понеділок, 31 жовтня 2016 р.

З Днем Реформації!

     31 жовтня 1517 року монах-августинець прибив 95 тез-закликів до дискусії на двері Замкової Церкви у Віттенберзі, в Німеччині. Доктор Мартін Лютер сподівався, що його тези викличуть академічні дебати про покаяння, продаж індульгенцій та інші справи всередині Римо-Католицької Церкви, які суперечили Писанню. Втім, Рим кінець-кінцем відлучив Лютера, засудивши його як єретика. Лютерові реформи, які зосереджувалися на вченні про те, що віруючий виправдовується самою благодаттю через віру в Ісуса Христа, викликали релігійні реформи та повернення Церкви до Слова Божого не лише в німецьких землях, але й в багатьох європейських країнах.  З Днем Реформації!

Молитва на День Реформації:
     Всемогутній і благодатний Господи! Сьогодні ми дякуємо Тобі за Твого слугу Мартіна Лютера і за Лютеранську Реформацію, через яку Ти відновив проповідь чистого Євангелія і євангельське життя у Твоїй Церкві. Виливай Твого Духа Святого на Твій вірний люд. Тримай нас непохитними у Твоїй благодаті та правді, захищай нас і визволяй нас у часи спокуси і даруй Церкві Твоїй спасенного миру; через  Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.


Зі Скарбниці щоденної молитви

неділю, 30 жовтня 2016 р.

День Св. Ігнатія Антіохійського, пастиря і мученика

     Сьогодні ми згадуємо Св. Ігнатія Антіохійського і дякуємо за нього Богові. На початку ІІ століття н.е. Ігнатій був єпископом Антіохії в Сирії (зараз місто Антакія в Туреччині) і став одним з  християнських мучеників. Наприкінці правління римського імператора Траяна (98-117 р.р. н.е.) Ігнатія було заарештовано, в кайданах доставлено до Риму, а в кінці його кинули диким звірам на арені. Дорогою до Риму він писав листи до християн в Ефесі, Магнезії, Траллах, Римі, Філадельфії, Смирні, а також листи до Полікарпа, єпископа Смирни.
     В цих листах, що мають надзвичайно гарний пастирський характер, Ігнатій застерігав про певні єресі (фальшиві учення). Він також неодноразово ставив наголос на повній людськості та божественності Христа і реальності Христової тілесної присутності в Господній Вечері, верховній владі єпископа та єдності Церкви, яку вона мала у своїх єпископах. Ігнатій був першим, хто вжив слово
католицька для опису вселенськості Церкви. Його Христоцентричність, мужність перед обличчям мучеництва та ревність до істини у боротьбі проти фальшивої доктрини є тривалою спадщиною Церкви.

Молитва на День Св. Ігнатія Антіохійського, пастиря і мученика:

Всемогутній Отче!  Ми славимо Твоє Ім'я за Ігнатія Антіохійського, пастиря і мученика. Він, будучи вірним пастирем і чудовим проповідником Твого Слова, був кинутий переслідниками Церкви диким звірам, наче зерно на землю. Але у його мучеництві Ти ще раз засвідчив силу Твого Євангелія на ревність грядущим поколінням сповідників Твоєї Церкви і на життя вічне усім, хто вірує Ісуса Христа, Твого Сина,  а нашого Господа, з Яким і зі Святим Духом Ти живеш і царюєш, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

суботу, 29 жовтня 2016 р.

Кутник і висок Бога


Бог також має Свої правила та канони, які називаються Десять Заповідей і стоять у нашій плоті та крові, а підсумок їхній такий: те, що бажаєш, аби робили тобі – роби те й іншим. І цього дотримується наш Бог: щоб міркою якою ти міряєш, було відміряно й тобі. Цим виском і кутником Бог позначив увесь світ: і тих, що живуть та діють нині – тих, хто робить добро – тих Бог щедро винагороджує тут, в цьому житті і до цієї винагороди долучається і турок, і язичник, і християнин.

Із Застільних бесід доктора Мартіна Лютера

пʼятницю, 28 жовтня 2016 р.

А Я вам кажу...

     Христове величне "А Я вам кажу..." спрямоване не проти написаного Закону як такого, а проти фальшивого та поверхневого його застосування...

Курт Маркворт, "Святе Писання: Книга Христова" 

четвер, 27 жовтня 2016 р.

Боротьба за порятунок Реформації

     Лютер визволив євангельську доктрину про Вечерю від велетенського матеріалізму та схоластичного витончення Риму. Тепер його завдання полягало в тому, щоб вона вистояла проти тієї помилки, яку викликала жорстока реакція – гіпер-спіритуалізації, яка дійшла до такого брутального висновку, що плутала користь плоті нашого Спасителя з кволістю нашої плоті. Саме за порятунок Реформації від перетворення на секту, яке могло бути викликане легким спотворенням її принципів, боровся Лютер. Наскільки протестантський світ відходив від великих таїнственних принципів, яких Лютер дотримувався в Марбурзі, у такій само пропорцій той світ розривався внутрішніми розходженнями і в такій само пропорції, коли він повертався до них, у ньому зявлялося більш щире прагнення до виконання молитви Спасителя – щоб усі були одно. Жодна людина за днів Лютера, ані жодна людина після них, не тримала в такій чудесній пропорції всі елементи справжньої Реформації.

Чарльз Краут, Консервативна реформація і її богослов’я

середу, 26 жовтня 2016 р.

Аби не відбирався Святий Дух

      Давид наче каже[1]: «Я маю плоть, яка воює проти духа. Тож будь присутній і підтримуй мене, аби я не згрішив знову, як я був згрішив, будучи покинутий Тобою. Не відкидай мене таким чином і не відбирай Твого Святого Духа від мене. Тобто, дай мені наполегливості, аби моє тіло в мені освячувалося». Як раніше він просив про певного Духа, тобто плейрофорію, як це називає Павло (1 Сол. 1:5; Кол. 2:2) і повне знання про милосердя Боже, так і тут він просить, аби не відбирався Святий Дух і його не було відкинуто. Я це застосовую до освячення плоті та до умертвіння або ж нового послуху, який має слідувати у виправданих, коли одружений чоловік живе у вірності зі своєю дружиною та в приязні зі своїми ближніми, а уряд старанно керує спільнотою і не потурає гріхам підданих. Добре відомо, що новий послух у виправданих приносить із собою щоденне зростання серця в Духові, Який нас освячує, а саме, що після битви проти решток фальшивих думок про Бога та проти сумніву, Дух продовжує керувати діями тіла так, що пожадливість відкидається, а розум звикає до терпеливості та інших моральних чеснот.

 Мартін Лютер, З лекції на Псалом 50

[1] Псалом 50 (51):13: «Не відкинь мене від Свого лиця, й не бери Свого Духа Святого від мене».

вівторок, 25 жовтня 2016 р.

Собор Української Лютеранської Церкви

    
19-20 жовтня ц. р. в церкві Хреста Господнього в місті Кременці (Галицька Єпархія) відбувся черговий (22-ий) Собор Української Лютеранської Церкви. Традиційно в Соборі взяли участь представники всіх парафій Церкви, які змогли відправити делегатів на Собор. Собор розпочався вдячною молитвою до Господа Віце-Єпископа Української Лютеранської Церкви, о. Сергія Романюка. Собор заслухав привітання від пастирів Вісконсинського Євангельського Лютеранського Синоду (США) о. Роджера Нойманна та Ніла Шрейдера і Президента ВЄЛС, о. Марка Шрейдера.  Собор подякував Господу за благословенне партнерство у церковному служінні з Вісконсинським Євангельським Лютеранським Синодом. Собор заслухав звіти посадовців Церкви і Голів Єпархій. На черговий термін Собор переобрав до служіння Єпископом о. В'ячеслава Горпинчука та Віце-Єпископом о. Сергія Романюка.

    
Соборне есе цього року "Пастир під Христом" представив Голова Таврійської Єпархії, о. Сергій Сомін. Делегати та учасники Собору взяли участь в обговоренні Соборного есе. Перший день Собору завершився Соборною Літургією, в якій служили пастир і диякон церкви Хреста Господнього, о. Роман Андрунців і о. Степан Ксьондзик, Єпископ В'ячеслав Горпинчук і Голова Таврійської Єпархії, о. Сергій Сомін. Проповідником Слова Божого для Собору був Голова Галицької Єпархії, о. Тарас Коковський. Під час Літургії відбулося введення на посаду на черговий термін Єпископа Церкви.

    


   
З вдячною молитвою до Господа розпочався другий день Собору розпочався з молитви о. Романа Андрунціва. Собор схвалив до членства у Синоді Української Лютеранської Церкви Секретаря Київської Єпархії, брата Володимира Юхименка. Собор схвалив план заходів на наступні два роки щодо розбудови та зміцнення у Божому Слові Рад громад Церкви. Собор також схвалив роботу комітетів Української Лютеранської Церкви і вирішив створити спеціальний комітет зі святкування 500-ліття Реформації та після опрацювання Літургійним комітетом нових перекладених гімнів, видати додаток до Українського Лютеранського Служебника. Серед інших питань Собор також розглянув і схвалив бюджет Української Лютеранської Церкви на 2017 рік. Собор подякував громаді Хреста Господнього та її голові - дияконові Василеві Андрейчукові та пастиреві Роману Андрунціву за велику працю з організації проведення Собору. Собор закінчив свою працю вдячною молитвою до Спасителя, пастиря церкви Святої Трійці з міста Березнегуватого (Таврійська Єпрахія), о. Юрія Тицького.

Слово Боже проповідує Голова Галицької Єпархії, о. Тарас Коковський.


                         "Зі страхом Божим, з вірою і любов'ю приступіть!"


                                                    Після Соборної Літургії

Роздаємо матеріали для вивчення і обговорення...




понеділок, 24 жовтня 2016 р.

Засідання Синоду Української Лютеранської Церкви



18 жовтня ц. р. в приміщенні церкви Хреста Господнього в м. Кременці (Галицька Єпархія) відбулося засідання чергового Синоду Української Лютеранської Церкви. Синод розпочався з молитви Єпископа В'ячеслава Горпинчука. Синод розглянув хід підготовки до чергового Собору Української Лютеранської Церкви та будівельних проектів Церкви, заслухав прохання пастиря Сергія
Щуренка про прийняття його до Української Лютеранської Церкви. Синод  розглянув і схвалив бюджет УЛЦ на 2017 рік. Синод розглянув також інші питання, серед яких підготовка до святкування 500-ліття Реформації. За всі благословення Синод висловлював подяку Господу. Праця Синоду закінчилася молитвою Головою Київської Єпархії, о. Вадима Зінченка. Головував на засідання Синоду Єпископ Української Лютеранської Церкви, В'ячеслав Горпинчук.

День Св. Пилипа, диякона

     Сьогодні ми згадуємо і дякуємо Господу за Св. Пилипа. Пилип, якого також названо євангелістом (Дії 21:8), був одним із семи мужів, яких призначили для допомоги в праці Дванадцяти Апостолам і ранній Церкві, що швидко зростала. Вони мали наглядати за розподілом їжі для бідних (Дії 6:1-6). Після мучеництва Степана, Пилип проголошував Євангеліє у Самарії і привів Симона ворожбита до віри в Христа (Дії 8:4-13). Він також був дієвим у приведенні до навернення ефіопського євнуха (Дії 8:26-39), через якого Пилип став відповідальним за принесення Доброї Новини про Ісуса до народів на африканському континенті. У місті Кесарії він приймав в себе вдома Апостола Павла, який зупинявся там під час своєї останньої подорожі до Єрусалиму.

Молитва на День Св. Пилипа, диякона:

     Всемогутній і віковічний Боже! Ми дякуємо Тобі за Твого слугу Пилипа, диякона. Ти покликав його, аби він проповідував Євангеліє людям Самарії і Ефіопії. Піднімай у нашому та в кожному краї посланців Твого Царства, аби Твоя Церква могла проголошувати невимовні багатства нашого Спасителя, Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

суботу, 15 жовтня 2016 р.

Полум'яний щит


Полум’яний щит – Боже Слово, бо воно випробуваніше і чистіше ніж золото, яке вогнем очищується.  Золоту у вогні нічого не стається, але воно все витримує і залишається золотом. Так само той, хто вірує в Боже Слово, той все здолає і навіки залишиться в безпеці від усякого зла. Бо цей щит не боїться нічого – ні сил аду, ні диявола, ні гріха чи смерті. Натомість сили адові бояться його. Бо Слово Боже повік пробуває і воно підтримує, і захищає усіх, хто йому довіряє. А без Божого Слова, перемогу здобуває диявол, бо йому окрім Божого Слова нічого протистояти не може і ніщо не може його подолати. Хто за Боже Слово хапається і в нього непохитно вірує, той здобув перемогу. Через це ми повинні божественне Слово не забувати, а тим більше не повинні ми його зневажати, як цього прагне диявол.
Із Застільних бесід доктора Мартіна Лютера

пʼятницю, 14 жовтня 2016 р.

Проповідь на День Господньої Покрови


                                   НАША ПОКРОВА

           (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)



Блаженний, кому подарований злочин, кому гріх закрито, блаженна людина, що Господь їй гріха не залічить, що нема в її дусі лукавства! Коли я мовчав, спорохнявіли кості мої в цілоденному зойку моєму, бо рука Твоя вдень та вночі надо мною тяжить, і волога моя обернулась на літню посуху! Я відкрив Тобі гріх свій, і не сховав був провини своєї. Я сказав був: «Признаюся в проступках своїх перед Господом!» і провину мого гріха Ти простив. Тому кожен побожний відповідного часу молитися буде до Тебе, і навіть велика навала води не досягне до нього! Ти – покрова моя, Ти від утиску будеш мене стерегти, Ти обгорнеш мене радістю спасіння! (Псалом 31 (32):1-7).

     Улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!  (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, сьогодні в Україні – державне свято, яке офіційно називається «День захисника Вітчизни та День українського козацтва». В деяких церквах воно називається Днем покрови Святої Богородиці, в нашій Церкві – Днем Господньої Покрови. Східна традиція має своє походження у баченні Андрія Юродивого з X століття: коли Константинополь, столицю Візантійської імперії атакували чи то сарацини чи то наші предки з Київської Русі, він побачив високо в небі Діву Марію із почетом святих, яка зняла покривало зі своєї голови і простягла його над тими, хто молився за свою країну. Незабаром вороже для візантійців військо відступило, а Константинопольська Церква сьогодні має відповідне свято.

Незабаром, як ми знаємо, напади різних армій на Константинополь, стали частішими та могутнішими і 29 травня 1453 року Константинополь остаточно потрапив до рук мусульман і став столицею Османської імперії.  Назва його перемінилася на Стамбул і сьогодні це – відомий туристичний і культурний центр мусульманської Туреччини.

Вважається також, що Покрова Богородиці була одним із найваждивіших свят українських козаків, які будували церкви на честь Покрови Богородиці і це свято пильно святкували. До остаточної руїни Запорозької Січі 1775 року. Так склалося, що повсюди, де святкується свято, започатковане у Константинополі чомусь панує або руїна, або війна, або корупція, або інші суспільні та економічні лиха. Може це Богородиця винна?

Зовсім ні!  Богородиця перебуває з Господом. Її віра – взірцева, як і її життя. Через це сьогодні ми під час служби Божої співали «За прикладом Діви Марії і всіх праведних себе самих, і все життя наше Христу Богу доручімо!» Сама Мати Божа свою віру визнає словами: «Я ж – Господня раба: нехай буде мені згідно зі словом твоїм!» (Лк. 1:52). Людям на весіллі в Кані Галілейській вона промовляє, вказуючи на Сина Божого: «Зробіть усе те, що Він вам скаже!» (Ів. 2:5).

Діва Марія або як ще ми її називаємо, Богородиця або Мати Божа не має відношення ні до руйнування Константинополя, ні до неспроможності синів українського народу захистити та відвоювати свою державу. Як і не має вона відношення до тих, здається, нескінченних економічних і соціальних проблем, що їх мають країни, в яких панує помилкове богословя.

Але до багатьох цих проблем мають відношення ті, хто з великим ентузіазмом на власний розсуд витлумачує видіння юродивих і на основі них вибудовує вчення Церкви, змінюючи те, що Церкві наказав Бог. Відкидаючи або щонайменше відсовуючи на другий план зрозумілу науку Божого Слова, чітко обявлену доктрину Старого і Нового Заповітів.

Через пророка Єремію Господь докоряє Єрусалимові: «Чи ж оцього Я не покараю? говорить Господь. І хіба над народом, як цей, не помститься душа Моя? Чудне та страшне стало в краї: пророки віщують неправду, при помочі їхній панують священики, і народ Мій оце так кохає! І що зробите ви, як кінець тому прийде?» (5:29-31). Неправедна доктрина, фальшиві учення привели Єрусалим до остаточного падіння в руки вавилонян. Те саме ставалося не один раз із іншими містами. Якби Єрусалим, Константинополь і всі інші міста, що впали від ворогів, сповідували віру Богородиці, а не видіння юродивих, такого падіння, очевидно, не відбулося б. Якби було сповідування істинної покрови, все було б по-іншому.

Що ж таке істинна покрова? Або радше Хто є наша істинна Покрова? Майже за тисячоліття до Христа і після земного служіння Спасителя Церква співала: «Ти – покрова моя, Ти від утиску будеш мене стерегти». Ось до Кого вдаються віруючі. Ось до кого вдавалася Богородиця. Покрова наша = Бог. Під Його покровою ми живемо і перебуваємо у надійному захисті.

Але не всі перебувають під покровою Господа. Бо не всі хочуть під тією покровою бути. Адже, щоб бути під нею, слід знати правду про свій істинний стан. А також цю правду визнавати. А цей стан жахливий. Ми згрішили.  Ми чинили злочини по відношенню до Господа і до вінця Його творіння – до наших ближніх. А що ми могли бачити, якщо були вражені сліпотою? Чудернацькі видінні та ідеї? Наше природне становище було – полон у диявола і постійне перебування під прицілом його звинувачень і погроз. Світ обплутав нас так, що ми й рухнутися до Бога не могли.

Проте Син Божий заради нас тихенько входить у цей світ. Він народжується у Віфлеємі. Зростає у Назареті. Христиться в Йордані. А потім після випробувань у пустелі та перемогою над дияволом, Він починає Своє служіння заради нас і для нас. І Він каже: «Збулися часи, і Боже Царство наблизилось. Покайтеся, і віруйте в Євангелію!» (Мр. 1:15).  І: «Нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте!» (Ів. 14:1). «Оце діло Боже, щоб у Того ви вірували, Кого Він послав – (у Христа)» (Ів. 6:29). «Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя» (Ів. 5:24).

І послухаймо ще раз Богородицю, яка промовляє: ««Зробіть усе те, що Він вам скаже!» (Ів. 2:5).  Робіть усе, те, що каже вам Христос. Бо Він зробив усе для вас і для вашого спасіння.  Давид співає: «Блаженний, кому подарований злочин, кому гріх закрито, блаженна людина, що Господь їй гріха не залічить». Чому подарований злочин?  Бо всі наші злочини перебрав на Себе Син Божий. Усе, що ми робили злого проти Бога і проти ближнього – усі наші жахливі провини, за які на нас чекав Страшний Суд – Суд Божий, Ісус забрав на Себе.  Через це ви не називаєтеся більше злочинцями. Ні. Ваша назва тепер заради Христа – дитина Божа.  І вас чекає не вязниця пекла, а райські сади і місто Бога Живого.

Чому вам, любі брати і сестри, гріхи закрито?  Бо він вам більше не зараховується. Бо всі наші огидні гріхи, обмиті кров’ю Христовою на Голгофському хресті. Вони були відкритим свідченням проти нас, проти нашого життя і тимчасового, і вічного. Давид описує свій стан, коли він скоїв гріх. «Коли я мовчав, спорохнявіли кості мої в цілоденному зойку моєму, бо рука Твоя вдень та вночі надо мною тяжить, і волога моя обернулась на літню посуху!». Це той стан, який ми нашою мовою можемо описати – «На мені не залишилося живого місця».

Ось такий Давид. Він – безсилий, бо рука Божа, яка його колись підтримувала і захищала, і вела, тепер над ним тяжить, висить непідйомним тягарем.  Він руйнує його кості. Вони наче перетворюються на порох. На таких ногах не встояти. Можливе тільки падіння і лежання в болі та стогоні. В роті все пересохло. Ніщо не може втамувати спраги.  Все це трохи нагадує дещицю того вічного стану в якому опиняться всі, хто перебуває у гріхові і не покається. Бо Давид каже, «Коли я мовчав».

Але Бог не хоче смерті грішника. Бог не хоче, щоб Давид або хтось інший мучився вічно в пеклі. Через це прийшов Христос. Задля цього Він пролив Свою святу кров. Через це пролунав Його переможний голос перед самою смертю за наші гріхи: «Звершилось!»  Через це Він торжествує і над смертю, і царює на Небесах, і є нашим Заступником перед Отцем.

Він хоче, аби Давид не мовчав. Він хоче, аби ми не мовчали, а повторювали приклад Давида. «Я відкрив Тобі гріх свій, і не сховав був провини своєї. Я сказав був: «Признаюся в проступках своїх перед Господом!»  Від Бога все-одно нічого не сховаєш. Але нерозумна і запекла в гріхах людина мовчить і у своїй гордині лише робить власне і без того жахливе становище ще гіршим.

Давид це визнає і перестає мовчати. І промовляє: «Признаюся в проступках своїх перед Господом!» Це зізнання про скоєний злочин. Це – сповідь. І що відбувається. А негайно відбувається те, чим Давид радіє, чим він хвалиться і те, що він оспівує: «і провину мого гріха Ти простив». Все. Гріх прощено. Давид відновлений заради Христа до святості. Його Царство збережене. Попри всі проблеми та війни про його царювання будуть згадувати як про золотий вік Ізраїлю. В його дусі більше не має лукавства, а є дух розкаяння, смирення, вдячності і любові  до Господа.

Давид – грішник і Давид – не виняток. Він каже далі: «Тому кожен побожний відповідного часу молитися буде до Тебе, і навіть велика навала води не досягне до нього!» «Кожен побожний», – каже Давид. Кожна віруюча людина, яка молиться до Бога отримає від Нього допомогу. Моліться до Господа, любі брати і сестри, завжди. А особливо відповідної пори – пори, коли над вами тяжіють гріхи. Просіть прощення заради Христа  і Бог простить усі ваші провини. І стане на ваш захист.  Він стане довкола вас нездоланим валом, високою стіною і могутньою дамбою, яку не перейдуть жодні цунамі грішного світу. І ваше спасіння залишиться з вами. І Царство Небесне, і праведність його. А все інше вам додасться.

Хай світ шукає собі покровителів і покрови де собі хоче. А ми сьогодні повторюємо з Псалмоспівцем: «Ти – покрова моя, Ти від утиску будеш мене стерегти, Ти обгорнеш мене радістю спасіння!»  Коли є ця віра і уповання на Христа, і кликання до Нього, – Він завжди прийде на допомогу. І найголовніше, Він обгорне нас радістю спасіння, Своїм солодким Євангелієм про прощення наших гріхів, про Царство Небесне, і про Божу до нас любов, яка ніколи не перестає.

Отець – ваша покрова, любі брати і сестри. Син – ваша покрова, любі брати і сестри. Святий Дух – ваша покрова, любі брати і сестри. А Мати Божа – приклад віри і взірцева свята. Хай вона далі залишається тим, ким вона є насправді. А Господь хай далі залишається і Богом, і Господом, і Спасителем, і нашою Покровою. Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

четвер, 13 жовтня 2016 р.

День Св. Єронима, перекладача Св. Писання


     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Єронима (Св. Єроніма або ж Св. Ієроніма). Єроним народився в маленькомі селі на узбережжі Адріатичного моря приблизно 345 року по Р. Х. В молодому віці він відправився на навчання до Риму, де й був охрищений. Після тривалих подорожей він обрав чернецьке життя і провів п'ять років у сирійській пустелі. Там він опанував гебрейську мову, мову Старого Заповіту. Після рукопокладання в Антіохії та відвідин Риму й Константинополя, Єроним оселився у Віфлеємі.  Свої мовні здібності він використав для перекладу Біблії з єврейської, арамейської та грецької мов (мов оригіналу) на латину, найбільш поширену тогочасну мову. Понад тисячу років цей переклад, який називається Вульґата, залишався авторитетною версією Біблії у Західній Церкві. Ставши одним з найбільших вчених у ранній Церкві, Єроним був покликаний до осель небесних 13 жовтня 420 року. Першим місцем його поховання став Віфлеєм, а потім його останки було перенесено до Риму. День Св. Єронима (за Григоріанським календарем) через його перекладацький подвиг також вважається Міжнародним днем перекладача.  

Молитва на День Св. Єронима, перекладача Св. Писання:

Господи, Боже правди!  Твоє Слово - світильник для ніг наших і світло для нашої стежки. Твій слуга, Єроним, радів, досліджуючи Святе Писання. Дай, аби ті, що далі читають, позначають і споживають Твоє Слово, знаходили в ньому їжу спасіння і джерело життя.  Через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

середу, 12 жовтня 2016 р.

Очі всіх уповають не тебе...


     Очі всіх уповають на Тебе, і Ти їм поживу даєш своєчасно.
     Ти руку Свою відкриваєш, і все, що живе, Ти зичливо годуєш! (Псалом 144:15, 16).

вівторок, 11 жовтня 2016 р.

Папістська і євангельська доктрини про виправдання і спасіння

    
Папістська доктрина ґрунтується на тому, що людина може в цьому житті виконати Божий Закон. Тому дехто з них навчає, що власними добрими ділами людина може здобути праведність і спасіння перед Богом. Інші ж, для того, щоб не показувати, що вони підтримують таку грубу помилку, навчають про те, що Христос насправді здобув для нас праведність і спасіння, але якщо ми хочемо мати з цього користь, то нам потрібна віра та добрі діла, якими... праведність і спасіння, здобуті для Христом, прикладаються до нас.  Серед папістів є також такі, що навчають, наче наша праведність складається не лише із даремного примирення, але й водночас із відновлення чи освячення.
     З іншого боку, Євангеліє навчає про те, що і святі, і відновлені люди не можуть в цьому житті виконати Закон Божий (Псалом 32:6; 143:2; Ісаї 64:6; Римлян 7:21).  Тому праведність і спасіння - не через наші діла, а лише через Христові заслуги (Римлян 3:24; 4:25; Римлян 7:21). Так само вони є благодаттю і дарунком Божими (Римлян 6:23). А єдиним засобом чи інструментом, яким вони застосовуються є віра (Римлян 3:22, 28; 4:5).
     Наша праведність і наше спасіння складаються не з нашого відновлення чи наших сил або добрих діл, а з даремного примирення та усиновлення Христом і через Нього (Римлян 4:6, 7).

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

суботу, 8 жовтня 2016 р.

Бог хоче діяти через Своє Слово


Давид промовляє в Пс. 118 (119):113: «Сумнівне ненавиджу я, а Закона Твого покохав». Аби ж то ми звертали пильну увагу на силу божественного Слова і не зневажали усного Слова, як то роблять ентузіасти та, насамперед, Швенкфельд. Адже Бог хоче мати з нами справу саме через такий засіб і саме через нього хоче Він в нас діяти.


Із Застільних бесід доктора Мартіна Лютера

середу, 5 жовтня 2016 р.

Молитва за язичників

     Всемогутній і віковічний Боже! Ти бажаєш не смерті грішника, а хочеш, аби всі люди покаялися і жили. Почуй наші молитви за язичників. Відбери з їхніх сердець беззаконня і відверни їх від їхніх ідолів до живого та істинного Бога і Твого Сина Єдинородного. Позбирай їх у Твою Святу Церкву, на славу Твого Імені, через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

понеділок, 3 жовтня 2016 р.

Верховний авторитет

Христос і Його Апостоли завжди ставилися до Писань, як до істинного Голосу та Слова Самого Бога. Священний текст мав для них верховний, божественний авторитет поза яким не може бути жодного оскарження.

Курт Маркворт, "Святе Писання: Книга Христова" 

суботу, 1 жовтня 2016 р.

Найкращі проповідники


Велич і панування божественного Слова – невимовні і ми ніколи не зможемо за нього Богові надякуватися. Розум думає: «Ой! Аби почути Господа Бога, Творця неба і землі, я повинен бігти на край світу». Послухай, брате! Бог, Творець неба і землі, розмовляє з тобою через Його служителів, пастирів і проповідників, христить, навчає тебе і відпускає гріхи твої через Тайну Слова і Таїнств, і ці слова – не слова Платона, Аристотеля чи якогось іншого вельми вченого і мужа, але слова ці промовляє Сам Бог.

І ті проповідники найкращі, які звичайних людей і молодь навчають у найпростіший спосіб, без хитромудрості та велеречивості, як і Христос навчав був народ через грубі порівняння. Ті слухачі найкращі, які Боже Слово охоче слухають і простосердечно вірують, навіть якщо вони слабкі у вірі, коли вони лише не хитаються у вченні, то їм ще можна радити і допомогти. Бог може виявляти терпіння до слабкостей і навіть грубих промахів та помилок, коли людина лише визнає їх і знову повзе до хреста, благає про благодать і поправляється, і старанно слухає божественне Слово, вірить в нього і потім змінює своє грішне життя.


Із Застільних бесід доктора Мартіна Лютера