понеділок, 31 грудня 2012 р.

Молитва напередодні Нового року

     Отче небесний!  Ти весь час піклуєшся про душі всіх людей.  Простягни Свою всемогутню руку та захисти мене від нещасть, коли я ввійду в новий рік благодаті. Відмежуй мене від шкоди і небезпек, які можуть зустрічатися мені на шляху.  Захисти мене від нещасних випадків і хвороб, і вбережи мене в спасенній вірі, яка зробить мене переможцем над будь-якими спокусами, сумнівами та невірством.

     Сьогодні я згадую про свої гріхи та переступи і прохаю Тебе - у ласці Твоїй і любові обмий їх усі без винятку дорогоцінною кров'ю мого Спасителя. У доброті Своїй наближуй мене до Себе, аби я міг ходити дорогами праведності. Хай моєю радістю і скарбом буде мир розуму та надія на небеса.

     Збережи в нашому суспільстві Своє спасенне Євангеліє і вчини успішною працю Церкви, яку заснував Твій Син, Ісус Христос, аби всі до останнього краю землі знали, що немає під небом іншого Імені, яке спасає, окрім Імені Сина Твого, нашого розп'ятого Спасителя і Господа.

     Боже!  Ти єси зажди добрим до мене у ласці Своїй.  Ти прощаєш мені гріхи мої щодня. Зішли мені благодать, аби в новому році я непохитно перебував у спасенній вірі і продовжував свій шлях, як дитя Твоєї родини, за допомогою Ісуса Христа, мого вічного Викупителя.  Амінь.

З Молитовника

Вінчання диякона Дмитра Прокопчука та Олени Скрипник

Минулої неділі в парафії Воскресіння були обвінчані диякон нашої парафії, брат Дмитро Прокопчук та Олена Скрипник.  Вашій увазі пропоную невеличкий фоторепортаж з цієї щасливої події.  Ми зичимо молодому подружжю Дмитра та Олени Прокопчуків многая і благая літа в Господі Ісусі Христі!



                                                                   Під час Вінчання


 
Молоде подружжя Прокопчуків отримали в подарунок від парафії родинну Біблію
 
 

Після Вінчання
 

 
Після Вінчання з батьками та служителями
 
 

Привітання новому подружжю від друзів

неділю, 30 грудня 2012 р.

Проповідь на неділю Праотців

    ХВАЛИТИСЯ ГОСПОДОМ
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
    
     Дивіться-бо, браття, на ваших покликаних, що небагато-хто мудрі за тілом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхетні. Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне, і простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити, так щоб не хвалилося перед Богом жадне тіло. А з Нього ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від Бога, праведністю ж, і освяченням, і відкупленням, щоб було, як написано: Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом!   (1 Коринтян 1:26-31).

     Божій Церкві… посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим… що на всякому місці прикликають Ім'я Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого, благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (1 Кор. 1:2, 3). Амінь.

Дорогі брати і сестри,  один американський професор політології українського походження сказав був, що в крихітній українській армії генералів більше ніж у величезній американській армії полковників.  Ми й самі часом з подивом зауважуємо, як люди які, власне кажучи не служили в армії і не нюхали пороху, раптом стають полковниками та генералами.  Не є чимось дивним для нашої країни і те, коли люди, які мають до науки та освіти вельми посереднє відношення або й взагалі не мають, стають раптом кандидатами та докторами наук, професорами, а то й цілими академіками.  Хтось за час проголошення Україною незалежності встиг навіть вступити до різних товариств, що торгують дворянськими титулами та прикрашають різноманітними стрічками та орденами.  Більш грошовиті до всього цього додають ще й годинники та авта вартістю по кілька сот тисяч гривень.  Вони наче хваляться перед іншими людьми, загнаними цими хвальками в убозтво та безправ’я: «Дивіться, які ми розумні та мудрі, які ми сильні та могутні, які ми благородні та шляхетні!»  

Потім ці самі «полковники» та «генерали», «професори» та «академіки», «дворяни» та вся «еліта» роблять те, від чого застерігає Господь Ісус Христос: «Горе вам, фарисеям, що любите перші лавки в синагогах та привіти на ринках!» (Лк. 11:43). Горе вам, горді та самовпевнені, що любите виходити наперед у храмах Божих і вдавати із себе благочестивих християн!  Горе вам, можновладні та пихаті, що любите, аби вся увага суспільства була прикута до вас так наче ви боги, що покликані своїм сяйвом, блиском і впливом і багатством затулити правдивого Бога, Царя над царями і Пана над панами!  Горе й вам, що пишаєтеся думкою серця свого і думаєте, що у вас є достатньо грошей, аби підкупити вічного Суддю, Бога праведного!  Горе й вам, що думаєте, ніби ви вже й не такі погані і що у вас є достатньо добрих діл, аби наблизитися до престолу Божого та отримати спасіння!  Горе вам, що не стаєте на коліна перед Богом, і затуляєте вуха перед Його Словом і Його святою волею, а поводитеся як вороги хреста Христового, марнославним людям догоджуючи! Тут вам відведено ще трохи часу для втішання вашого власного марнославства, але у вічності на вас чекатиме вічність у огні аду, зовнішня темрява повіки віків, де «плач і скрегіт зубів».

Сьогодні Господь Святий Дух через Апостола Павла проголошує суд не лише над «беззаконником, призначеним на погибіль, що противиться та несеться над усе, зване Богом чи святощами, так що в Божому храмі він сяде, як Бог, і за Бога себе видаватиме» (2 Сол. 2:4).  Сьогодні Господь Бог висловлює осуд усяким хвастощам, усякій гордості, усякій зарозумілості, усякій чванливості і усякому власному, особистому величанню перед Богом. Якщо така гордість, якщо така пиха і зухвалість хоч колись входила у ваше серце, покайтеся! Сьогодні ще час благодаті.  Господь ще дав усім на трохи часу до Його повернення у славі, аби ми впокорилися не перед людьми, якими б великими вони не були і не прагнули бути.  Господь дав нам ще трохи часу, аби ми впокорилися перед Ним. 

Апостол Павло закликає, аби християни подивилися один на одного. І коли вони це зроблять, то кого вони побачать?  «Небагато-хто» там «мудрі за тілом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхетні».  Врешті-решт подивіться на Апостол Павла, прислухаймося до його слів, які стоять далі в цьому самому листі.  Христос, каже він: «по всіх Він з'явився й мені, мов якому недородкові. Я-бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву. Та благодаттю Божою я те, що є…» (1 Кор. 15:8-10).

Перед Христом щезає плотська мудрість.  Перед Богом всяка сила – немічність.  Перед Господом усяка шляхетність – ницість. Хвалькам – не місце перед Богом.  Але хто є перед Богом, хто належить до покликаних до вічного життя і як вони туди потрапили?   Апостол Павло каже нам: «Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне, і простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити, так щоб не хвалилося перед Богом жадне тіло».

Перед Богом немудрі, немічні світу, прості світу, погорджені та незначні.  Бог вибрав немудре, аби засоромити мудрих, які нехтують Богом і є мудрими у власних очах і очах світу.  Але Бог вибрав немудрих, тих, що упокорили свій розум перед Богом і Його Словом.  Вони перебувають у Христовій Церкві.

Бог вибрав немічних, а не тих, що хваляться власною силою фізичною чи духовною, власними заслугами та ділами.  Бог вибрав тих, що не мають сили спастися самі і які це сповідують.  Тих ж, що вважають, що вони якось справляться або допоможуть Богові їх спасти, Бог засоромлює сьогодні Словом, а вкінці засоромить їх Своєю славою.

Бог вибрав простих, погорджених і незначних, аби знівечити важливих, без яких здається не буде діяти жодна держава, суспільство і жодна країна.  Бог робить все це, аби ми сьогодні зрозуміли одну дуже важливу річ і вона полягає в тому, аби «не хвалилося перед Богом жадне тіло».  Немає чим перед Богом нам хвалитися, хіба що нашими гріхами!   Всі ми завинили перед Ним.  Всі ми перед нашим Богом немудрі, немічні, прості, погорджені і незначні, бо «всі згрішили, і позбавлені Божої слави» (Рим. 3:23).  Якщо ж хтось хвалиться, що він заслужив в Бога прощення, виправдання чи вічне життя власними щедрими пожертвами, власною благодійністю, добрими ділами тощо, той обманює себе самого і обманює інших людей.  Апостол дуже чіткий «щоб не хвалилося перед Богом жадне тіло». 

І не менш категоричний він у іншому: «Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом!»  Павло, фактично, повторює слова Єремії. Адже Боже Слово – незмінне.  Воно триває повіки.  І Старий Заповіт, і Новий Заповіт навчають про одне – людині нічим хвалитися, і власними силами спасіння ніхто не здобуде. Спасіння дає тільки Бог.  Дає Він це спасіння самою вірою.  Вірою в Господа.  Вірою в Христа.  Бо Христос – наша мудрість.  Христос – наша праведність.  Христос – наше освячення і Христос – наше викуплення.

Ось на кого ми можемо покласти сьогодні всі наші надії.  Бо приймає Бог лише Христову мудрість, бо це в Христі «всі скарби премудрости й пізнання заховані» (Кол. 2:3).  Але Він, будучи мудрістю і джерелом мудрості, з любові до вас, упокорився і стався людиною, аби сьогодні ви мали Його мудрість, яку Він виявляє до нас у Слові Своєму, у Писання Старого і Нового Заповіту, у Своєму Святому Євангелії.  Тому сьогодні ми славимо Христа і хвалимося Ним і кажемо: «Наша мудрість – Христос і Він щедро ділиться з нами мудрістю Своєю у Своєму Святому Слові, у Святій Біблії». 

Сьогодні ми славимо Христа і хвалимося Ним, бо Він – наша праведність.  Ми – грішні. А Він – праведний. З невимовної любові до нас, Він гріхи наші, всі до одного гріхи, бере на Себе.  Він помирає за них Голгофі.  Обмиває Він гріхи наші Своєю святою кров’ю.  А нас зодягає у праведність.  Його праведність – праведність Божа, свята і досконала.  А це означає, що Бог дивиться на тих, хто вірує в Христа, як на праведників.  Ви – виправдані в Імя Христа розпятого і воскреслого. Ви вже не маєте осуду вічної смерті та вічних мук в аду.  Ви тепер маєте прощення гріхів і вічне життя в Божому Царстві.

             І вже сьогодні ви – освячені, святі, бо Христос – освячення ваше. Його святість – святість Божа.  Христос – святий Бог. А отже й ви, вірою в Христа – вже святі.  Так, ви ще живете в цьому тілі.  Так, часом ваше грішне тіло буде брати гору над вашою новою людиною всупереч вашій волі. Диявол тоді буде з вас насміхатися, мовляв, що ж то ти за дитя Боже таке, що грішиш, що ти за святий або свята така, що має знову гріх?  Не впадайте у відчай, любі брати і сестри.  Станьте на коліна перед Богом.  Попросіть в Нього прощення і просто віруйте, що Бог вам каже правду. Адже Він вас любить.  Він за вас віддав Свого Єдинородного Сина.  І Він каже вам сьогодні: «Хвалися Христом.  Він – твоя святість.  Не ти. Не твої діла, не твої власні заслуги, а Христос!» 

Тому й відповідайте і світові, і дияволові: «Геть із вашим лукавством! Якби я надіявся на власне тіло, на власну мудрість або силу чи праведність, то був би з вами приречений до аду.  Але моя мудрість, моя праведність, моя святість – ніщо.  Але позмагайтеся з Христом!  Я не собою хвалюся, а Господом.  Я хвалюся Богом. Розпятий Христос – моя мудрість. Воскреслий Христос – моя праведність.  Христос, Який царює на небесах із Отцем і Святим Духом, Який живить мене сьогодні Своїми правдивими тілом і кров’ю під виглядом хліба та вина Святої Вечері – моя святість. 

І Він – моє викуплення. Лише Богові я завдячую тому, що я викуплений від гріха, від влади диявола і смерті. Тому я сьогодні хвалю Бога і хвалюся лише Ним.  А собою мені нема чого хвалитися.  Ніякі людські заслуги мені нічим не допоможуть. Навіть якби я мав всю владу в Україні і проголосив раптом себе фельдмаршалом, то в очах Божих – я ніщо.  Але навіть якби я сьогодні підняв Україну з економічної та правової руїни і з цим підходив би до престолу Божого в надії, що Бог за це дасть мені прощення гріхів і вічне життя, то Бог каже, що й тоді я був би ніщо і нічим це мені не допомогло би. Але коли я підходжу до Бога в Імя Христа, то я підходжу не зі своєю мудрістю, а з Христовою, не зі своєю праведністю, а з Христовою, не зі своєю святістю, а з Христовою, не зі своїми ділами, а з викупним, Голгофським ділом мого Спасителя Ісуса Христа. 

І навіть коли я допоможу іншій людині,  коли я поділюся шматком хліба з голодним, і дам напитися спрагненому, одягну нагого і провідаю хворого, не дам загинути в самотності увязненому і відчиню двері для мандрівника, то й за це я хвалитиму Господа, бо то вже роблю не я, а Христос, Який живе в мені.  Прийди, Господи Ісусе!  Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23) Амінь.

суботу, 29 грудня 2012 р.

Завтра

Завтра - неділя Праотців.  Як на те свята Божа ласка та воля, під час Біблійних студій ми будемо досліджувати 60-ий і 61-ий Псалми.   Служба Божа розпочнеться з Вінчання диякона Дмитра Прокопчука та його нареченої, Олени Скрипник  і будуватиметься далі довкола 1-го Послання Св. Апостола до коринтян 1:26-31 і Таїнства Святої Вечері.

Розклад на завтра:
10:00 - Біблійні студії
11:00 - Служба Божа


Київська парафія Воскресіння проводить служіння у Конференц-Залі Інституту Зоології, вул. Терещенківська, 2 (біля станції метро "Театральна"). Ласкаво просимо!

Жид і єврей


Про ці два слова ведеться в частині українського суспільства якась дивна і майже дика дискусія.  На мою думку, вона мала би якийсь сенс, якби фізичні нащадки Авраама, які мешкають на заході України вимагали, щоб їх називали "жидами", а їхні одноплемінники на сході України воліли би того самого щодо слова "єврей".  Але ж і ті, і інші, просять, аби їх називали євреями. Для євреїв з тієї частини України, що довший час перебувала в складі Російської Імперії термін "жид" є образливим, як і "малорос" для українців, як би останній термін не намагалися відбілювати прихильники відновлення Російської Імперії. Чомусь нам, українцям, приємно, коли світ вислухав нас і почав вживати слово "Україна" англійською мовою без означеного артикля.  Чомусь ми вважаємо, що правильно вимагати, аби російською мовою, всупереч російській усталеній традиції писали "в Украине", а не "на Украине". Чому ж тоді не прислухатися до тих, з плоті і крові яких вийшов наш Спаситель, і вважаючи їх за рівних і гідних громадян нашого суспільства, наших же ближніх і сусідів, називати їх, як вони того самі просять - євреями? Мова ведеться, якщо не про ґречність то, принаймні, про елементарну ввічливість і гідне ставлення до людей.   Врешті-решт, це слово і є найближча назва до тієї, яку використовує Писання до одного з їхніх патріархів, Авраама, віру якого ми самі ж сповідуємо (Буття 14:13 і далі).
Світлина: Головний рабин Києва Моше Реувен Асман просить українців не вживати слова "жид" щодо євреїв (Джерело світлини: РІСУ).

пʼятницю, 28 грудня 2012 р.

З історії "Русского мира" - за 250 років до комуністів

     Сплавляли ліс для будівництва будинків і міст.  Не стало їжі і люди почали помирати від голоду і від безперестанної праці у воді: мілкою була річка, важкі були плоти, немилосердними були начальники, великими були палиці, шишкуватими були дрюки, гострими були батоги, жорстокими були страждання – вогнем і дибою.  Народ настільки був змучений від недоїдання, що коли Афанасій почав мучити одного з народу, то той помер в нього на руках. Горе мені!  Лиха година!  Здавалося, що він повністю втратив розум.
… Ожеребилася кобила і голодуючий люд таємно пожер лоша разом із послідом. А  Пашков пронюхав і збичував їх… Горе мені! Лиха година!
      
З Житія протопопа Авакума

четвер, 27 грудня 2012 р.

Бути належно покликаним

     Бути належно покликаним у сенсі АВ XVI означає виявлятися особисто та по-богословському кваліфікованим і бути урочисто довіреним Церквою довічному, а не "до наступного попередження", Божественно установленому Євангельському служінню, - і воно має тривати в якомусь окремішньому полі стільки, скільки буде вгодно Богові.  Якщо цьому не заважатиме нездоланна ізоляція від решти православної Церкви, то така передача публічного служіння Євангелія включає, як личить для доброго, апостольського, церковного порядку, також обряд ординації з покладанням рук.
 
Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

середу, 26 грудня 2012 р.

Чому стародавні називають Святе Писання канонічним

     Тому що в Церкві є і повинен бути визначений канон і окрема норма або ж правило, відповідно до якого потрібно перевіряти, випробовувати та оцінювати всі релігії і вчення.  Тому ми не можемо і не повинні викладати і приймати за Слово Боже те, що не має основи у Святому Письмі, не може бути ним доведене і з ним не узгоджується.  Та ми визнаємо, схвалюємо і приймаємо як вірне та корисне лише те вчення, яке ґрунтується на Святому Писанні, і з таким судженням та повагою читаємо твори Отців.  І в цих рамках ми також приймаємо доктрину, детально викладену в Ауґсбурзькому віросповіданні.

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

вівторок, 25 грудня 2012 р.

Різдвяна Ораторія на радіо "Промінь"

      Чудовий подарунок для християн приготувало Українське Радіо. На каналі Промінь сьогодні о 18:30 будуть транслювати Різдвяну Ораторію Й. С. Баха, геніального і славетного лютеранського композитора та регента хору. В Києві трансляція відбуватиметься в  ФМ діапазоні - 105 ФМ. Раджу вмикати приймачі вже, аби не пропустити цієї чудової нагоди - послухати християнську класику. Ось яку характеристику цьому творові наведено на Українській Правді: "Цей твір входить в число найкращих великомасштабних хорових творів Й. С. Баха. "Різдвяна ораторія" – це ліричні роздуми про таємниці пришестя у світ Спасителя, які нанизані на речитатив, в деталях передає оповіді євангелістів Луки та Матвія про народження Ісуса Христа і послідуючі події. Ці роздуми постають у вигляді ряду дивовижних по своїй красі музичних номерів для хору або солістів у супроводі оркестру".

Тілесна одержимість і діти Божі


     Тілесна одержимість (obsession corporalis) являє цілковито іншу справу. Від цієї біди можуть страждати навіть діти Божі (Мр. 5:6, 18, 19; Лк. 8:28, 38, 39) – нею диявол, з допуску Божого, захоплює людину, особисто (κατ’ ουσιαν) в ній оселяючись таким чином, що біснуватий, позбавлений можливості користуватися власним розумом і волею, стає невільним інструментом сатани.  Людська особистість більше  не функціонує – діяльним суб’єктом стає особисто (αυτοπροσωπως) диявол.  Біснуватий за власні вчинки відповідальності більше не несе.

Франц Піпер, Християнська догматика

понеділок, 24 грудня 2012 р.

Пастирська Конференція Київської Єпархії

     22 грудня ц. р. в Києві відбулася Пастирська Конференція Київської Єпархії.  Конференція розпочалася з молитовного роздуму отця Олександра Фещенка, пастиря парафії Святої Трійці з м. Токмака Запорізької області, який був також головним доповідачем Конференції.  Пастирям з Київської Єпархії він представив чудове есе "Христологічні суперечки. Халкедонський Собор" в якому проаналізував богословську думку та події, що передували Халкедонському Соборові, безпосередньо роботу Собору і результати його праці.  Пастирі Єпархії взяли участь в обговоренні есе та поділилися новинами з парафій і досвідом служіння Словом і Таїнством.  Конференція завершилася молитвою пастиря харківської парафії Всіх Святих, о. Віктора Хаустова.  Головував на Конференції пастир Вадим Зінченко, Голова Київської Єпархії.
Світлина: Пастир Олександр Фещенко.

неділю, 23 грудня 2012 р.

Проповідь на 2-у неділю церковного новоліття


ЗБЛИЖАЄТЬСЯ ВАШЕ ВИЗВОЛЕННЯ
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
І будуть ознаки на сонці, і місяці, і зорях, і тривога людей на землі, і збентеження від шуму моря та хвиль, коли люди будуть мертвіти від страху й чекання того, що йде на ввесь світ, бо сили небесні порушаться. І побачать тоді Сина Людського, що йтиме на хмарах із силою й великою славою! Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь, і підійміть свої голови, бо зближається ваше визволення! І розповів Він їм притчу: Погляньте на фіґове дерево, і на всілякі дерева:  як вони вже розпукуються, то, бачивши це, самі знаєте, що близько вже літо. Так і ви, як побачите, що діється це, то знайте, що Боже Царство вже близько!  Поправді кажу вам: Не перейде цей рід, аж усе оце станеться. Небо й земля проминуться, але не минуться слова Мої!  Уважайте ж на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися ненажерством та п'янством, і життєвими клопотами, і щоб день той на вас не прийшов несподівано, немов сітка; бо він прийде на всіх, що живуть на поверхні всієї землі. Тож пильнуйте, і кожного часу моліться, щоб змогли ви уникнути всього того, що має відбутись, та стати перед Сином Людським!  (Луки 21:25-36)

              Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7). Амінь.

Дорогі брати і сестри, в четвер один із українських телеканалів здійснював прямий репортаж із французького села, в яке почали з’їжджатися тисячі людей, що прагнуть врятуватися від кінця світу.  Місцеві селяни не можуть дочекатися поки всі ці перелякані юрби покинуть їхнє місцевість, а французька влада спрямувала до місцевої найвищої гори загін поліцейських, які не пускають далі всіх тих, що хочуть спастися в горах, над горою кружляє вертоліт і навіть пролітає винищувач.  Довкола ж гори зібрані всі ті, що прагнуть врятуватися від кінця світу.  Інший репортаж був зі Мексики, де й очевидно був розроблений календар Майя, покладений в основу страхів про позавчорашній кінець світу.  Репортаж з Мексики вівся на фоні ритуальної піраміди, яка певно добре запам’яталася глядачам фільму Мела Гібсона «Апокаліпсис», який зобразив причини загибелі однієї з найпотужніших цивілізацій тодішнього світу, цивілізації майя – язичництво і жертвоприношення людей.  Власне кажучи, подібний вчинок скоїв і якийсь чоловік із Луганська, який з нагоди фальшивого пророцтва про кінець світу 21 грудня 2012 року, скоїв самогубство, підпаливши сам себе.

В пятницю вже по українському радіо я чув одного обуреного слухача, який нарікав на те, що купив собі за 400 гривень набір для кінця світу, а тепер, певно, використає його для рибалки.  Важче буде тим людям, які відповідно до ЗМІ, наробили собі бункерів, затративши на це круглу суму грошей.  Але ні втеча в гори, ані в глибокі підземелля, ані якийсь набір справі не зарадять.  Кінець світу справді буде.  Але він буде не тоді, коли про нього пророкують якісь жерці або люди.  Кінець світу настане досить несподівано і його справді треба боятися. Але не всім.

Кінця світу треба боятися всім, хто не вірує в Христа.  Кожна людина, яка не надіється на Сина Божого по власній смерті або під час кінця світу, якщо він настане до її смерті, повинна кінця світу боятися.  Але боятися кінця світу треба правильно, бо втекти від загибелі тимчасової і вічної буде неможливо.  В Книзі Обявлення Івана Богослова описане таке видіння про кінець світу: «І на землю попадали зорі небесні, як фіґове дерево ронить свої недозрілі плоди, коли потрясе сильний вітер... І небо сховалось, згорнувшись, немов той сувій пергамену, і кожна гора, і кожен острів порушилися з своїх місць...  І земні царі, і вельможі та тисячники, і багаті та сильні, і кожен раб та кожен вільний, поховались у печери та в скелі гірські, та й кажуть до гір та до скель: «Поспадайте на нас, і позакривайте ви нас від лиця Того, Хто сидить на престолі, і від гніву Агнця!...»  Господь Святий Дух завершує опис, кажучи: «Бо прийшов це великий день гніву Його, і хто встояти може?» (Об. 6:13-17). Риторичне запитання – встояти від гніву Божого не зможе ніхто.  Сховатися від всюдисущого Бога не зможе ніхто.  Всі до одного люди будуть поставлені перед Ним, аби надати звіт. 

Будь-який природний катаклізм – ніщо у порівнянні з кінцем світу, справжнім кінцем світу – днем, коли повернеться Син Людський у славі.  Сьогоднішнє Євангеліє попереджує нас про те, що має передувати Його поверненню. Господь каже: «І будуть ознаки на сонці, і місяці, і зорях, і тривога людей на землі, і збентеження від шуму моря та хвиль, коли люди будуть мертвіти від страху й чекання того, що йде на ввесь світ, бо сили небесні порушаться».  Господь каже, що те, що ми будемо бачити на небі, те, що відбуватиметься із небесними тілами, викликатиме в нас тривогу.  Порушиться звичайний порядок речей.  Закони фізики, яким ми дали визначення, будуть порушуватися, але не людьми.  Це буде відбуватися на очах людей, але природного пояснення цьому фізики, ані якісь інші вчені навести не зможуть.  

Щось подібне буде відбуватиметься із водою.  Моря та океани вийдуть за межі людських уявлень про те як саме має поводитися водна стихія.  Все до чого ми звикли, все чому звикли знаходити логічне пояснення на морях і океанах, перетвориться на те, що викликатиме лише збентеження.   Те, що відбуватиметься в самому кінці з небом викликатиме заціпеніння від страху: небо як таке перестане існувати.  Господь каже, що сили небесні порушаться.  Всесвіт, який ми бачимо і про який ми навчаємо як про нескінченний – скінчиться у такий спосіб, що навіть найзавзятішим митцям з постановок фільмів про глобальні катастрофи забракне уяви, аби все це можна було би передати. Господь каже, що люди будуть від страху мертвіти.   Від страху не буде сили ходити, говорити. Від страху буде перехоплювати подих.  Буде страшно. Буде дуже страшно, бо це означатиме вже кінець на вічні віки для всіх грішників.  Бо «побачать тоді Сина Людського, що йтиме на хмарах із силою й великою славою!»

            Але ось які чудові слова Господь промовляє до віруючих: «Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь, і підійміть свої голови, бо зближається ваше визволення!»  Господь каже, що віруючим немає чого боятися. Навпаки, Син Божий каже, аби ми випростувалися і піднімали наші голови.  Хто випростується і хто підіймає голову?  Людина, праця якої скінчилася і яка сміливо дивиться у майбутнє.  Вам не треба мертвіти від страху і чекання того, що йде на ввесь світ, бо ви вже цьому світу не належите.

            Колись ви належали цьому світові.  Але не тепер.  Аби ви могли випростатися у час приходу Сина Людського, Він був зігнувся  – необмежений Бог зодягнувся у обмежену людську плоть.  Ісус Христос зігнувся був під тягарем хреста, якого Він ніс на Голгофу і на якому Він Своєю і святою дорогоцінною кров’ю обмив усі ваші гріхи та провини.  Аби ви могли сміливо підняти Останнього Дня власні голови, Він, перед самою смертю, вигукнув про завершення діла прощення усіх ваших переступів проти Бога і людей, і віддавши Свого Духа, опустив голову під терновим вінцем на груди. 

            Аби ви не боялися того, що йде на світ – суду і останнього вироку про цілу вічність у вогні аду, Спаситель Ісус Христос вийшов переможно на третій день із гробу, Своїм воскресінням засвідчивши про ваше майбутнє воскресіння і ваше нескінченне життя у Царстві Божому.  Через це, дивлячись на всю цю паніку, яка все частіше охоплює людство, на страх, який викликають чималі стихійні лиха, що набувають все більшої сили, через безбожність і насильство, які захоплюють все більшу кількість людей, не лякайтеся, а в щирому каятті перед Богом за власні гріхи та з непохитним упованням на кров Христову, на Його дорогоцінну і хресну жертву за вас, не бійтеся, а моліться, як і молилися перші християни: «Прийди, Господи Ісусе!» 

            Ось якого чудового листа пише до християн Апостол Іван: «Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми були дітьми Божими, і ними ми є. Світ нас не знає тому, що Його не пізнав.  Улюблені, ми тепер Божі діти, але ще не виявилось, що ми будемо. Та знаємо, що, коли з'явиться, то будемо подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є.  І кожен, хто має на Нього надію оцю, очищає себе так же само, як чистий і Він». (1 Ів. 3:1-3). А очищеним Христом немає потреби боятися Його приходу, бо Він очистив нас з великої Своєї любові. Аби ми були чисті, прощені, виправдані, Він віддав за нас Самого Себе.

            Моліться: «Прийди, Господи Ісусе!», бо Христів прихід для вас означає визволення. І це визволення вже не просто прощення гріхів, а це визволення – від гріха і від його жахливого наслідку – смерті.  Смерть – це заплата за гріх.  А оскільки ваші гріхи прощені, то після повернення Христа, коли Він воскресить вас із мертвих або перемінить (якщо у час Його повернення ви будете ще жити на цьому світі), то ви вже ніколи не зазнаєте жодної біди, жодного болю, жодного нещастя і, звісно ж, смерті.  Бо ви будете в Царстві Божому. Ви будете безгрішні, досконалі, в прославленому тілі і кожна мить вашого, тепер вже нескінченного життя, буде наповнена радістю і щастям.  І це триватиме повіки віків. 

            Тому віруйте в Христа, надійтеся на Нього, горніться до Нього чимдужче, особливо, коли Він пригортає вас до Свого Єства у Святій Вечері, бо день повернення Сина Людського наближується і останні події, зокрема і позавчорашня – тому підтвердження.   Ваша ж віра, подарована вам Богом, Який покликав вас із смерті до життя, потребує уваги та пильності.  Власне кажучи, це вона спонукає вас пильнувати, аби ви як каже сьогодні в Євангелії Божий Син, не обтяжувалися трьома речами: ненажерством, пянством і життєвими клопотами.

Коли людина знаходить розраду у їжі, то їжа стає її божеством. Так само центральне місце в житті людини може зайняти алкоголь або будь-що з цього світу: здоровя, багатство, влада, якісь речі – що завгодно.  Тоді це стає смислом її життя, її справжнім богом. І тоді цей нібито справжній бог, але насправді бог фальшивий, диктує як цій людині жити, чого боятися і на що надіятися.  Але це триває лише до пори, до часу.  Бо все, що є в цьому світі, минається разом зі смертю людини або минеться в час повернення Сина Божого.  Він каже: «Небо й земля проминуться, але не минуться слова Мої!»

Небо й земля проминуться, але не минеться жодне слово нашого Спасителя і Бога, любі брати і сестри.  Для грішного світу – це погана новина, а для вас – Добра Новина, Євангеліє.  Бо це означає, що прощення усіх ваших гріхів, яке Син Людський здобув для нас на хресті – не минається, воно – вічне.  Це означає, що щоразу, коли ви каєтеся у ваших гріхах, ви отримуєте прощення здобуте Сином Божим один раз і назавжди, лише Ним Самим і для всіх людей, які будь-коли жили, живуть і ще житимуть на світі. Грішний світ може тремтіти і повинен тремтіти від страху за власну долю, а ви можете радіти і співати сьогодні хвалебні гімни Господу Христові, бо Слово Боже повік пробуває, а це Слово обіцяє усім, хто вірує в Христа і надіється на Нього, воскресіння і вічне життя у Божому Царстві.

Світ дивлячись на катаклізм за катаклізмом, слухаючи одне фальшиве пророцтво за іншим, лякається, а для вас, каже Господь у сьогоднішньому Євангелії – це лише нагадування про те, що весна людства минулася, ми перебуваємо в літі, а отже й очікуємо скорого повернення Христа і це означає, що Царство Боже до нас підійшло зовсім близько. І якщо на весь світ прихід Христа спаде як сітка, як тенета на сполоханих птахів, що приречені до смерті, то для вас це навпаки – остаточне звільнення від тенет світу до правдивої свободи та істинної волі – свободи від гріха, від влади диявола та смерті – свободи до радості вічного життя.

Тож спокійно і без паніки розглядаймося довкола, усім без винятку робімо добро та, дивлячись на всі ознаки, якими все більше рясніє світ, у якому ми поки що перебуваємо, молімося аби Господь далі покріплював нашу віру Своїм Словом і Таїнством і просімо: «Прийди, Господи Ісусе!»  Амінь. 

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

суботу, 22 грудня 2012 р.

Завтра

Завтра - друга неділя церковного новоліття (Адвенту).  Як на те свята Божа ласка та воля, під час Біблійних студій ми будемо досліджувати 58-ий і 59-ий Псалми.   Служба Божа будуватиметься довкола Євангелія від Св. Луки 21:25-36 і Таїнства Святої Вечері.

Розклад на завтра:
10:00 - Біблійні студії
11:00 - Служба Божа


Київська парафія Воскресіння проводить служіння у Конференц-Залі Інституту Зоології, вул. Терещенківська, 2 (біля станції метро "Театральна"). Ласкаво просимо!

пʼятницю, 21 грудня 2012 р.

Головний наголос Євангелія від Св. Івана


Перш за все, Св. Іван проголошує, що Христос – Бог.  Практично по всьому цьому Євангелію він наголошує, що Христос – правдивий Бог, споконвіку народжений від Отця, не створений. Він написав це Євангеліє, аби проголосити цю статтю віри.  Потім він проголошує, що ця Особа, Божий Син – також правдива людина, народжена від Діви Марії. По-друге, Іван доводить, що ніхто не спасається своїми добрими ділами, а винятково через Сина Божого, бо Він був посланий у цей світ, Він стався Людиною і Ягням Божим, аби понести гріх світу. Поза Христом немає визволення від гріха та смерті, бо з тією місією був посланий Саме Він і ніхто інший. Якби здійснити це міг би хтось інший, то навіщо тоді Богові посилати Свого Сина?  По-третє, необхідно, щоби ця віра була щира, не оманлива, фальшива чи лицемірна, а переконана, що все так і є насправді і вона повинна бути готова всім заради неї ризикувати.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана

четвер, 20 грудня 2012 р.

Убоге становище і становище краще


Ми, що служимо Церкві і займаємо вчительські посади, перебуваємо, звісно, в убогому та низькому становищі, якщо вимірювати його відповідно до стандартів світу та інших професій.  Бо, зазвичай, за свою працю ми отримуємо ворожнечу і страждаємо не лише від чванливого презирства, але й від голоду та нестатків, інші ж отримують високу винагороду та насолоджуються пошаною.  До того ж ми бачимо, що з цієї причини, чоловіки, що мають високі здібності, відвертаються від служіння і слідують радше за тими покликаннями, що приносять прибуток і повагу.
            Але якщо ви поглянете на це питання правильно, то, незважаючи на те, наскільки богослова зневажають і наскільки він є бідним, він має краще становище від учителів всяких інших професій. Бо коли лише він виконує служіння, то не лише виконує цінне служіння для свого ближнього, яке перевершує всякі ласки всіх інших людей, незважаючи на те, наскільки вони цінні та корисні, але він також приносить найприємнішу жертву Самому Богові на небесах і по-правді називається священиком Всевишнього.  Бо все те, що богослов робить у Церкві, стосується поширення знання про Бога і спасіння людей.
           
                       Мартін Лютер, З Короткої передмови до другого Псалма

День Св. Амвросія Медіоланського, пастиря та автора християнських гімнів

      Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Амвросія Медіоланського, пастиря та автора християнських гімнів. Він народився 340 року по Різдві Христовім у Трірі і став одним із найвеличніших латинських учителів Церкви (разом із Августином, Єронимом і Григорієм Великим). Св. Амвросій написав багато гімнів, найвідомішим з яких є Veni, Redemptor Gentium ("Спасителю народів, прийди").  Його ім'я також пов'язане з амвросіанським розспівом, який використовувала Церква в міланській провінції. 
     Маючи посаду світського губернатора, Амвросій намагався примирити християн у Мілані, що були поділені на фракції, між якими весь час точилися суперечки.  Коли 374 року по Р. Х. мав бути обраний новий єпископ, то хтось із натовпу вигукнув: "Амвросій - єпископ!"  А все зібрання таку ідею підтримало. 
    Така підтримка Амвросія, 34-річного чоловіка, який на той час вивчав Катехізис, привела до того, що 20 грудня він був охрищений, а потім висвячений на єпископа Міланського.  Будучи сильним захисником віри, Амвросій переконав римського імператора Ґратіана заборонити 379 р. по Р. Х.  аріанство на Заході. Наступник Ґратіана, Феодосій також, через спонукання Амвросія, чинив публічний опір аріанській єресі. Помер Св. Амросій у Велику П'ятницю, 4 квітня 397 р. по Р. Х. Будучи мужнім учителем і музикантом, він підтримував правди Божого Слова.

Молитва на День Св. Амвросія:

Боже!  Ти дав слузі Твоєму, Амвросієві, благодать красномовно та у силі проголошувати Євангеліє.  Будучи єпископом великої громади в Мілані, він безстрашно терпів зневагу заради Твого Імені. Милосердно дай таку досконалість у проповідуванні і вірності Слову Твоєму всім  пастирям і єпископам, щоби народ Твій причащався божественною природою; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

середу, 19 грудня 2012 р.

День Св. Миколая, єпископа Мир Лікійських

       Сьогодні ми дякуємо Господеві за Св. Миколая, єпископа з Мир Лікійських (на території сучасної Туреччини).  З багатьох святих, які згадуються Християнською Церквою, Св. Миколай (упокоївся 342 р. по Р. Х.) – один із найбільш відомих. Св. Миколай у багатьох країнах асоціюється із благодійністю, бо часто виявлявся справжнім другом тих, що перебувають у горі або біді.  Голандці називають Св. Миколая Сінте Клаас, звідси Санта Клаус в англійській та інших мовах, а також досить успішна й нині радянська мімікрія - Дід Мороз, яким атеїсти намагалися замістити реального християнського єпископа - благодійника - Св. Миколая.  
      Ми особливо вдячні Господу за життя цього святого, який виявив наполегливість у захисті Слова Божого на Нікейському Соборі (сцена з того славного Собору та Св. Миколаєм зображена у Надбрамній Церкві Св. Трійці в Києво-Печерській Лаврі) та благочестивому християнському житті піклування про інших. Сьогодні чудова нагода подякувати Богові за цього єпископа і самому допомогти бодай одній людині, яка має гірше становище за нас. 

Молитва на День Св. Миколая:

Всемогутній Боже!  Ти наділив Свого слугу Миколая з Мир Лікійських любов'ю і відданістю до Твого Слова та невпинним даром благодійництва.  Подаруй Твоїй Церкві благодаті ставитися у щедрості та любові до дітей та всіх бідних і згорьованих, а також ставати на захист тих, що не мають помічника, а особливо за тих, кого мучать сумніви або горе.  Просимо це заради Того, Хто віддав Своє життя за нас, Твого Сина, нашого Спасителя, Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

вівторок, 18 грудня 2012 р.

Чи в Писанні є все необхідне?

     Прочитайте Ів. 15:15 і Дії 20:27. Таким чином Святий Дух не буде навчати через прелатів Церкви або через Собори чогось іншого, нового і відмінного від того, що вже було об'явлене через Христа і засвідчене Апостолами.  Бо функцією Святого Духа є пропонувати і наче нагадувати про те, що Христос говорив і про те, що Він навчав (Ів. 14:26).  Проте хоча і не всі чуда, як і не все те, що говорили пророки, Христос та апостоли є в Писанні викладеним, Святий Дух вмістив в ньому підсумок усього небесного вчення настільки, наскільки це потрібно для Церкви і достатньо для віри, якою християни отримують життя вічне (Ів. 20:31).
     І Павло приписує Святому Духові дві речі. Перша: Писання може вчинити мужа Божого, тобто вчителя Церкви (бо їх називають людьми або мужами Божими) досконалим, достатньо оснащеним для кожного доброго діла (яке таким чином є обов'язково необхідним для проведення служіння Церкви) (2 Тим. 3:16-17).  Друга:  віруюча людина може бути вчинена мудрою на спасіння через віру (2 Тим. 3:15).  Отже через те, що в Писанні ми маємо все необхідне  для спасіння і життя вічного, то лише воно є для нас цілком достатнім.

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

понеділок, 17 грудня 2012 р.

День Св. Івана Дамаскина, богослова та автора гімнів

     Сьогодні ми дякуємо Господу за святого Івана Дамаскина (675-749 р. р), великого упорядника православних сповідань і останнього великого грецького богослова. Будучи уродженцем Дамаску, Іван покинув впливову посаду на ісламській державній службі, щоб присвятити своє життя християнській вірі.

Приблизно 716 року Господнього він вступив у монастир поза Єрусалимом і був висвячений на священика. Коли візантійський імператор Лев Ісавр 726 року Господнього видав постанову, яка забороняла ікони (образи), Іван такій постанові вчинив опір. У своїх Апостольських бесідах він доводив легітимність шанобливого ставлення до образів, що принесло йому пізніший осуд від Іконоборчого Собору 754 року Господнього.

Іван також писав праці на захист православної віри проти сучасних єресей. До того ж він був обдарований автор гімнів і зробив свій внесок у літургію Візантійських церков. Його найбільша праця - Джерело мудрості, стала масивною збіркою істин від попередніх християнських богословів, що покривала практично кожну доктринальну тему. Підсумок Іваном Дамаскином православної віри залишив тривалий слід і в Східній, і в Західній Церкві.

Молитва на День Св. Івана Дамаскина:

Господи!  Через Свого слугу Івана Дамаскина Ти у силі проголошував таємниці правдивої віри. Зміцни нашу віру, аби ми могли сповідувати Ісуса правдивим Богом і правдивою людиною, співаючи хвалу воскреслому Господеві, щоби силою Його воскресіння, ми також могли отримати радість вічного життя; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

неділю, 16 грудня 2012 р.

Проповідь на 1-у неділю церковного новоліття


                                            ПРОБУДЖУЙТЕСЯ!
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
І це тому, що знаєте час, що пора нам уже пробудитись від сну. Бо тепер спасіння ближче до нас, аніж тоді, коли ми ввірували. Ніч минула, а день наблизився, тож відкиньмо вчинки темряви й зодягнімось у зброю світла. Як удень, поступаймо доброчесно, не в гульні та п'янстві, не в перелюбі та розпусті, не в сварні та заздрощах, але зодягніться Господом Ісусом Христом, а догодження тілу не обертайте на пожадливість! (Римлян 13:11-14)

Благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти (Об. 1:4).  Амінь.

Дорогі брати і сестри, дні стають дедалі коротшими, а ночі – довшими.  Нещодавно в парафіяльній квартирі близько 3 години пополудні зникло світло – десь на лінії сталася аварія.  Впродовж декількох годин ми були без світла.  І якщо десь до четвертої години ще можна було ще більш-менш у квартирі світло, то після 4 години дня землю спустилася темрява.  А що до мирського кінця світу ми не готувалися, то й великого запасу свічок, аби проводити вечори без світла ми теж не мали, тож ні про яку роботу вже говорити не доводилося.  У темряві, без світла не попрацюєш.  Коли пропадає світло, то природно жалкуєш, що не встиг зробити ще декількох важливих речей.

Проте темрява дуже вигідна для злочинців.  Не випадково, велика кількість злочинів здійснюється саме серед ночі – злочинці вважають, що їх ніхто не бачить і тому роблять, що хочуть. Розмовляючи з Никодимом Господь Ісус Христос промовляє про цю рису злочинства і гріха: «Кожен, хто робить лихе, ненавидить світло, і не приходить до світла, щоб не зганено вчинків його» (Ів. 3:20). Сьогодні через Апостола Павла Господь Святий Дух згадує про деякі вчинки, які належать до темряви: гульки, пянство, перелюб, розпуста, сварки і заздрощі.

Якщо хтось веде марнотратне життя, витрачаючи кошти і дорогоцінний час на пянки та пяні посиденьки, каже апостол, той перебуває у темряві.  Ви можете сидіти на ясному світлі або в яскраво освітленій кімнаті, але ви все-одно будете робити вчинки темряви.   Попри ясний день ваша душа буде перебувати в темній ночі алкогольного сп’яніння, а ви будете перетворюватися на сіль, яка звітріла і яка годиться лише для того, аби її викинути надвір, щоб її топтали інші люди (Мт. 5:13), щоби вкінці прийти до жахливого похмілля у вогняному озері аду.  

Одним із нерозлучних супутників пянства є розпуста, інший вчинок темряви.  Мудрий Соломон навчає: «Не дивись на вино, як воно рум'яніє, як виблискує в келиху й рівненько ллється, кінець його буде кусати, як гад, і вжалить, немов та гадюка, пантруватимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говоритиме дурощі...  І ти будеш, як той, хто лежить у середині моря, й як той, хто лежить на щогловім верху. І скажеш: «Побили мене, та мені не боліло, мене штурхали, я ж не почув, коли я прокинусь, шукатиму далі того ж...» (Пр. 23:31).

Втім не обовязково бути пяницею, аби коїти перелюб.  Ви можете бути цілковито тверезими, на людях ви можете видаватися навіть освіченою і доброю людиною, і навіть не усвідомлюючи цього жити в перелюбі.  Сьогодні цей гріх коять дуже багато українців, живучи в так званих «громадянських» шлюбах (гражданских браках). Такі шлюби огорнуті темрявою. Темрявою обгорнуті дорослі і діти, що в таких шлюбах живуть і ведуть боротьбу проти Бога.

Але можна жити і самотньо, і в добропорядному шлюбові, який зареєстрований державою. Можна навіть жити обвінчаними, але перебувати в темряві.  Господь Святий Дух каже нам сьогодні, коли серце наповнене заздрощами, тоді ви перебуваєте в темряві. Коли ви заздрите іншій людині, то ходите в темряві і стоїте за крок до крадіжки або навіть убивства, як це часто бувало ще від часу Каїна та Авеля. Як написано: «Лютість –жорстокість, а гнів то затоплення, та хто перед заздрістю встоїть?» (Пр. 27:4).

 Темрява обгортає вас і тоді, коли ви сваритеся, коли сварливість є однією з ваших рис і без сварки ви не можете жити і коли сварка – надійний засіб вирішити будь-яку проблему або суперечку.   Мудрий Соломон провіщає: «Ліпше жити в куті на даху, ніж з сварливою жінкою в спільному домі» (Пр. 21:9) і: «Ліпший черствий кусок зо спокоєм, ніж дім, повний учти м'ясної зо сваркою» (Пр. 17:1). В Посланні до євреїв (6:7) всі, хто так живе, порівнюються з землею, що родить усяку непотріб: «Але та (земля), що приносить терня й будяччя, непотрібна вона та близька до прокляття, а кінець її – спалення», тобто вічна смерть і нескінченні муки у вогняному озері аду.

Сьогодні Господь Святий Дух кличе нас до зовсім іншого життя. Він кличе, аби ми покинули темряву.  Він кличе, аби ми вийшли з неї.  Він кличе, аби ми діла темряви відкинули геть.  Христів Апостол будить нас сьогодні: «Годі спати – надворі попри пору доби – день, бо яскраво сяє світло».  Це світло – Господь Ісус Христос.  Про Нього свідчить Апостол Іван: «Життя було в Нім, а життя було Світлом людей. А Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його» (Ів. 1:4, 5).   Темрява на чолі зі своїм князем, дияволом, звісно намагалася здолати це Світло.  

Ох, яких тільки зусиль докладав диявол, аби загасити Світло-Христа.  Як часто диявол прагнув знищити проповідь Божого Слова!  Як часто він нападав на пророків, на апостолів, на проповідників, аби вони не несли світла Євангелія людям!  Але хіба можна знищити сонце, зруйнувавши місяць?  Такого самого результату добивалися й вороги Слова Божого, нищачи його носіїв – проповідників.

Втім, одного дня дияволові і всім ворогам Божим здавалося, що вони можуть торжествувати перемогу. Це було тоді, коли Світло-Христос, перебував на хресті Голгофи.  Там, у час розпяття нашого Господа-Світла «від години шостої аж до години дев'ятої темрява сталась по цілій землі! А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучним голосом, кажучи: «Елі, Елі, лама савахтані?» цебто: «Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?...» (Мт. 27:45, 46).  Але темрява настала по всій землі, аби всі ви були сьогодні ви у Світлі.  Бог покинув Христа, аби в Його Імя простити всі ваші вчинки темряви, всі ваші гріхи.  Христос помер за кожного з вас, аби вже ніколи над вами не торжествувала темрява вічної смерті та аби ви були зодягнуті у зброю світла, у Христову праведність, бо Ісус вийшов з гробу на третій день переможцем над темрявою гріха, над її князем-дияволом і над смертю.

Ісус каже: «Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя» (Ів. 8:12).  Господь кличе нас сьогодні: «Зодягніться Господом Ісусом Христом» і проголошує кожному з вас, хто вірує: «Ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися»  і тепер ви вже не належите темряві, а перебуваєте на світлі і перебуваєте у Світлі, у яке ви зодягнуті і яке починає сяяти крізь вас.   Христос помер на Голгофі – і сьогодні ви прощені.  Христос воскрес із мертвих і сьогодні ви маєте нове життя!

Про це нове життя нагадує нам наш любий Апостол, звертаючись до нас, що дрімаємо: «Пора нам уже пробудитись від сну!»  Пора сьогодні, тут і зараз!  Господь вас визволив від темряви.  Бог «визволив нас із влади темряви й переставив нас до Царства Свого улюбленого Сина, в Якім маємо відкуплення і прощення гріхів» (Кол. 1:13).  Ну, не можна спати, коли в обличчя вам світить яскраве сонце. Не можна перебувати у духовній дрімоті, коли на нас сяє Сонце Праведності.   Пора пробудитись – каже нам Апостол і він не просто каже, але через нього нас Господь Святий Дух пробуджує.

Надворі сяє для вас євангельський день. А коли день євангельський, то це означає, що наше спасіння із цього світу все ближче і ближче.  Все менше часу залишається до того славного дня, коли наш Господь Ісус Христос повернеться у славі і настане воскресіння мертвих і звершиться Останній Суд.   Пора братися за добрі думки. Пора промовляти добрі слова.  Пора братися за добрі діла.  Адже як буде чудово, коли Господь, Який нас визволив від гріха, повернеться і похвалить нас і скаже нам: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу. Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви. Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в'язниці Я був і прийшли ви до Мене» (Мт. 25:34-36).

А ці слова Він промовлятиме не тим, що сидять собі і думають: «Ну, Бог простив мені всі мої гріхи, тож тепер я можу спокійно насолоджуватися життям і байдуже мені, що довкола мене відбувається, я можу собі далі грішити, бо ж Бог мене все одно прощає».  Це – самообман!   Апостол Павло каже нам сьогодні, що віруючі відкидають діла темряви, тобто гріха. Але це не все.  Віруючі поступають доброчесно.   Для таких учинків нас пробуджує сьогодні Господь Святий Дух.

А де доброчесно нам треба поступати?  Не треба нам для цього вирушати в паломництва або виходити на міські майдани.  Поле доброчесності Господь сьогодні відкриває для нас  у наших сімях. Гулянки й п’янки – діла темряви.  Піклування про сім’ю, про дітей і про батьків, тверезість, праця, заощадливість – діла доброчесності.  Перелюб і розпуста – діла темряви. А любов між чоловіком і дружиною, повага між ними, стриманість молоді – це діла доброчесності.  Сварки і заздрощі – діла темряви.  А бажання жити в мирі з усіма людьми, миролюбність і радість за успіхи інших людей, допомога у розвиткові їхньої справи – діла доброчесності.  

Такі діла доброчесності, любі брати і сестри, є плодами Святого Духа, Який живе у вас.  І за ці діла хвалить Бог вас сьогодні.  Він тішиться вами, коли ви дбаєте не лише про власне тіло, але й про інших людей, про ваших ближніх.  Це – ваша зброя світла, якою ви розганяєте темряву довкола себе.  Щоразу, коли ви робите добро, промінь євангельського світла прорізує темряву гріха.   Ви можете навіть цього не зауважувати, але через вас буде діяти Святий Дух і буде відбуватися те, про що каже Спаситель: «Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» (Мт. 5:16).

Ось так люди через ваші діла світла прославляють Отця вашого, що на небі, а Господь у час Свого славетного повернення, прославить вас, дасть вам нагороду невянучу і запросить вас увійти до радощів небесних, аби ви раділи разом із Богом, Його святими ангелами та всіма праведниками повіки віків.

Щоранку я заварюю каву.  Вона додає мені енергії до нового дня.  Частина моїх друзів не дуже радіють з цієї моєї звички, вважаючи, що кава може зашкодити моєму здоровю.  Проте факт залишається фактом – кава підбадьорює.   У духовному житті у нас є набагато кращий енергетик, який точно не завдає жодної шкоди, а приносить лише добро. І без цього енергетика нам не пробудитися з духовної дрімоти і не виконати нашої праці допоки ще триває цей день. І цей енергетик – Євангеліє Христове: Його Слово і Його правдиві тіло та кров у хлібі та вині Святої Вечері.  Пробуджуйтеся, любі брати і сестри!  Причащайтеся  і до праці, бо Христос гряде! Прийди, Господи Ісусе. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь (Об. 22:21).