День Св. Ісуса Навина

        

Сьогодні ми згадуємо Св. Ісуса Навина і дякуємо  за нього Богові. "Ісус, син Навина, був служитель і наступник Мойсея, і провідник народу Ізраїлю, який провів їх через сухе русло Йордану у Край Ханаанський.  Він мав таке саме ім'я, як наш Спаситель, Ісус Христос [оскільки єврейською мовою імена "Єгошуа" та "Ісус" звучать однаково]. Він був прототипом Христа, Який привів дітей Авраама через Йордан життя бід і смерть у спочинок вічного життя...
    Коли першого дня 2493 року від створення світу помер Мойсей, Єгошуа повів народ Ізраїлю у Край Ханаанський, який був обіцяний їхнім батькам. Він здобув відмінні і дивовижні перемоги для Божих обранців. Подолавши царів Ханаану, він розділив край і в кінці помер у віці 110 років. Єврейською мовою його ім'я звучить Єгошуа або Йосуа, тобто "Спаситель", "Помічник". Грецькою мовою його ім'я звучить Іесус або Єсус".

Давид Хитрей

Молитва на День Св. Ісуса Навина:

Господи Ісусе Христе!  Твій слуга Ісус Навин провів дітей Ізраїлю через хвилі ріки Йордану в край, що тік молоком і медом.  Ісусе Христе!  Веди нас крізь води нашого Хрищення ув Обіцяний Край нашої вічної домівки, в якому Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

З проповіді на 12-у неділю по П'ятидесятниці

     

    Христа воскреслого, каже наш любий Апостол, бачив і Кифа, тобто Петро, якого добре знали коринтяни, і всі Апостоли. А одного разу воскреслий Господь з’явився «нараз більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочили».  Ви все це легко може перевірити, наче каже Апостол. Просто спитайтеся в очевидиців Христового воскресіння.                
     А себе він порівнює з недородком, з викиднем, бо ж він був переслідником Церкви. Савл перестав бути хвальковитим і самоправедним фарисеєм, а став віруючим дитям Божим і Апостолом. І це сталося не через заслуги чи рішення, а всупереч їм.  «Благодаттю Божою я те, що є», – каже він. Вся заслуга за моє спасіння, каже він, належить винятково Христові, Його любові. Я був жахливий грішник, а благодаттю Божою я тепер Апостол.               
      Всупереч гріхам, всупереч силі диявола і самої смерті, Павло тепер бачить, і живе, і проповідує Євангеліє. І навіть за свою працю, він завдячує благодаті Божій, невимовній Божій любові у Христі. Це не я, наче каже він, працюю, а Божа благодать, що в мені. Це не ви, любі брати і сестри, працюєте, дієте, а Божа благодать, невимовна Христова любов, що у вас.                
     А цю благодать Бог виливає на нас через Своє Євангеліє. Його Слово виливає на нас Його благодать. У Хрищенні ми отримуємо Його благодать. У Таїнстві, у тілі та крові Христових під виглядом хліба та вина, ми отримуємо Божу благодать. Ніде інде її не слід шукати і ніде інде її не знайти, а в Євангелії, до якого нас і всіх християни сьогодні повертає Апостол Павло. Заради Христа. Амінь.                
     Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23). Амінь.

День Св. Августина, пастиря і богослова

     

     Cьогодні ми згадуємо Св. Августина і дякуємо за нього Господу.  Августин був одним з найбільших отців Латинської Церкви і справив значний вплив на формування західного християнства, з лютеранством включно.  Він народився 354 р по Р. Х. в Північній Африці і спочатку прославився, як винятковий учитель риторики.  В своїй книзі Сповідь він описує власне життя перед наверненням до християнства, коли він був втягнутий у розбещеність і навіть став батьком позашлюбного сина.  Через побожність віруючої матері, Моніки, та проповіді Амвросія, єпископа міланського (339-397 по Р. Х.), Августин навернувся до християнської віри. Під час великих пелагіанських суперечок Августин ставив наголос на загальній благодаті Бога в спасінні людства.  Будучи єпископом і богословом у Гіппо, в Північній Африці, від 395 року по Р. Х. аж до смерті в 430 році по Р. Х., Августин виявився мужем високого розуму, палким захисником православної віри і визначним письменником. Окрім Сповіді величезний вплив на Церкву впродовж Середньовіччя і Ренесансу справляла ще й його книга Місто Боже.

     Молитва на День Св. Августина, пастиря і богослова:

     Господи Боже! Ти - Світло умів, які знають Тебе; Ти - життя душ, які люблять Тебе і Ти - сила сердець, які служать Тобі.  Дай і нам сили повторювати приклад Твого слуги, Св. Августина, аби пізнаючи Тебе, ми могли по-правді любити Тебе, а люблячи Тебе, ми могли служити Тобі з усіх наших сил, бо досконала свобода полягає у служінні Тобі; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Моніки, матері блаженного Августина

          

Сьогодні ми згадуємо Святу Моніку, матір Августина Блаженного і дякуємо за неї Господу..  Господь Святий Дух навчає нас через Писання: "Безперестанку моліться!" (1 Солунян 5:17). Ревність цієї святої молитвениці робить її чудесним прикладом палкої і частої молитви для кожного християнина і християнки.

       Будучи уродженкою Північної Африки, Моніка (333 р. - 387 р. р. по Р. Х.) була відданою матір'ю Св. Августина. Упродовж усього свого життя вона прагнула духовного добробуту для своїх дітей, особливо для її талановитого сина, Августина.  Овдовівши у молодому віці, вона присвятила своє життя сім'ї, молячись упродовж багатьох років за навернення Августина.  Коли Августин з Північної Африки відправився до Італії, вона пішла за ним до Риму, а потім до Мілану. Там вона раділа від того, що була свідком навернення її сина до християнської віри. Ослаблена подорожами, Моніка померла в італійській Остії під час тієї мандрівки, яка мала би, як вона сподівалася, привести її назад до рідної Африки.

Молитва на День Св. Моніки, матері блаженного Августина:

Господи!  Ти зміцнив Твою терплячу слугу Моніку через духовну дисципліну, аби вона наполегливо несла свою любов, підносила свої молитви і проливала свої сльози за навернення її чоловіка і Августина, її сина.  Зроби нашу відданість глибшою, аби ми приводили інших людей, особливо членів наших сімей до визнання Ісуса Христа Спасителем і Господом, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Хрищення лише одне і назажди

   

    Той Заповіт, який Бог уклав з нами у Хрищенні, є вічним Заповітом (Ісаї 55:3). І Хрищення є тим знаком який свідчить нам про те, що Бог буде постійно дотримуватись цього Заповіту благодаті, що був тоді укладений з нами і як тільки ми до нього повертаємось. Таким чином Хрищення, коли ми повертаємось від гріхопадіння, повторювати не потрібно - так само як і той, хто грішив у Старому Заповіті, не повинен був повторювати обрізання, але повертався у щирому каятті та вірі до Божого заповіту благодаті, який Бог уклав з ним у обрізанні.  Через це Павло не перехрищув коринтян і галатів, які знову, після того як згрішили, навернулись до Бога, а скеровував їх до Заповіту та втіхи одного разу отриманого Хрищення (1 Коринятн 6:11; 12:13; Гал. 3:27).  Про Господню Вечерю справді ж написано "як тільки ви робите це... тощо". А про Хрищення жодної подібної Заповіді  ("як тільки ви знову охрищуєтесь тощо"немає.

Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства 

Отрута і Лікар

Прабатьківський гріх це… невпинне зло, яке трудиться день і ніч навіть у тих, хто спить… Він завжди наважується відводити нас від Бога. Та виразкова пошесть гріха… завжди викликає свої пристарсті та власні тенденції… Ці імпульси інколи легші, інколи більш серйозні і їх слід розглядати як своєрудну отруту, яка постійно витікає і виразку, яка чим більше наближається до одужання, то тим менше має в собі отрути. Гріх діє таким чином , а ми повинні накладати перев’язку до загоєння…

            Таким чином, прабатьківський гріх – у нас невпинний, але оскільки ми перебуваємо під опікою нашого Лікаря, під нашим Христом і живемо з усвідомленням своєї хвороби, то ми будемо благословенні. Бо та отрута з дня в день зменшується, а ми постійно витираємо, обмиваємо та очищуємо отруту, яка буде цілковито знищена вогнем у День Суду.  Тим часом нас лікує живий Лікар, тобто Христос. Ми чуємо Слово, молимось, читаємо. Наскільки можемо, ми одужуємо через Слово.

            Бо ми повинні щодня молитись, слухати Слово і розважати про нього, відвідувати Таїнства і очищувати отруту і гнилизну. Відповідно, ми повинні використовувати ці засоби, аби бути обмитими, очищеними від отрути гріха, допоки ми не будемо очищені повністю. Це відбудеться у ямі гробу, коли ми досягнемо вічного життя, яке настане в День Останнього Суду…

Мартін Лютер

Молитва на День Незалежності України

  

Боже! Ти - наша Допомога у віки минулі.  Ти - наша Надія у роки грядущі. Ми дякуємо Тобі за річницю проголошення Декларації про Незалежність, за безцінні благословення свободи, яка з Твоєї ласки була здобута 24 серпня 1991 року.  Господи, дай щоб я завжди цінував життя, свободи та можливості мати в Україні щастя. Дай мені готовність служити моєму народові усіма моїми талантами.  Понад усе навчи мене цінувати ту дорогоцінну свободу совісті та віросповідання, без яких інші свободи не виживуть. Дай, щоби я ніколи не спричинився до втрати цих прекрасних благословень через мої особисті егоїзм, амбіції чи байдужість.
     Навчи мене, Господи, розуміти, що радість свободи приносить також відповідальність служити.  Зроби, щоби я бажав шанувати закони моєї країни, служив моїм співвітчизникам на тій посаді, на яку можу бути обраний, вірно виконував свій привілей голосувати та надавати мою вірну підтримку громадянським інституціям.
      Благослови, Боже, всіх, хто має владу.  Дай їм мудрості та вірності на їхніх посадах. Бережи їх, аби вони не впали жертвами себелюбних груп і дай їм бажання служити інтересам української громади, а особливо вести наполегливу боротьбу проти корупції, підступного внутрішнього ворога, що руйнує наш народ ізсередини.
      Зупини, Господи, російську агресію проти України, зміцни наших воїнів, опережи їх силою Твоєю, аби вони дали могутню відсіч ворогам нашого народу і зберегли українську державу та відновили всі її землі.  Подай тривалого миру нашій країні і всім її установам,  щоби Твоє Євангеліє могло без перепон повернути серця всіх людей від ярма гріха до свободи, здобутої кров'ю нашого дорогого Викупителя, Ісуса Христа, в Ім'я Якого я молюся. Амінь.

З проповіді на 11-у неділю по П'ятидесятниці

   Де є така проповідь там є віра у Христа, а отже є і Христос, і Його прощення, яке Він здобув для нас на Голгофському хресті і праведність, яку ми маємо, віруючи у Христа розп’ятого і воскреслого, і воскресіння, і вічне життя. Бо у Христі і через віру в Христа ми – Божі діти, діти Бога, Який дивиться на серце і Який примирився з нами у Христі.

Щоразу коли лунає Євангеліє, нас відвідує Христос. Щоразу, коли вертаємось до нашого Хрищення, і в каятті топимо свого старого Адама, постає нова людина, зодягнута у Христа. Щоразу, коли ми причащаємось істинними тілом і кров’ю Христовими у хлібові та вині Святої Вечері, ми отримуємо прощення гріхів, вічне життя і спасіння. Тоді ми не лише розуміємо час наших відвідин і ми не лише маємо вже вічне життя і спадщину Царства Небесного, але наш люблячий Господь Христос перебуває з нами і посеред нас.

Сьогодні ми молимось, аби всі храми в Україні були домами молитви, домами, де Євангеліє проповідується у всій чистоті, а Таїнства здійснюються відповідно до Слова Христового. Бо «блаженний той люд, що Богом у нього Господь, блаженний народ, що Він вибрав його на спадок Собі!» (Пс. 32:12). Горнімось до Христа, ставімо Його на перше місце в нашому житті, любі брати і сестри. І тоді Господь пригорне до Себе і наш рідний край, і весь наш народ. Заради Христа. Амінь.

Керманич здобуває визнання у штормі

     

     Хай християнин виявляє свою відвагу в змаганнях, оскільки всяка шкода, що постала від нинішнього зла, повинна ставати легкою через упевненість у грядущих благословеннях. Якщо не було битви, то не буде перемоги, а коли була здобута перемога у конфлікті битви, то переможцям дається ще й вінець. Керманич здобуває визнання у штормі, у битві випробовується істинний воїн. Легко вихвалятись, коли немає небезпеки, а конфлікт у нещасті – випробування істини.

Кипріян Карфагенський

Відмінність між Цвінґлі та Кальвіном

     

На жаль, Цвінґлі та Кальвін, і "реформатські" церкви, які за ними слідували, фактично виплеснули з водою і дитину. Вони відкинули Реальну Присутність (тіла та крові Господа Христа у Святій Вечері - прим. перекладача) разом із Преосуществлінням. Для Цвінґлі хліб і вино представляли лише зображення або нагадування про відсутні тіло та кров Христа. Кальвін намагався здійснити апгрейд цього порожнього символізму.  Він навіть міг говорити про  "реальну" та "істотну" присутність Христового тіла та крові, але лише для "віри". Об'єктивно, тобто для руки літургіста та вуст причасника - там не було нічого крім хліба та вина. Тож відмінність між Кальвіном і Цвінґлі була радше риторичною аніж реальною. В "Цюріхському Консенсусі" Кальвін погодився із цвінґліанами, що тіло і кров Христа були настільки ж віддалені від хліба та вина, як небеса - від землі. Оскільки Христове тіло затримувалось далеко на небесах, то воно не могло бути ще й у Святій Вечері. З такого погляду, усе, що можна  запропонувати причасникові у хлібі та вині, незважаючи на те, якими гірляндами квітучої мови воно не прикрашене - не є тілом і кров'ю Христа. Для Кальвіна "розташувати Христа у хлібові" було б "стягнути Його з небес".

Курт Маркворт, Спасенна істина: доктрина для мирян

День Св. Пророка Самуїла

     

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Пророка Самуїла. Він - останній із Старозаповітних суддів і перший з пророків (після Мойсея), який жив упродовж XI століття до Різдва Христового. Будучи сином Елкани (з племені Єфрема) і Анни, Самуїл від раннього дитинства був присвячений батьками священному служінню і підготовлений до нього священиком Елієм в домі Господньому в Шіло. Сам Бог установив авторитет Самуїла, як пророка (1 Самуїлова 3:20). Самуїл помазав Саула на першого царя Ізраїлю (1 Самуїлова 10:1). Пізніше, внаслідок Саулового непослуху Богові, Самуїл  відкинув лідерство Саула і на місце Саула царем помазав Давида (1 Самуїлова 16:13). Вірність Самуїла Богові, його духовні глибокі погляди і його здібність надихати інших людей, учинили його одним із великих лідерів Ізраїлю.

Молитва на День Св. Пророка Самуїла:

     Всемогутній Боже!  У милосерді Твоєму Ти дав Самуїлові мужність закликати Ізраїль до покаяння і до віднови їхньої посвяти Господу. Клич нас до покаяння так як кликав до покаяння Натан Давида, аби кров'ю Ісуса, Сина Давидового, ми змогли отримати прощення всіх наших гріхів; через Ісуса Христа. Амінь.

День Св. Бернарда з Клерво

     

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Бернарда з Клерво. Св. Бернарда, як одного з провідників християнської Європи в першій половині XII століття, вшановують не лише у Франції, але й по всьому світі.  Народившись у шляхетній сім'ї в Бургундії,  1090 року, Бернард у віці 22 років залишив достаток своєї спадщини і вступив до монастиря Сіто.  Провівши там два роки, він заснував новий чернецький дім в Клерво. Там його праця принесла рясні плоди. Монастир у Клерво зростав у місійній ревності та служінні, заснувавши понад 60 сестринських домів. Бернарда згадують не лише за його благодійність і політичні здібності - особливим чином ми згадуємо його за його проповідування і написання гімнів. Тексти гімнів "Ісусе, Царю найчудесніший" та "Свята глава зранена" - частина спадщини віри, залишеної Св. Бернардом.

Молитва на День Св. Бернарда з Клерво:

       Боже!  Твоя любов спонукала, аби слуга Твій, Бернард з Клерво, став яскравим світильником у Твоїй Церкві. Милістю Твоєю дай, аби ми також палали духом любові та дисципліни, і зажди ходили у Твоїй присутності, як діти світла; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Двері до спільноти та участі в Христових заслугах

   

     Хрищення - це радше ті двері, через котрі нас впускають і приймають до спільноти та участі в Христових заслугах, аби ми там могли перебувати. А коли ми звідти відпадемо, щоб  у правдивому каятті, через віру, постійно, поки ще не надто пізно, нас впускати та приймати до заповіту благодаті...

Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства

День Св. Йоганна Ґергарда, богослова

     

Сьогодні ми згадуємо Св. Йоганна Ґергарда і дякуємо за нього Господу. Йоганн Ґергард (1582-1637 р. р.) - великий лютеранський богослов у традиції Мартіна Лютера (1483-1546 р. р.) та Мартіна Хемніца (1522-1586 р. р.) і найвпливовіший догматик XVII століття. Його монументальна праця Loci Theologici (двадцять три великих томи) і надалі вважається за вичерпну заяву лютеранського православ'я. Ґергард народився в Кведлінбурзі, Німеччина.  У віці 15 років він захворів на небезпечну недугу.  Цей період життя, разом із проводом його пастиря Йоганна Арндта, став для молодого Йоганна вирішальним. Решту свого життя він присвятив богослов'ю.  Він став професором в університеті Єни і впродовж багатьох років служив суперінтендантом Гельдбурґа. Ґергард був мужем глибокої євангельської побожності та любові до Ісуса.  Він написав багато книг з екзегетики, богослов'я, молитовних роздумів, книг з історії і полемічних творів.  Його проповіді  далі видають і читають.

Молитва на День Св. Йоганна Ґергарда, богослова:

Всевишній Боже! Ми дякуємо Тобі за життя Св. Йоганна Ґергарда, якого Ти покликав до плідного служіння Євангелія Твого Сина, а нашого Господа Ісуса Христа.  Просимо Тебе - посилай Церкві Твоїй, Христовій Нареченій, вірних богословів, аби Наречена Христова завжди знала голос її Наречного, Твого Сина, а нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

З проповіді на 10-у неділю по П'ятидесятниці

Ми можемо лише разом із Давидом славити Бога і дякувати Йому, бо все від Нього: і багатство, і слава, і панування, і наша країна, і наші домівки, і сім’ї, і хліб та до хліба – і найголовніше вічне життя. Давид молиться: «В руці Твоїй побільшити та зміцнити все». Це все лише в руці Господа.  Рука Господа дала нам усе, що ми маємо. І з пробитих римськими цвяхами рук нашого Господа ми отримуємо найбільший дар: прощення гріхів, праведність, воскресіння і вічне життя. Його тіло і Його кров у хлібові та вині Святої Вечері несуть нам Його невимовну благодать і запевнення про Його любов, яка триває вічно. А ми з Давидом завершуємо нині: «А тепер, Боже наш, ми дякуємо Тобі, і славимо Ім'я Твоєї величі». Заради Христа. Амінь. 

День Св. Патріарха Ісака

Сьогодні ми згадуємо Св. Патріарха Ісака і дякуємо за нього Господу.  Ісак, давно обіцяний і довгоочікуваний син Авраама і Сарри, народився коли його батькові було 100 років, а матері - 91.  Проголошення його пристарілим батькам про його народження принесло і радість, і сміх (звідси й ім'я Ісак, яке означає "сміх").  Будучи молодим чоловіком, Ісак супроводжував свого батька до гори Морія, на якій Авраам, у послухові до Божого наказу, приготувався принести Ісака в жертву цілопалення. Але в останню мить втрутився Бог, пощадивши Ісакове життя, а навзамін у жертву дав барана (Буття 22:1-14), вказуючи таким чином на замісницьку жертву Христа за гріхи світу.
    Ісак одружився з Ревекою (Буття 24:67) і в них народилися двійнята: Ісав і Яків (Буття 25:19-26).  В старому віці, вже будучи сліпим і немічним, Ісак хотів передати благословення  і головну спадщину своєму улюбленому і старшому синові, Ісавові. Але, використавши обман, Ревека натомість допомогла отримати благословення батька Якову.  Внаслідок цього почалася сімейна ворожнеча.  Ісак помер у віці 180 років і був похований своїми синами, які на той час помирилися, у фамільній печері Махпела (Буття 35:28-29).

Молитва на День Св. Патріарха Ісака:

     Всемогутній Боже, Отче Небесний!  Через Патріарха Ісака Ти вберіг насіння Месії і приніс нове твориво.  Бережи далі Ізраїль Божий, яким є Церква Твоя, коли вона виявляє славу Твого святого Імені, далі поклоняючись Синові Твоєму, Дитині Марії; через Ісуса Христа, нашого Господа.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Успіння Св. Діви Марії, Богородиці

     

Сьогодні ми згадуємо Св. Діву Марію, Богородицю і дякуємо за неї  Господу.  Саме її Бог обрав на Матір Сина Свого Єдинородного, Ісуса Христа. Діва Марія раділа спасінням, яке вона одержала вірою в Свого Сина, Спасителя. Радіючи тим, що вона Його народить, Марія співала: «Величає душа моя Господа, і радіє мій дух у Бозі Спасі моїм» (Євангеліє від. Св. Луки 1:46).  Св. Богородиця залишила нам чудесний приклад безумовної покори волі Божій "Нехай буде мені згідно зі словом твоїм" (Луки 1:38), і вірності її Синові  та готовність виконувати Його Слово: "Зробіть усе те, що Він вам скаже!" (Івана 2:5).   Господь Св. Дух через Свою слугу Єлисавету проголосив про найвищу честь, що Св. Богородиця матиме понад усіх жінок: "Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!" (Луки 1:42).  Євангелія і Книга Дій переповідають чимало випадків із її життя, які виявляють її опіку про Спасителя і віру в Нього.     
       У годину смерті  на Голгофському хресті, Спаситель доручив опіку над Своєю матір'ю Своєму улюбленому учневі,  Св. Іванові, апостолові та євангелістові.  Своє земне життя Св. Богородиця завершила в Ефесі - саме там жив і проповідував Св. Іван.  15 серпня східна частина Християнської Церкви (деякі церкви мають це свято 28 серпня) згадує саме, як День Успіння Св. Богородиці, коли її душа у сні покинула тлінне тіло і була перенесена до її Сина, нашого Спасителя, Ісуса Христа. У літургії Української Лютеранської Церкви ми прагнемо повторювати приклад віри Св. Діви Марії словами: «За прикладом Діви Марії і всіх праведних себе самих і все життя наше, Христу Богу доручімо!»

Молитва на День Успіння Св. Діви Марії, Богородиці:

     Всемогутній Боже!  Ти обрав Діву Марію, аби вона стала Матір'ю Твого Єдинородного Сина. Дай, аби ми, викуплені Його кров'ю, могли разом із нею тішитися славою Твого вічного Царства; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь. 

Хто не проповідує Слова - той взагалі не священик

Коротко кажучи, це Таїнство Рукопокладання  було і залишається далі чудесним засобом для установлення всього того жахливого, що донині творилось у Церкві і ще має творитись. Тут згинуло християнське братерство, тут пастухи перетворились на вовків, церковники на щось гірше ніж мирські.

Якби їх змусили визнати, що всі ми, що були охрищені, є однаково священиками, а ми такими воістину є, і що їм було лише доручене служіння, втім з нашої спільної згоди, вони б тоді знали, що не мають ніякого права над нами правити окрім як в тих межах, на які ми самі вільно погодилися б. Бо ось так написано в 1 Петр. 2 (:9): «Ви – вибраний рід, священство царське, народ святий». Через це ми всі, хто є християнами – священники. А священики, як ми їх називаємо – служителі, вибрані з-посеред нас. Все, що вони роблять, вони роблять від нашого імені, священство – ніщо інше, як служіння. Про це ми довідуємось із  Кор. 4 (:1): «Нехай кожен нас так уважає, якби служителів Христових і доморядників Божих таємниць».

Звідси випливає, що кожен, хто не проповідує Слова, хоча й він був покликаний Церквою саме це робити – взагалі не священик і що Таїнство Рукопокладання не може бути нічим іншим, як обрядом, яким Церква обирає собі своїх проповідників. Бо саме таке дається визначення священика в Мал.  (:7): «Уста священикові знання стережуть та Закона шукають із уст його, бо він Ангол Господа Саваота».

Мартін Лютер, Вавилонська неволя Церкви

Поєднаність і розділення

Допоки ми тут у світі, ми поєднані з людським родом у рівності плоті та розділені в духові.

Кипріян Кафагенський

Залишатися скромно в рамках Божого Слова

   

    Стародавня Церква дуже любила порівнювати Таїнство (Святої Вечері) з Воплоченням: так  само як Христос є Бог і Людина в одній Особі, так і Його тіло та кров таїнственно поєднані з хлібом і вином у Його Вечері. Це не "пояснює" таємниці, як і не повинне це її пояснювати. Це порівняння залишається скромно в рамках Божого  Слова і не вдається ні до яких вишуканих польотів фантазії.

Курт Маркворт, Спасенна істина: доктрина для мирян

День Св. Лаврентія, диякона і мученика

Сьогодні ми згадуємо Св. Лаврентія і дякуємо за Нього Господу Богу. На початку третього століття Лаврентій, який ймовірніше за все народився в Іспанії, перебрався жити до Риму.  Там його було призначено старшим над сімома дияконами і він відповідав за майно та фінанси Церкви.  Тодішній імператор, який вважав, що Церква мала багато цінностей, які варто конфіскувати, наказав Лаврентієві видати "скарби Церкви".  До імператора Лаврентій привів бідних, до життя яких доторкнулося християнське благодійництво.  Тож Лаврентія ув'язнили, а потім, 258 року, стратили, спаливши на рашпері. Його мучеництво справило глибоке враження на молоду Церкву.  Майже одразу дата його мученицької смерті, 10 серпня, увійшла до раннього календаря Церкви.

Молитва на День Св. Лаврентія, диякона і мученика:

Всемогутній Боже!  Ти покликав Лаврентія, аби він був дияконом у Твоїй Церкві та служив святим Твоїм учинками любові і Ти дав Йому вінець мученика.  Дай нам такої самої добродійності серця, аби ми могли виконувати Твою любов, захищаючи і підтримуючи бідних, щоби люблячи їх, ми усім серцем могли любити Тебе; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь. 

Зі Скарбниці щоденної молитви

З проповіді на 9-у неділю по П'ятидесятниці

     

Тож перше ми звільняємось від гріха – перше ми віруємо в Христа, перше кров Христа, Сина Божого, очищує нас від усякого нашого гріха і ми стаємо рабами Богові. І тоді вже приносимо плоди на освячення, а в кінці ми маємо життя вічне.  Раніше ми були під гріхом, рабами гріха, вільні від праведності і мали лише перспективу смерті. А тепер, самою вірою в Христа, ми вільні від гріха і наш плоди на освячення, вони любі в очах Божих, і наше майбутнє вже не смерть, а життя.

Цілющі плоди Хрищення і віра

   

   Цілющі плоди Хрищення... осягаються, зберігаються і підтримуються вірою (Марка 16:16). Тому там, де немає покаяння і де не приноситься жодних добрих плодів, а лише злі - там дійсно немає правдивої та спасенної віри... І так само та людина, яка не шукає Божої благодаті у Христі і не зберігає її, а зневажає і відкидає її, не має правдивої віри. І хоча такі люди охрищені, однак вони перебувають під таким вироком Божого суду: хто не вірує, буде засуджений. 

Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства

Церква народжена Словом обітниці через віру

Церква народжена Словом обітниці через віру і цим самим Словом вона годується і зберігається.  Тобто Церкву творять обітниці Божі, а не Церква творить обітницю Божу. Бо Слово Боже незрівнянно вище за Церкву і в цьому Слові Церква, будучи творінням, не має що постановляти, приписувати або створювати, а лише отримувати з нього постанови, приписи та ним творитися. Бо хто народжує своїх батьків? Хто перше породжує свого Творця?

Мартін Лютер

День Преображення Господнього

     

Сьогодні ми святкуємо Преображення Господнє. Про цю чудесну подію читаємо в Євангелії від Св. Марка 9:1-9:  "І сказав Він [Ісус Христос] до них: «Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не бачитимуть Царства Божого, що прийшло воно в силі». А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на гору високу самих. І Він переобразивсь перед ними. І стала одежа Його осяйна, дуже біла, як сніг, якої білильник не зміг би так вибілити на землі! І з'явивсь їм Ілля та Мойсей, і розмовляли з Ісусом. І озвався Петро та й сказав до Ісуса: «Учителю, добре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі...» Бо не знав, що казати, бо були перелякані. Та хмара ось їх заслонила, і голос почувся із хмари: «Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!» І зараз, звівши очі свої, вони вже нікого з собою не бачили, крім Самого Ісуса. А коли з гори сходили, Він їм наказав, щоб нікому того не казали, що бачили, аж поки Син Людський із мертвих воскресне".

Молитва на День Преображення Господнього:

Боже!  У славетному Преображенні Твого Сина Єдинородного Ти свідченням стародавніх отців підтвердив був тайни віри, а в голосі з яскравої хмари Ти чудесно передвістив наше усиновлення благодаттю.  Учини нас милосердно співспадкоємцями слави з нашим  Царем і приведи нас до повноти Твоєї спадщини на небесах; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

День Св. Іванни, Марії і Саломеї, жінок-мироносиць

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Іванну, Марію і Саломею, жінок-мироносиць (в деяких інших традиціях вони ще відомі як "вірні жінки"). Про відвідування цими трьома та іншими жінками гробу Ісусового в перший Великодній ранок пишуть у Євангелії Матвій (28:1), Марко (16:1) і Лука (24:10).  Іванна була дружиною Хузи, Іродового урядника (Луки 8:3).  Марія, мати Якова (сина Алфеєвого) була однією з жінок, які вірно піклувалися про Ісуса та Його учнів від часу Його Галілейського служіння аж до розп'яття і поховання. Саломея, мати синів Зеведеївих (Матвія 27:56), приєдналася до жінок біля хреста і в принесенні пахощів до садового гробу.  Ці вірні жінки впродовж багатьох століть вшановуються Церквою, як приклади покірного та відданого служіння Господу.

Молитва на День Св. Іванни, Марії і Саломеї, жінок-мироносиць:

     Всемогутній Боже!  Твій розп'ятий і похований Син Єдинородний в гробі пробув недовго.  Дай нам радість у тих завданнях, які стоять перед нами, аби ми могли виконувати своє служіння настільки вірно, як це робили Іванна, Марія і Саломея, приносячи Тобі солодкі пахощі наших вдячних сердець, аби й ми могли побачити славу Твого воскресіння і проголошували Добру Звістку в нестримній палкості та ревності, що чиняться в нас через нашого Господа Ісуса Христа, Який воскрес і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків! Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

"Спецефекти" і справжня динаміка П'ятидесятниці

   

Ця повнота Духа не могла бути вивільнена на людський рід допоки не було завершене викупне діло Христове і допоки Він не був прославлений (Івана 7:39). П'ятидесятниця - сигнал, що всі духовні скарби життя і спасіння тепер готові для розподілу "аж до останнього краю землі" (Дії 1:8). Справжня сила П'ятидесятниці - не шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, ані язики огненні, ані іноземні мови. Все це - "спецефекти". Справжня і постійна динаміка П'ятидесятиниці - Євангеліє (Римлян 1:16) у вигляді проповідування, Хрищення і Господньої Вечері. Це залишається в Церкві до кінця часу, незважаючи на те, що  "спецефекти" Апостольського віку (які навіть тоді були властиві Апостолам, а не кожному Томові, Дікові та Гаррі: Дії 8:14-18; 2 Коринтян 12:12; Ефесян 2:20) давно припинились.

Курт Маркворт, Спасенна істина: доктрина для мирян