суботу, 25 липня 2015 р.

Церква здається неплідною

     Сарра, вільна, з іншого боку, тобто правдива Церква здається неплідною, бо Євангеліє, Слово про хреста, яке Церква проповідує, не є настільки блискучим, як учення про Закон і діла, а тому воно й має лише декілька учнів, які до нього горнуться. Окрім того, воно має репутацію заборони добрих діл, що робить людей млявими та кволими, збуджує єресі та заклики до заколоту та призводить до всякого зла.  Тому здається, що воно не має ніякого успіху або процвітання, але все здається наповненим неплідністю, порожнечею та відчаєм.  Тому й нечестиві цілковито переконані, що Церква разом зі своєю доктриною незабаром загине.  Юдеї були цілковито впевнені, що Церква, заснована апостолами незабаром буде покинута. Їй вони дали ненависну назву «секта», бо так вони говорили з Павлом у Діях 28:22: «Відомо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляться».  Подібним чином і нині, як часто, питаюся вас, раділи наші противники фальшивою надією, що ми, безперечно, будемо роздушені тоді або тоді?  Христос і апостоли були роздушені, але коли вони були мертві, то вчення Євангелія поширювалося ще більше ніж тоді, коли вони були живі. Таким чином наші противники можуть нас роздушити, але «Слово Господнє повік пробуває» (1 Петр. 1:25).  Тому, незважаючи на те, якою неплідною або покинутою видається Церква Христова, або наскільки про неї говорять, що вона навчає єретичній і заколотницькій доктрині, лише вона народжує дітей і спадкоємців через служіння Слова.
     Тому пророк погоджується, що Церква задіяна в конфлікт – інакше він не спонукав би її радіти.  Він погоджується, що в очах світу – вона неплідна, інакше він не називав би її неплідною і покинутою, яка не народжує.  Але він каже, що вона – родюча в очах Божих. Тому він каже їй радіти. Він наче каже: «Покинута і неплідна, ти не маєш Закону за чоловіка, тому ти й не маєш дітей. Але радій.  Бо хоча ти й позбавлена чоловіка, Закону, як покинута діва шлюбного віку (він не хоче називати її вдовою), яка мала би чоловіка, якби він не покинув її або не був убитий – ти, кажу, яка покинута та полишена чоловіком, Законом,  і не підпадаєш під шлюб із Законом,  будеш матір’ю незліченної кількості дітей».  Тому народ або Церква Нового Заповіту – цілковито без Закону наскільки це стосується сумління. Тому в очах світу вона виглядає покинутою. Але хоча й вона видається неплідною, без Закону або діл, все-таки в очах Божих вона дуже плідна, яка народжує незліченну кількість дітей, і при тому дітей вільних. Як?  Не через чоловіка-Закон, а через Слово і Дух Христів, який дається через Євангеліє, зачинає вона, народжує і виховує своїх дітей.

Мартін Лютер, з Лекцій на Галатів

пʼятницю, 24 липня 2015 р.

День Св. Княгині Ольги, християнської правительки

     Сьогодні ми дякуємо Господу за святу княгиню Ольгу, першу християнську правительку Русі-України. Мати великого князя Святослава, бабуся Володимира Великого, була мудрою володаркою і вірною християнкою, яка прагнула, аби Євангеліє поширилося цілим її краєм.
"[Княгиня Ольга] ж бо, хочучи додому, прийшла до патріарха,
І просила благословити на дорогу додому,
І сказала йому: «Люди мої — погани, і син мій,
Тож хай збереже мене Бог від усілякого зла».
І рече патріарх: «Чадо вірнеє! У Христа ти хрестилась
І в Христа одягнешся,
І Христос збереже тебе, як Еноха зберіг у перші часи,
І потім Ноя в ковчезі, Аврама від Авімелеха,
І Лота від содомлян, Мойсея від фараона
І Давида від Саула, трьох отроків від печі,
І Данила від звірів,— так і тебе збавить від ворога
І від сітей його».
І благословив її патріарх.
І пішла вона з миром у землю свою,
І прийшла в Київ.
І було це, як і при Соломоні:
Прийшла цариця Ефіопська, бажаючи почути мудрість Соломонову,
І велику мудрість видіти і знамення.
Так і ця блаженна Ольга шукала доброї мудрості Божої,
Але цариця ефіопська — людської, а Ольга — Божої.
«Ті, що шукають премудрість,— знайдуть».
«Премудрість на початках [дороги] співається,
На шляхах дерзновення водить,
На краю стін із заборолами проповідується,
При воротях градних сміливо говорить;
Скільки-бо років незлобивії тримаються правди?»
І ця-бо від зрілості блаженна Ольга шукала мудрістю,
Що є найліпше всього на світі цьому,
І бісер знайшла многоцінний, яким є Христос" (Повість врем'яних літ, оповідь про 955 рік).

Молитва на день Св. Княгині Ольги, християнської правительки:

Отче Небесний, Своїм Євангелієм Ти покликав до християнської віри княгиню Ольгу, аби вона була провідником нашого рідного народу до Христа і Його Царства.  Благослови нас, аби ми прагнули донести Євангеліє до всіх у нашому рідному краї, аби й вони знайшли бісер многоцінний, яким є Христос, Син Твій Єдинородний, а наш Господь, з Яким царюєш Ти і Твій Дух Святий, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

четвер, 23 липня 2015 р.

Молодіжний Форум - день третій: Кременець і Бона

Третій день Молодіжного Форуму нашої Церкви розпочався з семінару на тему "Християнин на роботі та в сім'ї".  Відповідну презентацію провів пастир Кременецької Церкви Хреста Господнього, о. Роман Андрунців.  Потім було сходження на гору Бону, фотосесія в замку та екскурсія до кременецького краєзнавчого музею і, звичайно, молитви та смачні страви.

середу, 22 липня 2015 р.

Молодіжний Форум - день другий: Пересопниця

Другий день Молодіжного Форуму в Кременці розпочався з екскурсії до літописної Пересопниці. Нині там існує Музей Першокниги - Музей Пересопницького Євангелія, при вході до якого наша делегація сфотографувалася.



Музей - сучасний, з чудовими експозиціями. На першому рівні - історія давньоруської Пересопниці.


На другому рівні - історія перекладу Пересопницького Євангелія. Відбувався переклад у пору Реформації.  І, як стверджує, доктор Іван Огієнко, за основу перекладу було взято польський лютеранський переклад Секлюціана.  Переклад на українську мову був розпочатий в Ізяславі 1556 року, а завершений у Пересопниці 1561 року.



В пору Реформації Біблії вже друкували. І якщо в Острозі, за 30 з лишком кілометрів від Пересопниці Біблію видрукують, то Євангеліє в Пересопниці писали.  Наша молодь спробувала, як в неї вийшло би написання такої Книги.



Потім в конференц-залі Музею була презентація пастиря Олександра Фещенка "Християнин у суспільстві".  Після презентації наша молодь змогла прогулятися доволі значною територією музею з різноманітними експозиціями.Ми також зауважили цікавого рибалку.  Ось що буває, коли риба довго не клює!



вівторок, 21 липня 2015 р.

Молодіжний Форум - день перший

Тиждень тому в парафії Хреста Господнього в місті Кременці розпочався Молодіжний Форум Української Лютеранської Церкви.  Молодіжне зібрання розпочалося з молитви та презентації Єпископа В'ячеслава Горпинчука "Християнин у Церкві".


Перший день Форуму був насичений також відвідинами музею Юліуша Словацького, в якому нам розповіли про життя цього видатного польського поета, родом з Кременця, а також дозволили зробити невеличку музичну презентацію на музейному роялі.




Ми робили спроби з дослідження кременецьких підземель...



А також насолоджувалися місцевим розарієм...




понеділок, 20 липня 2015 р.

Єрусалим вишній і Єрусалим земний

     
Ми повинні знати, що Павло протиставляє Єрусалим вишній Єрусалимові земному не просторово, а духовно.  Духовне відрізняється від фізичного або ж земного. Духовне – «вишнє», земне – «нижнє». Таким чином Єрусалим вишній відрізняється від фізичного та тимчасового Єрусалиму нижнього, як я сказав, не просторово, а духовно. Бо духовний Єрусалим, який почався у фізичному Єрусалимі, не має визначеного місця, як той, що в Юдеї.  Але він розсіяний по всьому світові і може перебувати у Вавилонії, Туреччині, Татарії, Скіфії, Індії, Італії або Німеччині, на островах морських, на горах, у долинах, і повсюди у світі, де є люди, які мають Євангеліє і вірують у Христа.
      Тож Сарра або Єрусалим, наша вільна матір – Церква, наречена Христова, яка всіх народжує.  Вона далі безперервно народжує дітей аж до кінця світу, допоки здійснює служіння Слова і поширює Євангеліє, бо саме це означає, що вона народжує. А вона навчає Євангелію у такий спосіб, що ми визволяємося від прокляття Закону, від гріха, смерті та іншого зла не через Закон і діла, а через Христа.  Тому Єрусалим вишній, тобто Церква, не підпорядковується Закону та ділам, а вона вільна і є матір’ю без Закону, гріха чи смерті. І яка мати – такі й діти, яких вона народжує.
      Тому ця алегорія навчає у прекрасний спосіб, що Церква не повинна нічого іншого робити окрім того, що правильно й чисто проповідувати Євангеліє і таким чином народжувати дітей.  Таким чином ми всі – отці та діти один для одного, бо ми народжуємося один від одного. Я народився від інших через Євангеліє і тепер я –батько ще для інших, які будуть батьками ще для інших і так це народження триватиме до кінця світу. 
Але я говорю, не про народження від Аґар, яка народжує рабів через Закон, а про вільну Сарру, яка народжує спадкоємців без Закону, без діл чи без їхніх особистих зусиль. Те, що Ісак є спадкоємець, а Ізмаїл – ні, хоча й обоє вони – справжні сини Авраамові, відбувається зокрема через Слово обітниці (1 М. 17:19): «Сарра, твоя жінка, сина породить тобі, а ти назвеш ім'я йому Ісак».  Сарра це дуже добре зрозуміла і тому сказала (1 М. 21:10): «Прожени ту невільницю та сина її» – слова, які нижче (в. 30) наводить Павло.  Тому точно так, як Ісак має спадщину від свого батька винятково на основі обітниці і свого народження без Закону або діл, так і ми народжуємося від Сарри, вільної тобто, Церкви.  Вона навчає, плекає і виношує нас у своїй утробі, своєму лоні та на своїх руках.  Вона формує і вдосконалює нас до форми Христової допоки ми не виростемо в людство досконале (Еф. 4:13). Таким чином усе відбувається через служіння Слова.  Обовязок вільної – народжувати дітей безконечно, тобто синів, які знають, що вони виправдані вірою, не Законом.


Мартін Лютер, з Лекцій на Галатів 

неділю, 19 липня 2015 р.

День Св. Пророка Ісаї

   Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Пророка Ісаю. Ісая, син Амоса, вважається за найбільшого з пророків, що писали і з усіх Старозаповітних пророків Новий Заповіт цитує його найчастіше. Його ім'я означає "Ягве [Господь] спасає".
     Ісая пророкував людям Єрусалиму та Юдеї приблизно з 740 до 700 року до Різдва Христового і був сучасником пророків: Амоса, Осії і Михея.  Ісая був палким проповідником Божого Закону, засуджуючи гріх ідолопоклонства. Він також проголошував надзвичайну втіху Євангелія, неодноразово наголошуючи на Божій благодаті і прощенні. За це його також часом називаєть Євангелістом Старого Заповіту.  Жоден інший пророк не пророкував більш чітко про грядущого Месію та Його спасенне Царство.  Ісая передвістив не лише дивовижне народження Месії (Ісаї 7:14; 9:6), Його безконечне правління (Ісаї 2:1-5; 11:1-16) і Його публічне служіння (Ісаї 61:1-3), але й роль Стражденного Слуги та Його замісницьку смерть (Ісаї 52:13-53:12).  Опис Апостолом Іваном Ісаї, що Ісая бачив славу Ісусову і говорив про Нього (Івана 12:41) - гідний підсумок його пророцького служіння.

Молитва на День Св. Пророка Ісаї:

Господи Боже, Отче небесний! Через пророка Ісаю Ти продовжив пророцький взірець навчання Твого народу правдивій вірі та через чуда виявляв присутність Твою у створенні, аби зцілити його від гріха. Дай, аби Церква Твоя, могла бачити в Сині Твоєму, нашому Господі Ісусі Христі, Пророка останніх часів, вчення і чуда Якого тривають у Церкві Твоїй через цілющі ліки Євангелія і Таїнств; заради Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

пʼятницю, 17 липня 2015 р.

Привласнення Імені Христа

     Христос правдиво пророкував в Матвія 24 (:5): «Багато хто прийде в Ім'я Моє, кажучи: Я – Христос». Зверніть пильну увагу, благаю вас, на Христові власні слова «Прийде в Ім'я Моє, кажучи: Я – Христос». Ніхто з них не каже: «Я називаюся або бажаю називатися Христом»... Вони утримуються від використання цього Імені, але нахабно собі привласнюють Його служіння, діло та особу. Ви можете спитатися: «Але як вони це роблять?»  Що ж, просто послухайте! Саме Христовим ділом є допомагати та спасати інших Його заслугами та ділами. Діла інших нікому не допомагають, навіть самим тим, що їх роблять, бо далі залишається цей текст: «Праведний житиме вірою» (Рим. 1:17).
            А віра ставить нас на основу діл Христових без наших власних діл і переносить нас із вигнання наших власних гріхів у Царство Його праведності. Це – віра, це – Євангеліє, це – Христос. Але що всупереч такій вірі роблять папісти? Чи вони не перетворюють того самі на віру? Вони навчають нас довіряти їхнім заслугам і виділяють свої власні діла та братства іншим грішникам, аби вони могли носити та відпускати гріхи інших людей і чинити їх праведними та викупленими. Хіба ж це не те саме, що говорити: «Я – Христос»? Хіба це не робити те саме, що робить Христос? Ці люди більше не християни, вони – Сам Христос! Ось визначення того, що означає бути християнином: просто вірувати в те, що ти виправданий самим ділами Христа без будь-яких власних діл, вірувати в те, що ти визволений від власних гріхів і спасенний. Подібним чином, ось чим є Христос за визначенням: «Спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів» (Мт. 1:21) – Той, Хто дає їм власні заслуги і звершує виправдання.

Мартін Лютер, з Судження Мартіна Лютера про чернецькі обітниці

середу, 15 липня 2015 р.

Пізнання Закону і Євангелія

     Закон певною мірою пізнається через природу (Рим. 2:14). Але Євангеліє є таємницею, схованою від людського розуму - таємницею, яку об'являє Бог лише через Своє Слово (Мт. 16:17; 1 Кор. 2:7; Еф. 1:9; Рим. 16:25, 26).

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

вівторок, 14 липня 2015 р.

Нічого над рівнем громади

   
Такі само принципи управління вірою і любов'ю однаковою мірою стосуються помісних або ж "простих" церков і "складних" церковних об'єднань. Головна відмінність полягає в тому, що Божественне запровадження засобів благодаті  й служіння Євангелія визначає життя помісної церкви - церкви, яка христить, визнає віру і збирається регулярно Його установчим наказом (і довкола Нього): "Це робіть на спомин про Мене". Це - служіння, яке не є "необов'язковим" (3-я Теза Вальтера про служіння), а як ми це побачили - наказане Богом.  Щоправда Божественною заповіддю і запровадженням не існує  служіння або церковної структури понад рівнем місцевої громади і служіння (Тр. 60 і далі).

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

понеділок, 13 липня 2015 р.

Не змогли би продавати діла

Пізніше вони[1] дійшли до вершини власного божевілля, обіцяючи вхід на небеса, людям при смерті, якщо вони одягнуть чернецьку сутану. Якщо це не гидота, то що тоді таке гидота? Подивіться, це ж ясно як Божий день! Не лише вони відійшли від віри, а своїми огидними обманами звабили весь світ. Необхідною є власна віра людини і вона – все, що вимагається для відпущення гріхів і спасіння. Віра приносить нам Христа, робить нас з Ним однією плоттю, кістю від костей Його. Віра спричиняє, що у нас усе з Христом спільне так, що наше сумління прославляється в Ньому і через Нього. Ми живемо як виправдані винятково через Його кров і заслуги, і ми будемо жити викупленими у вічності без будь-яких наших діл або діл інших людей.
            Віра в Христа не може стерпіти благодать і виправдання, які приходять від наших власних діл або діл інших людей, бо віра невпинно сповідує, що благодать і виправдання приходять лише від Христа. Якби вони навчали хоча би такому, то не змогли би тоді продати власні діла іншим людям і відштовхувалися би самі та відштовхували би всіх інших від віри в діла до віри в Самого Христа. Водночас вони би показували, що нічого в їхньому житті обітниць не є необхідним для праведності, спасіння і відпущення гріхів. Необхідна лише сама віра.

Мартін Лютер, з Судження Мартіна Лютера про чернецькі обітниці




[1] Монахи.

неділю, 12 липня 2015 р.

День Апостольської ревності (Св. Петра і Павла)

     Сьогодні ми дякуємо Господу за святих Апостолів Петра й Павла. Церковні джерела стверджують, що ці два стовпи Новозаповітної Церкви стали мучениками в один і той самий день, під час переслідування Нерона.
    Новий Заповіт багато розповідає про цих двох апостолів.  Петро був з Ісусом від початку Його служіння і служив як речник учнів. Незважаючи на непохитну віру, Писання свідчить також про декілька його падінь, як-от: докір Ісусові (Матвія 16:21-23) і його потрійне відречення від Господа (Матвія 26:69-75).  Після Ісусового вознесіння, Петро далі залишався лідером у Церкві (Дії 1:15; 2:14; 15:7).
          Павло, побожний єврей, відомий також як Савл, вийшов на сцену світової історії, як переслідник Церкви. Після чудесного навернення, у якому Савлові з'явився Сам воскреслий Христос, Павло став могутнім проповідником благодаті Божої.  Під час своїх трьох місіонерських подорожей (Дії 13-14; 16-18; 18-21) Павло пройшов сучасну Туреччину і Грецію.  Новозаповітна оповідь про його життя закінчується тим, що Павла взято під домашній арешт в Римі (Дії 28:16), хоча церковне передання притримується того, що перед поверненням до Риму, Павло побував у Іспанії.

Молитва на День Апостольської ревності:

Милосердний і вічний Боже!  Твої святі Апостоли, Петро і Павло, отримали благодать і силу покласти власне життя заради Твого Сина.  Зміцнюй нас Твоїм Духом Святим, аби ми могли сповідувати Твою правду і завжди були готові покласти власне життя за Того, Хто поклав Своє життя за нас - Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

суботу, 11 липня 2015 р.

День Св. Іринея Ліонського

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Іринея Ліонського.  Вважається, що він був уродженцем Смирни (сучасного Ізміру на території Туреччини), навчався у Римі, а пізніше став пастирем у Ліоні (теперішня Франція).  Приблизно 177 року, коли Іриней перебував у від'їзді, розпочалися жорстокі переслідування християн у Ліоні, які привели до мучеництва їхнього єпископа.  Тож коли Іриней повернувся, то став новим єпископом Ліону.  Серед його найславетніших творів - праця, яка засуджує єресі, зокрема, єресь гностицизму, що заперечувала доброту творіння. На противагу цій єресі Іриней сповідував, що Бог викупив Своє створіння через воплочення Сина. Іриней також утверджував вчення Писання, які були передані йому та через нього, як нормативи для Церкви.

Молитва на День Св. Іринея Ліонського:

Всемогутній Боже!  Ти дав сили слузі Твоєму, Іринеєві, сповідувати правду проти всяких нападів марної доктрини.  Милосердям Твоїм тримай нас непохитними у правдивій вірі, аби постійно могли ми ходити в мирі, який веде до життя вічного; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

пʼятницю, 10 липня 2015 р.

День Св. Кирила Олександрійського

      
Сьогодні ми дякуємо Господеві за св. Кирила Олександрійського, пастиря і сповідника.  Кирило (прибл. 376-444 Р. Г.) став архієпископом Олександрійським  412 року Господнього.  Упродовж всієї своєї діяльності він захищав православні доктрини, серед яких було вчення про те, що Марія, матір Ісуса ("також правильно називається і є Мати Божа" (Формула Злагоди, VIII, 12).
    432 року Господнього на Ефеський Собор підтвердив це вчення, що Син Марії є також правдивий Бог.  Твори Кирила про доктрину Трійці і Особу Христову, демонструють, що цей богослов був одним з найбільш талановитих богословів свого часу.  Кирилова Христологія зробила великий вплив на наступні собори Церкви і була одним із основних джерел для лютеранських віросповідних творів.

Молитва на День Св. Кирила Олександрійського:

     Отче Небесний!  Твій слуга, Кирило, непохитно проголошував, що Твій Син, Ісус є одна Особа, повністю Бог і повністю людина.  З Твого безмежного милосердя утримуй нас непохитними  у вірі та поклонінні Твоєму Синові, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

четвер, 9 липня 2015 р.

День Св. Пророка Єремії

     Сьогодні ми дякуємо Господу за cвятого пророка Єремію. Він служив у південному царстві Юдеї приблизно від 627 по 582 роки до Р. Х.. Будучи пророком, він передвіщав, свідчив, і пережив Вавилонську облогу та остаточне руйнування Єрусалиму 587 року до Р. Х.. У своєму проповідуванні він часто використовував такі символи, як мигдалева галузка, кипляче горня (Єремії 1:11-14), винні бурдюки (13:12-14) і образ гончаря за працею (18:1-17).  Все його пророцьке служіння було проповіддю, яка через слово і вчинок передавала Божий гнів на Свій бунтівний народ. Єремія страждав від неодноразового відречення і переслідування від своїх співвітчизників.  Наскільки відомо, Єремія помер у Єгипті - туди забрали його силоміць. Його згадують і вшановують за безстрашний заклик Божому народові до покаяння.

Молитва на День Св. Пророка Єремії:

     Господи Боже, Отче небесний!  Через пророка Єремію Ти продовжив пророцький взірець навчання Твого народу правдивій вірі та через чуда виявляв присутність Твою у створенні, аби зцілити його від гріха. Дай, аби Церква Твоя, могла бачити в Сині Твоєму, нашому Господі Ісусі Христі, Пророка останніх часів, вчення і чуда Якого тривають у Церкві Твоїй через цілющі ліки Євангелія і Таїнств; заради Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь.

     Зі Скарбниці щоденної молитви

середу, 8 липня 2015 р.

Два світла: Закон і Євангеліє

     
Ми кажемо, що Закон – добрий і корисний, але в  його належному використанні, а саме: по-перше, як ми казали – для стримування від світських переступів і, по-друге, для того, щоб виявляти духовні переступи. Тому Закон – світло, яке сяє і показує не  благодать Божу, не праведність і життя, а гнів Божий, гріх, смерть, наш осуд в очах Божих, і пекло. Бо так само, як на горі Сінай блискавиці, грім, темна хмара, димна і палаюча гора і весь той жахаючий вид не вчинив дітей Ізраїлю щасливими або живими, а перелякав їх, учинив їм майже безпомічними і виявив присутність Бога, Який промовляє із хмари, знести якої, в усій їхній чистоті та святості, вони не могли – так само й Закон, коли він використовується правильно, то не робить нічого, окрім виявлення гріха, гніву, звинувачення, страхання, і доведення розуму людського до межі відчаю.  І то саме сюди доходить Закон.
З іншого боку, Євангеліє – світло, яке просвітлює серця і оживлює їх. Воно виявляє чим є благодать і милосердя Боже; чим є прощення гріхів, благословення, праведність, життя і вічне спасіння; і як їх нам досягати. Коли ми таким чином відрізняємо Закон від Євангелія, то ми віддаємо кожному з них його належне використання та функцію. Ви не виявите нічого про це розрізнення між Законом і Євангелієм, каноніків та нещодавніх і старовинних богословів.  До певної міри цьому навчав і виражав це Августин.  Єроним та мужі подібні до нього, про це взагалі нічого не знали.[1]  Іншими словами, упродовж багатьох століть про це витримувалася виняткова тиша в усіх школах і церквах. Ця ситуація привела до дуже небезпечного стану сумління – бо допоки Євангеліє чітко не відрізняється від Закону, доти християнська доктрина не може бути здоровою.  Але коли це розрізнення визнається, то визнається правдиве значення виправдання.  Тоді легко відрізняти віру від діл, а Христа від Мойсея, як і від уряду та всіх світських законів.  Бо все поза Христом – служіння смерті на покарання нечестивих.

Мартін Лютер, з Лекцій на Галатів




[1] Коли Лютер протиставляв Августина з Єронимом, то як правило, це не було на користь останнього; пор. Luther’s Works, т. 32, с. 189.

вівторок, 7 липня 2015 р.

Різдво Св. Івана Христителя

     Сьогодні ми згадуємо Різдво Св. Івана Христителя, Предтечі Христового.  Св. Іван Христитель, син Захарії і Єлисавети, народився у священицькій сім’ї. Його народження було дивовижним чином проголошене його батькові Ангелом Господнім (Луки 1:5-23), і з нагоди його народження, його старенький батько виголосив гімн хвали (Луки 1:67-79). У Західній Церкві цей гімн називається Benedictus і служить традиційним євангельським кантом на Утрені. Про події з життя Івана Христителя і його вчення можна дізнатися з усіх чотирьох Єванеглій. У пустині юдейській, біля річки Йордану, Іван почав проповідувати заклик до покаяння і обновлення Хрищення і він говорив натовпам, вказуючи на Ісуса Христа, Спасителя: «Ось Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере» (Івана 1:29). Іван осуджував аморальне життя іродіянських правителів, через що Ірод Антипа, тетрарх Галілеї наказав його арештувати і ув’язнити у величезній фортеці Махарей біля Мертвого моря (Марка 6:17-29). Там Ірод наказав відрубати Іванові голову (Марка 6:17-29). Івана ми згадуємо і вшановуємо, як того, хто своїм проповідуванням Агнця Божого і готував дорогу грядущому Месії і вказував на Христа.

    Молитва на День Св. Івана Христителя:

    Всемогутній Боже!  Через Івана Христителя, Предтечу Христового, Ти був проголосив спасіння. Дай, аби й ми могли пізнати це спасіння і служили Тобі в святості і праведності по всі дні нашого життя; через Ісуса Христа, Твого Сина, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

понеділок, 6 липня 2015 р.

День Св. Яна Гуса, реформатора і сповідника

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Яна Гуса. Професор і проповідник, мученик за християнську віру, він проповідував Христове Євангеліє, незважаючи на опір церковного істеблішменту.  Як священик Св. Ян Гус, проповідував спочатку в церкві Св. Михайла, а потім у Віфлеємській Каплиці в Празі.  Св. Ян Гус відверто засуджував порочні вчення і практики, які вже в той час заповнювали західну частину Церкви і домагався повернення Церкви до Христа і Його Слова. Як добрий і відданий Христові воїн, він терпів лихо аж до смерті на вогнищі 1415 року. Як чесний атлет, він змагався за Христове Євангеліє відверто та за правилами і одержав вінця слави від Спасителя. Як працьовитий хлібороб, він скуштує на небесному банкеті, накритому Самим Христом (2 Тим. 2:1-11). Тарас Шевченко писав про вогняний хрест чеського сповідника Яна Гуса:


Отак Гуса

Ченці осудили,

Запалили...

та Божого Слова не спалили,

Не вгадали,

що вилетить

Орел із-за хмари

Замість гуся

і розклює

Високу тіару.


Через сто з лишком років віттенберзький професор, Мартін Лютер, довершив діло Яна Гуса і успішно відновив у Церкві проповідування Євангелія і належну роздачу Таїнств.

неділю, 5 липня 2015 р.

Проповідь на 4-у неділю по Св.Трійці

                  ДРУЗІ І ВОРОГИ
         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
Ви чули, що сказано: «Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога». А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних. Коли бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте? Хіба не те саме й митники роблять? І коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що ж особливого робите? Чи й погани не чинять отак? Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний! (Євангеліє від Св. Матвія 5:43-48).

Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!   (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, Букер Вашингтон, один із видатних діячів американського негритянського руху мав свого часу дуже великі проблеми з прощенням. Але врешті-решт він знайшов дорогу до перемоги.

Він говорив про це: «Коли я бачив рани та образи, які жбурляли на мій народ, то я виростав із ненавистю до білих. Я ненавидів їх до такої міри, що висохла моя душа. А потім я поніс свою ненависть до Ісуса Христа. Він забрав ненависть із мого серця. Він показав мені, як прощати і як любити білих».

Апостол Іван пише у своєму першому листові: «Ми знаємо, що ми від Бога, і що ввесь світ лежить у злі» (5:19). Як український народ ми це відчуваємо нині щодня.  Ми отримуємо новини зі східного фронту, де гинуть українські воїни. Ми чуємо новини про терористичні акти, які влаштовують російські диверсанти чи їхні поплічники в різних частинах України. Ми також бачимо несправедливість і корупцію всередині української влади, якій, здається, кінця-краю не видно. Українському народові і кожному з нас зокрема дуже легко обізлитися і дозволити в своєму серці оселитися одному почуттю – ненависті.

Почуттю логічному для грішної плоті. Почуттю, яке може давати сили воювати, боротися з ворогом, але яке не даватиме сили жити, яке виснажуватиме душу, а в кінці приведе до вічної погибелі. Це почуття має більше ніж достатньо поживи у грішному світі. Адже, коли ми ненавидимо когось, то ми – не самотні.  Довкола нас можуть бути наші союзники з ненависті. А також є обєкти нашої ненависті, яких ми можемо легко намножувати, ідентифікуючи своїм ворогом будь-кого, хто щось не так нам зробив, множачи фальшивих ворогів.

Але чи є вороги справжні?  Наш Господь Ісус Христос каже, що вороги є. власне кажучи, наш сьогоднішній євангельський текст починається саме із речення про наших ворогів.  Син Божий каже: «Ви чули, що сказано: «Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога».  Він не заперечує існування ворогів і не намагається приспати нашу пильність, як це полюбляли робити деякі політики та їхні підручні політологи за останні десятиліття, присипляючи пильність українського народу.  Вороги, звісно є. Ісус цього не заперечує. Сьогодні Він це стверджує.

Але Божий Син застерігає, аби ми не мали до наших ворогів неправильних почуттів – аби не мали почуттів, які є згубними для нашого життя дочасного і вічного. Господь нагадує і Своїм одноплемінникам, євреям і нам про огидну помилку, якій навчала тогочасні юдейські лідери, кажучи: «Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога». Ці учителі ненависті, як і всі вчителі ненависті, спотворювали Боже Слово. Послухайте, що наприклад навчав Мойсей навіть про худобу ворогів: «Коли стрінеш вола свого ворога або осла його, що заблудив, то конче повернеш його йому. Коли побачиш осла свого ворога, що лежить під тягарем своїм, то не загаїшся помогти йому, конче поможеш разом із ним» (5 М. 23:4, 5).  Мойсей не навчав хвалити ворога, але і не навчав він ненависті. Натомість він навчав повазі та необхідності допомагати у важку пору навіть ворогам. Мойсей був муж Божий. Мойсей не навчав ненависті. Через Мойсея промовляв Господь Святий Дух.

Господь Христос повертає нас до Бога і до Його Слова: «Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних». Господь не каже, щоб ми виробляли в собі таке ставлення, яке дозволяло би нам уподобати те, що наші вороги роблять. Господь не каже, аби наші вороги нам подобалися. Зовсім ні.

Якби нам наші вороги подобалися, то вони перестали би бути нашими ворогами, а можливо навіть стали би нашими друзями. Але Господь не закликає до байдужості і фальшивої толерантності, якою нині з нечуваною швидкістю наповнюються певні частини світу. Господь продовжує називати наших ворогів – ворогами. Нечестивці, лукаві, злоріки не можуть бути друзями віруючих. «Блажен муж, що за радою несправедливих не ходить, і не стоїть на дорозі грішних, і не сидить на сидінні злоріків»,  – каже Псалмоспівець.

Тому наказ Господа здається дуже важким і непідйомним. «Любіть ворогів своїх», – каже Син Божий. Як же можна любить ворогів? Букер Вашингтон, відомий негритянський діяч, знайшов відповідь у Христі.  Іншої відповіді насправді не існує. Любить по справжньому лише Бог. «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне», – написано в Євангелії від Св. Івана. Бог не полюбив світ безгрішний. А полюбив Він світ грішників. Фактично, тут сказано, що Бог полюбив ворогів.

Євангелістові Іванові вторить Апостол Павло: «А Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками. Тож тим більше спасемося Ним від гніву тепер, коли кров'ю Його ми виправдані. Бо коли ми, бувши ворогами, примирилися з Богом через смерть Сина Його, то тим більше, примирившися, спасемося життям Його» (Рим. 5:8-10).  Бог полюбив нас, коли ми були ще Його ворогами. І Він примирив нас із Собою через Ісуса Христа – через Христові хрест, гріб і воскресіння.

Нас Бог полюбив ще ворогами. А сьогодні ми – Його друзі, і діти, і спадкоємці Царства Небесного. І ми маємо вічне життя. І нас Господь воскресить Останнього Дня, аби дати нам вічне життя в раю. Ось така Божа любов. Ось так вона діє. «Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи. Улюблені, коли Бог полюбив нас отак, то повинні любити і ми один одного!» (1 Ів. 4:10, 11).

А Господь каже нам любити не тільки один одного, але й любити наших ворогів.  До нас Бог виявив набагато більше любові, ніж ми можемо будь-коли виявити навіть до найближчої, найбільш любої для нас людини, нічого не кажучи вже про ту любов, яку ми будь-коли зможемо виявити до наших ворогів.

Бог любив нас, коли ми були ще ворогами. Тепер ми – Його любі діти. Ми – прощені. Ми – виправдані. Христос вас підкріпляє. А отже ви можете все в Тому, Хто вас підкріпляє – у Ісусі Христі.  Христос діє у вас і через вас. У вас живе Дух Божий. А Він – Дух любові. І Він дасть вам сили любити наших ваших ворогів. І Він цю силу вам дає.

Коли наш Спаситель був розіпятий на хресті, то молився за тих, що Його розпинали: «Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!...» (Лк. 23:34). Господь молиться і за нас, коли ми, бува, грішимо. Як пише Св. Павло: «Хто ж той, що засуджує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, Він праворуч Бога, і Він і заступається за нас» (Рим. 8:34). Бог нас любить. Ісус за нас заступається.  Господній захист і благословення Божі до нас не спиняються.  Ми – Божі діти. Діти світу, діти гріха можуть нас проклинати.  Ми ж будемо їх благословляти. Чому? Бо так каже Господь, Який нас любить.

Коли наші серця Господь Святий Дух наповнює любовю, то це також означає, що ми не будемо хотіти робити зла тим, що роблять зло по відношенню до нас, по відношенню до тих, що нас ненавидять. Їм може здаватися, що в коло ненависті, в якому перебувають вони, включені всі довкола люди.  Але це – не так. Божі діти вирвані з порочного кола ненависті любовю Христовою. Тож ми робимо те, чому навчає нас сьогодні Спаситель: «Творіть добро тим, хто ненавидить вас». Це суперечить грішному розумові. Це дивує людей, які самі ненавидять нас. Вони навіть можуть з нас сміятися. Але ми робимо те, що каже Господь – ми творимо їм добро.

Останній наказ Господа на сьогодні про молитву за тих, хто нас переслідує. Господь на хресті молився за тих, що переслідували Його. Зараз кількість переслідувань у світі зростає.  Не лише на Близькому Сході від мусульман, але й на сході України – від російських терористів і їхніх прибічників, які вчиняють справжні гоніння на неправославних і навіть убивають неугодних їм протестантів. Господь каже нам сьогодні: «моліться за тих, хто вас переслідує».

Минулої неділі ми чули оповідь про Савла-переслідника Церкви, який не лише став щирим братом переслідуваних християн, алей Апостолом Христовим. Молімося за всіх, хто переслідує нас.  Бог з любові привів до Себе нас. Можливо, Господь, приведе у Своїй любові до Себе і ваших переслідників.  Адже Бог «хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди» (1 Тим. 2:4).

Важкий зараз час, любі брати і сестри. Війна та інші біди можуть лише сприяти ненависті. Як добре, що наш Господь Ісус Христос – з нами!  Як добре, що Його любов до нас ніколи не перестає! Як добре, що Він за нас заступається, нас прощає, нас підкріпляє Своїми істинними тілом і кровю під виглядом хліба та вина Святої Вечері на прощення наших гріхів і на вічне життя в Його Царстві!  Як добре, що Він дає нам Свою любов. Як добре, що ми будь-якої миті можемо прийти до Нього і пригорнутися до Нього і почути, що Він нас любить!

Як добре також, що Він нас підбадьорює, аби ми були – не називалися, а були дітьми Отця Небесного, тобто на практиці виявляли нашу віру в Христа – любовю до всіх людей, навіть до ворогів. Це – одна з відмінних рис християн. Язичники люблять тих, що люблять їх. Господь каже нам про любов митників до своїх друзів, які дають їм можливість заробити. Господь говорить про любов всередині родини або навіть церкви. Тут нічого незвичайного немає. Так живе весь грішний світ.

Але діти Божі живуть по-іншому. Ми діти Бога – Бога всемогутнього, Який «наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних». Так і наша любов виливається і на рідних, і на братів і сестер у церкві, і на ворогів. Так виявляється наша досконалість, досконалість дітей Божих. І молімося, аби й наші вороги стали дітьми Божими. Заради Христа. Амінь.


Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

суботу, 4 липня 2015 р.

Моральна кривда і нечестивість

Гомосексуалізм – інша моральна кривда, яка засуджується крізь усе Писання. Ми також згадували про «содомію» того народу, серед якого жив Лот із сім’єю. Боже покарання на те нечестиве місто був огонь із сіркою з небес. В Левиті, 20 розділі ми дізнаємося, що покарання за гомосексуалізм посеред ізраїльтян була смерть.
З Нового Заповіту ми дізнаємося, що заповідь, яка забороняла гомосексуальну діяльність була не просто церемоніальним приписом ізраїльського народу. В першому розділі Послання до римлян Апостол Павло каже: «Гнів Божий з'являється з неба на всяку безбожність і неправду[1] людей» (вірш 18). До такої нечестивості включено гомосексуалізм. «Їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне. Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові» (Римлян 1:26, 27). Переживаючи про їхню небезпечну байдужість до гріха, Павло застерігає християн у Коринті: «Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники… Царства Божого не вспадкують вони!» (1 Коринтян 6:9, 10). Бог нічого не каже про гомосексуальність, як альтернативний спосіб життя – як про гомосексуалізм хотів би дехто думати сьогодні. Натомість Він засуджує його як гріх, який заслуговує на вічний гнів і покарання.
В досліджуваному нами розділі, гомосексуалізм називається гидотою. Це – сильне слово. Єврейське слово, яке таким чином перекладене, походить від іншого єврейського слова, яке буквально означає «ненавидіти або гидувати». Іншими словами, гомосексуалізм – гидота для Бога.
Мати статеві взаємини з твариною (скотолозтво) – гріх, засуджений сильною мовою і тут, і в інших місцях Писання. Один із законів, даний Богом незабаром після давання Десяти Заповідей, каже: «Кожен, хто зляжеться з худобиною, конче буде забитий» (Вихід 22:18). Таке саме покарання вимагається в Левиті 20:15, 16). Пізніше, після того, як ізраїльтяни оселилися в краю ханаанському, одне з проклять, яке проголошував народу, зібраний на горі Евал, було таке: «Проклятий, хто лягає з усяким скотом!» (Повторення Закону 27:21).
Скотолозтво називається «паскудством», буквально замішанням. Воно руйнує межі, виставлені Богом між людьми і тваринами.

Марк Дж. Ленц Народна Біблія: Коментарі на книгу Левит




[1] Англійський переклад тут вживає слово «нечестивість». – Примітка перекладача.

пʼятницю, 3 липня 2015 р.

Благословляти - проповідувати

Отже, благословляти – означає проповідувати Слово Євангелія, сповідувати Христа і поширювати знання про Нього іншим людям. Це – священицьке служіння і постійна жертва церкви в Новому Заповіті – церкви, яка роздає це благословення проповідуванням, роздаванням таїнств, даючи відпущення гріхів і втіху, і використовуючи Слово благодаті, яке мав Авраам і, яке було його благословенням.  Оскільки він у нього вірував, то одержав благословення. Тож ми також благословенні, якщо ми в нього віруємо. І це благословення є чимось тим, про що треба хвалитися не перед світом, а перед Богом. Бо ми чуємо, що наші гріхи прощені і, що ми прийняті Богом, що Бог – наш Отець, а ми Його діти, на яких Він не хоче гніватися, але яких Він хоче визволити від гріха, смерті і всякого зла, і яким Він хоче дати праведність, життя, і Його Царство.

Мартін Лютер, з Лекцій на Галатів

четвер, 2 липня 2015 р.

Любов поступається вірі

     У Церкві є настільки мало місця для світського правління більшості, що Вальтер пише: "Коли так станеться, що буде щось вирішено або задумано щось громадою всупереч Божому Слову, тоді таке рішення і задум не мають сили, і про це треба оголосити та таке рішення анулювати".  У Церкві правлять не більшість і не меншість, а лише віра та любов. Віра правиться винятково Божим Словом. Тому не віра поступається любові, а любов поступається вірі. Все інше поступається любові.

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"