Рости на спасіння (проповідь)

четвер, 19 листопада 2009 р.

ПОРІВНЯННЯ МЕСИ (ЛІТУРГІЇ)

    Тож тепер добрі мужі зможуть з готовністю судити, що скарги про те, що ми скасовуємо щоденну жертву, є надзвичайно фальшивими. Досвід показує, якими тиранами є ті, що тримаються влади в Церкві, які під прикриттям релігії приписують собі царство світу і які правлять без піклування про релігію і вчення Євангелія, які провадять війни, наче царі світу, і які запровадили нові служби в Церкві.

У месі противники зберігають тільки церемонію і публічно застосовують її з нечестивою метою...   У своїх проповідях вони не навчають Євангелію, вони не втішають сумлінь, вони не показують, що гріхи відпускаються задарма, заради Христа, але виставляють вони поклоніння святим, людські сатисфакції, людські традиції, і ними вони стверджують, що люди виправдовуються перед Богом. І хоча деякі з цих традицій є виразно безбожними, все одно вони їх брутально захищають. Якщо хтось із проповідників бажає, щоб його вважали за освіченішого, то починає розглядати філософські питання, які не розуміють ані люди, ані ті, що їх пропонують. І, нарешті, ті, що більш терпимі, навчають про Закон, але нічого не навчають про праведність віри.

   Противники у Конфутації сильно переживають стосовно спустошення церков, а саме про те, що вівтарі стоять неприкрашеними, без свічок і без образів. Ці дрібнички вони вважають прикрасою церков.

   За набагато інше спустошення Даниїл вважає (11:31; 12:11) нехтування Євангелієм. Бо люди, обтяжені великою кількістю та різноманітністю традицій і точок зору, жодним чином не могли прийняти повністю християнської доктрини. Бо противники проповідують більше про людські приписи, якими сумління відводяться від Христа до впевненості у своїх ділах. Бо хто з людей колись розумів доктрину про покаяння, яку розглядають противники? А вона є головною темою християнської доктрини.

   Сумління мучилися перерахуванням образ і сатисфакцій. Про віру, якою ми задарма одержуємо відпущення гріхів, ніде ніякої згадки противниками не робилось. Про вправляння у вірі, боротьбу з відчаєм і даремне відпущення гріхів заради Христа усі книжки та проповіді противників мовчали. До цього було додано жахливі профанації мес і багато інших безбожних служб. Ось те спустошення, яке описує Даниїл.

  Навпаки, ласкою Божою священики посеред нас зважають на служіння Слова, навчають Євангелію про благословення Христові і показують, що відпущення гріхів відбувається задарма, заради Христа. Ця доктрина приносить певну втіху сумлінням. Доктрина про добрі діла, які наказує Бог, також додається. Проголошується гідність та використання таїнств.

   Але якби використання таїнств було би щоденною жертвою, то ми все одно краще його зберегли від противників. Бо в нас це використання – частіше та святіше. Бо люди використовують його спочатку, будучи навченими та перевіреними. Бо мужів навчають про правдиве використання таїнства, що воно було запровадженим з ціллю бути печаткою та свідченням про відпущення гріхів задарма, і що воно, відповідно, повинне докоряти стривоженим сумлінням, щоб вони були правдиво впевненими і вірували, що їхні гріхи відпущено задарма. Отже, через те, що ми зберігаємо і проповідування Євангелія, і законне використання таїнства, у нас збережена щоденна жертва.

  А якщо ми мусимо говорити про зовнішню форму, то в нашій церкві краще відвідування, аніж у противників. Бо слухачі утримуються корисними та чистими проповідями. Але ні люди, ані вчителі не розуміли доктрини противників. Немає нічого іншого, окрім гарної проповіді, що так сильно приводить людей до Церкви. Але наші противники випроваджують своїми проповідями людей із церков, бо вони нічого не навчають про необхідні частини християнської доктрини, вони переказують легенди про святих та інші байки.

  А правдивою прикрасою церков є побожна, корисна і чиста доктрина, благочестиве використання таїнств, ревна молитва і тому подібне. Свічки, золотий посуд, тоненькі воскові свічки, вівтарні покриття, образи і подібні прикраси є доречними, але вони не є властиво прикрасами Церкви. Але якщо поклоніння противників складається радше із таких речей, а не з проповідування Євангелія у вірі та у змаганнях сумління, то їх треба зарахувати до тих, кого описує Даниїл, що поклоняються своєму Богові у золоті та сріблі (Дан. 11:38) .

З Апології Ауґсбурзького Віросповідання, Стаття XXIV

Немає коментарів: