середу, 28 травня 2008 р.

ОЗНАКА ЦЕРКВИ – СЛОВО БОЖЕ






Бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається, аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її, і насіння дає сівачеві, а хліб їдунові, так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав! (Ісаї 55:10, 11)


Отже, як було сказано, дитяча віра навчає нас, що на землі є святий християнський народ і мусить на ній залишатися до кінця віку. Бо це стаття віри, яка не може припинитися… оскільки Христос обіцяв (Матвія 28:20): «Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!» Але, як бідна людина, яка помиляється, може побачити або побачить, де в цьому світі є такий святий християнський народ? Такий народ, безперечно, перебуватиме в цьому житті, на землі, бо він вірує у те, що настане небесне існування і прийде вічне життя. У них воно є, але поки що не тут. Тому ці люди повинні бути тут і залишатися в цьому житті і в цьому світі до кінця віку. Бо вони кажуть: «Вірую в життя будучого віку». Цим вони визнають, що воно ще не в цьому житті, а радше вони вірують, надіються і прагнуть правдивої вітчизни і життя. Наразі вони мусять залишатися і чекати в убозтві, як співається у одній з пісень про Святого Духа: «Коли ми підемо додому з убозтва, що є тут. Господи, помилуй!»…

По-перше, цей християнський люд можна впізнати, коли в нього є Слово Боже. Але таке впізнання відбувається неоднаково, як про це каже св. Павло (1 Коринтян 3:12, 13). В декого воно є цілковито чистим. Про тих, в кого воно є чистим, сказано, що вони будують на основі із золота, срібла та дорогоцінного каміння. А про тих, у кого воно нечисте, сказано, що вони будують будівлю на основі сіна, соломи і дерева. Але через вогонь вони очищуються. Про це більше ніж достатньо сказано вище. Це – головна частина і великий наріжний камінь, яким християнський люд називається святим. Бо святим є Боже Слово і воно чинить святими тих, кого воно зрушує. І робить це, зауважте, сама святість Слова Божого, як написано в Римлян 1:16: «Бо я не соромлюсь Євангелії, бо ж вона сила Божа на спасіння кожному, хто вірує, перше ж юдеєві, а потім гелленові» і 1 Тимофія 4: 4, 5: «Кожне бо Боже твориво… освячується Божим Словом і молитвою». Бо Сам Святий Дух чинить це і намащує і робить святою Церкву, тобто, святий християнський люд; цим, а не помазанням папи, Він намащує або робить святими пальці, одяг, ризи, чашу та бокал.

Бо ці самі люди … хочуть прикрашати примхливий лантух [тіло], а потім руйнують його і забруднюють його помазанням і святістю, тобто такою святістю, яку може мати примхливий лантух [гріховне тіло].

Але ця святиня є правдивим спасінням, правдивим намащенням, яке спасає для вічності, навіть якщо у вас може й не бути папської тіари або єпископської мітри, але ви живете простим життям і вам треба помирати – такими ж нагими і без прикрас, як і немовлятко, яке мусить бути охрищеним. Але ми говоримо про зовнішнє Слово, яке усно проповідується через чоловіків, таких як ви і я. Бо саме його Христос залишив як зовнішній знак, за яким можна упізнати Його Церкву або ж Його святий християнський люд у цьому світі. Ми також говоримо про усне Слово, у яке щиро вірують і яке публічно сповідують перед світом, як Він про це говорить (Матвія 10:32, 33; і в Марка): «Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я. Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм». Є багато тих, хто знають це Слово добре таємно, але не хочуть його сповідувати. В багатьох воно є, але вони не вірують у нього або не діють відповідно до нього. Бо мало є тих, що вірують і діють відповідно до нього. Як сказано в притчі про насіння у Матвія 13:4, що три частини поля прийняли насіння, і воно було на тих ґрунтах, але лише на четвертій частині, доброму ґрунті насіння принесло добрий плід.

Тож коли ви чуєте або бачите, як це Слово навчається, як у нього вірують, сповідують і як, відповідно до нього діють, там, безперечно, повинна бути правдива «Свята, Соборна і Апостольська Церква», святий християнський народ (1 Петра 2:9), навіть якщо людей там дуже мало. Тому що Слово Боже порожнім не вертається, Ісаї 55:11, але мусить мати свою маленьку четвертинку поля. Навіть якби на нього не було відповідей, то вже самого Слова цього має бути достатньо для того, щоби пізнати, що тут є святий християнський народ. Тому що Боже Слово не може бути без Божого народу. Бо ж чому хтось хоче проповідувати або чути проповідування, якщо там немає Божого народу? І в що могли би вірувати і в що вірують Божі люди, якби там не було Божого Слова?

Мартін Лютер («Про Собори та Церкву», 1539 р.)

понеділок, 26 травня 2008 р.

НОВИЙ ГРОМАДЯНИН ЦАРСТВА БОЖОГО!


25 травня ц. р. Царство Боже поповнилося новим громадянином. Небесне громадянство і співгорожанство святим, через Таїнство Святого Хрищення, одержав Володимир Гончаренко, новонароджений син Михайла та Ірини Гончаренків. Парафія "Воскресіння" щиро вітає нашого наймолодшого брата, його батьків і рідних, і зичить їм усім многая і благая літа! «Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!» (Галатів 3:27)

суботу, 24 травня 2008 р.

ПРОСВІТИТЕЛІ СЛОВ'ЯН


24 травня українські лютерани згадують двох братів-місіонерів, святих Кирила та Мефодія. Брати Кирило та Мефодій народилися в грецькій сім’ї у Солуні. Молодший брат взяв ім’я Кирило, ставши ченцем 868 р. Після рукопокладання Кирило став бібліотекарем у соборі Святої Мудрості «Гаґія Софія» у Константинополі. 862 р. Згодом Кирило і Мефодій були послані Імператором місіонерами до Моравії (центр - на території сучасної Чеської Республіки). Там вони проповідували Слово Боже і навчали місцевих слов’ян їхньою рідною мовою.
Кирило, використовуючи елементи алфавіту, який він виявив у русичів у Корсуні (на території сучасного Севастополя), уклав абетку, яка відома нині як «кирилиця» і вона стала основою для писемності слов’янських народів. Сьогодні кирилицею користуються: українці, білоруси, росіяни, болгари, македонці, серби і чорногорці (прикро, але через переслідування латинян, кирилиця не збереглася серед чехів і словаків). Традиційні християнські церкви серед цих народів, як правило, також використовують східний обряд.
Саме завдяки діяльності цих двох святих братів, слов’яни мали можливість чути Слово Боже на зрозумілій мові, бо святі брати Кирило та Мефодій, на відміну від багатьох інших місіонерів, першими почали використовувати для євангельської місії зрозумілу мову. Св. св. Кирило і Мефодій зазнали також переслідувань від західних місіонерів, які вважали, що в церкві все повинне бути одноманітним: служба Божа має відправлятися за західним обрядом і обов’язково латиною (святою, на їхню думку, мовою).
Для українців роль св. св. Кирила і Мефодія переоцінити важко. Певно, що перші паростки християнства з’явилися на Русі (сьогодні Україна) через цих місіонерів, адже Волинь на ту пору (як про це зазначає «Енциклопедія Українознавства») належала до Великого Князівства Моравського. Не випадково, «Повість врем’яних літ» вшановуючи нашу Велику Княгиню Ольгу, не менше вшановує і святих братів-місіонерів, Кирила та Мефодія.

пʼятницю, 23 травня 2008 р.

НОВЕ ЧИСЛО "СТЯГУ"


Побачило світ нове число "Стягу". У часописі вміщено церковні новини, проповідь Слова Божого, нарис про життя парафії Святої Трійці у місті Токмаку, інтерв'ю з пастирем Олександром Фещенком тощо. Пропоную Вашій увазі редакторську статтю.
ГЕНОЦИД: ЗЛО МИНУЛОГО І ПРИМАРА МАЙБУТНЬОГО

Так сталося, що на пору Великого посту цього року, як і на Великодні свята, припала значна доля дискусій про Голодомор в Україні 1932-1933 р. р. Верховна Рада визнала цю трагедію геноцидом, тобто організованим злочином на знищення українського народу. Більшість цивілізованих країн підтримали наш Парламент у визнанні геноциду, окрім, звичайно ідейних та економічних нащадків КПРС, які все заперечують і посилаються то на погані погодні умови, то на перекоси із колективізацією, то ще на якусь біду.

Не по собі робиться, коли чуєш цинічні відмови у праві вшанування мільйонів моїх співвітчизників, невинно убієнних радянським режимом 75 років тому. Складається враження, що сьогоднішні циніки виховалися у сім’ї найбільшого тирана світу, Сталіна, який був сказав щось на кшталт: «Коли помирає одна людина – трагедія, а коли помирають мільйони – статистика». Нечувана жорстокість, цинізм, зневага до людей, до їхнього права на життя (я вже не кажу про право на гідне життя, яке визнається Західним світом за аксіому) – ось характеристики ленінців-сталінців і їхніх нащадків. Голод в Україні 1933 року – геноцид, організований злочин. Почитайте матеріали «Стягу» 1934 року в цьому числі «Стягу». В Україні гинуть від голоду мільйони людей – СРСР посилає гуманітарну допомогу в Польщу, щоби показати свій достаток. Яка фальш, який цинізм! Яке вихваляння своїм багатством за рахунок грабунку найбідніших і найбільш убогих, за рахунок їхніх смертей!

Гідні учні тих, про кого говорив Господь Ісус Христос: «Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви слова Мого. Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді» (Івана 8:43, 44).

Прикро, але ця проблема брехні, зневаги до людського життя, глум над суспільством і до цього часу триває в світі. До певної міри це стосується і нас. Пам’ятаєте, в Радянському Союзі була така приказка: «Аби була людина, а стаття кримінального кодексу знайдеться»? Вся система була збудована таким чином, щоб захищати правлячу групу за рахунок терору решти населення. А щоби народ було зручно тероризувати, то й законів таких понаписували, щоб будь-кого можна було будь-коли за грати вкинути. Відтоді і народ не мав пошани до законів, бо вони були анти-людяні, спрямовані на стримування людини від приватної ініціативи і чесності, а навпаки підбадьорювали улесливість і плазування перед чиновниками та владою.

Якщо світові демократії брали до уваги гріховну людську природу і прагнення людини мати достаток, то радянські можновладці користувалися ефемерними уявленнями про якийсь особливий тип радянської людини, якій природний егоїзм властивий не буде. Певно в цьому ставленні, в таких безглуздих законах, зневазі до людського життя і елементарних людських потреб і бажань, криється коріння, як комунізму, так і нацизму, як Голодомору, так і Голокосту.

Очевидно, що допоки не буде законів, що гарантують людям економічну (без грабіжницьких податків) свободу, доти корупція буде роз’їдати наш народ – бо який народ шануватиме традицію продрозверстки, яка вбила мільйони їхніх дідів-прадідів? Допоки не буде економічної свободи, рівної для всіх, а не свободи з винятковими привілеями для сучасних феодалів-олігархів, доти буде над нашим народом сновигати привид постійної бідності та популізму, безпросвітного топтання на місці і верховенства над нами вихованців Сталіна. Доти примара чергового Голодомору або якоїсь іншої тиранії буде нависати над нами всіма, як Дамоклів меч. Вірю, що врешті-решт ментальність продрозверстки ідеалістів комуністичного розливу поступиться, якщо не Священному Писанню, то принаймні, здоровому глузду, який бере до уваги звичайні потреби звичайних людей.

Господь хоче, щоб уряд карав зло і підбадьорював добро, а не займався створенням системи, яка вигідна лише чиновникам. Молімося, щоб так було і в Україні. А надія наша - сильна. Це – Сам Ісус Христос, Який є «Свідок вірний, Первенець з мертвих і Владика земних царів». Все і всі перебувають у Його владі. Навіть царі, і президенти, і прем’єри. Робімо свою справу на кожному своєму місці, любімо Бога і своїх ближніх, любімо свій багатостраждальний народ, а решту довершить Він, Христос. Бо Він воскрес! Воістину воскрес!

Вячеслав Горпинчук

четвер, 22 травня 2008 р.

В НЕБЕСНІЙ ДОМІВЦІ

Сьогодні воскреслий Господь Ісус Христос забрав до небесної домівки парафіянку громади "Воскресіння", нашу дорогу сестру у Христі, Лідію Гузій. Сестрі Лідії 25 травня мало виповнитися 88 років. Сестра Лідія мала палку віру в Спасителя і ділилася нею зі своїми ближніми. Християнську віру вона також виявляла в житті, чинячи добро своїм ближнім, будучи доброю матір'ю і дружиною. Вона пройшла всю ІІ Світову війну медичним працівником, а після війни і донині, перебуваючи у званні підполковника медичної служби Збройних Сил України, енергійно допомагала людям і словом, і ділом. Маючи чудове почуття гумору, вона також служила підбадьоренням для багатьох вірних Христових. Сьогодні ми плачемо разом із рідними, друзями, братами і сестрами нашої дорогої вірянки. Але стрімко наближається той час, коли ми знову побачимо нашу дорогу сестру у час поверення Христа Спасителя у славі, у воскресінні. Хай втіхою для нас, і особливо для рідних нашої сестри Лідії, будуть слова Спасителя Ісуса Христа. Господь каже: "Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре" (Євангеліє від св. Івана 11:25, 26).

Християнський похорон спочилої у Господі, сестри Лідії, відбудеться 24 травня ц. р. За додатковою інформацією звертайтеся, будь ласка, до Канцелярії Української Лютеранської Церкви за телефонами: 235-7721, 234-0800.

ХРИСТОС ПОСИЛАЄ НАС ЧИНИТИ ДОБРО


Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю! (Івана 20:21)

Але як Бог Отець послав Христа? [Відповідь:] Не чинити нічого іншого окрім волі Отця, а саме: спасти світ. Він не послав Його, аби заробити небеса добрими ділами. Він учинив багато добрих діл, і навіть усе Його життя було самим добрим ділом. Але для кого Він це все робив, як не для людей, які цього потребували, як про це ми читаємо в цілому Євангелії? Бо все, що Він робив, Він робив для того, аби послужити цим нам. «Як Отець послав Мене» - каже Він тут, «і Я вас посилаю. Мій Отець послав Мене, аби Я виконав Закон, поніс гріхи світу, забив смерть, подолав пекло і диявола, не заради Себе, бо Мені це не потрібне, а заради вас і заради вашого добра цим Я служу вам. Так само повинні робити Йому і ви».
Через віру, яка спасе вас і учинить вас добрими перед Богом, ви здійсните усе, долаючи смерть, гріхи, пекло і диявола. Але тут віру ви доведете любов’ю, щоб нею судилися всі діла ваші, не для того, аби нею ви щось заробили – бо все на небесах і на землі вже є вашим. Натомість цим усім ви служите своїм ближнім. Бо якщо ви не чинитимете таких ознак, то певно що ваша віра неправильно сформована. Не те, що нам наказано, аби ми робили добрі діла через це Слово – бо коли віра у серцях сформована вірно, тоді людині не наказують робити добрі діла: вони линуть самі собою. Радше діла є лише ознакою любові, яка властива вірі.
Саме про це також говорить св. Петро в 2 Петра 1:5, коли він спонукає нас докладати всю пильність, аби підтверджувати і доводити віру нашу добрими ділами. Але добрі діла – це ті добрі діла, які ми робимо для нашого ближнього, коли ми йому служимо. Лише це вимагається від християнина – аби він любив. Бо через віру він уже добрий і спасенний, як про це каже св. Павло в Римлян 13:8: «Не будьте винні нікому нічого, крім того, щоб любити один одного. Бо хто іншого любить, той виконав Закона». Тому й Христос каже Своїм учням в Івана 13:34, 35: «Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви! По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою». Тож перед світом ми мусимо доводити, аби кожен бачив, що ми зберігаємо Божу Заповідь, але не для того аби через неї спастися або стати добрими. Через це я виявляю послух до влади. Бо я знаю, що Христос був виявляв послух до влади, хоча й Він не був зобов’язаний це робити, але робив Він це заради нас. Тому я також робитиму це заради Христа і для добра мого ближнього. І все це лише через те, що я доводжу свою віру через любов і таким чином через кожну заповідь. Таким чином Апостоли спонукають нас у своїх писаннях чинити добрі діла. Не через те, що ми стаємо через них добрими або спасаємося, але щоб стати певними і довести свою віру перед нами та іншими людьми.


Мартін Лютер (З другої проповіді на Великодній Вівторок)

середу, 21 травня 2008 р.

СВЯТИЙ АПОСТОЛ І ЄВАНГЕЛІСТ ІВАН


21 травня ц. р. українські лютерани дякують Господу за Апостола і Євангеліста Івана, улюбленого учня Господа. Він був очевидцем дій, слів, страждань і смерті Спасителя. Він бачив і слухав Господа Ісуса Христа воскреслого. Окрім того, Господь об’явив св. Іванові майбутнє світу та Церкви, викликів із якими зіштовхнуться християни в Останні Дні та перемогу небес. Сьогодні ми насолоджуємося Посланнями Апостола Івана, книгою Об’явлення і, звісно ж, чудовим Євангелієм від св. Івана, про яке доктор Мартін Лютер писав: «В Івановому Євангелії ви побачите, як надзвичайно майстерно змальовано те, як віра в Христа долає гріх, смерть, і пекло, і дає життя, праведність і спасіння. Це – справжня природа Євангелія». Апостол і Євангеліст Іван був єдиним із Апостолів, життя якого не закінчилося мученицькою смертю. Апостол доглядав Матір Божу та пережив заслання на острів Патмос, де й бачив видіння, які Господь доручив йому записати в книгу Апокаліпсис. Свої останні дні в цьому світі св. Іван Богослов провів у місті Ефес. Господь покликав його до небесної домівки в глибокій старості.

БАГАТТЯ З НОВИХ ЗАПОВІТІВ

Це сталося не в нацистській Німеччині минулого століття, а нещодавно в демократичному Ізраїлі, на площі перед синагогою в місті Ор-Ієгуда. Віце-мер міста Аарон Узі обурився, що християнські місіонери роздавали в місті Євангелія і, за допомогою учнів юдейської релігійної школи, він позбирав роздані Нові Заповіти в мешканців міста і розклав із них багаття. Як повідомляє веб-ресурс NEWSRU. COM (http://www.newsru.com/religy/20may2008/propaganda.html), заступник градоначальника заходом залишився задоволеним і вважає, що акція зі спалення літератури, яка суперечить основним ідеям юдейства, була проведена успішно.
Сумно... Гірко... Але, як написано: «Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!» (Екклезіяст 1:9)

неділю, 18 травня 2008 р.

ПРОПОВІДІ ДЛЯ КАТЕХІЗИСУ


480 років тому, Мартін Лютер розпочав свої перші три серії проповідей на головні частини Катехізису. Ці проповіді склали основу для Великого Катехізису та Малого Катехізису, які доктор Лютер напише вже наступного року. Прочитати Малий і Великий Катехізиси Мартіна Лютера можна на сайті Книги Злагоди: http://www.zlahoda.narod.ru

пʼятницю, 16 травня 2008 р.

СЛОВО БОЖЕ - НЕПОМИЛЬНЕ

Людські істоти можуть помилятися, але Слово Боже є самою мудрістю Божою і абсолютною, непомильною правдою… Чим більше видається, що [текст] суперечить досвіду і розумові, тим пильніше треба на нього звертати увагу і тим певніше в нього треба вірувати…


Мартін Лютер «Лекції на книгу Буття», 1535 р. (Luther’s Works 1:122, 125).

четвер, 15 травня 2008 р.

АУҐСБУРЗЬКЕ ПЕРЕМИР’Я – КОМПРОМІС НА РУЙНУВАННЯ


460 років тому, 1548 року Імператором Карлом V було проголошене Ауґсбурзьке Перемир’я, компромісне сповідання віри, яке змішувало віросповідні позиції римської церкви і євангеликів. Цей релігійний компроміс, викликаний поразкою євангелицької сторони у Шмалькальдській війні, поставив під загрозу саме існування здобутків Лютеранської Реформації і, очевидно, мав на меті поступове руйнування євангельської доктрини фальшивими римськими практиками. Найпослідовнішим богословом, який захищав Євангеліє, виявився Матеас Флацій ( Матей Влачіч – див. ілюстрацію), хорват за походженням. Його невтомна діяльність з критики Перемир’я, захист євангельського богослов’я, відіграли ключову роль у збереженні лютеранства. Про богословські загрози Перемир’я та його виклики, благочестиві рішення цих проблем, викладено у Формулі Злагоди, стаття Х, яку можна прочитати тут (на сайті Книги Злагоди): http://zlahoda.narod.ru/concordia/FC/29-konspekt-10-00.html
Повну, друковану версію Книги Злагоди можна отримати, замовивши її за адресою: vhorpynchuk@hotmail.com

вівторок, 13 травня 2008 р.

"ПОКЛОНІННЯ" - НОВЕ ЧИСЛО "ДОБРОЇ ЗВІСТКИ"

В парафії Української Лютеранської Церкви продовжує надходити журнал «Добра Звістка» №24. Цей номер журналу присвячений темі «Поклоніння». Для чого існує служба Божа? Як правильно поклонятися Богові? «Добра Звістка» допоможе зрозуміти та насолоджуватися правдивим поклонінням Богові. Як завжди, журнал чудово проілюстровано. До речі, цього разу для ілюстрування слів на обкладинці «Отець Собі прагне таких богомольців» з Євангелія від Св. Івана 4:23, розміщено картину з Львівської державної картинної галереї «Христос і жінка самарянка». Написана картина Гендріком Сеємірацкім (1843-1902).
Тим, хто бажає отримувати журнал поштою, слід написати на адресу:
а/с 206
м. Київ -19
01019

неділю, 11 травня 2008 р.

СВЯТКУВАННЯ ДНЯ МАТЕРІ (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Сьогодні - День матері і під час служби Божої пастир і Рада громади (по завершенні літургії) привітали жінок парафії із цим прекрасним святом, яке вшановує матерів, їхню любов і опіку та побажали їм рясних Божих благословень. Після служби Божої драматична студія "Янголятко" разом із дитячим і дорослим хором парафії підготували для матерів святковий виступ. Молодь щиро привітала матерів драматичною сценкою з життя жінок Біблії. Діти з молоддю також читали вірші про матерів та співали пісень. Після музичного номера у виконанні Олексія Петрика з Юлією Басовою (флейта і фортепіано) та виступу дуету в складі Людмили Яновської і Миколи Данилова (пісня "Мамин рушник") діти з парафії подарували всім жінкам у залі квіти.

















суботу, 10 травня 2008 р.

ЧУДЕСНА ЛОВИТВА РИБИ


В неділю 11 травня ц. р. у Церкві читатиметься євангельська оповідь про чудесну ловитву риби під час з’явлення воскреслого Христа над морем Тіверіядським. Що означає ця ловитва? Про що говорили Христос і Його учні? Яке це має практичне застосування до нашого життя? Відповіді на ці питання можна буде почути в проповіді під час служби Божої об 11:00.
Якщо у Вас немає можливості бути цієї неділі в церкві на службі Божій, будь ласка, напишіть на адресу: vhorpynchuk@hotmail.com і я надішлю Вам нарис проповіді.

пʼятницю, 9 травня 2008 р.

ЗАХИСНИК БІБЛІЙНОЇ ПРАВДИ


1680 років тому (328 р. по Р. Х.) Афанасія було обрано єпископом Александрійським. 325 року по Різдві Христовім, будучи секретарем і дияконом єпископа Александрійського Олександра, він взяв участь у Нікейському Соборі. На Соборі, тоді ще диякон Афанасій, активно відстоював божественність Христа і Його єдиносущність з Отцем. За чисте сповідування сьогодні в Нікейському Символі віри «Вірую в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого Єдинородного, від Отця родженого перше всіх віків, нествореного, єдиносущного з Отцем, через Котрого все сталося», значною мірою ми повинні дякувати Богові за Афанасія, який відстояв Біблійну правду в запеклій суперечці з аріанами.


Слід додати, що на 350 р. по Р. Х. саме св. Афанасій залишився одним-єдиним вірним Богові єпископом в східній частині Церкви, тоді коли решта таки відпали в аріанську єресь. Переживши чимало переслідувань і вигнань, фальшивих звинувачень і незаслужених прикростей (Мт. 5:10-12), св. Афанасій завершив своє земне життя в цьому світі на єпископській кафедрі в Александрії 373 р. по Різдві Христовім. Св. Афанасієві також традиційно приписується укладання Афанасіївського Символу віри. Ознайомитися із Вселенськими Символами віри Християнської Церкви можна тут (на сайті Книги Злагоди): http://zlahoda.narod.ru/concordia/creeds.html

четвер, 8 травня 2008 р.

СВ. ЄВАНГЕЛІСТ МАРКО


8 травня Українська Лютеранська Церква згадує св. Євангеліста Марка. Папій (прибл. 140 р. по Р. Х.) свідчить, що св. Марко був близьким другом Апостола Петра, від якого він одержав переказ про все, що наш Господь говорив і робив. Ці перекази були радше натхненними Святим Духом проповідями Апостола Петра. Св. Марко надзвичайно точно (під проводом Господа Святого Духа) весь цей матеріал записав, аби ми сьогодні мали Євангеліє від св. Марка – просту, стислу, неприкрашену і водночас живу і непомильну оповідь про Христа, у якій наголос робиться більше на ділах Христових, а не на Його словах. Прочитати Євангеліє від св. Марка можна тут (на сайті Української Лютеранської Церкви): http://www.ukrlc.org/bible/new/4_Jevangelie/Mark.htm

середу, 7 травня 2008 р.

ВАЛЬТЕР - УЧИТЕЛЬ ЦЕРКВИ


7 травня Українська Лютеранська Церква згадує Карла Фердинанда Вільгельма Вальтера (1811-1887), отця Лютеранської Церкви Міссурійського Синоду. Він служив першим Президентом цього Синоду від 1847 по 1850 роки, а потім від 1864 по 1878 роки. 1839 року він емігрував із Саксонії в Німеччині до Америки з іншими лютеранами, які оселилися в Міссурі, США. Він служив пастирем кількох громад у Сен-Луїсі, заснував Семінарію «Конкордія», а 1847 року був помічним у формуванні ЛЦМС (яка тоді називалася Німецький Євангельсько-Лютеранський Синод Міссурі, Огайо та інших штатів). Вальтер невтомно трудився, аби розвивати віросповідне лютеранське вчення та доктринальну злагоду поміж усіх лютеран у Сполучених Штатах. Він був видатним письменником і промовцем. Його найвпливовішими працями є «Церква і служіння» і «Належне розрізнення між Законом і Євангелієм». [Джерело: "Commemorations Biographies," Lutheran Service Book, LCMS Commission on Worship].

вівторок, 6 травня 2008 р.

ТРАВНЕВИЙ ЛИСТ








6 травня 2008 року, м. Київ

Христос воскрес! Воістину воскрес!

Дорогі брати у служінні, дорогі брати і сестри, парафіяни та парафіянки Української Лютеранської Церкви!

Прийміть, будь ласка, ще раз мої щирі вітання зі святом світлого Воскресіння Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа! Чудесні слова з 1 Послання св. Апостола Павло до коринтян (15:20-25) хай будуть для нас у ці дні підбадьоренням і втіхою: « Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних. Смерть бо через людину, і через Людину воскресення мертвих. Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть, кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу. А потому кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уряд, і владу всяку та силу. Бо належить Йому царювати, аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!» Христос воскрес, Він сьогодні з нами, зі Своєю любою Церквою і так буде до кінця цього світу.

Наша парафія «Воскресіння» була особливо благословенна у ці Великодні дні візитом до нас офіційного представника Вісконсинського Євангелсько-Лютеранського Синоду, пастиря Ніла Шрейдера. Пастир Шрейдер проповідував Слово Боже у нашій церкві двічі: на Чистий Четвер і на Великдень. Від імені українських і білоруських парафій отця Ніла було нагороджено золотим пресвітерським хрестом за його сердечне піклування про Лютеранську Церкву в Україні та Білорусі. Пастир Шрейдер також у моєму супроводі відвідав парафію Хреста Господнього у місті Кременці, мав спілкування із Головою Галицької Єпархії, пастирем Тарасом Коковським, пастирем Романом Андрунцівим та поспілкувався про майбутню ЛБШ 2008 із представниками Кам’янець-Подільської парафії Святої Трійці.

Наступні слова з Псалма 132 гарно свідчать про наступну велику подію в житті нашої Церкви і цілої спільноти: «Оце яке добре та гарне яке, щоб жити братам однокупно! Воно як та добра олива на голову, що спливає на бороду, Ааронову бороду, що спливає на кінці одежі його! Воно як хермонська роса, що спадає на гори Сіону, бо там наказав Господь благословення, повіквічне життя!» Зараз наша Канцелярія за участю Семінарії готується до зустрічі та проведення Всесвітньої Зустрічі Віросповідної Євангельсько-Лютеранської Конференції, що має відбутися в Києві з 3 по 5 червня 2008 р. Офіційними делегатами від УЛЦ будуть традиційно Єпископ і Віце-Єпископ. Одним із доповідачів на Конференції є пастир Юрій Фізер. Всі пастирі запрошені бути відвідувачами на цю Конференцію. Пастир Річард Ворнке повідомив мене про рішення Ради директорів «Думок про віру» підтримати наших пастирів на таких умовах:

· ДпВ поверне кошти пастиря УЛЦ на їхню подорож до Києва.
· ДпВ оплатить обід у готелі (84 грн.), щоб пастирі УЛЦ могли обідати разом із делегатами.
· Громади УЛЦ одержать запрошення надати своїм пастирям по 25 грн. на витрати на один день.
· Нічліг буде відповідальністю пастирів УЛЦ.
· Інші страви будуть відповідальністю УЛЦ.
· Прохання про повернення коштів на подорожі ґрунтуватиметься на вірному відвіданні усіх сесій. Ті, що відвідують лише частину часу, повернення коштів не одержать.

Ще одна гарна новина, якою я хочу з Вами поділитися: прийняття отцем Сергієм Соміним покликання до служіння в громаді «Святої Трійці» у місті Кам’янці-Подільському. Пастир Сергій планує переїзд до нового місця служіння наприкінці весни – на початку літа. Молімося за успішне служіння нашого дорогого брата Словом і Таїнством у цьому подільському краї.

Хочу також повідомити Вас, що Господь поблагословив нашу церкву в Києві особливим чином, а саме: ми підписали контракт на будівництво церкви, школи та канцелярії УЛЦ. Жертводавці зголосилися збудувати цей комплекс на вигідних для церкви умовах. Моліться, щоб вже за кілька років парафія «Воскресіння», (і, звісно, решта парафій могли поклонятися Господу у своїх, не орендованих приміщеннях).

Свої будівлі дуже потрібні для всіх наших парафій, адже, як Ви, можливо, зауважили з листа брата Траски, пожертви в «Думки про віру» скорочуються, а вони, в свою чергу скорочують підтримку УЛЦ. Ми вдячні нашим братам за підтримку, яку вони надають. Звісно, що її недостатньо. І для нашої Церкви це – радше не можливість, а виклик. Адже ціни в Україні стрімко зростають. Ціни на продукти та пальне, на одяг і взуття – світові. Хай Господь дасть сили та мудрості Бюджетному Комітетові УЛЦ працювати так, щоб Бюджет УЛЦ був бюджетом розвитку. На мою думку, скорочення бюджетів громад, місій, служінь при повальному зростанні цін, може привести до фінансової стагнації. Звісно, нам слід відмовитися від тих місій і служінь, які працюють упродовж багатьох років і мають дуже мінімальне зростання або взагалі його не мають. Але також це означає, що наші бюджети повинні бути життєздатні, бюджети які сприятимуть служінню Слова і Таїнства, праці з молоддю тощо. І разом з тим, можливо нині актуальним є зростання пожертв в Україні хоча б на таку кількість відсотків, на яку скорочують їх цього року нам наші американські брати. Я молюся до Господа, щоб Він дав нам мудрості вірно розпорядитися тим, що нам дарують наші браття з сестринських церков, а також бути вірними доморядниками в Україні та вчити цьому наших людей. І пам’ятаймо, що все дає Господь: «Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил, що в Нього нема переміни чи тіні відміни» (Якова 1:17).

В Україні вже весна. Чудова погода. Коли я мандрував із пастирем Шрейдером, то бачив, як люди садять картоплю. Це нагадує мені, що і нам слід далі сіяти Боже Слово на вулицях наших сіл і міст. Аби зібраний був добрий урожай для Царства Божого, Господь потребує нас: «І сказав Він: Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насіння, і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як. Бо родить земля сама з себе: перше вруна, потім колос, а тоді повне збіжжя на колосі. А коли плід доспіє, зараз він посилає серпа, бо настали жнива» (Марка 4:26-29) Дякую Вам за Ваші молитви і підтримку мого служіння!

Сіймо Боже Слово! Бо Христос воскрес! Воістину воскрес!

Щиро Ваш у Христі воскреслому,

+ В’ячеслав Горпинчук,

Єпископ Української Лютеранської Церкви

ВСІ ЦЕРКВИ – РІВНІ


Навіть якби сьогодні у Римі сидів сам св. Петро, я би все-одно заперечував, що він – Папа і, що він повинен правити над усіма іншими єпископами за божественним правом. Папство є людським винаходом, до якого Бог відношення не має. Всі церкви – рівні, а їхня єдність не залежить від верховенства цього одного чоловіка; але, як каже св. Павло в Еф. 4, їхня єдність залежить від однієї віри, одного хрищення, одного Господа Ісуса Христа, і все це – у спільному та рівному володінні усіх парафій світу.


Мартін Лютер «Захист і пояснення усіх статей», 1521 р., Luther’s Works, 32:82.

понеділок, 5 травня 2008 р.

ЗЕМНИЙ ПОКРОВИТЕЛЬ ЛЮТЕРА


5 травня Лютеранська Церква згадує Фрідріха Мудрого, Електора Саксонського (1486-1525), який був правителем в Саксонії, краї, у якому проживав Мартін Лютер. Якби не Фрідріх, то Лютеранська Реформація могла не відбутися. Народжений в Торґау 1463 р., він став настільки відомим за свої вміння політичної дипломатії і відчуття справедливості та порядності, що його підлеглі прозвали його «Мудрим». Ніколи не зустрічаючись із Лютером, Фрідріх постійно свого богослова захищав і про нього піклувався. Очевидно, що Господь використав Фрідріха Мудрого, аби той врятував Реформатора від мученицької смерті. Фрідріх відмовився видавати Лютера до Риму на допит через звинувачення у єресі 1518 р. Коли Імператор Карл V проголосив Лютера ізгоєм у 1521 р., на Рейхстазі у Вормсі, Фрідріх надав притулок Лютерові у Вартбурзькому замку. На смертному одрі Фрідріх прийняв Господню Вечерю у двох видах – чітке сповідання євангельської віри. Джерело: "Commemorations Biographies," Lutheran Service Book, LCMS Commission on Worship.

неділю, 4 травня 2008 р.

АЛЬФА І ОМЕҐА


У неділю, 4 травня ц. р., під час Біблійних студій наша парафія розпочинає дослідження 1 Послання св. Апостола Павла до солунян. Ми будемо досліджувати цей чудовий, натхненний Богом лист до християн у Солуні, упродовж наступних п'яти тижнів.
Тема проповіді цієї неділі: воскреслий Христос, Альфа і Омеґа, Початок і Кінець нашого спасіння (Об’явлення св. Апостола Івана Богослова 1:4-18). Стрімко наближується той час, коли Ісус Христос, Божий Син і Син Людський, розп’ятий за наші гріхи і воскреслий для нашого виправдання, повернеться у славі, щоб воскресити усіх людей і дати віруючим у Нього вічне життя у славетному Божому Царстві. Прийди, Господи Ісусе!

пʼятницю, 2 травня 2008 р.

ОСУД ЄРЕСІ ПЕЛАГІАНСТВА



1590 років тому, 30 квітня римський імператор Гонорій (384-423) видав указ проти пелагіанства, єресі, яка навчала, що людина може сама здійснювати перші та важливі кроки до спасіння своїми особистими зусиллями, поза божественною благодаттю. Цим указом єресь пелагіанства описувалася, як велика загроза для миру.

Наше «Сповідання віри», у статті «Про прабатьківський гріх» зазначає: «Відкинуті у зв’язку з цим пелагіани та інші, які заперечують, що прабатьківський гріх є гріхом, і доводять, що природня людина виправдовується своєю власною силою, зневажаючи таким чином страждання і заслуги Христа».

У Посланні св. Апостола Павла до ефесян (2:5, 8, 9) читаємо: «Нас, що мертві були через прогріхи, оживив разом із Христом, спасені ви благодаттю… спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився».