День Св. Апостола Андрія Первозванного

Сьогодні ми дякуємо Господу за святого Апостола Андрія Первозванного. Св. Андрій, брат Симона Петра, народився у галілейському селі Віфсаїді. Будучи учнем Св. Івана Христителя, Андрій став першим з Ісусових учнів (Івана 1:35-40).  В Євангеліях його ім'я з'являється на початку списків Дванадцятьох. Саме він познайомив свого брата Симона з Ісусом (Івана 1:14-42). В повному сенсі цього слова він був першим місіонером у рідному краї, а також закордоном (Івана 12:20-22).     Передання свідчить, що Андрія було замучено на хресті у формі літери Х. Вважається, що 357 року по Р. Х. його тіло було перенесено до церкви Всіх Апостолів у Константинополі, а згодом перенесено до собору в Амалфі, в Італії.  Повість Врем'яних літ, наш давньоруський літопис, зазначає, що Св. Апостол Андрій Первозванний побував і на київській землі. Наш Український Лютеранський Служебник згадує про Св. Андрія Первозванного в гімні 119 "Понад крик юрби і гамір":

Так колись Андрій апостол
Кинув дім і всю рідню,
І на нашу Україну
Приніс Добру Новину.

Молитва на День Св. Апостола Андрія Первозванного:

Всемогутній Боже!  Благодаттю Твоєю Апостол Андрій виявив послух до поклику Твого Сина про те, щоби бути Його учнем. Дай нам також, аби ми слідували в серці і житті  за Господом Ісусом, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

День Св. Ноя, нашого праотця і патріарха віри

  

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Ноя, нашого праотця і патріарха віри. Ной, син Ламеха (Буття 5:30), отримав доручення від Бога збудувати ковчег, у якому його сім'я перебуватиме у безпеці від руйнівних вод спустошливого потопу, який наведе Бог.  Ной збудував ковчег і почався дощ. Вся земля опинилася під водою, знищуючи "усяку істоту на поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазуна, і аж до птаства небесного" (Буття 7:23). 
     Після того як вода потопу спала, ковчег зупинився на горі Арарат. Коли Ной визначив, що вже безпечно (а Бог підтвердив це), Ной, його сім'я і всі тварини покинули ковчег. Потім Ной збудував вівтар і приніс жертву подяки Богові за те, що Він спас його сім'ю від знищення. Бог проголосив, що веселка на небі буде знаком Його обітниці про те, що земля більше не буде знищена подібним потопом (Буття 8:20-22; 9:8-17). Ной - праотець усіх існуючих нині людей. Ноя ми згадуємо і вшановуємо за його послух, віруючи, що Бог виконає усе сказане Ним. 

Молитва на День Св. Ноя, нашого праотця і патріарха віри:

Всемогутній і вічний Боже!  Відповідно до Твого суворого суду Ти засудив невіруючий світ через потоп, але відповідно до Твого великого милосердя, Ти вберіг віруючого Ноя і його сім'ю, усього вісім душ. Дай, аби ми завжди перебували в безпеці у святому ковчегові Християнської Церкви, щоб з усіма віруючими в Твою обітницю, ми були проголошені гідними вічного життя; через Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь. 

Зі Скарбниці щоденної молитви

Не ми приносимо, а Христос дарує

    

Навпаки ми чуємо, що тут Христос каже: «Видається за вас на прощення гріхів» У Таїнстві слід шукати і знаходити прощення гріхів на вічне життя і спомин про Господа Ісуса Христа, проповідувати Його муки допоки Він не прийде (1 Кор. 11:26). Він не каже: «Приносьте або давайте Мені щось у літургії», а навпаки: «Ви (не Я) приймайте, і ви (не Я) споживайте, ви (не Я) пийте». Ми, ми повинні отримувати і приймати те, що Він дає і дарує.

Мартін Лютер

День Св. Івана Золотоустого, єпископа і проповідника

    

Сьогодні ми згадуємо Св. Івана Золотоустого і дякуємо за нього Богові.  Св. Іван Золотоустий був провідником у Християнській Церкві IV століття. Він народився в Антіохії  приблизно 347 р. по Р. Х. і був навчений християнській вірі своєю побожною матір'ю, Антусою.  Після служіння на різних посадах у Християнській Церкві (паламарем, читцем тощо), Івана було рукопокладено до пресвітерського служіння і йому був даний обов'язок проповідувати.  Його прості, але цілеспрямовані послання знаходили слухачів далеко поза його рідним містом. 398 року по Р. Х. Іван Золотоустий став Патріархом Константинополя. Його метою була реформа Церкви, двору та міста. Ці наміри викликали конфлікт із світською владою. Врешті-решт із Константинополя його було відправлено в заслання. Але, навіть будучи віддаленим від своїх парафій і народу, Св. Іван Золотоустий продовжував писати і проповідувати аж до часу своєї смерті 407 р. по Р. Х. Останніми його словами були: "Слава Богові за все. Амінь".

Молитва на День Св. Івана Золотоустого, єпископа і проповідника:

Боже!  Ти дав  слузі Твоєму, Іванові Золотоустому, благодать проголошувати Євангеліє у красномовності та силі.  Він, будучи єпископом великих громад в Антіохії та Константинополі, безстрашно терпів ганьбу заради Твого Імені.  Подай милостиво усім єпископам і пастирям такої відмінності в проповідуванні та вірності в служінні Твоїм Словом, аби люди Твої були співучасниками божественної природи; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Проповідь на неділю Христа-Царя

           

ВІЧНА ПРАВЕДНІСТЬ І ВІЧНЕ СПАСІННЯ
      (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Послухай Мене, Мій народе, і візьми до вух, ти племено Моє, бо вийде від Мене Закон, а Своє правосуддя поставлю за світло народам! Близька праведність Моя: вийде спасіння Моє, а рамена Мої будуть суд видавати народам. Острови будуть мати надію на Мене і сподівання свої покладуть на рамено Моє. Здійміть свої очі до неба, і погляньте на землю додолу! Бо небо, як дим, продереться, а земля розпадеться, мов одіж, мешканці ж її, як та воша, погинуть, – спасіння ж Моє буде вічне, а праведність Моя не зламається! Почуйте Мене, знавці праведності, народе, що в серці його Мій Закон: Не бійтеся людської ганьби та їхніх образ не лякайтесь, бо поточить їх міль, мов одежу, й як вовну, черва їх зжере, а праведність Моя буде вічна, і спасіння моє з роду в рід! (Ісаї 51:4-8).

            Благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти (Об. 1:4). Амінь.

Дорогі брати і сестри,  коли ми слабкі в очах світу; коли у нас немає такої сильної економіки, як в могутніх країн; коли у нас немає стільки грошей, як у іноземців; коли у нас немає ядерної зброї, яку ми добровільно віддали і тим позбулися ядерного щита для оборони свого народу, то у сусідів і не лише виникає спокуса нас ганьбити і ображати в різні способи. Способів таких може бути багато: від анексії та окупації частини земель слабкого народу до різноманітних принижень на адресу такого народу і навіть кепкування з християнської віри.

Євреї дуже добре знали, що це означає – бути слабким народом. Їхня країна вже була розділена. А частина їхніх земель була захоплена ворогом. Так сталося, бо вони часто відступали від Бога, Який обрав їх на те, щоб вони були Його вибраним народом і дав їм Обіцяний Край. Коли вони були вірні Богові, то Господь їх обороняв і рясно благословляв так, що Ізраїль викликав захоплення у всіх народів і країн.

Але коли вони відступалися від Бога, то зазнавали багатьох поразок, нещасть і різних бід. Тоді на них зліталися сусідні народи і починали їх убивати, грабувати та відбирати їхні землі. Вони також ганьбили віруючих людей, глузували з їхньої віри та з істинного Бога Ізраїлю. У такі дні, коли відбувається таке глузування, коли нас ганьблять та ще й погрожують, дуже важливо пам’ятати навіть не про те, чому такі речі або події відбуваються, а важливо пам’ятати про те, ким ми є, хто ми такі і які наші взаємини з Богом. 

Важливо завжди пам’ятати про те, що ми – грішники. Ми були зачаті і народжені в гріхові. Гріх – це наче невилікована спадкова хвороба, яка переслідує нас від дня зачаття і аж до самої смерті. А спасіння від гріха ми маємо лише в Христі. Варто нам про це забути, як може початися наша власна історія відступництва або й історія відступництва нашої сім’ї або й роду.                                                                                                     

Історія Старозаповітної Церкви свідчить, що найбільші проблеми в житті народу з’являлись тоді, коли він відступався від Бога. Але навіть у час найбільшого відступництва, як-от у часи Ахава та його кровожерної дружини, Єзавелі, Бог зберіг ув Ізраїлі все-одно залишалось сім тисяч вірних чоловіків, які не схилили свої коліна перед Ваалом.

Так само і в радянські часи, часи жахливої сваволі комуністичного режиму, масових переслідувань будь-якого інакомислення, Голодомору українського народу і відступництва від Христа багатьох людей, все-одно залишались вірні Богові люди, які не ставали на коліна перед комуністичним ученням і не відрікались Христа-Спасителя.

Проте їхнє життя теж не було солодким. Пророків у Старозаповітному Ізраїлі часто переслідували і навіть убивали. Так само й нині часто збуваються щодо Божих вірних слова нашого Господа із Нагірної проповіді: «Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами» (Мт. 5:11, 12). 

У важкі часи, особливо в час переслідувань і гонінь Господь завжди підбадьорює Свій народ, покріпляє Своїх віруючих дітей. Сьогоднішні слова з Книги Св. Пророка Ісаї якраз таке підбадьорення. Господь кличе народ прислухатися до Нього. Він кличе слухати Його настільки пильно, щоб послання Його брати наче у власні вуха.

Бог обіцяє подати і Закон, і правосуддя. Це важливі слова для всіх, хто перебуває в утиску. Тут ці два слова слід розуміти правильно. Слово Закон у Біблії використовується як у вузькому так і в широкому значенні. Вузьке значення – це саме Закон, Який був даний Богом через Мойсея. А широке значення – це все Писання, Боже Слово. Оскільки Бог дав Закон уже через Мойсея, то тут Він обіцяє подати Слово, яке буде поєднане із правосуддям, що стане Світлом народам.

Якби Господь тут говорив про правосуддя, яке стане острахом народам, то можна було б думати про те, що тут Господь говорить про те, що Він судитиме всі народи відповідно до справедливого Закону Мойсея, найсправедливішого закону на світі. Але Він тут обіцяє таке правосуддя, яке стане світлом народам.

Тут Бог через Свого пророка говорить про Христа і утішає грядущим Христом не лише юдеїв, але й усі народи землі. В Євангелії від Св. Івана про виконання цього пророцтва: «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. Воно в Бога було споконвіку. Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього. І життя було в Нім, а життя було Світлом людей. А Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його» (1:1-5).

Бог дав Своє Слово, Свого Єдинородного Сина. А з Ним і дав Він Своє виняткове, особливе правосуддя – правосуддя з благодаті. За наші гріхи ми мали би бути засуджені до смерті, тимчасової і вічної – до вічних мук в аду. По справедливості нас мало би чекати не світло, а зовнішня темрява пекла, де лишень плач і скрегіт зубів.

Але «так…Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16). Божа любов – настільки велика і невимовна, що Він віддав за всіх нас Свого Сина Улюбленого. Христова любов до нас настільки безмежна, що Він на Себе забрав усі до одного наші гріхи і поніс за них усі страшну кару від Бога.

На хресті на Сина Божого вилився гнів за всі провини і переступи усіх нас проти Бога і проти наших ближніх. У Віфлеємі з’явився Закон-Слово у плоті. На Голгофі здійснилось правосуддя для всіх народів, де місце всіх народів зайняв Божий Син і поніс кару Божу за ціле людство. Як промовляє Св. Апостол Іван: «Він ублагання за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу» (1 Ів. 2:2).

На хресті Голгофи Ісус Своєю святою і невинною кров’ю обмив усі наші гріхи і помер на місці кожного з нас і замість кожного з нас. Його жертва була свята і повна. «Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, вона бо тримати Його не могла», – проповідував незабаром по Христовому воскресінні інший свідок Христового воскресіння, Апостол Петро (Дії 2:24).

Ось чому Боже правосуддя є світлом народів. Бо Сам Бог Син стає під суд, аби ми і всі, хто вірує в Ісуса Христа не були оголошені винними, а були оголошені виправданими. Це  чудове і світле правосуддя – маючи гріхи - не бути проголошеним винним, а бути проголошеним праведним заради Христа!

Немає такого народу, за який би не помер Божий Син. Немає такої людини, яка би увірувала в Христа і не була б виправдана.  Як каже ще один Апостол, Св. Павло: «Всі згрішили, і позбавлені Божої слави, але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі» (Рим. 3:23, 24). Кожен, хто вірує в Христа – виправданий від його гріхів і має Христову праведність, і воскресіння, і вічне життя.

Господь каже: «Близька праведність Моя». Праведність Господня справді близька і в часі, і в просторі. Бо незважаючи на те, хто вірує в Христа, чи Ісая, який живе за 700 років до Христа, чи ви і я, що живемо майже через 2000 років після Христового розп’яття і воскресіння – Христова праведність близько. Вона стає нашою вірою. Вона лине до нас із Христового Євангелія.  Ми причащаємось нею у Христовому істинному тілі та істинні Христовій крові, які споживаємо щонеділі у Святій Євхаристії.

Близька праведність Христова і вона не лише близька. Вона – вічна. Вона для євреїв, і для далеких островів, вона для американців і для китайців, для українців і для мешканців Південної Америки – для всіх хто вірує в Христа. І вона триває на вічні віки. Господь підбадьорює нас сьогодні, щоб ми не звертали уваги на ту ганьбу, якою нас намагаються обчорнити інші люди, невіруючі та відверті слуги диявола.

Вони можуть верзти, що хочуть, вони можуть нас обвинувачувати в будь-яких гріхах на свій власний смак. Але ми можемо відповісти і сказати: «Це правда. Я – грішник. Але Сам Божий Син обмив усі до одного мої гріхи Своєю божественною кров’ю і зодягнув мене у Свою праведність. Через це я прощений, чистий і виправданий. Я – праведний вірою в мого Господа Ісуса Христа. І навіть, якщо в моєму тілі далі живе гріх, гріх я не люблю. Гріха я з усіх сил уникаю. Але я люблю Христа, бо я – Божа дитина, усиновлена через Христа.

Через це я не лякаюсь ваших погроз про те, що Бог на мене гнівається. Він на мене не гнівається, а усміхається. Бо бачить не просто мене, а бачить Христа, Свого Улюбленого Сина. Ісая, Його пророк, дуже чітко, ще за сім сотень літ до воплочення Божого Сина, отримав це слово і нам передав, аби ми були бадьорі і радісні, і бачили не темряву і пекло, а небеса і Христа, нашого Спасителя».

Через Ісаю, любі брати і сестри, Господь обіцяє всю цю ганьбу, усе, що пов’язане з гріхом поточити так, як точить міль одежу і буде пожерта, як черва жере вовну. Іншими словами, вони будуть знищені у час Христового повернення у славі. Господь каже: «Небо, як дим, продереться, а земля розпадеться, мов одіж, мешканці ж її, як та воша, погинуть, – спасіння ж Моє буде вічне, а праведність Моя не зламається!»

Христова праведність і Христове спасіння – вічне. Любі віруючі в Христа, ви маєте цю вічну праведність, і ви маєте вічне спасіння. Хай надія ваша далі буде на Христа, на Його рамена, на Його пробиті цвяхами руки і ноги. Не бійтесь обвинувачень диявола і світу, а в радості чекайте на повернення Христа у славі. Прийди, Господи Ісусе! Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь (Об. 22:21).

День пам'яті жертв Голодомору-Геноциду українського народу

Сьогодні ми поминаємо жертв Голодомору 1932-1933 років, Геноциду українського народу, а також жертв усіх політичних репресій та нищень українства, на які було щедрим ХХ століття, століття богоборчих ідеологій і їх застосування на практиці більшовицькими окупантами до вінця Божого творива - людини. За традицією у цей день о 16 годині ми виставляємо свічки пам'яті на наших підвіконнях, аби нагадати про те, до якого народу ми належимо, про мільйони наших невинно-убієнних одноплемінників і про нашу відповідальність докладати всіх сил, аби наш рідний край, Україна, була богобоязливою, незалежною і демократичною, щоби ніколи більше такі і подібні події не повторились.

    Молитва на цей день:

     Всемогутній і вічний Боже, Правителю людей і народів!  У покорі звертаємося до Тебе в цей день, коли ми згадуємо мільйони наших співвітчизників, які були вбиті російським, безбожним, окупаційним режимом у штучному голоді, тюрмах і концтаборах.  Просимо Господи благословити нас, аби над нашим краєм не панували вороги та окупанти.  Благослови Господи нас достатком і благодатно тримай Свою правицю захисту над нами.  Допоможи всім нам пізнати і визнати, що свобода, процвітання та інші благословення приходять від Тебе і вчини нас вдячними до Тебе за всі Твої дари.
     Ми сповідуємо Господи, що ми цілковито не заслуговуємо на Твої благословення.  Безбожність, похітливість, крадіжки, убивства, інші явні та приховані гріхи й злочини є ганьбою нашого рідного краю і разом із іншими людьми ми можемо лише схилитися в ганьбі перед Тобою. Милосердний Отче!  Заради Ісуса прости нам наші особисті гріхи і наші національні гріхи. Просвіти нас Твоїм Словом. Вчини нас вірними громадянами України та гідними членами спільноти серед якої ми живемо. Дай, щоби завжди на першому місці в нашому житті був Ти, благодатний Бог.  Навчи нас жити в рідному краї і захищати його так, як личить дітям Божим. Дай нам християнського відродження, і дай нам звернути до Тебе серця мільйонів людей, які живуть у невірстві.
      Коли наша пам'ять повертається до невинно убієнних, замордованих наших земляків, до тих, хто помер за наші свободи, учини нас вдячними та покірними. Дай нам сил робити все, аби зберегти свободу. Вчини нас старанними у молитві за Україну і за тих, хто має владу. Зупини тих, хто прагне вести український народ на війну проти Тебе і Твого Слова і благослови тих, що є Твоїми вірними слугами.  Дай нам сил свідчити, аби спаслися не тільки ті, хто вже є християнами.  Дай нам сили свідчити Твоїм Законом і Євангелієм, аби й ті, що поки що не вірують в Тебе, були приведені до вічного життя через віру в Христа Спасителя.  Заради Ісуса. Амінь.

Св. Климента Римського, пастиря і єпископа

    

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Климента Римського, пастиря і єпископа Риму. Св. Климента (прибл. 35-100 р. р. по Р. Х.) пам'ятаємо, як учня Св. Павла, який установив взірець апостольської влади, що панувала в Християнській Церкві впродовж  І і ІІ століть. Він також наполягав на тому, аби в центрі поклоніння Церкви та євангелізації перебував Христос. В листі до християн у Коринті він наголошував на центральності Ісусової смерті та воскресіння: "Не зводьмо очей з крові Христової, розуміючи наскільки вона дорогоцінна для Його Отця, бо пролита була вона за наше спасіння і принесла благодать покаяння всьому світові" (1 Климента 6:31).  Перед тим як померти мученицькою смертю (його втопили на засланні в Херсонесі - тепер м. Севастополь, Україна), Климент виявив непохитну, Христоподібну любов до Божого викупленого народу і надихав майбутні покоління далі розбудовувати Церкву на основі пророків і апостолів, наріжним каменем якої є Христос.

Молитва на День Св. Климента Римського, пастиря і єпископа:

     Всемогутній Боже!  Твій слуга, Климент Римський закликав Церкву в Коринті до покаяння і віри, аби об'єднати їх у християнській любові. Дай, аби Твоя Церква могла бути закорінена у Твоїй правді присутністю Святого Духа і залишалася непорочною у Твоєму служінні аж до приходу нашого Господа Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Коли починаються смертні гріхи

(Коли ми задовольняємо свої пожадливості та отримуємо від них насолоду і шукаємо можливість, щоб дозволити їм панувати), тоді вони стають смертними гріхами (Рим. 8:13, Як. 1:15). Бо немає місця правдивому каяттю і вірі там, де пожадання тіла правлять і їм служать так, що вони починають діяти (1 Тим. 1:19; 5:8; 2 Петр. 1:9). Правдивий та належний характер віри полягає в тому, що вона не хоче чинити, збирати гріхи та перебувати в них, а радше прагне праведності, яка відпускає гріхи та від них визволяє. Тож там, де немає правдивого каяття, там Святий Дух проголошує дуже серйозний вирок (Єр. 5:3; Рим. 2:5, 9; Лк. 13:3; Об. 2:5). А там, де немає правдивої віри, там немає ні Христа, ні Святого Духа, ані Божої благодаті, і немає прощення гріхів та спасіння. То що ж тоді там є? Там, безсумнівно, є Божий гнів, смерть і вічний осуд, допоки ті, що відпали, знову не повернуться до Бога (Кол. 3:6; Рим. 8:13) Тож... смертні гріхи трапляються і у відроджених людей, а саме тоді, коли виганяється і втрачається віра, Христос і Святий Дух.

Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства

День Св. Архистратига Михаїла та всього війська небесного

    

Сьогодні ми дякуємо Господу за Архангела Михаїла та всіх святих ангелів.  Ім'я Архангела Михаїла означає: "Хто такий як Бог?" Про Михаїла згадано в Даниїла (12:1), а також в Юди (в. 9) та в Об'явленні (12:7).  Даниїл зображує Михаїла, як ангельського помічника Ізраїлю, який веде битву проти сил зла.  В Об'явленні Михаїл та його ангели воюють проти сатани і нечистих ангелів та завдають їм поразки, скидаючи їх із небес.  їхня перемога стала можливою  через Христову перемогою над сатаною в Христовій смерті та воскресінні, - перемогу, яка була проголошена голосом з небес: "Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його" (Об'явлення 12:10).  Разом із Михаїлом часто згадують Гавриїла і Рафаїла, інших головних ангелів або ж архангелів, які оточують престол Божий.  Передання називає Михаїла покровителем і захисником Церкви, особливо захисником християн в годину смерті.

    Молитва на День Св. Архистратига Михаїла та всього війська небесного:

      Вічний Боже!  Твоє мудре планування учинило та запровадило служіння людей і ангелів у дивовижному порядку. Милостиво дай нам, щоби так само як Твої святі ангели завжди служать Тобі на небесах, щоби Твоїм призначенням вони також допомагали та захищали нас тут на землі; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом. Один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Церква - і грішниця, і свята

    

У своєму вченні, молитві та віруванні Церква сповідує, що вона – грішниця перед Богом і, що вона часто помиляється і грішить. Але Христос є сама істина і Він не може ані обманювати, ані грішити. Тож наскільки Церква живе і промовляє у Слові та вірі в Христа, вона – свята і як каже Св. Павло (1 Кор. 7:34), праведна в дусі. А наскільки вона діє і промовляє без Христового Слова і віри – вона помиляється і грішить. Та хто виводить статю віри з грішного вчинку та слова Церкви, паплюжить і Церкву, і Христа, як обманщиків.

Мартін Лютер

Проповідь на неділю торжествуючих святих

                                   

ПИЛЬНУВАТИ У БЛАГОДАТІ

              (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці свої, та й пішли зустрічати молодого. П'ять же з них нерозумні були, а п'ять мудрі. Нерозумні ж, узявши каганці, не взяли із собою оливи. А мудрі набрали оливи в посудинки разом із своїми каганцями. А коли забаривсь молодий, то всі задрімали й поснули. А опівночі крик залунав: «Ось молодий,  – виходьте назустріч!» Схопились тоді всі ті діви, і каганці свої наготували. Нерозумні ж сказали до мудрих: «Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці ось гаснуть». Мудрі ж відповіли та сказали: «Щоб, бува, нам і вам не забракло, – краще вдайтеся до продавців, і купіть собі». І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весілля з ним, – і замкнені двері були. А потім прийшла й решта дів і казала: «Пане, пане, – відчини нам!» Він же в відповідь їм проказав: «Поправді кажу вам, – не знаю я вас!» Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський!» (Євангеліє від Св. Матвія 25:1-13).

            Благодать вам і мир (1 Сол. 1:1). Амінь. 

Дорогі брати і сестри,  хтось був сказав, що неможливо марнувати час, не завдавши шкоди вічності. Псалмоспівець проголошує: «Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре!» (89:12) Але як ми лічимо наші дні? Скільки ми марнуємо годин, днів, років і різних нагод, аби наша вічність була іншою, аніж того хоче світ і диявол, наш одвічний ворог?

Справді, ті люди – мудрі, які вміють лічити свої дні не за допомогою календарів чи годинників, а з огляду на те, що каже Бог і на те, що Він для нас учинив і далі робить. В сьогоднішньому нашому Євангелії Господь кличе нас пильнувати, бо ми не знаємо ні дня, ні години Його повернення у славі. Тож до того часу, як ми повернемось, нам варто мати серце мудре, як каже Псалмоспівець або бути мудрими дівами, а не дівами нерозумними з нашого Євангелія.

Які люди є мудрими? Якщо ми поставимо це питання світові, то він може навести приблизно таку відповідь: «Розумний – це той, хто потрапляє у проблеми, але потім з них виплутується, а мудрий – це той, хто в проблеми не потрапляє».

Відповідно до  такого визначення, маса пророків була б просто якимись останніми дурнями, адже їхнє життя було не просто сповнене проблем. Проте Господь до тих, кого світ вважав за мудрих промовляв: «Через те й мудрість Божа сказала: Я пошлю їм пророків й апостолів, вони ж декого з них повбивають, а декого виженуть, щоб на роді оцім відомстилася кров усіх пророків, що пролита від створення світу, від крови Авеля аж до крови Захарія, що загинув між жертівником і храмом!» (Лк. 11:49-51).

Мудрість світу разюче відрізняється від мудрості, про яку говорить Бог. Адже мудрість, про яку говорить Бог, починається зі страху до Нього, як написано: «Страх Господній – початок премудрости, нерозумні погорджують мудрістю та напучуванням» (Пр. 1:7).  Початок мудрості полягає в страху Божому, а всі скарби премудрості, сказано в Писанні, сховані у Божому Сині, в Ісусі Христі (Кол. 2:3).

Мудра людина в очах Господніх та яка боїться Бога і знає Христа, а отже любить Бога, Який «так… полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16). Про цю любов каже Апостол в іншому місці: «Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи» (1 Ів. 4:10).

Божа любов ще називається благодаттю. Ми всі згрішили. Від часу гріхопадіння наших прабатьків Адама і Єви, ми народжуємось у гріхах. І ми грішимо щодня. А оскільки заплата за гріх – смерть, ми всі приречені до смерті, як тимчасової, так і вічної. Без Бога ми у безвихідному становищі. Але слава благодатному Господу!

Господь Святий Дух через Апостола каже: «А де збільшився гріх, там зарясніла благодать» (Рим. 5:20). Тобто, хоча ми й грішимо, Божа любов усе-одно настільки велика, що кров’ю Христовою вона покриває усі наші гріхи. Коли ми визнаємо наші гріхи і віруємо в Христа, то  «кров Ісуса Христа, (Божого) Сина, очищує нас від усякого гріха» (1 Ів. 1:7).

А де є прощення гріхів, де є кров Христа, там є і Христове воскресіння, і вічне життя, і праведність, і Царство Небесне. Царство Небесне каже Господь подібне до десяти дів. Господь тут говорить про видиму Церкву. У цьому Царстві, тобто у Церкві є десять дів. Десять у Писанні – число повноти, тож Син Божий має на увазі всіх людей, які називаються християнами.

Проте назва сама по собі ще нічого не значить. Всі діви у нашій притчі мають світильники. Тобто всі мають назву християн. Різні соціологічні опитування зазначають, що майже 90 відсотків українців називають себе християнами. Це, напевно, означає, що вони принаймні охрищені і хоча б колись ходять до церкви, бодай на Різдво і на Великдень, або хоча б на Великдень, коли українські церкви буквально оточені рядами парафіян із великодніми кошиками.

Але сама назва, як ми це бачимо далі в притчі, ще нічого не означає. Світильники самі по собі світла не дають. Якщо із собою взяти лампочку на пікнік до лісу, а джерела енергії не буде, то лампочка ніякої користі не принесе і світла не буде.  Так само і світильники – якщо в них буде оливи, то вони світити не будуть.

Мудрі діви у притчі, тобто справжні віруючі, беруть із собою оливу. А нерозумні діви, тобто номінальні християни, ходять із порожніми руками – оливи у них немає.  Тобто у істинних віруючих є благодать, а у номінальних віруючих її немає.  Тож справжні віруючі ходять з благодаттю Божою, з Його любов’ю, а фальшиві віруючі ходять з порожніми руками і без Божої любові, навіть тоді, коли хваляться, що вони християни.

Але де береться благодать?  Вона – у Христі. Як написано: «І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця… А з Його повноти ми одержали всі, а то – благодать на благодать» (1:14, 16). Тобто ми одержали невичерпне джерело, і навіть переповнене джерело благодаті у Христі.  Це джерело виливається на всіх, але отримати благодать можна лише вірою.

Тож, коли є Христос, тоді є і благодать Божа. А Христос є тоді, коли є віра в Нього. Особливість благодаті в тому, що вона дається безкоштовно. Вона дуже дорога і навіть дорогоцінна, бо Христос – Єдинородний Божий Син, істинний Бог та істинна людина в одній Особі. І Він – воплочення благодаті.

Поза Христом – благодаті немає. Вона є в Отця, і є в Сина, і є в Святого Духа, але світові, тобто всім нам благодать доступна лише у Христі. Діла благодаті не мають. Мощі святих благодаті не мають. Святі місця, з Ізраїлем включно, благодаті не мають. Отже й паломництва і все інше на світі благодаті не мають.

Диявол і світ нас можуть переконувати, що вони можуть нам дати оливу – благодать в багатьох інших особах або місцях поза Христом. Але це – обман, при чому обман дуже популярний, яким вони вміло користуються і зводять величезні маси людей. 

Святий Дух чітко каже, що благодать для нас – у Христі і лише в Ньому. Але як нам реально отримати благодать, яка в нашій притчі називається оливою? Через віру в Христа!  Як каже Апостол: «Всі згрішили, і позбавлені Божої слави, але дарма виправдуються (Божою) благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі» (Рим.3:23, 24). Ми одержуємо благодать, віруючи в Ісуса Христа розп’ятого і воскреслого. 

І ця благодать нам дається через віру. Мудрі діви вони мають цю благодать, бо вони вірують у Христа. Вони отримують оливу, благодать через Слово. Вони приймають цю оливу, благодать у Святому Причасті, коли з розкаяним серцем і упованням на Сина Божого, причащаються істинними тілом і кров’ю Сина Божого, Який промовляє: «Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня. Бо тіло Моє – то правдиво пожива, Моя ж кров – то правдиво пиття. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є,  –той в Мені перебуває, а Я – в ньому» (Ів. 6:54-56). 

Ці мудрі діви – ви, любі віруючі брати і сестри, що маєте із собою завжди оливу, Божу благодать, Божу невимовну любов у Христі. Ви не просто називаєтесь християнами, ви довіряєте кожному Божому слову, ви уповаєте на Христа. А немудрі, це – ті, що не мають оливи, Божої благодаті, не люблять Слова Божого і не прагнуть євхаристійної поживи у тілі та крові Божого Сина.

Але ми всі знаємо, що Син Божий повернеться. І ось – усі діви засинають. Засинають мудрі діви. Засинають і нерозумні діви. Помирають істинні віруючі. Помирають і номінальні християни. До повернення Христа у славі усі люди помиратимуть. А коли Він повернеться, то воскреснуть усі.  

Господь нам каже про те, що станеться із двома видами християн – істинних і номінальних. Він каже про те, що від голосу приходу Нареченого, прокинуться усі. Сплячих тоді не залишиться ні одного.  Усі люди воскреснуть. Усі ті, що називалися християнами, воскреснуть. Однак у пробудженні лише мудрі діви мають оливу і лише вони запалюють свої каганці, аби зайти на весілля до Нареченого.

            Нерозумні діви оливи не мають, тож їхні каганці світити їм не можуть і зайти на весілля вони не можуть. У віруючих є благодать, а отже є прощення гріхів, і праведність, і плоди віри і їх Божий Син запрошує увійти до Свого Царства.  Але віри достатньо лише для їхнього спасіння. Їхньою вірою і їхніми заслугами ніхто інший спастися не може. Благодаттю вони поділитися не можуть, бо її дає лише Бог у Христі ще в цьому житті. А по смерті благодать не дається. Дається лише спасіння по благодаті.

            Тож нерозумні діви, усі номінальні віруючі, які відкидали благодать у цьому житті, не прагнули Євангелія у Слові і Таїнстві, залишаються у воскресінні поза Небесним Банкетом, тобто поза Царством Божим і поза вічним життям. І тоді вже жодні благання не допомагають, бо відповідь Христа – сувора: «Поправді кажу вам, – не знаю я вас!» 

            Який люблячий Господь, що кличе нас сьогодні, аби ми пильнували, щоб наші каганці, наше особисте християнство, було наповнене оливою – благодаттю Божою, невимовною Христовою любов’ю і Самим Христом. Бог дає нам Свою любов по вінця, щедро, мірою повною, добре натоптаною. У Христі і заради Нього. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами. Амінь! (1 Сол. 5:28).

Про службу Божу і Євхаристію в ранній Церкві (1)

        

         Закінчивши молитви, ми вітаємо один одного поцілунком. Потім до Правителя Братів[1] приносять хліб і чашу води та (чашу) вина, змішаного з водою, а він, узявши їх, прославляє Отця Вселенної через Ім’я Сина і Святого Духа, і приносить подяку упродовж певного часу за те, що ми пораховані гідними прийняти це від Нього. Коли він закінчує молитви та подяку, то всі присутні погоджуються з ним, кажучи: «Амінь». Амінь по-гебрейському означає «Хай так буде». А коли Правитель віддав подяку і люди погодились, то ті, кого називають дияконами, дають кожному частину євхаристійного хліба і вина та води, а потім відносять їх до тих, що відсутні.
              А пожива  ця називається серед нас Євхаристією і нею нікому не дозволяють причащатися крім тих, хто вірує, що те, чому ми навчаємо, є істинним і тих, що отримали омиття, яке призначене для відпущення гріхів і відродження і які провадять таке життя, яке передав нам Христос. Бо ми це не приймаємо, як звичайний хліб і звичайний напій, але в спосіб, подібний до того, як Ісус Христос, наш Спаситель, будучи воплоченим Божим Логосом, набув і плоть, і кров для нашого спасіння, так і нас було навчено, що пожива євхаристійна через слово молитви, що від Нього, і якою наша плоть і кров живиться перетворенням, є плоть і кров того Ісуса, Який воплотився. Бо Апостоли у споминах, які складені ними і які називаються Євангеліями, таким чином передали те, що було їм заповідане: що Ісус узяв хліб і подяку віддавши, сказав: «Робіть це на спомин про Мене, це – Моє тіло». І так само, взявши чашу і подяку віддавши, сказав: «Це – Моя кров» і подав це лише їм.

  

Юстин Мученик, з Апології

---

[1] Пастиря.

Віра - благодатний дар Божий

    

   Віра від початку до кінця - благодатний дар Божий. Вона не має існування поза Словом Божим, яке її творить і яке вона обіймає (Рим. 10:17). Це не так, наче Бог виконав Свою частину у здійсненні спасіння, а тепер ми у відповідь виконуємо свою частину. Навіть відповідь, тобто прийняття Божого дару - сам по собі дар (Фил. 1:9) від Отця, Який через Свого Духа (1 Кор. 12:3) притягує людей до Свого Сина.
    Початки віри в нас (навернення) не настають з наших власних ресурсів. Ані триває віра через них. Приведення людини до віри - настільки ж дія Божого творення, як було створення світла з темряви (2 Кор. 4:6; пор. Буття 1:3). Невіруючий грішник, мертвий у переступах і гріхах (Еф. 2:1-3), не може "ухвалювати рішення приймати Ісуса" або вирішувати "співпрацювати зі Святим Духом" у наверненні, як мертвий Лазар не міг, ретельно зваживши всі за і проти, сам себе оживити (Івана 11). Віра - духовне життя і його може дати лише творчий голос Того, Хто Сам є Воскресіння і Життя. 

Курт Маркворт, «Спасенна істина: доктрина для мирян»

День Св. Юстиніана, християнського правителя і сповідника Христового

    

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Імператора Юстиніана, який правив Сходом від 527 по 565 роки по Різдві Христовім. Разом зі своєю дружиною, Феодорою, він відновив красу та велич візантійського двору. За його правління імперія пережила епоху відродження, значною мірою завдяки його амбіціям, розуму та сильним релігійним переконанням. Юстиніан також намагався принести єдність у розділену Церкву. Він захищав право-учительне християнство і прагнув згоди між різними сторонами у Христологічних суперечках про взаємини між божественною і людською природами Христа. За його царювання було проведено V Вселенський Собор, який цю суперечку розглянув.

Молитва на День Св. Юстиніана, християнського правителя і сповідника Христового:

Господи Боже,  Отче небесний!  Через керування християнських правителів таких як імператор Юстиніан, Твоє Ім'я вільно сповідується посеред нашого народу. Дай, аби ми завжди обирали гідних провідників, які би служили Тобі вірно в нашому поколінні і ухвалювали мудрі рішення на добро Твого народу; через Ісуса Христа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Євхаристія - істинний хліб та істинне тіло

Так само як слова "Цей чоловік - Бог", які стосуються Христа, означають: "Цей чоловік - буквально Сам  Бог (з огляду на особовий союз) і буквально природна людина, Христос - істинна людина та істинний Бог, то так само і слова: "Цей хліб - Христове тіло" означають: "Цей хліб є буквально Христове тіло таїнственно ( з огляду на таїнственний союз), і буквально хліб природньо. Євхаристія - істинний хліб та істинне тіло.  До чудесного благословення п'ять хлібів і рибин, правдою було таке: "Та пожива не є поживою для тисяч; після благословення істинним стало таке: "Ця пожива  - пожива для тисяч". До благословення той хліб не був тілом Христовим. Після благословення - цей хліб є Його тіло.

Чарльз Краут, Консервативна реформація