понеділок, 31 липня 2017 р.

Коли починаєте вірувати



Цей текст[1] чітко доводить, що ви маєте вічне життя в ту ж саму годину, коли починаєте вірувати. Воно вже ваше і заробляти його вам не потрібно. Як і немає жодного іншого способу порятуватися від смерті, гріха і диявола або ж стати побожним і живим. А якщо вічне життя ваше, то заробити його ви не можете. Але, аби це стало явним, слід чекати. Вічному життю нічого не бракує, воно просто ще приховане. Перше ви повинні вмерти, а Христос повинен вас воскресити з мертвих. Цінність цього скарбу обявиться в Останній День, тоді ми будемо бачити і осягати те, чим володіємо нині вірою.


Немає ніякої різниці між годиною, коли ви починаєте вірувати і годиною Останнього Дня крім того, що ви вічного життя ще не бачите і його не тримаєте. В Останній День ви не будете мати більше ніж нині. В цю годину моїми є сама плоть і кров Христа – вони присутні і живуть точно так, як вони житимуть Останнього Дня – з тією лише різницею, що я ще їх не бачу і не відчуваю, бо вони ще прикриті та сховані у вірі. Старий Адам повинен перше перетворитися на попіл і бути похованим, а інакше він не може цього збагнути чи осягнути.  Це – прості та чіткі слова, вони показують нам джерело нашого вічного життя.
Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана




[1] Євангеліє від Св. Івана 6:54.

пʼятницю, 28 липня 2017 р.

День Св. Володимира Великого, християнського правителя

 
Сьогодні ми дякуємо Богові за життя київського князя – Св. Володимира Великого. Саме він став тим правителем Київської Русі, який домігся офіційного запровадження християнства у нашому краї. Будучи великим полководцем і політиком, він також сам став християнином і піклувався, аби його народ був спасенним. Переоцінити роль св. Володимира (Василя у Хрищенні) Великого у історії Русі-України, неможливо. Адже християнство не лише долучало Київську Русь до сім’ї європейських народів (як про це говорять нині багато політиків, і що саме по собі є другорядним), а насамперед благовістило Христа Спасителя, а отже принесло і продовжує приносити спасіння величезній кількості людей, які воскреснуть до вічного життя у Божому Царстві.

     «Ранком [Наступного дня] зійшов Володимир із царициними і корсунськими попами до Дніпра, і зійшлось людей без ліку: і ввійшли всі в воду, і стояли у ній по шию, а другі — до грудей, малі біля берега, інші тримали дітей, на руках, дорослі бродили, а попи ж стояли і творили молитву.
      І було видно радість велику на небі і на землі: стільки душ врятованих! А диявол стогнав, причитаючи: «О горе мені! Прогнаний я звідси! Тут думав мати житло, бо не було тут учення апостольського, не знали тут Бога, і радів я із служіння тих, що служили мені. А тепер я переможений невігласом, а не апостолами і мучениками, і вже більше не буду царствувати в цих землях».
      Охрещені ж люди розійшлися по домівках своїх. Володимир був радий, що пізнав Бога сам і люди його, подивився на небо і сказав: «Боже великий, що створив небо і землю! Зглянься на нових людей своїх, дай же їм, Господи, пізнати Тебе, істинного Бога, як пізнали Тебе країни християнські, і утверди в них віру правильну і неухильну. Поможи мені, Господи, проти супротивного ворога, надіюся на Тебе і на Твою силу в перемозі над його підступами». І, сказавши це, повелів будувати церкви і ставити їх на місцях, де стояли ідоли. І поставив церкву святого Василія на горі, де стояли ідоли — Перун і інші і де приносили їм жертви князь і люди.
     І почав ставити церкви і попів по інших городах, і людей приводити на хрещення по всіх городах і селах. І почав [Володимир] посилати забирать дітей у нарочитих мужів своїх і віддавати їх на навчання книжне. А матері плакали за чадами своїми, як за померлими, бо ще не були кріпкі у вірі.
     Через оцих, відданих на навчання книжне, і збулося пророцтво на Руській землі, в якому сказано: «У ті дні глухі почують слова книжні і ясною буде мова гундосих». Ці-бо не чули раніше мови книжної, але з Божого допусту і з милості своєї помилував їх Бог, як сказав пророк: «Помилую, кого захочу». Помилував-бо нас святим хрещенням і оновленням Духа, і за милістю Божою, а не за нашими ділами. Благословен Господь Ісус Христос, що возлюбив новоохрещених, Руську землю, і просвітив її святим хрещенням.
      От тому і ми припадаємо до Нього, кажучи: «Господи Ісусе Христе! Чим воздамо Тобі за все, що Ти воздав нам грішним? Не знаємо, чим воздати за дари Твої, великий бо Єси, дивні діла Твої, і величі Твоїй немає меж». Із роду в рід будемо восхваляти діла Твої, говорячи разом із Давидом: «Прийдіть, возрадуємося Господові і воскликнемо Богу і Спасителю нашому, предстанемо перед лицем Його у славослов’ї», славте Його, бо Він благий, бо вічна милість Його, бо звільнив нас від ворогів наших, тобто ідолослужителів.
      І ще скажемо з Давидом: «Заспівайте Господу нову пісню! Заспівайте Господу всім народом, заспівайте Господу, благословіть Ім’я Його, благовістіть з дня на день спасіння Його, возвістіть в народах славу Його, і серед усіх людей чуда Його, бо великий Господь і всеславний, і величі Його нема кінця». Яка радість! Не один і не два-бо зазнають спасіння. Сказав Господь: «Радість на небі буває і від одного грішника, що покаявся». А тут не один, не два, а незліченна кількість до Бога приступила, святим хрещенням просвітилася. Як сказав пророк: «Окроплю вас водою чистою, і очиститесь від ідолопоклонства вашого і гріхів ваших».
     І ще другий пророк сказав: «Хто, як не Бог, прощає гріхи і не ставить в провину неправду? І бажаючи цього — милостивий. Той наверне [до себе], і ущедрить нас, і ввергне у бездну гріхи наші». І [апостол] Павло говорить: «Браття! Скільки нас охрестилося в Ісуса Христа, і в смерть Його хрестимся, і хрещенням погребені-бо з ним у смерть, нехай, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, так і ми підемо в оновленому житті». І ще: «Старе минуло, тепер все нове». «Нині наблизилося до нас спасіння, ніч минула, а день настав».
     Завдяки князеві нашому Володимиру придбали ми доступ через віру до цієї благодаті, завдяки йому здобудемо славу і стоїмо. Нині ж, звільнившись від гріха і ставши рабами Господа, одержали плід свій у святості» («Повість врем’яних літ [з оповіді про 988 рік]».

Молитва на День Св. Володимира Великого, християнського правителя:

     Отче Небесний, у цей день ми приносимо Тобі щиру подяку за князя київського, Володимира Великого, якого Ти вчинив Своїм інструментом для принесення Святого Євангелія на простори Київської Русі. Просимо Духом Твоїм виставляти правильні пріоритети в нашому житті, аби ми завжди трималися Ісуса і горнулися до Нього, як до нашого Спасителя та вірно ділилися Твоїм Словом із нашими співвітчизниками. Заради Христа. Амінь.

четвер, 27 липня 2017 р.

Молитва за духовне обновлення

     Всемогутній Боже!  Ти дав нам Твого Сина Єдинородного, щоб Він узяв на Себе нашу природу.  Дай, аби ми, будучи відродженими і вчиненими дітьми Твоїми усиновленням і благодаттю, могли щоденно обновлюватися Твоїм Духом Святим; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З лютеранського співаника

вівторок, 25 липня 2017 р.

Пані Ненависть і пані Любов


Очі пані Ненависті настільки засліплені презирством і отрутою настільки, що вона може бачити лише зло в кожній людині, з якою вона зустрічається, а коли вже якесь зло знайде, то не зупиниться і не залишить його в спокої, а розбурхує його, риється і копається в ньому, як свиня риється в огидному брудові. «На ближнього треба дивитися ззаду», – кажемо ми тоді, коли про ближнього, який має багато добрих рис, говорять і думають лише найгірше. Ненависть насправді бажає, аби кожна людина була ворогом своєму ближньому і говорили про нього лише найгірше, а коли щось почує про свого ближнього добре, то витлумачує це в найгірший спосіб так, що інша сторона озлобляється і своєю чергою починає ненавидіти, проклинати та лютувати. Ось так і палає цей вогонь, який приносить лише незгоду і нещастя.

Але з іншого боку, як каже нам Соломон, Любов – чеснота чиста і дорогоцінна. Вона не промовляє зла про свого ближнього і навіть зла не думає. Натомість вона покриває гріх – не один гріх, не два, а «безліч гріхів» - величезну їхню масу, цілі ліси та моря гріхів. Тобто, любов не має бажання відображатися у гріхах ближнього і зловтішатися ними. Вона поводиться так, наче їх не бачить і не чує. Або ж, коли вже не помітити їх не можна, то вона з готовністю їх прощає і наскільки це можливо, все залагоджує. Де не можна зробити нічого іншого, там вона терпить гріхи ближнього, не розбурхуючи ворожнечі і не роблячи погане ще гіршим.


Мартін Лютер, З проповіді на неділю по Вознесінні

понеділок, 24 липня 2017 р.

День Св. Ольги, християнської правительки

     Сьогодні ми дякуємо Господу за святу княгиню Ольгу, першу християнську правительку Русі-України. Мати великого князя Святослава, бабуся Володимира Великого, була мудрою володаркою і вірною християнкою, яка прагнула, аби Євангеліє поширилося цілим її краєм.
"[Княгиня Ольга] ж бо, хочучи додому, прийшла до патріарха,
І просила благословити на дорогу додому,
І сказала йому: «Люди мої — погани, і син мій,
Тож хай збереже мене Бог від усілякого зла».
І рече патріарх: «Чадо вірнеє! У Христа ти хрестилась
І в Христа одягнешся,
І Христос збереже тебе, як Еноха зберіг у перші часи,
І потім Ноя в ковчезі, Аврама від Авімелеха,
І Лота від содомлян, Мойсея від фараона
І Давида від Саула, трьох отроків від печі,
І Данила від звірів,— так і тебе збавить від ворога
І від сітей його».
І благословив її патріарх.
І пішла вона з миром у землю свою,
І прийшла в Київ.
І було це, як і при Соломоні:
Прийшла цариця Ефіопська, бажаючи почути мудрість Соломонову,
І велику мудрість видіти і знамення.
Так і ця блаженна Ольга шукала доброї мудрості Божої,
Але цариця ефіопська — людської, а Ольга — Божої.
«Ті, що шукають премудрість,— знайдуть».
«Премудрість на початках [дороги] співається,
На шляхах дерзновення водить,
На краю стін із заборолами проповідується,
При воротях градних сміливо говорить;
Скільки-бо років незлобивії тримаються правди?»
І ця-бо від зрілості блаженна Ольга шукала мудрістю,
Що є найліпше всього на світі цьому,
І бісер знайшла многоцінний, яким є Христос" (Повість врем'яних літ, оповідь про 955 рік).

Молитва на День Св. Ольги, християнської правительки:

Отче Небесний, Своїм Євангелієм Ти покликав до християнської віри княгиню Ольгу, аби вона була провідником нашого рідного народу до Христа і Його Царства.  Благослови нас, аби ми прагнули донести Євангеліє до всіх у нашому рідному краї, аби й вони знайшли бісер многоцінний, яким є Христос, Син Твій Єдинородний, а наш Господь, з Яким царюєш Ти і Твій Дух Святий, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

неділю, 23 липня 2017 р.

Проповідь на 7-у неділю по П'ятидесятниці


ДОГОДЖАТИ БЛИЖНІМ

                       (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Ми, сильні, повинні нести слабості безсилих, а не собі догоджати. Кожен із нас нехай догоджає ближньому на добро для збудування. Бо й Христос не Собі догоджав, але як написано: «Зневаги тих, хто Тебе зневажає, упали на Мене». А все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писання ми мали надію. А Бог терпеливости й потіхи нехай дасть вам бути однодумними між собою за Христом Ісусом, щоб ви однодушно, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа. Приймайте тому один одного, як і Христос прийняв нас до Божої слави (Римлян 15:1-7)

Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!   (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, Фабіола, знатна римлянка із IV століття по Різдві Христовім, була одруженою християнкою. Але її чоловік вів настільки зле і брутальне життя, що ця жінка розлучилася з ним відповідно до римського закону. Проте всупереч приписам ранньої Церкви, не будучи вдовою, ще до смерті свого першого чоловіка, з яким вона була розлучилась, вона вийшла заміж за іншого чоловіка. За це вона була відлучена від церкви. Згодом, по смерті її другого чоловіка, вона попросила прощення у її церкви і була знову допущена до Святого Причастя.

Втім відомою вона стала не за таке життя, а через те, що вона робила вже як вдова і християнка, активна в церкві. В історію не лише Християнської Церкви, але й світу, вона ввійшла, як людина, яка заснувала першу громадську лікарню, в якій медичну допомогу могли отримувати найбільш знедолені люди. Християнська Церква започаткувала та очолила, через своїх віруючих і різноманітні християнські організації, рух піклування про слабких. Навіть донині чимало сучасних лікарень засновані саме Християнською Церквою.

Чому християни так робили?  Чому християни так продовжують робити? Відповідь на це ми знаходимо в Божому Слові. Цю відповідь дає нам також наш сьогоднішній лист Св. Апостола Павла, в якому він каже: «Ми, сильні, повинні нести слабості безсилих, а не собі догоджати».

Надто часто в невіруючому, матеріалістичному світі, ми бачимо навіть дуже багатих людей, які справляють враження, що вони справді догоджають лише самі собі. Ми бачимо їхні дорогі маєтки, які розкинулися на десятках гектарів заповідних колись лісів, бачимо їхні яхти, дорогі годинники і автопарки, які зазвичай стоять за кількаметровими загорожами. Коли вони хворіють, то з новин ми дізнаємось, що приватними літаками вони зазвичай вирушають рятувати своє життя до Австрії, Англії чи якоїсь іншої країни, до найсучасніших європейських лікарень і клінік.

І водночас вже за декілька кілометрів від їхніх домівок ми бачимо занедбані та вбогі лікарні, школи та напівзруйновані дороги, якими змушені користуватися звичайні громадяни. Таке відбувається, бо за своєю грішною природою ми – егоїсти, які догоджають тільки самі собі, думають лише про себе. І це не залежить від країни. Кругом, де панує гріх, де не діють як слід закони, а особливо там, де немає християнської віри – там процвітає егоїзм і гріх.

Слова Апостола, які ми сьогодні читаємо, написані під проводом Святого Духа. Вони стосуються не лише фізичних слабкостей. Насамперед вони стосуються слабкостей духовних. Адже й у вірі, як і в житті, є люди сильніші і слабші.

Апостол звертається до сильніших, до яких він зараховує і себе. Сильні – це ті, хто має непохитну віру в Христа, у Його милосердя, у Його благодать. Слабкі – це ті, в кого віра не така сильна. Слабкі – це ті, хто частіше ніж ми піддається спокусам сатани, потрапляє у його пастки або йде не поводу власної плоті і коїть гріхи. Слабкі – це також ті, хто виробив якісь звички, які дратують нас або неприємні і нам, і іншим людям.

Ми бачимо, що ці люди віруючі, але ми також бачимо, що їхня віра – слабка. Через це Господь Святий Дух кличе нас до терпеливості, аби ми терпляче до них ставилися, залишалися їхніми братами і сестрами у Христі, і терпеливо допомагали їм зростати у вірі, у пізнанні нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа.

До слабких слід зараховувати і тих, що, будучи новими у вірі, вважають за гріхи те, що гріхами насправді не є. Як-от: праця у певні дні, споживання певних продуктів чи пиття певних напоїв. Як сказав був Апостол Павло про слабких у вірі братів, які вважали за гріх їсти мясо, яке було куплене в язичницьких жреців: «Коли їжа спокушує брата мого, то повік я не їстиму м'яса, щоб не спокусити брата свого!» (1 Кор. 8:13).

Звісно ж, носити слабості безсилих, догоджати своїм братам і сестрам слід у вірі та на добро їм – на збудування. Це означає не потакати слабкостям чи гріхам.  Але це означає ставитися до них терпеливо. Терпеливо не означає мовчки чи з байдужістю. Бо будування означає, що їм слід пояснювати, хто такий Христос, що означає бути християнином, що означає мати християнську свободу. І це, звісно, означає говорити правду у любові і ділитися Євангелієм, бо віра – від слухання Слова Христового, тобто від слухання Євангелія. І сильнішими наші безсилі стануть тоді, коли будуть чути Євангеліє і коли будуть черпати силу з причастя істинними тілом і кровю Христа у Святому Причасті.  І завжди слід памятати, що у ненависті навіть правда руйнує. А будує завжди правда в любові, в терпеливості.

А потім Апостол каже про причину такого ставлення сильних християн: «Бо й Христос не Собі догоджав, але як написано: «Зневаги тих, хто Тебе зневажає, упали на Мене».  Все земне життя Христа, Сина Божого – життя служіння. Навіть, коли ми маємо опис Христа, Який спить у човні, то й тоді Його будять перелякані учні в час бурі: «Рятуй, Господи, гинемо!» (Мт. 8:25)  Ісус негайно приходить їм на допомогу.

А коли декілька учнів вже незадовго до розпяття Господа сперечались про те, хто яку буде мати вищу посаду в Царстві Небесному і шукали способи, як ті майбутні посади отримати, то Господь промовив: «Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть. Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, – нехай буде він вам за слугу.  А хто з вас бути першим бажає, – нехай буде всім за раба. Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох» (Мр. 10:42-45).

Служіння – ось лейтмотив життя християнина в цьому світі. Христос послужив нам, ми служимо нашим ближнім. До того ж, Христос послужив нам так, що ми ніколи не зможемо Його служіння перевершити. Бо Ісус – святий. Ми – грішні. Ісус – вічний Бог, Який у час стався людиною, а ми – звичайні люди, зачаті і народжені в гріхах. Ісус – Бог, Який міг не понижуватись, щоб стати людиною. А ми – грішники, що приречені були до смерті фізичної і вічної.

Але Бог любить вас, любі брати і сестри. Ось чому Його Син стається людиною. Бог хоче, щоб ви були розкаяні і вірували в Нього, довіряли Йому і мали вічне життя. Ось чому Його Син, народжений від Діви Марії іде на Голгофський хрест.

Йому туди не було чого йти без наших гріхів. І Йому не було що на хрест нести. Адже як Бог і людина в одній Особі, Ісус – святий і безгрішний. Проте Він Сам, добровільно, без примусу, узяв на Себе усі наші гріхи та провини.

Що таке гріх нашого брата чи нашої сестри у порівнянні з гріхами нашими і гріхами цілого людства? Що таке який недолік чи якась дратівлива звичка у нашого одновірця у порівнянні з усіма нашими переступами проти Закону Божого та всіма злочинами людства?  Однак Ісус забрав усе без винятку на Себе. Його дорога на Голгофу була важкою – на неї Він ступав зранений, збичований і знеможений.

Але на хресті на Ісуса вилився весь гнів Божий за все людство, за кожного з вас, любі брати і сестри. Настільки жахливі були Голгофські муки, настільки нестерпною була самотність Ісусової жертви, що Він вигукнув до Небесного Отця: «Елі, Елі, лама савахтані? цебто: Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?...» (Мт. 27:46).  Настільки сповнений любові до нас був Його прощальний вигук: «Звершилось!»  

Ісус пройшов усю дорогу заради нас. Він ні на крок не відступився від неї і приніс святу і досконалу жертву, Самого Себе, за кожного з нас. І Він воскрес, проголосивши Своїм воскресінням, що жертва Його за всі наші гріхи і за гріхи цілого людства – повна і що, кожному, хто вірує в Нього, гріхи прощені, а віра в Ісуса зараховується в праведність.

Але Ісус на тому не зупинився.  Чому ми, любі брати і сестри, сьогодні зібрані в Церкві? Бо нас сюди привів Дух Ісуса. Чому ми сьогодні тут, бо Ісус – посеред нас. Чи ми падаємо? Чи ми грішимо? Чи ми кривдимо наших ближніх? Так. На жаль так, бо ми далі живемо в грішному світі і інколи старий Адам, наша грішна плоть бере над нами гору.

Але як ставиться до нас Господь Ісус? Чи Він налітає на нас, ображаючи, принижуючи, виганяючи нас із Свого Царства і кидаючи нас моментально і на вічні віки у невгасимий огонь пекла? Ні. Він так не робить. Він терпить нас. Він хоче, аби розкаялись. Він іде поряд з нами і докоряє нам, і нагадує про домівку в Отця нашого Небесного.

А потім, коли ми каємось, Спаситель нас утішає і каже: «Твої гріхи прощені. Моєю кровю Ти очищений і став ти біліший від снігу. Ти – дитя Боже. І Царство Небесне тобі належить. Чекай вірно на Мій другий прихід, коли ти з усіма воскреслими до вічного життя, увійдеш у нескінченне блаженство, у велику радість, яка приготована Мною для всіх святих, для всіх віруючих в Імя Отця, і Сина, і Святого Духа».

Щодня так Ісус ходить з нами, несучи наші слабкості і будуючи нас. А коли ми збираємося в неділю в Його церкві, аби однодумно сповідувати Боже Імя і славити нашого люблячого Бога в нашому зібранні і промовляти про Нього до інших людей, які можуть ще не знати Бога.  Які може чули про Бога, але не знають про Його любов, милість і благодать, не чувши Євангелія і не пізнавши Христа, Який Він добрий і люблячий. Які можуть пізнати про Божу любов з наших слів і вчинків, як пізнавали про Божу любов римляни з учинків Св. Фабіоли, засновниці першої лікарні у світі, що приймала всіх. Адже Бог прийняв Фабіолу і кожного з нас, заради Христа і в Його святе Імя. Амінь.

              Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

суботу, 22 липня 2017 р.

Слово ненависті і гідне слово


Лиха звістка про будь-кого – воістину слово ненависті та ненависне, як і навпаки – добра звістка – гідне слово.


Мартін Лютер, З перших лекцій на Псалми

пʼятницю, 21 липня 2017 р.

Не заглиблюватись у таємницю передпризначення

     Безперечно, Бог із вічності найпевніше передбачив, знав наперед і все ще знає про те, хто із покликаних людей віруватиме, а хто ні, і хто з навернених залишиться, а хто ні. Їхнє визначене число Бог, безперечно, добре знає і божественне передбачення і передзнання помилятися не може. Але через те, що Бог хотів залишити цю таємницю у Своїй мудрості і нічого з неї не об'явив у Своєму Слові та ще менше наказав нам досліджувати її нашими власними думками, а натомість заборонив це (Римлян 11:33), то нам не слід заглиблюватись у цю таємницю власними цікавими думками і хитрими висновками розуму, але слухняно та з повагою перебувати в об'явленому Слові Божому, до якого Він Сам нас спрямовує.

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

четвер, 20 липня 2017 р.

Зберігаємо стародавній звичай



Ми далі зберігаємо стародавній звичай дотримуватися ранкових і вечірніх молитов у школах для дітей. Але такої самої практики слід дотримуватися і в кожній християнській сім’ї. Кожен батько зобов’язаний вишколити своїх дітей, аби вони молилися принаймні на початку дня і при завершенні дня, передаючи Богові усякі потреби цього земного життя, аби Божий гнів був відвернутий і була забрана заслужена кара.


Мартін Лютер, З проповіді на неділю по Вознесінні

середу, 19 липня 2017 р.

День Св. Пророка Ісаї

     
     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Пророка Ісаю. Ісая, син Амоса, вважається за найбільшого з пророків, що писали і з усіх Старозаповітних пророків Новий Заповіт цитує його найчастіше. Його ім'я означає "Ягве [Господь] спасає".
     Ісая пророкував людям Єрусалиму та Юдеї приблизно з 740 до 700 року до Різдва Христового і був сучасником пророків: Амоса, Осії і Михея.  Ісая був палким проповідником Божого Закону, засуджуючи гріх ідолопоклонства. Він також проголошував надзвичайну втіху Євангелія, неодноразово наголошуючи на Божій благодаті і прощенні. За це його також часом називають Євангелістом Старого Заповіту.  Жоден інший пророк не пророкував більш чітко про грядущого Месію та Його спасенне Царство.  Ісая передвістив не лише дивовижне народження Месії (Ісаї 7:14; 9:6), Його безконечне правління (Ісаї 2:1-5; 11:1-16) і Його публічне служіння (Ісаї 61:1-3), але й роль Стражденного Слуги та Його замісницьку смерть (Ісаї 52:13-53:12).  Опис Апостолом Іваном Ісаї, що Ісая бачив славу Ісусову і говорив про Нього (Івана 12:41) - гідний підсумок його пророцького служіння.

Молитва на День Св. Пророка Ісаї:

Господи Боже, Отче небесний! Через пророка Ісаю Ти продовжив пророцький взірець навчання Твого народу правдивій вірі та через чуда виявляв присутність Твою у створенні, аби зцілити його від гріха. Дай, аби Церква Твоя, могла бачити в Сині Твоєму, нашому Господі Ісусі Христі, Пророка останніх часів, вчення і чуда Якого тривають у Церкві Твоїй через цілющі ліки Євангелія і Таїнств; заради Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

вівторок, 18 липня 2017 р.

Мати гарантію в Божому Слові

    
"Передання" може багато чого означати. Щось - добре, щось - погане, щось - важливе, щось - ні. Хемніц проводить розрізнення між не менш як восьми класами передання в його майстерній дискусії, даючи відповіді Римсько-католицькому Тридентському Соборові. Суть полягає в тому, що на те, що ми віруємо та навчаємо, як Божу істину, ми повинні мати Божу гарантію в Його написаному Слові. Поза тим ми радісно будемо повторювати добрі приклади минулих віків за умови, що християнське сумління не стає рабом того, що Бог ані наказав, ані заборонив.

Курт Маркворт, «Святе Писання: Книга Христова»

понеділок, 17 липня 2017 р.

Потрібні тверезість і пильність


Опір чиниться лише через віру та молитву. Але для молитви потрібна тверезість і пильність. У ненаситних і п’яниць розум зміщений з престолу і вони неспроможні на повагу хоча б до чогось або до виконання хоч якогось доброго діла. Через це від них відібрана спроможність молитися і кликати до Бога, а диявол долає їх і пожирає їх, коли собі хоче.


Мартін Лютер, З проповіді на неділю по Вознесінні

суботу, 15 липня 2017 р.

Молитва за благодать бути веденими у повній істині

Боже!  Благаємо Тебе просвіти наш розум Духом, Який походить від Тебе, аби згідно з обітницею Сина Твого, ми були ведені у повній істині. Через Ісуса Христа, Твого Сина,  а нашого Господа. Амінь.

пʼятницю, 14 липня 2017 р.

Реформація серед романських і германських націй


Романські нації загалом менш споглядальні та більш радикальні і схильні до крайнощів ніж германські, і Швейцарська Реформація мала велике змішання політичних елементів. Лютеранський тип Реформації і релігії, відповідно, м’якший і менш демонстративний, менш нав’язливий і більше відчуває відразу до показовості, ніж цвінґліанський і кальвіністський, але побожність, яка витримана в ньому, незрівнянна у непохитності, спокої, щирості, радості та свободі. Характер самого Лютера значною мірою віддзеркалюється у Церкві, яка плекає память про нього, як про одне з її найбільш цінних володінь. Лютеранська Церква – дуже багата на благочестиві твори для її люду. Вона більше ніж інші Протестантські Церкви споріднена з високою естетичною культурою. Вона менше від інших відкрита до надмірних тенденцій до добровільних (особливо таємних) товариств, які не перебувають під контролем Церкви. Про неї можна заявляти, що вона – найбільш обережна (в здоровому сенсі цього слова) серед Церков… Ґьобель, реформатський автор, каже: «Тієї чаруючої, щирої, доброї вдачі і тих благодіянь, які постають із самої глибини душі і які настільки чітко вирізняють німецьку націю з-поміж інших, бракує серед реформатів, навіть серед німців Реформатської Церкви. Поббожність лютеран – глибока, палка, сердечна». І ще більший богословський дослідник (д-р Шафф), також з іншого причастя, сказав: «Лютеранська побожність має свій особливий шарм – шарм Марії, яка сидить біля Ісусових ніг і чує Його Слово… Вона перевершує у чесності, доброті, прихильності, бадьорості і в gemütlichkeit, якій інші народи не можуть навіть придумати відповідника. Лютеранська Церква розмірковувала про найглибші таємниці божественної благодаті і вивела на світло чимало скарбів пізнання із копалень об’явлення. Вона може вказувати на непорушне наступництво вчених богословів, які присвятили все своє життя дослідженню спасенної істини. До своїх вона зараховує містиків, які купалися в океані безмежної любові. Вона співає гімни Спасителеві і веде свою солодку, дитячу бесіду з Небесним Отцем».
Чарльз Краут, Консервативна реформація і її богослов’я

четвер, 13 липня 2017 р.

Завжди робити добрі діла


Ви повинні залишити ці словами саме такими, як вони написані і не додавати до них своїх глос, як цього прагнули схоласти в минулому, кажучи: «Хто вірує в Мене і робить добрі діла, має вічне життя». Так наче добрі діла теж можуть щось звершити! Схоласти приписують більше влади ділам, ніж вірі.  Своїми глосами вони все спрямовують і направляють до добрих діл, і цілковито руйнують віру. А ми не кажемо людям вірувати, що все робиться, коли ми віруємо і, що нам не потрібно робити добрі діла. Ні, ми не повинні цих двох, віру і діла, розлучати. Ви завжди мусите робити добрі діла і чинити добро вашому ближньому, аби внутрішня віра вашого серця могла сяяти назовні і відображатися у вашому житті. Але водночас ви повинні дотримуватись того, що ваші добрі вчинки вам не допомагають взагалі, а віра ваша вам уже допомогла. Віра ваша знаходить і передає вам хліб життя і вічне життя. Довгенько довелося б мені робити добрі діла, аби здобути цю їжу! Ні, перше я повинен мати віру, яка дає вічне життя, як це чітко проголошує Христос: «коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити».

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана

середу, 12 липня 2017 р.

День Апостольської ревності (Св. Апостолів Петра і Павла)

     Сьогодні ми дякуємо Господу за святих Апостолів Петра й Павла. Церковні джерела стверджують, що ці два стовпи Новозаповітної Церкви стали мучениками в один і той самий день, під час переслідування Нерона.
    Новий Заповіт багато розповідає про цих двох апостолів.  Петро був з Ісусом від початку Його служіння і служив як речник учнів. Незважаючи на непохитну віру, Писання свідчить також про декілька його падінь, як-от: докір Ісусові (Матвія 16:21-23) і його потрійне відречення від Господа (Матвія 26:69-75).  Після Ісусового вознесіння, Петро далі залишався лідером у Церкві (Дії 1:15; 2:14; 15:7).
          Павло, побожний єврей, відомий також як Савл, вийшов на сцену світової історії, як переслідник Церкви. Після чудесного навернення, у якому Савлові з'явився Сам воскреслий Христос, Павло став могутнім проповідником благодаті Божої.  Під час своїх трьох місіонерських подорожей (Дії 13-14; 16-18; 18-21) Павло пройшов сучасну Туреччину і Грецію.  Новозаповітна оповідь про його життя закінчується тим, що Павла взято під домашній арешт в Римі (Дії 28:16), хоча церковне передання притримується того, що перед поверненням до Риму, Павло побував у Іспанії.

Молитва на День Апостольської ревності (Св. Апостолів Петра і Павла):

Милосердний і вічний Боже!  Твої святі Апостоли, Петро і Павло, отримали благодать і силу покласти власне життя заради Твого Сина.  Зміцнюй нас Твоїм Духом Святим, аби ми могли сповідувати Твою правду і завжди були готові покласти власне життя за Того, Хто поклав Своє життя за нас - Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

вівторок, 11 липня 2017 р.

День Св. Іринея Ліонського, пастиря

   Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Іринея Ліонського.  Вважається, що він був уродженцем Смирни (сучасного Ізміру на території Туреччини), навчався у Римі, а пізніше став пастирем у Ліоні (теперішня Франція).  Приблизно 177 року, коли Іриней перебував у від'їзді, розпочалися жорстокі переслідування християн у Ліоні, які привели до мучеництва їхнього єпископа.  Тож коли Іриней повернувся, то став новим єпископом Ліону.  Серед його найславетніших творів - праця, яка засуджує єресі, зокрема, єресь гностицизму, що заперечувала доброту творіння. На противагу цій єресі Іриней сповідував, що Бог викупив Своє створіння через воплочення Сина. Іриней також утверджував вчення Писання, які були передані йому та через нього, як нормативи для Церкви.

Молитва на День Св. Іринея Ліонського, пастиря:

Всемогутній Боже!  Ти дав сили слузі Твоєму, Іринеєві, сповідувати правду проти всяких нападів марної доктрини.  Милосердям Твоїм тримай нас непохитними у правдивій вірі, аби постійно могли ми ходити в мирі, який веде до життя вічного; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

понеділок, 10 липня 2017 р.

День Св. Кирила Александрійського, пастиря і сповідника

    
Сьогодні ми дякуємо Господеві за Св. Кирила Александрійського, пастиря і сповідника.  Кирило (прибл. 376-444 Р. Г.) став архієпископом Александрійським  412 року Господнього.  Упродовж всієї своєї діяльності він захищав православні доктрини, серед яких було вчення про те, що Марія, матір Ісуса ("також правильно називається і є Мати Божа" (Формула Злагоди, VIII, 12).
    432 року Господнього на Ефеський Собор підтвердив це вчення, що Син Марії є також правдивий Бог.  Твори Кирила про доктрину Трійці і Особу Христову, демонструють, що цей богослов був одним з найбільш талановитих богословів свого часу.  Кирилова Христологія зробила великий вплив на наступні собори Церкви і була одним із основних джерел для лютеранських віросповідних творів.


Молитва на День Св. Кирила Александрійського, пастиря і сповідника:

     Отче Небесний!  Твій слуга, Кирило, непохитно проголошував Сина Твого Ісуса Христа як одну Особу, повністю Бога і повністю людину. З Твого безмежного милосердя зберігай нас постійними у вірі і в поклонінні Сина Твого, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.


Зі Скарбниці щоденної молитви

неділю, 9 липня 2017 р.

День Св. Пророка Єремії

    
Сьогодні ми дякуємо Господу за cвятого пророка Єремію. Він служив у південному царстві Юдеї приблизно від 627 по 582 роки до Р. Х.. Будучи пророком, він передвіщав, свідчив, і пережив Вавилонську облогу та остаточне руйнування Єрусалиму 587 року до Р. Х.. У своєму проповідуванні він часто використовував такі символи, як мигдалева галузка, кипляче горня (Єремії 1:11-14), винні бурдюки (13:12-14) і образ гончаря за працею (18:1-17).  Все його пророцьке служіння було проповіддю, яка через слово і вчинок передавала Божий гнів на Свій бунтівний народ. Єремія страждав від неодноразового відречення і переслідування від своїх співвітчизників.  Наскільки відомо, Єремія помер у Єгипті - туди забрали його силоміць. Його згадують і вшановують за безстрашний заклик Божому народові до покаяння.

Молитва на День Св. Пророка Єремії:

     Господи Боже, Отче небесний!  Через пророка Єремію Ти продовжив пророцький взірець навчання Твого народу правдивій вірі та через чуда виявляв присутність Твою у створенні, аби зцілити його від гріха. Дай, аби Церква Твоя, могла бачити в Сині Твоєму, нашому Господі Ісусі Христі, Пророка останніх часів, вчення і чуда Якого тривають у Церкві Твоїй через цілющі ліки Євангелія і Таїнств; заради Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь.

     Зі Скарбниці щоденної молитви

суботу, 8 липня 2017 р.

Молитва за благодать отримувати Слово

 
Благословенний Господи! Ти спричинив, аби Святі Писання були написані для нашого навчання. Дай, аби ми могли так їх читати, помічати, вивчати та внутрішньо їх засвоювати, щоб у терпеливості та втісі Твого Слова святого, ми могли осягати блаженну надію вічного життя, яке Ти даєш нам у нашому Спасителі Ісусі Христі та непохитно цієї надії триматися. Амінь.

З лютеранського співаника

пʼятницю, 7 липня 2017 р.

Різдво Св. Івана Христителя


     Cьогодні ми згадуємо Різдво Св. Івана Христителя, Предтечі Христового.  Св. Іван Христитель, син Захарії і Єлисавети, народився у священицькій сім’ї. Його народження було дивовижним чином проголошене його батькові Ангелом Господнім (Луки 1:5-23), і з нагоди його народження, його старенький батько виголосив гімн хвали (Луки 1:67-79). У Західній Церкві цей гімн називається Benedictus і служить традиційним євангельським кантом на Утрені. Про події з життя Івана Христителя і його вчення можна дізнатися з усіх чотирьох Єванеглій. У пустині юдейській, біля річки Йордану, Іван почав проповідувати заклик до покаяння і обновлення Хрищення і він говорив натовпам, вказуючи на Ісуса Христа, Спасителя: «Ось Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере» (Івана 1:29). Іван осуджував аморальне життя іродіянських правителів, через що Ірод Антипа, тетрарх Галілеї наказав його арештувати і ув’язнити у величезній фортеці Махарей біля Мертвого моря (Марка 6:17-29). Там Ірод наказав відрубати Іванові голову (Марка 6:17-29). Івана ми згадуємо і вшановуємо, як того, хто своїм проповідуванням Агнця Божого і готував дорогу грядущому Месії і вказував на Христа.

    Молитва на Різдво Св. Івана Христителя:

    Всемогутній Боже!  Через Івана Христителя, Предтечу Христового, Ти був проголосив спасіння. Дай, аби й ми могли пізнати це спасіння і служили Тобі в святості і праведності по всі дні нашого життя; через Ісуса Христа, Твого Сина, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.



Зі Скарбниці щоденної молитви

четвер, 6 липня 2017 р.

Ставлення до об'явленого і таємного

   
     Ми повинні проводити розрізнення між тим, що Бог об'явив нам у Своєму Слові, про Його таємну раду - тим, що Він хоче, аби ми знали (Ефесян 1:9) та тим про цю таємницю, про що Він не захотів говорити - про приховане і про те, що Він залишив на власний розсуд і розуміння. Нумо вивчати, осягати те і слідувати за тим, що було об'явлене в Слові - цього буде достатньо. Але ми не повинні допитливо намагатися шукати нашим розумом і думками те, що Бог приховав і те, що Він залишив на розсуд Божий. Ми повинні просто й непохитно приступати до об'явленого Слова.

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

середу, 5 липня 2017 р.

День Св. Яна Гуса, пастиря і сповідника

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Яна Гуса. Професор і проповідник, мученик за християнську віру, він проповідував Христове Євангеліє, незважаючи на опір церковного істеблішменту.  Як священик Св. Ян Гус, проповідував спочатку в церкві Св. Михайла, а потім у Віфлеємській Каплиці в Празі.  Св. Ян Гус відверто засуджував порочні вчення і практики, які вже в той час заповнювали західну частину Церкви і домагався повернення Церкви до Христа і Його Слова. Як добрий і відданий Христові воїн, він терпів лихо аж до смерті на вогнищі 1415 року. Як чесний атлет, він змагався за Христове Євангеліє відверто та за правилами і одержав вінця слави від Спасителя. Як працьовитий хлібороб, він скуштує на небесному банкеті, накритому Самим Христом (2 Тим. 2:1-11). Тарас Шевченко писав про вогняний хрест чеського сповідника Яна Гуса:

Отак Гуса
Ченці осудили,
Запалили...
та Божого Слова не спалили,
Не вгадали,
що вилетить
Орел із-за хмари
Замість гуся
і розклює
Високу тіару.

Через сто з лишком років віттенберзький професор, Мартін Лютер, довершив діло Яна Гуса і, з ласки Божої, успішно відновив у Церкві проповідування Євангелія і належну відправу Таїнств.

вівторок, 4 липня 2017 р.

Бог, загорнутий у людськість

Ось так наші фанатики – Цвінґлі та інші – теж проголошують, що звідси треба виключати Христову людську природу і, що саме Його божественність, а не людськість, дарує вічне життя. Таким чином Христа вони розділяють. Але хто ж то навчає їх розривати Христа на шматки і ліпити з Христа, Сина Діви Марії, іншу особу, яка також є Сином Божим? Вони розлучають Діву Марію з її Сином і на захист цього наводять слова Самого Христа (Ів. 6:63): «Тіло ж не помагає нічого». Вони стверджують, що Писання вказує на той факт, що слід надіятися не на людину, а на Самого Бога. Через це, роблять вони висновок, це місце, яке проголошує, що той, хто вірує в Христа, має вічне життя, мусить стосуватися Його божественності і виключати Його людськість.
Ми – не такі розумні, ми повинні вірувати, що наш Бог послав Свого Сина, Ісуса Христа, Який народився від Діви Марії, як ми сповідуємо це в нашому Символі віри: «Вірую в Ісуса Христа, Сина Його Єдинородного, нашого Господа тощо». В Нього я вірую і вірую, через це, в Сина Божого, не відділяючи Його від Сина, народженого від Марії. Моя віра тримається не лише Сина Божого або Його людськості, але й Того, Хто називається Сином Марії, бо вони – ідентичні. Я постановив нічого не знати про Сина Божого, Який не є Сином Марії, Який страждав – Бога загорнутого в людськість, Який є одна Особа. Я не смію відділяти одного від іншого і говорити, що людськість не помагає нічого, а помагає лише божественність.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана 

понеділок, 3 липня 2017 р.

Sola Scriptura i Передання

Принцип Реформації «Лише Писання» відкидав передання не більше ніж принцип «лише віра» чинив опір добрим ділам, тобто в належному місці. Вся аргументація велася не про те, чи слід шанувати передання, а про те, як слід впізнавати правдиве християнське передання та відрізняти його від фальшивого та шахрайського передання. Ця проблема вже була заполонила Церкву в часи Апостолів (2 Солунян 2:2). Відповідь Реформації  полягала в тому, що лише Біблія є Богом даним пробним каменем, яким слід випробовувати всі заявки на християнську істину. Даючи таку відповідь, Реформація, власне кажучи, залишалася вірною найкращій традиції Церкви, представленій деякими з її найвеличніших отців.

Курт Маркворт, «Святе Писання: Книга Христова»