вівторок, 10 грудня 2019 р.

Церковний уряд для зловживань

 Вони хочуть мати свій церковний уряд для того, щоб утверджувати свої зловживання та утискувати Євангеліє і через це – убивати, палити, топити, вішати та виганяти побожних християн.

Мартін Лютер

неділя, 8 грудня 2019 р.

Проповідь на 2-у неділю церковного новоліття

        
БОЖЕ ЦАРСТВО ВЖЕ БЛИЗЬКО
 (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

І будуть ознаки на сонці, і місяці, і зорях, і тривога людей на землі, і збентеження від шуму моря та хвиль, коли люди будуть мертвіти від страху й чекання того, що йде на ввесь світ, бо сили небесні порушаться. І побачать тоді «Сина Людського, що йтиме на хмарах із силою й великою славою»! Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь, і підійміть свої голови, – бо зближається ваше визволення! І розповів Він їм притчу: «Погляньте на фіґове дерево, і на всілякі дерева: як вони вже розпукуються, то, бачивши це, самі знаєте, що близько вже літо. Так і ви, як побачите, що діється це, то знайте, що Боже Царство вже близько! Поправді кажу вам: Не перейде цей рід, аж усе оце станеться. Небо й земля проминуться, але не минуться слова Мої! Уважайте ж на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися ненажерством та п'янством, і життєвими клопотами, і щоб день той на вас не прийшов несподівано, немов сітка; бо він прийде на всіх, що живуть на поверхні всієї землі. Тож пильнуйте, і кожного часу моліться, щоб змогли ви уникнути всього того, що має відбутись, та стати перед Сином Людським!» (Євангеліє від Св. Луки 21:25-36).

            Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7). Амінь.

Дорогі брати і сестри, коли я іду рибалити, то звертаю увагу на певні ознаки. Якщо, наприклад, я хочу зловити щуку, то дивлюсь, де на річці є місце, яке може служити схованкою для цієї хижої риби, з якої вона нападає на іншу рибу. Я так само звертаю увагу на погоду. Є погода для рибалки добра. А буває така, що точно знаєш, що сьогодні не варто виходити ні на річку, ні на озеро, бо все одно нічого не зловиш. Буває, що пора виходити на рибалку, коли погода міняється в гірший бік. Коли ж погода сонячна, то часто риба заходить на глибину.

Свої ознаки мають фінансисти, які займаються торгівлею на біржах. Свої ознаки мають селяни та фермери, які знають, що цими ознаками про погоду слід користуватись і тоді, коли сієї чи садиш, і тоді, коли готуєшся збирати врожай. Цей перелік можна, напевно, довго продовжувати, адже різні категорії людей з різних професій будуть мати якісь свої певні ознаки.

Проте є такі ознаки, які стосуються усіх людей без винятку.  І ці ознаки – ознаки кінця цього світу і повернення Господа Христа у славі. Ці ознаки важливі для того, щоб зустріти Царя слави належно підготовленими. Адже у той день, коли Ісус повернеться у славі, настане воскресіння мертвих і буде Останній Суд. І всі люди без винятку будуть розділені на дві великі групи – лише на дві великі групи: на тих, що будуть забрані до вічного життя у Царстві Божому і на тих, що будуть вкинуті на вічні муки у вогняне озеро аду.

Ті, кого Господь Христос забере до раю, будуть насолоджуватись життям у радості та блаженстві по віки віків. А ті, що будуть вкинуті до аду будуть повіки віків де лише плач і скрегіт зубів. Пекло не було приготовлене спочатку для людей. Пекло було приготовлене для диявола і для його посланців, нечистих духів, які повні злоби і гріха.

            Проте в пекло, каже Господь, потраплять усі люди, які мають гріхи. А оскільки від часу падіння в гріх наших прабатьків Адама і Єви, всі люди народжуються у гріхах, то в пеклі можуть бути мільярди людей. Адже Бог справедливий. А до аду нас прирікає навіть один-єдиний гріх. Можна вести абсолютно досконале, з людського погляду життя, але допуститися якогось одного гріха, навіть у думці – і все – твій вирок готовий, як каже Апостол Яків: «Бо хто всього Закона виконує, а згрішить в одному, той винним у всьому стає» (2:10).

            Як багато людей бояться Останнього Суду саме через те, що знають, що заплата за гріх – смерть. І як старанно і ретельно світ і диявол приховують те, що є великий Божий дар для всіх людей – вічне життя в Ісусі Христі, нашому Господі!  Адже, хоча Бог справедливий, Він «не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття» (2 Петр. 3:9).

            Бог «хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди» (1 Тим. 2:4). І Він настільки «полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16). Ісус забрав усі гріхи людства. Ісус забрав усі наші гріхи. Він помер на нашому місці і замість нас на Голгофському хресті. І Його воскресіння на третій день із мертвих – переконливий доказ, що Христова жертва досконала і повна, і що Його перемога над смертю є нашою, коли ми віруємо в Нього і вірою поєднані з Ним і є частинкою Його тіла, Церкви.

            Кожен, хто вірує в Христа, має прощення гріхів і спасеться, і буде мати вічне життя. І кожен, хто вірує в Христа, чекає на Його повернення у славі. Через це ми й сповідуємо в самому кінці нашого Символу віри: «Чекаю воскресіння мертвих і життя будучого віку», тобто вічного життя у Царстві Божому.

            Але безпосередньому поверненню Христа передуватимуть певні ознаки, про які наш Господь сьогодні нам каже у Євангелії. Він каже, що ці ознаки носитимуть космічний характер.  Вони будуть проявлятися на космічних тілах: на місяці, на зорях і на сонці. Це не будуть повідомлення із світових обсерваторій, від астрономів, які досліджують вселенну. Ці ознаки буде видно неозброєним оком з усіх місць на землі.

            Через ці ознаки люди на землі будуть тривожитись, адже буде зрозуміло, що в такому всесвіту, який ми знаємо і досліджували, відбувають зміни радикальні і непередбачувані. Вгорі буде мінятися швидко і неочікувано. Ці ознаки будуть не такі, як у художньому фільмі про те, як на зустріч астероїду відправляється гурт відважних астронавтів, що рятують землю, розриваючи ядерним зарядом загрозливий астероїд. Все буде набагато тривожніше і невідоворотно.  Повороту до звичного ходу речей вже не буде.

            Але ці ознаки будуть не лише вгорі. Господь каже, що буде такий шум моря і хвиль, що у всесвітній потоп повірять навіть ті, що глузували із Біблійної оповіді про нашого праотця Ноя та Божу милість, яку Він виявив врятувавши наших предків у ковчезі. Коли люди будуть дивитись на водну стихію і на те, як рушиться і зникає всесвіт із його зорями, планетами і всіма небесними тілами, то мертвітимуть від страху.

            Всі будуть розуміти, що настають не просто якісь глобальні або навіть космічні зміни, до яких людство якось зможе пристосуватись – всі розумітимуть, що настає кінець  усьому. І ось, коли мирські люди будуть мертвіти від страху і такий страх може навіть охопити нас, то Господь каже, щоб ми не боялись.

Бо саме тоді Син Людський, наш розпятий і воскреслий Господь Ісус Христос, повернеться у славі. Він тоді «йтиме на хмарах із силою й великою славою»! І Господь каже Своїм віруючим: «Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь, і підійміть свої голови, – бо зближається ваше визволення!»  Коли всі мертвітимуть від страху, коли в невіруючих тремтітимуть від страху коліна і вони готові будуть мліти і падати на землю, ви, каже Господь навпаки, випростовуйтесь і піднімайте ваші голови.

Це дуже утішливі слова. Вони стосуються лише віруючих. Адже до нас ітиме не Суворий Суддя, Який ітиме до всього світу, аби його судити за ділами. І перед Ним усяке зухвальство, яке виявляють невіруючі до Христа і до Його Слова, перетвориться на жалюгідний страх і жах, бо до них справді йде Суворий Суддя і суду та вироку їм не уникнути, – але до нас йтиме наш люблячий Господь.

Він повертатиметься до Своєї Нареченої, до Церкви, до нас із вами, любі віруючі, аби забрати Свою Наречену на весілля – на вічний банкет радості у Царстві Небесному. Господь каже, аби ми не опускали в соромі та страхові наші голови, а навпаки піднімали їх в очікуванні радісної події, «бо зближається ваше визволення!»  Це буде остаточне визволення.

Визволення від гріха було проголошено Христом, нашим Господом на Голгофському хресті. Нашим це визволення  стало тоді, коли увірували в Христа розп’ятого і воскреслого. І навіть більше ми отримали визволення ще й від смерті та від влади диявола. Але тут Господь говорить про визволення від світу і від грішної плоті, від усіх спокус, від болю, від смерті, від усього того, що приніс у світ гріх.

Тут Господь говорить про воскресіння тих, що померли у Христі і про переміну тих, що будуть жити у час Його повернення у славі, і про сходження нового неба і нової землі, на якій ми будемо жити з Ним у радості та блаженстві повіки віків. Ось що настане у Останній День, день повернення нашого Господа Христа у славі.

До того Дня залишається все менше часу. Господь кличе нас, аби ми пильнували за ознаками, які Він звіщає сьогодні і про які Він говорить також і в інших частинах Євангелія і до яких належать також зростання фальшивого вчення у церквах і поява антихристів, які будуть вказувати на інші способи спасіння або щось додаткове поза самою вірою в Сина Божого.  Як рибалки мають свої ознаки, як фінансисти мають свої ознаки, як фермери і селяни мають свої ознаки, так і ми, віруючі, маємо ці ознаки від Господа і ми знаємо, що Боже Царство вже близько.

Господь запевнює нас: «Поправді кажу вам: Не перейде цей рід, аж усе оце станеться. Небо й земля проминуться, але не минуться слова Мої!» Все, що каже Ісус, збувається. Тож Господь кличе нас пильнувати. Адже ми донині живемо в грішній плоті і в грішному світі. Цей світ любить банкети, ненажерство і пянство, тобто життя в розкошах. А ще нас обступають життєві клопоти так, що ми можемо забутися і про Христа, і про Церкву.  

І ось тоді ми потрапляємо в сітку світу і диявола. Ми стаємо їхньою здобиччю. Бо вони нас відвертаються від Христа, від Його Слова, від Христових тіла та крові, з якими нам дається прощення гріхів і праведність, і воскресіння, і вічне життя. Бо без Євангелія у Слові і Таїнстві, світ і диявол добиваються того, що ми втрачаємо віру в Христа, ми перестаємо звертати увагу на менші ознаки, аби потім мертвіти від страху, коли Господь повертатиметься у славі. Бо без віри немає Христа Спасителя, а є лише Христос-Суддя, Суворий і Справедливий.

            Але коли є віра в Христа, то завжди є Христос Спаситель і Христос Викупитель, Який каже нам радіти, бо наше викуплення близько. А коли Господь кличе нас пильнувати, то Він кличе нас перебувати у Його Слові, у Його Таїнстві, і в молитвах, аби нам уникнути страху і вічних мук, а стати перед Сином Людським, як Його любі віруючі, Його Церква, яку Він викупив Своєю святою і дорогоцінною кров’ю і по яку Він повертається, аби забрати її до вічного життя у Своєму Небесному Царстві. Прийди, Господи Ісусе! Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

субота, 7 грудня 2019 р.

День Св. Амвросія Медіоланського, пастиря і автора християнських гімнів

    
Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Амвросія Медіоланського, пастиря та автора християнських гімнів. Він народився 340 року по Різдві Христовім у Трірі і став одним із найвеличніших латинських учителів Церкви (разом із Августином, Єронимом і Григорієм Великим). Св. Амвросій написав багато гімнів, найвідомішим з яких є Veni, Redemptor Gentium ("Спасителю народів, прийди").  Його ім'я також пов'язане з амвросіанським розспівом, який використовувала Церква в міланській провінції. 
     Маючи посаду світського губернатора, Амвросій намагався примирити християн у Мілані, що були поділені на фракції, між якими весь час точилися суперечки.  Коли 374 року по Р. Х. мав бути обраний новий єпископ, то хтось із натовпу вигукнув: "Амвросій - єпископ!"  А все зібрання таку ідею підтримало. 
    Така підтримка Амвросія, 34-річного чоловіка, який на той час вивчав Катехізис, привела до того, що 20 грудня він був охрищений, а потім висвячений на єпископа Міланського.  Будучи сильним захисником віри, Амвросій переконав римського імператора Ґратіана заборонити 379 р. по Р. Х.  аріанство на Заході. Наступник Ґратіана, Феодосій також, через спонукання Амвросія, чинив публічний опір аріанській єресі. Помер Св. Амвросій у Велику П'ятницю, 4 квітня 397 р. по Р. Х. Будучи мужнім учителем і музикантом, він підтримував правди Божого Слова.

Молитва на День Св. Амвросія Медіоланського, пастиря і автора християнських гімнів:

Боже!  Ти дав слузі Твоєму, Амвросієві, благодать красномовно та у силі проголошувати Євангеліє.  Будучи єпископом великої громади в Мілані, він безстрашно терпів зневагу заради Твого Імені. Милосердно дай таку досконалість у проповідуванні і вірності Слову Твоєму всім  пастирям і єпископам, щоби народ Твій причащався божественною природою; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

пʼятниця, 6 грудня 2019 р.

День Св. Миколая, єпископа Мир Лікійських

    
Сьогодні ми дякуємо Господеві за Св. Миколая, єпископа з Мир Лікійських (на території сучасної Туреччини).  З багатьох святих, які згадуються Християнською Церквою, Св. Миколай (упокоївся 342 р. по Р. Х.) – один із найбільш відомих. Св. Миколай у багатьох країнах асоціюється із благодійністю, бо часто виявлявся справжнім другом тих, що перебувають у горі або біді.  Голандці називають Св. Миколая Сінте Клаас, звідси Санта Клаус в англійській та інших мовах, а також досить успішна й нині радянська мімікрія - Дід Мороз, яким атеїсти намагалися замістити реального християнського єпископа - благодійника - Св. Миколая.  
      Ми особливо вдячні Господу за життя цього святого, який виявив наполегливість у захисті Слова Божого на Нікейському Соборі (сцена з того славного Собору та Св. Миколаєм зображена у Надбрамній Церкві Св. Трійці в Києво-Печерській Лаврі) та благочестивому християнському житті піклування про інших. Сьогодні чудова нагода подякувати Богові за цього єпископа і самому допомогти бодай одній людині, яка має гірше становище за нас. 

Молитва на День Св. Миколая, єпископа Мир Лікійських:

     Всемогутній Боже!  Ти наділив Свого слугу Миколая з Мир Лікійських любов'ю і відданістю до Твого Слова та невпинним даром благодійництва.  Подаруй Твоїй Церкві благодаті ставитися у щедрості та любові до дітей та всіх бідних і згорьованих, а також ставати на захист тих, що не мають помічника, а особливо за тих, кого мучать сумніви або горе.  Просимо це заради Того, Хто віддав Своє життя за нас, Твого Сина, нашого Спасителя, Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

четвер, 5 грудня 2019 р.

Про Службу Божу і Євхаристію в ранній Церкві (2)

    
   А дня, який називається неділею, всі, хто живе в містах чи селах, збираються в одному місці і, допоки дозволяє час, читаються спогади Апостолів або писання Пророків. Потім, коли читець закінчить читати, Правитель у казанні навчає та настановляє це добро наслідувати. Потім ми всі разом встаємо і підносимо молитви, і як ми вже казали раніше, перед закінченням молитов, заноситься хліб, вино і вода, а Правитель так само, за спроможністю своєю, підносить молитви і подяку, а люди висловлюють згоду, промовляючи: «Амінь», і роздають євхаристійні елементи кожному причасникові, а тим, що відсутні, частина посилається з дияконами. А ті, що процвітають і так бажають, подають те, що вважають за потрібне, а зібране зберігається у Правителя, який піклується про сиріт і вдовиць та про тих, що через недугу або якусь іншу причину, перебувають у потребі, і про тих, що у кайданах, і про чужинців, які серед нас мешкають, одним словом – він опікун усіх тих, що перебувають у потребі. Але все це для нас спільне в неділю, бо це перший день, у який Бог змінив темряву і матерію, та створив вселенну, а Ісус Христос, наш Спаситель, такого самого дня воскрес із мертвих. Бо Його розпяли за день до суботи, а в день після суботи Він зявився Своїм Апостолам і учням і навчав їх цьому, що ми перадаємо й вам на ваш розгляд.

Юстин Мученик, з Апології

середа, 4 грудня 2019 р.

День Св. Івана Дамаскина, богослова та автора гімнів

    
Сьогодні ми дякуємо Господу за святого Івана Дамаскина (675-749 р. р), великого упорядника православних сповідань і останнього великого грецького богослова. Будучи уродженцем Дамаску, Іван покинув впливову посаду на ісламській державній службі, щоб присвятити своє життя християнській вірі.
      Приблизно 716 року Господнього він вступив у монастир поза Єрусалимом і був висвячений на священика. Коли візантійський імператор Лев Ісавр 726 року Господнього видав постанову, яка забороняла ікони (образи), Іван такій постанові вчинив опір. У своїх Апостольських бесідах він доводив легітимність шанобливого ставлення до образів, що принесло йому пізніший осуд від Іконоборчого Собору 754 року Господнього.
     Іван також писав праці на захист православної віри проти тогочасних єресей. До того ж він був обдарований автор гімнів і зробив свій внесок у літургію Візантійських церков. Його найбільша праця - Джерело мудрості, стала масивною збіркою істин від попередніх християнських богословів, що покривала практично кожну доктринальну тему. Підсумок Іваном Дамаскином православної віри залишив тривалий слід і в Східній, і в Західній Церкві.

Молитва на День Св. Івана Дамаскина, богослова та автора гімнів:


Господи!  Через Свого слугу Івана Дамаскина Ти у силі проголошував таємниці правдивої віри. Зміцни нашу віру, аби ми могли сповідувати Ісуса правдивим Богом і правдивою людиною, співаючи хвалу воскреслому Господеві, щоби силою Його воскресіння, ми також могли отримати радість вічного життя; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

вівторок, 3 грудня 2019 р.

Віра не підлягає психологічній інспекції

    
     Віра - богословська таємниця. Вона не підлягає психологічній інспекції. Це означає, що з одного боку, новонароджене дитя або віруючий, який спить чи перебуває у комі, а з іншого боку видатний християнський богослов, - всі вони мають ту саму Духом-дану віру. Це також означає, що людей не слід протягувати крізь якісь катувальні жорна якогось досвіду так  наче то - єдиний спосіб навернення. Не існує якогось стандартного досвіду навернення. Особистий досвід може бути настільки різним, наскільки різними є людські особистості. Як би ми не думали, що ми все можемо відстежити емпірично, Божі діяння всередині нас сховані і вислизнуть з наших рук (Івана 3:8).
     Віра "народжується з Євангелія або з відпущення гріхів". Вона спасає нас так само, як їда нас годує: Євангеліє - це їжа, віра - Богом дана дія споживання (Івана 6:50, 51). Проти всяких форм синергізму (ідеї про те, що людина у своєму наверненні може співпрацювати з Богом, так наче навіть до віри вона має якісь духовні сили), ми сповідуємо строгий монергізм (учення про те, що все, що належить нашому спасінню - є цілковито Божим діянням) у поясненні Катехізисом Третього Члену Символу віри:
           Я вірю, що не можу силою власного мислення чи вибору повірити в Ісуса Христа, мого Господа, чи прийти до Нього.  Але Святий Дух покликав мене через Євангеліє, просвітив мене Своїми дарами, освятив і вберіг мене в правдивій вірі.

Курт Маркворт, «Спасенна істина: доктрина для мирян»

понеділок, 2 грудня 2019 р.

Христос залишається поза досяжністю діл


    
Оскільки я бачу, що диявол наполягає на своєму богохульстві цієї головної статті (про виправдання самою вірою) через пащі своїх свинських учителів і не може заспокоїтись або перестати це робити, то я, доктор Мартін Лютер, негідний євангеліст нашого Господа Ісуса Христа, кажу, що цій статті ( що сама віра, без будь-яких і без усіх діл, робить людину праведною перед Богом), буде дозволено залишитись і зоставатись перед римським імператором, турецьким імператором, перським імператором, папою, всіма кардиналами, єпископами, священиками, монахами, монашками, царями, князями, панами, всім світом разом із усіма його чортами, хочуть вони того чи ні, а ще до того ж вони матимуть на свої голови пекельний вогонь. Хай це буде моїм, доктора Лютера, натхненням Святого Духа і справжнім святим Євангелієм.

Бо саме цей Член Символу віри навіть діти використовують для молитви: «Вірую в Ісуса Христа, Який був розп’ятий, помер» тощо.  Ніхто не помер за наші гріхи окрім єдиного Ісуса Христа, Божого Сина. І я знову кажу, Ісус, Божий Син – Він єдиний викупив нас від гріха. Це незаперечна правда і підсумок усього Писання, і навіть якщо весь світ і всі чорти разом порвуться і вибухнуть, це все-одно залишається істиною. Проте, якщо тільки Він єдиний забирає наш гріх, тоді ми цього не можемо робити з нашими ділами. Мені воістину неможливо осягнути цього єдиного Викупителя від гріха, Ісуса та досягнути до Нього, окрім як через віру. Він є і залишається поза досяжністю діл. Оскільки лише віра, до діл і без діл, осягає це викуплення, яке не означає нічого іншого, окрім як ставання праведним. Бо бути викупленим від гріха та мати гріх прощений мусить бути те саме, що й бути або ставати праведним тощо. Проте добрі діла слідують за такою вірою або прощенням гріхів, або ж праведністю, як плоди цієї віри. Ось таке наше вчення, як його викладає Святий Дух і все святе християнство і з ним ми залишаємось у Боже Ім’я. Амінь.

Мартін Лютер

Проповідь на 1-у неділю церковного новоліття


     
НІЧ МИНУЛА, ДЕНЬ НАБЛИЗИВСЯ
        (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

І це тому, що знаєте час, що пора нам уже пробудитись від сну. Бо тепер спасіння ближче до нас, аніж тоді, коли ми ввірували. Ніч минула, а день наблизився, тож відкиньмо вчинки темряви й зодягнімось у зброю світла. Як удень, поступаймо доброчесно, не в гульні та п'янстві, не в перелюбі та розпусті, не в сварні та заздрощах,  але зодягніться Господом Ісусом Христом, а піклування про тіло не обертайте на пожадливість!  (Римлян 13:11-14).

            Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7). Амінь.

Дорогі брати і сестри, коли ми спимо, ми себе не бачимо. Ми наче виходимо поза реалії нашого земного життя. Ми лежимо на ліжку чи на дивані, наче мертві і з нас у мить нашого сну ніякої користі немає.  Якщо на нас у цей час нашого сну натрапить наш ворог, то він може над нами позбиткуватись. І навіть більше: сплячу людину легко, практично, без усякого спротиву, убити. 

Наш розум теж переймається не справжнім життям, яке тим часом іде своїм ходом, а снами. Він бачить якісь образи та події, далекі від реальності і він не має достатньо здорового глузду, аби визнати їх за несправжні. Наші сни ми сприймаємо за правду і відповідно до них діємо, радіємо і сумуємо, сміємось або плачемо.

Але щойно ми просинаємось, як повертаємось у реальний світ. І це саме відбувається у духовному житті.  Поки ми невіруючі, ми наче люди, що сплять. В очах Божих ми практично мертві. Ми нічого не контролюємо, а якщо контролюємо щось, то це відбувається у сні. А справжнього життя, істинних Божих благословень ми не помічаємо. Благословення Божі ми помічаємо і навіть отримуємо лише тоді, коли починаємо вірувати у Христа. Тоді наші очі розплющуються і ми починаємо бачити всі ті дари, якими нас обдаровує Бог: прощення гріхів, праведність, воскресіння і вічне життя.

А очі невіруючих заплющені до духовних реалій. Вони їх не бачать і не чують. Вони сплять. І вони не бачать Божих благословень. А бачать лише тимчасове – те, що проходить і минає. Вони бачать розкоші цього світу і понад усе їх прагнуть. Вони бачать честь і пошану світу та мирських людей і женуться за ними. Але вони не бачать реалій вічного життя. Вони нічого не знають про небесну радість.  Тож і поведінка їхня така, наче немає ні Бога, ні гріха, ні диявола, ані Царства Божого, ні пекла, ані вічного життя, а є лише їхній сон. 

Проте цей сон, це життя невірства неминуче закінчиться і коли невіруючий опиниться у вогняному озері аду, то його пробудження буде жахливим і те жахіття, муки в аду триватимуть вічно. Але Господь Бог «хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди» (1 Тим. 2:4).  Бог хоче, аби всі люди знали велику правду про те, що Він так «полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16). 

Аби кожен, хто вірує в Нього мав вічне життя, Ісус Христос, Божий Син, забрав усі гріхи і провини людства, усі наші гріхи і поніс їх на Голгофський хрест. І там Він обмив їх усі до одного Своєю святою і невинною кровю. Заплата за гріх – смерть. Аби смерть не мала над нами вічної влади, Ісус на хресті помер на нашому місці і замість нас. І на третій день Він вийшов із гробу переможцем над смертю. Він воскрес, аби й ми воскресли як і Він до вічного життя у Божому Царстві. 

Ісус визволив нас від гріха, від смерті, і від влади диявола. Ісус здобув для нас усі благословення: прощення гріхів, праведність, воскресіння і вічне життя. Це – реальність. Але цю реальність бачать і осягають лише ті люди, в яких Святий Дух створив Христовим Євангелієм віру в Сина Божого. Ми віруючі і ми знаємо істину. Ми ходимо із Христом і Христос живе  в нас, а ми в Ньому. Він нас живить Своїм Словом. Він нас причащає Своїми істинними тілом і кров’ю у Святій Вечері, даючи з ними прощення гріхів і вічне життя.

До такого життя у Христі і з Христом нас пробудив Святий Дух із духовної сплячки, із духовної смерті і відкривав наші очі до Божої істини.  Але інколи навіть віруючих люди можуть почати дрімати і навіть засинати. Колискові від світу і диявола можуть присипляти навіть тих, що були прокинулись. Але якщо прислухатись до світу із його посланням про пошук винятково мирських і плотських задоволень, багатства тощо, (а світові підспівує ще й диявол, бо тут вони союзники) то можна знову задрімати, а то й навіть заснути. І ми знову опиняємось у світі ілюзій.

Апостол кличе і каже: «що знаєте час, що пора нам уже пробудитись від сну. Бо тепер спасіння ближче до нас, аніж тоді, коли ми ввірували». Апостол, звісно, не спить. Але він дуже добре розуміє стан невіруючих. Він сам був переслідником Церкви. І він – Апостол Христів. Через нього промовляє Святий Дух, Який краще від нас знає особливості нашої грішної природи і нашої грішної плоті. 

Спасіння тепер ближче, ніж коли ми ввірували, - каже Св. Павло. Істинні юдеї вірували в майбутній прихід Христа, якого обіцяли пророки в Писаннях, починаючи від книги Буття. На прихід Христа чекали ще навіть Адам і Єва. І ось Христос прийшов. Обітниці про Його прихід, про Його жертву за всі наші гріхи, про Його перемогу над смертю виконались. Христос царює на небесах, а Його Євангеліє проповідується. 

Ті, що ще чекають на Його перший прихід роблять Бога і Христа обманщиком, бо Христос уже прийшов. І ті, що вірують в Христа, мають спасіння і вічне життя. Так само як мають спасіння і вічне життя ті, що вірували у Христа ще до Його народження у Віфлеємі. Віра – одна й та сама. Просто ті, хто жив до Христа, вірували у обітницю, а ми віруємо у виконання обітниці, Вони вірували в Христа грядущого. А ми віруємо в Христа, Який прийшов і Який має повернутись у славі. 

Разом із тими, хто жив до Христа, ми маємо одну віру, одного Духа, одного Христа і ми всі разом належимо до однієї спільноти святих, у якій є Адам і Єва, Ной, Авраам, і Мойсей, цар Давид, Іван Христитель і маса інших віруючих Старого Заповіту. І звісно маса віруючих Нового Заповіту. Св. Павло, що час пробудитись із невірства тим, хто віри не мав, або втратив її чи втрачає, бо тепер – спасіння ближче. 

Бо Христос уже прийшов. І Його Євангеліє дуже чітко шириться світом і в Слові, і в Таїнстві. Пора проснутись, і покріпити віру, бо де віра сильна – там і спасіння ближче, тобто там ближче Христос. Бо спасіння є лише там, де є Христос. А Христа ми можемо осягнути лише вірою. Тож коли ми віруємо, то маємо Христа і належимо Христові. А де є Христос, то там є і спасіння і всі інші благословення, які дає спасіння вірою в Христа – прощення гріхів, праведність, воскресіння, і вічне життя.

Апостол каже: «Ніч минула, а день наблизився, тож відкиньмо вчинки темряви й зодягнімось у зброю світла». Час без Євангелія минувся. Час, коли, наприклад, Європа жила у темряві, без світла Христової правди, залишився позаду. Тепер Євангеліє проповідується на північних берегах Середземного моря і далі. Павло мріє про місійну подорож до Іспанії. Євангеліє розсіює духовну ніч, бо змістом і суттю Євангелія є Ісус Христос. Він каже: «Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у темряві не зоставався» (Ів. 12:46).

Де проповідується Євангеліє, там Господь Святий Дух творить віру. Там люди пробуджуються від духовного сну, від ілюзій і там вони починають ходити у світлі. І ми цих людей будемо помічати. Вони будуть мати іншу духовні обладунки, аніж ті що сплять і ті, що ходять у темряві. 

Віруючі відкидають діла вчинки темряви. Сьогодні Апостол до них зараховує гульню, п'янство, перелюб,  розпусту, сварню та заздрощі. Людина, яка живе у темряві невірства не дбає про те, аби утримувати себе в чистоті навіть в очах свого ближнього. Така людина, наче непокрита, наче нага, гола і не знає ні в чому стриму та всі свої сили спрямовує на задоволення вимог грішної плоті. Щойно плоть скаже «хочу», як той, хто ходить у темряві поспішає таку вимогу задовольнити. І йому байдуже, гріх то чи ні, і навіть йому байдуже те, як це виглядає в очах інших людей. 

Чим густіша темрява, тим більше гульні, п’янства і розпусти. І там відповідно будуть супутні й інші пороки, як-от сварки та заздрощі і невпинна гонитва за тим, хто може вразити іншого більшою кількістю грошей, гулянок і розпусти. Віруючі, звісно, теж можуть відзначати якісь свята, віруючим потрібно їсти і пити. Апостол Павло радить, наприклад, своєму учневі Тимофієві, вживати вино, аби покріпити його у недугах.

Але невірство відрізняється тим, що воно не знає міри ні в їжі, ні в напоях, ні в інших благах, які дає Господь. Воно не прагне просто піклуватись про тіло, а жити в пожадливостях чим власне і є всі ті пороки, які явно виявляють ті, що живуть у темряві. Але коли ми віруємо в Христа, коли ми просинаємось і виходимо з темряви, то одягаємось у зброю світла. Тобто, як каже дещо далі наш Апостол, ми зодягаємось у Христа, у Його праведність.

І тоді, коли ми одягнені у Христа, у зброю світла, тоді є справжня доброчесна поведінка. Тоді наше життя не потребує регулювання ніякими церковними тривалими постами, що стримують вживання їжі і напоїв на певний час і деякі люди можуть виявляти стриманість у їжі і напоях. Але коли піст закінчиться, а з ним і закінчується зовнішня здержливість, то можуть знову, наче з чистим сумлінням, вдаватись до гулянок і пянства. 

Так буває, коли людина не зодягнена у Христову праведність, у зброю світла. Тоді вона не має віри і в ній не живе Святий Дух. Вона може до певної міри імітувати доброчесну поведінку впродовж певного часу, але потім повертається до звичного життя у гульні та розпусті, як свиня вертається до своєї калюжі.

Але, коли ми зодягнені у зброю світла, то ми тоді піклування про власне тіло не обертаємо на пожадливість, а приносимо у нашому житті плоди зброї світла, плоди, які у віруючому приносить Святий Дух: «любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, здержливість» (Гал. 5:22, 23). Там ці плоди рясніють, де є віра. А де є віра, там немає сну та ілюзій, а є реальність духовного життя. А віру цю дає лише Господь і лише Він її зміцнює Своїм Євангелієм, яким Він нас пробудив зі сну і вивів із темряви на дивне світло Своє, світло вічного життя. У Христі і заради Нього. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24). 

неділя, 1 грудня 2019 р.

Початок Різдвяного посту

     
Cьогодні в Українській Лютеранській Церкві - перша неділя Різдвяного посту, який також знаменує початок нового церковного року або ж Церковного новоліття.  На Заході ця пора традиційно називається Адвент, що точніше вказує на сутність Різдвяного посту і на Сході, і на Заході - очікування не лише святкування Різдва Божого Сина, але і Його повернення у славі, аби судити живих і мертвих і, аби забрати Свою Наречену, Церкву, до вічного життя у Царстві Божому. Традиційним літургійним кольором цієї церковної пори є синій, колір очікування. В цю пору церковного року розташовують в церквах чотири менших свічки (які символізують 4 неділі до Різдва) довкола великої (яка символізує Різдво).  Кожної неділі запалюють по одній свічці, а в Надвечір'я Різдва Христового горять всі п'ять свічок, нагадуючи про те, що Ісус є правдиве Світло.

Молитва на цей день:


     Господи!  Благаємо Тебе – використай силу Твою і прийди, аби захистом Твоїм ми були врятовані від грізних небезпек наших гріхів і були спасенні Твоїм могутнім визволенням; бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

субота, 30 листопада 2019 р.

День Св. Апостола Андрія Первозванного




Сьогодні ми дякуємо Господу за святого Апостола Андрія Первозванного. Св. Андрій, брат Симона Петра, народився у галілейському селі Віфсаїді. Будучи учнем Св. Івана Христителя, Андрій став першим з Ісусових учнів (Івана 1:35-40).  В Євангеліях його ім'я з'являється на початку списків Дванадцятьох. Саме він познайомив свого брата Симона з Ісусом (Івана 1:14-42). В повному сенсі цього слова він був першим місіонером у рідному краї, а також закордоном (Івана 12:20-22).     Передання свідчить, що Андрія було замучено на хресті у формі літери Х. Вважається, що 357 року по Р. Х. його тіло було перенесено до церкви Всіх Апостолів у Константинополі, а згодом перенесено до собору в Амалфі, в Італії.  Повість Врем'яних літ, наш давньоруський літопис, зазначає, що Св. Апостол Андрій Первозванний побував і на київській землі. Наш Український Лютеранський Служебник згадує про Св. Андрія Первозванного в гімні 119 "Понад крик юрби і гамір":

Так колись Андрій апостол
Кинув дім і всю рідню,
І на нашу Україну
Приніс Добру Новину.

Молитва на День Св. Апостола Андрія Первозванного:

Всемогутній Боже!  Благодаттю Твоєю Апостол Андрій виявив послух до поклику Твого Сина про те, щоби бути Його учнем. Дай нам також, аби ми слідували в серці і житті  за Господом Ісусом, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

пʼятниця, 29 листопада 2019 р.

День Св. Ноя, нашого праотця і патріарха віри

  
Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Ноя, нашого праотця і патріарха віри. Ной, син Ламеха (Буття 5:30), отримав доручення від Бога збудувати ковчег, у якому його сім'я перебуватиме у безпеці від руйнівних вод спустошливого потопу, який наведе Бог.  Ной збудував ковчег і почався дощ. Вся земля опинилася під водою, знищуючи "усяку істоту на поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазуна, і аж до птаства небесного" (Буття 7:23). 
     Після того як вода потопу спала, ковчег зупинився на горі Арарат. Коли Ной визначив, що вже безпечно (а Бог підтвердив це), Ной, його сім'я і всі тварини покинули ковчег. Потім Ной збудував вівтар і приніс жертву подяки Богові за те, що Він спас його сім'ю від знищення. Бог проголосив, що веселка на небі буде знаком Його обітниці про те, що земля більше не буде знищена подібним потопом (Буття 8:20-22; 9:8-17). Ной - праотець усіх існуючих нині людей. Ноя ми згадуємо і вшановуємо за його послух, віруючи, що Бог виконає усе сказане Ним. 

Молитва на День Св. Ноя, нашого праотця і патріарха віри:

Всемогутній і вічний Боже!  Відповідно до Твого суворого суду Ти засудив невіруючий світ через потоп, але відповідно до Твого великого милосердя, Ти вберіг віруючого Ноя і його сім'ю, усього вісім душ. Дай, аби ми завжди перебували в безпеці у святому ковчегові Християнської Церкви, щоб з усіма віруючими в Твою обітницю, ми були проголошені гідними вічного життя; через Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь.
 


Зі Скарбниці щоденної молитви

середа, 27 листопада 2019 р.

Не ми приносимо, а Христос дарує

    
Навпаки ми чуємо, що тут Христос каже: «Видається за вас на прощення гріхів» У Таїнстві слід шукати і знаходити прощення гріхів на вічне життя і спомин про Господа Ісуса Христа, проповідувати Його муки допоки Він не прийде (1 Кор. 11:26). Він не каже: «Приносьте або давайте Мені щось у літургії», а навпаки: «Ви (не Я) приймайте, і ви (не Я) споживайте, ви (не Я) пийте». Ми, ми повинні отримувати і приймати те, що Він дає і дарує.

Мартін Лютер

вівторок, 26 листопада 2019 р.

День Св. Івана Золотоустого, єпископа і проповідника

    
Сьогодні ми згадуємо Св. Івана Золотоустого і дякуємо за нього Богові.  Св. Іван Золотоустий був провідником у Християнській Церкві IV століття. Він народився в Антіохії  приблизно 347 р. по Р. Х. і був навчений християнській вірі своєю побожною матір'ю, Антусою.  Після служіння на різних посадах у Християнській Церкві (паламарем, читцем тощо), Івана було рукопокладено до пресвітерського служіння і йому був даний обов'язок проповідувати.  Його прості, але цілеспрямовані послання знаходили слухачів далеко поза його рідним містом. 398 року по Р. Х. Іван Золотоустий став Патріархом Константинополя. Його метою була реформа Церкви, двору та міста. Ці наміри викликали конфлікт із світською владою. Врешті-решт із Константинополя його було відправлено в заслання. Але, навіть будучи віддаленим від своїх парафій і народу, Св. Іван Золотоустий продовжував писати і проповідувати аж до часу своєї смерті 407 р. по Р. Х. Останніми його словами були: "Слава Богові за все. Амінь".

Молитва на День Св. Івана Золотоустого, єпископа і проповідника:

Боже!  Ти дав  слузі Твоєму, Іванові Золотоустому, благодать проголошувати Євангеліє у красномовності та силі.  Він, будучи єпископом великих громад в Антіохії та Константинополі, безстрашно терпів ганьбу заради Твого Імені.  Подай милостиво усім єпископам і пастирям такої відмінності в проповідуванні та вірності в служінні Твоїм Словом, аби люди Твої були співучасниками божественної природи; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви