Рости на спасіння (проповідь)

пʼятниця, 14 жовтня 2016 р.

Проповідь на День Господньої Покрови


                                   НАША ПОКРОВА

           (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)



Блаженний, кому подарований злочин, кому гріх закрито, блаженна людина, що Господь їй гріха не залічить, що нема в її дусі лукавства! Коли я мовчав, спорохнявіли кості мої в цілоденному зойку моєму, бо рука Твоя вдень та вночі надо мною тяжить, і волога моя обернулась на літню посуху! Я відкрив Тобі гріх свій, і не сховав був провини своєї. Я сказав був: «Признаюся в проступках своїх перед Господом!» і провину мого гріха Ти простив. Тому кожен побожний відповідного часу молитися буде до Тебе, і навіть велика навала води не досягне до нього! Ти – покрова моя, Ти від утиску будеш мене стерегти, Ти обгорнеш мене радістю спасіння! (Псалом 31 (32):1-7).

     Улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!  (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, сьогодні в Україні – державне свято, яке офіційно називається «День захисника Вітчизни та День українського козацтва». В деяких церквах воно називається Днем покрови Святої Богородиці, в нашій Церкві – Днем Господньої Покрови. Східна традиція має своє походження у баченні Андрія Юродивого з X століття: коли Константинополь, столицю Візантійської імперії атакували чи то сарацини чи то наші предки з Київської Русі, він побачив високо в небі Діву Марію із почетом святих, яка зняла покривало зі своєї голови і простягла його над тими, хто молився за свою країну. Незабаром вороже для візантійців військо відступило, а Константинопольська Церква сьогодні має відповідне свято.

Незабаром, як ми знаємо, напади різних армій на Константинополь, стали частішими та могутнішими і 29 травня 1453 року Константинополь остаточно потрапив до рук мусульман і став столицею Османської імперії.  Назва його перемінилася на Стамбул і сьогодні це – відомий туристичний і культурний центр мусульманської Туреччини.

Вважається також, що Покрова Богородиці була одним із найваждивіших свят українських козаків, які будували церкви на честь Покрови Богородиці і це свято пильно святкували. До остаточної руїни Запорозької Січі 1775 року. Так склалося, що повсюди, де святкується свято, започатковане у Константинополі чомусь панує або руїна, або війна, або корупція, або інші суспільні та економічні лиха. Може це Богородиця винна?

Зовсім ні!  Богородиця перебуває з Господом. Її віра – взірцева, як і її життя. Через це сьогодні ми під час служби Божої співали «За прикладом Діви Марії і всіх праведних себе самих, і все життя наше Христу Богу доручімо!» Сама Мати Божа свою віру визнає словами: «Я ж – Господня раба: нехай буде мені згідно зі словом твоїм!» (Лк. 1:52). Людям на весіллі в Кані Галілейській вона промовляє, вказуючи на Сина Божого: «Зробіть усе те, що Він вам скаже!» (Ів. 2:5).

Діва Марія або як ще ми її називаємо, Богородиця або Мати Божа не має відношення ні до руйнування Константинополя, ні до неспроможності синів українського народу захистити та відвоювати свою державу. Як і не має вона відношення до тих, здається, нескінченних економічних і соціальних проблем, що їх мають країни, в яких панує помилкове богословя.

Але до багатьох цих проблем мають відношення ті, хто з великим ентузіазмом на власний розсуд витлумачує видіння юродивих і на основі них вибудовує вчення Церкви, змінюючи те, що Церкві наказав Бог. Відкидаючи або щонайменше відсовуючи на другий план зрозумілу науку Божого Слова, чітко обявлену доктрину Старого і Нового Заповітів.

Через пророка Єремію Господь докоряє Єрусалимові: «Чи ж оцього Я не покараю? говорить Господь. І хіба над народом, як цей, не помститься душа Моя? Чудне та страшне стало в краї: пророки віщують неправду, при помочі їхній панують священики, і народ Мій оце так кохає! І що зробите ви, як кінець тому прийде?» (5:29-31). Неправедна доктрина, фальшиві учення привели Єрусалим до остаточного падіння в руки вавилонян. Те саме ставалося не один раз із іншими містами. Якби Єрусалим, Константинополь і всі інші міста, що впали від ворогів, сповідували віру Богородиці, а не видіння юродивих, такого падіння, очевидно, не відбулося б. Якби було сповідування істинної покрови, все було б по-іншому.

Що ж таке істинна покрова? Або радше Хто є наша істинна Покрова? Майже за тисячоліття до Христа і після земного служіння Спасителя Церква співала: «Ти – покрова моя, Ти від утиску будеш мене стерегти». Ось до Кого вдаються віруючі. Ось до кого вдавалася Богородиця. Покрова наша = Бог. Під Його покровою ми живемо і перебуваємо у надійному захисті.

Але не всі перебувають під покровою Господа. Бо не всі хочуть під тією покровою бути. Адже, щоб бути під нею, слід знати правду про свій істинний стан. А також цю правду визнавати. А цей стан жахливий. Ми згрішили.  Ми чинили злочини по відношенню до Господа і до вінця Його творіння – до наших ближніх. А що ми могли бачити, якщо були вражені сліпотою? Чудернацькі видінні та ідеї? Наше природне становище було – полон у диявола і постійне перебування під прицілом його звинувачень і погроз. Світ обплутав нас так, що ми й рухнутися до Бога не могли.

Проте Син Божий заради нас тихенько входить у цей світ. Він народжується у Віфлеємі. Зростає у Назареті. Христиться в Йордані. А потім після випробувань у пустелі та перемогою над дияволом, Він починає Своє служіння заради нас і для нас. І Він каже: «Збулися часи, і Боже Царство наблизилось. Покайтеся, і віруйте в Євангелію!» (Мр. 1:15).  І: «Нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте!» (Ів. 14:1). «Оце діло Боже, щоб у Того ви вірували, Кого Він послав – (у Христа)» (Ів. 6:29). «Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя» (Ів. 5:24).

І послухаймо ще раз Богородицю, яка промовляє: ««Зробіть усе те, що Він вам скаже!» (Ів. 2:5).  Робіть усе, те, що каже вам Христос. Бо Він зробив усе для вас і для вашого спасіння.  Давид співає: «Блаженний, кому подарований злочин, кому гріх закрито, блаженна людина, що Господь їй гріха не залічить». Чому подарований злочин?  Бо всі наші злочини перебрав на Себе Син Божий. Усе, що ми робили злого проти Бога і проти ближнього – усі наші жахливі провини, за які на нас чекав Страшний Суд – Суд Божий, Ісус забрав на Себе.  Через це ви не називаєтеся більше злочинцями. Ні. Ваша назва тепер заради Христа – дитина Божа.  І вас чекає не вязниця пекла, а райські сади і місто Бога Живого.

Чому вам, любі брати і сестри, гріхи закрито?  Бо він вам більше не зараховується. Бо всі наші огидні гріхи, обмиті кров’ю Христовою на Голгофському хресті. Вони були відкритим свідченням проти нас, проти нашого життя і тимчасового, і вічного. Давид описує свій стан, коли він скоїв гріх. «Коли я мовчав, спорохнявіли кості мої в цілоденному зойку моєму, бо рука Твоя вдень та вночі надо мною тяжить, і волога моя обернулась на літню посуху!». Це той стан, який ми нашою мовою можемо описати – «На мені не залишилося живого місця».

Ось такий Давид. Він – безсилий, бо рука Божа, яка його колись підтримувала і захищала, і вела, тепер над ним тяжить, висить непідйомним тягарем.  Він руйнує його кості. Вони наче перетворюються на порох. На таких ногах не встояти. Можливе тільки падіння і лежання в болі та стогоні. В роті все пересохло. Ніщо не може втамувати спраги.  Все це трохи нагадує дещицю того вічного стану в якому опиняться всі, хто перебуває у гріхові і не покається. Бо Давид каже, «Коли я мовчав».

Але Бог не хоче смерті грішника. Бог не хоче, щоб Давид або хтось інший мучився вічно в пеклі. Через це прийшов Христос. Задля цього Він пролив Свою святу кров. Через це пролунав Його переможний голос перед самою смертю за наші гріхи: «Звершилось!»  Через це Він торжествує і над смертю, і царює на Небесах, і є нашим Заступником перед Отцем.

Він хоче, аби Давид не мовчав. Він хоче, аби ми не мовчали, а повторювали приклад Давида. «Я відкрив Тобі гріх свій, і не сховав був провини своєї. Я сказав був: «Признаюся в проступках своїх перед Господом!»  Від Бога все-одно нічого не сховаєш. Але нерозумна і запекла в гріхах людина мовчить і у своїй гордині лише робить власне і без того жахливе становище ще гіршим.

Давид це визнає і перестає мовчати. І промовляє: «Признаюся в проступках своїх перед Господом!» Це зізнання про скоєний злочин. Це – сповідь. І що відбувається. А негайно відбувається те, чим Давид радіє, чим він хвалиться і те, що він оспівує: «і провину мого гріха Ти простив». Все. Гріх прощено. Давид відновлений заради Христа до святості. Його Царство збережене. Попри всі проблеми та війни про його царювання будуть згадувати як про золотий вік Ізраїлю. В його дусі більше не має лукавства, а є дух розкаяння, смирення, вдячності і любові  до Господа.

Давид – грішник і Давид – не виняток. Він каже далі: «Тому кожен побожний відповідного часу молитися буде до Тебе, і навіть велика навала води не досягне до нього!» «Кожен побожний», – каже Давид. Кожна віруюча людина, яка молиться до Бога отримає від Нього допомогу. Моліться до Господа, любі брати і сестри, завжди. А особливо відповідної пори – пори, коли над вами тяжіють гріхи. Просіть прощення заради Христа  і Бог простить усі ваші провини. І стане на ваш захист.  Він стане довкола вас нездоланим валом, високою стіною і могутньою дамбою, яку не перейдуть жодні цунамі грішного світу. І ваше спасіння залишиться з вами. І Царство Небесне, і праведність його. А все інше вам додасться.

Хай світ шукає собі покровителів і покрови де собі хоче. А ми сьогодні повторюємо з Псалмоспівцем: «Ти – покрова моя, Ти від утиску будеш мене стерегти, Ти обгорнеш мене радістю спасіння!»  Коли є ця віра і уповання на Христа, і кликання до Нього, – Він завжди прийде на допомогу. І найголовніше, Він обгорне нас радістю спасіння, Своїм солодким Євангелієм про прощення наших гріхів, про Царство Небесне, і про Божу до нас любов, яка ніколи не перестає.

Отець – ваша покрова, любі брати і сестри. Син – ваша покрова, любі брати і сестри. Святий Дух – ваша покрова, любі брати і сестри. А Мати Божа – приклад віри і взірцева свята. Хай вона далі залишається тим, ким вона є насправді. А Господь хай далі залишається і Богом, і Господом, і Спасителем, і нашою Покровою. Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

Немає коментарів: