Рости на спасіння (проповідь)

четвер, 31 грудня 2009 р.

НОВОРІЧНИЙ ПОДАРУНОК


Гарний новорічний подарунок отримали прихильники лютеранського богослов'я та якісної християнської книги - Фундація "Лютеранська спадщина" видала українською мовою черговий том Народної Біблії. Цього разу це коментарі на Послання Св. Апостола Павла до галатів та на Послання Св. Апостола Павла до ефесян. Книга написана професором Арміном Пеннінґом, який вже відомий українським читачам своїми коментарями на Послання Св. Апостола Павла до римлян.  Замовити книгу можна, написавши на мою адресу.  Зичу всім вам щасливого, благословенного Нового року та приємного читання!

середа, 30 грудня 2009 р.

ДЕНЬ СВ. ПРОРОКА ДАНИЇЛА


Сьогодні ми згадуємо св. пророка Даниїла. Даниїл і троє юнаків, Шедрах, Мешах і Авед-Неґо належали до еліти народу Юдеї, який було забрано у вавилонську неволю. Але навіть у чужому краю вони залишалися вірні єдиному правдивому Богові у своїй побожності, молитві та житті. Через таку непохитну вірність перед обличчям поганського ідолопоклонства, трьох юнаків було вкинуто у розпалену піч, з якої вони були врятовані Господом і вийшли неушкодженими (Даниїла 3).  Подібним чином Даниїла було вкинуто до лев'ячої ями, з якої він також був урятований (Даниїла 6).  Благословенні у всіх своїх починаннях Господом - і, незважаючи на ворожнечу деяких людей - Даниїл і троє юнаків піднялися до високих посад у Вавилоні (Даниїла 2:48-49; 3:30; 6:28).  Зокрема, Даниїлові Господь об'явив тлумачення снів і знаків, які давалися цареві Навуходоносорові і цареві Валтасарові (Даниїла 2, 4, 5).  Самому Даниїлові Господь дав видіння останніх часів.

Зі Скарбниці щоденної молитви

понеділок, 28 грудня 2009 р.

НА НЕБЕСАХ ГРІШАТЬ?!


Слухаючи нещодавно проповідь одного зі священиків великої і традиційної конфесії, здивувався із умовиводу останнього.  Промовивши фразу: "Коли скаже проти Духа Святого, не проститься того йому ані в цім віці, ані в майбутнім!", отець видав свій коментар про те, що треба молитися за померлих християн, бо в майбутньому віці [з контексту Писання випливає: на небесах або у воскресінні] вони теж можуть говорити проти Святого Духа.  А як же тоді слова про вічне життя в Новому Єрусалимі з Об'явлення 21:23-27: "І місто не має потреби ні в сонці, ні в місяці, щоб у ньому світили, слава бо Божа його освітила, а світильник для нього Агнець.  І народи ходитимуть у світлі його, а земські царі принесуть свою славу до нього.  А брами його зачинятись не будуть удень, бо там ночі не буде.  І принесуть до нього славу й честь народів.  І не ввійде до нього ніщо нечисте, ані той, хто чинить гидоту й неправду, але тільки ті, хто записаний у книзі життя Агнця"? Подібних місць у Писанні багато.  Гріх проти Святого Духа - відкидання Євангелія. Звідси - відсутність віри, а отже й відсутність спасіння. Про це й навчає Христос Спаситель. На небесах невіруючих не буде. Не буде і богозневаги проти Святого Духа, як  і немає там гріха взагалі.

середа, 23 грудня 2009 р.

МОЛИТВА ДНЯ

Боже любові! Ті, що перебувають у любові - перебувають у Тобі, а Ти перебуваєш у них. Дай нам такої досконалої любові до Тебе і до наших ближніх, щоб із наших сердець був відкинутий усякий страх і, щоб ми, з упевненістю, могли привітати Тебе у День Суду; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

четвер, 17 грудня 2009 р.

СВЯТИЙ ІВАН ДАМАСКИН

Сьогодні ми згадуємо Святого Івана Дамаскина (675-749 р. р), великого упорядника православних сповідань і останнього великого грецького богослова. Будучи уродженцем Дамаску, Іван покинув впливову посаду на ісламській державній службі, щоб присвятити своє життя християнській вірі.

Приблизно 716 року Господнього він вступив у монастир поза Єрусалимом і був висвячений на священика. Коли візантійський імператор Лев Ісавр 726 року Господнього видав постанову, яка забороняла ікони (образи), Іван такій постанові вчинив опір. У своїх Апостольських бесідах він доводив легітимність шанобливого ставлення до образів, що принесло йому пізніший осуд від Іконоборчого Собору 754 року Господнього.

Іван також писав праці на захист православної віри проти сучасних єресей. До того ж він був обдарований автор гімнів і зробив свій внесок у літургію Візантійських церков. Його найбільша праця - Джерело мудрості, стала масивною збіркою істин від попередніх християнських богословів, що покривала практично кожну доктринальну тему. Підсумок Іваном Дамаскином православної віри залишив тривалий слід і в Східній, і в Західній Церкві.

Зі Скарбниці щоденної молитви

понеділок, 14 грудня 2009 р.

ХРИСТОС - МОЯ ПРАВЕДНІСТЬ, А Я - ЙОГО ГРІХ


А тепер я хотів би знати, чи душа твоя, яка стомлена від її  особистої праведності, вчиться оживати праведністю Христовою та їй довіряти.  Бо у наш вік багатьох людей вражає спокуса самовпевненості - особливо тих, що з усієї сили намагаються бути справедливими та добрими, не знаючи праведності Божої, яка найщедріше та безкоштовно дається у Христі.  Вони самі намагаються чинити добро, аби потім стати перед Богом, будучи одягнутими у власні чесноти та заслуги. Таким був і я - і донині я борюся проти цієї помилки, яка ще й досі неподолана.

Тому, мій дорогий монаху, пізнай Христа і Того розп'ятого. Навчися Його славити і, втративши надію на себе, скажи: "Господи Ісусе - Ти моя праведність, а я - Твій гріх. Ти забрав на Себе те, чим Ти не був, а мені дав те, чим я не був".  Остерігайся прагнути такої чистоти, що не захочеш  дивитися на себе, як на грішника... Бо Христос живе лише у грішниках. Задля цього Він зійшов з небес, де Він перебував серед праведних, щоб мешкати посеред грішників. Бо навіщо ж було Йому помирати, якщо ми можемо добитися чистого сумління своїми ділами та стражданнями? Тож мир ти знайдеш тільки в Ньому і лише тоді, коли втратиш надію на себе самого і на свої діла.  До того ж ти навчишся від Нього, що так само, як Він прийняв тебе, то так само Він учинив твої гріхи Своїми, а Свою праведність Він учинив твоєю.

Мартін Лютер, З листа до Ґеорґа Шпенляйна, 8 квітня 1516 року.

неділя, 13 грудня 2009 р.

ПРОПОВІДЬ НА НЕДІЛЮ СВ. АПОСТОЛА АНДРІЯ ПЕРВОЗВАННОГО


            
                          ЗЛОВЛЕНИЙ, ЩОБ СТАТИ ЛОВЦЕМ
                          (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Як проходив же Він поблизу Галілейського моря, то побачив двох братів: Симона, що зветься Петром, та Андрія, його брата, що невода в море закидали, бо рибалки були.  І Він каже до них: Ідіть за Мною, Я зроблю вас ловцями людей!  І вони зараз покинули сіті, та й пішли вслід за Ним.  І, далі пішовши звідти, Він побачив двох інших братів, Зеведеєвого сина Якова та Івана, його брата, із Зеведеєм, їхнім батьком, що лагодили свого невода в човні, і покликав Він їх.  Вони зараз залишили човна та батька свого, та й пішли вслід за Ним   (Матвія 4:18-22).


Усім…  улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7). Амінь.

            Дорогі брати і сестри, як ви, можливо, знаєте Християнська Церква в Африці зростає досить швидко. Один з місіонерів у Конго зауважив молитву новонаверненого африканця. Він молився: «Господи Ісусе! Ти – голка, а я – нитка!» Місіонера така молитва зацікавила і він потім спитався в цього християнина, чому він так молився. Виявилося, що цей конголезець ніколи не бачив, як раніше люди шиють, а прийшовши до церковної школи, зауважив, як учениці вчаться шити і його дуже вразило, як нитка йшла за голкою. Він так само хотів іти за Ісусом.


Дуже часто люди діють навпаки. Від Бога вони втікають.  Вони роблять так, як був зробили наші прабатьки в раю після гріха. Про це ми читаємо в третьому розділі першої книги Біблії: «І почули вони голос Господа Бога, що по раю ходив, як повіяв денний холодок. І сховався Адам і його жінка від Господа Бога серед дерев раю» (Буття 3:8). 

Але втеча від Бога насправді означає втечу від Творця, а отже і від Подателя життя.  Втеча від Бога означає втечу від життя. Грішній плоті здається, що втеча від гріха означає втечу до життя насолод і втіх, до справжньої свободи. Насправді – це обман.  Пам’ятаєте чим закінчилася втеча Адама і Єви?  Вирок Божий усьому грішному людству в особі наших прабатьків, що втікали від Бога був і залишається суворий: «За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: Від нього не їж, проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свого життя. Тернину й осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову. У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, і до пороху вернешся» (Буття 3:17-19).

Бог повторює Свій вирок у Посланні до римлян: «Заплата за гріх – смерть» (Рим. 6:23).  Утікаєш від Бога – смерть. Нехтуєш Його Словом, думаючи, що так тобі буде веселіше і ти відпочинеш – смерть.  Зневажаєш батьків і старших – смерть. Чиниш комусь біль – смерть.  Втікаєш від Бога і шукаєш утіхи в блудові, у перелюбі – смерть. Крадеш і обманюєш – смерть.  Бажаєш відібрати те, що тобі не належить – смерть. Втеча від Бога – завжди смерть. Бо втеча від Бога – це втеча від життя. 

Гірка правда в тому, дорогі брати і сестри, що після прабатьківського гріха людина вже народжується втікачем від Бога. Неохрищене мовлятко на руках матері – це вже втікач такий само, як і столітній дідусь, що оперся на палицю і вважає, що Бога немає, або що йому вдасться Бога перехитрити.

Як добре, що Бог нас шукає. Як добре, що Він кидає усе і йде шукати нас так, як добрий пастух іде шукати свою заблукану вівцю. І Він знаходить нас і кличе до Себе. Він кличе нас до Себе Своїм Словом, як написано в Посланні до римлян (10:13-17): «Бо кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасений. Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника?  І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Як написано: Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра. Але не всі послухались Євангелії. Бо Ісая каже: Господи, хто повірив тому, що почув був від нас? Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове».

Це Слово Христове лунало ще до народження Христа Спасителя від Діви Марії. Це Слово кликало ще Адама і Єву, Ноя і Авраама, Мойсея і Давида.  Це Слово проголошував Сам воплочений Христос Господь, коли Він почав проповідувати: «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!» (Мт. 4:17).  Царство Небесне проповідував його таки Цар – Ісус Христос, правдивий Бог і правдивий Чоловік. Де Він – там немає гріха. Де є Христос – там немає місця для смерті. Де Христос – там життя.

Проповідь Сина Божого, на Якого вказав був Іван Христитель, чули багато людей. Багато з них увірували. Бо Слово Боже «живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця» (Євр. 4:12).  Це Слово – настільки сильне, що перетворює втікачів на послідовників.

Одним із таких колишніх утікачів, одним із таких – тепер – послідовників був чоловік, якого звали Андрій.  Він був рибалкою.  Він вірив у Христа. Він приходив слухати Його проповіді, Його навчання. Він довіряв Христові і знав, що Ісус із Назарету – Месія, Агнець Божий, Який на Себе бере гріх світу. Він вірив, що там де є Ісус – там є Бог і життя.

Сьогоднішній наш євангельський текст описує Андрія разом із його братом Петром за їхньою звичною працею – ловитвою риби. Це було їхнє ремесло. Вони закидали невода в Галілейське озеро, яке ще, через його розміри, називалося морем, а потім витягали свої снасті, наповнені рибою. Праця корисна, бо давала поживу їм та іншим людям. Праця – важлива, бо давала їм не лише поживу, але й певний прибуток, яким вони забезпечували свої сімї.   Андрій виконує роботу корисну та важливу.

Проте настає мить, яка назавжди змінить долю Андрія і його брата. Узбережжям Галілейського моря іде Ісус, Божий Син. Він не йшов так, що можна було сказати: «в Ньому тілесно живе вся повнота Божества» (Кол. 2:9). Ні, узбережжям моря ішов звичайний Галілеянин, про зовнішній вигляд Якого передвіщав Ісая (53:2): «Він виріс перед Ним, мов галузка, і мов корінь з сухої землі, не мав Він принади й не мав пишноти; і ми Його бачили, та краси не було, щоб Його пожадати!»

Але Він – улюблений Богом.  Бо Ісус – Його Син Єдинородний і про Нього у час Хрищення Отець промовив: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав» (Мт. 3:17). У Ньому немає жодної краплі гріха. Він – не втікає від Бога і втікачем від Бога ніколи не був. Він каже: «Я й Отець – Ми одне!» (Ів. 10:30). Узбережжям Галілейського моря іде Бог Син.

Там Він «побачив двох братів: Симона, що зветься Петром, та Андрія, його брата, що невода в море закидали, бо рибалки були». Ісус бачить їхню клопітку і важливу працю.  Він знає наскільки вона корисна і потрібна і для цих чоловіків, і для їхніх родин.  Але Він звертається до них: «Ідіть за Мною, Я зроблю вас ловцями людей!»   

Вони ловлять рибу і це – важлива робота. Кожна робота – важлива, якщо вона приносить користь людям. Але тут Бог Син наказує їм покинути цю важливу працю і піти за Ним.  Чому?  Бо на них чекає ще важливіша праця – ловити людей.  Андрій і його брат – вмілі рибалки. Цю професію вони могли обрати самі, або, вона могла дістатися їм у спадок. 

Але  до ловитви людей кличе Сам Господь.  І робить Він це так само, як і тоді, коли з любові кличе втікача повернутися до Небесного Отця – через Своє живе та діяльне Слово. Рибалка Андрій – більше не втікач.  Він рибалить, але рибалить, як прощене та віруюче дитя Боже. Тепер же Андрія і його брата кличе Господь іти за Ним, щоб Він зробив їх ловцями людей.

Насправді у світі є чимало тих, що ловлять людей. Їх очолює диявол, який «ходить, рикаючи, як лев, що шукає пожерти кого» (1 Петр. 5:8).  Мета таких «ловців» - жахлива. Господь Святий Дух застерігає: «Вони цілі доми баламутять, навчаючи, чого не належить, для зиску брудного» (Тит 1:11).  Господь до такої ловитви не кличе. Така ловитва є природним ділом утікачів від Бога.

А наш євангельський текст каже, що ловцями людей не стають самі по собі. Ловцями людей робить Бог.  «Усяке добре давання та дар досконалий походить згори від Отця світил» (Як. 1:17).  Ісус Христос – дар від Бога. Наше спасіння – дар від Бога. Бо воно нами не заслужене і не зароблене.   Наше спасіння звершив Божий Син, тому ми й називаємо Його – Спаситель.

Якби Він лише допомагав нам спасатися або враховував наші діла, як умову спасіння, наші заслуги або заслуги якихось святих, то Він був би лише Помічником або Суддею, але Він – Спаситель, бо Він спасає. Для цього Ісус Христос прийшов у світ, щоб бути Тим, Ким Його оголосив останній пророк Старого Заповіту, Іван Христитель – Ягням Божим, Яке на Себе гріх світу бере.

Єдинородний Божий Син узяв усі ваші гріхи, поніс їх на Голгофу і помер за них на хресті. На хресті Він звершив ваше спасіння, здобувши для вас повне, незаперечне і безумовне прощення і проголосивши вас дітьми Божими Своїм світлим воскресінням на третій день по Своїй хресній смерті.

Бог дарує вам прощення усіх ваших гріхів в Імя Христа. Христос заслужив це прощення. І в Його Імя ви оголошені праведними і святими. Бог дарує вам вічне життя. Христос воскрес і Він так само останнього дня воскресить кожного з вас, даючи вам вічне життя у Його славетному Царстві. Все це здійснив Христос.  Все це вам дарується безкоштовно Богом, заради Сина Його Ісуса.  Все робить Бог.  До тієї роботи жодна людина, ні ми, ні святі, не причетні. Спасіння звершує Бог. Спасіння – дар від Бога.

Так само і служіння, до якого покликані двоє братів, серед них той, кого Ісус покликав першим – Андрій. Андрій відгукується на поклик Христа. Андрій – вівця, а Ісус – Пастир.  Як нитка за голкою, так вівці ідуть за Своїм Пастирем, Ісусом Христом. Ісус Христос перетворив Євангелієм втікача Андрія на Андрія – християнина. Ісус Своїм Словом покликав Андрія іти за Ним і учинив Андрія Апостолом. Так само Ісус Своїм Словом перетворив нас, утікачів від Бога на Своїх любих дітей, Яких Він живить Своїм Словом і Своїм правдивим Тілом і Кровю у Святій Вечері. Так само Ісус Своїм Словом кличе до пастирського служіння чоловіків, які будуть ловити людей до Його Царства неводом Євангелія у Слові та Таїнстві, щоб ці люди не були більше втікачами до смерті, а блудними дітьми, які повертаються до Небесного дому, де життя, де «хліба аж надмір» (Луки 15:17).

   Христос зловив Словом Андрія і учинив його ловцем людей. Рибалка Андрій став Апостолом Андрієм. Апостол Андрій став мучеником за Євангеліє, будучи розіпнутим на хресті у формі літери Х. Але до того часу його улов був щедрий. Апостол Андрій, день якого ми святкуємо сьогодні став могутнім ловцем. «Повість Врем’яних літ» каже, що він поблагословив наш рідний Київ, передвістивши тут один із центрів світового християнства, а історія свідчить про великі християнські громади на берегах Чорного моря, де проповідував Апостол уже в першому столітті по Різдві Христовім.

Кожен із нас потрапив у невід Євангелія, який закинув один із ловців, яких послав Ісус Христос через Свою Апостольську Церкву, адже ця Церква не припиняє ловитви людей до вічного життя від часу Святого Апостола Андрія Первозванного. Сьогодні ми дякуємо Христові за Його апостола і ловця і просимо, аби невід Євангелія далі повнився добрим уловом у нашій рідній Україні і щоб ми так само ішли за Христом, як Андрій, без вагань, і серцем, і ділами.  В Ім’я Христа.  Амінь.

«Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь» (Рим. 16:24).

субота, 12 грудня 2009 р.

ЗАВТРА


Як на те буде Божа ласка та воля, завтра під час дослідження Основ християнської віри ми будемо далі розглядати Господню Молитву. Історію християнської доктрини (її Старозаповітну частину) ми почнемо вивчати під час Біблійного уроку, а служба Божа будуватиметься довкола слів з Євангелія від Св. Матвія, розділ 4, вірші від 18-22: завтра неділя Св. Апостола Андрія Первозванного і з неї розпочинається церковне Новоліття (Адвент).

Розклад на завтра:

9:30 - Основи християнської віри

10:00 - Біблійний урок

11:00 - Служба Божа і Недільна школа для дітей

12:45 - Катехізис для молоді
 
Київська парафія Воскресіння проводить служіння у приміщенні Інституту Математики, вул. Терещенківська, 3 (біля станції метро "Театральна"). Ласкаво просимо!

пʼятниця, 11 грудня 2009 р.

ЯК СВІТЛО І ТЕПЛО В ОГНІ

  Як пише Лютер у вступі до Послання Св. Павла до римлян:

  «Таким чином віра є божественним ділом у нас, ділом яке змінює нас, яким Бог відроджує нас і вмертвляє старого Адама, робить нас цілковито іншими людьми у серці, духові, розумі і всіх силах та дарує нам з цим Святого Духа. Ох, ця жива, діяльна, активна, сильна річ, що ми маємо її у вірі, так що неможливо для неї безперервно не робити добрих діл.

  Вона також не запитує чи треба робити добрі діла. Але перед тим навіть як постане таке питання, вона вже їх зробила і вона завжди зайнята. Але той, хто не чинить таких діл є позбавлений віри і йде навпомацки, та шукає віру та добрі діла, і не знає ні того, чим є віра, ні того, чим є добрі діла. Проте він лепече і базікає багатослівно про віру і добрі діла. Виправдовуюча віра є живою, твердою довірою Божій благодаті, такою певною, що людина помре за неї тисячу разів, а не дозволить, щоб цю довіру від неї відібрали.

  І ця довіра і знання про божественну благодать чинить її радісною, безстрашною і бадьорою до Бога і всякого творіння. Цю радість і бадьорість чинить Святий Дух через віру. І через це людина стає готовою і бадьорою робити добро кожній людині, служити кожному і переносити все задля любові і на славу Богові, Який дарував їй цю благодать. Тому неможливо відділити діла від віри, так як і неможливо відділити від вогню світло і тепло».

Формула Злагоди, Повне Проголошення, Стаття IV, пункти 10-12.

четвер, 10 грудня 2009 р.

ЗА ПРАВДУ БОРИСЬ АЖ ДО СМЕРТІ



Коли богослова просять піддатися та зробити поступку задля того, аби в Церкві міг укінці встановитися мир, але той відмовляється це робити навіть щодо найменшого пункту доктрини, тоді така дія виглядає для людського розуму як нестерпна впертість і навіть відверта злоба. В цьому полягає причина, чому таких богословів люблять і хвалять за їхнього життя небагато людей. Натомість більшість людей їх ганять як ворохобників і навіть руйнівників Царства Божого. Їх вважають за людей, гідних зневаги. Але вкінці виявляється, що саме ця сповнена рішучості, невблаганна чіпкість до чистого вчення Божественного Слова жодним чином Церкви не розбиває; навпаки, саме вона розбудовує Церкву серед найбільших чвар і зрештою приносить щирий мир. Тож горе тій Церкві, яка не має мужів з такою вдачею - мужів, які стоять, як сторожі на стінах Сіону; які б’ють тривогу, коли ворог має наближатися до стін, і збираються під стягом Ісуса Христа на святу війну!
Спробуйте уявити, що би сталося, якби Афанасій зробив маленьку поступку в доктрині про Божественність Христа. Він міг піти на компроміс із аріанами і звільнити своє сумління, бо аріани проголошували, що вони також вірують, що Христос є Бог, але не споконвіку. Вони говорили: "Був час, коли Він не існував", що означає, що Він став Богом. Але вони додавали: «Йому все одно треба поклонятися, бо Він - Бог». Ще того далекого часу, якби Афанасій піддався, Церкву було би скинуто з тієї Скелі, на якій її засновано, яка є винятково Ісусом Христом.
Знову-таки, уявіть, що могло би статися, якби Августин зробив маленьку поступку в доктрині про свобідну волю людини, або, радше, про повну неспроможність людини у справах духовних. Він також міг би піти на компроміс із Пелагієм і звільнити своє сумління від тягарів, бо Пелагій проголосив: «Справді, без допомоги Божої благодаті жодна людина спастися не може». Але під благодаттю Божою вони мали на увазі той Божественний дар, який давався кожній людині. Навіть тоді, якби Августин піддався, Церква втратила би серцевину Євангелія. З неї нічого не залишилося б, окрім пустої, порожньої шкаралупи. Так, Церква нічого не зберегла би, крім назви Євангелія. Бо доктрина Євангелія - про те, що людина виправдовується перед обличчям Божим і спасається нічим іншим, окрім чистої благодаті Божої, через заслуги Ісуса Христа, - є, як про це всім відомо, найважливішою доктриною, суттю і змістом християнського вчення. Де ця доктрина не проголошується - там немає Христа, немає Євангелія, немає спасіння; там люди гинуть, і для таких людей даремно, що Син Божий прийшов у цей світ.
І останнє, уявіть собі, що могло би статися, якби Лютер зробив маленьку поступку в доктрині про Святу Вечерю. В час Марбурзького колоквіуму він міг би піти на компроміс із Цвінґлі та звільнити від тягаря своє сумління, бо цвінґліани говорили: «Ми також віруємо в певну присутність тіла та крові Христових у Господній Вечері, але не в присутність Христової плотської сутності, тому що Бог не ставить перед нами таких піднесених і неосяжних речей, аби ми в них вірували». Такою заявою Цвінґлі перетворив християнство в усій його цілісності на сумнівну справу, і навіть Меланхтон, який зазвичай був дуже схильним до поступок, проголосив, що Цвінґлі відпав у поганство. Якби Лютер піддався, то Церква стала би жертвою раціоналізму, який ставить людський розум над простим Словом Божим.
Тож благословляймо всіх вірних борців, які боролися за кожен пункт християнської доктрини, не переймаючись про ласку людей і зневажаючи їхні погрози. Свою ганьбу, хоча й була вона часом великою, вони не носили надаремно. Люди їх проклинали, але вони продовжували нести своє свідчення аж до смерті, а тепер вони носять вінець слави і насолоджуються блаженною спільнотою з Христом та з усіма анголами та вибраними. Їхня праця та їхня запекла боротьба не була марною; бо навіть зараз - через 1500 років або ж, у останньому випадку, через декілька століть - Церква пожинає те, що посіяли вони.
Отже, друзі мої, тримаймося міцно за скарб чистої доктрини. Не вважайте за щось дивне, якщо через неї люди ставитимуться до вас таким само чином, як і до них. Зауважте, що слово Сир. 4:28 - «За правду борись аж до смерті, тож за тебе й Господь Бог змагатиметься» - сповниться також і у вашому випадку. Хай гаслом вашим буде: «Борись аж до смерті заради правди - і Господь боротиметься за тебе!».


Доктор К. Ф. В. Вальтер «Закон і Євангеліє», З четвертої вечірньої лекції, 1884 р.

середа, 9 грудня 2009 р.

ЄДИНИЙ СПОСІБ ПРИВЕДЕННЯ ДО ВІРИ

Людину не приведете до віри, обговорюючи важливість віри. Натомість, слід говорити про Ісуса Христа, і Того розп'ятого.

Клемет Пройс, Вогонь і посох: лютеранське богослов’я на практиці.

неділя, 6 грудня 2009 р.

ПРОПОВІДЬ НА ОСТАННЮ НЕДІЛЮ ЦЕРКОВНОГО РОКУ



                         ВСІ ПРОРОЦТВА БУДУТЬ ВИКОНАНІ
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Насамперед знайте оце, що в останні дні прийдуть із насмішками глузії, що ходитимуть за своїми пожадливостями,  та й скажуть: Де обітниця Його приходу? Бо від того часу, як позасинали наші батьки, усе залишається так від початку творіння… Нехай же одне це не буде заховане від вас, улюблені, що в Господа один день немов тисяча років, а тисяча років немов один день!  Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття. День же Господній прибуде, як злодій вночі, коли з гуркотом небо мине, а стихії, розпечені, рунуть, а земля та діла, що на ній, погорять...  Але за Його обітницею ми дожидаємо неба нового й нової землі, що правда на них пробуває   (2 Петр. 3:3-4, 8-10, 13).

            Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого! (2 Петр. 1:2) Амінь.

            Дорогі брати і сестри, багато-хто з вас, чув, певно, про Юліана, римського імператора-відступника. Колись він був християнином, але потім відступився від християнської віри і намагався стерти християнство з лиця імперії. 363 року по Різдві Христовім, ведучи військову кампанію проти Фесії, один із воїнів Юліана спитався у одного християнина, з якого ці воїни глузували. «Ну, то де ж твій тесля?» Непохитний християнин відповів: «Теше труну для твого імператора».  Вже через декілька місяців імператор отримав смертельну рану і, відповідно до переказу, він умочив свою руку в кров і бризнув її вгору, до неба, вигукнувши: «Галілеянине!  Ти переміг!»


Але окрім Юліана-відступника, чи не доводилося вам зустрічатися із іншими відступниками, які, навіть будучи охрищеними, поводяться так, наче Бога немає, наводять масу причин для виправдання своїх гріхів та глузують із тих, що прагнуть бути щонеділі у церкві, читають, слухають і вивчають Слово Боже та прагнуть перебувати у спільноті з живим Богом через тіло та кров Його Сина?

А чи не доводилося вам особисто чути слова, які піддавали під сумнів саме існування Бога словами: «Де твій Бог, коли у світі так багато несправедливості і зла?» Можливо ви відповіли, як християнин у часи Юліана, кажучи, що Бог готує пекло для усіх тих, що чинять зло. А може такі слова викликали вас збентеження і сумнів у правдивості Бога та Його Слова?  Диявол – майстер із сіяння сумнівів, які як птахи із притчі про сіяча, намагаються видзьобати ростки віри із наших сердець. І коли ми вже наближаємося до 2010 року, його напади будуть сильнішати, «щоб спокусити, як можна, і вибраних» (Мт. 13:22).

Вибрані під нападом диявола будуть вистигати, пропускати служби Божі, нехтувати Святою Вечерею, дослідженням Божого Слова.  Все це – симптоми серйозної духовної хвороби, піддаванням нападам диявола і гріховної плоті.  Може пройти ще трохи часу і вони можуть опинитися у одному таборі з Юліаном-відступником і вкінці розділити його долю.

Через апостола Петра Господь Святий Дух застерігає нас про такі напади світу, диявола і грішної плоті.  Таких людей, як Юліан-відступник, Ленін і Сталін з минулого століття і тих, що відкидають Христа у віці двадцять першому, Бог називає «глузіями».   «Стільки проминуло століть і тисячоліть», - сміються вони – «а Христос ваш не повертається». Усе залишається однаковим – кажуть вони. Сходить і заходить сонце. Падає дощ. Народжуються і вмирають люди.

Власне кажучи так само глузували люди і з праведного Ноя.  Його вважали за не меншого дивака, ніж нас, християн. Яка людина зі здоровим глуздом візьметься за побудову величезного корабля серед суходолу та ще й застерігатиме своїх ближніх, що Бог пошле скоро потоп.  І сталося так, як сказав Бог. Потоп настав. Знищене було все населення землі – усе, окрім однієї віруючої родини – родини Ноя.  Все, що каже Бог, - збувається. Глузії у цьому ще пересвідчаться. Бог виконує всі Свої погрози.

Але Бог, дорогі християни, виконує також обіцянки про благословення. Ще в Еденському саду Він обіцяв був послати Спасителя, Який розчавить голову дияволові і відновить для людства втрачений через гріх рай.   Минали століття, світ був одного разу знищений потопом, а Господь і далі повторював Свої обітниці, які ставали щоразу більш конкретними і зазначали вже навіть рід з якого вийде Спаситель і місто, у якому Він народиться. Ці обітниці зазначали про Його народження від Діви і про те, що народжене Дитя буде правдива людина і правдивий Бог.  

Ці обітниці звіщали, що Він на Себе візьме гріхи цілого світу, усіх без винятку людей і помре за них на хресті, у Юдеї, але від поган.  Пророцтва звіщали, що про Його одежу будуть кидати жереб, і що, хоча розіпнуть Його, як злочинця, поховають Його не як злочинця, а як царя – у гробі багатого.  І ці пророцтва звіщали, що цей Цар-Месія, Христос воскресне на третій день, і кожен хто вірує в Нього, також воскресне до вічного життя у Божому Царстві.

На сповнення цих пророцтв пішло приблизно чотири тисячі років. Але всі ці обітниці виконалися. І виконалися вони в Ісусі Христі, нашому Господі. Бог – вірний. І Бог – незмінний. Апостол Петро каже: «Нехай же одне це не буде заховане від вас, улюблені, що в Господа один день немов тисяча років, а тисяча років немов один день!» Глузії приходять і відходять, а Бог і Його Слово залишається.  Бог – вічний.  Вічний Отець, вічний Син, вічний Святий Дух.

Порівняйте лишень наш вік із вічністю Бога.  Це робить Псаломспівець: «В очах Твоїх тисяча літ, немов день той вчорашній, який проминув, й як сторожа нічна...  Пустив Ти на них течію, вони стали, як сон, вони, як трава, що минає: уранці вона розцвітає й росте, а на вечір зів'яне та сохне! Дні літ наших у них сімдесят літ, а при силах вісімдесят літ, і гордощі їхні страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо...» (Пс. 89:4, 5, 6, 10).

Але «Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий» (Євр. 13:8). Він однаково  перебуває на небесному престолі праворуч Бога. Він ласкаво прощає вам усі ваші гріхи і провини.  Він однаково сильно і непохитно вас любить. Він однаково про вас піклується і хоче сьогодні зміцнити вас Своїм тілом і кров’ю, які Він пропонує вам у Своїй Святій Вечері. Настане час і Він повернеться у славі, щоб забрати вас до Себе, у Своє святе Царство, щоб ви там жили у радості та щасті вічно.

До того ж Він хоче, щоб спаслися ще й інші люди.  Бо Його жертви на хресті було достатньо, щоб заплатити за гріхи усіх поколінь людства, починаючи від Адама та Єви і закінчуючи останніми людьми, які народяться у цьому світі. І цим Господь Святий Дух пояснює те, що Христос на мить цієї проповіді ще не повернувся у славі.

Апостол Петро пише: «Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття».  Господь – не чиновник, який може щось проґавити або проспати. Псалмоспівець (120:4) співає: «Не дрімає й не спить Сторож Ізраїлів!»  Бог це – не стихія.  Він – Творець і Він керує стихіями.

Але Останній День ще не настав з однієї причини – Бог хоче, щоб усі навернулися до каяття.  Бог любить людей і Він «не хоче, щоб хто загинув».  Він не хоче навіть, щоб загинули ті глузії, про яких пише Святий Петро. Ні!  «Покайтеся!» - ось послання, яке дає їм Бог. А у відповідь тим, що каються і бояться Божого Суду, у відповідь тим, які у страхові до Бога, питаються: «Що треба робити мені, щоб спастися?» Бог відповідає: «Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасенний ти сам та твій дім» (Дії 16:30, 31).

Бог чекає на твоє каяття.  Бог дає тобі шанс покаятися і спастися. Не глузуй. Покайся, увіруй у Христа і живи вічно із вічним Богом!  Така  Його воля. Тому Христос довготерпить.  Тому ми ще сьогодні прийшли до церкви, а не ходимо небесними луками Нового Єрусалиму. Ми ще тут, бо число спасенних ще не повне.

Але Євангеліє вже звіщається по цілому світі. Вже постало багато неправдивих христів.  З багатьох церковних престолів по всьому світі вже звіщається фальшиве послання про те, що для спасіння самої віри в Христа недостатньо. До приходу нашого Спасителя залишилося недовго.

І про цей прихід нас також навчає сьогодні Господь Святий Дух через апостола Петра. Він каже: «День же Господній прибуде, як злодій вночі, коли з гуркотом небо мине, а стихії, розпечені, рунуть, а земля та діла, що на ній, погорять...»  Не чекайте додаткових оголошень про визначення точного часу повернення Христа. Давати Бог таких оголошень не буде. Зазвичай такий час оголошують фальшиві пророки.

Бог же чітко зазначає, що Господь Христос повернеться несподівано – як злодій вночі.  Так само, як несподівано почався для невіруючого світу потоп, так само несподівано в одну мить рине весь всесвіт. Апостол Іван про те як минає небо пише: «І небо сховалось, згорнувшись, немов той сувій пергамену, і кожна гора, і кожен острів порушилися з своїх місць...» (Об. 6:14). Згорить земля і все, що на ній. Те, що буде робитися у час повернення Христа з грішним світом не в змозі описати найжахливіші марення про страшний суд.

Цього чекає грішний світ, на це очікують різні фільми-страшилки з  доволі оптимістичним завершенням і спасінням через людський розум і діла, як-от фільм «2012». Але насправді для цього світу оптимістичного кінця не буде.  Оптимістичне завершення буде і вже є лише для тих, хто надіється на Христа і хто на Нього покладає усі свої уповання і черпає вже від Нього втіху.  Апостол каже: «За Його обітницею ми дожидаємо неба нового й нової землі, що правда на них пробуває».

Наскільки трагічно закінчиться історія усього світу і навіть всесвіту, настільки ж радісно виконаються очікування ваші, дорогі брати і сестри.  Бо Христос обіцяв нам небо нове і воно буде.  Христос обіцяв нам землю нову і вона буде. І ми будемо на тій землі. Ви будете тішитися правдою і вічним життям.  Ви будете у вічності прославляти Бога і радіти своїм спасінням. Бо «Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий». Він – переможець і наш люблячий Спаситель. Він скоро повернеться.  Прийди, Господи Ісусе! Амінь.

Мир вам усім у Христі! Амінь (1 Петр. 5:14).


субота, 5 грудня 2009 р.

ЗАВТРА


Як на те буде Божа ласка та воля, завтра під час дослідження Основ християнської віри ми будемо розглядати Господню Молитву. Біблійний урок буде присвячено закінченню Послання Св. Апостола Павло до колосян, а служба Божа будуватиметься довкола слів з 2 Соборного Послання Св. Апостола Петра, розділ 3.  Завтра - остання неділя церковного року, а з 13 грудня розпочинається церковне Новоліття (Адвент).

Розклад на завтра:

9:30 - Основи християнської віри

10:00 - Біблійний урок

11:00 - Служба Божа і Недільна школа для дітей

12:45 - Катехізис для молоді
 
Київська парафія Воскресіння проводить служіння у приміщенні Інституту Математики, вул. Терещенківська, 3 (біля станції метро "Театральна"). Ласкаво просимо!

понеділок, 30 листопада 2009 р.

БОГ ПАМ'ЯТАЄ ПРО СВОЇХ СВЯТИХ


Бог не цікавиться вівцями та худобою по тому, як їх забито, але Він далі пам'ятає про тих людей, яких убили. Тому люди мають надію на воскресіння і Бога, Який приводить їх із тілесної смерті до вічного життя, як написано в Псалмі (115:6): "Дорога в очах Господа смерть богобійних Його"...

Все це написано, щоб ми могли зрозуміти, що наш Бог - милосердний і любить Своїх святих, піклується про них і цікавиться ними. Водночас Він розгніваний на убивць, ненавидить їх і точно їх покарає. Це та втіха, яка нам украй потрібна.


Мартін Лютер з Лекцій на книгу Буття

неділя, 29 листопада 2009 р.

СПОМИН ПРО ЖЕРТВИ ГОЛОДОМОРУ



Представники нашої парафії традиційно вшанували пам'ять жертв Голодомору на Михайлівській площі міста Києва. Парафіяни громади "Воскресіння" після недільної служби Божої, взяли участь у молитві, яку провів пастир Вячеслав і поклали квіти до пам'ятника жертвам Голодомору. Представники громади згадали про свідчення очевидців тієї страшної події у житті українського народу та постановили далі молитися за те, щоби наш народ був вірний Господу Ісусу Христу і, щоб у його історії геноцид більше не повторився.

субота, 28 листопада 2009 р.

НА МИХАЙЛІВСЬКІЙ ПЛОЩІ ПОГРОЖУЮТЬ ШТРАФАМИ


Сьогодні - День пам'яті жертв Голодомору. Мій син, п'ятнадцятирічний підліток, сьогодні пішов на Михайлівську площу, аби від нашої сім'ї запалити та поставити свічку на спомин про мільйони українців, невинно убієнних злочинним режимом ВКПб-НКВС. Коли він туди дійшов і вже упродовж приблизно п'ятнадцяти хвилин дивився фільм про Голодомор, то до нього підійшов якийсь міліціонер у формі ДАІшника і почав вимагати документи, погрожуючи штрафом у разі їх відсутності. Врятувало мого сина від дальшого стресу а, можливо - і більших проблем,  лишень те, що цього "правоохоронця" викликав хтось по рації і той швиденько пішов (очевидно, що тут втрутився Господь).  Звичайно, що вражень у мого сина залишилося багато.  Ось так, у центрі столиці, ще змалку "вчать" звикати до поборів, страху і зневаги до  МВС, щирого спадкоємця дикунських традицій НКВС.

XII З'ЇЗД ХРИСТИЯНСЬКО-ДЕМОКРАТИЧНОГО СОЮЗУ


Сьогодні, на запрошення народного депутата Володимира Миколайовича Стретовича, я побував на XII з'їзді Християнсько-Демократичного Союзу, де мав нагоду привітати делегатів та гостів цього високого та шанованого зібрання і побажав їм рясних Божих благословень у їхній праці та відстоюванні християнських цінностей.  Християнсько-Демократичний Союз активно відстоює на всіх рівнях, з Верховною Радою та Урядом включно, саме християнські цінності.  Володимир Миколайович Стретович, віруючий християнин, активно допомагає християнським церквам у відстоюванні їхніх прав і свобод і є відомим поборником ідеї справедливого, відповідального та солідарного суспільства. ХДС зокрема працює у Парламенті над тим, щоб українські церкви могли засновувати загальноосвітні школи, мали право на таємницю сповіді та за викладання основ християнської етики в українських школах. Більше про ХДС і його лідера можна дізнатися, відвідавши їхні сайти:
http://www.hds.org.ua
http://www.stretovych.org.ua

пʼятниця, 27 листопада 2009 р.

СВ. ЮСТИНІАН, ХРИСТИЯНСЬКИЙ ПРАВИТЕЛЬ І СПОВІДНИК ХРИСТА


Сьогодні ми згадуємо Св. Імператора Юстиніана, який правив Сходом від 527 по 565 роки по Різдві Христовім. Разом зі своєю прекрасною і здібною дружиною, Феодорою, він відновив красу та велич візантійського двору. За його правління імперія пережила епоху відродження, значною мірою завдяки його амбіціям, розуму та сильним релігійним переконанням. Юстиніан також намагався принести єдність у розділену Церкву. Він захищав православне християнство і прагнув згоди між різними сторонами у Христологічних суперечках про взаємини між божественною і людською природами Христа. За його царювання було проведено V Вселенський Собор, який цю суперечку розглянув.

Зі Скарбниці щоденної молитви

четвер, 26 листопада 2009 р.

ЗГАДУЄМО СВ. ІВАНА ЗОЛОТОУСТОГО


Сьогодні під час Вечірньої молитви ми дякували Господу за Св. Івана Золотоустого, визначного християнського лідера, проповідника, одного з патріархів Христової Церкви і автора літургії, яку використовує наша Церква. Брат Сергій Березін під час Вечірньої молитви зачитав повчання Святителя про любов до ближнього, а для теми молитовного роздуму було використано слова, виголошені Св. Іваном Золотоустом про віру сотника (Мт. 8:5-13), які наведені нижче.


"Прошу вас зауважити, як сотник зазначив, що Христос спроможний не лише подолати смерть наче вона – раб, але й може наказувати їй, як пан. Бо, кажучи: «Піди то йде він, а тому: прийди і приходить, або рабові своєму: зроби те і він зробить», сотник виразив це таким чином: «Якщо Ти накажеш, щоб не настав кінець моєму слузі, то він не настане».


Чи бачите ви, як вірував сотник? Бо те, що пізніше об’явилося усім – що Христос має владу і над смертю і над життям, і те, що Він опускає брами пекла і знову підіймає їх – ту уже чітко оголошується сотником…


Але все-одно, хоча він має таку віру, він все-одно визнає себе за негідного. Проте Христос, зауважуючи, що сотник гідний прийняти Його під своєю стріхою, робить щось більше і дивується із нього, вітає його і дає йому набагато більше ніж той попросив.


Бо сотник прийшов знайти тілесне зцілення для свого слуги, а пішов додому, одержавши Царство. Ось як виповнилася ця приказка: «Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться».  Бо через те, що сотник виявив велику віру та покірність розуму, то Христос дав йому і небеса, і здоровя його слуги.


І не лише Він так його ушанував, але й зазначив через чиє вигнання він уведений у Царство. Бо віднині і далі Христос обявляє, що спасіння вірою, а не ділами Закону. І ось чому не лише євреям, але й язичникам буде пропонуватися цей дар і вірним [останнім], а не тим, що не вірують [із перших]".


Іван Золотоустий


середа, 25 листопада 2009 р.

ЗАСІДАННЯ КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ЦЕРКОВ


Вчора відбулося чергове засідання Київської Міської Ради Церков при Київському Міському Голові, Л. М. Черновецькому.  На засіданні головував С.Я. Рудик, Заступник Голови. На засіданні було розглянуто чотири питання: 1) Про спільну роботу у сфері духовної та соціальної діяльності церков і релігійних організацій міста Києва та київської міської влади; 2)  Про співпрацю Київської міської влади та релігійних організацій у подоланні епідемії грипу у столиці; 3) Про взаємодію релігійних організацій міста з комунальними засобами масової інформації і 4)  Про розгляд питання щодо включення до Київської Міської Ради Церков і релігійних організацій при Київському Міському Голові. Як з боку київської міської влади так і з боку церков висловлювалася готовність співпрацювати на благо міста, його мешканців і на славу Божу. Нашу Церкву на цьому засіданні представляв Єпископ Вячеслав Горпинчук і Секретар Ігор Рудзік.

понеділок, 23 листопада 2009 р.

ЗАВДАННЯ СЛУЖИТЕЛЯ ХРИСТОВОГО


Проголошувати Євангеліє прощення, оголошувати розкаяним грішникам прощення гріхів їхніх, роздавати Таїнства із усіма дарами божественної благодаті, які в них містяться - це, і ніщо інше, є належним завданням служителя Христового, як і було воно officium proprium [належним служінням] Самого Христа.

Герман Зассе у Скарбниці щоденної молитви

неділя, 22 листопада 2009 р.

ПРОПОВІДЬ НА ТРЕТЮ НЕДІЛЮ ДО ЦЕРКОВНОГО НОВОЛІТТЯ

                                                СКАЗАНО НАПЕРЕД - ТАК І БУДЕ

                                             Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Тож, коли ви побачите ту гидоту спустошення, що про неї звіщав був пророк Даниїл, на місці святому, хто читає, нехай розуміє, тоді ті, хто в Юдеї, нехай в гори втікають. Хто на покрівлі, нехай той не сходить узяти речі з дому свого. І хто на полі, хай назад не вертається взяти одежу свою. Горе ж вагітним і тим, хто годує грудьми, за днів тих! Моліться ж, щоб ваша втеча не сталась зимою, ані в суботу. Бо скорбота велика настане тоді, якої не було з первопочину світу аж досі й не буде. І коли б не вкоротились ті дні, не спаслася б ніяка людина; але через вибраних дні ті вкоротяться. Тоді, як хто скаже до вас: «Ото, Христос тут» чи «Отам» – не йміть віри. Бо постануть христи неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити великі ознаки та чуда, що звели б, коли б можна, і вибраних. Оце Я наперед вам сказав. А коли скажуть вам: «Ось Він у пустині» – не виходьте, «Ось Він у криївках» – не вірте! Бо як блискавка та вибігає зо сходу, і з'являється аж до заходу, так буде і прихід Сина Людського. Бо де труп, там зберуться орли (Матвія 24:15-28).

Благодать вам і мир (1 Сол. 1:1). Амінь.

Дорогі брати і сестри, падаючи під тягарем хреста, ішов дорогою на Голгофу, Ісус Назарянин, Якого первосвященики видали на смерть у руки римлян. У відповідь жінкам, які плакали зі співчуття до невинного Божого Сина, Він промовляв: «Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, за собою ридайте й за дітьми своїми! Бо ось дні настають, коли скажуть: Блаженні неплідні, та утроби, які не родили, і груди, що не годували... Тоді стануть казати горам: Поспадайте на нас, а узгір'ям: Покрийте нас! Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому?» (Лк. 23:28-31).

Ісус – зелене дерево, «над водним потоком посаджене, що родить свій плід своєчасно, і що листя не в'яне його, і все, що він чинить, щаститься йому» (Пс. 1:3). Він мав жити вічно, бо Він – досконалий. Єрусалимські жінки, їхні діти і внуки, всі жителі Єрусалиму, римляни, які вели Христа на розп’яття, ви і я – від природи грішні люди – дерево сухе, яке не призначене для плоду, а лише на спалення.

Тому Господь Христос, з великого співчуття, звертався до єрусалимських жінок. На Голгофу йшов Той, Хто ще раніше навчав Своїх учнів про долю Єрусалиму, кажучи: «Тож, коли ви побачите ту гидоту спустошення, що про неї звіщав був пророк Даниїл, на місці святому, хто читає, нехай розуміє, тоді ті, хто в Юдеї, нехай в гори втікають». Син Божий згадав про гидоту спустошення, про яку пророкував Даниїл. У Даниїла 11:31 написано про те, що буде з відбудованими Єрусалимом і храмом після розп’яття і воскресіння Христа: «І повстануть… війська та й зневажать святиню, твердиню, і спинять сталу жертву, і поставлять гидоту спустошення».

Господь незадовго до Свого розп’яття, знаючи, що Єрусалим і храм буде зруйновано, навчав Своїх учнів: «Хто на покрівлі, нехай той не сходить узяти речі з дому свого. І хто на полі, хай назад не вертається взяти одежу свою». Втікайте! Заплата за гріх відречення від Божого Сина буде дуже велика! Помста Божа виллється на народ, Який відкинув Свого Бога і кричав: «На нас Його кров і на наших дітей!...» (Мт. 27:25)

З безпомічного Спасителя, розп’ятого між двома злочинцями на хресті, і з Його пророцтв глузували чимало мешканців Єрусалиму: «Хто побіч проходив, Його лихословили та головами своїми хитали, і казали: Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, спаси Самого Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста! Так само ж і первосвященики з книжниками та старшими, насміхаючися, говорили: Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, і ми повіримо Йому! Покладав Він надію на Бога, нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому. Бо Він говорив: Я Син Божий...» (Мт. 27:39-43).

А Він терпів хресні муки за них. Він помирав за їхні гріхи. Він помер за кожну людину, за усіх нас і в Його Ім’я ми – прощені. Заради Христа Ісуса, розп’ятого на Голгофі і воскреслого на третій день – кожного з вас Бог проголошує праведним і святим і дарує вам вічне життя у Його Царстві.

Христа розп’ятого і воскреслого проповідували апостоли в Єрусалимі. Вони виконували доручення Спасителя, Який хотів, аби більше людей спаслися і мали вічне життя. Як і до розп’яття, так і після воскресіння, це Євангеліє юдейська верхівка відкидала і чинила йому всякі перепони. Храм їхній стояв на місці, торгівля у храмі процвітала, а тут якась купка християн проповідують, що Той, Кого вже й поховали – насправді живий і всі Його Слова – правда.

Апостолів кидали до в’язниці – їх виводили звідти ангели Христові і вони далі проповідували Христа, відповідаючи на погрози первосвящеників: «Бога повинно слухатися більш, як людей!» (Дії 5:29). Первосвященики далі відкидали Христове Слово, а з ним і вічне життя, і успішну долю Єрусалиму.

70 року по Різдві Христовім, через декілька десятиліть по розп’ятті і воскресінні Сина Божого Христа до Єрусалиму підійшло велике військо римлян з наміром стерти Єрусалим із лиця землі. Йосип Флавій, єврейський історик переповідає, що так і сталося. Храм горів упродовж десяти днів. Від Єрусалиму, з якого перед тим, згідно із настановами Христа Спасителя, вийшли християни, залишилися одні руїни. Загальна кількість убитих і полонених юдеїв перевищила один мільйон людей.

Стіна плачу, в яку ходять вкладати записки до Бога юдеї – відношення до храму не має. А на місці храму мусульмани збудували свою мечеть, де відбувається інша гидота – поклоніння чужому богові Магомета.

З часу вознесіння Христа кожна секунда означає наближення кінця світу, про який нас попереджує Христос Спаситель у сьогоднішньому Євангелії. Сьогодні ми є свідками сповнення слів нашого воскреслого Спасителя про фальшивих христів. Христос каже: «Тоді, як хто скаже до вас: «Ото, Христос тут» чи «Отам» – не йміть віри. Бо постануть христи неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити великі ознаки та чуда, що звели б, коли б можна, і вибраних. Оце Я наперед вам сказав».

1991 року у Росії колишній ДАІшник, Тороп Сергій, об’явив себе Віссаріоном і Христом у другому пришесті. За ним пішли тисячі людей. Сьогодні десятки тисяч людей живуть у Сибіру, визнаючи і сповідуючи цього фальшивого Христа.

Цього ж таки року уродженка міста Донецька, Марина Цвігун, оголосила себе Марією Деві Христос і зібрала довкола себе тоталітарну організацію, яка стала називатися «Біле братство» і шістнадцять років тому захотіли наблизити кінець світу самоспаленням у Соборі Святої Софії. Цей неправдивий Христос провела у в’язниці певний термін, але й далі має своїх сповідників.

Сьогодні в Києві діють чимало церков, які мають «пророків», пророцтва яких не збуваються – я був свідком виголошення одного такого пророцтва і його не сповнення – ті, що ходять на Біблійні уроки знають про що я говорю. Ці ж самі пророки, цілителі, які говорять нібито іншими мовами чинять ознаки та чуда, зводячи тих людей, які охрищені в Ім’я Отця, Сина і Святого Духа. З кожним роком їхня діяльність стає все інтенсивнішою. Їхнє завдання звести, по можливості, якомога більше вибраних, відвести їх від Христа розп’ятого і привести їх до христів неправдивих. Господь каже, що Він вас попередив: «Оце Я наперед вам сказав».

До Його приходу залишається часу небагато. Власне кажучи, ми повинні бути готовими до зустрічі з Ним будь-якої миті. Водночас, чимало сект уже не раз приводили точні дати приходу Христа. Люди продавали усі свої набутки, кидали роботу і йшли за такими фальшивими пророками.

Господь же нас чітко застеріг: «А коли скажуть вам: «Ось Він у пустині» – не виходьте, «Ось Він у криївках» – не вірте! Бо як блискавка та вибігає зо сходу, і з'являється аж до заходу, так буде і прихід Сина Людського».

Ми віримо і ми точно знаємо, що наш Господь Ісус Христос незабаром повернеться. Але Його прихід буде не в якесь окреме місце на землі, так що з інших місць цього видно не буде. Ні, Господь наголошує: «як блискавка та вибігає зо сходу, і з'являється аж до заходу, так буде і прихід Сина Людського».

Хтось може спитатися, як таке може бути? Як зможуть люди на круглій планеті побачити Христа водночас? Хай відповіддю на ці та подібні питання послужать нам слова Архангела Гавриїла, який Діві Марії промовляє: «Для Бога нема неможливої жадної речі!» (Лк. 1:37). Зважте, дорогі християни і на те, як святі та правдиві тіло і кров Христову споживаємо ми сьогодні у Святій Вечері. Христос – на небесах і водночас Він – із нами, тут на службі Божій, посеред нас.

Він – правдивий Бог і правдива Людина. Він помер і Він воскрес. Він любить нас і причащає нас. Сьогодні ми будемо споживати Його реальне тіло і пити Його реальну кров. У Києві це можуть робити одночасно сотні християн, а по Україні тисячі християн, по світові у один і той самий час це можуть робити мільйони людей. І Христос усіх нас однаково любить, і однаково у цьому величному Таїнстві пригортає близько до Себе, і однаково безкоштовно і з благодаті прощає вам усі ваші гріхи, і однаково щедро дає вам вічне життя, і незаперечну обітницю воскресіння і вічного життя у Його Царстві. Господь робить це повсюди, бо Він – Господь всемогутній, всезнаючий і всюдисущий.

Так само буде і в час Його повернення. Повертатиметься Цар народжений у стайні. Але цього разу тремтітиме не Його мати Марія, і не Йосип, жахаючись воїнів Ірода, а тремтітимуть усі земні царі та президенти із їхніми збройними силами та ядерними арсеналами, бо вертатиметься Цар слави і Його прихід побачать усі люди, на всіх кінцях землі.

Повертатиметься Цар неба і землі, розіпнутий на Голгофі. Але військо, яке Його супроводжуватиме, не матиме нічого спільного із римськими вояками, які жеребком ділили Його одіж під хрестом. Бо військо, яке супроводжуватиме Христа, буде Його Військо – небесна армія ангелів, духів служебних, які сьогодні охороняють Його Церкву і про яких ми співаємо у Херувимській пісні, що вони «невидимо проводжають» нашого люблячого Царя, Який причащає нас у Таїнстві.

Ми чекаємо на повернення Христа, Який несе нам Свою любов і вічне життя і Якого бачив апостол Іван у своєму Об’явленні (1:7), кажучи: «Ото Він із хмарами йде, і побачить Його кожне око, і ті, що Його прокололи були, і всі племена землі будуть плакати за Ним». У них є причина для плачу – Той, проти Кого вони боролися, зруйнує їхні діла, поборе їх самих і повкидає їх до вічного вогню пекла.

А ми будемо радіти – бо це наш благодатний Цар, Цар люблячий. Прийди, Господи Ісусе! Амінь!

«А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа! Вірний Той, Хто вас кличе, Він і вчинить оте! (1 Сол. 5:23, 24) Амінь.

четвер, 19 листопада 2009 р.

ПОРІВНЯННЯ МЕСИ (ЛІТУРГІЇ)

    Тож тепер добрі мужі зможуть з готовністю судити, що скарги про те, що ми скасовуємо щоденну жертву, є надзвичайно фальшивими. Досвід показує, якими тиранами є ті, що тримаються влади в Церкві, які під прикриттям релігії приписують собі царство світу і які правлять без піклування про релігію і вчення Євангелія, які провадять війни, наче царі світу, і які запровадили нові служби в Церкві.

У месі противники зберігають тільки церемонію і публічно застосовують її з нечестивою метою...   У своїх проповідях вони не навчають Євангелію, вони не втішають сумлінь, вони не показують, що гріхи відпускаються задарма, заради Христа, але виставляють вони поклоніння святим, людські сатисфакції, людські традиції, і ними вони стверджують, що люди виправдовуються перед Богом. І хоча деякі з цих традицій є виразно безбожними, все одно вони їх брутально захищають. Якщо хтось із проповідників бажає, щоб його вважали за освіченішого, то починає розглядати філософські питання, які не розуміють ані люди, ані ті, що їх пропонують. І, нарешті, ті, що більш терпимі, навчають про Закон, але нічого не навчають про праведність віри.

   Противники у Конфутації сильно переживають стосовно спустошення церков, а саме про те, що вівтарі стоять неприкрашеними, без свічок і без образів. Ці дрібнички вони вважають прикрасою церков.

   За набагато інше спустошення Даниїл вважає (11:31; 12:11) нехтування Євангелієм. Бо люди, обтяжені великою кількістю та різноманітністю традицій і точок зору, жодним чином не могли прийняти повністю християнської доктрини. Бо противники проповідують більше про людські приписи, якими сумління відводяться від Христа до впевненості у своїх ділах. Бо хто з людей колись розумів доктрину про покаяння, яку розглядають противники? А вона є головною темою християнської доктрини.

   Сумління мучилися перерахуванням образ і сатисфакцій. Про віру, якою ми задарма одержуємо відпущення гріхів, ніде ніякої згадки противниками не робилось. Про вправляння у вірі, боротьбу з відчаєм і даремне відпущення гріхів заради Христа усі книжки та проповіді противників мовчали. До цього було додано жахливі профанації мес і багато інших безбожних служб. Ось те спустошення, яке описує Даниїл.

  Навпаки, ласкою Божою священики посеред нас зважають на служіння Слова, навчають Євангелію про благословення Христові і показують, що відпущення гріхів відбувається задарма, заради Христа. Ця доктрина приносить певну втіху сумлінням. Доктрина про добрі діла, які наказує Бог, також додається. Проголошується гідність та використання таїнств.

   Але якби використання таїнств було би щоденною жертвою, то ми все одно краще його зберегли від противників. Бо в нас це використання – частіше та святіше. Бо люди використовують його спочатку, будучи навченими та перевіреними. Бо мужів навчають про правдиве використання таїнства, що воно було запровадженим з ціллю бути печаткою та свідченням про відпущення гріхів задарма, і що воно, відповідно, повинне докоряти стривоженим сумлінням, щоб вони були правдиво впевненими і вірували, що їхні гріхи відпущено задарма. Отже, через те, що ми зберігаємо і проповідування Євангелія, і законне використання таїнства, у нас збережена щоденна жертва.

  А якщо ми мусимо говорити про зовнішню форму, то в нашій церкві краще відвідування, аніж у противників. Бо слухачі утримуються корисними та чистими проповідями. Але ні люди, ані вчителі не розуміли доктрини противників. Немає нічого іншого, окрім гарної проповіді, що так сильно приводить людей до Церкви. Але наші противники випроваджують своїми проповідями людей із церков, бо вони нічого не навчають про необхідні частини християнської доктрини, вони переказують легенди про святих та інші байки.

  А правдивою прикрасою церков є побожна, корисна і чиста доктрина, благочестиве використання таїнств, ревна молитва і тому подібне. Свічки, золотий посуд, тоненькі воскові свічки, вівтарні покриття, образи і подібні прикраси є доречними, але вони не є властиво прикрасами Церкви. Але якщо поклоніння противників складається радше із таких речей, а не з проповідування Євангелія у вірі та у змаганнях сумління, то їх треба зарахувати до тих, кого описує Даниїл, що поклоняються своєму Богові у золоті та сріблі (Дан. 11:38) .

З Апології Ауґсбурзького Віросповідання, Стаття XXIV

середа, 18 листопада 2009 р.

НОВИЙ "СТЯГ"

Вийшло друком чергове число Стягу.  Часопис містить багато корисної інформації про життя Церкви, проповідь Божого Слова, матеріали, написані  богословами та парафіянами УЛЦ.  Аби отримувати "Стяг", прошу писати на адресу: СТЯГ, вул. О. Гончара 41-а, кв. 3, м. Київ, 01034.

Вашій увазі пропоную редакторську статтю.

НЕДУГА І ЛІКИ СУСПІЛЬСТВА

Цьогорічне святкування Дня Реформації у часі збіглося із епідемією свинячого, або ж каліфорнійського, грипу в Україні. На неділю 1 листопада понад 60 осіб померли від грипу. Більшість із них – із західної України. Чимало із них – молоді люди. Можна було би в усьому звинуватити підступність недуги, яка народилася у Мексиці, аби не цьогорічне літо з переповненими інфекційними відділеннями лікарень. Хто в тих лікарнях опинявся? Теж, як правило, молодь або діти. Саме їх, зазвичай, турботливі батьки відправляли на курорти ближче до Карпат або в дитячі садочки в Криму. Їхні очікування справджувалися не завжди. І замість поліпшення здоров’я своїх дітей – вони одержували зворотне: інфекційні недуги, тяжкі хвороби. Тепер до цього всього долучилися десятки смертей. Здається, що такий стан речей у нас вже став нормою і це – природно, адже слабкі моральні устої суспільства обов’язково приводять до занепаду професіоналізму, втрати професіоналів та внаслідок цього – до занепаду країни та суспільства.

І справа не лише в багатьох чиновниках усіх рівнів, які розгублено розводять руками, не маючи змоги пояснити, чому в усіх наших країн-сусідів є ліки від грипу, а в нас немає. Справа не в тому, що сотнями труяться в українських санаторіях діти і десятками вмирає наша молодь. Справа не лише в тому, що судді хваляться своїми мільйонними хабарами, а чиновники – костюмами, автомобілями та аксесуарами за захмарні ціни. Адже вони, як і дуже багато інших людей, невіруючих у Бога – хворі, недужі. Просто чиновників ми частіше бачимо, бо до них прикута увага ЗМІ.

Причина лежить глибше і нам варто не полінуватися, а озирнутися довкола: попри те, що ми можемо хвалитися своєю давньою українською релігійністю та більш як тисячолітньою християнською історією, чи не бачите ви мало не порнографічних рекламних щитів у містах? Чи не бачите ви молоді, яка вже зранку може вільно купити будь-де пиво або якусь п’янку суміш і з самого ранку віддаватися алкогольній або тютюновій інтоксикації? Прислухайтеся до розмов в автобусах і тролейбусах або й до розмов людей довкола вас у інших місцях: чи не панують там плотські анекдоти та брудні слова, від яких вам доводиться червоніти? Брутальність і розпуста ріками ллються із наших телеканалів, крокують нашими вулицями, мостяться на почесні місця в наших домівках. Ми серед цього всього живемо. І можемо навіть підхоплювати вірус суспільної недуги.

Але назва цього вірусу – не грип. Назва його – гріх. Грип і все інше – лише побічний ефект. Фактично ми маємо справу із грипом суспільства, який перебуває з людством від часу гріхопадіння і неперевершено мутує. Певно, ця епідемія грипу каліфорнійського рано чи пізно закінчиться. Грип суспільний — набагато живучіший.

Проте чи є в України шанс одужати?Звісно, є. Але він не в політиках, серед яких, звісно ж, є моральні люди і вони цю моральність проявили законами на підтримку моралі у суспільстві та діяльності церков. Шанс України – насамперед у Слові Божому – у Законі та в Євангелії. Лише «Боже Слово – живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця» (Євреїв 4:12). Лише воно змінює серця від простого громадянина до Президента.

Так було в час Реформації, так є і зараз. Апостол Павло, пишучи листа до коринтської громади, яка жила в подібному суспільстві до теперішнього українського, каже: «Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники, ні злодії, ні користолюбці, ні п’яниці, ні злоріки, ні хижаки Царства Божого не вспадкують вони!» (1 Коринтян 6:9-10). А далі він каже: «І такими були дехто з вас, але ви обмились, але освятились, але виправдались Іменем Господа Ісуса Христа й Духом нашого Бога» (вірш 11). Вони були такими, але змінилися. Як? Євангелієм! Не переданнями, не байками, не мощами, а самим Євангелієм! Християни обмиваються водами Хрищення і у цих водах топлять щодня свого старого Адама і живуть новою людиною, створеною Духом Святим, виправданою і святою перед Богом. Дух Святий через Євангеліє творить віру в Христа і живить її у християнах – Христових людях. Такі люди є славою для Бога і користю для своїх співвітчизників, бо вони хочуть прославити Бога і допомогти своїм ближнім – у нашому випадку громадянам України.

Християн потрібно в Україні більше і на всіх посадах, і тоді все зміниться. А люди такі творяться лише чистим Євангелієм. Воно повинне проповідуватися у всіх християнських церквах. Такий їхній обов’язок перед Господом Христом. Молімося, аби ласкавий Господь здійснив обнову в усій Християнській Церкві в Україні, щоб наш народ був таким, про якого співає Псалмоспівець:

«Блаженний той люд, що Богом у нього Господь,
блаженний народ, що Він вибрав його на спадок Собі!» (Псалом 32:12).

В’ячеслав Горпинчук