі, могли служити Тобі у всякій чистоті; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

пʼятниця, 6 квітня 2018 р.

Велика П'ятниця

    
Сьогодні ми святкуємо Велику П'ятницю.  Велика П’ятниця є кульмінацією Святого Тижня, але не Церковного року, бо ми знаємо, що після Великої П’ятниці настає той день, коли смерть поступиться життю. Якби згадування Великої П’ятниці було відділено від Великодня, то ми би залишалися у наших гріхах і таким чином останнім словом Великої П’ятниці було би: «Ви – засуджені». Навіть, коли ми стоїмо біля підніжжя Хреста і розмірковуємо про плату за наші гріхи, ми збираємося тут, як діти, що примирені з Богом. На службах Великої П’ятниці Церква не залишає нас у темряві та тіні смерті, а радше наповнює нас певністю перемоги над гріхом, смертю і дияволом, вказуючи нам на кінцеву перемогу, яку ми будемо святкувати на Великдень.  А сьогодні в нас - Вечірня. Початок о 19:00.


Молитва на Велику П'ятницю:

Всемогутній Боже, благодатно поглянь на цю Твою сім’ю, за яку наш Господь Ісус побажав бути зрадженим, виданим у руки грішників і постраждати аж до смерті на хресті; Він живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

     Зі Скарбниці щоденної молитви

четвер, 5 квітня 2018 р.

Чистий Четвер

Сьогодні ми святкуємо Чистий Четвер. Цей день, найналежнішим чином стосується прикладу служіння, який показує наш Господь і також Його Заповіді любити так, як Він полюбив нас (Івана 13:14). І все ж таки, ми не повинні забувати про Заповідь, яка дана нам у Словах нашого Господа: "робіть це на спомин про Мене". Цей день, зі згадуванням про запровадження Господньої Вечері, вирізняється з-поміж решти днів Святого Тижня, як день святкової радості. Сьогодні ми святкуємо запровадження Святої Вечері на Святій Літургії о 19:00.

Молитва на Чистий Четвер:

Господи!  В чудесному Таїнстві Святої Вечері Ти залишив нам спомин про Твої страждання. Дай, аби ми так приймали священну таємницю Твоїх тіла та крові, аби плоди Твого викуплення могли виявлятися у нас весь час; бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

понеділок, 2 квітня 2018 р.

Молитва за блаженство небес

Всемогутній і віковічний Боже! Ти віддав Сина Свого Єдинородного, аби Він був Первосвящеником грядущого добра. Подай нам, Твоїм негідним слугам, аби ми мали нашу частку у товаристві блаженних; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З лютеранського співаника