Рости на спасіння (проповідь)

середа, 12 грудня 2012 р.

Де лишень є віра, там немає любові до гріха


Наші шляхтичі, міщани і селяни буквально запрошують, аби на них спустилася темрява, бо вони ображаються, коли їм докоряють і наважуються приписувати нам, за які гріхи докоряти і як докоряти. Вони люблять темряву, тобто осуд, більше від Світла.  Ті зрадники, маю на увазі «радники» не терпітимуть наших проповідей проти їхньої темряви, грабіжництва, крадіжок та пиятик. Що ж виявляє все це, як не те, що вони люблять темряву більше від світла?  Але повірте мені – Христос не прийшов, щоби ви могли залишатися у своїх гріхах і осуді.  Ви не будете спасенні, якщо не перестанете грішити. Гріх, звісно, прощено, але ви маєте перестати пожадати, чинити перелюб і блуд. Життя всіх нас перебуває під осудом і підпадає під суд Божий, але Христос з’явився, аби від цього всього нас визволити. Та ви маєте зухвалість не лише залишатися у своїх гріхах, але й зриватися на їхній захист.  Послухайте-но цей текст: «Кожен, хто вірує в Сина, має вічне життя – суду для Нього немає». Де лишень віра щира, там немає любові до гріха. Як і не залишається правдивий віруючий в гріхові, а сторониться його і каже: «Якщо мій гріх прощено, то я не можу далі грішити».  Точно, як людина, зцілена і вилікувана від хвороби не радітиме недугою і не робитиме щось, аби завдати шкоди своєму здоров’ю, так і кожен, хто далі вперто залишається у фальшивому вченні або в огидному житті, перебуває під судом і прокляттям.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана 

Немає коментарів: