суботу, 30 жовтня 2010 р.

Завтра

Завтра, як на те буде свята Божа ласка та воля, завтра ми закінчимо досліджувати Малий Катехізис доктора Мартіна Лютера. Біблійний урок буде присвячено дослідженню 3-ого розділу Першого послання Св. Апостола Павла до Тимофія, а святкова служба Божа будуватиметься довкола слів Послання Св. Апостола Павла до Римлян, розділ 3, вірші 19-28. Завтра День Реформації, а отже після служби Божої драматична студія "Янголятко" представить виставу про часи Реформації.

Розклад на завтра:

9:30 - Основи християнської віри (Катехізис)


10:00 - Біблійний урок


11:00 - Служба Божа

Київська парафія Воскресіння проводить служіння у приміщенні Інституту Математики, вул. Терещенківська, 3 (біля станції метро "Театральна"). Ласкаво просимо!

Біблійний сніданок для чоловіків

Сьогодні в київській парафії Воскресіння відбувся Біблійний сніданок для чоловіків. Чоловіки зібралися не лише довкола кави, але головним чином - довкола Слова Божого. Темою сніданку та братської дискусії була тема "Ізмаїл - син Авраама, але не обітниці".  Наступний Біблійний сніданок заплановано на кінець листопада.

четвер, 28 жовтня 2010 р.

Віце-Єпископ УЛЦ в Білорусі

24 жовтня ц. р. Віце-Єпископ Української Лютеранської Церкви, пастир Сергій Романюк, відвідав парафію Хреста Господнього в місті Мінську, Республіка Білорусь.  Отець Сергій провів літургію, проповідував Слово Боже та причастив вірних парафії правдивим тілом і кров'ю Христа.  Пастир Романюк також мав нагоду поспілкуватися із парафіянами громади Хреста Господнього та лідерами громади, зокрема зі старостою парафії, братом Миколою Горбачем і студентом УЛБССС, братом Олексієм Зеленком, які вірно служать Божим людям у Білорусі.

середу, 27 жовтня 2010 р.

Cинод, Собор, Загальна Пастирська Конференція

19 жовтня ц. р. в м. Кременці в церкві Святого Хреста Господнього відбулося чергове засідання Синоду Української Лютеранської Церкви, який розглянув поточні питання з життя Української Лютеранської Церкви, зокрема питання підготовки до чергового Собору Української Лютеранської Церкви, який відбувся у місті Кременці 20 та 21 жовтня. З вітальним словом до Собору звернувся Президент Всесвітньої Ради з Євангелізації Євангельського Лютеранського Синоду, Президент Віросповідної Євангельської Лютеранської Конференції, Превелебний Стівен Пітерсен. Через лист до Собору звернувся також Президент Вісконсинського Євангельського Лютеранського Синоду, Превелебний Марк Шрейдер. Собор заслухав і схвалив звіти та працю посадових осіб Єпископату УЛЦ, Голів Єпархій, Комітетів Церкви та служінь, прийняв поправки до Внутрішньої Настанови УЛЦ. Есеїстом Собору був пастир Ніл Шрейдер із парафії Божественного Миру з міста Рентон, штат Вашингтон (Вісконсинський Євангелський Лютеранський Синод). Тема його цікавого та повчального есе була: "Доморядництво: трохи Писання, тверджень, припущень, історій". Пастир Ніл Шрейдер був також проповідником на Соборній Літургії, у час якої до пастирського служіння було рукопокладено двох нових пастирів УЛЦ: Превелебного Тараса Босюка (до служіння в парафії Святої Трійці у місті Сімферополі) та Превелебного Олександра Кульчицького (до служіння в парафії міста Тирасполь, Республіка Молдова). Окремою прикрасою Собору був виступ дитячого парафіяльного хору Церкви Святого Хреста Господнього перед делегатами Собору, за що їм було висловлено окрему вдячність, як також слова вдячності пролунали на адресу пастиря кременецької парафії, Превелебного Романа Андрунціва та Голови Ради громади, диякона Василя Андрейчука, бо саме кременецька парафія вже вкотре докладає значних зусиль для створення всіх умов для ефективної праці Собору. Після Собору, в місті Кременці, 22 жовтня відбулася Загальна Пастирська Конференція УЛЦ, яка заслухала та обговорила доповідь Віце-Ректора УЛБССС, Превелебного Олега Юхименка "Адіафора в книзі Ернста Льошера "Повна збірка "Тимофія Верінія".

неділю, 24 жовтня 2010 р.

Проповідь на 22-у неділю по П'ятидесятниці


  ЩОБ ПОСЛУЖИТИ
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

            І підходять до Нього Яків та Іван, сини Зеведеєві, та й кажуть Йому: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що будемо просити Тебе.  А Він їх поспитав: Чого ж хочете, щоб Я вам зробив? Вони ж відказали Йому: Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи праворуч від Тебе один, і ліворуч один! А Ісус відказав їм: Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п'ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся? Вони відказали Йому: Можемо. А Ісус їм сказав: Чашу, що Я її п'ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся. А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому уготовано. Як почули ж це Десятеро, то обурились на Якова та на Івана.  А Ісус їх покликав, і промовив до них: Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть. Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, нехай буде він вам за слугу. А хто з вас бути першим бажає, нехай буде всім за раба. Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох.    (Марка 10:35-45).

            Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (2 Кор. 1:2).  Амінь.

Дорогі брати і сестри, «Просіть і буде вам дано»  - ви знаєте про ці слова, які Господь промовив  у Нагірній проповіді і які записані в Євангелії від Св. Матвія 7:7.   Ці слова часто грішна людська природа хоче використовувати на свою користь і просить: «Боже, дай мені багатства!»  Ця тема особливо подобається фальшивим учителям і фальшивим пророкам. Вони її обсмоктують з усіх боків і пишуть про ці слова і про те, як цими словами користуватися собі на користь цілі книги.

Ще не так давно чимало християн були зведені ідеями про «Новий порядок», який не треба плутати з «новим порядком», який прагнули  у світі запровадити нацисти. Новий «новий порядок» походить із фальшивої ідеї в харизматичних, фальшивих церквах, які вважають, що Бог повинен дати християнам політичну владу над світом, або принаймні християни повинні цю владу над світом якимось чином здобути.

Гріх також спонукає деяких людей мандрувати у різні заморські монастирі, а когось цей же гріх марнославства змушує обіцяти владу і славу в цьому світі та перемогу над усіма політичними супротивниками. «Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!...» - каже Екклезіяст, описуючи грішний світ, у якому ми живемо, плекаючи свої грішні плани на багатство і владу.

Сьогоднішній наш євангельський текст показує, що гріхом вражені були й учні Господа, наш євангельський текст свідчить, що до злиття на них Святого Духа в час Пятидесятниці вони також дуже нагадували нас у час наших грішних бажань.

Господь проповідував: «Просіть і буде вам дано!»  Вони повз вуха пропустили інші слова Господа.  Гріх усередині їх ухопився саме за ці слова Христові, як гріх усередині нас також чіпляється за те, що апелює саме до грішного бажання. «Учителю»- кажуть до Христа Яків та Іван, «ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що будемо просити Тебе».  

Трохи раніше Господь був сказав Своїм учням: ««По-правді кажу вам, що коли, при відновленні світу, Син Людський засяде на престолі слави Своєї, тоді сядете й ви, що за Мною пішли, на дванадцять престолів, щоб судити дванадцять племен Ізраїлевих» (Матвія 19:28).  Іван та Яків повз вуха пропустили слова Сина Божого про Його страждання і смерть, про хрест віруючих, а вирішили скористатися тим, що лоскотало їхній грішний розум і уяву та випередити у грішному проханні своїх віруючих братів.

Тож на запитання Господа: «Чого ж хочете, щоб Я вам зробив? Вони… відказали Йому: «Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи праворуч від Тебе один, і ліворуч один!» Чи не нагадує це нам, дорогі християни, чогось на кшталт, хто яке має посісти місце у виборчому списку?  Двоє братів, Іван і Яків поспішають, бо ж довкола них і Христа є ще десятеро інших учнів. Їм здається, що їхнє прохання актуальне і назріле, але реальність зовсім інша.  Як є зовсім іншою реальність для усіх марнославних і грішних людей, котрі забувають, що «заплата за гріх – смерть» і вічні муки в аду «де плач і скрегіт зубів» не припиняються ніколи.

Господь повертає Івана та Якова, і нас усіх до реальності різкими словами: «Не знаєте, чого просите». «Не знаєте, чого просите» - цими словами Господь докоряє усім нам, коли ми зосереджуємося на цьому світові, на владі, на славі, на політиці і часом навіть на церкві, коли на церкву дивляться, як на інструмент досягнення земних або політичних цілей. Саме так на неї дивилися ще до Голгофи Іван та Яків. Бо коли Господь питається в них: «Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п'ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся?», вони, й далі не розуміючи Христа, відповідають: «Можемо!» Що ж, про страждання, які на них чекають, вони думати ще не хотіли. Їм хотілося влади. Але Христос Господь їх розчаровує: «Сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому уготовано».

Ми можемо дивитися з осудом на Івана та Якова.  Але погляньмо на десятьох інших учнів – вони «обурились на Якова та на Івана».  Їм самим хотілося теж мати владу. Ми з осудом повинні дивитися на самих себе, бо слова Христа «Не знаєте чого просите» стосуються й нас.  І наше обурення діями Якова та Івана та подібними до них, нагадує обурення Десятьох із нашого сьогоднішнього євангельського тексту, а також до нас звернені дальші слова Христові.

Він каже: «Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть». Так живе світ, де за словами байкаря «нижчий перед вищим гнеться, а той його ще й б’є, за тим, що сила є», де ті, що мають владу грішать, часто знущаючись із підлеглих, або із тих, що доступу до влади не мають, тримаючи їх у чорному тілі, в убогості та безпросвітній долі.

Господь каже: «Не так буде між вами».  Якщо ви – Христові учні, то взаємини між вами та іншими людьми будуть зовсім іншими.  Якщо ви – християни, то ви буде різко відрізнятися від язичників і лицемірів довкола вас.  Божий Син продовжує: «Хто з вас бути першим бажає, нехай буде всім за раба. Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох».

Господь звертає наш погляд в інший бік від світу – на Царство Небесне і на наше вічне життя.  Для цього Він – Слово, що «в Бога було споконвіку» (Ів. 1:2) прийшов.  Він – всемогутній Цар, Якого супроводжують ряди ангелів, як про це ми співаємо в нашій літургії, але Він прийшов не для того, аби тиснути нас, або щоби ми нас бити, хоча Він – Бог усемогутній.  Бог Син воплотився не на те «щоб служили Йому». Аби Він захотів так прийти, то народився би не в кошарі, а в палаці, і сповитого би Його матір поклала би не в ясла прикрашені сіном, а в колиску, прикрашену золотом і сріблом.  Не пастухи першими би поклонилися Йому, а ті вельможі та князі, що панують над звичайними людьми та утискують їх. Зовсім ні, Христос прийшов «щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох».

Христос Господь не прийшов на весілля в Кані, аби просто скористатися безкоштовним частуванням, Він прийшов, аби допомогти молодому, небагатому подружжю і не дати їм засоромитися перед гостями через брак вина, а послужив їм, перетворивши на чудесної якості вино понад пятсот літрів води.

Христос Господь не прийшов у дім Петра, аби теща апостола, будучи хворою, з останніх сил, накривала на стіл для гостів свого любого зятя, Петра.  Ні, Христос, прийшов, аби її зцілити. Гостина була вже вдячністю від Петрової родини.   Христос Господь не прийшов, аби тішитися, як Його прокажені називають Сином Давидовим, нащадком великого царя, але будучи Більшим від Давида, Він прийшов, аби вчинити їх чистими.

Христос Господь не прийшов, аби розповісти бідним людям про те, як любить їх Бог, але будучи «Богом істинним від Бога істинного», Він прийшов послужити і нагодувати тисячі голодних, бідних і змучених людей, створивши для них стільки хліба та риби, що «всі їли й наситились, а з кусків позосталих назбирали дванадцятеро повних кошів...» (Мт. 14:20).

Христос Господь прийшов не висловити співчуття Яірові, вдові з Наїну, сестрам із Віфанії, а воскресити їм їхніх рідних, повернувши їм життя, піднявши їх зі смертного одра, нош та вивівши із гробу тих, кого гірко оплакували.

            Син Людський прийшов не тільки для того, аби проголосити відпущення гріхів усім людям, але й Він є Тим, Хто «душу Свою дати на викуп за багатьох» на Голгофі.  Гріхи прощені в Імя Христа вам і мені, обмиті Його святою кровю на римському хрестові.  Найвище служіння відбувалося під табличкою «Ісус Назарянин, Цар юдейський».  Найвище служіння – викуплення від рабства гріха, диявола та смерті відбувалося для цілого світу і на це вказували три світові тогочасні мови, записані на табличці  Ісусового хреста.  

            На хресті Святий Син Божий помер за нас, грішних.  З гробу, у якому Він був похований, на третій день Він вийшов воскреслим переможцем.  Гріх змито.  Дияволова голова розчавлена.  Смерть переможена.  Ваші гріхи прощені.  Диявол не має права більше вас звинувачувати. Смерть не має над вами вічної влади, бо й ви воскреснете, як Христос воскрес із мертвих. Це станеться у час Його повернення у супроводі святих ангелів, які зберуть Його вибраних від вітрів чотирьох, від кінців неба аж до кінців його» (Мт. 24:31).

Христове служіння не завершилося на Голгофському хресті. Він і далі з любовю вам служить.  Він каже: «Де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я серед них» (Мт. 18:20).   Він служить вам даючи відповіді на всі ваші молитви та прохання, піднесені до Його престолу благодаті у вірі.  Він служить вам сьогодні, причащаючи вас Його правдивими та святими тілом і кров’ю у Святій Вечері, через які вам дається прощення гріхів і життя вічне у Божому Царстві.  Він служить вам через Своїх слуг – віруючих, які не шукають своєї особистої вигоди чи слави, допомагаючи вам у тій чи іншій справі, а прагнуть догодити Своєму люблячому Господу – Ісусу Христу і які шукають Царства Небесного, будучи впевнені, що все інше їм додасться.  Заради Христа.  Амінь.
           
Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь. (2 Кор. 13:13).

пʼятницю, 15 жовтня 2010 р.

Церква Реформації має Господню Вечерю щонеділі


"Нас несправедливо було звинувачено в забороні меси.  Ми не хвалимося, але очевидним є те, що меса дотримується серед нас з більшою побожністю і серйозністю, ніж серед наших опонентів. Навіть більше від того, людей навчають часто із більшою старанністю про Святе Таїнство, - чому воно було запроваджене, і як його слід використовувати (а саме, - для втіхи змучених сумлінь), для того щоб людей заохочувати до участі в Причасті та в месі. Людей також навчають про інші фальшиві вчення щодо Таїнства.  Тим часом не було зроблено помітних змін у прилюдних церемоніях меси". [Ауґсбурзьке Віросповідання 24: 1-2]

            Для сьогоднішніх лютеран добре пам’ятати про те, що наші отці сказали таке в Статті 24 Ауґсбурзького Віросповідання. Це дає нам усвідомити цілковито ненормальну відмінність між нашою службою Божою та службою Божою часу Реформації, як також те, наскільки віддаленим є наше сучасне розуміння Господньої Вечері.

            Хто з нас сьогодні все ще насмілиться стверджувати, що ми не скасували месу, службу Божу, що скаладається із проголошення Слова та Господньої Вечері?  Жоден християнин Реформації, окрім послідовників її у Цюріхові та Женеві, не сприймали служби Божої в неділю без Господньої Вечері, так само, як ще в Церкві Нового Заповіту не було Господнього Дня без Господньої Вечері. 

Герман Зассе, Господня Вечеря у Лютеранській Церкві, Лист до лютеранських пастирів, № 6,       Травень 1949

четвер, 14 жовтня 2010 р.

Яка злагода потрібна


Нестерпно чути, як сакраментаріани просто славлять любов і злагоду, але применшують справу Таїнства так, що наче те, що ми віруємо про Євхаристію, яка була запроваджена нашим Господом, є маловажною справою.  Ми мусимо проголошувати злагоду в доктрині та вірі точно так, як вони проголошують злагоду в житті.  Якщо вони залишаються у її правді разом із нами, то ми приєднаємося до них у прославленні злагоди любові, яку слід підпорядковувати злагоді віри або Духа.  Бо якщо ви втрачаєте її, то втрачаєте Христа і якщо ви втрачаєте Його, то любов не принесе вам жодної користі.  З іншого боку, якщо ви збережете Христа та єдність Духа, то не грає ролі, чи відступаєтеся ви від тих, що спотворюють Слово і таким чином розхитують єдність Духа. Я би радше хотів, аби вони відійшли від мене і були моїми ворогами,  і весь світ разом із ними, аніж щоби я відійшов від Христа і за ворога мав Його, а це сталося би якби я покинув Його просте та чітке Слово і пішов би за марними поняттями, якими вони перекручують слова Христа на користь їхнього особистого тлумачення.  Один Христос значить для мене більше ніж незліченна кількість злагод у любові.

Мартін Лютер З Лекцій на галатів.

середу, 13 жовтня 2010 р.

Молитва на День Св. Єронима, перекладача Святого Письма і на День перекладача

Господи, Боже правди!  Для моєї ноги Твоє Слово - світильник, то світло для стежки моєї. Ти дав Своєму слузі, Єронимові, радість у дослідженні Святого Письма. Дай аби ті, що продовжують читати, позначати та внутрішньо перетравлювати Твоє Слово, знаходили у Слові Твоєму їжу спасіння і джерело життя; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

вівторок, 12 жовтня 2010 р.

Обережно - ще одна єресь!

На одну з парафіянок нашої церкви напали (в духовному сенсі) представники так званого "Об'єднання християнських євангельських церков України "Благая Весть", яких представляє південно-корейський проповідник Кім Ім Гон. В рекламному буклеті, який вони розповсюджують Києвом, наводиться, зокрема, "одкровення" однієї з прибічниць цієї нової секти, що прощення в Бога просити вже не треба.  Вони стверджують, що коли Бог все-одно вас простив, то навіщо витрачати час на прохання про прощення?

При цьому відкидається Господня Молитва "Отче наш", бо там Господь навчає просити в Отця прощення.  Власне кажучи, таким чином заперечуються і з Писання вирізаються значні частини Слова, де Господь Святий Дух через Апостолів закликає віруючих каятися і просити прощення гріхів, як-от: "Отже, признавайтесь один перед одним у своїх прогріхах, і моліться один за одного, щоб вам уздоровитись. Бо дуже могутня ревна молитва праведного!" (Як. 5:16);   "Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої. "А як кажемо, що ми не згрішили, то чинимо з Нього неправдомовця, і слова Його нема в нас!" (1 Ів. 1:9, 10).

Остерігайтеся цих та інших вовків у овечих шкурах (Мт. 7:15), які, прикриваючись Іменем Христа, ведуть боротьбу проти Його Слова і роблять із Христа неправдомовця!  Написано: "Свідкую я кожному, хто чує слова пророцтва цієї книги: Коли хто до цього додасть що, то накладе на нього Бог кари, що написані в книзі оцій.  А коли хто що відійме від слів книги пророцтва цього, то відійме Бог частку його від дерева життя, і від міста святого, що написане в книзі оцій.  Той, Хто свідкує, говорить оце: "Так, незабаром прийду! Амінь". Прийди, Господи Ісусе!" (Об'явлення Івана Богослова 22:18-20).

понеділок, 11 жовтня 2010 р.

Давні звичаї не повинні використовуватися проти правди

Добрі давні звичаї є цінними, як символи, знаки та нагадування про єдність із апостольською правдою. Проте ніколи не можна допускати, щоб вони самі несли якесь незалежне навантаження, яке можна використати проти правди.  Щойно встановлюється апостольська правда, не можна допускати ніяких заклинань, на кшталт "Церква! Церква!" митрофорними посадовцями або демократичним натовпом. Це - Лютерова правдива, євангелічна апостоличність або ж соборність.

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

неділю, 10 жовтня 2010 р.

Проповідь на День подяки за врожай

УРОЖАЙ, ЩО СЯЄ
У ЦАРСТВІ НЕБЕСНІМ
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

             Іншу притчу подав Він їм, кажучи: «Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.  А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.  А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль. І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: «Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?» А він їм відказав: «Чоловік супротивник накоїв оце». А раби відказали йому: «Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали?» Але він відказав: «Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю. Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов'яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї… Тоді відпустив Він народ і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: «Поясни нам притчу про кукіль польовий». А Він відповів і промовив до них: «Хто добре насіння посіяв був, це Син Людський, а поле це світ, добре ж насіння це сини Царства, а кукіль сини лукавого; а ворог, що всіяв його це диявол, жнива кінець віку, а женці Анголи. І як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й наприкінці віку цього. Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня, і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів! Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає!»   (Матвія 13:24-30, 36-43).

            Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (2 Кор. 1:2).  Амінь.

Дорогі брати і сестри, сьогодні вже друга неділя жовтня, в Києві вже від завтра прогнозують заморозки і мабуть досить скоро ми побачимо сніг.  Природно, що в такій порі ми очікуємо, що більшість урожаю вже буде зібрано та сховано в надійні, захищені від морозу та снігу місця. Сьогодні ми дякуємо Богові за врожай, який зібраний нами та всіма селянами в Україні, бо від цього залежить наш добробут і навіть саме життя. 

Але скажіть, будь ласка, хто з вас зберігає на зиму буряни, репяхи, пирій, осот?  Або хто піде в магазин чи на базар, аби їх купити?  Вони вам не потрібні. Вони нікому не потрібні. Восени часто палають багаття – це селяни спалюють непотрібне зілля, а врожай відповідно звозять і зносять у місця надійного сховку.

Сьогоднішній наш євангельський текст – притча нашого Господа Ісуса Христа, в якій Він зачіпає тему врожаю – від сіяння і до зберігання.  Господь, аби ми краще могли зрозуміти,  що таке Царство Небесне і природу цього Царства, розповідає і пояснює нам захопливу притчу.   Він каже, що «Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.  А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов». Далі Господь пояснює, що дія цієї притчі відбувається у світі.  «Поле – це світ», - каже Він. А чоловік, який сіє добре насіння – Син Людський.

Є деякі церкви, дорогі брати і сестри, які навчають, що Бог деяких людей призначив для спасіння, а інших для прокляття.  Фактично, в тому, що чимало людей не вірують, вони звинувачують Бога. Це – неправда.  Хто так навчає, той – фальшивий учитель.  Бог застерігав Адама і Єву про гріх.  До гріха їх спокусив, підштовхнув диявол, який хотів їхньої смерті. Апостол Яків (1:13) застерігає: «Випробовуваний, хай не каже ніхто: «Я від Бога спокушуваний». Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує». 

Ми всі народилися в гріхах  і через це заслуговуємо на смерть. Але Бог не хоче, аби загинула будь-яка людина. Навпаки Бог «хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди» (1 Тим. 2:4). Для цього Він послав у світ Свого Єдинородного Сина, Який «родився від жони, та став під Законом,  щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли» (Гал. 4:4, 5).  Це викуплення Ісус Христос здійснив Своїм досконалим послухом і ганебною смертю злочинця та грішника на хресті Голгофи за кожного з нас.  На доказ того, що ви – виправдані і усиновлені діти Божі, або ж як вас сьогодні називає Господь – Сини Царства, Христос воскрес із мертвих і зараз сидить праворуч Отця і перебуваючи водночас з нами, промовляючи до нас через Його Слово і несучи нам прощення гріхів та покріпляючи нас у Своїх правдивих тілі та крові Святої Вечері.

Бог хоче, аби всі ви спаслися.  І про це навчає нас притча Його Сина.  Він сіє добре насіння.  Своїм Словом Він творить віру у ваших серцях, якою ви виправдані і є дітьми Божими.  Вже в цьому світі Бог називає синами Царства.  Звісно, що ми можемо говорити й про доньок Царства, адже Апостол воскреслого Христа, Павло стверджує: «Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса! Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!  Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі!  А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці» (Гал. 3:26-29).

А ця обітниця – вічне життя у Божому Царстві. Прекрасна чудова обітниця, яку ми вспадкували вірою, що створена в нас Словом Божим. У цій притчі є також люди. Насіння творить Син Божий, Який у притчі названий чоловіком. Він – Господар, а ще Біблія називає Його Нареченим і Головою Церкви. 

Але що відбувається, коли люди сплять?  Що відбувається, коли не поширюється і не проповідується чисте Слово Євангелія?  Що відбувається тоді, коли не роздається відповідно до Запровадження Христового Євхаристія – Його святе й правдиве тіло і кров у хлібі та вині Господньої Вечері?  Що відбувається, коли люди сплять?

Господь каже: «Прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов». Далі наш Спаситель пояснює, що ворог – це диявол.  Він також сіє своє слово. Його слово брехливе, ілюзорне, оманливе, але для грішної плоті воно може звучати, як чарівна музика. Таку музику награють фальшиві вчителі, заворожуючи різними химерними ідеями людей. На таку проблему був наштовхнувся апостол Павло,  коли в галатійські церкви прийшли проповідники фальшивого євангелія. Апостол пише до них листа: «О, ви нерозумні галати! Хто вас звів [хто зачарував вас] не коритися правді, вас, яким перед очима Ісус Христос переднакреслений був, як ніби між вами розп'ятий?» 

Кукіль, диявольське вчення, а це будь-яке вчення, яке претендує на спасіння душі поза самою вірою в Христа, росте дуже гарно, як і буряни, які краще ростуть ніж культурні рослини.  Одна біда – диявольське вчення не робить людей синами та доньками Царства.  Синами Царства робить лише Слово Боже.  А всяка інша духовна наука робить людей синами лукавого, тобто синами та доньками сатани.

Зауважте, дорогі брати і сестри, ще одну цікаву річ – подібність куколю до пшениці. Фальшиві релігії намагаються дуже вподібнитися до справжнього Євангелія.  Диявол, майстер тисячі мистецтв, добре знає, як треба дурити людей фальшивим ученням і робити їх своїми синами.

А яка ж реакція вірних Христових, коли вони побачили, що не лише «виросло збіжжя та кинуло колос», але й «показався і кукіль»?  Яка може бути реакція, наприклад у служителів Слова, коли вони бачать не лише віруючих, але й чимало дітей диявола – невіруючих?  Ми бачимо, як Христові слуги підходять до Господа та промовляють: «Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?»  Вони здивовані – цього вони не очікували. Адже Слово Христове таке солодке, приємне, цілюще та життєдайне, що бува й не віриться, що хтось може купитися на ерзац-втіху, на отруту.  Звідки ж стільки людей, чиїм богом є, насправді, сатана?

Господь відповідає: «Чоловік супротивник накоїв оце».  Диявол накоїв це. Не обманюйтеся!  Не дивіться крізь пальці на фальшування навіть літери з Божого Слова, бо саме цим займається противник людського роду сатана і саме таким чином він перетворює наших ближніх на синів і доньок лукавого.

Слуги обурені, що диявол таке накоїв і їм хочеться дії.  Вони до звертаються до Господа: ««Отож, чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали?»  О, як хочеться їм діяти! Так само діяти хотіли апостоли Іван та Яків, коли одне самарянське село не пустило їх на ночівлю. Тоді ці двоє синів грому звернулися до Господа: «Господи, хочеш, то ми скажемо, щоб огонь зійшов з неба та винищив їх, як і Ілля був зробив» (Лк. 9:54).  Грішна людська плоть любить проблеми вирішувати по-своєму: через спалення сіл, через спалення тих, хто на їх думку неправильно навчає, через хрестові походи та масу інших способів.

Господь дав гідну відповідь Іванові та Якову і всім любителям швидких розправ: «Ви не знаєте, якого ви духа.  Бо Син Людський прийшов не губить душі людські, а спасати!» (Лк. 9:55, 56). Тут Господь повторює цю думку і каже бажаючим повисмикувати з поля кукіль, повбивати невіруючих: «Ні, щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю. Залишіть, хай разом обоє ростуть аж до жнив».   Справжню віру в серці бачить лише Господь. Він також благодатно дає час аж до жнив, тобто до кінця цього віку або ж до кінця людського життя, який Він визначає Сам.

 А до того часу лунає Його Слово: «Збулися часи, і Боже Царство наблизилось. Покайтеся, і віруйте в Євангелію!» (Мр. 1:15). Віруйте, що Ісус забрав на Себе всі ваші гріхи та провини.  Віруйте, що Його кров обмиває всі ваші гріхи.  Віруйте, що Він приніс Себе в жертву за ваші гріхи, помер за вас і воскрес на третій день згідно з Писанням. Віруйте, що в Його Ім’я ви прощені і маєте вічне життя.  Це Євангеліє – для вас. Віруйте, що скоро Ісус повернеться у славі зі Своїми святими ангелами і настане те, що Він обіцяє через сьогоднішню притчу.

Він каже: «В жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов'яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї…».  Але ці женці – не люди, а Христові святі ангели. Він пояснює: «Як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й наприкінці віку цього. Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня, і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!»  Зілля, як ви знаєте, хлібороби спалюють.

Синам та донькам Царства належить те, синами та доньками чого вони є – вічне Царство Боже. А синам та донькам лукавого належить те, синами та доньками чого вони є – сатана, і пекло, і його  невгасимий вогонь.

Про вашу ж долю, дорогі християни Господь каже: «Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця».  Ваші тіла будуть змінені, прославлені, безгрішні та нетлінні. Ви будете сяяти у Царстві Небесному і радіти невимовною радістю упродовж цілої вічності. Так буде, бо живий Господь Ісус Христос.  Прийди, Господи Ісусе! Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь. (2 Кор. 13:13).

суботу, 9 жовтня 2010 р.

Радіо Київ 98 ФМ

Сьогодні, за підтримки Вісконсинського Євангельсько-Лютеранського Синоду та за участю парафії Воскресіння  розпочався вихід у ефір програми Злагода.  Програма Злагода, яка покликана нести непофальшоване Слово Боже для мешканців Києва та області, в ефір виходить щосуботи о 19:45 на Радіо Київ, 98 ФМ.   Слухати нас можна також в режимі он-лайн на сайті Радіо Київ - www.radio.kiev.fm  

Мудрість для молоді

Сьогодні молодіжна група київської парафії Воскресіння розпочала досліджувати Приповісті Соломонові - чудове джерело мудрості для молодих християн. Слідкуйте за повідомленнями про дальші зустрічі довкола Книги Приповістей і приєднуйтеся до нас!

Біблійний сніданок для жінок

Сьогодні в нашій парафії відбувся черговий Біблійний сніданок для жінок.  Як завжди на сніданку крім Божого Слова було чимало солодощів, принесеними парафіянками нашої церкви, а також запашні кава та чай. Темою сніданку та цікавої і жвавої дискусії посеред сестер була "Рахав, колишня блудниця в галереї героїв віри".  Наступний Біблійний сніданок заплановано на початок листопада.

Богослов'я хреста в двох сенсах

Звісно, під богослов'ям хреста ми маємо на увазі богослов'я, зосереджене на Христі та на Його хресті, на ділі нашого викуплення... Але коли ми говоримо про богослов'я хреста в догматичному богослов'ї, то говоримо не лише про хрест Христа, але й наш хрест, хрест християнина в цьому житті віри.... Це - хрест, який посилає Він нам.

Деніел Дойчландер, З Богослов'я хреста: роздуми про Його хрест і наш

пʼятницю, 8 жовтня 2010 р.

Ознаки внутрішнього покаяння

Не може бути правдивого навернення чи правдивого каяття, де потім не слідують умертвіння плоті, добрі діла і християнська терпеливість. Правдиві жахи, правдивий сум душі не дозволяють тілу поринати у чуттєві задоволення, а правдива віра не є невдячною до Бога, як і не може вона зневажати Божих заповідей.  Одним словом, немає внутрішнього покаяння, допоки воно не виробляє зовнішнього умертвіння плоті.

З Апології Ауґсбурзького віросповідання

пʼятницю, 1 жовтня 2010 р.

Неоднакові обряди шкоди не завдають

Так само, як неоднакова тривалість дня і ночі не завдають шкоди єдності Церкви, так само ми віруємо, що правдивій єдності Церкви не завдають шкоди неоднакові обряди, що запроваджені людьми. Хоча й хотілося би нам, щоб заради спокою вселенські обряди дотримувалися точно так само, як ми у церквах дотримуємося порядку меси, Господнього дня та інших більших свят.  І з дуже великою вдячністю ми приймаємо зручні та давні приписи, особливо через те, що в них є дисципліна, яка корисна для освіти та навчання людей і тих, хто перебуває у невіданні.

З Апології Ауґсбурзького віросповідання