пʼятницю, 31 серпня 2012 р.

Віра не дозволить бути грішником


Кому Бог дає Свого Сина?  Світові, тобто, незліченній кількості людей, яка цього не заслужила, а навпаки, резонно повинна очікувати на приречення й осуд. Син дається тим, щоби загублені могли через Нього спастися.
А що ж ми маємо дати Богові взамін на цю любов? Нічого. Не ходіть до Риму на прощі.  Не ставайте монахами чи монашками. Не робіть того чи іншого доброго діла.  Лише віруйте в Христа, скиньте вашу стару природу та горніться до Нього. Втім віра ваша має рясніти добрими ділами.
Таким чином цей Дар та Подарунок, Син Отця, не здобувається рукою, пальцем чи ногою.  Його не знайти в монастирі чи чернецькій звичці, як і не розташований він у якійсь посудині.  Він осягається винятково серцем і вірою. І коли цей Дар входить у ваше серце і ви щиро в Христа віруєте, то ви не залишаєтеся більше старим собою, як-от: злодієм, перелюбником чи вбивцею, але тепер ви стаєте новою людиною, бо у вашому серці перебуває світло.  Тому наш Бог наполягає на тому, щоби Він володів вашим серцем повністю – вірувати повинне саме серце. Наш Бог бере в людини найкраще – внутрішню людину, не вуста і не руку, а серце. Він хоче, щоби ви були побожними зсередини.  Коли ви віруєте в Христа, ваше серце очищене. Таким чином Св. Петро проголошує в Діях 15:9: «Віра очищує серце». Така віра більше не буде дозволяти вам бути зухвалим і гордим, бо якщо серце очищене, тоді руки, очі, ноги та всі ваші частини тіла також чисті і їхні діла – інші. Віра не дозволить вам бути грішником, блудником чи перелюбником. Тому ваше життя буде відображати якість вашого серця.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана 

четвер, 30 серпня 2012 р.

День Св. Йоганна Ґергарда

     Сьогодні ми згадуємо Св. Йоганна Ґергарда і дякуємо за нього Господу. Йоганн Ґергард (1582-1637 р. р.) - великий лютеранський богослов у традиції Мартіна Лютера (1483-1546 р. р. ) та Мартіна Хемніца (1522-1586 р. р.) і найвпливовіший догматик XVII століття. Його монументальна праця Loci Theologici (двадцять три великих томи) і надалі вважається за вичерпну заяву лютеранської ортодоксії. Ґергард народився в Кведлінбурзі, Німеччина.  У віці 15 років він захворів на небезпечну недугу.  Цей період життя, разом із проводом його пастиря Йоганна Арндта, став для молодого Йоганна вирішальним. Решту свого життя він присвятив богослов'ю.  Він став професором в університеті Єни і впродовж багатьох років служив суперінтендантом Гельдбурґа. Ґергард був мужем глибокої євангельської побожності та любові до Ісуса.  Він написав багато книг з екзегетики, богослов'я, молитовних роздумів, книг з історії і полемічних творів.  Його проповіді  далі видають і читають.


Зі Скарбниці щоденної молитви

середу, 29 серпня 2012 р.

День Св. Патріарха Ісака

     Сьогодні ми згадуємо Св. Патріарха Ісака і дякуємо за нього Господу.  Ісак, давно обіцяний і довгоочікуваний син Авраама і Сарри, народився коли його батькові було 100 років, а матері - 91.  Проголошення його пристарілим батькам про його народження принесло і радість, і сміх (звідси й ім'я Ісак, яке означає "сміх").  Будучи молодим чоловіком, Ісак супроводжував свого батька до гори Морія, на якій Авраам, у послухові до Божого наказу, приготувався принести Ісака в жертву цілопалення. Але в останню мить втрутився Бог, пощадивши Ісакове життя, а навзамін у жертву дав барана (Буття 22:1-14), вказуючи таким чином на замісницьку жертву Христа за гріхи світу.
    Ісак одружився з Ревекою (Буття 24:67) і в них народилися двійнята: Ісав і Яків (Буття 25:19-26).  В старому віці, вже будучи сліпим і немічним, Ісак хотів передати благословення  і головну спадщину своєму улюбленому і старшому синові, Ісавові. Але, використавши обман, Ревека натомість допомогла отримати благословення батька Якову.  Внаслідок цього почалася сімейна ворожнеча.  Ісак помер у віці 180 років і був похований своїми синами, які на той час помирилися, у фамільній печері Махпела (Буття 35:28-29).

Молитва на День Св. Патріарха Ісака:

     Всемогутній Боже, Отче Небесний!  Через Патріарха Ісака Ти вберіг насіння Месії і приніс нове твориво.  Бережи далі Ізраїль Божий, яким є Церква Твоя, коли вона виявляє славу Твого святого Імені, далі поклоняючись Синові Твоєму, Дитині Марії; через Ісуса Христа, нашого Господа.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

вівторок, 28 серпня 2012 р.

День Успіння Св. Діви Марії, Богородиці

     Сьогодні ми згадуємо Св. Діву Марію, Богородицю і дякуємо за неї  Господу.  Саме її Бог обрав на Матір Сина Свого Єдинородного, Ісуса Христа. Діва Марія раділа спасінням, яке вона одержала вірою в Свого Сина, Спасителя. Радіючи тим, що вона Його народить, Марія співала: «Величає душа моя Господа, і радіє мій дух у Бозі Спасі моїм» (Євангеліє від. Св. Луки 1:46).  Св. Богородиця залишила нам чудесний приклад безумовної покори волі Божій "Нехай буде мені згідно зі словом твоїм" (Луки 1:38), і вірності її Синові  та готовність виконувати Його Слово: "Зробіть усе те, що Він вам скаже!" (Івана 2:5).   Господь Св. Дух через Свою слугу Єлисавету проголосив про найвищу честь, що Св. Богородиця матиме понад усіх жінок: "Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!" (Луки 1:42).  Євангелія і Книга Дій переповідають чимало випадків із її життя, які виявляють її опіку про Спасителя і віру в Нього.     
       У годину смерті  на Голгофському хресті, Спаситель доручив опіку над Своєю матір'ю Своєму улюбленому учневі,  Св. Іванові, апостолові та євангелістові.  Своє земне життя Св. Богородиця завершила в Ефесі - саме там жив і проповідував Св. Іван.  28 серпня східна частина Християнської Церкви згадує саме, як День Успіння Св. Богородиці, коли її душа у сні покинула тлінне тіло і була перенесена до її Сина, нашого Спасителя, Ісуса Христа. У літургії Української Лютеранської Церкви ми прагнемо повторювати приклад віри Св. Діви Марії словами: «За прикладом Діви Марії і всіх праведних себе самих і все життя наше, Христу Богу доручімо!»

Молитва на День Успіння Св. Діви Марії, Богородиці:


     Всемогутній Боже!  Ти обрав Діву Марію, аби вона стала матір'ю Твого Єдинородного Сина. Дай, аби ми, викуплені Його кров'ю, могли разом із нею тішитися славою Твого вічного Царства; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.


Зі Скарбниці щоденної молитви

понеділок, 27 серпня 2012 р.

Змагання Христові посеред людей

     Давидові труди у проведенні воєн і в керуванні державою є святими ділами, правдивими пожертвами та змаганнями Божими, що захищали від диявола людей, які мали Слово Боже, аби знання Боже не знищилося повністю на землі.
     Таким чином і ми думаємо про кожне добре діло у найпокірніших покликаннях і в приватних справах. Через ці діла Христос святкує Свою перемогу над дияволом так само, як роздавання милостині коринтянами (1 Кор. 16:1) було святим ділом, пожертвою і змаганням Христа проти диявола, який трудиться, аби нічого не можна було вчинити для прославлення Бога.
     Принижувати такі діла, сповідання доктрини, біди, діла любові, умертвління плоті по-правді було би применшенням зовнішнього правління Христового Царства посеред людей.

     З Апології Ауґсбурзького віросповідання (Розділ ІІІ. Любов і виконання Закону).

неділю, 26 серпня 2012 р.

Проповідь на 12-у неділю П'ятидесятниці


ТИ – ТА ЛЮДИНА!
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
І послав Господь Натана до Давида, а він прийшов до нього та й сказав йому: «Два чоловіки були в одному місті, один заможний, а один убогий. У заможного було дуже багато худоби дрібної та худоби великої. А вбогий нічого не мав, окрім однієї малої овечки, яку він набув та утримував при житті. І росла вона з ним та з синами його разом, із кавалка хліба його їла й з келиха його пила, та на лоні його лежала, і була йому як дочка.  І прийшов до багатого чоловіка подорожній, та той жалував узяти з худоби своєї дрібної чи з худоби своєї великої, щоб спорядити їжу для подорожнього, що до нього прийшов, і він узяв овечку того вбогого чоловіка, і спорядив її для чоловіка, що до нього прийшов...»  І сильно запалав Давидів гнів на того чоловіка, і він сказав до Натана: «Як живий Господь, вартий смерти той чоловік, що чинить таке.  А овечку він оплатить чотирикротно, за те, що зробив таку річ, і за те, що не змилосердився». І сказав Натан до Давида: «Ти – той чоловік! Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: «Я помазав тебе над Ізраїлем, і Я спас тебе з Саулової руки. І дав тобі дім твого пана, та жінок пана твого на лоно твоє, і дав тобі дім Ізраїля та Юди, а якщо цього мало, то додам тобі ще цього та того. І чому ти зневажив Господнє слово, і вчинив це зло в очах Його? Хіттеянина Урію вбив ти мечем, а його дружину взяв собі за жінку. А його вбив мечем Аммонових синів. А тепер не відступить меч від твого дому аж навіки за те, що зневажив ти Мене, і взяв дружину хіттеяника Урії, щоб була тобі за жінку». Так сказав Господь: «Ось Я наведу на тебе зло з твого дому, і заберу жінок твоїх на очах твоїх, і дам ближньому твоєму, а він покладеться з жінками твоїми при світлі цього сонця. Хоч ти вчинив потаємно, а Я зроблю цю річ перед усім Ізраїлем та перед сонцем. І сказав Давид до Натана: «Згрішив я перед Господом!» А Натан сказав до Давида: «І Господь зняв твій гріх, не помреш!» (2 Самуїлова 12:1-13).

Божій Церкві… посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, зо всіма, що на всякому місці прикликають Ім'я Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого, благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (1 Кор. 1:2, 3)  Амінь.

Дорогі брати і сестри, можливо ви чули легенду про Таємну Вечерю славетного митця Да Вінчі. Картина була вже майже готовою, але бракувало ще двох облич: Ісуса та Юди Іскаріотського.  Довго шукав Да Вінчі обличчя, яке могло би послужити моделлю для зображення Ісуса. Одного дня в соборі Св. Петра в Римі він побачив молодого чоловіка. Його обличчя випромінювало мир і внутрішню радість. Саме його обрав Да Вінчі за модель для зображення Ісуса.

Проте минали роки, а обличчя Юди Іскаріотського на картині залишалося незавершеним – Да Вінчі і далі шукав відповідну людину, на обличчі якої мав би бути написаний весь жах і зрада Юдиного серця.  Нарешті у Флоренції він натрапив на жебрака. Обличчя того жебрака мерехтіло усім грішним: пороками, злом і зіпсутістю.  Воно промовляло про змарновані роки та зруйновані надії.  Да Вінчі завіз жебрака до Мілана і там нарешті намалював обличчя Юди.  Коли великий художник завершив свою роботу, то жебрак звернувся до нього і промовив: «Так наче ви й не знаєте мене.  Я – Бандінеллі.  Чотирнадцять років тому з мого обличчя ви малювали обличчя Ісуса».

У царя Давида з нашої Біблійної оповіді навряд чи багато що змінилося на його обличчі за рік після того, як він скоїв перелюб із Вірсавією.  Він і далі жив у своєму палаці після того, як замовив убивство Урії, чоловіка своєї коханки, а тепер уже дружини.  І далі він мав розкоші та багатство.  Він і далі царював.  Проте великі переміни сталися з його серцем.

Перед тим як помазати Давида на царя, великий пророк Самуїл почув такі слова від Господа: «Не дивись на обличчя його та на високість зросту його, бо Я відкинув його Собі! Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце» (1 Сам. 16:7).  Бог бачив серце Давида, серце віруючого юнака. Це саме серце співатиме: «Співайте із радістю, праведні в Господі, бо щирим лицює хвала!» (Пс. 32:1).

            А де ж щирість Давида сьогодні? Де його щирість, коли в гості до царя приходить пророк Натан?  Тепер на її місці розцвіло лицемірство! О, він ще судить народ по-справедливості, як того вимагає закон.  І тому, коли до нього приходить Натан, гідний учень Самуїла та великий пророк і проповідник,  Давид готовий засудити на смерть злодія.  Він – цар справедливий – врешті-решт добро і справедливість у світі, перед іншими людьми можна чинити і без віри в Бога, але не перед Богом. 

Давидове сумління теж спалене гріхом.  Обличчя його не палає від сорому, коли він чує оповідь Натана. Задавнений гріх задушив Давидове сумління і вміння розпізнавати зло в самому собі. Духовно він тепер сліпий і глухий.  Він ще вміє розпізнавати зло в інших людях, але не може розпізнати гріх в самому собі. Але на допомогу Давидові приходить Бог. Приходить через проповідника, пророка Натана.  «Ти – той чоловік!»  - ось вирок від Бога нерозкаяному грішникові. Ти заслуговуєш на смерть!  - ось вирок, який Давид проголосив був підступному злодієві, відповідно навіть до людської справедливості, проголошуючи його насправді самому собі.

«Ти – той чоловік!» - ось вирок Божий грішному цареві.  «Ти – та людина!» - ось вирок Божий кожному з нас, дорогі брати і сестри за наші гріхи, які ми скоїли проти Бога і проти людей.  Поклонявся іншим богам, не любив Свого Бога усім своїм серцем і думкою, з усієї сили – ти та людина, що заслуговує на смерть. Закликав Боже Імя надаремно, використовував його для обману та прокльонів, не взивав до Бога у час потреби – ти та людина, що заслуговує на смерть. Нехтуєш Божим словом і вважав, що до церкви можна ходити лише час від часу – ти та людина, що заслуговує на смерть. Виявляєш зневагу до батьків, учителів і всіх старших – ти та людина, що заслуговує на смерть. 

Давид скоїв перелюб і Бог оголосив йому вирок. Якщо ти коїш перелюб, то Бог каже тобі: «Ти – та людина!»  Ти заслуговуєш на смерть. Давид скоїв убивство, замовивши та хитро спланувавши убивство Урії, чоловіка Вірсавії, з якою Давид вчинив перелюб.  Бог оголосив йому вирок: «Ти – той чоловік. Ти вартий смерті!»  Такий само вирок Бог оголошує і нам, коли ми коїмо подібні гріхи, не обовязково проливаючи кров, а навіть тоді, коли ми залишаємося байдужими до благань про допомогу. 

У Натановій притчі злочинець – злодій, бо той, хто коїть перелюб із чужою дружиною або чоловіком, той справді злодій, бо краде дружину або чоловіка від його або її половини, краде сім’ю у дорослих і дітей.  Тому вирок таким перелюбникам від Бога суворий: «Ти – та людина!  Ти – жахливий злодій, який заслуговує на смерть!»

«Ти – той чоловік!» - каже Натан Давидові. Ти – злодій, перелюбник і убивця!  Ти заслуговуєш на смерть!  Не треба жаліти нерозкаяного грішника.  Загравання з гріхом – неприпустиме і Бог завжди називає гріх тим чим він є, бо лише так можна привести грішника до покаяння. «І сказав Давид до Натана: «Згрішив я перед Господом!» 

Сьогодні на вирок Божий промовляймо і ми разом із розкаяним грішником Давидом: «Згрішив я перед Господом!», «Згрішила я перед Господом!»  А яка ж відповідь Господа на каяття царя Давида. Він її не висловлює прямо, голосом з неба чи якимось відчуттям всередині Давида.  Гріх Давида гарно демонструє, що наші відчуття можуть нас дуже сильно обманювати. 

Чому Бог послав Натана до грішного царя Давида?  Бо Бог любить Давида.  Бо слова, які Господь каже Никодимові в Новому Заповіті, стосуються усіх людей на світі. А слова ці такі: «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16).

 «І ще зауважте, що Господь не тягне з прощенням.  Пророк Натан не каже: «Прочитаєш стільки то псалмів, стільки то пробєш поклонів, здійсниш паломництво туди і туди і тоді, певно Господь тебе простить».  Так Господь ніколи не діє.  Так діє противник людського роду, сатана, через фальшивих учителів, які спасіння приписують людським ділам, або, принаймні, частково людським ділам.  А Господь діє одразу щойно бачить щире каяття.  Він одразу проголошує Свою відповідь Давидові через Свого проповідника, пророка Натана: «І Господь зняв твій гріх, не помреш!»

Ці слова, дорогі брати і сестри, стосуються кожного з вас, що каєтеся у гріхові своєму, поодинці: «І Господь зняв твій гріх, не помреш!»  Помер за твій гріх Хтось Інший.  Господь зняв твій гріх і поклав його на Сина Свого Єдинородного, Ісуса Христа.  Ти – та людина, заради якої Він, вічний Бог Син, воплотився і став під Закон.  Ти – та людина, з якої Господь зняв гріх і поклав його на Ісуса Христа, Який є «Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере» (Ів. 1:29). Ти – та людина, яку Бог надзвичайно любить, любить до такої міри, що за тебе віддає Свого Сина Єдинородного.

Ти – та людина, за яку Господь Ісус Христос помер на Голгофі.  Ти – та людина, гріхи якої Він обмив Своєю святою і дорогоцінною кров’ю.  Ти – та людина, заради якої Його святе і нетлінне тіло поклали до гробу Йосипа з Ариматеї.  Ти – та людина, задля якої Христос воскрес із мертвих і вознісся на небеса.  І ти – та людина, заради якої Він царює нині на небесах і царюватиме вічно. Ти – та людина, якій сьогодні Він, як і Давидові, через проповідника, проголошує: «І Господь зняв твій гріх, не помреш!»  Гріх прощено вам одразу, вже сьогодні, зараз.   

А це означає, що вас проголошено виправданими.  Вам проголошено мир з Богом і віднині ви – Його друзі, бо визнаєте свій гріх і надію покладаєте не на Себе, а на Його Сина Ісуса Христа.  Оскільки ви тепер прощені, то для вас тепер відкриті брами небесні.  І сьогодні через ці брами, через Слово і Святу Вечерю Господь зцілює вас від гріха і дарує вам вічне життя в Його Царстві.  Сьогодні через каяття Святий Дух повернув вас до вод Хрищення, в якому ви втопили свого старого Адама, свою стару Єву і Святий Дух також підбадьорює вас до святого для святих – правдивих тіла та крові Сина Божого, які ми приймаємо під виглядом хліба та вина Святої Вечері.

Господь зняв твій гріх і це означає, що Останнього Дня Божий Син воскресить тебе із усіма віруючими до життя вічного в Його Царстві, де не буде місця більше жодному гріхові, а ти будеш жити преображений, у святому і досконалому тілі вічно, як вічно царює Христос. Господь зняв твій гріх – не помреш!

Да Вінчі, певно, вжахнувся, побачивши, що зробив гріх із Бандінеллі. Як добре, що Господь знімає з нас гріхи, а з ними те огидне ярмо диявола та гидоту вічної смерті, які гріхи з собою несуть.  Як добре, що ці слова: «І Господь зняв твій гріх, не помреш!» стосуються сьогодні кожного з вас, любі розкаяні грішники.  Давид, почувши ці слова, отримавши прощення від Бога, написав чудовий покаянний Псалом, в якому є такі слова: «Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови. Не відкинь мене від Свого лиця, й не бери Свого Духа Святого від мене. Верни мені радість спасіння Твого, і з лагідним духом підтримай мене. Я буду навчати беззаконців доріг Твоїх, і навернуться грішні до Тебе» (Пс. 50:12-15). 

Хай ця молитва буде й вашою молитвою. Хай Бог творить у вас чисті серця і відновлює тривалого духа.  А ви, з вдячності за цей чудовий дар прощення, що ми маємо у Христі, навчайте беззаконців Божих доріг, аби й інші грішні навернулися до Бога.  Бо Господь зняв ваш гріх, аби ви жили вічно в Його Царстві. Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23). Амінь.

пʼятницю, 24 серпня 2012 р.

Молитва за Україну

МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ

Музика Миколи Лисенка (1842-1912)

Боже, Великий, Єдиний,
Нам Україну храни, 
Волі і світу промінням 
Ти її осіни. 

Світлом науки і знання 
Ти її просвіти, 
В чистій любові до краю 
Ти нас, Боже, зміцни. 

Молимось, Боже Єдиний: 
Нам Україну храни, 
Всі Свої ласки й щедроти 
Ти на люд Свій зверни! 

Дай йому волю, дай йому 
Долю, дай доброго світа, 
Щастя дай, Боже, народу 
На многії, многії літа! 

(З Українського Лютеранського Служебника)

четвер, 23 серпня 2012 р.

День Св. Лаврентія

     Сьогодні ми ми згадуємо Св. Лаврентія і дякуємо за Нього Господу Богу. На початку третього століття Лаврентій, який ймовірніше за все народився в Іспанії, перебрався жити до Риму.  Там його було призначено старшим над сімома дияконами і він відповідав за майно та фінанси Церкви.  Тодішній імператор, який вважав, що Церква мала багато цінностей, які варто конфіскувати, наказав Лаврентієві видати "скарби Церкви".  До імператора Лаврентій привів бідних, до життя яких доторкнулося християнське благодійництво.  Тож Лаврентія ув'язнили, а потім, 258 року, стратили, спаливши на рашпері. Його мучеництво справило глибоке враження на молоду Церкву.  Майже одразу дата його смерті, 23 серпня, увійшла до раннього календаря Церкви.  (На фото ліворуч - мозаїка із зображенням Св. Лаврентія із Собору Св. Софії у м. Києві).

Молитва на День Св. Лаврентія:

Всемогутній Боже!  Ти покликав Лаврентія, аби він був дияконом у Твоїй Церкві та служив святим Твоїм учинками любові і Ти дав Йому вінець мученика.  Дай нам такої самої добродійності серця, аби ми могли виконувати Твою любов, захищаючи і підтримуючи бідних, щоби люблячи їх, ми усім серцем могли любити Тебе; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

середу, 22 серпня 2012 р.

Звільнення від служіння

     Оскільки Бог залишає за Собою право кликати й опосередковано та оскільки (християнам) робити це потрібно відповідно до божественного вчення, то Бог також належним чином залишив за Собою владу звільняти людей від служіння (1 Сам. 2:30, 32; Ос. 4:6).
     Оскільки ж звільнення відбувається негайно, то треба щоб воно не відбувалося без навчання і без божественної вказівки. Тому допоки Бог дозволяє перебувати Своєму служителеві в служінні, який правильно навчає і веде бездоганне життя, то Церква без Божого наказу не має права усувати небажаного чоловіка, тобто слугу Божого.  
     Але коли він ні вченням, ні життям не будує Церкву, а радше руйнує її, то його усуває Сам Бог (1 Сам. 2:30; Ос. 4:6).  І тоді Церква не тільки може, але й усіма засобами повинна усунути такого чоловіка зі служіння.  Бо так само, як Бог кличе служителів до Церкви, так Він і усуває їх законними засобами.  Але через те, що процес покликання повинен слідувати за вказівкою Господа жнив, то так само і тоді, коли когось потрібно звільнити від служіння, Церква повинна показати, що це робиться за наказом і волею Господа. 
     І так як покликання, так і звільнення або ж зміщення належить не лише якомусь одному устроєві у Церкві, але всій Церкві із залишенням того устрою, про який ми говорили трохи раніше. Як і рання Церква вела справи про усунення на Соборах, старанно вивчаючи та схвалюючи виважені рішення (Част. 15, пит. 7), то на основі цього можна також дати відповідь на питання про переведення пастиря з однієї церкви до іншої, про що є корисні канони (Част. 7, пит. 1).

     Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

вівторок, 21 серпня 2012 р.

Не вміння кожної людини


     Переклад – не є вмінням кожної людини, як про це уявляють собі божевільні святі. Він потребує правильного, благочестивого, чесного, щирого, богобоязливого, християнського, вишколеного, поінформованого та досвідченого серця. Тому я притримуюся того, що жоден фальшивий християнин або розкольницький дух не може бути достойним перекладачем.

Доктор Мартін Лютер, Про переклад: відкритий лист

понеділок, 20 серпня 2012 р.

Не та блудниця

    Минулої п'ятниці якась блудниця з Femen в присутності журналістів спиляла хрест в центрі Києва, що був поставлений на спомин про звірства енкаведистів над українськими громадянами, які коїлися в часи сталінських репресій. Ця блудниця, ніби-то, таким чином висловлювала протест проти судового процесу над іншими блудницями з Москви, яких там судили за образу почуттів  віруючих християн.  Нищення хреста стало не просто виявом зневаги до християнства, яке українські феміністки, очевидно, з усіх сил ненавидять, але й наругою над мільйонами українців, які загинули і як невинні жертви комунізму, і як борці проти тиранії.  Очевидним є також те, що ведучи війну проти християнства, фемінізм підігрує старій тиранії, що прагне розпростатися у весь зріст і служить дешевим, псевдодемократичним макіяжем для цієї жорстокої і цинічної старушенції.  Мовляв, спробуйте лише зачепити нас і ми на весь світ будемо кричати, що ви - проти демократії.
       До того ж, часто різні коментатори закликають до толерантності, згадуючи про приклад Господа Христа, коли він прощає і з миром відпускає блудницю з Євангелія. Тому, мовляв, і ви "не судіть, щоб і вас не судили".  Проте київську блудницю (з явними ознаками біснуватості) з одного боку та блудницю з Євангелія, якій Господь проголошує прощення (Ів. 8:1-11), з іншого боку, розділяє величезна прірва, на одному березі якої невірство та агресивна злоба феміністки з Києва, а на другому - віра в Сина Божого, милосердного Спасителя, розкаяної блудниці з Євангелія. Сподіваймося, що своє слово, певно, скаже київська (чи українська) влада.  Спилювання пам'ятного хреста в Києві, врешті-решт, як і сатанинські  "панк-прокльони" в московському храмі, влаштовувала таки не розкаяна жінка з Євангелія. Наша ж молитва нині про українських біснуватих хай буде такою: "Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!" (Євангеліє від Св. Луки 23:34).  Біснуваті справді не усвідомлюють, що роблять.  Їх часто-густо просто мучать нечисті духи, які живуть у їхніх тілах, затьмарюючи їхній розум.  Піст і молитва християн - хороші інструменти для боротьби з такою гидотою.  Якщо Господь зглянеться над біснуватими з Femen, нечисті духи їх покинуть, на місці невірства з'явиться віра, блудниці розкаються і більше не грішитимуть. А в цей час хай Господь Своїм Словом і Таїнством покріпить нашу християнську віру.

неділю, 19 серпня 2012 р.

Проповідь на День Преображення Господнього


                             РОЗМОВА ПРЕОБРАЖЕННЯ
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, брата його, та й веде їх осібно на гору високу.  І Він перед ними переобразився: обличчя Його, як те сонце, засяло, а одежа Його стала біла, як світло.  І ось з'явились до них Мойсей та Ілля, і розмовляли із Ним.  І озвався Петро та й сказав до Ісуса: «Господи, добре бути нам тут! Коли хочеш, поставлю отут три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі». Як він ще говорив, ось хмара ясна заслонила їх, і ось голос із хмари почувсь, що казав: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!» А почувши, попадали учні долілиць, і полякалися сильно... А Ісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: «Уставайте й не бійтесь!» Звівши ж очі свої, нікого вони не побачили, окрім Самого Ісуса. А коли з гори сходили, заповів їм Ісус і сказав: «Не кажіть нікому про цеє видіння, аж поки Син Людський із мертвих воскресне».  (Матвія 17:1-9).

Божій Церкві… посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, зо всіма, що на всякому місці прикликають Ім'я Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого, благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (1 Кор. 1:2, 3)  Амінь.

Дорогі брати і сестри, кажуть, що  в Сполучених Штатах Америки найбільше грошей заробляють юристи та лікарі.  Причина цього, певно, криється в тому, що люди не хочуть мати жодних проблем – у взаєминах зі світом їх повинні знімати саме юристи, які добре знають закони, а у хворобах – їх повинні знімати лікарі, які є, або принаймні, мають бут фахівцями з продовження людського життя. Часом цю нішу юристів та лікарів прагнуть зайняти деякі церкви.  Церкви, які зрощені зі світом, пропонують свою протекцію у цьому-таки світі. Інші апелюють до плоті і, як це роблять шамани та ворожки, пропонують різноманітні зцілення та звільнення від усіх можливих «проклять». Аби зрозуміти якою є церква, варто прислухатися до розмови, яка ведеться у тій церкві.  Про кого та розмова і про що та розмова?

Так само варто звернути увагу і на власні вуха – на те, кого ми слухаємо і що нам подобається слухати.  В Книзі Повторення Закону (18:18-20) Бог дає пророцтво про Христа, кажучи: «Поставлю Пророка для них з-поміж їхніх братів, Такого, як ти, і дам Я слова Свої в уста Його, і Він їм говоритиме все, що Я накажу. І станеться, кожен, хто не слухатиме слів Моїх, що Той Пророк говоритиме Моїм Ім'ям, Я покараю того. А той пророк, що зухвало відважиться промовляти Моїм Ім'ям слова, яких Я не наказав був йому говорити, і що буде говорити, і що буде говорити ім'ям інших богів, хай помре той пророк.».  Бог обіцяє покарати усіх фальшивих пророків, усіх, хто відвертає увагу людей від Христа Спасителя на щось інше.  Бог також обіцяє покарати усіх тих, хто не слухатиме того, що говорить Христос, тобто усіх тих, хто не буде розмірковувати про слова Христа та вірити словам Сина Божого. 

Сьогодні, коли церква зібралася, аби святкувати День Преображення Господнього, нам слід добре дослідити свої серця, чи весь час ми слухали Слово Христове, чи розмірковували про нього, чи довіряли ми всьому, що каже Господь Христос. Коли ж ви цього не робили, коли ваша увага була зосереджена не на правді Божій, а на фальші світу цього, то – горе нам, бо ми відступилися від нашого Бога.  Сьогодні час розкаятися.  Сьогодні пора повернутися до Христа. Сьогодні Господь Святий Дух, запрошує вас, що каєтеся у гріхах своїх, у подорож на гору Преображення Господнього.

Ця подорож почалася через шість днів після двох вчинків Апостола Петра. Перший вчинок – велике сповідання Петром: «Ти Христос, Син Бога Живого!» (Мт. 16:16).  На це сповідання Господь дав таке пояснення: «Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець…» (Мт. 16:17, 18). Але було ще одне «сповідання» - «сповідання плоті» Петрової після того, як Син Божий став навчати Своїх учнів про майбутні страждання у Єрусалимі, смерть від рук провідників храму та воскресіння з мертвих.  Отже Петро був порадив Христові: «Змилуйся, Господи, такого Тобі хай не буде!» (Мт. 16:22).  Господь Всемогутній добре бачив, хто стояв за цією порадою Св. Петра і промовив Петрові: «Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!» (Мт. 16:23). Два сповідання за коротенький проміжок часу – сповідання, яке дане Богом, і «сповідання», навіяне сатаною, яке прагну уникнути хреста і страждань.

І ось блаженного і розкаяного Петра, а з ним ще Якова та Івана, які також любили поговорити про мирську владу і світське щастя, Господь забирає із Собою на гору. Їх всього троє, але згідно з Божим Словом для свідчення достатньо двох або трьох свідків. І там відбувається чудо - Христос «перед ними переобразився: обличчя Його, як те сонце, засяло, а одежа Його стала біла, як світло». Господь Христос виявляє перед ними Свою велич Боголюдини. Там – внизу Він її стримував, але тут божественність сяє крізь людськість, як сонце. Так має бути, бо про Христа пророкував був пророк Малахія (4:2): «Для вас, хто Ймення Мого боїться, зійде Сонце Правди та лікування в промінні Його». Це Сонце Правди, вічний Божий Син, не лише сяє Сам, але й змушує сяяти Свою одежу, виткану в грішному світі і осяює все довкола Себе. 

Це про Нього, Христа у славі писатиме один із цих трьох учнів, які прийшли на гору, Іван у своєму Євангелії (1:14): «І ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця». І Його, Христа у славі, Апостол Іван побачить ще раз у своєму земному житті, коли Господь дасть йому особливе Об’явлення, яке записане в останній книзі нашої Святої Біблії – він пише, що побачив: «посеред семи свічників Подібного до Людського Сина, одягненого в довгу одежу і підперезаного по грудях золотим поясом. А Його голова та волосся білі, немов біла вовна, як сніг; а очі Його немов полум'я огняне.  А ноги Його подібні до міді, розпалені, наче в печі; а голос Його немов шум великої води» (Об. 1:13-15).

Це про Христа у славі писатиме пізніше церквам Апостол Петро: «Ми сповістили вам силу та прихід Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитро видуманими байками, але бувши самовидцями Його величі» (2 Петр. 1:16). Ці троє самовидців тепер бачать прославленого Господа і то не лише Його, але й «ось з'явились до них Мойсей та Ілля, і розмовляли із Ним». 

Мойсей, який уособлює собою Закон і Ілля уособлює собою пророків стоять поряд з Ісусом і ведуть розмову. В оповіді про багатого і Лазаря, на Закон і пророків вказує патріарх Авраам, отець віри, докоряючи усім, хто замість Слова бажає чуд: «Мають Мойсея й Пророків, нехай слухають їх!» А потім додає, що віра – таки від слухання: «Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, не йнятимуть віри!» (Лк. 16:29, 31).  Мойсей і пророки свідчать про Христа. Тут Мойсей і Ілля, що вже належать до Церкви Торжествуючої – поряд з Христом.

Але про що їхня розмова?  В Євангелії від Святого Луки написано, що Мойсей та Ілля «з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчити» (Лк. 9:31). Вони говорили про вас, дорогі брати і сестри. Вони говорили про викуплення, яке Ісус Христос мав здійснити у Єрусалимі, вони говорили про Його хресну жертву, якою ви викуплені від усіх ваших гріхів і провин.  Центральне послання розмови Церкви, що вже перебуває на небесах – викупне діло Христове, прощення, яке вам здобуває Господь Ісус Христос на Голгофі.   Ось про що свідчать Закон і пророки.  Ось чому Ісус каже: «Дослідіть-но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, вони ж свідчать про Мене!» (Ів. 5:39).

Але яка реакція Петра?  Чи він хоче йти в Єрусалим і стояти під хрестом Спасителя?  Чи він хоче взяти свого хреста і йти слідом за Сином Божим?  Ні! Поки-що Петро хоче заснувати монастир прямо тут на горі Преображення, втекти від світу в нього і жити там, поза болями і бідами світу, поза Хрестом Голгофи і поза власним хрестом учня Христового. Він хоче залишатися на горі Преображення. Він хоче залишатися ближче до небес і каже: ««Господи, добре бути нам тут! Коли хочеш, поставлю отут три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі»

Звісно, на небесах, які вже здобув для нас Христос – набагато краще, ніж тут, у грішному, переповненому бідами світові. Там – вічне життя, без болю, без страждань і смерті. Там всі Божі святі, що вірували в Христа і помирали у вірі в Нього. Там, любий наш Господь, в Імя Якого ми прощені і виправдані.  Там – блаженство, щастя, радість. Про цю радість співав у вірі цар Давид: «Тільки добро й милосердя мене супроводити будуть по всі дні мого життя, а я пробуватиму в домі Господньому довгі часи!» (Пс. 22:6). Йому вторить Апостол Павло: «Знаємо-бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, дім нерукотворний та вічний. Тому то й зідхаємо, бажаючи приодягтися будівлею нашею, що з неба»(2 Кор. 5:1, 2).

Але не встиг Петро ще завершити своєї доктрини про чернецтво і втечу в грішному тілі від світу цього та від хреста, як роздається могутній голос, який перекриває всі голоси усіх святих, бо це голос Бога Отця: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!»   Отець навіть не каже, щоб ми слухалися однаково святих Отців і Христа, а слухалися Христа, Єдинородного Божого Сина, бо лише Він має життя і лише заради Нього ми – прощені і лише в Ньому ми маємо життя, бо Він – наше життя. «Його слухайтеся», - каже Отець. Лише Він – Улюблений. Лише Він віддає Своє життя за вас.  Лише Він помирає на хресті і лише Він воскресає з мертвих, аби вже ніколи не помирати, а царювати вічно по правиці Отця. Тож про Нього розмірковуйте. Йому вірте.  На Нього надійтеся. І будете жити, як живий Він. Слухайтеся Сина, як Його слухали Мойсей та Ілля і ви будете теж сяяти в Царстві Небесному, як сяють усі вірні святі.

Горе Петрові, горе Якову, горе Іванові!  Ну хто тягнув Петра за язика? Ну хто вкладав грішні думки в голови іншим двом учням?  Ну навіщо їм втікати від хреста, якщо дорога до небес лежить через хрест Ісуса, а всі подорожні до Царства ідуть лише тоді, коли на їхніх плечах теж лежить їхній, власний хрест?  Горе й нам, коли ми хочемо опинитися на небесах без Христового хреста і нашої власної подорожі під хрестом!

Почувши слова Отця: «попадали учні долілиць, і полякалися сильно... А Ісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: «Уставайте й не бійтесь!»  Ці самі слова нашого Господа сьогодні стосуються і вас. Уставайте розкаяні і не бійтеся.  Усі ваші гріхи обмиті Христовою кровю на Голгофському хресті. Як Христос був поряд зі Своїми учнями і промовляв до них слова втіхи, так само Він поряд із вами і промовляє слова втіхи з Євангелія.  Як любить Він Петра, Якова та Івана, розкаяних грішників, так само любить Він і вас, розкаяних грішників із парафії Воскресіння. 

     Як торкався Він лагідно Петра, Якова та Івана, не менш лагідно торкається Ісус і вас у хлібі та вині Святої Вечері, якою підтверджує Він прощення усіх ваших гріхів і провин і велику, нерозривну спільноту, що маємо ми у єдиній і святій Церкві із нашим Спасителем, Христом.  Уставайте й не бійтесь – гріхи ваші прощені, небеса розкриті, оселі небесні для вас Христос приготовлені,  бо до Христа світ торкався жорстоко – бичуванням, і цвяхами, і хрестом, і списом.  Але все це Ісус перетерпів заради вас, аби до вас Бог був лагідним і добрим упродовж цілої вічності.

Завершуймо нашу сьогоднішню подорож на гору Преображення.  Бермо хрести наші і ходімо за Христом із гори Преображення у ворожий світ, в якому панує гріх.  І проповідуймо Євангеліє, бо Христос вже постраждав і воскрес, і царює, і хоче, щоб усі люди вірували в Нього і цією спасенною вірою осягали прощення, були виправдані, а вкінці разом із усіма святими взяли участь у воскресінні життя, яке Він учинить, коли повернеться у славі Останнього Дня.  Тоді відбудеться ваше преображення і ви будете, як Мойсей та Ілля. А до того часу розмова наша, розмова Церкви хай буде розмовою Преображення – розмовою про хрест Ісуса і про Його воскресіння, розмовою про прощення і виправдання, розмовою про вічне життя заради Божого Сина, розмовою Євангелія.  Заради Ісуса. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23) Амінь.

четвер, 16 серпня 2012 р.

День Св. Іванни, Марії і Саломеї, жінок-мироносиць

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Іванну, Марію і Саломею, жінок-мироносиць (в деяких інших традиціях вони ще відомі як "вірні жінки"). Про відвідування цими трьома та іншими жінками гробу Ісусового в перший Великодній ранок пишуть у Євангелії Матвій (28:1), Марко (16:1) і Лука ((24:10).  Іванна була дружиною Хузи, Іродового урядника (Луки 8:3).  Марія, мати Якова (сина Алфеєвого) була однією з жінок, які вірно піклувалися про Ісуса та Його учнів від часу Його Галілейського служіння аж до розп'яття і поховання. Саломея, мати синів Зеведеївих (Матвія 27:56), приєдналася до жінок біля хреста і в принесенні пахощів до садового гробу.  Ці вірні жінки впродовж багатьох століть вшановуються Церквою, як приклади покірного та відданого служіння Господу.

Молитва на День Св. Іванни, Марії і Саломеї, жінок-мироносиць:

     Всемогутній Боже!  Твій розп'ятий і похований Син Єдинородний в гробі пробув недовго.  Дай нам радість у тих завданнях, які стоять перед нами, аби ми могли виконувати своє служіння настільки вірно, як це робили Іванна, Марія і Саломея, приносячи Тобі солодкі пахощі наших вдячних сердець, аби й ми могли побачити славу Твого воскресіння і проголошували Добру Звістку в нестримній палкості та ревності, що чиняться в нас через нашого Господа Ісуса Христа, Який воскрес і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків! Амінь.

середу, 15 серпня 2012 р.

Основні кваліфікації пастиря

     Як основні кваліфікації апостола були чітко викладені перед обранням Маттія (Дії 1:21 і далі), так і цілковито особисті передумови зазначено щодо тих, хто буде наступниками апостолів у служінні Слова і Таїнств( 1 Тим. 3:1 і далі, Тит. 1:5 і далі).  Ключовою вимогою є та, щоби пастир або ж єпископ був "здібний навчати" (1 Тим. 3:2, 2 Тим. 2:24).  Це включає здібність "спростовувати противників" здорової доктрини (Тит. 1:9; 3:10) і робити це з лагідною, Євангельською гідністю і самовладанням, не будучи сварливим (2 Тим. 2:24, Тит. 1:7-8).  Так само не може служитель Євангелія руйнувати своєю поведінкою те, що будує він своїм проповідуванням.  Радше його життя має бути таким "прикладом" (1 Тим. 4:12) і "взірцем добрих діл" (Тит. 2:7), аби він міг промовити разом зі Св. Павлом: "Будьте наслідувачами мене, як і я Христа" (1 Кор. 11:1).  Ніщо не може бути далі від апостольського розуму, ніж показовий, похмурий аскетизм. На увазі радше мається бадьора Христоподібність, втілена, безперечно, "у слабкості" (2 Кор. 12:0), і скромність служителів спасіння, які самі покаянно усвідомлюють власні гріхи, але перебувають безстрашними у благодаті (Рим. 7).  Усіх християн покликано повторювати блаженний приклад Христа (1 Петр. 2:21) Його силою, як це намагається показати впродовж всього свого Першого послання Св. Петро, і в цьому відношенні "пресвітери" або ж служителі Євангелія, мають бути "для стада за взір" (5:3).

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

вівторок, 14 серпня 2012 р.

Аби не йти в пекло за гріхи інших людей


Господь хоче, щоби ми залишалися непохитними та наполегливими у виконанні нашого покликання і служіння та докоряли за гріх. Він хоче керувати Своєю Церквою через проповідників, через зовнішнє Слово й Таїнства, так само як Він править світом через бургомістрів, царів, князів і панів та карає злочинців мечем.  Інакше Бог міг би обійтися без ката та уряду для служіння, описаного в Рим. 13:4 – Він Сам міг бути більш ніж обізнаним для того, аби карати негідників.  Ні, Бог також отримує користь від нашого служіння в церкві, коли ми докоряємо за гріх точно так, як Він має користь від князів у світському царстві.  Якби на це не було Божого особистого розпорядження та запровадження, то я не хотів би проповідувати ще однієї проповіді до кінця моїх днів.  Бог каже: «Ти мусиш це робити незважаючи на те, що може з тобою статися.  Ти мусиш залишатися в служінні». Якщо ви в служінні і бачите, що у вашій парафії є шахраї і негідники, блудники, перелюбники та грабіжники, то мусите говорити: «Оскільки це мій обов’язок, то я вказуватиму на гріхи селянам, бюргерам і шляхті та докорятиму їм за це, незважаючи на  їхні скарги, коли вони кажуть: «Ти ж мене знеславлюєш!» Бо якщо я цього не робитиму, то буду винен у ваших гріхах. А чому це я повинен іти в пекло за вас?   Вони можуть заперечити: «Що ж, я не прошу тебе робити цього і до цього тебе не змушую».  Це може й правда.  Але ви все одно не хочете, щоби я вам докоряв і не даєте мені дорікнути вам за ваші пороки. Ви очікуєте, щоби я дотримувався з вами миру, хоча я займаю посаду, яка вимагає від мене докоряти за гріх, як це робить пророк Єзекіїль в розділах третьому та тридцять третьому, проголошуючи: «Сину людський, Я настановив тебе вартовим для Ізраїлевого дому, і як почуєш ти слово з уст Моїх, то остережи їх від Мене. Коли Я скажу безбожному: Конче помреш, а ти не остережеш його й не будеш говорити, щоб остерегти несправедливого від його несправедливої дороги, щоб він жив, то цей безбожний помре за свою провину, а його кров Я зажадаю з твоєї руки!» (Єз. 3:17 і далі; 33:7 і далі). Чи ви думаєте, що це річ маловажна – обтяжувати правителя такою відповідальністю?  Цей тягар покладено на бідних проповідників, як і на всіх тих, що мають посади: бургомістрів, князів та урядовців. Вони не повинні мовчати в присутності гріха, як і не повинні грішити самі. Бо якщо я бачу перелюб чи інші гріхи в людях та нехтую закликати грішника до відповідальності, то Бог перенесе ті гріхи на мене.  Нам, членам світського чи церковного царства, було наказано карати за злочини. Але ніхто цього не робить. Що ж буде з вами, великими царями та вчителями в церкві, що чуєте і бачите стільки злочинів  та гріхів, але замовчуєте їх і не караєте?  Ось так багато людей ідуть до пекла за гріхи людей інших.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана 

понеділок, 13 серпня 2012 р.

День Св. Йосипа з Ариматеї

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Йосипа з Ариматеї. Цей Йосип, про якого згадують всі чотири Євангелія, походив із невеликого села Ариматея в гірському краї Юдеї.  Він був шанованим членом Синедріону, юдейського релігійного суду в Єрусалимі.  Очевидно, він був дуже заможним, бо мав свій невикористаний гріб у саду, недалеко від місця розп'яття Ісуса (Матвія 27:60).  Йосип, будучи чоловіком, який терпляче чекав на прихід Царства Божого, по смерті Ісуса пішов до Понтія Пілата і попросив Ісусове тіло (Марка 15:43).  Разом із Никодимом, Йосип зняв тіло з хреста і поклав Його у власний гріб (Івана 19:38-39).  Публічна відданість Никодима та Йосипа виявляється особливо разюче на фоні переляканих учнів, які Ісуса були покинули.

Молитва на День Св. Йосипа з Ариматеї:

Милосердний Боже!  Твій слуга, Йосип з Ариматеї, приготував тіло нашого Господа і Спасителя до похорону і в благоговінні та благочестивому страху поклав Його у власний гріб.   Дай Твоєму вірному людові, аби наслідуючи приклад Йосипа, ми мали таку саму благодать і любов служити Ісусові зі щирою присвятою по всі дні нашого життя; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

неділю, 12 серпня 2012 р.

Проповідь на 10-у неділю П'ятидесятниці


             БОГ ДАСТЬ ПОЛЕГШЕННЯ У СПОКУСІ
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
А це були приклади нам, щоб ми пожадливі на зле не були, як були пожадливі й вони. Не будьте також ідолянами, як деякі з них, як написано: Люди сіли, щоб їсти та пити, і встали, щоб грати. Не станьмо чинити блуду, як деякі з них блудодіяли, і полягло їх одного дня двадцять три тисячі. Ані не випробовуймо Христа, як деякі з них випробовували, та й від зміїв загинули. Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, і загинули від погубителя.  Усе це трапилось з ними, як приклади, а написане нам на науку, бо за нашого часу кінець віку прийшов.  Тому-то, хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти! Досягла вас спроба не інша, тільки людська; але вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її (1 Коринтян 10:6-13).

Божій Церкві… посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, зо всіма, що на всякому місці прикликають Ім'я Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого, благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (1 Кор. 1:2, 3)  Амінь.

Дорогі брати і сестри, ніхто не перебуває у більшій небезпеці від людини, яка думає, що їй спокуса вже не загрожує.  Сьогодні Господь Святий Дух через Писання з Нового Заповіту нагадує нам про ті великі біди, в яких опинився Старозаповітний народ, вийшовши на свободу, отримавши волю від нечестивих ідолян-єгиптян, які всіляко з євреїв знущалися.  Гірка правда про швидке відступництво євреїв від їхнього Бога-Спасителя, від їхнього Визволителя та неминучі жорстокі покарання, які за таке відступництво настали, записана в Слові Божому з важливою для нас метою.

Апостол каже: «А це були приклади нам, щоб ми пожадливі на зле не були, як були пожадливі й вони». Це не просто історія. Ця історія дана для нас, аби з неї весь час робили дуже серйозні висновки. Ми зачаті в гріхові і народжуємося ми грішними. Гріх живе у нашій плоті аж до самої смерті нашої плоті.  Гріх хоче контролювати ціле наше єство. І наказ, який Господь дав Каїнові, стосується кожного з нас: «До тебе гріха пожадання, а ти мусиш над ним панувати» (Буття 4:7). Гріх має пожадання до кожної людини, а особливо до християн – він з усіх сил хоче повернути свої колишні володіння.

Погляньте, що лишень диявол і гріх вчинили із Старозаповітною Церквою. Вона була визволена могутньою рукою Божою з дуже важкої неволі.  Бог учинив задля цієї Церкви величезні і навіть страшні чуда, як в Єгипті так і дорогою до пустелі. Їхні переслідники загинули в морських глибинах, які перед тим ізраїльтяни перейшли по сухому. Але ось Мойсей пішов на гору, аби отримати Закон, а вони виготовляють золоте теля, ідола, і у відступництві своєму влаштовують велике свято. А де є відступництво від Бога, там є блуд і розпуста.

Власне, якщо ви бачите блуд і розпусту, то знайте, що там, в тому місці вже є відступництво від Бога, бо великий дар, який приготований Богом для подружнього життя, відступники використовують для поклоніння людиновбивці – дияволові. Саме через блуд диявол намагався знищити вибраний народ, коли єврейські чоловіки масово чинили перелюб з моавитянками.  Щось подібне відбувається зараз із нашим рідним українським народом, який наче поглинутий блудом і все далі й далі занурюється в черево диявола і прямує в глибини пекла.

Так само було й з ізраїльтянами.  І якби не втручання Боже історія Старозаповітної Церкви могла би закінчитися дуже ганебно. Те відступництво, той блуд, який ізраїльтяни коїли в пустині записано в Старому Заповіті, аби ми не лише остерігалися відпасти від Бога подібним чином, але й пам’ятали про неминучу розплату за такі гріхи. «Полягло їх одного дня двадцять три тисячі» - каже Апостол про кару Божу на відступників і на блудників.  Вони були членами Церкви, але вони відступилися від Бога і були Богом покарані.  У цьому правилі винятків немає і це правило нам слід добре вивчити і запамятати. Саме з цією метою Господь Святий Дух його нам наводить, як і наводить інші приклади з пустельного досвіду Старозаповітної Церкви.

Один з них – бунт проти Христа.  Христос – вічний Бог Син і то Він виводив ізраїльтян із Єгипту, то Він оберігав їх у пустелі, годував їх, напував їх і давав їм перемоги над ворогами.  Але вони виявляли до Бога нетерпеливість, нарікали на пророка Мойсея, звинувачуючи його у всіх можливих бідах.  Сьогодні Господь Святий Дух нагадує нам, що все це сталося нам на науку.  Старозаповітні віруючі не були унікальні в своїх гріхах, як і не унікальні в наших гріхах і ми. Ми лише перебуваємо у вигіднішій позиції, бо «усе це трапилось з ними, як приклади, а написане нам на науку, бо за нашого часу кінець віку прийшов». 

Колись було таке гасло «Знання – сила!» Ми перебуваємо у набагато вигіднішому становищі, бо ми маємо повне Писання, а воно «написане нам на науку». А також ми перебуваємо у набагато вигіднішому становищі, «бо за нашого часу кінець віку прийшов», тобто ми живемо вже після того, як Христос воплотився.  Ми дуже добре знаємо до Кого нам бігти у час спокуси – до воплоченого Христа!  Сьогодні Господь Святий Дух каже нам: «Досягла вас спроба не інша, тільки людська; але вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її».

За кожною спокусою стоїть диявол і коли лишень ви відчуваєте щонайменшу спокусу, то пильнуйте, бо дуже потужний ворог, сам диявол або його могутні посланці, хочуть навіки занапастити ваше тіло і душу в гріхах.  Але Апостол каже нам, що ці спокуси – людські, тобто такі, які ви можете витримати. А як ви можете їх витримати – так як про це я згадував раніше – бігти до набагато сильнішої людини, ніж ви. І ця людина – не якийсь святий або свята і не Діва Марія. А людина ця – Ісус Христос. Ми біжимо до Нього, бо Він – не просто людина, але й Він водночас правдивий Бог. Він був з ізраїльтянами в пустині і ті, що вірували в Нього – жили.  Так само й сьогодні з вами.

У час спокуси Він підтримає вас і дасть всі необхідні полегшення, аби ту спробу ви могли витримати.  Господь Христос дуже добре знає про наші спокуси. Адже Він не просто Бог всевідаючий, Він Богочоловік. Він Сам був спокушуваний і Він добре знає, що то таке спокуса. Усі спокуси диявола Ісус переміг задля нас.  Власне кажучи, Він перемогу над спокусами здобув на нашому місці, аби сьогодні нас не було звинувачено дияволом у наших гріхах, які ми скоїли були, піддавшись на спокусу противника людського роду.  

Наш Господь Ісус Христос за всі наші гріхи приніс Себе Самого, святого і вічного Бога та досконалу і святу людину у жертву на хресті.  Його досконала і свята жертва за гріхи всього світу була прийнята і це підтверджено воскресінням із мертвих розп’ятого Господа життя, в Ім’я Якого ми маємо прощення усіх наших гріхів.  Заради Нього нас проголошено перед Богом виправданими і дітьми Божими, і спадкоємцями вічного життя. Вірою в Христа ми маємо всі ці чудові Божі дари. Вірою в Христа всі чудесні Божі обітниці стають нашими.  І одна з цих обітниць якраз стосується нашого опору спокусам.

Сьогодні Боже Слово каже, що наш Бог – вірний.  На Нього ми можемо завжди покладатися. І Бог не дасть, аби ми випробовувалися більше ніж це може знести наша нова людина, народжена знову від води і Духа у купелі Святого Хрищення.  Диявол, звісно, буде використовувати різні підходи, аби спокусити нас до відступництва, до блуду або до будь-якого іншого гріха, але памятаймо, що диявол у Бога на короткому повідку – він привязаний наче пес і коли Господь буде бачити, що спокусник надто близько до вас підбирається, то Він смикне його за ланцюга і відтягне від вас. Чому Бог це робить?  Бо Він не лише всемогутній, але й люблячий. Він любить вас і хоче, аби ви не падали жертвою диявольських інтриг, а вели життя угодне Богові, а в кінці вспадкували Боже Царство.

Хтось може сказати: «Ну, а від мене Він диявола чомусь не відтягнув. Нечистий мене спокусив».  Любі брати і сестри, Бог ніде не каже, що коли ви будете бігти до диявола та його спокуси, то Він весь час буде кудись диявола відтягувати.  Апостол Яків (1:14-16) застерігає: «Кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною. Пожадливість потому, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть. Не обманюйтесь, брати мої любі!» Спокушується та людина, яка хоче спокуситися і не чинить належного опору спокусі.

Але не так із віруючими, каже нам сьогодні Господь Святий Дух. Він каже, що Бог віруючим «при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її».  Зараз відбуваються Олімпійські ігри. Зазвичай перемагають ті спортсмени, хто наполегливо тренується, має належну підготовку перед іграми, а не під час них чи після них.  Так само і в час спокус.  Християни будуть мати спокуси допоки існує цей грішний світ із його князем дияволом.  Але перемогу над спокусою будуть мати ті, що вишколюють віру, весь час перебувають у духовних вправах.

Добра для нас новина та, що весь цей вишкіл і всі ці духовні вправи для нас виконує Сам Господь.  І для цього в Нього є два потужні інструменти, два прекрасних тренажери, які розбудовують наші духовні мязи і спроможність легше зносити всякі спокуси. Один із цих інструментів Божих – Його святе та непомильне Слово, яке ми читаємо, слухаємо і яке проповідується в нашій Церкві.  Бо через це Слово Господь Святий Дух творить нашу віру і зміцнює її, а вона, ця віра і чинить опір усім спокусам, зменшує їхній тягар і виявляє правдиве значення. 

Ця християнська віра каже: «Я знаю, куди веде спокуса.  Хоча й виглядає вона такою привабливою дорогою, всю обсаджену квітами із таким чудесним пунктом призначення, але  щойно ступиш на неї, як одразу вона перетворюється на провалля і людина летить в палаючі глибини аду і опиняється у товариства свого лютого ворога, диявола.   Він не бажає мені добра, а лише зла. А я надіюся на Христа, мого Господа. Я знаю, що Він любить мене і доказом цієї любові є Його хрест, відцвяшини на руках і ногах Сина Божого, Його проколотий бік і порожній гріб, з якого на третій день Він воскрес, аби сьогодні бути зі мною, давати мені прощення гріхів і вічне життя у Його Царстві».

Ця сама віра не хоче відступати від Христа і пригортається до Нього у Таїнстві Святої Вечері, яка є другим інструментом Божим, що зміцнює нашу віру, а отже й робить спокуси легшими, бо у хлібі та вині, Син Божий причащає вас Своїми правдивими тілом і кров’ю і замешкує всередині вас і на Себе бере ваші тягарі, якими тяжкими вони би не були.    Коли ви горнетеся до Нього, то пройдете крізь спокусу, як Він. Власне тоді крізь спокусу Він проходитиме Сам, а вас нестиме на Своїх люблячих руках.

І ця сама віра, створена Словом, отримана в Хрищенні, покріплена у Святій Вечері, відкидає горду зарозумілість і самовпевненість і спонукає нас промовляти: «Я  сам надзвичайно слабкий і кволий.  Сам я дуже легко можу впасти у спокусу. І, власне кажучи, чим більш самовпевненим я ставатиму, тим слабкішим і кволішим я є і тим легше дияволові буде мене звести.  Але коли я у кволості своїй горнутимуся до Христа, мого Господа в Його Слові і Таїнстві, то зможу повторювати разом із Апостолом Павлом: «Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі» (Фил. 4:13). Будь з нами Господи, зміцнюй нас і допомагай нам.  Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23) Амінь.

суботу, 11 серпня 2012 р.

День Св. Марії, Марти і Лазаря з Віфанії

     Сьогодні ми дякуємо Господу за святих Марію, Марту і Лазаря з Віфанії. Марія, Марта і Лазар з Віфанії були учнями з якими Ісус мав особливий союз любові та дружби, Євангеліє від Св. Івана свідчить, що "Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря" (Івана 11:5). Одного разу Марта запросила Ісуса до свого дому на обід. У той час, коли Марта робила всю роботу, Марія сиділа в ногах у Ісуса, слухаючи Його Слово і Господь похвалив Марію за те, що вона "обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї..." (Луки 10:38-42). 
     Коли їхній брат, Лазар, помер, то Ісус промовив Марті цю чудову Євангельську обітницю: "Я - воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити" (Івана 11:25). Іронічно, але після того, як Ісус воскресив Лазаря із мертвих, то юдеї стали ще запеклішими у бажанні вбити Ісуса (Івана 11:39-54). За шість днів до розп'яття Ісуса, Марія намастила Його ноги дуже дорогими пахощами і витерла їх своїм волоссям, не відаючи, що таким чином вона робила приготування до поховання Ісуса (Івана 12:1-8; Матвія 26:6-13).

Молитва на День Св. Марії, Марти і Лазаря з Віфанії:


Отче Небесний!  Твій Син улюблений, заприятелював із такими кволими істотами як ми, аби вчинити нас Твоїми.  Навчай нас, аби ми були як Ісусові любі друзі з Віфанії, аби ми могли служити Йому вірно як Марта, щиро навчатися в Нього, як Марія, а вкінці бути воскрешеними Ісусом, як Лазар; через Господа їхнього і нашого - Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою, і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.


Зі Скарбниці щоденної молитви

пʼятницю, 10 серпня 2012 р.

День Св. Йоганна Себастіана Баха, Реґента

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Йоганна Себастіана Баха.  Йоганна Себастіана Баха (1685-1750 р.р.) визнають за одного з найславетніших і найбільш обдарованих композиторів Західного світу.  Осиротівши у віці 10 років, музику вивчав він в основному самотужки. Його професійне життя диригента, виконавця, композитора, вчителя та консультанта з питань органів, розпочалося у віці 19 років у містечку Арнштадті та закінчилося в Лейпцизі, де впродовж останніх 27 років свого життя він був відповідальним за всю музику та співи в трьох лютеранських церквах міста. Окрім того, що він був надзвичайно вмілим гравцем на клавішних інструментах, неперевершеною залишається геніальність та величина інструментальних і вокальних творів  Баха.  Будучи побожним і відданим лютеранином, він особливо шанується в християнському світі за його невпинне і самовіддане наполягання на тому, що музику він писав головним чином для літургійного життя Церкви, аби прославляти Бога та розбудовувати Його люд.

Молитва на День Св. Йоганна Себастіана Баха, Реґента:

Всемогутній Боже!  Ти прекрасний у величі та величний у святості. У Святому Писанні навчив Ти нас виспівувати Тобі хвалу і дав Ти слузі Твоєму Йоганнові Себастіанові Баху, благодать, аби він виявляв Твою славу в музиці.  Продовжуй давати цей дар натхнення всім слугам Твоїм, які пишуть та виконують музику для люду Твого, аби з радістю на землі ми могли осягати Твою красу і пізнавати невичерпні багатства Твого нового творива в Ісусі Христі, нашому Господі, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.

Зі Скарбниці щоденної молитви

вівторок, 7 серпня 2012 р.

День Св. Апостола Якова

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Апостола Якова. Св. Яків та його брат Іван, сини Зеведея і Саломії (див. Матвія 27:56 і Марка 15:40), були рибалками на морі Галілейському.  Слідувати за Ісусом їх було покликано разом із Петром і Андрієм (Матвія 4:18-22). В Євангельських списках Ісусових учнів, Якова зараховано після Петра і перед Іваном. Разом ця трійка виступає провідниками Дванадцятьох.  Оскільки Яків передує Іванові, то робиться висновок, що Яків серед братів - старший.  Книга Дій зазначає, що Якову відсік голову Ірод Агриппа І, можливо між 42 і 44 роком нашого Господа (Дії 12:1-2).  Таким чином Яків - перший із Дванадцяти, який помер мученицькою смертю.

Молитва на День Св. Апостола Якова:

Благодатний Боже!  Твій слуга та апостол Яків серед Дванадцятьох був першим мучеником за Ім'я Ісуса Христа. Виливай на провідників Твоєї Церкви такий дух безкорисливого служіння, аби вони могли забути про всі фальшиві та минущі спокуси та йти за Самим Христом, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.

Зі Скарбниці щоденної молитви

понеділок, 6 серпня 2012 р.

Відповідь Лютера на звинувачення про додавання слів в Римлян 3:28


     Проте тобі та нашому народові я покажу, чому я вибрав це слово sola – хоча в Римлян 3 [:28] я використав не sola, а solum  або ж tantum[1] – настільки пильно дивляться ці віслюки на мій текст!  Проте я використав sola fide десь інде[2] і хочу я обох: solum і sola. В перекладі я постійно намагався видати чисту і зрозумілу німецьку мову і часто так бувало, що впродовж трьох або чотирьох тижнів ми шукали або розпитували про одне-єдине слово і часом не знаходили його навіть тоді. У перекладі Йова,[3] Магістр Филип,[4] Аврогалій[5] і я так трудилися, що часом за день справлялися з трьома рядками.  А тепер, коли є переклад, то кожен може його читати і критикувати. Хтось пробігає очима три-чотири сторінки, жодного разу не спотикаючись, навіть не усвідомлюючи, які валуни та брили лежали раніше там, де нині він проходить по гладенько виструганій дошці.  Перед тим, як зрушити ті валуни та брили з місця, аби можна було так легко ходити, ми мусили проливати піт і важко трудитися. Легко орати, коли поле очищене.[6] Але корчування дерев і пеньків та підготовку поля – цієї роботи не хоче ніхто. Немає такого, як заробляння подяки світу. Навіть Сам Бог не може заробити й слова вдячності за сонце і навіть за небеса й землю або за смерть Свого Сина. Таким просто є світ і таким він залишається, в дияволове ім’я, бо він просто не буде чимось іншим.
            Тут, в Римлян 3 [:28] я знав дуже добре, що слова solum в грецькому чи латинському тексті немає – цьому папістам не треба мене вчити. Фактом є те, що цих чотирьох літер s o l a  там немає. І ці йолопи дивляться на них, як баран на нові ворота. Водночас вони не бачать, що воно передає смисл тексту – якщо переклад має бути чітким і сильним, то це слово туди належить. Я хотів говорити німецькою, не латиною або грецькою, бо я хотів, аби переклад говорив саме німецькою мовою.  Але така природа нашої німецької мови, що промовляючи дві речі, одна з яких стверджується, а інша заперечується, ми використовуємо слово solum (allein)[7] разом зі словом nicht [не] або kein [ні, жоден]. Наприклад, ми кажемо: «Селянин приносить allein зерно, і kein грошей»; «Ні, справді я маю зараз nicht грошей, а allein зерно»; «Я allein поїв і nicht ще пив»; «Чи ти allein написав це і nicht перечитував?» Щодня використовується незліченна кількість таких випадків.

Доктор Мартін Лютер, Про переклад: відкритий лист


[1] Суть сказаного Лютером в тому, що прислівник, який він навів в своєму німецькому Новому Заповіті 1522 року (WA, DB 7, 38) – allein (самою) – латиною мав би звучати не sola fide, а solum або tantum fide і латиною то був би не прикметник, а прислівник (MA (3) 6, 432, №13, 10). Проте сам Лютер не змінював латинського тексту.
[2] Пор. Лютерів твір Praefatio in epistolam Pauli ad Romanos, виданий у його переглянутій і виправленій версії Вульґати від 1529 року: Hinc et sola fides justificat, solaque legem implet. WA, DB 5, 621.
[3] Лютер згадує про труднощі в перекладі Книги Йова в листі до Шпалатіна від 23 лютого 1524 року. Smith and Jacobs, цитований твір, ІІ, 221. Пор. також його Передмову до Книги Йова, в цьому томі, с. с. 251-253.
[4] Филип Меланхтон (1490-1560 р. р.), був професором грецької мови в університеті Віттенбергу від 1518 року.
[5] Маттей Аврогалій (1490-1543 р. р.) – викладач єврейської мови у Віттенберзі з 1521 року, був одним із головних помічників Лютера в перекладі Старого Заповіту.
[6] Wander (ed.), Sprichwörter-Lexikon, III, 1334, “Pflügen”, №5.
[7] Цей прислівник можна перекласти українською мовою як «лише» або «сам».