Рости на спасіння (проповідь)

субота, 23 вересня 2017 р.

Подарунок від сестри Євстахії Рудзік

В неділю 17 вересня парафія Воскресіння отримала чудовий подарунок від сестри Євстахії Рудзік. Сестра Євстахія вишила бісером ікону "Тайна Вечеря". Ця ікона, як інші чудесні рукоділля сестри Євстахії, стане прикрасою нашої київської церкви. Парафія Воскресіння дякує Господу за сестру Євстахію, її любов до Церкви і просить в Господа для неї многії і благії літа!

пʼятниця, 22 вересня 2017 р.

Молитва за поміч проти спокуси

    
Боже!  Ти не бажаєш смерті грішника. Покірно благаємо Тебе, щоб Ти благодатно надав нам Твою небесну поміч і завжди обороняв Твоїм захистом слуг Твоїх, які довіряють Твоєму милосердю, щоб не були вони відділені спокусами від Тебе, а безперестанно Тобі служили; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З лютеранського співаника

четвер, 21 вересня 2017 р.

Викуплені для добрих діл

    
     Хоча гріхи є і залишаються у святих у цьому житті (Римлян 7:17, 18; Псалом 32:6), однак Бог виливає на тих людей, які виправдані вірою Свого Святого Духа, Який їх змінює і відновлює (Римлян 12:2; Ефесян 4:23, 24; Колосян 3:10). Відповідно, Його називають Духом відродження і відновлення (Тита 3:5). Бо Син Божий викупив нас такою дорогою ціною не для того, щоб дати нам привілей безсоромності і дозвіл вільно жити у соромі та безкарності (Римлян 3:8; 6:1, 2; 1 Тимофія 4:7), а для того, щоб очистити для Себе окремішній народ - тих, хто робитиме добрі діла і, відкинувши всяку безбожність, служитиме Йому у святості і праведності, в обновленні життя і добрих ділах, які Він Сам приготував, щоб Його люди ходили в них (Тита 2:11-14; Луки 1:74, 75; Римлян 6:4; Ефесян 2:10; 2 Коринтян 5:15).

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

середа, 20 вересня 2017 р.

Вечір старовинної клавірної музики


Дух оживлює


Зверніть пильну увагу на Христові слова: «Дух оживлює», бо ці слова не залишають нас ані в сумніві, ані в помилці. Незабаром по тому, як Він промовив ці слова, Він пояснює значення слова «дух». Він каже: «Слова, що їх Я говорив вам, то дух». Він робить це, аби ми могли зрозуміти, як зводять підступні проповідники, які приходять і хваляться про Духа, заявляючи про те, що вони відчувають спонукання любові і духа проповідувати. Насправді вони й сьогодні говорять: «Я вам бажаю добра і я щирий, коли це кажу. Бог на небесах знає, що я душу свою готовий віддати, аби спасти вас». Але кажіть їм: «Ідіть і проповідуйте гусам. Ви – біси. Не нападайте на мене і не бентежте мене своїми духами. Христос не хоче, аби я вас слухав». Він проголошує: «Дух оживлює». А де ж ви і я? «Слова, що їх Я говорив вам», – каже Христос, «то дух. Якщо будете триматись Моїх слів, то його маєте». 
Можливо у вас є спокуса промовляти: «Де Дух оживлює? Або яким чином? Де я знайду Духа?» Відповідь така: «Тримайтеся Моїх слів і мови. Якщо ви це будете робити, то будете мати Духа». Таким чином слова є дух в тому, хто проповідує і навчає, а також в тому, хто слухає і вірує. Людина є дух у тій пропорції, у якій вона прислухається до Слова. З іншого боку, вона – плоть у пропорції до власної плоті і невірства.
Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана 6:63

вівторок, 19 вересня 2017 р.

День Св. Курта Маркворта, пастиря і сповідника

     
     Сьогодні ми згадуємо Превелебного доктора і професора Курта Маркворта, великого святого і учителя Християнської Церкви, пастиря і сповідника і дякуємо за нього Господу.  Професор Маркворт був тим богословом, який значною мірою і безпосередньо вплинув на відродження і становлення Української Лютеранської Церкви, як через свої поради, книги так і через лекції та семінари, які він проводив в Україні.
      
     Курт Маркворт народився 20 червня 1934 року в Таллінні (Естонія) і незабаром через Таїнство Хрищення став громадянином Царства Небесного. Зазнаючи чимало переслідувань і втеч від радянського режиму через близькість до царської родини,  сім’я Курта Маркворта  спершу опинилася на півночі Західної Німеччини, а потім в Сполучених Штатах Америки, де 1952 року Курт став причасником Лютеранської Церкви в Наєку, Нью  Йорк.  Освіту Курт Маркворт здобув у Колегіальному Інституті "Конкордія" в Бронксвіллі (Нью Йорк), Семінарії "Конкордія" в Сен-Луїсі (штат Міссурі) та Університеті Західного Онтаріо (Канада).
     

     Пастирське служіння Курта Маркворта розпочалося з Церкви Святої Трійці в Везерфорді (штат Техас) і продовжилося в лютеранських парафіях Австралії (Квінзленд).  Там пастир Маркворт служив у Раді Коледжу "Конкордія" в Тувумбі. Від 1975 року аж до часу завершення земного життя святий Курт Маркворт служив професором Богословської Семінарії "Конкордія" спочатку в Спрінгфілді, а потім у Форт Вейні (штат Індіана).  Професор Маркворт став уславленим і дуже популярним професором, письменником, апологетом і промовцем.      
     Святий Курт Маркворт з любов’ю ставився до України. Саме з України, як це любив повторювати професор, мала походження його мати. Доктор Маркворт похвально згадував Преамбулу до Конституції України, в якій згадується Бог і відповідальність перед Ним, і говорив, що наша країна у такому ставленні до Бога – унікальна і несе приклад позитивний цілому світові. 

     Непохитна віра в Господа, чинна любов’ю – такі характеристики можна дати цьому учителеві Церкви, енциклопедичні знання і богословський геній якого яскраво проявилися, як у його лекціях, семінарах, так і в книгах, і в практичному житті. Простота і водночас аристократичність, надзвичайно гармонійне поєднання серйозності та гумору у викладанні, у працях і спілкуванні робили доктора Маркворта улюбленим професором студентів богослов’я на багатьох континентах.     


     Глибоке знання Писання, відданість Лютеранським Віросповіданням, пошана до Отців Церкви, любов до літургії Церкви і зокрема до літургії Івана Золотоустого, якою користується наша Церква, що їх мав і практикував отець Курт, служать підбадьоренням для кожного богослова і будь-якого християнина, який любить свою Церкву і цінує її спадщину з багатьох тисячоліть. Професор Маркворт любив усю Церкву Христову і однаково прагнув добра всім християнам, самовіддано працюючи над тим, аби «могуче росло та зміцнялося Божеє Слово» (Дії 19:20) по всьому світові. Зараз він перебуває із Господом, у небесній домівці.  Українські лютерани мають можливість читати українською мовою його одну з його найбільш відомих праць "Церква та її спільнота, служіння і управління".

Молитва на День Св. Курта Маркворта, пастиря і сповідника:

     Господи Боже, Отче Небесний! Через вчення і приклад життя професора Маркворта, Ти готуєш нас до приходу Твого Сина, аби Він забрав Свою Наречену, Церкву Твою, щоб з усіма викупленими ми могли в кінці увійти на Його вічний весільний банкет. Прийми нашу подяку за життя цього святого і подай нам щедрою міркою дар Духа Твого Святого, аби ми повторювали його приклад; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

понеділок, 18 вересня 2017 р.

День Св. Захарія і Єлисавети

      
Сьогодні ми згадуємо святих Захарія і Єлисавету та дякуємо за них Богові.  Захарій і Єлисавета були "праведні перед Богом, бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні" (Луки 1:6).  Захарія, священика у єрусалимському храмі, привітав ангел Гавриїл, який оголосив про те, що в Захарія і Єлисавети народиться син. Спочатку Захарій не повірив оголошенню ангела, через свій і Єлисаветин літній вік.  За таке невірство Захарія було покарано німотою. 

     Народивши сина, Єлисавета назвала  його Іваном. Захарій підтвердив вибір дружини, і його здатність говорити було відновлено. У відповідь він заспівав "Благословенний Господь, Бог Ізраїлів..." - гімн - величний підсумок Божих обітниць у Старому Заповіті та передбачення діла Івана, як Предтечі Христа (Луки 1:68-79). Захарій і Єлисавета згадуються, як приклади вірності та побожності.

Молитва на День Св. Захарія і Єлисавети:

     Боже!  Лише Ти тчеш усіх немовлят в утробі.  Ти обрав слуг старих і бездітних, аби вони зачали та виховали Предтечу Христа і таким чином Ти знову виявив Свою силу в слабкості. Дай нам, аби  ми, такі ж слабі й немічні, як Захарій і Єлисавета, мали нагоду любити Тебе і служити Тобі відповідно до Твоєї доброї і благодатної волі; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

неділя, 17 вересня 2017 р.

Проповідь на 15-у неділю по П'ятидесятниці

                                    
                                ГОСПОДЬ І БЛИЖНІЙ
               (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом. І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи: «Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?» Він же промовив йому: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. Це –  найбільша й найперша заповідь.  А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе. На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять».  Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав, і сказав: «Що ви думаєте про Христа? Чий Він син?» Вони Йому кажуть: «Давидів». Він до них промовляє: «Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже: «Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм». Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?» І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його  (Євангеліє від Св. Матвія 22:34-46)

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! ( 2 Кор. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, в юдейському суспільстві були дві основні релігійні групи: садукеї і фарисеї. Садукеї були відомі тим, що вони заперечували воскресіння мертвих. А фарисеї, хоча  й вірували у воскресіння з мертвих, наголошували на спасінні ділами Закону. Ці дві групи сперечалися між собою.

І коли фарисеї побачили, як Христос закрив уста садукеям, коли вони намагалися глузувати з воскресіння мертвих, то фарисеї звернулися до Христа, очевидно, сподіваючись, що Він підтвердить правоту їхнього вчення про спасіння ділами. «Ісус вірить у воскресіння мертвих. Він проповідує воскресіння мертвих.  Отже Він тут – на нашому боці. Він захистив нашу доктрину про воскресіння мертвих. Тож, напевно, Ісус захистить і наше вчення про спасіння ділами», – думали фарисеї.

Звідси і їхнє запитання: «Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?» Фарисеї і вчителі Закону надіялися, що Ісус почне довгу і повчальну лекцію про важливість виконання діл Закону. І, напевно, Він заглибиться у розгляд їхніх 613 заповідей, 248 тих, що наказували що робити і 365 тих, що забороняли щось робити. «Яка то буде гарна, довга, повчальна лекція про істинність фарисейського вчення про те, що діла абсолютно необхідні для спасіння, для воскресіння і для вічного життя»,  – сподівалися фарисеї і законники.

Але Син Божий дає відповідь надзвичайно коротку: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. Це –  найбільша й найперша заповідь.  А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе. На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять». 

Всі заповіді підсумовуються до основного - любові. Перша – любов до Бога, а друга – любов до свого ближнього. Любов – популярне слово. І воно може багато всього означати. В грецькій мові було кілька слів для визначення любові у різних її проявах. У нашому Євангелії сьогодні Господь використовує слово «любити», яке означає жертовну любов – любов, яка готова жертвувати.

Найперша Заповідь потребує саме такої любові. І ця любов має проявлятися не лише на словах.  Вона потребує повної віддачі сил: сердечних, духовних і розумових. Бог вимагає, аби все наше серце, уся наша душа і весь наш розум повинні були наповнені цією жертовною любов’ю до Нього.

Друга Заповідь – не зовсім друга, а друга лише за порядком. Бо Ісус каже: «друга однакова з нею». Іншим словом – вона настільки ж важлива, як і Перша. Не грає ролі, яку Заповідь порушиш, бо для вічного життя вони відіграють однаково важливу роль. Як пізніше скаже Апостол: «Бо хто всього Закона виконує, а згрішить в одному, той винним у всьому стає» (Як. 2:10).

Фарисеї любили хвалитися про те, як вони догоджають Богові і про те, які вони відмовляються допомагати своїм стареньким батькам, відповідаючи, що після пожертв на храм, грошей допомогти тим, хто найближчий за них за тілом – рідному батькові і рідній матері немає, бо все, мовляв, вже віддано Богові.

У матеріалістичному світі частіше буває навпаки. Заради себе, заради найближчих собі за тілом часто, люди все частіше нехтують Богом і Його Словом, Його Церквою і Його Євангелієм. «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. Це –  найбільша й найперша заповідь.  А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе. На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять»  – каже Господь.

            Давши фарисеям таку відповідь, Господь відводить їх тепер від Закону, який вони виконати не можуть, до реального спасіння, до Євангелія – до Себе і ставить їм зустрічне запитання: «Що ви думаєте про Христа? Чий Він син?» І вони дають правильну початкову відповідь: «Давидів».  Всіх юдеї навчали, що Месія-Христос мав бути сином, тобто нащадком Давида.  Він мав бути ближнім для кожного юдея, адже Він мав походити з їхнього народу. 

            Ісус, прямий нащадок Давида по материнській лінії і по лінії Його опікуна, Йосипа,  продовжує вести фарисеїв до істинної природи Христа і промовляє: «Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже: «Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм». Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?» І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова...»

            Христос – Син Давидів. Але водночас Христос – Господь для Давида. Для Давида – Він його Бог і Спаситель. Давид виспівує про перемогу Христа над усіма ворогами Божими і нашими і називає Його своїм Господом, Який однаковий з Отцем і Святим Духом, і Який стає Його Сином у часі.  І вже ніколи цього синівства Давида не втрачає. Але також залишається повіки Його Богом і Господом.

            Давид силою Духа оспівує велику тайну і величне чудо воплочення Сина Божого.  Бог Син стався людиною. «Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина» (Фил. 2:7). Христос – істинний Бог. Христос – істинна людина. Як Бог і як людина, Він – всемогутній, всюдисущий і всезнаючий. І люблячий, і милостивий, і благодатний.

            Давид розумів і сповідував у Псалмі, що Перша Заповідь стосувалася його Сина. Господь хоче, щоб і фарисеї, і законники, і всі ми теж розуміли добре це пророцтво Давида. Воно – про Христа, Сина Давидового і Сина Божого, про Ісуса з Назарету, Який пояснює фарисеям і нам підсумок Божого Закону і те, Хто Саме мається на увазі в Першій Заповіді.

            Адже там мова йде про любов до Отця, про любов до Сина і про любов до Святого Духа. Про жертовну любов до них. Про жертовну любов до Христа, Який є ближнім для кожного юдея, оскільки Христос – Син Давидів.

            Цю жертовну любов має Ісус до Бога. Він любить Бога досконало. Де лишень ми бачимо Господа Христа, ми бачимо в Ньому абсолютну любов до Бога, абсолютну відданість Богові, абсолютну покору Божій святій волі.  Людське серце Ісуса – водночас серце Бога. Людська душа Ісуса – водночас душа Бога. Людський розум Ісуса – водночас розум Бога. Його серце – святе, Його душа – свята і Його розум – святий.  Ісус,  любить Бога усім Своїм серцем, усією Своєю душею і всім Своїм розумом і як Бог, і як людина. Заради Бога, Його Слова, Його святої волі Він готовий пожертвувати Своє життя.

            І цю жертовну любов Ісус має до нас, до Його ближніх. Він нас любить, як Самого Себе. Оскільки Він – істинний Бог і свята людина, то Його любов – досконала, свята і абсолютна. Вона настільки свята і жертовна, що Ісус з готовністю іде на смерть заради кожного з вас, любі брати і сестри.  

            Ми, грішні і нещасні у своїх гріхах люди. Як часто Перша Заповідь лунає для нас обвинуваченням!  А як часто лунає обвинуваченням Друга Заповідь!  З нас у злорадстві своєму сміються наші стародавні вороги: гріх, диявол і смерть. «Ну, що ж, невдахо», – кажуть вони, «Готуйся до смерті і до пекла на цілу вічність». 

 У подібному становищі Апостол Павло вигукує: «Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти?» А потім з вдячністю додає: «Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого» (Рим. 7:24, 25). Дякую Богові через Ісуса Христа, Який став моїм ближнім і навіть приятелем і чудесним другом, Який узяв усі ці наші жахливі гріхи на Себе і з великої, жертовної любов до кожного з нас, поніс їх на хрест і там змив їх із нас Своєю святою, божественною кров’ю і помер за кожного з нас, аби сьогодні ми чули Його благодатне прощення. Гріх подолано, звинувачення диявола віднині безпідставні, бо Ісус помер за нас.

І не лише це. Ісус воскрес і переміг Свою смерть, і нашу смерть. Ця перемога вже наша, хоча наше воскресіння ще попереду – воно вже наше, бо Христос його вже здобув у Своєму воскресінні. Як Він воскрес із мертвих, так само воскреснемо і ми, коли Він у славі повернеться Останнього Дня судити живих і мертвих, а Своїх дітей – усіх тих, що уповають на Нього забрати до вічного життя в Царстві Небесному.

Давид бачить це у Духові і співає про свого Сина Христа у Псалмі, про який питається Христос у фарисеїв. Ті ж мовчать. Бо їм важливий не Христос, а їхні нікчемні діла, які вони роблять, не віруючи в Сина Божого, а отже роблять собі на осуд.

Ми ж мовчати не будемо. А ми будемо славити Христа і величати, Його, як єдиного нашого Спасителя, поза Яким спасіння більше і ніде немає. Але в Ньому і прощення, і виправдання, і воскресіння, і вічне життя.  Він наш – життєдайний Бог і Ближній, Який причащає нас прощенням і життям у Своїх істинних тілі та крові під виглядом хліба та вина Святої Вечері.

Він сміється зі Своїх зухвалих ворогів, які задумували зло. Бо Він все те зло перетворив на добро для вас, любі віруючі брати і сестри. Гріх, диявол і смерть – під ногами Христа. А в Його руках ви, що віруєте в Нього і на Нього уповаєте, і кладете на Нього всю надію. Він – наш Бог і наш Ближній, бо Він поряд з нами. А ви – Його ближні, яких Він невимовно любить і Його любов ніколи не перестає, а виливається на вас завжди через Його Слово і через Його Таїнство. Христос, Який живе у вас, освячує ваше серце,  освячує вашу душу і освячує ваш розум. І Його любов кличе до життя вашу любов, яка лине з прощеного серця, з виправданої душі, з обновленого розуму до Бога і до ближніх, до всіх ближніх. В Імя Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь (2 Кор. 13:14).

День Св. Пророка Мойсея

       
Сьогодні ми згадуємо Св. Пророка Мойсея і дякуємо за нього Господу.  Мойсей народився у Єгипті через декілька поколінь по тому, як Йосип перевіз туди свого батька Якова та своїх братів, які таким чином врятувалися від голоду в ханаанському краї.  Нащадки Якова були уярмлені єгиптянами. Єгиптяни також віддали наказ убивати всіх новонароджених єврейських хлопчиків.  Коли народився Мойсей, його мати поклала його в кошик, а кошик в очерет біля Нілу, де його знайшла дочка фараона і виховала Мойсея, як свого сина (Вихід 2:1-10). У віці сорока років Мойсей, захищаючи єврея, убив єгипетського наглядача і втік у мідіянський край, де впродовж сорока років працював пастухом.  Звідти Господь покликав його повернутися до Єгипту і сказати фараонові: «Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Відпусти народ Мій, і нехай вони святкують Мені на пустині!» (Вихід 5:1).  Вкінці, після десяти кар Господніх, фараон поступився і, після того, як ізраїльтяни відсвяткували першу Пасху, Мойсей вивів їх із Єгипту.  На Червоному морі було знищено єгипетську армію, а ізраїльтяни перейшли море по сухому дні (Вихід 12-15).  Біля гори Сінай їм було дано Закон і там було збудовано скинію (Вихід 19-40).  Але через непослух, вони мали блукати в пустині упродовж сорока років. Самому Мойсеєві не було дозволено увійти в Обіцяний Край, хоча Бог дозволив йому той край побачити (Повторення Закону 34).  У Новому Заповіті Мойсей згадується як законодавець і пророк.  Перші пять книг Біблії написані ним. 

                Молитва на День Св. Пророка Мойсея:

    Господи Боже, Отче Небесний, через пророка Мойсея, Ти розпочав пророцький взірець навчання Твого народу в правдивій вірі і, через чуда, Ти виявив Свою присутність у творінні, щоб зцілити його від руйнування. Дай, аби Твоя Церква могла бачити у Твоєму Сині, нашому Господі, Ісусі Христі, завершального Пророка останніх часів, вчення і чудеса Якого, тривають у Твоїй Церкві через цілющі ліки Євангелія і Таїнств; через Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь.

     Зі Скарбниці щоденної молитви

субота, 16 вересня 2017 р.

Молитва за благодать любити Бога і служити Йому

Боже! Через благодать Твого Святого Духа Ти виливаєш дари доброчинства у серця Твоїх вірних людей. Подай слугам Твоїм здоров'я розуму і тіла, щоб вони могли любити Тебе з усієї сили і від щирого серця виконували те, що Тобі угодне. Через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З лютеранського співаника

пʼятниця, 15 вересня 2017 р.

День Св. Ганни

Сьогодні ми згадуємо Св. Ганну (Анну) і дякуємо за неї Господу. Ганна була улюбленою дружиною Елкани, єфремлянина і благочестивою матір'ю Св. Пророка Самуїла. Він народився в неї через багато років гіркої безплідності (1 Самуїлова 1:6-8) та палких молитов про сина (1-а Самуїлова 1:9-18). Після відлучення сина, Ганна виявила свою вдячність Господу, повернувши свого сина до служіння Господу в Шіло (1 Самуїлова 1:24-28).  Її молитва (псалом) подяки (1 Самуїлова 2:1-10) починається словами "Звеселилося Господом серце моє, мій ріг став високим у Господі". Ця пісня передвіщає "Величальну", пісню, яку проспіває Діва Марія через багато століть (Луки 1:46-55). Ім'я Ганна походить з єврейського слова благодать. Ганну згадують і вшановують за радісне виконання обітниці, яку вона принесла до народження сина і за те, що вона віддала сина на довічне служіння Господу.

    
Молитва на День Св. Ганни:

Боже, Отче Всемогутній!  Ти - Творець усього.  Ти зглянувся на біду Твоєї безплідної слуги, Ганни і не забувся про неї, а відповів на її молитви даром сина.  Почуй і наші так благання та прохання і наповни нашу порожнечу, даруючи нам довіру у Твоє піклування, щоб і ми, як Ганна, могли приносити Тобі подяку і славити Тебе, і радіти чудесним народженням Твого Сина, Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви


четвер, 14 вересня 2017 р.

День Св. Ісуса Навина

     Сьогодні ми згадуємо Св. Ісуса Навина і дякуємо  за нього Богові. "Ісус, син Навина, був служитель і наступник Мойсея, і провідник народу Ізраїлю, який провів їх через сухе русло Йордану у Край Ханаанський.  Він мав таке саме ім'я, як наш Спаситель, Ісус Христос [оскільки єврейською мовою імена "Єгошуа" та "Ісус" звучать однаково]. Він був прототипом Христа, Який привів дітей Авраама через Йордан життя бід і смерть у спочинок вічного життя...
    Коли першого дня 2493 року від створення світу помер Мойсей, Єгошуа повів народ Ізраїлю у Край Ханаанський, який був обіцяний їхнім батькам. Він здобув відмінні і дивовижні перемоги для Божих обранців. Подолавши царів Ханаану, він розділив край і в кінці помер у віці 110 років. Єврейською мовою його ім'я звучить Єгошуа або Йосуа, тобто "Спаситель", "Помічник". Грецькою мовою його ім'я звучить Іесус або Єсус".


Давид Хитрей


Молитва на День Св. Ісуса Навина:

Господи Ісусе Христе!  Твій слуга Ісус Навин провів дітей Ізраїлю через хвилі ріки Йордану в край, що тік молоком і медом.  Ісусе Христе!  Веди нас крізь води нашого Хрищення ув Обіцяний Край нашої вічної домівки, в якому Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

середа, 13 вересня 2017 р.

Промовляє Писання - промовляє Бог

            
Коли промовляє Писання - промовляє Бог і справа вирішена. Жоден людський авторитет не тримається на рівній нозі зі Святим Писанням і триматися так поруч з божественним не може: "Бо ж Бог - правдивий, а кожна людина - неправдива" (Рим. 3:4)! Намагання "виправити" Писання чи то Аристотелем, чи Йосифом чи Ейнштейном - настільки ж в богослов'ї абсурдне, як в юриспруденції було б абсурдно звертатися з апеляцією після Верховного Суду до місцевого.
             Так само не може богослов'я прийняти театральну позу якоїсь нейтральності чи неупередженості щодо Святого Писання та інших документів. Це було б киданням виклику словам Христа: "Хто не зо Мною, - той супроти Мене; і хто не збирає зо Мною, - той розкидає" (Мт. 12:30).

Курт Маркворт, «Святе Писання: Книга Христова»

вівторок, 12 вересня 2017 р.

Єдність Церкви


Немає більше від однієї єдиної Церкви або ж народу Божого на землі. Ця єдина Церква має одну віру, одне Хрищення, одне сповідання Бога Отця і Ісуса Христа. Її члени вірно тримаються цих спільних істин та в них перебувають. Кожен, хто бажає спастися і прийти до Бога, мусить стати частинкою цієї Церкви, поза якою ніхто не спасеться.
Єдність Церкви не полягає у подібності зовнішніх форм управління, подібності Закону, традиції чи церковних звичаїв, як про це заявляє папа та його послідовники. Вони виключають з Церкви всіх тих, хто не виявляє послуху до них у цих зовнішніх речах, хоча вони – члени однієї віри, одного Хрищення і т. д. Церква називається «єдиною, святою, соборною або ж Християнською Церквою» через те, що вона представляє одну просту, чисту Євангельську доктрину і зовнішнє сповідання цієї доктрини завжди і повсюди, незважаючи на неподібність фізичного життя чи зовнішніх постанов, звичаїв і церемоній.
Мартін Лютер, З проповіді на сімнадцяту неділю по Св. Трійці