Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 28 серпня 2016 р.

Проповідь на День Успіння Св. Діви Марії, Богородиці

                                     ВЕЛИЧАЛЬНА
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

     А Марія промовила: «Величає душа моя Господа, і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм, що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть, бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе, і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його! Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого! Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих, удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!  Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати, як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки!  (Євангеліє від Св. Луки 1:46-55).
 Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Гал. 1:3) Амінь.

Дорогі брати і сестри, сьогодні значна частина українців-християн святкують Успіння Св. Діви Марії, Богородиці. Успінням названий день її смерті. Він називається успінням, бо згідно з переданням Богородиця у час смерті не зазнала жодних мук, а вона просто заснула і у сні душу її забрав її Син, а наш любий Господь і Спаситель, Ісус Христос.

Християнська Церква від самого початку використовує терміни успіння, заснути для позначення відходу душі християнина або християнки від тіла. Св. Апостол Павло, говорячи про смерть християн до повернення Христа у славі і їхнє преображення у час Його повернення, пише в Першому посланні до коринтян: «Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось, раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!... Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя» (15:51-53).

Церква окрім імені дала Св. Діві Марії різні титули. Два з них найвідоміші, найбільш широковживані та похідні з Біблії – Богородиця і Мати Божа. Обидва ці титули свідчать не про божественне походження Святої Діви, а навпаки свідчать про дивовижний і чудесний факт воплочення вічного Божого Сина і служать чудовою ілюстрацією виконання найпершої обітниці, даної ще в Еденському Саду про те, що Насіння жінки розчавить голову змієві-дияволові.

Як і служать титули Богородиця та Мати Божа ілюстрацією усіх подальших пророцтв про те, що від жінки народиться дитина, яка буде також істинний Бог, як про це звіщає Ісая: «Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім'я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру» (Іс. 9:5).

Чудові, основані на Біблії титули дала Церква Св. Діві Марії! Проте з часом до цих титулів почали приставати певні фальшиві учення, адже диявол не може заспокоїтися, допоки є істинні віруючі. Аби змусити людей вірувати у фальшиві вчення, диявол може супроводжувати такі вчення різними знаменнями та чудами.  Господь про це попередив нас і в Євангелії від Св. Марка Він нас застерігає: «Бо повстануть христи неправдиві, і неправдиві пророки, і будуть чинити ознаки та чуда, щоб спокусити, як можна, і вибраних» (13:22).

Св. Діві Марії вже через багато століть по її успінню почали приписувати чимало чуд і фальшиві учителі закликали до того, аби надавати їй все більшої ролі у спасінні людей. Внаслідок бурхливої діяльності фальшивих проповідників в багатьох церквах утворився культ Богородиці.  Кажуть, що Папа Іван Павло ІІ хотів навіть проголосити її спів-спасительницею світу.  Але навіть коли того не сталося, дуже поширеною є молитва до Св. Діви Марії, яка закликає її спасти того, хто до неї молиться. Де-факто, Матір Божу називають спасительницею.

Але що про це каже сама Св. Діва Марія? І найголовніше – що про це каже Слово Боже?  Відповіді на це запитання дає нам сьогоднішній євангельський текст. Марія промовляє: «Величає душа моя Господа». Марія не звеличує себе, не хвалиться непорочним зачаттям, яке нині приписують їй фальшиві учителі. Марія визнає власну покірність перед Богом. Чому вона так робить? Бо Марія визнає власну ницість. Вона – нащадок царя Давида. І вона справжня його духовна донька.  Її славетний праотець так визнавав свою ницість і велич Бога: «Я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя. Ото, полюбив єси правду в глибинах, і в таємних речах виявляєш премудрість мені» (Пс. 50:7, 8).

Марії Господь виявив чудесну новину про те, що вона буде матірю Його Сина. Марія захоплена цим благословенням, яке Господь вилив на її, покірну дівчину із дому Давидового. Тому вона величає Господа. Вона прославляє Господа. Не себе, не свої чудові риси характеру. Зовсім ні – Марія величає Господа.

І вона визнає потребу у вирішенні проблеми її власних гріхів, бо далі вона каже: «і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм». Непорочній, безгрішній людині Спаситель не потрібний. Як каже Апостол Павло: «А Закон – не від віри, але хто чинитиме те, той житиме ним» (Гал. 3:12). Іншими словами, святій і досконалій людині не потрібна віра для виправдання і не потрібен Спаситель.  Вона житиме вічно, бо вона ніколи не грішитиме.

Марія – не така. Вона сповідає власну гріховність і власну потребу у Спасителі, матірю Якого вона обрана. Господь Святий Дух, Який спонукає Марію промовляти ці чудесні слова, через неї спростовує майбутні фальшиві учення та фальшиве прославляння Св. Діви Марії. Марія не славить сама себе.  Марія славить Господа. Вона величає Його і радіє Христом.

            Марія радіє своїм Сином, Який має народитися і Своїм Спасом, Який спасе її від гріхів і подарує їй і всім, хто вірує в Нього, вічне життя. Таке величне діло спасіння станеться через її Сина, що вона не може стриматися від дальшого прославлення Бога і співає: «зглянувся Він на покору Своєї раби». 

            Марія не була просто єврейською віруючою. Вона  належала до тих дівчат, які молилися і просили в Бога і надіялися, як їхня праматір Єва, що це їхнє Насіння стане тим великим Визволителем, Який покладе край пануванню диявола та смерті.  Звісно ж Марія, молилася про те, аби стати матірю Месії.  Але в цих молитвах вона просила, аби це сталося винятково з Божої милості та Божої благодаті. 

            Марія називає сьогодні себе покірною рабою Божою. Пихаті в Бога не просять, а вимагають, виходячи зі своєї власної досконалості та вищості над іншими людьми. Але покірні завжди в Бога просять, як і ми просимо покірно в Господа навіть сьогодні упродовж служби Божої.

            Так просила Марія. Так вона славить Бога і всю честь та хвалу вона віддає Йому. «Бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть», – співає далі Марія.  Вона – набагато кращий богослов від тих богословів та теологів у високих церковних рангах і без них, які називають Марію благодатною. Марія спростовує їхні єретичні лестощі і називає себе блаженною, тобто щасливою – тією на яку вилилася величезна мірка Божої благодаті, Божої незаслуженої нічим любові.

Марію відтепер всі віруючі називають блаженною. Але це блаженство Марії – не через те, що вчинила вона. Не через те, що вона зробила якесь велике або особливе добре діло. Марія блаженна віднині і довіку, бо каже вона: «велике вчинив мені Потужний!»

            Марія – блаженна не через її особливі заслуги перед Богом, а через діяння Боже, яке Господь здійснив їй. Він проголосив її Матірю Свого Єдинородного і вічного Сина. Через неї у світ увійде Ісус Христос. Вона носитиме Його під Своїм серцем. Вона народить Його у Віфлеємі, принесе Його до храму в Єрусалимі і почує пророцтво про материнський біль під хрестом Голгофи. Марія втікатиме з маленьким Ісусиком до Єгипту. Її супутником  в усьому цьому буде Йосип.

            Марія буде чудовою віруючою матірю і стоятиме під хрестом Голгофи, де учинок Потужного виллється у торжествуюче Ісусове з хреста: «Звершилось!» І вона дізнається про Ісусове воскресіння з мертвих на третій день, аби й вона воскресла до вічного життя з усіма віруючими в Царстві Божому у день повернення її Сина у славі.

            А в сьогоднішньому Євангелії Марія славить Імення Боже, яке «святе, і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його!» Марія виспівує слова Мойсея про милість Божу аж до тисячного покоління на усіх, хто боїться Бога, тобто на усіх віруючих в Христа – на вас любі брати і сестри.

            Це – віра Матері Божої. Віра в перемогу Христа. Віра в Божу любов. Віра в Божу милість. І віра в Його міць та в Його справедливість.  «Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого!» – каже вона. Тим, хто пишається власними ділами, власним розумом, власною мудрістю, пізнає міць Божу у несподіваний спосіб. Бог не хвалитиме Його. Бог таких розпорошить. Іншими словами вони не побачать, як ті, що вірують у Христа, обіцяного Царства Божого, а будуть розпорошені, викинуті за його межі.

            Марія також співає: «Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих». Ті, що надіються в цьому світі на могутність і силу дізнаються свою справжню ціну, коли опиняться перед Божим судом або ще тут, на землі, або неодмінно – перед престолом небесного Судді.  Натомість Господь підійме покірних, тобто тих, хто не має на що уповати, окрім Христа і скаже їм: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу» (Мт. 25:34).

Господь, сповідує Марія – «удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!» Ті, накопичили море власних добрих діл і людських заслуг почують Його вирок: «Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований» (Мт. 25:41). А про тих, що визнають себе убогими та жебраками перед Богом, Він вже промовляє: «Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне» (Мт. 5:3).  Це – віра Богородиці. І це її сповідання.

Ні слова про власну святість, ні слова величі, ні слова пишання собою. А величання Бога, прославляння Спасителя і уповання на Нього по віки віків – у цілій вічності. Бо «пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати, як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки!». Як і сьогодні Він пригортає вас, любі брати і сестри істинними тілом і кров’ю Христа у Святій Вечері, згадуючи кожному з вас милість, прощаючи вам всі ваші гріхи та провини заради Христа і даруючи вам, як і Святій Діві, вічне життя в Його Імення. Хай Він Сам покріпить нашу віру, а ми «за прикладом Діви Марії і всіх праведних самих себе і все життя наше Христу Богу доручімо!»  Амінь.


Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим…! Амінь (Гал. 6:18).

День Успіння Св. Діви Марії, Богородиці

     Сьогодні ми згадуємо Св. Діву Марію, Богородицю і дякуємо за неї  Господу.  Саме її Бог обрав на Матір Сина Свого Єдинородного, Ісуса Христа. Діва Марія раділа спасінням, яке вона одержала вірою в Свого Сина, Спасителя. Радіючи тим, що вона Його народить, Марія співала: «Величає душа моя Господа, і радіє мій дух у Бозі Спасі моїм» (Євангеліє від. Св. Луки 1:46).  Св. Богородиця залишила нам чудесний приклад безумовної покори волі Божій "Нехай буде мені згідно зі словом твоїм" (Луки 1:38), і вірності її Синові  та готовність виконувати Його Слово: "Зробіть усе те, що Він вам скаже!" (Івана 2:5).   Господь Св. Дух через Свою слугу Єлисавету проголосив про найвищу честь, що Св. Богородиця матиме понад усіх жінок: "Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!" (Луки 1:42).  Євангелія і Книга Дій переповідають чимало випадків із її життя, які виявляють її опіку про Спасителя і віру в Нього.     
       У годину смерті  на Голгофському хресті, Спаситель доручив опіку над Своєю матір'ю Своєму улюбленому учневі,  Св. Іванові, апостолові та євангелістові.  Своє земне життя Св. Богородиця завершила в Ефесі - саме там жив і проповідував Св. Іван.  28 серпня східна частина Християнської Церкви згадує саме, як День Успіння Св. Богородиці, коли її душа у сні покинула тлінне тіло і була перенесена до її Сина, нашого Спасителя, Ісуса Христа. У літургії Української Лютеранської Церкви ми прагнемо повторювати приклад віри Св. Діви Марії словами: «За прикладом Діви Марії і всіх праведних себе самих і все життя наше, Христу Богу доручімо!» 

Молитва на День Успіння Св. Діви Марії, Богородиці:


     Всемогутній Боже!  Ти обрав Діву Марію, аби вона стала матір'ю Твого Єдинородного Сина. Дай, аби ми, викуплені Його кров'ю, могли разом із нею тішитися славою Твого вічного Царства; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь. 

субота, 27 серпня 2016 р.

Неоднакова дія одного й того самого Слова


     Те, що Слово зароджує неоднаково і неоднаково діє, то це – Божа небесна воля. «Дух дихає, де хоче» (Ів. 3:8). Не  нам про це питатися. Як і не можу я сказати, чому я зараз радісний, а незабаром можу бути й нерадісний; чому одного разу мене Слово захоплює, а іншого разу – ні, хоча маю я одне й те саме Слово.


Із Застільних бесід доктора Мартіна Лютера

четвер, 25 серпня 2016 р.

Зцілення зраненого сумління

... Рану сумління не зцілити нічим іншим, а лише Словом божественної обітниці. Ми мусимо вірувати, що Бог – «Отець милосердя й Бог потіхи всілякої» (2 Коринтян 1:3). Ми мусимо вірувати, що «Господь любить тих, хто боїться Його, хто надію складає на милість Його!» (Псалом 146 (147):11). Ми мусимо знати, що Він хоче, аби ми надіялися і, що коли ми надіятися не будемо, то зазнаємо кари вічного прокляття. Чому б то Він наказував нам надіятися, якби не хотів нас простити? Чому б то Він віддав Свого Сина Єдинородного на таку ганебну смерть, якби не хотів, щоб ми були спасенні через віру в Нього?

Мартін Лютер, З лекції на Псалом 51

середа, 24 серпня 2016 р.

Молитва на День Незалежності України

     Боже! Ти - наша Допомога у віки минулі.  Ти - наша Надія у роки грядущі. Ми дякуємо Тобі за річницю проголошення Декларації про Незалежність, за безцінні благословення свободи, яка з Твоєї ласки була здобута 24 серпня 1991 року.  Господи, дай щоб я завжди цінував життя, свободи та можливості мати в Україні щастя. Дай мені готовність служити моєму народові усіма моїми талантами.  Понад усе навчи мене цінувати ту дорогоцінну свободу совісті та віросповідання, без яких інші свободи не виживуть. Дай, щоби я ніколи не спричинився до втрати цих прекрасних благословень через мої особисті егоїзм, амбіції чи байдужість.
     Навчи мене, Господи, що радість свободи приносить також відповідальність служити.  Зроби, щоби я бажав шанувати закони моєї країни, служив моїм співвітчизникам на тій посаді, на яку можу бути обраний, вірно виконував свій привілей голосувати та надавати мою вірну підтримку громадянським інституціям.
      Благослови, Боже, всіх, хто має владу.  Дай їм мудрості та вірності на їхніх посадах. Бережи їх, аби вони не впали жертвами себелюбних груп і дай їм бажання служити інтересам української громади.
      Зупини, Господи, російську агресію проти України, зміцни наших воїнів, опережи їх силою Твоєю, аби вони дали могутню відсіч ворогам нашого народу і зберегли українську державу та відновили всі її землі.  Подай тривалого миру нашій країні і всім її установам,  щоби Твоє Євангеліє могло без перепон повернути серця всіх людей від ярма гріха до свободи, здобутої кров'ю нашого дорогого Викупителя, Ісуса Христа, в Ім'я Якого я молюся. Амінь.

вівторок, 23 серпня 2016 р.

Мозаїка від сестри Марічки Шкуро

   
Минулої неділі сестра Марічка Шкуро подарувала парафії Воскресіння ікону Христа Спасителя. Сестра Марічка, яка має високі художні таланти, виконала цей твір власноручно, використавши змішану техніку мозаїки та іконопису. Парафія Воскресіння дякує сестрі Марічці за цей чудесний подарунок і просить в Господа для неї многії і благії літа на служіння Господу та Його Церкві її різноманітними талантами!

День Св. Лаврентія

     Сьогодні ми згадуємо Св. Лаврентія і дякуємо за Нього Господу Богу. На початку третього століття Лаврентій, який ймовірніше за все народився в Іспанії, перебрався жити до Риму.  Там його було призначено старшим над сімома дияконами і він відповідав за майно та фінанси Церкви.  Тодішній імператор, який вважав, що Церква мала багато цінностей, які варто конфіскувати, наказав Лаврентієві видати "скарби Церкви".  До імператора Лаврентій привів бідних, до життя яких доторкнулося християнське благодійництво.  Тож Лаврентія ув'язнили, а потім, 258 року, стратили, спаливши на рашпері. Його мучеництво справило глибоке враження на молоду Церкву.  Майже одразу дата його смерті, 23 серпня, увійшла до раннього календаря Церкви. 

Молитва на День Св. Лаврентія:

Всемогутній Боже!  Ти покликав Лаврентія, аби він був дияконом у Твоїй Церкві та служив святим Твоїм учинками любові і Ти дав Йому вінець мученика.  Дай нам такої самої добродійності серця, аби ми могли виконувати Твою любов, захищаючи і підтримуючи бідних, щоби люблячи їх, ми усім серцем могли любити Тебе; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

понеділок, 22 серпня 2016 р.

Молитва за світську владу

     Милосердний Отче Небесний! У Своїй десниці тримаєш Ти усю міць людини і Ти установив владу, щоб вона карала злочинців і хвалила доброчинців. Від Тебе Боже - усяке правління і уряди в царствах цього світу. Благаємо Тебе покірно: зглянься милостиво над Твоїми слугами, Президентом України, Прем'єр-Міністром України, Головою Верховної Ради України, суддями та урядовцями та над усіма правителями землі. Благослови, аби всі ті, що отримали меча, як Твої слуги, носили його відповідно до Твоєї заповіді. Просвітлюй і захищай їх Іменем Твоїм, Боже. Дай їм мудрості і розуміння, аби під їхнім мирним управлінням, Твої люди могли оберігатися і спрямовуватися у праведності, спокої і єдності. Збережи та продовжи їхнє життя, Боже нашого спасіння, аби ми разом із ними могли прославляти Твоє святе Ім'я; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З лютеранського співаника

неділя, 21 серпня 2016 р.

Не чекати

 Якщо ви будете чекати, доки станете достатньо розкаяні, то ніколи не доберетеся до слухання радості.[1]

Мартін Лютер, З лекції на Псалом 51


[1] Євангелія, благодаті.

субота, 20 серпня 2016 р.

Слово - не проповідникове

Християнин повинен неодмінно промовляти: «Слово Боже – одне й те саме Слово, незважаючи на те, чи його проповідують благочестиві чи безбожні, так само як Церква перебуває серед грішників. І це саме Слово, чи приносить воно плід, чи ні – є сила Божа, яка спасає всіх, хто в нього вірує (Римлян 1:16), і яке судитиме безбожних (Івана 12:44 і далі). В іншому разі нечестиві мали б дуже гарне виправдання перед Богом, що їх не можна засуджувати, бо ж у них не було Слова, і вони вважали його за ніщо. Ми ж кажемо, що проповідникове (хоча він – людина) Слово, Відпущення, Таїнство – не є ділом людини, а  натомість це – голос Божий, очищення і діяння Боже, а ми лише – інструменти та співробітники Божі, через які Бог працює і діє. Ми не хочемо вдаватися до метафізичного розрізнення: людина проповідує, Дух діє, служитель христить, відпускає гріхи, Бог же очищує, прощає тощо. Ні в якому разі! Але ми робимо висновок: Бог проповідує, христить, відпускає гріхи. «Не ви промовлятимете» і т. д. «Що тільки розв'яжете на землі»; «Хто слухає вас – Мене слухає» (Мт. 18:18, 20; Лк. 10:16). Тому я впевнений, що коли я піднімаюся на церковну кафедру проповідувати і читати, то це вже – не моє слово, а натомість «Мій язик – мов перо скорописця» (Пс. 44:2). Бо ж Бог промовляє  у святих пророках і мужах Божих. Тому не слід метафізично розрізняти людину й Бога, а натомість я повинен просто говорити: «Ця людина, що тут промовляє, незважаючи на те чи вона – пророк, Апостол, а чи праведний проповідник – голос Божий. А слухачі повинні зробити висновок: «Чую зараз я не Петра, Павла чи якусь людину, а Самого Бога, Який промовляє, христить і відпускає гріхи». Любий Боже! Яку втіху може отримати налякане сумління від проповідника, коли воно не вірує, що його слова – Божа втіха, Боже Слово, Божий вирок! Тож ми робимо просте рішення: Бог діє через Слово (або ж взагалі не діє) і воно є Його носієм і інструментом у серці. Тоді й слова Валаамової ослиці – не слова ослиці, а Божі слова, як і Слово промовлене устами: «Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої!» (Мт. 9:2), яке проникає в серце людини і її втішає.

Із Застільних бесід доктора Мартіна Лютера

пʼятниця, 19 серпня 2016 р.

День Преображення Господнього

     Сьогодні ми святкуємо Преображення Господнє. Про цю чудесну подію читаємо в Євангелії від Св. Марка 9:1-9:  "І сказав Він [Ісус Христос] до них: «Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не бачитимуть Царства Божого, що прийшло воно в силі». А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на гору високу самих. І Він переобразивсь перед ними. І стала одежа Його осяйна, дуже біла, як сніг, якої білильник не зміг би так вибілити на землі! І з'явивсь їм Ілля та Мойсей, і розмовляли з Ісусом. І озвався Петро та й сказав до Ісуса: «Учителю, добре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі...» Бо не знав, що казати, бо були перелякані. Та хмара ось їх заслонила, і голос почувся із хмари: «Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!» І зараз, звівши очі свої, вони вже нікого з собою не бачили, крім Самого Ісуса. А коли з гори сходили, Він їм наказав, щоб нікому того не казали, що бачили, аж поки Син Людський із мертвих воскресне".

Молитва на День Преображення Господнього:

Боже!  У славетному Преображенні Твого Сина Єдинородного Ти свідченням стародавніх отців підтвердив був тайни віри, а в голосі з яскравої хмари Ти чудесно передвістив наше усиновлення благодаттю.  Учини нас милосердно співспадкоємцями слави з нашим  Царем і приведи нас до повноти Твоєї спадщини на небесах; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

четвер, 18 серпня 2016 р.

Екзегет Бога на землі

Ісус обявляє нам Бога, Якого ніхто не бачив, але з Яким Він розділяє Божество (Івана 1:18; 6:46). Слово «обявляти» або «виявляти» в Св. Івана 1:18 – те з якого ми маємо наше слово екзегет або екзегетика. Ісус, Богочоловік, автентичний Екзегет Бога на землі, засвідчений в Його преображенні не лише Мойсеєм і Іллею, представниками Закону та Пророків, але й заповіддю Самого Бога Отця: «Його слухайтеся!» (Матвія 17:5).
Тож  у Біблії Ісус – не просто одна з тем серед багатьох інших. Будучи Дорогою, Правдою і Життям (Івана 14:6), Він, власне кажучи – Тема і Зміст цієї святої книги від початку до кінця. «Усі пророки свідкують про Нього» (Дії 10:43). Про Ісуса свідчать Святі Писання (Івана 5:39), а отже, вони можуть зробити нас «мудрим на спасіння вірою в Христа Ісуса» (2 Тимофія 3:15). Ось чому Св. Павло «надумавсь нічого» у своїй місіонерській праці «не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'ятого...» (1 Коринтян 2:2). Павлів вірний учень, Мартін Лютер, відлунює цю думку через півтори тисячі років: «Заберіть Христа з Писань, і що в них залишиться?»

Курт Маркворт, З "Святе Писання: Книга Христова" 

середа, 17 серпня 2016 р.

Наче злива

Боже Слово і благодать - наче злива, яка переходить і не повертається туди, де вже була. Вона була в євреїв, але коли вона пішла, то пішла і тепер вони не мають нічого. Павло приніс її до греків, але знову коли вона пішла, то пішла і тепер вони мають турка. Рим і латиняни мали її, але коли вона пішла, то пішла і тепер вони мають Папу. І ви, німці, не повинні думати, що будете мати її повіки віків, бо невдячність і зневага не змусять її залишитися. Тож хапайтеся за неї і міцно тримайте її, хто лишень може.

Мартін Лютер з Трактату до радників усіх міст Німеччини, щоб вони засновували та утримували християнські школи

вівторок, 16 серпня 2016 р.

День Св. Іванни, Марії і Саломеї, жінок-мироносиць

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Іванну, Марію і Саломею, жінок-мироносиць (в деяких інших традиціях вони ще відомі як "вірні жінки"). Про відвідування цими трьома та іншими жінками гробу Ісусового в перший Великодній ранок пишуть у Євангелії Матвій (28:1), Марко (16:1) і Лука ((24:10).  Іванна була дружиною Хузи, Іродового урядника (Луки 8:3).  Марія, мати Якова (сина Алфеєвого) була однією з жінок, які вірно піклувалися про Ісуса та Його учнів від часу Його Галілейського служіння аж до розп'яття і поховання. Саломея, мати синів Зеведеївих (Матвія 27:56), приєдналася до жінок біля хреста і в принесенні пахощів до садового гробу.  Ці вірні жінки впродовж багатьох століть вшановуються Церквою, як приклади покірного та відданого служіння Господу.


Молитва на День Св. Іванни, Марії і Саломеї, жінок-мироносиць:

     Всемогутній Боже!  Твій розп'ятий і похований Син Єдинородний в гробі пробув недовго.  Дай нам радість у тих завданнях, які стоять перед нами, аби ми могли виконувати своє служіння настільки вірно, як це робили Іванна, Марія і Саломея, приносячи Тобі солодкі пахощі наших вдячних сердець, аби й ми могли побачити славу Твого воскресіння і проголошували Добру Звістку в нестримній палкості та ревності, що чиняться в нас через нашого Господа Ісуса Христа, Який воскрес і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків! Амінь.