Рости на спасіння (проповідь)

четвер, 1 грудня 2016 р.

Право на назву "протестанти"

      На Рейхстазі в Шпаєрі 1529 р. євангельські лютеранські сповідники через свій протест проти управління єпископів і проти силуваного нав’язування меси отримали назву ПРОТЕСТАНТІВ. Ця назва тривала аж до Вестфальського миру 1648 року. «Носити назву «протестанти», – каже Архієпископ Бремголл,[1] «немає права ніхто, окрім тих, що перебувають у спільноті з лютеранами». Ця назва в європейському контексті значною мірою донині залишається за ними.

Чарльз Краут, Консервативна реформація і її богослов’я


[1] Джон Бремголл (1594-1663 р.р.) – Архієпископ Англіканської Церкви.

середа, 30 листопада 2016 р.

Що говорив через пророків

  
    Людські письменники (Біблії) не були автоматами. Сповна виявилися їхні культурні та індивідуальні особливості. (Наприклад, грецька мова Листа до євреїв, набагато витонченіша ніж грецька мова Євангелія від Св. Марка). Втім, результат, конкретний текст - безумовно Слово Боже. Саме це і ніщо інше - значення натхнення, словесного і повного, яке сповідується вже в Нікейському Символі віри: "що говорив через пророків".

Курт Маркворт, "Святе Писання: Книга Христова" 

вівторок, 29 листопада 2016 р.

Єретична віра та істинна віра

    
    Ми не говоримо про єретичну віру, котра існує без Святого Письма або йому наперекір, бо така віра безперечно не виправдовує ані спасає. І ми також не говоримо про погляди епікурейців, які у загрубілій нерозкаяності обіцяють самі собі безкарність. Бо присуд Божого Суду такий: хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого (Галатів 5:21). Але про істинну віру, віру, яка виправдовує - віру, характер якої і функції ми описали трохи раніше, ми кажемо, що вона не повинна вагатися, але в непохитній довірі приходити до висновку, що так і буде, бо вона вірує відповідно до Божого Слова.

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

понеділок, 28 листопада 2016 р.

Дари для виправданих


Тож у цих трьох віршах[1] пророк пояснює дари, які даються виправданим вірою. Перший – плейрофорія (Кол. 2:20) або ж непохитна впевненість у милосерді Божому. Другий – освячення, яким стара людина з усіма її пристрастями умертвляється, а постає нова людина в новому і святому послухові. Третій дар – вільне сповідання, яке засудужує усе, що відмовляється поступатися здоровій доктрині – навіть імператорів, князів і понтифіків із усім світом.

Мартін Лютер, З лекції на Псалом 50 (51)


[1] Псалом 50 (51):10-12 (12-14).

неділя, 27 листопада 2016 р.

Проповідь на неділю торжествуючих святих


                                  
                        ЗАПЕЧАТАНІ НА ДЕНЬ ВИКУПУ

                 (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

І не засмучуйте Духа Святого Божого, Яким ви запечатані на день викупу. Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою. А ви один до одного будьте ласкаві, милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив! (Ефесян 4:30-32).

Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Еф. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри,  в одній американській лікарні зявилася була нова медсестра. І вона зауважила жінку, яка ніколи не говорила, не промовляла навіть жодного слова. Вона перебувала в жахливій депресії і днями просто сиділа в своєму кріслі, весь час гойдаючись. «Ніхто не може її розговорити», – сказали досвідчені працівники новій сестрі.

Але ця сестра увійшла в кімнату жінки ще з одним кріслом-гойдалкою і впродовж однієї години щодня сиділа поряд із жінкою у депресії. Так минув місяць в кінці якого старша жінка промовила до нашої сестри: «Ви – дуже добра». Врешті-решт під кінець майже цілого року жінка вийшла із дуже глибокої депресії і повернулася додому.

Дозвольте розповісти вам ще одну коротеньку історію, героїнею якої є маленька школярка. Ми знаємо, що часом помирають навіть маленькі діти. Одного дня померла померла подружка цієї маленької дівчинки. Вона пішла провідати її матір. «Що ти їй говорила?» – спитався батько дівчинки. «Нічого», – відповіла дівчинка. Я просто сіла їй на коліна і плакала разом з нею».

Як часто, любі брати і сестри, нам бракує емпатії, здатності поставити себе на місце інших людей. Як часто бракує нам навіть звичайного співчуття. Як часто ми стаємо свідками або й учасниками сварок, а то й може брутальніших конфліктів! Як часто гріх у найнесподіваніший і водночас в найогидніший спосіб нагадує про цілком вільне життя у нашій плоті!

Сьогодні Апостол Павло звертається до християн у Ефесі із дуже чіткими словами. Ці слова, безперечно, стосуються християн у Києві і в будь-якому інші місті. «І не засмучуйте Духа Святого Божого, Яким ви запечатані на день викупу», – каже він. Господь Святий Дух – Третя Особа Святої Трійці, істинний Бог і наш Утішитель, обіцяний Господом Христом.

Він привів нас до віри в Христа. Господь Святий Дух створив  у нас цю дорогоцінну віру. І Він її в нас живить. Він її в нас підтримує. Він освячує нас. Він живе в нас. Ми запечатані Ним у нашому Хрищенні. Відтоді ця печатка Святого Духа дійсна вже на все наше життя і навіть на цілу вічність. Як написано: «Один Господь, одна віра, одне хрищення» (Еф. 4:5).

І Він нас запечатав на день нашого викупу. Цей день буде довершено у Останній День – останній день цього грішного світу. І це буде день повернення Господа Христа у славі. Але цей день повязаний в абсолютний спосіб і з тим днем, коли за кожного із нас був принесений досконалий і повний викуп Ісусом Христом, нашим Господом.

            Той викуп – не лише досконалий. Той викуп кривавий. Якби то було просто срібло або золото, то напевно наше нехтування цього викупу не засмучувало б таким чином Господом Святого Духа а може й не засмучувало б Його взагалі. Але викуп принесений Сином Божим, був кривавий.

Істинний Бог стався людиною, аби забрати всі до одного наші гріхи і всі до однієї наші провини на Себе. І змити їх Своєю святою і дорогоцінною кров’ю. Він буквально втопив усі ваші гріхи у Своїй крові. Немає такого вашого гріха, любі брати і сестри, за які Ісус не зазнав виняткових мук на Голгофському хресті за які Божий Син не помер.

Христос, закривавлений і принесений у жертву Агнець Божий – ось ціна викупу за всі нас. І Христос, воскреслий Спасителль, із ранами від цвяхів на Його святих руках і ногах, із проколотим римським списом боком – ось доказ того, що викуп був досконалий і повний.

Аби ми могли цим викупом скористатися, Господь Святий Дух запечатав нас Собою. Він поставив на нас печать, що ми належимо Богові і що Він є нашим Опікуном, Провідником і Утішителем. Він нас настільки любить і настільки весь час хоче бути з нами, аби бува з нами нічого лихого не трапилося, що Він Сам оселяється в нас так що Апостол каже: «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої? Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!» (1 Кор. 6:19, 20).

Господь Святий Дух береже нас до дня викупу, і, як навчає Писання і сповідує доктор Мартін Лютер Господь Святий Дух «воскресить мене і всіх мертвих. І дасть вічне життя мені та всім віруючим». Як чудово, що ми бережені Господом Святим Духом аж до того часу!

Але Святого Духа можна засмутити. І Апостол каже, аби ми цього не робили. Через це каже він: «Усяке подратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайка нехай буде взято від вас разом із усякою злобою». Господа Святого Духа засмучують наше роздратування, наш гнів, наша лютість, наш крик, наша лайка і наша злоба. Але звідки вони беруться?

Господь Ісус Христос пояснює: «Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину. Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги. Оце те, що людину опоганює» (Мт. 15:18-20). Аби нам зрозуміти природу того, що засмучує Господа Святого Духа, маємо розпочати з кінця, зі слова «злоба», бо саме вона є коренем усього того, що має від нас забиратися. Саме з нього тягне собі життєві соки те зле дерево, про яке Спаситель каже: «Так ото родить добрі плоди кожне дерево добре, а дерево зле плоди родить лихі. Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити» (Мт. 7:17, 18).

І ось така злоба перше народжує роздратування. Нас багато чого може дратувати. І часто можуть дратувати навіть дрібниці. Вже в цю мить нам варто звертатися до нашого Господа з проханням: «Господи, помилуй!  Господи, допоможи!» І вже тоді нам слід звертатися до Господа з чудесно молитвою із Псалтиря: «Серце чисте створи в мені Господи, і духа праведного в моєму нутрі віднови!»

А що може статися далі, ми знаємо з жахливої історії про перше убивство на землі. Все ж почалося із серця, із злоби, із роздратування Каїна, яке потім переросло у гнів. Це – друга фаза прояву злоби і ця фаза слідує за роздратуванням.  Роздратування, а потім гнів.  Якщо ми можемо порівняти злобу з водою, а роздратування з водою що почала вже нагріватися, то гнів нагадує гарячу воду, яка ось-ось закипить і нарешті з’являється кип’яток, окріп – лютість.

А вже лютість кипить, бурлить у серці, наче кипяток в випускає із себе пару – крик  і лайку або ж, богохульство, як ми можемо перекласти цей вислів з грецької мови. І як окріп обпікає людей і може настільки сильно обварити, що людина може від опіків навіть померти, так само і крик, і лайка, можуть завдати дуже болючих і навіть смертельних ран нашим ближнім.

Господь Святий Дух прекрасно знає наш духовний стан. Він знає, що гріха ми не позбудемося аж до кінця нашого життя в цій грішній плоті. Але Він починає засмучуватися коли в нас зявляється навіть роздратованість. «Не засмучуйте Духа Святого Божого»каже Апостол. І він також каже, аби ми не чинили опір тому, як Господь Святий Дух забирає від нас цю злобу, і роздратування, і гнів, і лютість, і крик, і лайку, і богохульство.

Натомість Господь Святий Дух хоче, аби користувалися завжди Його щедрими і прекрасними, чудесними і шляхетними дарами.  «А ви»,  – каже він, «один до одного будьте ласкаві». У диявола свої дороги, а в Бога – свої. У світу свої способи, а у Церкви – свої.  Будь один до одного ласкаві, будьте прийти один одному на поміч. Не проявляйте байдужості, а будьте поряд із людьми, що мають біду. Згадайте медсестру та маленьку школярку із нашої сьогоднішньої оповіді. А особливо згадайте Господа, Який обіцяє завжди бути поряд з нами і завжди є. Він каже нам: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм» (Мт. 11:28, 29).

Апостол каже: «А ви будьте милостиві, прощаючи один одному, як і Бог через Христа вам простив!» Це – дуже важкі слова для грішної плоті. Грішна плоть вважає, що вона єдина має рацію, і всі повинні їй коритися. Вона любить карати і мститися, а не виявляти милість та ще й прощати гріхи та провини наших кривдників.

«Скривдив мене? Гаразд! Ти за це заплатиш!»  Ось алгоритм поведінки грішної плоті, нерозкаяного чоловіка та нерозкаяної жінки. І коли в нас зявляються такі думки, бажання помсти, відплати злом за зло, то Святий Дух вельми через це засмучується. Бо Він хоче, аби ми діяли зовсім по-іншому.

Господь Ісус промовляв: «Ідіть же, і навчіться, що то є: Милости хочу, а не жертви. Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння» (Мт. 9:13) і: «Коли б знали ви, що то є: Милости хочу, а не жертви, то ви не судили б невинних...» (Мт. 12:7). Милості від нас хоче Бог до інших людей, а не суду, не справедливості.

Як би Господь ставився до нас у всій Своїй справедливості, якби Він не послав Свого Сина Ісуса Христа, то сьогодні, напевно, не було б і цього світу, і нас із вами. Псалмоспівець дуже істинно сповідує: «Якщо, Господи, будеш зважати на беззаконня, хто встоїть, Владико? Бо в Тебе пробачення, щоб боятись Тебе... Я надіюсь на Господа, має надію душа моя, і на слово Його я вповаю. Виглядає душа моя Господа більш, ніж поранку сторожа, що до ранку вона стереже.  Хай надію складає Ізраїль на Господа, бо з Господом – милість» (Пс. 129:3-7).

Чому так надіється Псалмоспівець на Господа? Чому він так уповає на Його Слово? Чому душа його виглядає Господа більше ніж світанку сторожа? Бо з Господом – милість! Милість – яке це чудове і солодке слово! Милість несе прощення гріхів. Ця милість має високу ціну хрест Голгофи, Ісус наш Господь розп’ятий і воскреслий. Але з Господом – для розкаяних завжди милість.

І в нас так само Господь хоче бачити милість і прощення такого самого як Бог дає нам через Христа, запрошуючи нас навіть до Свого Столу, до причастя Христовими істинними тілом і кровю у хлібі та вині Святої Вечері. Аби ми, будучи покріплені такими великими дарами виявляли те, що кожної миті Бог виявляє до нас: ласку, милість і прощення. Заради Христа. Амінь.

Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь (Еф. 6:24).

День Св. Юстиніана, християнського правителя і сповідника Христового

    Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Імператора Юстиніана, який правив Сходом від 527 по 565 роки по Різдві Христовім. Разом зі своєю дружиною, Феодорою, він відновив красу та велич візантійського двору. За його правління імперія пережила епоху відродження, значною мірою завдяки його амбіціям, розуму та сильним релігійним переконанням. Юстиніан також намагався принести єдність у розділену Церкву. Він захищав православне християнство і прагнув згоди між різними сторонами у Христологічних суперечках про взаємини між божественною і людською природами Христа. За його царювання було проведено V Вселенський Собор, який цю суперечку розглянув.


Молитва на День Св. Юстиніана, християнського правителя і сповідника Христового:

Господи Боже,  Отче небесний!  Через керування християнських правителів таких як імператор Юстиніан, Твоє Ім'я вільно сповідується посеред нашого народу. Дай, аби ми завжди обирали гідних провідників, які би служили Тобі вірно в нашому поколінні і ухвалювали мудрі рішення на добро Твого народу; через Ісуса Христа. Амінь.


Зі Скарбниці щоденної молитви

субота, 26 листопада 2016 р.

День пам'яті жертв Голодомору та політичних репресій

     Сьогодні ми поминаємо жертв Голодомору 1932-1933 років, Геноциду українського народу, а також жертв усіх політичних репресій та нищень українства, на які було щедрим ХХ століття, століття богоборчих ідеологій і їх застосування на практиці російськими окупантами до вінця Божого творива - людини. За традицією у цей день о 16 годині ми виставляємо свічки пам'яті на наших підвіконнях, аби нагадати про те, до якого народу ми належимо, про мільйони наших невинно-убієнних одноплемінників і про нашу відповідальність докладати всіх сил, аби наш рідний край, Україна, була богобоязливою, незалежною і демократичною, щоби ніколи більше такі і подібні події не повторилися.
Молитва на цей день:

     Всемогутній і вічний Боже, Правителю людей і народів!  У покорі звертаємося до Тебе в цей день, коли ми згадуємо мільйони наших співвітчизників, які були вбиті російським, безбожним, окупаційним режимом у штучному голоді, тюрмах і концтаборах.  Просимо Господи благословити нас, аби над нашим краєм не панували вороги та окупанти.  Благослови Господи нас достатком і благодатно тримай Свою правицю захисту над нами.  Допоможи всім нам пізнати і визнати, що свобода, процвітання та інші благословення приходять від Тебе і вчини нас вдячними до Тебе за всі Твої дари.
     Ми сповідуємо Господи, що ми цілковито не заслуговуємо на Твої благословення.  Безбожність, похітливість, крадіжки, убивства, інші явні та приховані гріхи й злочини є ганьбою нашого рідного краю і разом із іншими людьми ми можемо лише схилитися в ганьбі перед Тобою. Милосердний Отче!  Заради Ісуса прости нам наші особисті гріхи і наші національні гріхи. Просвіти нас Твоїм Словом. Вчини нас вірними громадянами України та гідними членами спільноти серед якої ми живемо. Дай, щоби завжди на першому місці в нашому житті був Ти, благодатний Бог.  Навчи нас жити в рідному краї і захищати його так, як личить дітям Божим. Дай нам християнського відродження, і дай нам звернути до Тебе серця мільйонів людей, які живуть у невірстві.
      Коли наша пам'ять повертається до невинно убієнних, замордованих наших земляків, до тих, хто помер за наші свободи, учини нас вдячними та покірними. Дай нам сил робити все, аби зберегти свободу. Вчини нас старанними у молитві за Україну і за тих, хто має владу.  Дай нам сил свідчити, аби спаслися не тільки ті, хто вже є християнами.  Дай нам сили свідчити Твоїм Законом і Євангелієм, аби й ті, що поки що не вірують в Тебе, були приведені до вічного життя через віру в Христа Спасителя.  Заради Ісуса. Амінь.

День Св. Івана Золотоустого, єпископа і проповідника

     Сьогодні ми згадуємо Св. Івана Золотоустого і дякуємо за нього Богові.  Св. Іван Золотоустий був провідником у Християнській Церкві IV століття. Він народився в Антіохії  приблизно 347 р. по Р. Х. і був навчений християнській вірі своєю побожною матір'ю, Антусою.  Після служіння на різних посадах у Християнській Церкві (паламарем, читцем тощо), Івана було рукопокладено до пресвітерського служіння і йому був даний обов'язок проповідувати.  Його прості, але цілеспрямовані послання знаходили слухачів далеко поза його рідним містом. 398 року по Р. Х. Іван Золотоустий став Патріархом Константинополя. Його метою була реформа Церкви, двору та міста. Ці наміри викликали конфлікт із світською владою. Врешті-решт із Константинополя його було відправлено в заслання. Але, навіть будучи віддаленим від своїх парафій і народу, Св. Іван Золотоустий продовжував писати і проповідувати аж до часу своєї смерті 407 р. по Р. Х. Останніми його словами були: "Слава Богові за все. Амінь".

Молитва на День Св. Івана Золотоустого, єпископа і проповідника:

Боже!  Ти дав  слузі Твоєму, Іванові Золотоустому, благодать проголошувати Євангеліє у красномовності та силі.  Він, будучи єпископом великих громад в Антіохії та Константинополі, безстрашно терпів ганьбу заради Твого Імені.  Подай милостиво усім єпископам і пастирям такої відмінності в проповідуванні та вірності в служінні Твоїм Словом, аби люди Твої були співучасниками божественної природи; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви


пʼятниця, 25 листопада 2016 р.

Відновити радість


Коли він[1] каже «Віднови мені радість», то має на увазі те, що небезпеками він був майже зламаний. З цієї причини він молиться, аби була відновлена ця радість – радість Божого спасіння. Тобто він хоче, аби його розум був покріплений таким чином, щоб він не сумнівався у присутності Божій і в Його волі спасати в небезпеках, які з собою приносить сповідання. Ця впевненість настільки надихає розум, що ми можемо безпечно зневажати всякі жахіття і небезпеки. Так само і я, благодаттю Божою, відчув цей великий дар і моїм вченням, і творами я відкрито сповідував Ісуса Христа, мого Господа і Визволителя всупереч волі Імператора, Папи, князів, царів і майже цілого світу, і навіть посеред тисячі небезпек для життя, якими погрожували мені мої розгнівані вороги і сам сатана. Таким чином Господь каже Єремії: «Бо Я ось сьогодні поставив тебе містом твердинним, і залізним стовпом, і мідяними мурами проти всієї цієї землі» (Єр. 1:18). І справді: служіння учительства у Церкві потребує такого розуму, який зневажає всі небезпеки. Загалом, всі благочестиві повинні готуватися до того, аби вони не боялися стати мучениками, тобто сповідниками або ж свідками Божими. Христос не хоче ховатися у світі, але хоче Він бути проповідуваним «не в чотирьох стінах, а на дахах» (Мт. 10:27), аби Євангеліє сяяло у світі наче смолоскип на високій горі або на вежі. Коли це відбувається, то зявляються усякі небезпеки і ми справді потрапляємо між молот і ковадло. І немає більшої втіхи від Божої обітниці, що Він ніколи нас не покине.

 Мартін Лютер, З лекції на Псалом 50 (51)


[1] Слова Давида: «Верни мені радість спасіння Твого, і з лагідним духом підтримай мене» (Пс. 50 (51): 12 (14).

четвер, 24 листопада 2016 р.

День Св. Мартина Турського

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Мартина Турського. Він народився у поганській сім'ї приблизно 316 року по Різдві Христовім на території сучасної Угорщини, а виростав у Ломбардії, в Італії. Прийшовши в молодому віці до християнської віри, він розпочав військову кар'єру в римській армії. Але, відчуваючи покликання до християнського служіння, Мартин облишив військо і став ченцем, стверджуючи, що тепер він - "воїн Христа". Врешті-решт Мартина було названо єпископом Туру у західній Галлії (теперішня Франція). Його згадують за простий спосіб життя і рішучість ділитися Євангелієм по всій сільській Галлії. 1483 року у день Cв. Мартина Турського (який в Західній Церкві, відповідно до григоріанського календаря, святкується 11 листопада) син Ганса і Маргарети Лютерів, якому виповнився один день, був охрищений і йому було дано ім'я на честь цього святого - Мартін.

Молитва на День Св. Мартина Турського:

     Господи, Боже війська небесного!  Твій слуга Мартин-воїн, мав духа жертовності.  Він став єпископом у Твоїй Церкві, аби захищати кафоличну віру. Дай нам благодаті, аби ми йшли його слідами, щоби коли наш Господь повернеться, ми були зодягнуті у хрищальні одежі праведності та миру; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви


середа, 23 листопада 2016 р.

Молитва за наших ворогів (2)

    
     Всемогутній і віковічний Боже!  Через Сина Твого, нашого благословенного Господа, Ти заповів нам любити наших ворогів, робити добро тим, що ненавидять нас і молитися за тих, що нас переслідують. Щиро благаємо Тебе, аби Твоїми благодатними відвідинами вони були приведені до покаяння і могли мати одну любов, одну згоду, один розум і одне серце з нами, і з цілою Твоєю Церквою; через Ісуса Христа, Твого Сина,  а нашого Господа. Амінь.

З Лютеранського співаника

вівторок, 22 листопада 2016 р.

День Св. Мартіна Хемніца, пастиря і сповідника

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Мартіна Хемніца.  Після доктора Мартіна Лютера, Мартіна Хемніца (1522-1586 р. р.) вважають за найважливішого богослова в історії Лютеранської Церкви. В Хемніці поєдналися були проникливий розум і майже енциклопедичне знання Писання та церковних отців зі щирою любов'ю до Церкви. Коли по смерті Лютера в 1546 році  виникли різноманітні доктринальні суперечки, Хемніц постановив присвятити свій час повністю на відновлення єдності в Лютеранській Церкві. Він став провідним духовним і головним автором Формули Злагоди від 1577 року, яка вирішила доктринальні диспути на основі Писання і значною мірою посприяла відновленню єдності серед лютеран.  Хемніц також написав чотиритомне Дослідження Тридентського Собору (1565-1573 роки), в якому він піддав скрупульозному аналізові  вчення цього Римо-Католицького Собору та порівняв його з Писаннями та стародавніми церковними отцями.  Дослідження разом із поясненнями віри Ауґсбурзького віросповідання стали визначальною лютеранською відповіддю на Тридентський Собор. Богослов і церковний діяч, Хемніц, був справді даром Божим для Церкви.

Молитва на День Св. Мартіна Хемніца, пастиря і сповідника:

Господи Боже, Отче Небесний! Через вчення Мартіна Хемніца, Ти готуєш нас до приходу Твого Сина, коли Він поведе Свою Наречену, Церкву, додому, аби з усією спільнотою визволених, ми могли в кінці увійти на Його вічне весілля; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

понеділок, 21 листопада 2016 р.

День Св. Йоганна Штаупіца, пастиря і духівника Лютера

      Сьогодні ми дякуємо Господу за св. Йоганна фон Штаупіца (прибл. 1469-1524 р. р.), генерального вікарія августинського ордену в Німеччині і друга Мартіна Лютера. Він народився в Саксонії, навчався в університетах Лейпцігу та Кельна і викладав у Кельні. 1503 року його було покликано Фрідріхом Мудрим до служіння деканом богословського факультету в новозаснованому Віттенберзькому університеті. Там Штаупіц підбадьорив Лютера до здобування докторського ступеню в богослов'ї, а також призначив Лютера своїм наступником - професором Біблії в університеті. На початку Лютерової боротьби в намаганні зрозуміти Божу благодать, саме Штаупіц радив Лютерові зосереджуватися не на собі, а на Христові.

Молитва на День Св. Йоганна Штаупіца, пастиря і духівника Лютера:

     Всемогутній і віковічний Боже!  За наші багато гріхів заслуговуємо ми на вічний осуд. У милосерді Твоєму Ти послав Свого Сина Єдинородного, нашого Господа Ісуса Христа, аби Він здобув для нас прощення гріхів і вічне спасіння. Дай нам правдивої сповіді, аби ми, як Лютер від свого пастиря, Йоганна фон Штаупіца, могли від наших сповідників чути солодкі слова Відпущення і були звільнені від усіх наших гріхів; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Архистратига Михаїла та всього війська небесного

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Архангела Михаїла та всіх святих ангелів.  Ім'я Архангела Михаїла означає: "Хто такий як Бог?" Про Михаїла згадано в Даниїла (12:1), а також в Юди (в. 9) та в Об'явленні (12:7).  Даниїл зображує Михаїла, як ангельського помічника Ізраїлю, який веде битву проти сил зла.  В Об'явленні Михаїл та його ангели воюють проти сатани і нечистих ангелів та завдають їм поразки, скидаючи їх із небес.  Їхня перемога стала можливою Христовою перемогою над сатаною в Христовій смерті та воскресінні, перемогою, яка була проголошена голосом з небес: "Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його" (Об'явлення 12:10).  Разом із Михаїлом часто згадують Гавриїла і Рафаїла, інших головних ангелів або ж архангелів, які оточують престол Божий.  Передання називає Михаїла покровителем і захисником Церкви, особливо захисником християн в годину смерті.

    Молитва на День Св. Архистратига Михаїла та всього війська небесного:

      Вічний Боже!  Твоє мудре планування учинило та запровадило служіння людей і ангелів у дивовижному порядку. Милостиво дай нам, щоби так само як Твої святі ангели завжди служать Тобі на небесах, щоби Твоїм призначенням вони також допомагали та захищали нас тут на землі; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом. Один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви