День Навернення Св. Апостола Павла

  Сьогодні ми згадуємо навернення Св. Павла, яке сталося дорогою до Дамаску і про яке, в Книзі Дій, розповідається тричі (9:1-9; 22:6-11; 26:12-18). Будучи архіворогом християн, Савл із Тарсу, вирушив до Дамаску, аби там заарештовувати віруючих і доставити їх на допит до юдейської верхівки в Єрусалимі. Дорогою до Дамаску він побачив сліпуче світло і почув слова: "Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?" Савл запитав: "Хто Ти, Пане?" І пролунала відповідь: "Я - Ісус, що Його переслідуєш ти". В Дамаску, куди Савла привели за руку, бо він осліп, учень Христів, якого звали Ананія, був спрямований Господом до Савла, щоби відновити його зір: "Іди, бо для Мене посудина вибрана він, щоб носити Ім'я Моє перед народами, і царями, і синами Ізраїля" (Дії 9:15). Отримавши знову зір, Савл охристився і далі був відомий, як Павло, великий апостол.

Молитва на День Навернення Св. Апостола Павла:

Всемогутній Боже! Ти перемінив серце того, хто переслідував Церкву і його проповідь принесла світло Євангелія, яке почало сяяти по всьому світові. Дай, аби ми завжди раділи спасенним світлом Твого Євангелія і, повторюючи приклад Апостола Павла, поширювали Євангеліє до всіх кінців світу; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Тимофія, пастиря і сповідника

Cьогодні ми дякуємо Господу за Св. Тимофія. Він виростав у родині християнських віруючих. Його матір, Евнікія, була християнка і донька християнки Лоіди (2 Тимофія 1:5). Книга Дій зазначає, що Св. Павло познайомився із Тимофієм під час його другої місіонерської подорожі і хотів, аби Тимофій перебував із ним (16:1-3). З часом Тимофій став близьким другом і вірним співробітником Павла, якому Павло довірив місійну працю в Греції та Малій Азії. Тимофій також перебував із Павлом в Римі. Відповідно до передання, по смерті Павла, Тимофій перейшов до Ефесу, де служив єпископом і став мучеником за віру в Христа приблизно 97 року Господнього. Св. Тимофія найчастіше згадують, як вірного супутника Св. Апостола Павла, який вірно служив посеред церков з язичників.

Молитва на День Св. Тимофія, пастиря і сповідника:

Господи Ісусе Христе! Ти завжди даєш Твоїй Церкві на землі вірних пастирів таких як Тимофій, аби вони вели та годували Твою отару. Учини, аби всі пастирі були старанні в проповіді Твого святого Слова і роздаванні Твоїх засобів благодаті, а людям Твоїм даруй мудрості іти дорогою, що веде до життя вічного; бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Хрищення немовлят основується на Божому Слові (5)

Хрищення Нового Заповіту є спадкоємцем обрізання Старого Заповіту (Колосян 2:11, 12). Тож так само, як у Старому Заповіті, завіт Божої благодаті застосовувався та запечатувався обрізанням не лише для дорослих, але й для немовлят (Буття 17:10, 12), то так само й тепер, у Новому Заповіті, цю благодать через Хрищення слід застосовувати та підтверджувати знаком як для немовлят, так і для дорослих, тому що Божа благодать  у Новому Заповіті не зменшилась, а радше стала ще ряснішою і багатшою.

Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства 

Молитва на День Соборності України

Всемогутній Боже! Ти - Податель усякого добра. Ти давав і даєш далі нашому народові велику кількість дарів Твоїх. Через наші гріхи особисті і національні ми не могли і не можемо сповна користуватися ними, і часто зазнаємо бід і страждань, які руйнують нас і не дають здійснитися давній мрії українського народу про панування в рідному краї "від Сяну по Кавказ" - на всіх землях, які Ти дав українцям. У цей День Соборності благаємо Тебе, Отче Небесний, прости нам усі наші гріхи і провини заради Твого Сина Ісуса Христа. Благослови наш рідний край проповіддю чистого і непофальшованого Євангелія, аби віра, створена в серцях українців Твоїм Духом Святим, спонукала усіх українців до істинної соборності віруючого люду, який іде вслід за Христом, уповає на Тебе, має Твій захист, богобоязливих провідників і Твої рясні благословення у відновленому краї, у всіх визволених від окупантів землях, на многії і благії літа. Заради Христа. Амінь.  

Сидіти біля ніг пророків і апостолів

Аби спастись ми, звісно, повинні мати  Святого Духа, віру, благочестиву мову і діла. Тож нам слід допустити за професорську кафедру пророків і апостолів, а ми маємо сидіти біля їхніх ніг і слухати те, що кажуть вони. Не вони повинні чути те, що кажемо ми.

Мартін Лютер

День Св. Сарри

  Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Сарру, яка була дружиною (і напівсестрою) патріарха Авраама (Буття 11:29; 20:12). В послухові до божественної заповіді (Буття 12:1), вона здійснила довгу та виснажливу подорож на захід, разом зі своїм чоловіком та родичами, з Уру Халдейського до Харану, а потім в кінці до краю Ханаанського. Вона залишалася бездітною до літнього віку. Потім, відповідно до давньої Божої обітниці, вона народила сина і нащадка заповіту (Буття 21:1-3). Її згадують і вшановують як дружину Авраама і матір Ісака, другого з трьох патріархів. Її також хвалять за гостинність до чужинців (Буття 18:1-8). По смерті у віці 127 років, її тіло було покладено до печери Махпели (Буття 23:19), де пізніше був похований і її чоловік.

Молитва на День Св. Сарри:     

     Господи і Отче наш! Ти з ласкою зглянувся на Сару в її літах, давши їй нове ім'я Сарра, а з ним і обітницю рясних благословень з її пристарілої утроби. Давай нам певну надію у радості нашого нового імені, аби ми, будучи охрищеними в обіцяного Месію, могли приносити плоди в Твоєму Царстві, рясніючи ділами Святого Духа; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Цим стоїть Церква на землі

Отже в плані Символу віри відпущення гріхів розташоване після згадки про Святу Церкву. Бо саме цим стоїть Церква на землі – саме через це те, що було загублене і знайдене, не гине.

Св. Августин

День Віровизнання Св. Петра

      Сьогодні ми згадуємо про віровизнання Св. Петра. Воно не постало з нахилу Петрового серця, а було об'явлене йому Отцем. Причину важливості цього віровизнання видно з Ісусової відповіді: "Ти - Скеля [грецьке - Петрос], і на скелі [грецьке - Петра] оцій побудую Я Церкву Свою" (Матвія 16:18). Як народ Божий в Старому Заповіті почався з особи Авраама, скелі, з якої були витесані Божі люди (Ісаї 51:1-2), так і народ Божий в Новому Заповіті, починається з особи Петрової, сповідання якого - скеля, на якій Христос збудує Свою Церкву. Але Петро не був один ("ключі" дані йому в Матвія 16:19 були дані всім учням в Матвія 18:18 та Івана 20:21-23. Як каже нам Св. Павло, Петро та інші апостоли разом із іншими пророками покладені в основу Церкви, наріжним каменем якої є Сам Христос (Ефесян 2:20). Тож віровизнання Св. Петра - свідчення цілого апостольського гурту і основоположне в будівлі Християнської Церкви. Таким чином Церква віддає подяку Богові за Св. Петра та інших апостолів, які навчали Христову Святу Церкву Його божественній та спасенній правді.

                              Молитва на День Віровизнання Св. Петра:

     Отче Небесний! Ти об'явив Апостолові Петрові блаженну правду, що Твій Син, Ісус - Христос. Зміцни нас проголошенням цієї правди, аби ми також могли радісно сповідувати, що спасіння немає в нікому іншому, а є воно лише в Тобі; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь. 

Проповідь на 2-у неділю по Богоявленні

                                         

                 ПОЧАТОК ЧУДАМ

                         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)           

А третього дня весілля справляли в Кані Галілейській, і була там Ісусова мати. На весілля запрошений був теж Ісус та учні Його. Як забракло ж вина, то мати Ісусова каже до Нього: «Не мають вина!» Ісус же відказує їй: «Що тобі, жоно, до Мене? Не прийшла ще година Моя!» А мати Його до слуг каже: «Зробіть усе те, що Він вам скаже!» Було тут шість камінних посудин на воду, що стояли для очищення юдейського, що відер по дві чи по три вміщали. Ісус каже до слуг: «Наповніть водою посудини». І їх поналивали вщерть. І Він каже до них: «Тепер зачерпніть, і занесіть до весільного старости». І занесли. Як весільний же староста скуштував воду, що сталась вином, а він не знав, звідки воно, – знали ж слуги, що води наливали, – то староста кличе тоді молодого та й каже йому: «Кожна людина подає перше добре вино, а як понапиваються, тоді гірше; а ти добре вино аж на досі зберіг»... Такий початок чудам зробив Ісус у Кані Галілейській – і виявив славу Свою. І ввірували в Нього учні Його (Євангеліє від Св. Івана 2:1-11). 

            Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь. 

Дорогі брати і сестри, пандемія внесла правки практично в кожний аспект нашого життя. Ще кілька років тому українські весілля могли збирати від кількох десятків аж до кілько сотень людей. Тепер все змінилось. Весілля, за умов пандемії, може стати епіцентром зараження небезпечною хворобою. Те, що мало, вже відповідно до своєї назви, веселити та приносити радість, може, навпаки принести чимало біди. 

Але в будь-якому разі, весілля – чудова і радісна подія. Це подія, яка святкує створення нової сім’ї, на виконання слів: «Покине… чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом» (1 М. 2:24) і на виконання Заповіді Божої: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею, і пануйте над морськими рибами, і над птаством небесним, і над кожним плазуючим живим на землі!» (1 М. 1:28). 

Бог дуже цінує шлюб і сім’ю. Недаремно Він хвалить велику родину у Псалмі, коли устами Псалмоспівця проголошує: «Твоя жінка в кутах твого дому як та виноградина плідна, твої діти навколо твого стола немов саджанці ті оливкові! Оце так буде поблагословлений муж, що боїться він Господа!» (Пс. 127:3, 4). І недаремно Бог висловлює такий суворий осуд тим, що руйнують сім’ї і проголошує: «Ненавиджу розвід» (Мал. 2:16), і: «Що Бог спарував, людина нехай не розлучує!» (Мт. 19:6). 

Господь бажає добра кожній сім’ї. Господь хоче добра кожному подружжю. Господь хоче добра і радості для кожного із нас, любі брати і сестри. Не випадково Своє перше прилюдне чудо Господь створить на весіллі, на яке Він пішов із Своєю Матір’ю і Своїми учнями.  Своєю присутністю Господь вшановує це весілля і весілля всіх Його віруючих. 

А що ж робив наш Господь на весіллі? Очевидно, Він робив те саме, що й інші гості: Радів за молодих, споживав страви, пив вино, танцював – словом робив те, що роблять усі звичайні віруючі люди. Якби Він робив щось незвичне, то наш Євангеліст це помітив би і нам про це повідомив би. Проте нічого такого Апостол Іван пише. 

Натомість він звертає увагу на дуже прикру обставину, що склалася на тому весіллі. На ньому «забракло вина». Можливо сім’я була небагата, коштів мало, а гостів багато. Такий брак вина міг зіпсувати ціле весілля. Звісно, навіть в Україні існують традиції безалкогольних весіль. Але Мати Божа, наш Спаситель і Його учні перебували не на такому весіллі. Вони перебували на весіллі, де пили вино. 

Тож «мати Ісусова каже до Нього: «Не мають вина!» Вона добре знає Ким є її Син.  Він – Син Божий. Він – Бог всемогутній. Він може все. Він цілий світ був творив з нічого. Тож Він може створити вино, аби це молоде подружжя і всі гості весілля далі раділи новоствореним сімейним союзом, промовляли тости, жартували й танцювали. Ісус може попіклуватись про все на світі, і, звичайно ж, про вино. 

Проте Господь у Своїй відповіді нагадує їй про те, що мета Його приходу набагато вища. Він знає, що Марія хоче від Нього чуда, однак до Його години, до Голгофи, ще практично три роки часу.  Марія промовляє до Христа як Його мати. Ісус промовляє до Своєї матері, як її Спаситель, і Спаситель цілого людства: ваш Спаситель і мій Спаситель. 

Марія добре знає серце Свого Сина.  Вона вірить у Нього. Вона довіряє Йому як своєму Спасителеві і вона знає про Його невимовну любов до людей: до вас і до мене. І через це вона діє і підказує слугам, від кого чекати їм допомоги. «Мені допомога від Господа, що вчинив небо й землю!»  – співає Псалмоспівець (120:2).  Допомога всім людям – від Христа, Сина Божого. 

Допомога молодятам і їхнім слугам на весіллі – Господь, що вчинив небо і землю, Господь Який сидить нині у них гостем на весіллі. Ісус вказав слугам на кам’яні посудини на воду. Посудини досить великі – туди вміститься кількасот літрів води. Тож Ісус каже слугам: «Наповніть водою посудини». І їх поналивали вщерть». Всі посудини заповнені по вінця. Води було налито повно. Але води вже в посудинах немає. Є добірне, вишукане вино. 

Господь дає інше доручення слугам «Тепер зачерпніть, і занесіть до весільного старости». Ми замість терміну старости вживаємо слово «тамада». Хоча в наш час це радше організатор розважальних програм, і з огляду на ті весілля, які відвідував до пандемії, розваги на українських весіллях все більше стають сороміцькими та обростають блудом. Проте староста на весіллі Кані Галілейській – це ще й розпорядник весілля і дегустатор винна, сомельє. 

Який же висновок робить наш сьогоднішній сомельє після того, як спробував вино?  Він кличе до себе молодого і каже йому: «Кожна людина подає перше добре вино, а як понапиваються, тоді гірше; а ти добре вино аж на досі зберіг»... Спочатку, каже староста, зазвичай ставлять дорожче вино. А коли люди вже вип’ють досхочу вина і притупляться їхні смакові рецептори, ось тоді вже ставлять вино дешеве. Бо і якості люди не оцінять, і гроші будуть зекономлені. 

А тут відбувається щось дивне – від доброго – до найкращого! Вино на початку весілля було добре і це бачили всі. Його випили. Але тепер принесли вино ще краще. При тому воно таке чудове, що навіть випивши вина досхочу раніше, відчуваєш його надзвичайний смак!Неймовірно!  

Це справді неймовірно. Це найкраще вино з тих вин, що будь коли існували, є чи ще будуть на землі. Воно – досконале і божественне, бо воно створене Самим Господом Богом, Який стався людиною і був гостем на весіллі. «Такий початок чудам зробив Ісус у Кані Галілейській – і виявив славу Свою. І ввірували в Нього учні Його». 

Господь виявив Свою славу. Господь виявив, що Він – Син Божий і що Він – обіцяний Богом Месія, на прихід Якого віруючі ждуть уже декілька тисяч років.  Ісус виявив, що Він – істинна людина, адже Він перебував на весіллі, як добрий гість і звичайна віруюча людина. Ісус виявив, що Він – істинний Бог, адже таке чудо міг вчинити лише Бог.   

Ісус не заявляв про це чудо на весіллі, як це роблять фокусники і фальшиві пророки. Про чудо знали лише слуги. Знала про чудо Марія і Христові учні. Тобто, це чудо було для віруючих. Відтепер вони побачать ще багато різних чуд. День за днем Господь Христос буде розбудовувати їхню віру, так само як день за днем Господь розбудовує і нашу віру, любі брати і сестри. 

На весіллі в Кані Галілейській забракло вина. Нам усім забракло праведності.  Нам усім не забракло гріхів. Як добре, що «Так… Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16). Як добре, що Син Божий прийшов, аби дати нам те, що нам забракло і забрати те, що нас засуджує до смерті і вічних мук у аду. 

            Ісус прийшов аби забрати всі наші гріхи на Себе. Він усі їх поніс на Голгофський хрест і усі до одного обмив їх Своєю святою і невинною кров’ю. Він помер на нашому місці, принісши Себе в досконалу жертву за всі наші гріхи. І Він вийшов на третій день переможцем над смертю із гробу, аби ми змогли увійти на Його весільний банкет – у Його Царство, в яке без праведності не увійдеш. 

            Ісус для нас робить щось незрівнянно більше ніж для весілля в Кані Галілейській. Там Він перетворив воду на найкраще на світі вино. А нас, що віруємо в Нього – нас нещасних і жалюгідних грішників, Ісус, розп’ятий і воскреслий Спаситель покриває Своєю праведністю і робить нас дітьми Божими, як про це засвідчує Його Апостол: «Ви всі – сини Божі через віру в Христа Ісуса! Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!» (Гал. 3:26, 27). 

            Хіба це не більше чудо? Де забракло вина – там Ісус перетворив воду на вино для весілля. За грішників, яким забракло праведності, Ісус віддав Самого Себе і зодягнув кожного, хто вірує в Нього у Свою праведність. Нам не бракувало смерті і нам бракувало життя.  Ісус забрав нашу смерть і дав нам Своє життя. І Він утішає нас кажучи: «Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре» (Ів. 11:25, 26). 

            А, щонеділі, коли ми збираємось довкола Престолу Господнього, відбувається чи не найбільше чудо – чудо Святої Євхаристії, коли Господь дає нам Свої істинні тіло та кров у хлібові та вині Святої Вечері. Комусь в це важко повірити. Але в це неважко повірити тому, хто вірить, як і учні в Христа, як ті учні, що бачили виявлення слави Ісуса у Його першому чуді – перетворенні води на вино. 

У це неважко вірити тим, хто довіряє Слову Христовому – Слову Господа, Який промовляє, ламаючи хліб: «Це є тіло Моє» і подаючи чашу: «Це є кров Моя Нового Заповіту». У це вірують Його учні, у це віруємо ми, у це будуть вірувати істинні діти Божі, які прийдуть після нас, якщо, звісно, світ триватиме так довго. 

Сьогодні нам, як і слугам на весіллі, Господь дає доручення.  Вони настільки ж прості, як і доручення набрати води. Господь каже нам перебувати у Його Слові, причащатися Його істинними тілом і кров’ю у Святій Вечері, визнавати Його перед іншими людьми – тобто говорити про Нього і любити наших ближніх. 

Він каже робити добро іншим людям, аби вони славили Небесного Отця, тобто ставали віруючими і теж вкінці увійшли на Його весільний банкет – у вічне життя в Його Царстві. І коли такі прості Христові доручення будуть вам здаватись неймовірними і не тими, що виявлять славу Христа, згадайте про чудо в Кані Галілейській і «Зробіть усе те, що Він вам скаже!» В Ім’я Христове. Амінь. 

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24). 

Точка опори для життя та дії Церкви

      В Старому Заповіті деталі прилюдного поклоніння Богові були чітко прописані Законом. Новий Заповіт таких левитських регулювань не має. Втім, поклоніння Богові «в дусі та істині» (Івана 4:24) не служить виправданням для безформності та примхи. Власне кажучи,  прилюдне поклоніння Богові в Новому Заповіті формується одним зовнішнім дотримуванням, про яке Господь промовив: «Робіть це на спомин про Мене» (Луки 22:19). Це творить точку опори для життя та дії Церкви – центр уваги, довкола якого вона збирається (1 Коринтян 11:20-33). Разом із проповідуванням, для якого вона є контекстом, Вечеря творить основний корпус прилюдної літургії або ж служби Церкви.  Коли ми говоримо про «Літургію», то маємо на увазі Службу зі Святим Причастям. Ця служба, каже Ауґсбурзьке віросповідання «серед нас дотримується у правильний спосіб – у спосіб, в який вона раніше дотримувалась у Церкві, і який може бути доведений твердженнями Св. Павла в 1 Кор. 11:20 і далі та багатьма твердженнями святих Отців» (АВ XXIV:35).

Курт Маркворт

Хрищення немовлят основується на Божому Слові (4)

     Христос хоче та заповідає, щоб малих дітей приводили до Нього, аби Він їх міг благословити (Марка 10:14, 16). І постає питання: як це робиться? Святе Письмо стверджує про те, що охрищена людина зодягається у Хрищенні в Христа (Галатів 3:27). Бо такі люди охрищені в Його смерть та воскресіння (Римлян 6:3; 1 Петра 3:21). Христос очищує і освячує Церкву, за яку Він віддав Самого Себе, водною купіллю у Слові (Галатів 4:14; Ефесян 1:3). Тож звідси випливає, що Христос заповідає христити немовлят. 

Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства 

Твори богословів мають вести до Писання

 Всі інші твори (богословів) мають вести до Писань і вказувати на Писання так, як Іван Христитель вів до Христа і вказував на Христа, кажучи: «Він має рости, я ж маліти» (Ів. 3:30), аби кожна людина могла сама пити з чистого джерела, як це робили і всі ті отці, що прагнули досягнути чогось доброго.

Мартін Лютер

Призначення мови

  Мова, звісно, була призначена не для того, аби люди нею обманювали одне одного, а для того, щоб через її інструментальність, одна людина могла об’являти свої думки іншій людині. Тож використання мови з метою обману, а не за призначенням – гріх.

Св. Августин

Конфірмація - церковний звичай

 

     Конфірмація - церковний звичай, який позначає завершення навчання, що готує людину до відповідальної участі в Святій Вечері Господній. Сама по собі, поза Хрищенням і Таїнством Вівтаря,  вона якоїсь окремої ваги не має. Все вже було дане у Хрищенні. До того конфірмація нічого не додає. Думати про те, що вона може щось додати, означає спрямовувати її до богослов'я "другого благословення" методизму та п'ятидесятництва. Власне саме таке неправильне уявлення було причиною відкидання конфірмації у час Реформації - конфірмацію середньовічна Церква зараховувала до семи таїнств. Пізніше конфірмація стала прийматись без забобонів - не як таїнство, а просто як нагода подати базове навчання одній вірі (Ефесян 4:5), що було необхідним для дослідження самого себе перед Причастям. Це базове навчання і перше причастя відбувалось, відповідно до одного авторитетного джерела,  у відносно ранньому віці: між шостим та дванадцятим роком життя.

Курт Маркворт, Спасенна істина: доктрина для мирян