Рости на спасіння (проповідь)

вівторок, 25 квітня 2017 р.

Нове число "Стягу"

    
Вийшло друком нове число часопису Української Лютеранської Церкви "Стяг". Вашій увазі пропоную редакторську статтю.
                      


                                         МАТЕРІ, ЯКІ ВЕДУТЬ ДО БОГА

У «Застільних бесідах» доктора Мартіна Лютера є такий запис: «Коли жінки приймають учення Євангелія, то вони набагато сильніші та ревніші, непохитніші та міцніші у вірі, ніж чоловіки. Це ми бачимо у світлий Великдень, коли Магдалина була сміливіша, ніж Петро». Віруюча жінка – благословення для сімї і для цілого народу. Не випадково в єврейського народу національність передається по матері.  Не випадково Церква урочисто святкує День матері. Адже матері не лише дітей народжують. Матері, очевидно, впливають на виховання дітей найбільше. Якщо мати віруюча і відповідальна, то вона впливає на дитину більше ніж батько, школа і суспільство.
       Ми бачимо багато таких матерів у Старому Заповіті. Вже наша праматір Єва чекала на прихід Спасителя, Який роздавить голову дияволові. У ковчег з нашим праотцем Ноєм входить його віруюча дружина і троє його синів із дружинами. Авраам має віруючу дружину Сарру. Ревека, її невістка, дбає про те, аби її син Ісак теж мав віруючу дружину. Ми бачимо віруючу, але бездітну Анну в молитвах до Господа про дитину і бачимо, як вона, вже будучи щасливою матірю, приводить свого синочка Самуїла до скинії, аби він служив Господу. Саме Самуїл стане одним із найвеличніших суддів Ізраїлю і помаже на царство Давида, за правління якого настане «золотий вік» Божого Старозаповітного народу.

Найзахопливіша історія материнства – це, звичайно, історія Діви Марії. Віруюча дівчина з племені Юдиного, нащадок Давида з Назарету, була обрана Богом на Матір Його Сина. Її глибока віра в Бога, непохитна довіра до Божого Слова, виражається покірною відповіддю на проголошення Ангела Гавриїла: «Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!» (Лк. 1:38). Про її непохитну віру в Господа, довіру до Божого Слова та звичку розмірковувати про Боже Слово свідчить і її хвала, яка починається словами: «Величає душа моя Господа, і радіє дух мій у Бозі, Спасі моїм» (Лк. 1:46), і її реакція на розповідь пастухів Різдвяної ночі: «А Марія оці всі слова зберігала, розважаючи, у серці своїм» (Лк. 2:19) і все її дальше життя.
Ми бачимо віру Саломеї, матері Апостолів Івана і Якова, і віру Марти та Марії, сестер Лазаря з Віфанії, і тих жінок, що оплакують хресну дорогу нашого Спасителя на Голгофу, і тих, що стоять під Його хрестом. І, звичайно, тих, про кого згадує у своїй бесіді доктор Мартін Лютер, з Марією Магдалиною включно. Ми бачимо вірних жінок, які часто зі своїми чоловіками активно допомогають Апостолам і виховують своїх дітей і внуків, аби ті вірно служили Христові. Так виховали Тимофія його баба Лоіда і його мати Евнікія. Це через них Тимофій, славний своєю вірністю Богові та Його Слову, отримує таку характеристику від Апостола Павла: «І ти знаєш з дитинства Писання святе, що може зробити тебе мудрим на спасіння вірою в Христа Ісуса» (2 Тим. 3:15).
Пізніше ми бачимо Моніку, матір визначного богослова Церкви, яка докладає усіх зусиль і молиться за свого безпутного сина, який пізніше стане святим або ж блаженним Августином, одним із найславетніших богословів ранньої Церкви. Ми згадуємо і сувору Маргарету, матір хлопчика Мартіна, який стане Реформатором Церкви і «Застільні бесіди» якого ми цитуємо сьогодні, і його дружину, Каті фона Бора-Лютер, віддану Церкві і Слову, і так само чудесну матір її з Мартіном дітей.
А ще ми бачимо наших віруючих бабусь і матерів, які вели нас до Церкви і до Слова, і які піклувалися про те, аби ми були віруючими, дітьми Божими. І ми бачимо наших дружин і сестер, які виховують вже своїх дітей у вірі в Христа і за яких ми дякуємо Господу, славлячи Його воскресіння і той факт, що першим про нього довідатися отримали честь жінки, ревні, сильні та непохитні у вірі. За християнських матерів і всіх віруючих жінок підносьмо наші молитви не лише в День матері, який є одним з найулюбленіших свят Церкви, але молімося за них і дякуймо Богові за них щодня.
В’ячеслав Горпинчук

четвер, 20 квітня 2017 р.

День Св. Йоганна Буґенгаґена, пастиря і реформатора

     Сьогодні ми згадуємо Св. Йоганна Буґенгаґена (1485-1558), пастиря і дякуємо за нього Господу. Йоганн Буґенгаґен народився у Померанії ( на півночі Німеччини) і завдяки Мартіну Лютеру був 1523 року призначений пастирем Віттенберґу. Отець Йоганн служив пастирем і сповідником Лютера. Він також допоміг здійснити один із перекладів Нового Заповіту та написав коментарі на Псалтир. Превелебний Буґенгаґен працював над облаштуванням Церкви на півночі Німеччини та Данії. У Данії він коронував короля й королеву, а також висвятив сімох чоловіків до єпископського служіння. [Використане джерело: "Commemorations Biographies," Lutheran Service Book, LCMS Commission on Worship].

Молитва на День Св. Йоганна Буґенгаґена, пастиря і реформатора:

Господи Церкви! Пастирю Добрий! Прийми нашу подяку за отця Йоганна Буґенгаґена, пастиря і сповідника доктора Мартіна Лютера та реформатора Церкви Данії. Благослови наші парафії вірними проповідниками та сповідниками, аби люди Твої зажди мали втіху, а Церква завжди перебувала у Твоїй істині. Заради Христа. Амінь.

середа, 19 квітня 2017 р.

Аби тривала гармонія

    
Павло навчає, що незважаючи на те, якими різними є дари та зовнішні діла, ніхто не повинен через них вважати себе добрим, ані оцінювати себе так нібито він вищий за інших.  Радше, кожна людина повинна оцінювати власну доброту своєю вірою. Віра – це те, що мають усі християни, хоча й не однаковою мірою: хтось має її більше, а інші – менше. Проте у вірі всі володіють одним і тим самим – Христом. Убивця на хресті, через віру, мав Христа в собі так само ж істинно, як Його мали Петро, Павло, Авраам, Мати Господа і всі святі, хоча його віра могла й не бути такою ж сильною. Через це хоча дари – нерівні, дорогоцінна віра – саме така. А якщо ми будемо хвалитися лише скарбами віри, а не дарами, то кожна людина повинна цінувати віру іншої людини настільки ж високо як і власну, а своїми дарами служити тому іншому, хто у вірі має однаковий з ним скарб. Тоді триватиме любляча гармонія і проста віра, і ніхто не опиратиметься на свої діла чи заслуги.

Мартін Лютер, З проповіді на 1-у неділю по Богоявленні

неділя, 16 квітня 2017 р.

Христос воскрес! Воістину воскрес!


І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з'явились при них. А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: «Чого ви шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї. Він казав: «Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня». І згадали вони ті слова Його! А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших. (Євангеліє від Св. Луки 24:4-9).

 ХРИСТОС ВОСКРЕС!  ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!

Дорогі брати і сестри!

Прийміть щирі вітання від Української Лютеранської Церкви з Великоднем! Хай наш воскреслий Господь Ісус Христос дарує завжди усім нам Свою втіху і мир, аби ми у великодній радості чекали воскресіння мертвих і життя будучого віку. Бо Христос воскрес!  Воістину воскрес!

У Христі Ісусі, нашому розп’ятому і воскреслому Господі,

Єпископ Української Лютеранської Церкви,

В’ячеслав Горпинчук

субота, 15 квітня 2017 р.

Велика Субота

Спомин про Велику Суботу охоплює спочинок нашого Господа в гробі та Його сходження в пекло. Проте сходження у пекло не є глибиною Христового пониження, а радше демонстрацією Його цілковитої перемоги над смертю. Цей день забирає нас із глибин найбільшого смутку і переводить до відлюдного місця роздумів про Христові Страждання, і до святкування перемоги, коли ми очікуємо, як у Великдень Христове воскресіння засяє у всій своїй славі.

Молитва на Велику Суботу:

Боже!  Ти вчинив, аби ця найсвятіша ніч засяяла славою воскресіння Господнього. Вбережи нас в духові усиновлення, якого Ти нам дав, аби ми оживлені в тілі та душі, могли служити Тобі у всякій чистоті; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

пʼятниця, 14 квітня 2017 р.

Велика П'ятниця

    
     Сьогодні ми святкуємо Велику П'ятницю.  Велика П’ятниця є кульмінацією Святого Тижня, але не Церковного Року, бо ми знаємо, що після Великої П’ятниці настає той день, коли смерть поступиться життю. Якби згадування Великої П’ятниці було відділено від Великодня, то ми би залишалися у наших гріхах і таким чином останнім словом Великої П’ятниці було би: «Ви – засуджені». Навіть, коли ми стоїмо біля підніжжя Хреста і розмірковуємо про плату за наші гріхи, ми збираємося тут, як діти, що примирені з Богом. На службах Великої П’ятниці Церква не залишає нас у темряві та тіні смерті, а радше наповнює нас певністю перемоги над гріхом, смертю і дияволом, вказуючи нам на кінцеву перемогу, яку ми будемо святкувати на Великдень.  А сьогодні в нас - Вечірня. Початок о 19:00.

Молитва на Велику П'ятницю:

Всемогутній Боже, благодатно поглянь на цю Твою сім’ю, за яку наш Господь Ісус побажав бути зрадженим, виданим у руки грішників і постраждати аж до смерті на хресті; Він, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

     Зі "Скарбниці щоденної молитви"

четвер, 13 квітня 2017 р.

Чистий Четвер

    
Сьогодні ми святкуємо Чистий Четвер. Цей день, найналежнішим чином стосується прикладу служіння, який показує наш Господь і також Його Заповіді любити так, як Він полюбив нас (Івана 13:14). І все ж таки, ми не повинні забувати про Заповідь, яка дана нам у Словах нашого Господа: "робіть це на спомин про Мене". Цей день, зі згадуванням про запровадження Господньої Вечері, вирізняється з-поміж решти днів Святого Тижня, як день святкової радості. Сьогодні ми святкуємо запровадження Святої Вечері на Святій Літургії о 19:00.

Молитва на Чистий Четвер:


Господи!  В чудесному Таїнстві Святої Вечері Ти залишив нам спомин про Твої страждання. Дай, аби ми так приймали священну таємницю Твоїх тіла та крові, аби плоди Твого викуплення могли виявлятися у нас весь час; бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

середа, 12 квітня 2017 р.

Молитва про матерів у час пологів

     Всемогутній, віковічний Боже і Отче!  Ти - Творець усього і благодаттю Твоєю Ти, через Сина Твого Ісуса Христа, визволив нас від гріха. Ти чиниш біль нашого людського народження святим і спасенним хрестом. Молимо Тебе, благодатний Отче, Господи і Боже, аби Ти вберігав і охороняв діло рук Твоїх. Не покидай матерів, які кличуть до Тебе у час болючих пологів, але визволи їх від усякого болю - їм на радість і на славу Твоєї доброти; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З лютеранського співаника

вівторок, 11 квітня 2017 р.

Не вільні від глибокої порочності


    Жоден святий не є вільним від глибокої порочності внутрішньої природи. Тут він мусить постійно приносити себе в жертву, умертвляючи старе оманливе «я». Павло називає це приношенням в жертву тіла, бо людина, стаючи християнином, живе більше ніж на половину духовно, а лихі нахили, які слід умертвляти, Павло приписує тілу, як нижчій, менш важливій частині людини – частині, яка ще не перебуває повністю під впливом Духа.


Мартін Лютер, З проповіді на 1-у неділю по Богоявленні

понеділок, 10 квітня 2017 р.

Деякі риси Лютеранської Церкви


    Головне джерело влади перебуває у громадах, тобто в пастиреві та інших посадовцях, і в людях з однієї і тієї самої спільноти. Право обирати пастиря належить людям, які можуть користуватися своїм правом прямо або делегувати його своїм представникам. Лютеранська Церква вважає проповідування невід’ємною частиною повної служби Божої. Все поклоніння має відбуватися зрозумілою мовою – слід задовольняти потреби серця і розуму. Все чудесне, духовне і доречне з минулого слід зберігати. Збережено церковний рік із його святами. По всьому світу, хоча і є різні національні відмінності, є також відчутна згода щодо літургійних служб в Лютеранській Церкві. Гімни співаються всіма людьми під акомпанемент органу. Клір носить виразний одяг, зазвичай чорний стихар… В Данії і Швеції на Літургії носяться також ризи, а в Швеції збережено митру і єпископський посох…


Чарльз Краут, Консервативна реформація і її богослов’я

неділя, 9 квітня 2017 р.

Проповідь на Вербну неділю

          ЦАР ПОВНИЙ СПАСІННЯ
                        (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфанії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих. І для Нього вечерю там справили, а Марта прислуговувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли. А Марія взяла літру мира, – з найдорожчого нарду пахучого, і намастила Ісусові ноги, і волоссям своїм Йому ноги обтерла... І пахощі мира наповнили дім! І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що мав Його видати: «Чому мира оцього за триста динарів не продано, та й не роздано вбогим?» А це він сказав не тому, що про вбогих журився, а тому, що був злодій: він мав скриньку на гроші, – і крав те, що вкидали. І промовив Ісус: «Позостав її ти, – це вона на день похорону заховала Мені... Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте!» А натовп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприходили не з-за Ісуса Самого, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих. А первосвященики змовилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти, бо багато з юдеїв з-за нього відходили, та в Ісуса ввірували. А другого дня, коли безліч народу, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус, то взяли вони пальмове віття, і вийшли назустріч Йому та й кричали: «Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Цар Ізраїлів!» Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано: «Не бійся, дочко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи на ослі молодому!» А учні Його спочатку того не зрозуміли були, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому. Тоді свідчив народ, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гробу, і воскресив його з мертвих.  Через це й зустрів натовп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо. Фарисеї тоді між собою казали: «Ви бачите, що нічого не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!»  (Євангеліє від Св. Івана 12:1-19)


Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!    (Филип. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, коли Київ з державним візитом відвідує глава іншої держави, то Україна виявляє йому усі необхідні почесті. Його зустрічають в аеропорту високопосадовці нашої держави.  Потім його з почесним ескортом підвозять до адміністрації Президента. А там вже його зустрічає глава нашої держави і почесна варта. Лунають гімни двох країн, на честь високого гостя стріляють гармати. А в кінці почесна варта зі зброєю в руках під звуки оркестру вшановує високого гостя урочистим маршем.

Держава вітаючи такого гостя, демонструє не лише свою повагу, але й свою власну велич, вплив і силу. Українська влада демонструє, що вона контролює цю територію і управляє цим народом, а також вберігає цей край від ворогів. Починаючи від зустрічі в аеропорту, вона також піклується про безпеку гостя і до його відльоту, вона всюди супроводжує високого гостя зі зброєю.

Так само як у супроводі озброєних людей пересувається своєю таки країною і Президент, і Прем’єр-Міністр і, очевидно, інші високі посадовці нашої держави. Ми живемо в грішному світі і це відображається на загрозах для влади з боку грішного світу і, на жаль, дуже часто – на діях самої влади.  Через це держави або ж царства цього світу опираються на силу і цю силу всіляко намагаються демонструвати не лише на полі бою, але й на різноманітних воєнних парадах.

Сьогодні ми згадуємо славний вхід нашого Царя, Ісуса Христа, до Єрусалиму. Цей день ми називаємо ще Вербною неділею, згадуючи про те, як народ, який перебував у Єрусалимі, вітав вхід Сина Божого до своєї столиці із пальмовим віттям у своїх руках. Ми наслідуємо їхній приклад, а оскільки пальми в нашій місцевості не ростуть, то ми використовуємо традиційне українське дерево – вербу.

На зустріч Христові не вийшов цар Ірод. На зустріч Христові не вийшов намісник римського імператора Понтій Пілат.  На була вишикувана почесна варта із римських воїнів, розквартированих у Єрусалимі.  На зустріч Христові не вийшли митники та всі інші урядники імперії. Як втім і не вийшли зустрічати Христа ні первосвященики, ні фарисеї.

Якби до Єрусалиму завітав сам імператор Риму, о тоді всі вони, окрім хіба що фарисеїв, вітали б його з почестями. А назустріч Христові вони не виходять. Вони в нього не вірують.  Не вірують у Христа язичники. І не вірують у Христа ні первосвященики, ні фарисеї. І ті й інші мають своїх власних богів. Саме так – фарисеї і первосвященики вірували в своїх богів. Бо коли відступаєшся від істинного Бога, то починаєш поклонятися фальшивому богові, який відповідає твоїм власним уявленням про те, яким має бути Бог. Через це не лише римляни і греки, але й фарисеї і садукеї не розуміють Христа і не розуміють природи Його Царства. Натомість вони запекло проти Христа і проти Його Царства воюють.

Ми ж знаємо Христа і разом із віруючими євреями вітаємо Його вхід до Єрусалиму. А Христа ми знаємо не через те, що ми прийшли до цього якимось власними ділами, міркуваннями чи іншими способами. Якби ми йшли до Христа таким чином, то Вербної неділі ми перебували у таборі ненависників Христа – фарисеїв і первосвящеників. Ми знаємо Христа, бо з Христом нас познайомило Євангеліє, вірніше – Господь Святий Дух, Який через Євангеліє покликав нас до Христа.

А кого познайомив із Христом Святий Дух, той знає, що найпершої Вербної неділі виконалося пророцтвом, яке Господь Святий Дух промовив через Свого пророка Захарія: «Радій вельми, о дочко Сіону, веселись, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, праведний і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, і на молодім віслюкові, сині ослиці» (9:9). Жоден юдей із тих, що перебували в Єрусалимі, не мав виправдання не вийти на зустріч своєму істинному Цареві, Синові Божому і Синові Давидовому.  Адже Господь попередив про те, де цей Цар народиться, що Він робитиме і нарешті – як Він входитиме до Єрусалиму.

І величезні натовпи юдеїв вітали Христа, Який входив у Свою земну столицю Його духовного Царства. Пророк Захарій передвіщає визначну особливість істинного Царя Юдеїв. Він – праведний і повний спасіння. В Ньому немає жодного гріха. Він наповнений спасінням і виливає це спасіння на всіх тих, хто приходить до Нього, на всіх тих, що вірують в Нього і уповають на Нього.

Світські царі можуть бути справедливими і добрими, але вони завжди мати муть гріх, бо вони – звичайні люди, яким цей Цар духовний, Ісус Христос, дав владу, аби вони служили Йому на землі, караючи зло і хвалячи добро, і  роблячи все, аби Христові люди могли «тихе й мирне життя в усякій побожності та чистості» (1 Тим. 2:2). Спасіння і вічного життя вони дати не можуть. Світські царі самі потребують Спасителя від гріха.

І цей Спаситель – Христос, Цар, Який входить у Єрусалим у покірності. Він не йде на шикарній колісниці, тогочасному еквівалентові сучасних мерседесів.  Він вїжджає на віслюкові – транспортному засобові типового єврея у ті часи. Він не йде, аби зробити євреїв незалежними, хоча багато-хто дуже хотів визволитися від римського іга. Він не входить у Єрусалим, аби зробити євреїв могутніми, а багато-хто з них мріяв про те, що Месія дасть їм владу над іншими народами.

Він не входить у Єрусалим, аби зробити євреїв багатими, хоча багато-хто, як Юда Іскаріотський, очікував від Христа саме багатств цього світу, і їжі, і напоїв, і здоров’я. І цей світ, який не бачить далі плоті, мирський світ, не знає Христа, не розуміє Христа і Христа Царя не вітає.

Він не може Його вітати, бо навіть багато з тих помиляються, хто вітають Ісуса, Який входить до Єрусалиму. Вони вітають Його не з тієї причини, з якої Він до Єрусалиму входить. Бо Він – винятковий Цар, особливий Цар, унікальний Цар. Він – Цар праведний. Він – Цар повний спасіння. І Він – Цар покірний.

            Він входить у Єрусалим, аби завершити ту місію, з якою Він прийшов у цей світ – спасти нас від наших гріхів і повернути нас до раю – дати нам вічне життя у Божому Царстві. Це можуть бачити всі, в кого відкриті Духом очі і хто чує Слово Боже, яке свідчить про Христа-Царя і винятково про Нього. Бо для нашого спасіння і вічного життя немає нікого важливішого крім Нього.

            Цар Ісус заходить у Єрусалим, аби тут бути зрадженим і виданим у руки язичників і бути принесеним у жертву за гріхи всього світу. Невинний за винних. Невинний настільки і відданий Богові та Божому народові настільки, що навіть язичницький правитель вмиває руки і наказує прибити на Його хресті табличку «Ісус Назарянин, Цар Юдейський». Більшість юдеїв цього, на жаль так і не зрозуміли і не розуміють, чекаючи на вигаданого царя, який принесе їм ті скарби, якими вони захоплюються – мирські скарби.

            Але Цар Ісус, Якого вітає Єрусалим, що потім зрадить і видасть Його на хрест, не залишився у гробі, а воскрес. І вознісся на небеса. І, перебуваючи по правиці Отця, дарує всім Своїм підданим, тобто всім віруючим в Нього, неймовірні скарби. Ці скарби – скарби небесні і той, хто їх має, той має вічне життя.

            Ці скарби – прощення гріхів, виправдання, праведність Христова. Аби ми могли ці скарби збирати, наш Цар зодягнув нас у Себе – Він зробив це у водах Хрищення.  Там ми одягнулися у Христа, Який на хресті Своєю святою і дорогоцінною кров’ю обмив нас від усякого гріха, усякої неправедності і нечистості, аби ті, що христяться у Нього і вірують в Нього, були праведними, а отже чистими і досконалими в очах Божих.

            Ми поєдналися з цим чудесним Царем у нашому Хрищенні. Ми залишаємося поєднані з Ним через нашу віру, яка слабне без Євангелія і яка від Євангелія зміцнюється. Ми поєднуємося із цим Царем, коли підходимо до Його Столу щонеділі і щоразу, коли Він запрошує нас кажучи: «Прийміть, споживайте, це – тіло Моє, що за вас ламається. Пийте з цієї чаші, це – кров Моя Нового Заповіту, що за вас і за багатьох проливається на прощення ваших гріхів».

Відвертаючи увагу від скарбів світу і привертаючи нашу увагу до скарбів небесних Він каже: «Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня. Бо тіло Моє то правдиво пожива, Моя ж кров то правдиво пиття. Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому» (Ів. 6:53-56).

Кожен, хто вірує в Христа; кожен, хто причащається Ним у вірі; кожен хто уповає на Христа, житиме в Його Царстві повіки віків. Тож вітаймо сьогодні, любі брати і сестри, Христа Царя разом із усіма віруючими, співаючи нині і завжди: «Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Цар Ізраїлів!»  Прийди, Господи Ісусе! Амінь.

Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь (Филип. 4:23).

субота, 8 квітня 2017 р.

Як проповідувати про Страсті Христові


     Проте понад усе, ми мусимо пильно зауважити головну річ у проповідуванні про Страсті Христові – ми, звичайно, не повинні нехтувати цим або його пропускати!– а саме: основу та кінцеве значення Христового страждання. Це – вкрай важливо, якщо ми хочемо зберегти чітке і правильне розуміння відмінності між стражданням нашого Господа Ісуса Христа та стражданнями віруючих. Бо там, де диявол не нападає на цю оповідь або не приводить людей до цілковитого забуття про неї, там він відбирає плід і благословення Страстей Христових настільки, що хоча люди чують оповідь і знають її, вони не отримують з цієї оповіді жодної втіхи.


Мартін Лютер, З першої проповіді на Святий Тиждень, Події у Гетсиманії,

пʼятниця, 7 квітня 2017 р.

Благовіщення

    
Сьогодні ми святкуємо Благовіщення Св. Діві Марії - день, коли архангел Гавриїл звістив Діві Марії з Назарету, з роду Давидового, про те, що в неї народиться Спаситель. Цей день - початок воплочення вічного Сина Божого та день, коли настало виповнення часу - "Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Законом,  щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли" (Гал. 4:4, 5).  Рання Церква святкувала Благовіщення і Розп'яття Господа в один і той самий день.  Ми в цей день дякуємо Господу за величне чудо воплочення нашого Викупителя-Христа та просимо в Господа, аби й ми могли повторювати в повному покладанні на Господа, приклад віри Св. Діви Марії, яка сповідує свою покору Слову Божому: "Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!" (Євангеліє від Св. Луки 1:38). 

Молитва на свято Благовіщення:

Отче Небесний! Благаємо Тебе виливати на нас благодать Твою, аби ми дізнавшись про воплочення Сина Твого, Господа нашого, Ісуса Христа з послання ангела, хрестом Ісусовим і страстями Його були приведені до слави воскресіння; через нашого Господа Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.