четвер, 25 березня 2010 р.

У Пакистані помер християнин, якого спалили за відмову прийняти іслам

24-03-2010
Лікарі повідомили, що у постраждалого було пошкоджено більше 80% шкіри, тому шансів врятувати його практично не було.
Джерело РІСУ

неділю, 21 березня 2010 р.

325 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ СЛАВЕТНОГО БАХА

Сьогодні минає 325-а річниця від дня народження найбільш славетного та геніального композитора людства Йоганна Себастьяна Баха. Маючи непохитну відданість лютеранському віросповідному православ'ю, Й. С. Бах створив масу прекрасних творів, які основуються на текстах Біблії, лютеранських хоралів і християнських літургій. Серед цих творів і неперевершені Страсті від Матвія та Івана, Різдвяна Ораторія. Вже традиційно у час Великого Посту та особливо Страсної П'ятниці наші хори виконують гімн №26 із Українського Лютеранського Служебника, який українською мовою має назву "Свята глава зранена" і який є хоралом зі Страстей від Матвія. Сьогодні ми дякуємо Господу за його вірного слугу, композитора Й. С. Баха, за його талант так сповна використаний на славу Спасителя Христа і добро людства.

СВЯТА ГЛАВА ЗРАНЕНА
(Один із гімнів в Українському Лютеранському Служебнику)

Свята глава зранена паде під тягарем,
У болю похилена, під терновим вінцем.
Святе лице змарніло від страждань і наруг,
Недавно ще ясніло, як сонця ясний круг.

Для грішників невдячних спасіння Спас добув
Вина це їхня була, а кару Він відбув.
До ніг Твоїх я, Спасе, у каятті паду,
Помилування в Тебе, мій Господи, прошу.


Яких би слів дібрати, щоб вимовить чуття,
Щоби тобі сказати, як вдячним буду я.
Мене задля любові Твоєї не лишай,
Від мене, в Своїй ласці, спокуси відвертай.

А як буду вмирати, з'явися Ти мені,
Щоби мене у вірі піддержати тоді.
Хай вмру з Твоїм Ім'ям я на спрагнених устах,
Душі знайду спасіння  та щастя в Небесах.

P. S. Кому потрібні Служебники з нотами - пишіть, допоможемо отримати.

суботу, 20 березня 2010 р.

ЗАВТРА

Завтра, як на те буде Божа ласка та воля, під час вивчення Катехізису ми будемо розглядати Сьому Заповідь Божу. Під час Біблійного уроку ми продовжимо досліджувати Книгу Ездри, а служба Божа будуватиметься довкола слів Послання до євреїв, розділ 5, вірші 7-9.

Розклад на завтра:

9:30 - Основи християнської віри (Катехізис)

10:00 - Біблійний урок

11:00 - Служба Божа і Недільна школа для дітей

Київська парафія Воскресіння проводить служіння у приміщенні Інституту Математики, вул. Терещенківська, 3 (біля станції метро "Театральна"). Ласкаво просимо!

пʼятницю, 19 березня 2010 р.

ЦЕРКВА - ЧАСТИНА І ЧАСТКА ТАЄМНИЦІ ХРИСТОВОЇ

Церква є частиною і часткою "таємниці Христової" (Еф. 3:4; 5:32, Кол. 4:3).  Християнські таємниці (1 Кор. 4:1) є самою протилежністю усіх містагогічних камлань.  Вони не є таємною доктриною,  яка потай промимрюється серед кількох обізнаних. Вони радше є спасаючими таємницями Божими, цілковито недоступними будь-якій людській винахідливості й усе-таки вільно об'явленими і привселюдно (Мт. 10:27) проголошуваними у "таємниці Єванеглія" (Еф. 6:19; пор. Мт. 13:11, Еф. 1:9; 3:9, Кол. 1:26-27).

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

середу, 17 березня 2010 р.

ПОХОДЖЕННЯ ТЕРМІНУ "ЗАКРИТЕ ПРИЧАСТЯ"

Вислів "закрите Причастя" походить із практики найперших християн.  У перші століття церковного життя "були проведені чіткі межі щодо участі в службі Божій". Були дві частини служби Божої: Служба Слова, яка складалася із читання Писання, гімнів, проповіді та молитов. Служба Таїнства мала Господню Вечерю та літургію, яка її оточувала.  Людям, які не були членами церкви, дозволялося бути "слухачами" і вони могли відвідувати Службу Слова, допоки могли запевнити церкву, що в них були "серйозні наміри" власне почути  Слово Боже. Але перед початком Служби Таїнства ""слухачі" мали покинути зібрання і не лише вони, але й учні катехізису, хоча їх старанно вже навчали для участі в Причасті".  Настільки святим було Таїнство для цих перших християн, що вони не дозволяли непосвяченим навіть бачити службу Причастя, а тим більше вони не дозволяли ненавченим Причастя приймати.  Натомість двері зачинялися і охоронялися дияконами. Таким чином термін "закрите Причастя" виник із практики закритих дверей і "обмеження участі в ньому лише повноправних членів  громади".

Клемет Пройс "Вогонь і посох: лютеранське богослов'я на практиці"

СВІТЛО ДЛЯ СЬОГОДНІШНЬОЇ СТЕЖКИ

Знайте, що не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви були від марного вашого життя, що передане вам від батьків, але дорогоцінною кров'ю Христа, як непорочного й чистого Ягняти.
(1-е Соборне послання св. апостола Петра)

вівторок, 16 березня 2010 р.

СВІТЛО ДЛЯ СЬОГОДНІШНЬОЇ СТЕЖКИ

І не впивайтесь вином, в якому розпуста, але краще наповнюйтесь Духом, розмовляючи поміж собою псалмами, і гімнами, і піснями духовними, співаючи й граючи в серці своєму для Господа.
      (Послання Св. Апостола Павла до ефесян 5:18, 19)

понеділок, 15 березня 2010 р.

СВІТЛО ДЛЯ СЬОГОДНІШНЬОЇ СТЕЖКИ

Небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розказує небозвід.
(Псалом 18:2)

неділю, 14 березня 2010 р.

ПРОПОВІДЬ НА 4-У НЕДІЛЮ ЧОТИРИДЕСЯТНИЦІ


      ДИВІТЬСЯ НА ХРИСТА Й ЖИВІТЬ!
    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
І, як Мойсей підніс змія в пустині, так мусить піднесений бути й Син Людський,  щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя.  Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.  Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся.  Хто вірує в Нього, не буде засуджений; хто ж не вірує, той вже засуджений, що не повірив в Ім'я Однородженого Сина Божого.  Суд же такий, що світло на світ прибуло, люди ж темряву більш полюбили, як світло, лихі бо були їхні вчинки! Бо кожен, хто робить лихе, ненавидить світло, і не приходить до світла, щоб не зганено вчинків його.  А хто робить за правдою, той до світла йде, щоб діла його виявились, бо зроблені в Бозі вони (Івана 3:14-21).

            Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!  (Еф. 1:2). Амінь.

            Дорогі брати і сестри, трохи менше як 1, 400 років до Різдва Христового, ізраїльтяни були виведені могутньою Божою рукою із Єгипту, який ще називався «дім рабства».  Виходу цілого народу із Єгипту передувало не тільки рабство від невдячних єгиптян, але й прихований геноцид Божого народу. Лишень зважте на те горе, яке відбувалося з євреями в Єгипті, що описане кількома віршами в Біблії: «І сказав він [фараон Єгипту] до народу свого: Ось народ Ізраїлевих синів численніший і сильніший від нас! Станьмо ж мудріші за нього, щоб він не множився! Бо буде, коли нам трапиться війна, то прилучиться й він до ворогів наших, і буде воювати проти нас, і вийде з цього краю. І настановили над ним начальників податків, щоб його гнобити своїми тягарами. І він будував міста на запаси фараонові: Пітом і Рамесес. І вони огірчували їхнє життя тяжкою працею коло глини та коло цегли, і коло всякої праці на полі, кожну їхню працю, яку змушували тяжко робити. І звелів був єгипетський цар єврейським бабам-сповитухам, що одній ім'я Шіфра, а ім'я другій Пуа, і говорив: Як будете бабувати єврейок, то дивіться на порід: коли буде син, то вбийте його, а коли це дочка, то нехай живе. Але баби-сповитухи боялися Бога, і не робили того, як казав їм єгипетський цар. І вони лишали хлопчиків при житті» (2 М. 1:9-17).

Величезні податки, дармова непосильна праця і навіть убивства хлопчиків, усі ці засоби використовувалися дияволом через єгипетську владу, аби знищити народ, із якого мав вийти Спаситель світу. Але втрутився Бог, Який учинив багато чудес і народ з радістю вийшов із краю Єгипетського, із дому рабства.

Проте грішна природа людини рідко буває задоволена.  Апостол Павло нас навчає: «Ми не принесли в світ нічого, то нічого не можемо й винести. А як маємо поживу та одяг, то ми задоволені будьмо з того. А ті, хто хоче багатіти, упадають у спокуси та в сітку, та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості, що втручають людей на загладу й загибель» (1 Тим. 6:7-9).

Діти Ізраїлю забулися про чудеса, їм не мила була манна з неба. Вони хотіли Єгипту, але в ролі єгиптян вони, звісно хотіли бачити себе самих. В Книзі Чисел (21:5) написано про їхнє нарікання на Бога і його слугу Мойсея: «І промовляв той народ проти Бога та проти Мойсея: Нащо ви вивели нас із Єгипту, щоб ми повмирали в пустині? Бо ж нема тут хліба й нема води, а душі нашій обридла ця непридатна їжа». Наше нарікання може сильно нагадувати нарікання ізраїльтян у пустелі.  Нам багато чого може не подобатися і замість того, аби бути вірними Богові та задовольнятися тими дарами, які Він нам дає, ми починаємо нарікати на погоду, на владу, на сімї, на роботу, на що завгодно, забуваючи слова Святого Духа: «І нехай мир Божий панує у ваших серцях, до якого й були ви покликані в одному тілі. І вдячними будьте!» (Кол. 3:15)

Ізраїльтяни вдячними не були. В Книзі Чисел (21:6) читаємо про наслідок такого нарікання на Бога: «І послав Господь на той народ зміїв сарафів, і вони кусали народ. І померло багато народу з Ізраїля».   Смерть від укусів цих змій була повільною і дуже болючою.  Тепер над табором Ізраїлю лунали не нарікання і не витав над ним дух бунту, а натомість можна було почути лише стогін, плач і квиління від болю та гіркоти втрат членів сімї, родини, друзів.

Лише, зазнавши цих нападів, цього болю та втрат, народ розкаявся і звернувся до Мойеся: «Згрішили ми, бо говорили проти Господа та проти тебе. Молися до Господа, і нехай Він забере від нас цих зміїв. І молився Мойсей за народ» (4 М. 21:7). У відповідь на молитву Мойсея Господь сказав до пророка: «Зроби собі сарафа, і вистав його на жердині. І станеться, кожен покусаний, як погляне на нього, то буде жити». І зробив Мойсей мідяного змія, і виставив його на жердині. І сталося, якщо змій покусав кого, то той дивився на мідяного змія і жив!» (Числа 21:8, 9).

Людей змії могли кусати далі.  Але відбулося чудо: змучені та настрашені смертю люди дивилися на піднесеного на жердині мідяного змія і не помирали, а жили!  Кого лишень кусала змія і хто-лишень опинявся під загрозою болісної смерті, зводив свій погляд на деревину, на якій висів мідяний змій і ставалося чудо: біль минав, отрута переставала діяти, і людина, як нічого не бувало, жила спокійно далі, будучи вдячна Богові за таке дивовижне спасіння. 

Аби спатися не потрібно було робити якесь добре діло, шукати якісь трави, бігти світ за очі.  Аби спастися треба було лише дивитися у вірі на те, що дав Бог.  Спасіння – тільки від Бога, вірою в якого житиме праведний. 

Про цю велику правду нагадує в сьогоднішньому тексті Господь, Ісус Христос Своєму нічному відвідувачеві, якого звали Никодим.  Никодим, який був учителем ізраїльським і добре знав Писання мав довгу розмову з Сином Божим.  Але добре знати Писання ще не означає – розуміти Писання.  Господь про це каже Никодимові та й іншим юдеям. Ключ до розуміння Писання криється у головній темі Писання. Ісус каже: «Дослідіть-но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, вони ж свідчать про Мене!» 

В сьогоднішньому Євангелії Господь каже Никодимові і нам про те, на що саме вказував мідяний змій на жердині.  «Як Мойсей підніс змія в пустині, так мусить піднесений бути й Син Людський».  Для того прийшов Син Божий, аби бути піднесеним на жердину Голгофського хреста, «щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя».

Аби ми, вражені отрутою гріха не померли навіки і не потрапили на вічні муки в огняне озеро пекла, Бог дав нам Свого Єдинородного Сина, Якого було розіпято на хресті, щоб ми дивилися очима віри на Христа розпятого і жили вічно.  Невдоволення тим, що дає Бог нам у цій пустелі світу, нарікання на Бога, бунтівливе серце, усі ці гріхи прощаються заради Христа розп’ятого. 

Бо на жердині-хресті висить Той, Хто має серце переповнене найвищою любовю, любовю самовідданою, жертовною, божественною.  Власне кажучи Він іде на хресну смерть через цю любов.  Ісус пояснює причини Свого піднесення-розп’яття на хресті Голофи: «Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне».

Христос розпятий – це вияв Божого гніву до гріха. Христос розп’ятий – це вияв Божої любові до кожного з вас. Бо це вас, кожного, особисто так Бог полюбив, що віддав за кожного з вас особисто Свого Єдинородного Сина.  Бог знає ваше становище. Бог знає ваші всі проблеми.  І, повірте, Йому відома проблема ваших особистих гріхів.  І Бог настільки вас любить, що віддав Свого Сина Єдинородного, аби Христос приніс повний викуп за всі ваші гріхи та провини.  Немає такого гріха, за який би Христос не помер. Немає такого гріха, який би Бог вам не простив.  Просто віруйте в Христа.  Віруйте, що заради Сина Божого, усі ваші гріхи та провини прощені.

І не вірте дияволові, який через своїх фальшивих учителів намагається переконати християн, що Христос не так Спаситель, як Суддя. Відкидайте ті жахливі та брудні думки, які навіюються світом, що нам треба ще якісь посередники окрім Христа, і що прощення нам не подароване. Вірте Христові-Спасителеві, Який каже вам: «Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся».  Христос не Суддя наш, а наш Спаситель.   
 У євреїв, що вийшли із Єгипту був єдиний спосіб вижити від укусу змії – дивитися на мідяного змія, піднесеного на жердині.  У людей є єдиний спосіб врятуватися від вічної смерті, диявола та пекла – дивитися у вірі на Христа, піднесеного на хресті, дивитися у вірі на Христа, Який помер на нашому місці і за нас.  Дивитися очима віри на Христа, похованого у гробі, і дивитися очима віри на Христа, Який воскрес на третій день. Очима віри дивитися на Христа, Який сидить праворуч Отця Небесного і заступається за нас. І бачити очима віри правдиві тіло та кров Христа, які пропонуються нам сьогодні у Святій Вечері на відпущення наших гріхів і вічне життя.

Хочете не вмирати від смертоносної отрути гріха – дивіться на Христа, віруйте в Нього і будете жити вічно! Бо Христос – не Суддя ваш. Христос – ваш люблячий Спаситель, ваша остання і непохитна надія.  Христос – це Божа любов до вас і для кожного з вас особисто.

 Господь далі каже: «Хто вірує в Нього, [в Сина Божого] не буде засуджений».  Так не буває, щоб Христос був для людини одночасно і Спасителем, і Суддею. Він для кожного особисто: або Спаситель, або Суддя. Бо слова Господа, «Хто вірує в Нього, не буде засуджений» означають лише одне:  для віруючих Христос – Спаситель і лише Спаситель.  Христос – Спаситель для тих, що вірують, тобто покладаються у своєму спасінні на саму віру в Христа.

А ким же є Христос для тих, що кажуть, що самої віри не достатньо?  Господь відповідає: «Хто ж не вірує, той вже засуджений, що не повірив в Ім'я Однородженого Сина Божого».   Якщо євреї в пустелі не дивилися у вірі на піднесеного на жердині мідяного змія, або дивилися на нього без віри та шукали якихось інших засобів порятунку від отрути, то вони помирали.   Так само якщо ми будемо думати на Христа розп’ятого навіть як про історичний факт, або про Сина Божого, але не будемо вірувати, що Христос був піднесений на хрест не за наші гріхи, то користі це нам не принесе – ми й далі будемо засуджені до пекла.

Ті, що дивляться на Христа – живуть. Тож не зводьте очей з «Ісуса, на Начальника й Виконавця віри». Віруйте і живіть. В Імя Христа. Амінь.

Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь. (Еф. 6:24).

суботу, 13 березня 2010 р.

ЗАВТРА

Як на те буде Божа ласка та воля, завтра під час вивчення Катехізису ми будемо розглядати Шосту Заповідь Божу. Під час Біблійного уроку ми продовжимо досліджувати Книгу Ездри, а служба Божа будуватиметься довкола слів з Євангелія від Св. Івана, розділ 3, вірші 14-21.

Розклад на завтра:

9:30 - Основи християнської віри (Катехізис)

10:00 - Біблійний урок

11:00 - Служба Божа і Недільна школа для дітей

Київська парафія Воскресіння проводить служіння у приміщенні Інституту Математики, вул. Терещенківська, 3 (біля станції метро "Театральна"). Ласкаво просимо!

СВІТЛО ДЛЯ СЬОГОДНІШНЬОЇ СТЕЖКИ

"Один бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, - людина Христос Ісус".
(1-е Послання Св. Апостола Павла до Тимофія 2:5)

пʼятницю, 12 березня 2010 р.

ПОМЕРТИ ДЛЯ ЗАКОНУ


Фальшиві апостоли навчали: «Якщо ти не живеш для Закону, то не живеш для Бога».  А Павло навчає протилежному: «Допоки ти – не мертвий для Закону, то не живеш для Бога».  Доктрина фанатиків сьогодні – така ж само, як доктрина тогочасних фальшивих апостолів. «Якщо хочеш жити для Бога», - кажуть вони, «тобто, бути живим перед лицем Божим, тоді живи для Закону або ж відповідно до Закону».  Але на противагу їм ми кажемо: «Якщо хочеш жити для Бога, то мусиш цілковито померти для Закону». Людський розум і мудрість не розуміють цієї доктрини. Тому вони завжди навчають протилежному: «Якщо хочеш жити для Бога, то мусиш дотримуватися Закону, бо написано (Мт. 19:17): «Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді».  Це – принцип і максима всіх богословів: «Той, хто живе відповідно до Закону, живе для Бога».  Павло каже цілковито протилежне, а саме: що ми не можемо жити для Бога, якщо ми не померли для Закону. Тому ми мусимо забиратися на цю небесну висоту, аби могли точно переконатися, що ми – набагато вище від Закону, власне кажучи, що ми – цілковито мертві для Закону. Отже, якщо ми – мертві для Закону, тоді Закон не має над нами юрисдикції так само, як він не має юрисдикції над Христом, Який визволив нас від Закону, аби таким чином ми могли жити для Бога. Це підтримує декларацію, що Закон не виправдовує, а що виправдовує сама віра в Христа.
Тут Павло не говорить про Церемоніальний Закон. Він приносив жертви в храмі, обрізав Тимофія і поголив голову в Кенхреях. Він не робив би цього, якби помер для Церемоніального Закону. Але він говорить про весь Закон. Тож для християнина скасовано цілковито весь Закон – чи то Церемоніальний, чи то Декалог, бо він для нього помер. Це не означає, що Закон зруйновано, бо він залишається, живе і править у нечестивих. Але побожна людина – мертва для Закону, так само як мертва для гріха, диявола, смерті і пекла, які й далі залишаються і які повністю успадкує світ і нечестиві. Тому коли софісти вважають, що Павло має на увазі, що скасовано лише Церемоніальний Закон, то ви розумієте, що для Павла і для кожного християнина скасовано весь Закон, але все-таки Закон залишається й надалі.
Наприклад, коли Христос воскресає з мертвих, Він – вільний від гробу, але все-таки гріб залишається. Петро визволений із в’язниці, паралітик від свого ложа, юнак із труни, дівча з постелі; але все-таки вязниця, ложе, труна та постеля залишаються. Так само скасовується Закон, коли я від нього визволений і Закон помирає, коли я помер для нього, але все-таки Закон залишається й надалі. Таким чином Христів гріб, Петрова вязниця, постеля дівчати – всі вони залишаються. Але Своїм воскресінням Христос помирає для гробу. Своїм визволенням Петро стає вільним від вязниці. Відновлене до життя дівча визволяється від постелі.
Тому слова «я вмер для Закону» - дуже рішучі. Він не каже: «Я – вільний або ж визволений від Закону на певний час» або: «Я – пан Закону». Він лише каже: «Я вмер для Закону», тобто: «Я не маю із Законом нічого спільного». Ніхто не може сказати нічого більш сильного проти виправдання Законом від того, що каже Павло: «Я вмер для Закону», тобто: «Мені взагалі про Закон байдуже, тому ним я не виправдовуюся».


Доктор Мартін Лютер, З Лекцій на галатів.

СВІТЛО ДЛЯ СЬОГОДНІШНЬОЇ СТЕЖКИ

"Ніхто Бога ніколи не бачив, Однороджений Син, що в лоні Отця, - Той Сам виявив був"
 (Євангеліє від Св. Івана 1:8).

четвер, 11 березня 2010 р.

ЯК РІКИ ВОД

Серця людей - у руках Господніх і Він може направляти їх, як ріки вод.

Пол Е. Кретцманн

СВІТЛО ДЛЯ СЬОГОДНІШНЬОЇ СТЕЖКИ

Благословення Господнє - воно збагачує, і смутку воно не приносить з собою.
Книга Приповістей Соломонових 10:22

середу, 10 березня 2010 р.

ХРИСТОС ШУКАЄ ВТРАЧЕНИХ ГРІШНИКІВ


Повсюди в розмовах посеред людей ми бачимо Господа Ісуса в оточенні грішників, а вже з-поза них визирають фарисеї. Грішники, голодні та спрагнені, стоять довкола Нього. Він здобув їхні серця.  Хоча крізь Нього сяє божественна велич, вони не бояться до Нього підходити. Фарисеї розкидаються гіркими докорами: «Приймає Він грішників та з ними їсть».  Господь повз вуха пропускає цю ремарку, та й навіть, якби Він її не почув, Він все-одно про неї знав би. Що ж робить Він?  Він не приносить ніяких вибачень; Він не каже: «Я не бажаю аби довкола Мене були грішники, а тільки праведні!»  Ні, Він підтверджує правоту їхнього твердження, яке вони виголошували як докір, продовжуючи несхвальні дії, наче бажаючи сказати: «Так, Я хочу, аби довкола Мене були грішники», а потім продовжує доводити це, розповідаючи притчу про Загублену Овечку.  Пастир підбирає загублену овечку, незалежно від того, яка вона побита та порвана. Господь пояснює Свою поведінку також притчею про Загублену Драхму. Жінка шукає монету, яку загубила по всьому будинкові, шукаючи її навіть у землі.  Коли ж вона її знайшла, то кличе своїх подруг, кажучи: «Радійте зо мною, бо знайшла я загублену драхму!» Наостанок Господь додає незрівнянно прекрасну притчу про Блудного Сина. Практично Господь каже, оповідаючи такі притчі: «Ось Моя доктрина. Я прийшов, аби знайти та спасти те, що втрачене».
Якщо ви оглянете ціле життя Ісуса, то зауважите, що Він ходить не як гордий філософ, не як мораліст, в оточенні тих, що змагаються за чесноти і яких Він навчає, як добитися найвищого ступеню філософської досконалості. Ні, Він ходить, шукаючи втрачених грішників і не вагається казати гордим фарисеям, що у Царство Небесне увійдуть не вони, а блудниці та митники. Таким чином, Він досить чітко показує, чим насправді є Євангеліє.

Доктор К. Ф. В. Вальтер «Закон і Євангеліє», З дев'ятої вечірньої лекції, 1884 р.

СВІТЛО ДЛЯ СЬОГОДНІШНЬОЇ СТЕЖКИ

Господня рука не скоротшала, щоб не помагати, і Його вухо не стало тяжким, щоб не чути.

Ісаї 59:1

вівторок, 9 березня 2010 р.

З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА!

Переспів Тарасом Шевченком Псалма 1

Блаженний муж на лукаву
Не вступає раду,
І не стане на путь злого,
І з лютим не сяде.
А в законі Господньому
Серце його й воля
Навчається, і стане він,
Як на добрім полі
Над водою посажене
Древо зеленіє,
Плодом вкрите. Так і муж той
В добрі своїм спіє,
А лукавих, нечестивих
І слід пропадає,
Як той попіл над землею
Вітер розмахає.
І не встануть з праведними
Злії з домовини,
Діла добрих оновляться,
Діла злих загинуть.

пʼятницю, 5 березня 2010 р.

СВІТЛО ДЛЯ СЬОГОДНІШНЬОЇ СТЕЖКИ

"Борися добрим подвигом віри!"

(1 Тимофія 6:12)


Для моєї ноги Твоє слово світильник, то світло для стежки моєї (Псалом 118:105).

ЦЕРКВА - СПАСАЮЧИЙ ВИТВІР БОГА


Новозаповітна Церква є цілковито спасаючим витвором Бога, Благословенної Трійці (Еф. 4:4-6).  Як Отець послав Сина, так і Син - Який як Другий Адам (Рим. 5:12-21, 1 Кор. 15:45) є і Церквою, і служінням "в зародку"  - посилає Своїх апостолів, оснастивши їх Святим Духом на місію прощення і затримання гріхів (Ів. 20:22-23). Церква є наслідком, об'єктом, засобом і ціллю цієї Євангельської місії Триєдиного Бога, бо вона є духовною будівлею, яка з апостольсько-пророцької основи (Еф. 2:20) "росте в святий храм у Господі [Ісусі]... Духом на оселю Божу".

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

четвер, 4 березня 2010 р.

ПРАВДИВІ ВЗАЄМИНИ З БОГОМ

Правдиві взаємини з Богом - це не якісь особливі правила і приписи, а прийняття Сина Людського, Господа суботи, як Того, Хто виконав усе для нас.

Гарольд Е. Віке, Народна Біблія: Єванегліє від Св. Марка

середу, 3 березня 2010 р.

ВЗАЄМОЗАЛЕЖНІСТЬ ДОКТРИНИ Й ПРАКТИКИ

Наша доктрина завжди впливатиме на нашу практику. А практика завжди впливатиме на доктрину. Вони - наче чоловік і дружина в шлюбі, які завжди впливають одне на одного. На добро чи на зло... доктрина і практика завжди формують одна одну і одна на одній відображається.  Зміните одну - зміниться й інша.

Клемет Пройс "Вогонь і посох: лютеранське богослов'я на практиці"

МОЛИТВА НА ЦЕЙ ДЕНЬ

Всемогутній і милосердний Боже!  Захисти Церкву Свою від усіх фальшивих учень і помилок, аби Твої вірні люди могли сповідувати Тебе єдиним правдивим Богом і радіти Твоїми добрими дарами життя і спасіння; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви