пʼятниця, 30 жовтня 2020 р.

Церква в тихому спокої і без хрестів - фальшива церква

    

     Св. Бернард, коментуючи слова Єзекії «Ecce in pace amaritudo mea amarissima» (тобто, «Мій смуток найбільший у час миру»[1]) каже, що Церква ніколи не перебуває у гіршому становищі ніж тоді, коли вона має мир і спочинок. І це теж правда. Коли християни не воюють з дияволом, то це не добра ознака, бо це означає, що той, хто жалить в пяту, добивається свого. Але, коли той, хто жалить в пяту, лютує і не має миру, тоді це ознака того, що він, перебуваючи під атакою, буде подоланий, бо це Христос атакує його дім.

Тож, кожен, хто бажає бачити, як Християнська Церква існує в тихому спокої, абсолютно без хрестів, без єресі і без поділів, той ніколи її такою не побачить або ж буде бачити фальшиву церкву диявола наче справжню Церкву.

Мартін Лютер


[1] Ці слова взято радше з Ісаї 38:17 і такий переклад точніше відповідає єврейському оригіналові.

четвер, 29 жовтня 2020 р.

Євхаристія - зосередження подяки на Христі

 

Слово євхаристійний походить від грецького слова "приносити подяку". Оскільки грубістю є приймати навіть звичайні дари без "дякую", то наскільки більше це стосується Божого дару в Таїнстві! Нас правильно підбадьорює Заклик перед Причастям: "Принесімо подяку Господеві!" Ось так вся таїнственна дія стала називатись "Євхаристія". Воістину найдоречнішим є "зосереджувати" нашу подяку саме тут, де Христос віддає нам Себе Самого тілесно. Можна, звісно, приносити подяку будь-де. Втім, Христос похвалив не якусь загальну вдячність дев'яти прокажених, а натомість похвалив Він особливу вдячність десятого, який повернувся, аби вшанувати  Спасителя у Його тілесній присутності (Луки 17:18). Попри це, так само як і десятий прокажений не плутав свою власну подяку з попередньою милістю і даром Ісуса так і нам слід остерігатись, аби ми не вважали наші євхаристійні жертви за частину самого Таїнства. 

Курт Маркворт, Спасенна істина: доктрина для мирян

середа, 28 жовтня 2020 р.

День Св. Апостолів Симона Кананіта та Юди Тадея

 

Сьогодні ми згадуємо двох Апостолів Симона та Юду і дякуємо за них Господу.  У списках Дванадцятьох Апостолів (Матвія 10:2-4; Марка 3:16-19; Луки 6:14-16; Дії 1:13) десяте та одинадцяте місця зайняті Симоном Зилотом (або ж Кананітом) та Юдою (не Ісакаріотом, а Яковим), який ще відомий як Тадей. Відповідно до стародавнього християнського передання, Симон та Юда здійснили місіонерську подорож до Персії, де й стали мучениками.  Цілком імовірно, що саме через цю причину, цих двох апостолів ми вшановуємо в один і той самий день.  В Новому Заповіті Симон поза списками Дванадцятьох Апостолів не згадується.  Таким чином його згадують і вшановують заради його служіння, і саме так стоїть він перед нами - у вічності, як і в житті та служінні на землі - в Ім'я та на місці Христа Ісуса, нашого Господа.  Ми дякуємо Богові за те, що Він покликав і послав Симона, разом із Юдою та всіма Апостолами, проповідувати Святе Євангеліє і навчати йому, проголошувати покаяння і прощення та христити в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа (Івана 4:1-2; Матвія 10; 28:16-20;  Луки 24:46-49).

     Юда з'являється в Євангелії від Івана (14:22) у ніч, коли був виданий наш Господь і на початку Його страстей, запитуючи в Ісуса, як то Він об'явиться учням, а не світові.  Відповідь, яку Ісус дає на це запитання є дуже доречним наголосом для сьогоднішнього свята: "Як хто любить Мене, той слово Моє берегтиме, і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і оселю закладемо в нього" (Iвана 14:23).  Звісно, і Юда, і Симон, своїм прикладом життя і смерті та їхньою вірою в Ісуса та в Його Слово засвідчили про їхню любов до Спасителя.  Їхнім прикладом ми не лише зміцнюємося в нашій християнській вірі, але й понад усе, нас підбадьорює вірність нашого Господа, Який виконує дану їм обітницю про те, що Він дасть їм оселю на небесах.  Там вони живуть з Ним повіки, там одного дня побачимо їх і ми.

Молитва на День Св. Апостолів Симона Кананіта та Юди Тадея:

Всемогутній Боже!  Ти обрав слуг Твоїх, Симона та Юду, аби вони були пораховані серед славетного товариства Апостолів. Як їм Ти дав вірності та ревності у місії Твоїй, так і нам подай палкої відданості, аби ми пізнали любов і милосердя нашого Господа та Спасителя Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

вівторок, 27 жовтня 2020 р.

Заповіт благодаті і обіцянка доброго сумління

     

Так само, як Бог уклав з нами у Хрищенні заповіта благодаті та доброго сумління, так само й ми, з іншого боку, пообіцяли Йому, що помремо для гріха і будемо жити для праведності, і саме з цієї причини відречення у Хрищенні отримало форму питань і відповідей: "Чи відрікаєшся ти від диявола?" Відповідь: "Так, відрікаюся" тощо. Таким чином зухвале порушення цього заповіту є жахливим гріхом. Бо так ми перешкодажємо ділу Святого Духа, Який чинить в нас обновлення і руйнуємо це діло. Але всі віруючі люди можуть і, власне кажучи, повинні впевнено молити та благати Святого Духа певним правом Хрищенням, щоб Він умертвлював у них діла плоті і все більше та більше очищував їхні серця.

Мартін Хемніц, Довідник: служіння, Слово і Таїнства 

понеділок, 26 жовтня 2020 р.

День Св. Філіпа Ніколаі, Йоганна Геерманна і Пауля Ґергарда, авторів гімнів

 

Сьогодні ми згадуємо Св. Філіпа Ніколаі, Йоганна Геерманна і Пауля Ґергарда, авторів гімнів і дякуємо за них Господу. Філіп Ніколаі (1556-1608 р. р.) служив пастирем у Німеччині під час Великої Чуми, яка за півроку відібрала життя тисячі трьохсот його парафіян. Окрім героїчного служіння упродовж лихоліття він написав тексти гімнів "Проснись, проснись, бо ніч минає" і "Зоря досвітня, світла і ясна" відомі зокрема, як цар і цариця лютеранських хоралів.

     Йоганн Геерманн (1585-1647 р. р.) теж був німецьким пастирем. Він мав погане здоров'я і ще страждав від бід, викликаних Тридцятилітньою війною (1618-1648). Тексти його гімнів відомі своєю ніжністю і глибиною почуттів.

      Пауль Ґергард (1607-1676 р. р.) був ще одним німецьким пастирем, який пережив жахіття Тридцятилітньої війни. На 1668 рік він утратив пастирську посаду в Берліні через відмову зрікатися лютеранських переконань і пережив смерть своїх п'яти дітей і дружини. Проте він зумів написати 133 гімни, усі з яких відображають його непохитну віру. Поряд із Мартіном Лютером його вважають за одного з найкращих авторів лютеранських гімнів.
(Зображення - Пауль Ґергард).

Молитва на День Св. Філіпа Ніколаі, Йоганна Геерманна і Пауля Ґергарда, авторів гімнів:

Всемогутній Боже, Апостол Павло навчав нас славити Тебе псалмами і гімнами. і духовними піснями. Цього дня ми дякуємо Тобі за тих, що дали Церкві Твоїй великі гімни, особливо за слуг Твоїх: Філіпа Ніколаі, Йоганна Геерманна і Пауля Ґергарда. Хай Церкві Твоїй ніколи не бракує авторів гімнів, які через свої слова і музику віддають Тобі хвалу. Наповнюй нас бажанням славити Тебе і дякувати Тобі за Твою велику доброту; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

       Зі Скарбниці щоденної молитви

неділя, 25 жовтня 2020 р.

День Св. Дорки (Тавіти), Лідії та Фіви, вірних жінок

  

   Сьогодні ми дякуємо Господу за святих і вірних жінок Дорку (Тавіту), Лідію і Фіву. Вони були зразковими християнками, які виявляли свою віру, підтримуючи Церкву матеріально.  Дорку (відому також, як Тавіту) добре знали та любили за її вчинки милосердя у місті Йоппії, особливо за те, що вона виготовляла одяг для бідних. Коли Дорка раптово померла, то члени її громади попросили прийти апостола Петра і він прийшов із сусіднього міста та воскресив Тавіту (Дії 9:36-41).      

     Лідія була жінкою з Тіятир, яка працювала у Филипах, продаючи славетну пурпурову фарбу, на яку був великий попит у стародавньому світі.  Вона також "Бога шанувала" у місцевій синагозі (Дії 16:14). Коли  апостол Павло зустрів її під час молитви з іншими прозелітками, то його проповідування Слова, привело Лідію до віри в Христа. Таким чином вона та її друзі стали ядром християнської спільноти у Филипах (Дії 16:13-15, 40).   
      
     Фіва була ще однією вірною жінкою, яка допомагала апостолові Павлові. Вона була дияконесою із Кенхрей (порт Коринту).  Її Павло відправив до Церкви в Римі з Посланням до римлян. В ньому він пише про її підримку діла ранньої Церкви (Римлян 16:1-2).

          Молитва на День Св. Дорки (Тавіти), Лідії та Фіви, вірних жінок:

     Всемогутній Боже!  Ти викликав в серцях Твоїх улюблених слуг Тавіти, Лідії та Фіви співчуття, аби вони допомагали Твоїй Церкві та підтримували її своїми відданими та милосердними ділами. Дай нам такої самої волі, аби й ми любили Тебе.  Розкрий очі наші, аби ми бачили Тебе в найменших довкола нас і зміцни руки наші, аби ми служили Тобі в інших людях - заради Твого Сина Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

субота, 24 жовтня 2020 р.

Незрівнянно більше ніж бачать наші очі та осягає наш розум

     

Для очей, відчуттів, розуму, досвіду Ісус Христос був просто людиною. Той, Хто вірує всупереч їхньому свідченню, що скривавлений і помираючий Назарянин - вічний Бог, не повинен вагатись, коли Він стверджує, а (повинен) вірувати, що поставлене перед нами у Святій Вечері є чимось незрівнянно більшим ніж бачать наші очі або осягає наш розум.

Чарльз Краут, Консервативна Реформація

пʼятниця, 23 жовтня 2020 р.

Немирна Церква

 

    Люба Церква не має вибору, окрім як бути немирною, допоки вона не бажає коритися ворогові її Господа Ісуса Христа… В Імя Боже, хто кого тримає силою? Хто просить вас залишатись? Залишайтесь з папою або біжіть до нього. Оскільки, врешті-решт, наша доктрина проголошувалась не через вас (на початку), то ми, як на те буде Божа воля, зможемо справитись без вас і в кінці. Христос Сам стверджує в Луки 11 (:21,22), що там, де Його немає, там диявол тихий і залишає людей у доброму мирі, як каже Христос: «Коли сильний збройно свій двір стереже, то в безпеці маєток його. Коли ж дужчий від нього його нападе тощо». Тоді, поза всяким сумнівом, мирові настає кінець і триває битва, допоки він подоланий і мусить скласти свою зброю і здобич.

                                       Мартін Лютер

День Св. Якова Єрусалимського, брата Ісусового і мученика

 

Сьогодні ми згадуємо Св. Якова Єрусалимського і дякуємо за нього Господу. Він, імовірно, був сином сестри Йосипа або Марії, яка овдовівши, перейшла до них жити. Разом із іншими родичами нашого Господа (окрім Його матері), Яків не увірував в Ісуса аж до Його воскресіння (Івана 7:3-5; 1 Коринтян 15:7).  Ставши християнином, Яків набув посаду проводу в найпершій християнській спільноті. Св. Якова було визнано єпископом Церкви в Єрусалимі одразу по тому, як Св. Петро Єрусалим покинув (Дії 12:17; 15:12 і далі).

     Відповідно до історика Йосифа, Якова було замучено 62 року по Р. Х. - саддукеї його вкаменували. Яків написав одне з послань Нового Заповіту, яке носить його ім'я.  В цьому посланні він настановляє читачів , аби вони залишалися непохитними в одній істинній вірі, навіть перед обличчям страждань і спокус, і жити вірою в Ісуса Христа. Яків дуже чітко зазначає, що така віра - жива та діяльна, вона не перестає чинити добро, сповідувати Євангеліє словами і вчинками під хрестом Ісуса.

Молитва на День Св. Якова Єрусалимського, брата Ісусового і мученика:

Отче Небесний! Ти - Пастир Свого народу! Ти підняв Якова Праведного, брата нашого Господа, аби він був провідником Твоєї Церкви. Подай нам, аби й ми повторювали його приклад молитви та примирення і покріпялись свідченням його смерті; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

середа, 21 жовтня 2020 р.

Ніхто не знайде Бога поза Христом

 

     Бо така була постанова (так промовляє Св. Павло), що в Ісусі Христі вся повнота Божества живе тілесно (Кол. 2:9) або ж особисто у такий спосіб, що кожен, хто не знаходить або не отримує Бога у Христі, ніколи і ніде не знайде Бога поза Христом, хоча й вирушатиме поза небеса, нижче пекла або поза цей світ. Бо тут Я житиму (каже Бог), у цій людськості, народженій від Діви Марії тощо. Якщо ви в це віруєте, то добре, якщо ж ні – то йдете своїм власним шляхом, але ваш брак віри тут нічого не змінить. А Христос, незважаючи на вас, воістину залишатиметься разом з усіма Своїми віруючими, як і залишався Він донині всупереч усій силі диявола і світу.

                                        Мартін Лютер

вівторок, 20 жовтня 2020 р.

Руїна, замкнена зсередини

      

  Коли хто лишень з вас заздрізний чи злостивий, то вас видно такими як ви є: лукавими, пагубними і ворожими до тих, кого ви ненавидите. Ви не настільки великі вороги чужого добробуту, як свого власного. Кожен, кого ви переслідуєте у заздрості, зможе вас уникнути і від вас утекти. А від себе ви не втечете – ворог завжди перебуває у вашому серці, а руїна ваша замкнена зсередини. Ви скуті ланцюгом, якого не уникнути. Ви полонені заздрості, а вона є вашим паном і ніяка розрада не приходить вам на поміч. Переслідувати людину, яка належить благодаті Божій – невпинне зло. Безутішна біда – ненавидіти того, хто щасливий.

Св. Кипріян Карфагенський

неділя, 18 жовтня 2020 р.

День Св. Євангеліста Луки

 

Сьогодні ми згадуємо Св. Євангеліста Луку і дякуємо за нього Господу. Св. Лука, про якого згадує Св. Павло як про улюбленого лікаря (Кол. 4:14), показує нам Ісуса, кров Якого є ліками безсмертя. Будучи супутником Павла у його подорожах, Апостол відгукувався про Євангеліє від Луки, як про своє за його цілительство душ (Євсевій). Лука перебував із Павло у його другій місіонерській подорожі, долучившись до тієї подорожі після того, як Павло отримав македонський поклик нести Євангеліє у Європу (Дії 16:10-17). Ймовірніше за все, Лука на сім років залишився у Филипах, долучившись знову до Павла у час його третьої місіонерської подорожі у Македонії. Він подорожував із Павлом до Троад, Єрусалиму та Кесарії, де Павла було на два роки ув'язнено (Дії 20:5-21:18). Очевидно, саме перебуваючи в Кесарії, Лука отримав слова для використання в його Євангелії. Після того Лука супроводжував Павла в його подорожі до Риму (Дії 27:1-28:16). Особливо улюбленими в Євангелії від Луки є оповіді про Доброго Самарянина (Луки 10:29-37), блудного сина (Луки 15:11-32), багатого і Лазаря (Луки 16:19-31) і фарисея та митника (Луки 18:9-14). Лише Лука наводить детальну оповідь про народження Христа (Луки 2:1-20) і величальні Марії (Луки 1:46-55), Захарія (Луки 1:68-79) і Семена (Луки 2:29-32). Аби показати, як Господь Христос продовжував Своє діло у Ранній Церкві через Апостолів, Лука також записав Дії Апостолів. З-під пера Св. Євангеліста Луки вийшло понад третину Нового Заповіту.

Зі Скарбниці щоденної молитви

субота, 17 жовтня 2020 р.

День Св. Ігнатія Антіохійського, пастиря і мученика

 

Сьогодні ми згадуємо Св. Ігнатія Антіохійського і дякуємо за нього Богові. На початку ІІ століття н.е. Ігнатій був єпископом Антіохії в Сирії (зараз місто Антакія в Туреччині) і став одним з  християнських мучеників. Наприкінці правління римського імператора Траяна (98-117 р.р. н.е.) Ігнатія було заарештовано, в кайданах доставлено до Риму, а в кінці його кинули диким звірам на арені. Дорогою до Риму він писав листи до християн в Ефесі, Магнезії, Траллах, Римі, Філадельфії, Смирні, а також листи до Полікарпа, єпископа Смирни.

     В цих листах, що мають надзвичайно гарний пастирський характер, Ігнатій застерігав про певні єресі (фальшиві учення). Він також неодноразово ставив наголос на повній людськості та божественності Христа і реальності Христової тілесної присутності в Господній Вечері, верховній владі єпископа та єдності Церкви, яку вона мала у своїх єпископах. Ігнатій був першим, хто вжив слово католицька для опису вселенськості Церкви. Його Христоцентричність, мужність перед обличчям мучеництва та ревність до істини у боротьбі проти фальшивої доктрини є тривалою спадщиною Церкви.

Молитва на День Св. Ігнатія Антіохійського, пастиря і мученика:

Всемогутній Отче!  Ми славимо Твоє Ім'я за Ігнатія Антіохійського, пастиря і мученика. Він, будучи вірним пастирем і чудовим проповідником Твого Слова, був кинутий переслідниками Церкви диким звірам, наче зерно на землю. Але у його мучеництві Ти ще раз засвідчив силу Твого Євангелія на ревність грядущим поколінням сповідників Твоєї Церкви і на життя вічне усім, хто вірує Ісуса Христа, Твого Сина,  а нашого Господа, з Яким і зі Святим Духом Ти живеш і царюєш, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

четвер, 15 жовтня 2020 р.

Особливості судової реформи царя Йосафата

 

Багато-хто зауважив у нинішніх подіях в Америці щось таке, що глибоко непокоїть. Наше майбутнє як суспільства не виглядає добрим не лише через те, що в нашому суспільства було величезне скорочення кількості християн, але через те, що, здається. що ми, як країна, втрачаємо відчуття жаху (великого страху перед Божим гнівом). Кожного, хто може допустити прилюдно, що «Божий гнів зійде» на людину, що вчинила зло, просто засміють. Так було не завжди. Томас Джефферсон (який, наскільки нам відомо, християнином не був) писав одного разу: «Воістину, я тремчу за мою країну, коли розмірковую, що Бог – справедливий і що Його справедливість не може спати повіки»[1]. Якщо ми дбаємо про нашу земну країну, ми маємо багато про що молитись і маємо перед собою багато роботи.

Повертаючись до нашого тексту, ми зауважуємо, що є декілька суттєвих рис, які Йосафат хоче бачити у його суддях. Перше – це «Господній страх», який ми можемо розуміти в глибшому сенсі шанобливості віруючого. Друге – це вірність, а третє – рішучість. Йосафат хоче, аби його судді діяли у відважній вірі, щоб вони служили як Господні представники із Господом, як їхнім постійним союзником. Все життя віруючого проводиться в присутності Бога, а суддя – це той, хто має покликання сидіти на сидінні Господа, судячи «для Господа». Оскільки судді – віруючі, то в них, коли вони будуть виконувати своє покликання, будуть бачити образ їхнього Отця. Як у Бога немає улюбленців, так само улюбленців не матимуть і вони. Як немислимо для Бога діяти несправедливо, так немислимо буде це й для них.

Вірність означає розглядати кожну справу серйозно, незважаючи на те, чи вони судитимуть «за кров, чи то за Закон, чи то за заповідь, устави, чи за права». Це – Закон Господній: порушувати його – гріх і накликає Божий гнів. Тож те, що не стосується Закону – неважливе. І нарешті рішучість необхідна в людині, яку  просять застосовувати Закон у житті людей. Судді не можуть тремтіти – вони повинні діяти. А коли вони діють у страхові Божому, то хай вони покірно довіряють обітниці, що Господь – їхній союзник і Він буде з тими, що чинять добро.

Ми вже зауважили яке саме застосування  ці вірші могли б мати для християн, що живуть у земному суспільстві. Вони також мають особливе значення для християн, як людей покликаних ділитись Євангелієм із усіма народами. Це ми бачимо у фразі «нема в Господа, Бога нашого… огляду на особу». Ідея про Божу абсолютну неупередженість закорінена в переконанні, що Бог цілковито справедливий. Вона містить вражаюче зображення. Слово «огляд на особу» є перекладом єврейського вислову «приймання облич». Бог, перед тим, як вирішувати, що робити, не дивиться на соціальний статус людини, її стать чи вік.

Пол Вендленд, З коментарів на 19-ий розділ 2 Книги Хронік



[1] Notes on the State of Virginia, query 18 (1784).