неділя, 31 березня 2019 р.

День Св. Патріарха Йосипа

     
Сьогодні ми згадуємо Св. Йосипа, Патріарха і дякуємо за нього Господу. Йосип був сином Якова і Рахілі. Будучи улюбленим сином батька, Йосип викликав заздрощі у своїх старших братів, які продали його в рабство у Єгипті, а батькові розповіли, що його роздерли дикі звірі (Буття 37). В Єгипті Йосип став головним слугою в домі Потіфара, військового посадовця. Оскільки Йосип відмовився скоїти перелюб з дружиною свого пана, його несправедливо звинуватили в спробі зґвалтування і кинули до в'язниці (Буття 39). Через декілька років він витлумачив фараонові сни, який потім визволив Йосипа з в'язниці і поставив його над усією країною. Коли в пошуках їжі його брати прийшли з Ханаану до Єгипту, вони Йосипа не впізнали. В кінці він їм відкрився, простив їх і запросив їх разом із батьком жити в Єгипті. Йосипа особливо згадуємо і вшановуємо за вірність Госпоу, моральну праведність (Буття 39) і за його готовність прощати (Буття 45 і 50).

понеділок, 25 березня 2019 р.

Благовіщення

Сьогодні ми святкуємо Благовіщення Св. Діві Марії - день, коли архангел Гавриїл звістив Діві Марії з Назарету, з роду Давидового, про те, що в неї народиться Спаситель. Цей день - початок воплочення вічного Сина Божого та день, коли настало виповнення часу - "Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Законом,  щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли" (Гал. 4:4, 5).  Рання Церква святкувала Благовіщення і Розп'яття Господа в один і той самий день.  Ми в цей день дякуємо Господу за величне чудо воплочення нашого Викупителя-Христа та просимо в Господа, аби й ми могли повторювати в повному покладанні на Господа, приклад віри Св. Діви Марії, яка сповідує свою покору Слову Божому: "Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!" (Євангеліє від Св. Луки 1:38). 

Молитва на свято Благовіщення:

Отче Небесний! Благаємо Тебе виливати на нас благодать Твою, аби ми дізнавшись про воплочення Сина Твого, Господа нашого, Ісуса Христа з послання ангела, хрестом Ісусовим і страстями Його були приведені до слави воскресіння; через нашого Господа Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь. 

неділя, 24 березня 2019 р.

Проповідь на 2-у неділю Богоявлення

                            
                          ВИПРАВДАНІ ЧЕРЕЗ ГОСПОДА
             (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Зберіться й прийдіть, наблизьтеся разом, урятовані всі із поганів! Не знає нічого, хто дерево носить, боввана свого, та що молиться богові, який не поможе. Розкажіть та наблизьте, і хай разом нарадяться: «Хто розповів це віддавна, із давніх часів це звістив?» Чи ж не Я, ваш Господь? Бо ж немає вже Бога, крім Мене, окрім Мене нема Бога праведного та Спасителя! Зверніться до Мене й спасетесь, всі кінці землі, бо Я – Бог, і нема більше іншого Бога! Я Собою Самим присягав, справедливість із уст Моїх вийшла, те слово, яке не повернеться: усяке коліно вклонятися буде Мені, усякий язик присягне й Мені скаже: Тільки в Господі праведність та сила! Прийдуть до Нього та засоромляться всі, що на Нього запалюються. Через Господа будуть виправдані, і буде прославлене всяке насіння Ізраїля! (Ісаї 45:20-25).

            Благодать вам і мир!  (1 Сол. 1:1) Амінь.

Дорогі брати і сестри,  наш світ – мультирелігійний. У ньому є безліч різних релігій. І походження усіх релігій, окрім однієї тягнеться до однієї події у історії людства – до гріхопадіння наших прабатьків, Адама і Єви. До того часу вони мали спілкування винятково з люблячим Творцем, Який розташував їх у раю, де вони мали б у щасті та блаженстві жити вічно, плекаючи рай, і наповнюючи землю своїми нащадками.

Проте після спокуси сатани усе змінилося. Наші прабатьки почали Бога боятися і соромитися.  І тепер вони Йому не поклонялися, а втікали від Нього. Через них у світ увійшов гріх, а з гріхом увійшла смерть. Ми всі відтоді у гріхах зачаті і народжуємось у гріхах. Гріх став невід’ємною частиною нашої плоті.

Гріх, який живе в нас, також прагне втікати від святого Бога. Наш розум, заражений гріхом, прислухається до диявола і до його повчань, і засновує нові релігії, в яких немає місця для істинного Бога, а є місце для богів фальшивих, для ідолів, які нічого не дають, а лише відвертають нас від люблячого Творця.

Скільки горя і бід були у світі, і далі тривають через те, що люди і цілі народи відступалися і далі відступають від живого та істинного Бога, а навертаються до ідолів! Від принесення дітей у жертву молохові через спалення їх на вогні – до принесення дітей у жертву новітньому молохові через убивства їх через аборти. Від храмової проституції у поклонінні Ваалові і Астарті – до масових випадків «сожительства» чоловіків і жінок без шлюбу та масованої пропаганди перелюбу і содомії через усі можливі канали.

Воістину «немає нічого нового під сонцем», як пише Екклезіяст (1:9). Так само, як не мають нічого спільного із спасінням і вічним життям усі інші релігії, окрім однієї істинної релігії, яку сповідує Ісая, чекаючи на прихід Христа Спасителя. Людська природа, заражена гріхом, залишається незмінною. Різні релігії, починаючи від відвертого ідоловірства і закінчуючи намаганнями заслужити спасіння через діла, так само залишаються незмінними у своїй істинній суті – відступництві від істинного Бога та Його Слова.

Сьогодні Господь через Свого пророка, Ісаю, звертається до всіх народів, аби всі, хто живий, наблизились до Нього та осмислили своє минуле, свій теперішній стан і не втрачали свого життя навіки, але спаслися. Господь кличе покинути невігластво. Адже той, хто носить деревяного ідола, насправді нічого не знає. Так само як насправді нічого не знає про своє майбутнє той, хто поклоняється ідолові, вибудованому у його розумі: грошам, владі, власному здоровю, бо ідолом і божеством для нас є те, на що ми покладаємо нашу надію – те, на що ми уповаємо і очікуємо всякого добра.

Що буде в кінці з деревяним ідолом? Він згорить або зотліє. А той, хто йому поклонявся, опиниться у аду. Те саме буде і з людиною, яка уповає на гроші, на владу, на здоровя, на все що завгодно, окрім живого Бога. Вони свого майбутнього не знають. А воно – жахливе. Як кажуть у народі – і ворогові не побажаєш.

І виправдання їхньому невігластву немає. Адже Господь звіщає про єдиний спосіб спасіння – через віру в Христа – від самого початку людської історії. Проте сила гріха, який живе в нас настільки велика, що навіть всесвітній потоп, під час якого спаслися всім душ на чолі з проповідником Христовим, Ноєм, не став достатньо тривалим застереженням для наших предків, які маючи у вухах ще відлуння Ноєвих проповідей, взялися за будування Вавилонської вежі.

Але який милостивий і люблячий Бог! Він не мовчить. Він звіщає: «Бо ж немає вже Бога, крім Мене, окрім Мене нема Бога праведного та Спасителя!» Є лише один Бог, Який обявився нам як Отець, Син і Святий Дух. Крім Нього іншого Бога праведного немає. Світ духовний, звісно, великий, але праведність і святість є лише в Бога і в тих, кого Він нею наділив.

Окрім цього лише істинний Бог – Спаситель. Всі інші – не лише фальшиві боги, але й вони не дають спасіння, а приводять до погибелі. Всі ідоли, всі релігії поза християнством, не приносять спасіння і Господь дуже чітко про це нас застерігає, кажучи: «Окрім Мене нема Бога праведного та Спасителя!»  Хто не має цього істинного, праведного Бога, той немає праведності. Отже, залишається не виправданим, а засудженим. І хто не має Христа, той має не спасіння, а погибель.

Бог же хоче спасіння усім нам. Бог хоче спасіння усім людям. Він кличе всіх людей і звертається до всіх без винятку людей: «Зверніться до Мене й спасетесь, всі кінці землі, бо Я – Бог, і нема більше іншого Бога!»  Це – щирий заклик. І це заклик, сповнений невимовної Божої любові. Це заклик сповнений благодаті.

Господь наче каже: «Не грає ролі, де ти народився. І не грає ролі, де ти зараз живеш. Не грає ролі, яка в тебе національність. І не грає ролі, яке в тебе громадянство.  Ніякої ролі не грають твої статки: ти можеш бути дуже бідним або дуже багатим. Твоя стать не грає теж ніякої ролі, і нічого не значить твій вік.

І так само не грають ролі твої гріхи. Ти зараз поклоняєшся ідолам і якомусь чужому, фальшивому богові? Ти нехтував Божим Словом? Ти зневажив свого батька і свою матір? Ти завдав фізичних і словесних ран своєму ближньому? Ти скоїв перелюб? Ти не міг контролювати свій язик і обчорнював інших людей? Тебе переповнює заздрість і ти бажаєш, аби інші мали менше і гірше від того, що маєш ти? Це не спинить Моєї благодаті».

«Звертайся до Мене», – кличе нас Бог, «і ти спасешся!»  Не буде такого грішника, який звернеться у каятті до Бога і не буде спасенний. Спасуться усі люди, що звернуться до нашого благодатного та істинного Бога. Бо Він – Бог істинний, праведний і люблячий. І Він хоче, аби спасися всі люди. Він хоче, аби спаслися всі ви, любі брати і сестри.

Він каже далі: «Я Собою Самим присягав, справедливість із уст Моїх вийшла, те слово, яке не повернеться: усяке коліно вклонятися буде Мені, усякий язик присягне й Мені скаже: Тільки в Господі праведність та сила!»  Господь Самим Собою присягав. Ми памятаємо той день на горі Морія, коли Бог, випробовуючи Авраама, наказав йому принести в жертву свого сина Ісака. І коли Авраам, довіряючи Богові, вже був заніс ножа над своїм сином покладеним на дрова жертівника, Ангел Господній зупинив Авраама.

І тоді були промовлені слова, про які сьогодні нагадує через пророка Ісаю Бог: «Клянуся Собою, це слово Господнє, тому, що вчинив ти цю річ, і не пожалів був сина свого, одинака свого, то благословляючи, Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря. І потомство твоє внаслідує брами твоїх ворогів. І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу» (1 М. 22:16-18).

Коли чи чуємо ці слова Бога «Я Собою Самим присягав», ми також згадуємо солодкі, утішливі слова із Євангелія від Св. Івана: «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся» (Ів. 3:16, 17).

Бог Слово, «Світло від Світла, Бог істинний від Бога істинного», вічний і Єдинородний Божий Син Сам стався людиною, аби Самим Собою учинити справедливість, забравши на Себе, святого і досконалого, усі наші гріхи, усі наші провини проти Бога і проти наших ближніх. Ось так Божа справедливість – забрати всі наші гріхи на Себе і на хресті Голгофи обмити їх Своєю святою, невинною і дорогоцінною кровю. Взяти на Себе весь суд і гнів Божий і померти на нашому місці і замість нас, аби звершити план нашого викуплення. Воскреснути на третівй день із мертвих, аби кожен, хто вірує в Христа розпятого і воскреслого, був виправданий і називався праведним. Ось така Божа справедливість, що виходить із Божої невимовної любові, із Його благодаті.

Господь сьогодні кличе усіх людей вірувати в Христа, нашого Господа. Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоромлений. Але засоромлений диявол, бо йому немає що виставити проти вас, любі віруючі брати і сестри.  Бо, що він може виставити проти вас, що сповідуєте, присягаєте сьогодні: «Тільки в Господі праведність та сила?»

Ми кажемо: «Я – грішний. Я зачатий і народжений в гріху.  Все моє життя – жалюгідне і вимазане у бруд гріха. І навіть сьогодні я приходжу і стаю перед Господом із гріхами, бо хоча я прагну жити праведно, однак гріх пролазить крізь якісь шпаринки і весь час про себе заявляє то якоюсь думкою, то якимось словом, а то й якимось ділом, Але – слава Богу!  В Господі тільки праведність і сила. Не в мені, а в Господі!  А я належу Йому і, як каже Апостол Павло: «живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе» (Гал. 2:20).

Через це всі претензії, дияволе, предявляй Христові, бо я – вірую в Христа і отже належу Йому і Він живе в мені, тож змагайся з ним, а мене залиш у спокої, бо я – Христів, а Христос – мій. Бо через Нього, каже Ісая, я – виправданий і маю воскресіння, і вічне життя у Царстві Божому!»

Авраам і все насіння Ізраїля прославилось Христом, у Христі, вірою в Христа. А ми ще в більш привілейованому стані ніж Авраам. Бо Авраам пригощав Христа хлібом і телятиною, а Христос годує нас Своїми істинними тілом і кров’ю під виглядом хліба та вина Святої Вечері, аби ще більше запевнити Своїх дітей про прощення гріхів, про праведність і про вічне життя, у яке ми увійдемо у воскресінні, у час Його славетного повернення. Прийди, Господи Ісусе!  Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами. Амінь! (1 Сол. 5:28).

Гріхи проти Святого Духа (1)

    
(Один із гріхів проти Святого Духа) - самовпевненість щодо милосердя Божого чи щодо безкарності гріха, як-от: коли хтось, покладаючись на Боже милосердя, легко грішить, будучи хибно переконаним у тому, що він не втратить спасіння, хоча й він нахабно і невпинно продовжує грішити без каяття та навернення, і гине у власній впертості.

Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства

середа, 20 березня 2019 р.

Любов - не "ситуативна етика"

    
     "Тож любов - виконання Закону" (Римлян 13:10). 
     Той факт, що любов витлумачує Заповіді не означає, що вона Закон скасовує. В іншому разі ми дійшли б до своєрідної "ситуативної етики", в якій немає абсолюту і будь-що можна виправдати "любов'ю". Власне кажучи, саме вимога любові робить Божі Заповіті такими важкими для виконання. Це добре видно з того, як наш Спаситель пояснює справжню, духовну серцевину Декалогу в Матвія 5. П'яту і Шосту Заповіді порушують не лише відверті вчинки убивства та перелюбу, але й злість і пожадливі погляди (вірші 21-28). Адже гріх не постає на верхніх рівнях рук чи очей, а з глибинних шарів нашого єства. "Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги" (Матвія 15:19).

Курт Маркворт, «Спасенна істина: доктрина для мирян»

вівторок, 19 березня 2019 р.

День Св. Йосипа, Обручника

    
Сьогодні ми згадуємо Св. Йосипа Обручника і дякуємо за нього Господу.  Св. Йосип походив із роду Давида і його Бог обрав за земного опікуна Свого Єдинородного Сина, Ісуса Христа. Св. Йосип був теслею. Він був заручений із Св. Дівою Марією, коли дізнався, що Марія була вагітна. Не бажаючи її знеславити, він хотів її таємно відпустити, але Бог у сні пояснив Йосипові, що Дитина Св. Діви Марії зачата від Святого Духа і ця Дитина - Спаситель світу, Якого Йосип по народженні назве Ісусом. Св. Йосип виявився вірним Божим мужем і виявляв повну опіку і над Св. Дівою і над Дитям Христом - і в Назареті, і в усіх подорожах, і у Віфлеємі, і в Єрусалимі, і в перших переслідуваннях за днів кровожерного царя Ірода, коли Свята Родина змушена була рятувати життя Сина Божого втечею до Єгипту. Існує передання, що Йосип заручився з Марією, будучи вдівцем у літньому віці і незабаром, після відвідин Єрусалиму з дванадцятирічним Ісусом і Дівою Марією, упокоївся у столітньому віці в місті Назареті.

Молитва на День Св. Йосипа Обручника:

Отче Небесний!  Ти обрав Йосипа на опікуна Твого Єдинородного Сина. Благослови усіх земних батьків вірністю до Тебе, аби вони виховували своїх дітей і всіх, хто доручений під їхню опіку, у страхові та любові до Тебе, аби пройшовши це земне життя у вірі, вони в кінці увійшли у життя вічне у Твоєму Царстві. Заради Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа і Спасителя. Амінь.

неділя, 17 березня 2019 р.

Проповідь на 1-у неділю Великого посту

                     
               ПЕРЕМОГА НАД СПОКУСНИКОМ
         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Потому Ісус був поведений Духом у пустиню, щоб диявол Його спокушав. І постив Він сорок день і сорок ночей, а вкінці зголоднів. І ось приступив до Нього спокусник, і сказав: «Коли Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами!» А Він відповів і промовив: «Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих». Тоді забирає диявол Його в святе місто, і ставить Його на наріжника храму, 6 та й каже Йому: «Коли Ти Син Божий, то кинься додолу, бо ж написано: Він накаже про Тебе Своїм Анголам, і вони на руках понесуть Тебе, щоб об камінь коли не спіткнув Ти Своєї ноги». Ісус відказав йому: «Ще написано: Не спокушуй Господа Бога свого!» Знов диявол бере Його на височезную гору, і показує Йому всі царства на світі та їхнюю славу, та й каже до Нього: «Це все Тобі дам, якщо впадеш і мені Ти поклонишся!» Тоді каже до нього Ісус: «Відійди, сатано! Бо ж написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!» Тоді позоставив диявол Його. І ось Анголи приступили, і служили Йому  (Євангеліє від Св. Матвія 4:1-11).

            Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!  (2 Кор. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, Писання навчає нас про один добровільний вид посту – коли християнин свідомо і повністю відмовляється від їжі на певний час. Інколи бувають недобровільні пости, коли людина опиняється без крихти в роті, сама того не бажаючи. Очевидно, саме про таке постування розповідає нам Апостол Павло, кажучи про себе і своїх співробітників: «в усьому себе виявляємо, як служителів Божих, у великім терпінні, у скорботах, у бідах, у тіснотах, у вдарах, у в'язницях, у розрухах, у працях, у недосипаннях, у постах…» (2 Кор. 6:4, 5).

В перші століття по Різдві Христовім, християни інколи постували, тобто взагалі нічого не їли, аби таким чином зібрати їжу для тих своїх братів і сестер, які взагалі нічого не мали їсти і не мали де ту їжу взяти чи не мали де її і як заробити. А більшість теперішніх довготривалих постів найчастіше є простою зміною дієти, а не упокоренням і дисципліною тіла, як це буває із істинними постами.

Доктор Мартін Лютер писав про фальшиве постування: «Найгіршим є те, що ми прийняли піст і постування, як якесь добре діло: не для упокорення нашої плоті, а як діло, що приносить заслуги перед Богом, аби спокутувати за наші гріхи та здобувати благодать. Саме це перетворює наш піст на сморід і чинить його богохульним та ганебним так, що ніяке пиття і споживання, і навіть ненажерство та пияцтво не можуть бути настільки поганими й огидними...»

Наш Великий піст, любі брати і сестри, триває, за винятком певних святкових днів, 40 днів, як і тривав піст нашого Господа Ісуса Христа, про що ми чуємо із сьогоднішнього нашого Євангелія. У книзі Вихід ми читаємо про те, як Мойсей був перебував на горі і «був він там з Господом сорок день і сорок ночей, хліба не їв і води не пив. І написав на таблицях слова Заповіту, Десять Заповідей» (34:28).  А в першій книзі Царів ми читаємо про те, як Ілля, отримавши поживу від Бога, «устав, і попоїв та напився. І він ішов, підкріплений тією їжею, сорок день та сорок ночей аж до Божої гори Хорив» (19:8).

Якщо Мойсей перебував з Господом сорок днів і сорок ноче, і нічого не їв, а був покріплюваний Господом, то Ілля, покріпившись поживою від Господа, зміг здолати сорокаденну подорож. Але все це було через те, що Христос був їхньою поживою і давав їм особливу поживу. І Мойсей, і Ілля свідчили про прихід Христа, і обоє вони пізніше будуть на горі Преображення стояти поряд із Христом. А зараз Христос, який покріпляв їх упродовж сорока днів і на сорок днів, пішов, ведений у пустиню Духом.

Господь постить 40 днів і 40 ночей заради нас і для нашого добра, аби ми, Його діти, вірували, що у Христі і з Христом у нас буде все необхідне і, що коли ми віруємо у Христа, то в будь-якій спокусі ми вийдемо переможцями, як і Христос Сам нас підбадьорює: «Страждання зазнаєте в світі, але будьте відважні: Я світ переміг!» (Ів. 16:33).

Коли пройшло сорок днів і ночей цього унікального і святого посту, адже Христос і Бог, і людина в одній Особі, то Син Божий і Син Людський зголоднів. І саме тоді до Нього приступив спокусник, ворог людського роду, диявол. Він випробовує нашого Господа трьома спокусами.

Диявол починає з того, чому навчає і нас. Він хоче, щоб ми думали винятково про земне і забувалися про нашого люблячого Бога і про Його Слово. Апостол Павло оплакував був багатьох тих, що ходили до церкви, але не мали віри: «Багато-бо хто, що про них я вам часто казав, а тепер говорю навіть плачучи, поводяться, як вороги хреста Христового. Їхній кінець – то погибель, шлунок – їхній бог, а слава – в їхньому соромі... Вони думають тільки про земне! Життя ж наше – на небесах, звідки ждемо й Спасителя, Господа Ісуса Христа, Який перемінить тіло нашого пониження, щоб стало подібне до славного тіла Його, силою, якою Він може і все підкорити Собі» (Фил. 3:18-21).

Господь Христос – не Адам і не Єва, що легко впали жертвою диявольської спокуси. Наш Господь – другий Адам, святий Божий Сині і у відповідь сатані каже: «Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих».  Господь цими словами нагадує і про Мойсея, і про Іллю, а найголовніше Він нагадує, зокрема нам, про те, що Бог піклується про Своє твориво. І найголовнішим завжди є Його Слово. Коли буде Слово Боже, буде і все інше. А якщо не буде Божого Слова, то вкінці зникне не лише тимчасове життя, але й вічне.

Ця перша спокуса – спокуса голодом і, фактично, спокуса бідністю. Бо, коли нам бракує, зокрема найелементарніших речей і сатана починає нас учити, що Бог хоче, аби ми були в багатстві і процвітанні, варто цього лише попросити або захотіти, то ми легко можемо впасти у розчарування. Нас навіть може захопити гнів або неймовірний смуток, коли наш погляд буде зосереджений винятково на бракові простих земних речей.

Але Господь Христос не піддається на спокусу диявола. Натомість Він дає йому влучну відповідь, яка б’є точно в ціль: «Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих». Ми створені Божим Словом. І ми живемо Божим Словом. Як написано: «Життя було в Слові, а життя було Світлом людей» (Ів. 1:4).

Дещо згодом Господь буде проповідувати: «Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось? Бо ж усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. Шукайте ж найперш Царства Божого й праведності Його, а все це вам додасться» (Мт. 6:31-33). Прагніть Христа, Його Царства і Його Слова, і ви будете мати Царство Боже і все, що вам потрібно. 

Як сповідує також Апостол Павло: «Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?» (Рим. 8:32)  Якщо Отець за нас не пожалів Свого Єдинородного Сина, а видав Христа за наші гріхи аж на хресні муки і на смерть на Голгофі, то хіба може Отець, віддавши з любові до нас Своє найдорожче, не дати нам такі дрібнички, як наш щоденний хліб? 

Звісно ж, люблячий Бог, Який віддає за вас Свого Сина, аби ви вірою в Нього мали прощення гріхів, праведність, воскресіння і вічне життя, дасть вам усе необхідне. Лише горніться до Христа, прислухайтеся до Його Слова і живіть ним, а все інше благодатний Господь вам дасть.

Друга спокуса, з якою диявол підходить до нашого Господа, стосується спокушування Самого Бога. Сатана вміє наповнювати нас гординею і самовпевненістю, а потім підводить до місця, кидаючись з якого ми скручуємо собі в’язи. Ми думаємо, що ми вже опанували Боже Слово настільки, що вчитися нам більше не потрібно – ми самі тепер можемо вчити інших. А ще ми зневажаємо порядок, установлений Богом і вважаємо, що ми настільки духовні і святі, що можемо переступати наріжник храму і нас понесуть на руках ангели.

Понесуть на руках нас тоді ангели сатани так, що ми опинимось одразу у найбільших глибинах пекла. Саме там опинилися чимало фальшивих учителів, бунтівників і єретиків, що навчившись від сатани, перекручували Боже Слово. У сьогоднішній спокусі сатана теж перекручує Боже Слово, вириваючи слова із Псалма з їхнього контексту, де Господь обіцяє охорону ангелів на всіх наших дорогах, а не стрибках із літака без парашута.

Тож Син Божий відбиває і цю атаку диявола Своїм Словом: «Ще написано: Не спокушуй Господа Бога свого!» Третя спокуса – теж дуже серйозна. Диявол не зміг спокусити нашого Господа ні в голоді, ні єрессю та фальшивою вірою, тож він вдається до спокуси багатством і владою. І так само, як навчає він нас: «Поклонися мені і будеш мати все, що хочеш. Лише відступися від Бога!» так само він тепер вдається до спокушування нашого Господа, пропонуючи Синові Божому усі царства землі, якщо Він лише поклониться сатані.

Дуже часто коли сатана не може здолати людину бідністю і єрессю, він долає її багатством і владою.  І робить це настільки вміло, що людина навіть не помічає, живучи посеред розкошів, що вона вже забулася про Бога і поклоняється дияволові. Власне кажучи вона може до сатани і не взивати, але надією її стає багатство, яке Господь ще називає мамоною. І вся мета її життя стоїть у тому, щоб цей мамона ставав все більшим і більшим.

Про це нас теж застерігає Апостол Павло: «Бо корень усього лихого – то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання. Але ти, о Божа людино, утікай від такого, а женися за правдою, благочестям, вірою, любов'ю, терпеливістю, лагідністю! Змагай добрим змагом віри, ухопися за вічне життя, до якого й покликаний ти, і визнав був добре визнання перед свідками багатьома» (1 Тим. 6:10).

Наш Господь і цю спокусу диявола долає Словом: «Відійди, сатано! Бо ж написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!» Господь не спокушується на жодну пропозицію спокусника, але долає їх, аби в Ньому і з Ним ми теж мали перемогу і вічне життя. Сатана відходить від Христа, так само, як у нього немає вибору окрім як піти геть від тих, хто перебуває у Христі і має на устах і в серці Христове Слово.

А потім Христові прислуговують ангели. Христові не потрібен від сатани ні хліб, ні тлумачення Писання, ані влада зі славою. Бо хліб від сатани – отрута, тлумачення Писання – єресь, а багатство і слава від нього закінчуються вічними муками у невгасимому огні аду.

Все необхідне для життя і в цьому світі, і в Царстві Небесному дає Бог через Христа і заради Нього. Так само як ангели Божі накрили перед Христом банкет у пустині, так само Господь годує нас сьогодні Своїм Словом і покріплює нас Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібі та вині Своєї Вечері, аби Останнього Дня, у воскресінні, запросити нас на вічний банкет радості у Царстві Небесному. Прийди, Господи Ісусе!  Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь (2 Кор. 13:13).

День Св. Патрика, місіонера до Ірландії

Сьогодні ми разом із християнами Заходу, а особливо з ірландцями, згадуємо святого Патрика, місіонера до Ірландії. Він народився у християнській сім’ї приблизно 389 року. Підлітком його захопили в полон ірландці, які напали на його батьківщину і змусили працювати в них пастухом. Через шість років він утік до монастиря у Франції. 432 року його було рукопокладено на єпископа і він повернувся до Ірландії, в якій він провів решту життя, проповідуючи Євангеліє і організовуючи християнські спільноти. У час загрози доктрині про Святу Трійцю, він її наполегливо захищав – трилисник (листок конюшини) використовувався Патриком, як ілюстрація про триєдиність Бога. Донині християни читають його «Сповідь» і проказують його молитви та співають гімни написані цим ревним слугою Господнім, якого Він забрав до Себе приблизно 466 року. Як кажуть мої американські друзі - у день Св. Патрика - всі трохи ірландці.


З молитви Св. Патрика:

Сьогодні я зв'язую себе
Сильним Ім'ям Трійці,
Закликаючи її:
Трьох в Одному та Одного в Трьох.

Зв'язую сьогодні себе ось цим навіки:
Силою віри, Христового воплочення,
Хрищення Його в Йордані,
Смерті Його на хресті для мого спасіння,
Його проривом із гробу в пахощах,
Його підйомом небесною дорогою,
Його приходом в день приречення
Я зв'язую себе сьогодні...

субота, 16 березня 2019 р.

Робимо заради народу

    
     Як я вже був казав, нам зовсім не потрібні ваші зібрання і ваші постанови. Ми стоїмо там, де стоїмо і без вашої допомоги, і то навіть всупереч вашим хвастощам і вашому ревінню. Але ми робимо те, що робимо, заради вас і заради вашого бідного народу, якщо раптом вдасться допомогти вам, або хоча б декому з вас, а народові надати пораду на славу Богові та на добро християнського світу.

Мартін Лютер, з Відозви до всього кліру

пʼятниця, 15 березня 2019 р.

Додав людськості, але не зменшив божественності

Від тієї частини, яку додав Обманщик, і яку, людина обманута, прийняла, у Спасителі не залишилося й сліду. Він не брав участь у наших гріхах просто через те, що взявся до участі в нашій слабкості. Він набув вигляду слуги без плями гріха. Він додав людськості, але не зменшив божественності… Від нас Він має людcькість, яка менша ніж Отець, а від Отця – божественність, яка рівна з Отцевою.
Лев Великий, З листів

четвер, 14 березня 2019 р.

Коли піст перетворюється на богохульство

    
Найгіршим є те, що ми прийняли піст і постування, як якесь добре діло: не для упокорення нашої плоті, а як діло, що приносить заслуги перед Богом, аби спокутувати за наші гріхи та здобувати благодать. Саме це перетворює наш піст на сморід і чинить його богохульним та ганебним так, що ніяке пиття і споживання, і навіть ненажерство та пияцтво не можуть бути настільки поганими й огидними...

Мартін Лютер, з проповідей

середа, 13 березня 2019 р.

Пасхальна Вечеря - прототип Господньої Вечері

  
Пасхальна Вечеря була прототипом, природним споживанням... природного ягняти. Господня Вечеря - істинне, надприродне споживання істинного, надприродного Ягняти. "І нехай їдять тієї ночі те м'ясо (плоть)" (Вихід 12:8). "А хліб, що дам Я, - то є тіло Моє (плоть Моя), яке Я за життя світові дам... Якщо ви споживати не будете тіла (плоті) Сина Людського... то в собі ви не будете мати життя.  Хто тіло Моє (плоть Мою) споживає... той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня. Бо тіло Моє (плоть Моя) - то правдиво пожива" (Івана 6:51-55). "Їсти його будете" (Вихід 12:11). "Прийміть, споживайте", - каже наш Господь.  

Чарльз Краут, Консервативна реформація і її богослов’я

вівторок, 12 березня 2019 р.

Істинна Церква нікого не відводить від Божого Слова

     
     Ви стверджуєте, що без згоди Церкви не можна нічого змінювати чи обновлювати. А хто ж Церква? Хіба це ви? Тоді покажіть печаті чи вірчі грамоти або доведіть це якось по-іншому ділами та плодами. Чому ми теж не Церква, адже ми й охрищені так само як і ви, навчаємо, проповідуємо, подаємо Таїнства, віруємо, молимось, любимо, надіємось і страждаємо більше ніж ви?   А чи може ви Церква через те, що не запроваджуєте нічого окрім новинок і таким чином богохульствуєте проти Божого Слова, переслідуєте і вбиваєте його, а до того ж захоплюєте фундації і монастирі немов святотатці? Так, ви -  церква, але церква диявола! Вона оббріхує Боже Слово і вона - убивця, бо бачить, що її бог, диявол - теж обманщик і убивця. Адже істинна Церква нікого не вбиває і нікого не відводить від Божого Слова. Тож ви не повинні так часто промовляти: "Церква, Церква, Церква". Натомість переконайте нас, що ви - Церква. Ось в чому суть справи! Диявол теж може говорити: "Я - Бог. Поклоняйся мені" (Матвія 4:9). І вовк може казати: "Я - Пастир" (Матвія 7:15; Івана 10:1). Та й самі ми дуже добре знаємо, що нам треба слухатися Церкви. Питання лише в тому, хто це і де вона.

Мартін Лютер, З відозви до всього кліру

понеділок, 11 березня 2019 р.

Початок Великого посту



Сьогодні в нас  розпочинається Великий піст. Упродовж днів Великого посту Божі хрищені люди, згадуючи про страждання Христові та Його жертву за наші гріхи й провини, практикують у своїх серцях дисципліну посту: покаяння, молитву, піст і давання милостині. Великий піст - це час, коли Божі люди з радістю готуються до Пасхи - Світлого Воскресіння Христового (Великодня). Це час, коли Бог оновлює ревність Його людей у вірі та житті. Це час, в який ми молимося, аби нам було дано повноту благодаті, яка належить дітям Божим.

Молитва на початок Великого посту:

     Всемогутній і віковічний Боже!  Ти не зневажаєш жодного Свого творива і прощаєш гріхи усіх розкаяних. Створи в нас чисті та розкаяні серця, щоби оплакуючи власні гріхи і визнаючи власну жалюгідність, ми змогли отримати від Тебе повне вибачення і прощення; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

неділя, 10 березня 2019 р.

Проповідь на 9-у неділю по Богоявленні

                                         
                    ДАР ПРОЩАТИ
                  (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

І побачили Йосипові брати, що вмер їхній батько, та й сказали: «А що як зненавидить нас Йосип, і справді верне нам усе зло, що ми йому були заподіяли?» І переказали вони Йосипові, говорячи: «Батько твій заповів був перед своєю смертю, кажучи: Отак скажіть Йосипові: Прошу, вибач гріх братів твоїх та їхню провину, бо вони тобі зло були заподіяли! А тепер вибач гріх рабам Бога батька твого!» І заплакав Йосип, як вони говорили до нього... І пішли також браття його, і впали перед лицем його, та й сказали: «Ось ми тобі за рабів!» А Йосип промовив до них: «Не бійтеся, бо хіба ж я замість Бога? Ви задумували були на мене зло, та Бог задумав те на добре, щоб зробити, як вийшло сьогодні, – щоб заховати при житті великий народ! А тепер не лякайтеся, – я буду утримувати вас та дітей ваших!» І він потішав їх, і промовляв до їхнього серця  (Буття 50:15-21).

            Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Еф. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, винне сумління не дає людині спокійно жити. Воно весь час нагадує про скоєний гріх проти Бога і свого ближнього. А інколи спокійно жити не дають також наслідки гріха, який ми скоїли. Про це дуже добре знали брати Йосипа.  Всі вони мали одного батька – Якова, але не одну матір. Йосипа і Веніямина народила Ревека, улюблена дружина Якова.  Йосип став улюбленцем патріарха Ізраїля.

До того ж Йосип любив Господа і Його Слово. І Йосипа Господь благословив винятковими дарами, серед яких були і віщі сновидіння, і дар пояснювати віщі сни. Свої віщі сни Йосип розповідав братам і батькові. У них снопи братів поклонялися снопові Йосипа. А також Йосипові поклонилися одинадцять зір, сонце та місяць. Брати зрозуміли, що Йосип у цих снах вивищений над ними.

Брати, які недолюблювали Йосипа за те, що він був батьковим улюбленцем, ще більше його недолюблювали і заздрили Йосипові. До того ж Йосип вирізнявся порядністю і чесністю. І ось, коли одного разу Яків послав його з інспекцією до його братів, які випасали худобу, то брати Йосипа, побачивши його почали змовлятися між собою, аби його убити.

Так, напевно і сталося б, якби не старший брат їхній Рувим, не переконав їх зупинитися і не проливати крові свого брата. Тож вони просто здерли з Йосипа квітчате вбрання, яке був справив йому його люблячи батько, а самого Йосипа вкинули спочатку у яму, яка стала його короткотерміновою в’язницею, а потім продали свого брата караванові ізмаїльтян, який прямував до Єгипту. Так віруючий Йосип, наділений багатьма дарами Божими, завдяки своїм злим і заздрісним братам, опинився у рабстві.

Але навіть у рабстві Господь не полишав Йосипа. Де б він не був і до якої праці його не ставили б, усе починало процвітати. Так було і домі Потіфара, який «призначив його над домом своїм, і все, що мав, віддав в його руку» (1 М. 39:1). Йосип так само залишався вірним Господу і, коли дружина Потіфара, домагалася Йосипа, то він їй відповів: «Тож пан мій не знає при мені нічого у домі, а все, що його, він дав у мою руку. Нема більшого в цім домі від мене, і він не стримав від мене нічого, хіба що тебе, бо ти жінка його. Як же я вчиню це велике зло, і згрішу перед Богом?» (1 М. 39:8, 9).

Через наклеп розлюченої блудниці Йосип знову потрапив у вязницю, цього разу надовго. Та, читаємо в Писанні, «Господь був із Йосипом, і прихилив до нього милосердя, та дав йому милість в очах начальника в'язничного дому. І начальник в'язничного дому дав у руку Йосипа всіх в'язнів, що були в домі в'язничнім, і все, що там робили, робив він. Начальник в'язничного дому не бачив нічого в руці його, бо Бог був із ним, і що він робив, щастив йому Господь» (1 М. 39:21-23).

У в’язниці він пояснив віщі сни, які наснилися ув’язненому чашникові і пекареві фараона.  Ті сни збулися. Пекаря повісили, а чашник отримав свободу і свою колишню роботу. Пройшов час.  Коли віщий сон приснився фараонові і ніхто не міг його розгадати, то чашник згадав про Йосипа, і Йосип пояснив сон фараона, наголосивши: «Що Бог робить, те Він звістив фараонові» (1 М. 41:25). На Єгипет і світ чекали сім урожайних років і сім голодних років. Йосип порадив зробити запаси зерна і його дар тлумачити сни, його праця і його поради були такі слушні, що він став другою особою в Єгипті після фараона. Якщо фараон – еквівалент нашого царя, то посаду, яку отримав Йосип можна порівняти з посадою Премєр-Міністра.

Ось такий шляхом провів Господь Йосипа: від батькового улюбленця, до зневажуваного братами, до раба, до управителя дому, до вязня, до Премєр-Міністра тодішньої наддержави. Тим часом брати Йосипа і його батько, убитий горем, який думав, що Йосипа розірвали дикі звірі, вже відчували на собі наслідки голодних років. І в них не було іншого вибору, як відправитись купувати зерно у Єгипет – до Йосипа.

В Єгипті вони не впізнали Йосипа, свого брата, якого вони продали у рабство. Але Йосип упізнав їх. Незабаром він перевів всю родину до Єгипту, де вони змогли пережити не лише голодні роки, але й залишилися надовго і стали великим народом. Йосип, звісно, простив їх. Адже Йосип вірив у Господа. Він чекав на прихід Месії, в Якому будуть благословенні всі народи землі. В ньому жив Святий Дух і вчинити по-іншому він не думав, і не міг.

Але ось помирає їхній батько, Яків і брати починають реально боятися. Вони не розуміють Йосипового серця і думають, що він тепер точно захоче помститися. Але не лише це. Їх непокоїть також їхнє сумління. Адже вони були заподіяли Йосипові, своєму братові, так багато зла. Тож вони звертають до нього із двома проханнями. Перше вислухати волю їхнього батька, Йосипа: «Батько твій заповів був перед своєю смертю, кажучи: Отак скажіть Йосипові: Прошу, вибач гріх братів твоїх та їхню провину, бо вони тобі зло були заподіяли!»

І друге прохання вони виражають від себе: «А тепер вибач гріх рабам Бога батька твого!» Вони хочуть прощення в Імя Бога, Який є також їхнім Богом». Але окрім цього вони «впали перед лицем його, та й сказали: «Ось ми тобі за рабів!»  Вони готові навіть бути рабами, аби лишень Йосип їх простив і зберіг їм життя.

Коли вони це говорять, Йосип не стоїть і не пишається собою, і не планує якось принизити своїх братів, аби вони на все життя запам’ятали, що не можна такого було з ним робити. Ні, він цього не робить. А що він робить? Він слухає їх і плаче.  Чому плаче Йосип? Він плаче, бо його брати так його й не зрозуміли. Вони не розуміють серця, в якому править Христос. Вони думають, що Йосип усі 17 років від часу їхнього прибуття до Єгипту лише вдавав прощення.

Брати Йосипа думають так, як часом можемо думати про Христа ми. Ми можемо думати, що Христос насправді не простив нам наших гріхів і провин. Або якщо простив, то простив не всі наші гріхи та провини. Або простив неповністю і Він буде нам при нагоді мститись. Ми так можемо думати, бо така жахлива природа скоєного гріха. Він далі хоче мучити сумління і сіяти недовіру до Бога і до Його прощення.

Наш Йосип – віруюча людина. І він каже до своїх братів: «Не бійтеся, бо хіба ж я замість Бога? Ви задумували були на мене зло, та Бог задумав те на добре, щоб зробити, як вийшло сьогодні, – щоб заховати при житті великий народ! А тепер не лякайтеся, – я буду утримувати вас та дітей ваших!»

Він наче каже їм: «Ви згадали Бога. Ви сказали, що ви – його раби. І я радий це чути і вірити в це. Бо я й сам – раб Божий і я хочу чинити Його волю. Я – не Бог, аби на себе брати відповідальність помсти. Бог – моя помста і помста усіх віруючих. А нам Він каже прощати один одного і один одного любити. Якщо ви вважаєте мене теж за раба Божого, то ви розумієте, що я не маю жодного наміру чинити моєму люблячому Господу якийсь опір.

Ви справді були зробили велике зло, але подивіться, як мудрий і люблячий Бог використав це на добро. Він спас цілий народ, аби через наш народ поблагословилися у Христі всі народи землі. Заради грядущого Христа Бог простив мене, і хто я такий, щоб не простити вас, моїх братів, яких я люблю і про яких я буду піклуватись».  Писання каже, що Йосип мав довгу і утішливу розмову із своїми братами.

Завтра в нас починається Великий піст, а сьогоднішня неділя традиційно називається ще й прощеною неділею. Сьогодні дуже добрий час не лише попросити прощення Бога і  у тих людей, перед ким ми завинили, але й простити наших ближніх, наших братів і сестер. Адже Бог простив нам набагато більше, ніж ми можемо простити будь-якій людині. Бог – святий, а ми – грішні.

І для того, аби викупити нас від гріха, від влади диявола і смерті Бог послав Свого Єдинородного Сина, аби Він забрав на Себе усі наші гріхи, обмив їх із нас Своєю святою і дорогоцінною кров’ю, і помер за кожного з нас. Як каже Св. Апостол Іван: «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16).  Бог віддав Свого Єдинородного Сина, аби ми мали прощення гріхів від Нього.

І Він каже, аби й ми сповна прощали тих, хто згрішив проти нас. Нам буває інколи важко це зробити, з огляду на заподіяне зло. Але подивіться на Йосипа, який прощає братів і бачить Промисел Божий, у заподіяному злі, адже Бог допустив це зло, щоб зберегти Ізраїль при житті, а з ним і виконати Свій божественний задум про Спасителя Христа, Який прийшов від юдеїв.

Йосипові вторить Апостол Павло, коли каже в Посланні до римлян: «Той, Хто досліджує серця, знає, яка думка Духа, бо з волі Божої заступається за святих. І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре» (8:27, 28).  Бог заступався за Йосипа, за Павла. І Бог заступається за вас навіть за найбільш небезпечних, несприятливих і жахливих обставин.

Христос дає вам більше ніж поживу і одяг.  Христос дає вам прощення гріхів, виправдання, вічне життя, воскресіння і вічне життя. Він щодня проголошує вам Свою любов у Слові і щонеділі, і  завжди, коли ви забажаєте, причащає вас Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібі та вині Святої Вечері. І щоразу у Слові і в Таїнстві запевнює нас про Його повне прощення і про Божу безумовну любов до кожного з вас.  Він каже нам: «Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!» (Ів 14:27).

Завтра починається Великий піст. Природно в нас постає питання: як його провести?  Що мені такого особливого робити? Хай слова із сьогоднішнього Писання будуть для нас дороговказом на цю славну пору: радійте прощенням від Бога, радійте прощенням від ближніх, просіть прощення у них і прощайте самі, щиро, сповна, як це зробив Йосип зі своїми братами, і Христос із нами. Прощення, а це включає і бути прощеним і просити прощення, і прощати – це дар Божий. Користуйтесь цим даром прощення сповна. Заради Христа. Амінь.

Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь (Еф. 6:24).

субота, 9 березня 2019 р.

З Днем народження Тараса Шевченка!

Переспів Тарасом Шевченка Псалма 52

Пребезумний в серці скаже,
Що Бога немає,
В беззаконії мерзіє,
Не творить благая.
А Бог дивиться, чи є ще
Взискающий Бога.
Нема добретворящого,
Нема ні одного.
Коли вони, неситії
Гріхами, дознають?
Їдять люди замість хліба,
Бога не згадають,
Там бояться, лякаються,
Де страху й не буде.
Так самі себе бояться
Лукавії люде.
Хто ж пошле нам спасеніє,
Верне добру долю?
Колись Бог нам верне волю,
Розіб’є неволю.
Восхвалимо Тебе, Боже,
Хваленієм всяким;
Возрадується Ізраїль
І святий Іаков.