понеділок, 10 грудня 2018 р.

Де є віра – там є Святий Дух


Твоє спасіння не залежить від того факту, що ти віруєш у те, що Христос – Спаситель благочестивих, але від того, що ти віруєш, що Він – Спаситель для тебе і став твоїм Спасителем.
Така віра створить у тобі любов до Христа і радість у Ньому, і добрі діла слідуватимуть у природний спосіб. Якщо ж вони не слідують, то віри точно не має, бо де є віра – там є Святий Дух, і там Він мусить творити любов і добрі діла.
Мартін Лютер, з проповідей

неділя, 9 грудня 2018 р.

Проповідь на 2-у неділю Церковного новоліття

                            
            ОДНОДУМНІ ЗА ІСУСОМ ХРИСТОМ
     (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

А все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писання ми мали надію. А Бог терпеливости й потіхи нехай дасть вам бути однодумними між собою за Христом Ісусом, щоб ви однодушно, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа. Приймайте тому один одного, як і Христос прийняв нас до Божої слави. Кажу ж, що Христос для обрізаних став за служку ради Божої правди, щоб отцям потвердити обітниці, а для поган – щоб славили Бога за милосердя, як написано: «Тому я хвалитиму Тебе, Господи, серед поган, і Ім'я Твоє буду виспівувати!» І ще каже: «Тіштесь, погани, з народом Його!» І ще: «Хваліть, усі погани, Господа, виславляйте Його, усі люди!» І ще каже Ісая: «Буде корінь Єссеїв, що постане, щоб панувати над поганами, – погани на Нього надіятись будуть!» Бог же надії нехай вас наповнить усякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагатились надією, силою Духа Святого! (Римлян 15:4-13).

            Улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!  (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, «всякому городу нрав і права, всякий імієть свій ум голова», писав свого часу наш славетний філософ Григорій Савич Сковорода.  Ми часто чуємо подібну думку ще й у такому викладі «Скільки голів – стільки думок». Таке враження, що цей мирський принцип засвоїли також чимало церков, які роблять публічні заяви, які дуже різняться за підходами до одного і того самого питання, одного й того самого явища.

Часом християни розгублюються і питаються: «Як таке може бути? Як може той або інший священик чи єпископ говорити протилежні речі про одну й ту саму річ?» Як можуть, наприклад, одні конфесії засуджувати корупцію, а інші конфесії вдавати наче нічого страшного в хабарництві та розкраданні народних коштів немає? Або як, наприклад, одні християни говорити, що перелюб і блуд – зло, а інші робити заяви про те, що вони не повинні про це робити якогось судження?

Або ще одне питання. Як можуть одні християни говорити про те, що світ створено за шість реальних днів, а інші вже навіть у своїх катехізисах пишуть, що Бог міг використати еволюцію для створення світу?  І нарешті ключове питання – питання про те, як ми спасаємось, як ми маємо виправдання і вічне життя. Чому така кількість християн наполягають на тому, що для спасіння треба обов’язково робити добрі діла, а інші, і ми, зокрема, наполягаємо на тому, що ми виправдовуємось самою вірою в Христа, без якихось добрих діл з нашого боку?

Звідки така кількість різних думок? Відповідь полягає в тому, чи людина, яка заявляє про те, що вона християнин, а тим більше християнський проповідник і провідник Божого народу – чи вона однодумна з Христом? На жаль дуже часто буває, що багато тих, що називаються християнами і навіть називаються проповідниками, пастирями і єпископами, Христового розуму не мають, а свій розум видають за Христів, власні думки – за думки Духа Божого. І така безліч люду стає фальшивими учителями і фальшивими пророками.

А потім, об’єднавшись у величезні структури, мега-церкви, вони всі докоряють тим, хто не з ними, що ті, хто не з ними вони буцім-то виступають проти слів Христа, які кличуть нас до єдності. Сьогодні Господь Святий Дух через Апостола Павла потішає нас і навчає нас про істинну єдність, яку мають істинні віруючі, Божі діти.

Він каже: «А все, що давніше написане, написане нам на науку, щоб терпінням і потіхою з Писання ми мали надію».  Він кличе нас мати надію не з передань, не з якихось особливих об’явлень і видінь, а з Писання, тобто зі Слова Божого – з Біблії.  За часів Св. Павла вже була маса різних передань. Але він ніколи не ставив їх на один рівень із Писанням. Навпаки, він називав передання тим, чим вони були і залишаються: «байки та на безкінечні родоводи, які радше спричиняють сварки, ніж Боже утвердження у вірі» (1 Тим. 1:4). А ще він наказує своєму учневі Титові: «Докоряй їм суворо, щоб у вірі здорові були, і на юдейські байки не вважали, ані на накази людей, що від правди відвертаються» (Тит. 1:13, 14).

Натомість Святий Дух кличе нас, аби ми мали надію з Писання, тобто, щоб ми лише з нього черпали нашу науку, і щоб лише, з нього виводили наше християнське вчення і наші проповіді. Бо всі Писання, від Буття і до Об’явлення свідчать про нашу істинну надію – про Ісуса Христа, Сина Божого і Сина Людського. 

Ця надія вас, любі брати і сестри, ніколи не засоромить. Бо те, що мало засоромити вас перед Богом – те, що мало відібрати від вас вічне життя, Ісус забрав від вас. Він перебрав усе те на Себе. На Нього Бог поклав усі до одного ваші гріхи і провини – їх Господь Христос поніс на Голгофський хрест. На Ісуса були покладені усі гріхи Адама і Єви, наших прабатьків, Авраама і Сарри, Йосипа і Марії, Петра і Павла, гріхи усіх євреїв і усіх язичників, гріхи усіх людей – ваші і мої гріхи. 

Син Божий і Син Людський приніс Себе у жертву за всі гріхи.  «Оце Агнець Божий, що на себе гріх світу бере» - було посланням надії, непохитної впевненості для юдеїв, що приходили христитись у Йордані від Івана Христителя і це послання надії, непохитної впевненості для нас. І таким воно буде для всіх поколінь людей, що житимуть до повернення у славі Христа розп’ятого і воскреслого. Він живе посеред нас. Ми чуємо Його Слово, ми причащаємось Його істинними тілом і кров’ю у Святій Вечері. Христос – посеред нас, утішаючи нас, навчаючи нас і нас покріпляючи.

У нас можуть бути дуже складні обставини. Наша країна веде війну не лише проти ворога зовнішнього, але й не меншу жахливу війну проти корупції, яка, за висловом Шевченка, кров із України, як воду точить. Нашу церкву тиснуть і переслідують вороги хреста Христового. У нас бувають хвороби і різні нещастя. Але коли є Христос з нами, і в нас, то нашій терпеливості не має меж, бо наш Бог – Бог терпеливості і всякої втіхи. 

Він нам наче каже: «Не бійся. Все, що ти бачиш довкола себе, усі ці грізні події, страхи, знущання нечестивців із Божих людей і навіть те, що можновладці дивляться на все це крізь пальці – все це відбувається тут, бо Я це допустив. Я їх випробовую і даю їм нагоду покаятися, і прийти на допомогу вам, Моїм любим дітям. Бо Я не хочу, аби вони померли нерозкаяними у фальшивій самовпевненості і навіки опинилися у вічних муках аду. 

А вас Я таким чином зміцнюю і Я радію, коли ви ближче горнетеся до Мене. Бо лише Христос, є ваша втіха, Слухайтеся Його і думайте, як Він.  Хай усі бачать ваше однодумство». А як нам мати це однодумство?  Однаково думають ті, що мають один і той самий розум. І ми маємо такий розум. Усі віруючі християни мають цей розум. Апостол Павло сповідує: «Ми маємо розум Христів!» (1 Кор. 2:16).

Ось як ми можемо бути однодумні – маючи розум Христів. Ми маємо розум Христів тоді, коли Христос живе у нас, а ми живемо в Ньому. А ми тоді перебуваємо у Христі, тоді ми Його учні і тоді ми маємо Його розум, коли перебуваємо у Його Слові, як Він Сам каже нам: «Як у Слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!» (Ів. 8:31, 32)

Коли перебуваємо у Христовому Слові, тоді ми знаємо правду, тоді ми про цю правду думаємо і тоді ми цю правду сповідуємо. І тоді ми славимо не наші власні діла, не святих і не Діву Марію, а славимо Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа. Ми славимо Бога Отця, бо «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне. Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся. Хто вірує в Нього, не буде засуджений» (Ів. 3:16-18).

В цьому однодумність духовних людей, дітей Божих, християн – славити за своє спасіння тільки Бога. Усю честь і поклоніння, і хвалу віддавати тільки Богові. Той, хто вірує в Христа, по іншому діяти не може. Бо він так вірує, і він так тепер мислить – такі його думки, і такі його слова сповідання. Ми славимо Бога й Отця нашого Господа Ісуса Христа за спасіння і за грядуще воскресіння, яке настане у день повернення нашого Господа Христа у славі – у той день, який ми ще називаємо Останнім Днем і на який ми чекаємо, молячись «Прийди, Господи Ісусе».

Бо наш Господь Христос уже прийняв нас до Божої слави. Він забрав нашу неславу, обмив її Своєю святою і невинною кров’ю і нас, вибілених кров’ю Ягняти Божого, приняв до слави Божої, до праведності, до вічного життя. Вхід до цієї слави – лише через Нього. І не грає ролі, чи хтось жив до Христа, живе нині чи житиме після нас – вхід до вічного життя і до слави Божої – винятково через Божого Сина.  

Для тих, що жили до Христа, Ісус став слугою правди, аби підтвердити юдеям усі обітниці, які давав їм Бог і навіть більше – ті обітниці виконати. А нам, язичникам, виявити Боже милосердя. Адже ми не мали Писання, ми не мали правди, але Бог Син приніс Себе у жертву за все людство – і за юдеїв, і за язичників. Адже ми всі – нащадки Адама і Єви, і всі ми однаково згрішили і однаково потребуємо одного й того самого Спасителя – Ісуса Христа, Сина Божого.

І ми сьогодні радіємо зі спасіння євреїв, які вірують у Христа і ми приймаємо їх як своїх рівноправних братів у Господі. І славимо Бога, що Він змилосердився над нами ще від створення світу і про це Своє милосердя до поган і про грядуще спасіння нас у Христі нагадував через юдейських пророків. Сьогодні Апостол Павло наводить нам чотири пророцтва. 

Перше пророцтво – із Псалма 18: «Тому я хвалитиму Тебе, Господи, серед поган, і Ім'я Твоє буду виспівувати!» Сьогодні серед поган Ім’я Господнє вихваляється і виспівується більше ніж серед євреїв. Друге пророцтво із Книги Повторення Закону (32:43). Ми тішимось із єврейським народом, зокрема з тими, хто залишився вірним Божому Слову і сповідує Христа своїм Спасителем. Ми славимо Бога за Його милосердя і за втіху, що ми її маємо в Божому Сині.

Третє сьогоднішнє пророцтво – знову з Псалтиря (117:1). «Хваліть, усі погани, Господа, виславляйте Його, усі люди!» - кличе нас Псалмоспівець, а ми, звісно, хвалимо Господа, адже Він здобув для нас спасіння, Він викупив нас від гріха, від влади смерті і сатани, і подарував нам прощення гріхів, виправдання і вічне життя.

А четверте, останнє пророцтво, про яке згадує сьогодні Апостол Павло взято з книги Св. Пророка Ісаї (11:10): «Буде корінь Єссеїв, що постане, щоб панувати над поганами, – погани на Нього надіятись будуть!» Христос панує над нами, як і над євреями – служачи нам у Своїй благодаті, невимовній і незаслуженій любові Бога до нас, Його тепер любих дітей. І це Він через Своє Слово наповнює вас, любі брати і сестри, усякою радістю й миром у вірі, щоб ви збагатились надією, силою Духа Святого! Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь.

субота, 8 грудня 2018 р.

Любов - не вдячність


На відміну від вдячності, любов не постає з якогось розрахунку. Діти не навчаються любити матір, рахуючи кількість зготованих страв, полагодженого одягу і такого подібного, а потім, відповідно до цього, вимірюють власні почуття. Вони люблять без свідомої причини просто через те, що їх полюбили ще задовго до того, як вони дізналися про любов. Так само й наш Небесний Отець у нашому новому народженні чи наверненні обнімає нас у Своїй любові, з якої Він надприродною природністю і спонтанністю розпалює нашу невелику любов у відповідь.
Курт Маркворт, «Святе Писання: Книга Христова»

пʼятниця, 7 грудня 2018 р.

День Св. Амвросія Медіоланського, пастиря і автора християнських гімнів

    
Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Амвросія Медіоланського, пастиря та автора християнських гімнів. Він народився 340 року по Різдві Христовім у Трірі і став одним із найвеличніших латинських учителів Церкви (разом із Августином, Єронимом і Григорієм Великим). Св. Амвросій написав багато гімнів, найвідомішим з яких є Veni, Redemptor Gentium ("Спасителю народів, прийди").  Його ім'я також пов'язане з амвросіанським розспівом, який використовувала Церква в міланській провінції. 
     Маючи посаду світського губернатора, Амвросій намагався примирити християн у Мілані, що були поділені на фракції, між якими весь час точилися суперечки.  Коли 374 року по Р. Х. мав бути обраний новий єпископ, то хтось із натовпу вигукнув: "Амвросій - єпископ!"  А все зібрання таку ідею підтримало. 
    Така підтримка Амвросія, 34-річного чоловіка, який на той час вивчав Катехізис, привела до того, що 20 грудня він був охрищений, а потім висвячений на єпископа Міланського.  Будучи сильним захисником віри, Амвросій переконав римського імператора Ґратіана заборонити 379 р. по Р. Х.  аріанство на Заході. Наступник Ґратіана, Феодосій також, через спонукання Амвросія, чинив публічний опір аріанській єресі. Помер Св. Амвросій у Велику П'ятницю, 4 квітня 397 р. по Р. Х. Будучи мужнім учителем і музикантом, він підтримував правди Божого Слова.

Молитва на День Св. Амвросія Медіоланського, пастиря і автора християнських гімнів:

Боже!  Ти дав слузі Твоєму, Амвросієві, благодать красномовно та у силі проголошувати Євангеліє.  Будучи єпископом великої громади в Мілані, він безстрашно терпів зневагу заради Твого Імені. Милосердно дай таку досконалість у проповідуванні і вірності Слову Твоєму всім  пастирям і єпископам, щоби народ Твій причащався божественною природою; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

четвер, 6 грудня 2018 р.

Молитва за сім'ї тих, що перебувають на службі

       
     Господи! Боже народів і Правителю усього видимого і невидимого! До Твого престолу мудрості, благодаті і праведності, підношу молитву за душі тих сімей , які розділені покликанням нашого народу до служби українському народові. Допоможи їм пристосуватися до становища, в якому вони перебувають, аби вони також знали, що Ти перебуваєш поряд з кожним з них у той час, коли вони відділені одне від одного.
     Вбережи їх у спасенній вірі і навчи їх завжди опиратися на Тебе. Благослови їх, аби ніхто з них не сумнівався у Твоєму захисті і Твоїй покрові і дай, аби вони щодня довірялися Тобі та Твоїм всемогутнім рукам до того часу, поки вони об'єднаються знову, аби служити Тобі одним серцем і однією душею до кінця днів, через Ісуса, нашого улюбленого Спасителя. Амінь.

Мій молитовник

День Св. Миколая, єпископа Мир Лікійських

Сьогодні ми дякуємо Господеві за Св. Миколая, єпископа з Мир Лікійських (на території сучасної Туреччини).  З багатьох святих, які згадуються Християнською Церквою, Св. Миколай (упокоївся 342 р. по Р. Х.) – один із найбільш відомих. Св. Миколай у багатьох країнах асоціюється із благодійністю, бо часто виявлявся справжнім другом тих, що перебувають у горі або біді.  Голандці називають Св. Миколая Сінте Клаас, звідси Санта Клаус в англійській та інших мовах, а також досить успішна й нині радянська мімікрія - Дід Мороз, яким атеїсти намагалися замістити реального християнського єпископа - благодійника - Св. Миколая.  
      Ми особливо вдячні Господу за життя цього святого, який виявив наполегливість у захисті Слова Божого на Нікейському Соборі (сцена з того славного Собору та Св. Миколаєм зображена у Надбрамній Церкві Св. Трійці в Києво-Печерській Лаврі) та благочестивому християнському житті піклування про інших. Сьогодні чудова нагода подякувати Богові за цього єпископа і самому допомогти бодай одній людині, яка має гірше становище за нас. 

Молитва на День Св. Миколая, єпископа Мир Лікійських:

     Всемогутній Боже!  Ти наділив Свого слугу Миколая з Мир Лікійських любов'ю і відданістю до Твого Слова та невпинним даром благодійництва.  Подаруй Твоїй Церкві благодаті ставитися у щедрості та любові до дітей та всіх бідних і згорьованих, а також ставати на захист тих, що не мають помічника, а особливо за тих, кого мучать сумніви або горе.  Просимо це заради Того, Хто віддав Своє життя за нас, Твого Сина, нашого Спасителя, Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

середа, 5 грудня 2018 р.

Все, що чиниться у Хрищенні

    
Все, що чиниться у Хрищенні, чиниться Святим Духом, через Слово, з водою, у віруючій душі.

Чарльз Краут, Консервативна Реформація

вівторок, 4 грудня 2018 р.

День Св. Івана Дамаскина, богослова та автора гімнів


     Сьогодні ми дякуємо Господу за святого Івана Дамаскина (675-749 р. р), великого упорядника православних сповідань і останнього великого грецького богослова. Будучи уродженцем Дамаску, Іван покинув впливову посаду на ісламській державній службі, щоб присвятити своє життя християнській вірі.
      Приблизно 716 року Господнього він вступив у монастир поза Єрусалимом і був висвячений на священика. Коли візантійський імператор Лев Ісавр 726 року Господнього видав постанову, яка забороняла ікони (образи), Іван такій постанові вчинив опір. У своїх Апостольських бесідах він доводив легітимність шанобливого ставлення до образів, що принесло йому пізніший осуд від Іконоборчого Собору 754 року Господнього.
     Іван також писав праці на захист православної віри проти сучасних єресей. До того ж він був обдарований автор гімнів і зробив свій внесок у літургію Візантійських церков. Його найбільша праця - Джерело мудрості, стала масивною збіркою істин від попередніх християнських богословів, що покривала практично кожну доктринальну тему. Підсумок Іваном Дамаскином православної віри залишив тривалий слід і в Східній, і в Західній Церкві.

Молитва на День Св. Івана Дамаскина, богослова та автора гімнів:

Господи!  Через Свого слугу Івана Дамаскина Ти у силі проголошував таємниці правдивої віри. Зміцни нашу віру, аби ми могли сповідувати Ісуса правдивим Богом і правдивою людиною, співаючи хвалу воскреслому Господеві, щоби силою Його воскресіння, ми також могли отримати радість вічного життя; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

понеділок, 3 грудня 2018 р.

Молитва на вечір понеділка

    
     Боже любові та милосердя! Цього вечора я покірно благаю Тебе заради Ісуса Христа простити мені сьогоднішні мої провини. Я визнаю, що інколи чиню так, як не хочу робити, а інколи - навпаки не виконую того, що повинен був би зробити. Помилуй мене! Зішли Духа Твого Святого, щоб я міг зростати в благодаті та пізнанні Ісуса Христа, мого Спасителя. Допоможи мені наповнюватись тим, що догоджає Тобі.
     Дякую Тобі за моє здоров'я, яким Ти благословив мене, аби я міг працювати. Згадай, Господи, усіх, на кого тисне хвороба і всіх тих, що перебувають у скорботі. Подай у серця їхні цілющий бальзам Твоїх обітниць. 
   Нехай мирний сон буде в мене цієї ночі і, якщо на це воля Твоя - розбуди мене зранку у тілі та душі, що мали добрий відпочинок. А коли настане моя остання ніч на цій землі, то дай побачити досконалий день Твій у вічній славі. В Ім'я Ісуса. Амінь.

Мій молитовник

неділя, 2 грудня 2018 р.

Проповідь на 1-у неділю Церковного новоліття


   
ПАГІНЕЦЬ СПРАВЕДЛИВОСТІ

                         (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Ось дні настають, – говорить Господь, – і Я виповню добре те слово, що Я провіщав про Ізраїлів дім і про дім Юдин: тими днями та часу того Я Давидові зрощу Пагінця справедливости, – Він буде чинити на землі правосуддя та праведність! Юда буде спасений в тих днях, а Єрусалим буде жити безпечно, і його будуть кликати так: «Господь – наша праведність!» (Єремії 33:14-16).

            Улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!  (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, за днів Єремії його рідний край, Юдея, доживала останні дні саме як незалежна країна. Більшості юдеїв здавалось, що нічого страшного не відбудеться, що вони вистоять у війні проти чужинців. Тож вони нехтували словами Господнього докору.

А Він промовляв до Юдеї: « Твої діти Мене полишили, і присягаються тим, хто не Бог. Я їх нагодував, а вони чужоложать і натовпом ходять до дому блудниці, волочаться, мов жеребці відгодовані: кожен ірже до жони свого ближнього... Чи ж оцього Я не покараю? говорить Господь. І хіба над народом, як цей, не помститься душа Моя? Зберіться на мури його та й понищте, але не вчиняйте кінця їм! Усуньте підпори його, бо вони – не для Господа, бо зраджуючи, Мене зрадив Ізраїлів дім та дім Юдин, говорить Господь. Вони відцуралися Господа та говорили: Немає Його, й зло не прийде на нас, ні меча, ані голоду ми не побачимо! А пророки поробляться вітром, і немає в них слова Господнього, отак їм пороблено буде!...» (Єр. 5:7-13).

«Серце в народа цього неслухняне та непокірне, відпали вони та й пішли.  І не сказали вони в своїм серці: Біймося ж Господа, нашого Бога, який дає дощ, дощ ранній та пізній часу його, стереже нам уставлені тижні для жнив. Ваші провини оце відхилили, а ваші гріхи від вас стримали цеє добро. Бо в народі Моєму безбожники є, чигають вони, немов той птахолов, вони сітки розставили, хапають людей... Як клітка, наповнена птахами, так доми їхні повні омани, тому повиростали та збагатились вони! Потовстіли вони та погладшали, переступають також міру злого, справедливо вони не судили сирітського суду, і мають поводження! і не помагають убогим у їхній справі. Чи ж оцього Я не покараю? говорить Господь. І хіба над народом, як цей, не помститься душа Моя? Чудне та страшне стало в краї: пророки віщують неправду, при помочі їхній панують священики, і народ Мій оце так кохає! І що зробите ви, як кінець тому прийде?» (Єр. 5:23-30).

А кінець для Юдеї стрімко наближався. Дещо далі читаємо такі слова пророка про те, що незабаром станеться із юдеями: «Схоплені будуть чоловік із жінкою, старий із віджилим літа, і дістануться іншим доми їхні, теж поля та жінки... Бо Я руку Свою простягну на мешканців цієї землі, говорить Господь» (Єр. 6:11, 12).  Страшні гріхи відступництва від Бога, страшний суд, який змушений проголошувати Божий пророк на свій рідний народ – стародавній народ, нащадків Авраама. Цей народ має Писання і славну історію з Мойсеєм і Давидом.  Але за власне відступництво, за свої гріхи і за своє невірство, змушений буде втратити свій рідний край, свободу і стане знову народом невільників у чужому краю.

            Ізраїль, колись квітучий край, даний люблячим Богом Своєму вибраному народові, стане наче вирубаний і спалений ліс. Ізраїль, обраний народ Божий, зазнає величезних втрат і блукань на чужині так, що юдеї співатимуть: «Над річками Вавилонськими, там ми сиділи та й плакали, коли згадували про Сіона! На вербах у ньому повісили ми свої арфи, співу бо пісні від нас там жадали були поневолювачі наші, а веселощів наші мучителі: Заспівайте но нам із Сіонських пісень! Як же зможемо ми заспівати Господнюю пісню в землі чужинця? Якщо я забуду за тебе, о Єрусалиме, хай забуде за мене правиця моя! Нехай мій язик до мого піднебіння прилипне, якщо я не буду тебе пам'ятати, якщо не поставлю я Єрусалима над радість найвищу свою!... Пам'ятай же, о Господи, едомським синам про день Єрусалиму, як кричали вони: Руйнуйте, руйнуйте аж до підвалин його!...» (Пс. 136:1-7).

            Все перетворилось на руїну і спустошення… Любі брати і сестри, страшні слова Божого суду, буває стосуються і нас особисто, нашого життя, бо ми всі згрішили. І Божий суд на грішників – гірший, ніж на країни і народи.  Адже заплата за гріх – смерть (Рим. 6:23). А потім вічні муки в аду. А в аду немає ні амністії, ані дострокового звільнення. Бо, як відповів був Авраам, нерозкаяному багатому «Поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти – до нас» (Лк. 16:26).

            Яким чудесним є сьогоднішнє послання для Юдеї, що ось-ось має бути спустошена і для всіх розкаяних грішників, які визнають, що нічого для власного спасіння вчинити вони не можуть. Господь каже: «Ось дні настають, – говорить Господь, – і Я виповню добре те слово, що Я провіщав про Ізраїлів дім і про дім Юдин: тими днями та часу того Я Давидові зрощу Пагінця справедливости». 

            Це послання не для зухвалих і тих, що залишаються у гріхах. Це послання – не для самоправедних і усіх тих, що вважають, що спастися вони можуть власними ділами або лише при якісь помочі Бога. Це послання – для тих, хто втратив усяку надію на спасіння поза Богом. Це послання для тих, хто визнає свої гріхи і розуміє, що Бог мусить гріх покарати. Це послання – для вас, любі розкаяні грішники.

            Господь каже, що Він ніколи не скасовує даного Ним слова. Це ми можемо бути «господарями» слова – слово давати і слова забирати назад. Але не Бог. Він був обіцяв, що з Давидового дому вийде Цар, Спаситель світу, царюванню якого не буде кінця. І ось, Він через пророка Єремію, напередодні великого спустошення дому Давидового, обіцяє, що з викорчуваного виноградника, вийде Пагінець справедливості. Господь каже, що той Пагінець не зявиться сам по собі. Господь каже, що Він Сам виростить той Пагінець.

            Тут Бог говорить про Свого Єдинородного Сина. Не люди виростять Його, а виростить Його Сам Бог, тобто цей Пагінець буде мати божественне походження. Бог тут говорить про Ісуса Христа, Який «тіло прийняв від Духа Святого і Діви Марії, і стався людиною». «Від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!» – співає про Христа Псалмоспівець.

            Господь наче каже: «Всі ваші діла, всі ваші зусилля – марні. Вони ведуть лише до спустошення. Але навіть серед великої руїни, серед жахливого корчування виноградника і Церкви, Я Сам зрощу Мого Єдинородного Сина, мого Пагінця справедливості, Який є вашим Спасителем, коли ви покидаєте всі інші дороги до спасіння, коли ви каєтесь у ваших гріхах і віруєте в Нього». 

            Всі інші люди, які народжуються і помирають, цієї справедливості не мають. Навіть, якщо в них є бажання когось спасти, вони не мають ні сил, ні святості це здійснити. Вони навіть самі себе спасти не можуть, бо потрапляють під суд Божої справедливості, яка залишається незмінною – заплата за гріх – смерть. 

            Але Пагінець, зрощений Богом, Ісус Христос – зовсім інший. Він – істинний Бог та істинна людина водночас. Він – Пагінець справедливості народжений у Віфлеємі, бо Він може виконати справедливість Божу. Господь через Єремію називає те, що має статись «добрим словом», тобто доброю новиною – Євангелієм. І це воістину добре слово і для юдеїв за днів Єремії, і для нас. Бо і вони, і ми народились у гріхах і ради собі самі з гріхами дати не можемо. Але є Пагінець справедлвості, Який, як далі проповідує Єремія «буде чинити на землі правосуддя та праведність!»

            Тут Єремія говорить про особливе правосуддя і про особливу праведність – про правосуддя Боже і про праведність Божу. Коли ми чуємо слова «Боже правосуддя», то ми можемо налякатись і правильно зробимо, бо ми – грішні, а Бог святий. Але перед цим Бог був сказав, що Він виконує добре слово. 

            І ця справедливість, яку чинить Пагінець справедливості, Ісус Христос – добра і благодатна. «Бо Бог не послав Свого Сина на світ, щоб Він світ засудив, але щоб через Нього світ спасся» (Ів. 3:17). Правосуддя, яке чинить Пагінець правосуддя, Ісус Христос – божественне і вчинити це правосуддя міг лише Він, Богочоловік в одній Особі. 

            Ми всі згрішили. Ми всі скоїли злочини проти Бога і проти наших ближніх, навіть якщо вони не потрапляють під якусь статтю, наприклад, Кримінального кодексу України. Бо всякий гріх, не лише явний, але й таємний, не лише вчинок, але навіть слово і думка, заслуговують на єдину кару Божу – смерть тимчасову і вічну. Але Ісус Христос чинить божественну справедливість.

            Він забирає усі наші провини, усі наші гріхи на Себе. І Він несе їх на Голгофський хрест. Він несе їх на хрест, аби там відбути страшні муки і понести нами заслужене покарання. Він забирає всі наші гріхи, аби на Нього, на Христа, на Сина Божого, вилився весь Божий гнів за кожен наш недобрий учинок, кожне погане слово і кожну лиху думку. Ось який це Пагінець справедливості! Він стає на наше місце, Він несе наш гріх. Він зазнає страшної кари на нашому місці і замість нас! На хресті Ісус засуджений за нас. А ми заради Нього – прощені.

            Пагінець справедливості, Ісус Христос чинить праведність, каже Єремія. Ми були неправедні. Але оскільки Син Божий помер за нас і воскрес для нашого виправдання, то тепер Його праведність стає нашою. Як Христова праведність стає нашою? Через віру в Христа. Коли ми віруємо в Христа, тоді Христова праведність зараховується нам і ми тоді рахуємось вже не грішниками, а праведниками. Ми виправдані самою вірою в Христа. 

В нас самих іншої праведності немає. Наша вроджена праведність – вся вкрита гріхами. Однак, коли ми віруємо в Христа, тоді ми маємо Його праведність. Коли ми віруємо в Христа, тоді Христос – наш, а ми – Христові. Єремія продовжує: «Юда буде спасений в тих днях, а Єрусалим буде жити безпечно, і його будуть кликати так: «Господь – наша праведність!»

Коли Апостоли проповідували Євангеліє в День Пятидесятниці, то на Юду зійшло спасіння. Адже тоді тисячі юдеїв увірували в Ісуса Христа, Пагінця справделивості, і ще більше юдеїв вірували через проповідь Апостолів так, що юдейський провід заарештовував проповідників Євангелія. Апостол Петро переслідникам Церкви сміливо звіщав про Христа: «І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали» (Дії 4:12).

Христос Господь – Праведність наша. Ви зодягнулися у цю праведність, коли були охрищені в Христа. Ви маєте цю Праведність, коли віруєте в промовлене Христове Слово. Ви причащаєтесь цією праведністю, коли споживаєте істинне Христове тіло і п’єте Його істинну кров у Святій Вечері. Ви маєте спасіння і вічне життя. Останнього Дня, коли воскреслий Господь повернеться у славі, Він підніме ваші тіла, які встануть, наче пагінці із пороху земного, воскресить вас і забере до Свого Царства, аби ви жили в ньому повіки віків. Заради Пагінця справедливості, Христа Ісуса. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

субота, 1 грудня 2018 р.

Євангеліє - проповідь від Христа


Перше Він каже: «Скажіте» Сіонській доньці.[1]  Цим сказано, що їм дано служіння і нова проповідь, а саме: ніщо інше, як те, що зазначають ці слова – правильне знання про Христа. Хто проповідує щось інше, той – вовк і обманщик… Бо Євангеліє – це проповідь від Христа, такого, як Він поставлений тут перед нами, і воно[2] кличе до віри в Нього.
Мартін Лютер, з проповідей


[1] Євангеліє від Св. Матвія 21:1-9.
[2] Євангеліє.

пʼятниця, 30 листопада 2018 р.

День Св. Апостола Андрія Первозванного

    
Сьогодні ми дякуємо Господу за святого Апостола Андрія Первозванного. Св. Андрій, брат Симона Петра, народився у галілейському селі Віфсаїді. Будучи учнем Св. Івана Христителя, Андрій став першим з Ісусових учнів (Івана 1:35-40).  В Євангеліях його ім'я з'являється на початку списків Дванадцятьох. Саме він познайомив свого брата Симона з Ісусом (Івана 1:14-42). В повному сенсі цього слова він був першим місіонером у рідному краї, а також закордоном (Івана 12:20-22).     Передання свідчить, що Андрія було замучено на хресті у формі літери Х. Вважається, що 357 року по Р. Х. його тіло було перенесено до церкви Всіх Апостолів у Константинополі, а згодом перенесено до собору в Амалфі, в Італії.  Повість Врем'яних літ, наш давньоруський літопис, зазначає, що Св. Апостол Андрій Первозванний побував і на київській землі. Наш Український Лютеранський Служебник згадує про Св. Андрія Первозванного в гімні 119 "Понад крик юрби і гамір":

Так колись Андрій апостол
Кинув дім і всю рідню,
І на нашу Україну
Приніс Добру Новину.

Молитва на День Св. Апостола Андрія Первозванного:

Всемогутній Боже!  Благодаттю Твоєю Апостол Андрій виявив послух до поклику Твого Сина про те, щоби бути Його учнем. Дай нам також, аби ми слідували в серці і житті  за Господом Ісусом, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

четвер, 29 листопада 2018 р.

День Св. Ноя, нашого праотця і патріарха віри

    
     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Ноя, нашого праотця і патріарха віри. Ной, син Ламеха (Буття 5:30), отримав доручення від Бога збудувати ковчег, у якому його сім'я перебуватиме у безпеці від руйнівних вод спустошливого потопу, який наведе Бог.  Ной збудував ковчег і почався дощ. Вся земля опинилася під водою, знищуючи "усяку істоту на поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазуна, і аж до птаства небесного" (Буття 7:23). 
     Після того як вода потопу спала, ковчег зупинився на горі Арарат. Коли Ной визначив, що вже безпечно (а Бог підтвердив це), Ной, його сім'я і всі тварини покинули ковчег. Потім Ной збудував вівтар і приніс жертву подяки Богові за те, що Він спас його сім'ю від знищення. Бог проголосив, що веселка на небі буде знаком Його обітниці про те, що земля більше не буде знищена подібним потопом (Буття 8:20-22; 9:8-17). Ной - праотець усіх існуючих нині людей. Ноя ми згадуємо і вшановуємо за його послух, віруючи, що Бог виконає усе сказане Ним. 

Молитва на День Св. Ноя, нашого праотця і патріарха віри:

Всемогутній і вічний Боже!  Відповідно до Твого суворого суду Ти засудив невіруючий світ через потоп, але відповідно до Твого великого милосердя, Ти вберіг віруючого Ноя і його сім'ю, усього вісім душ. Дай, аби ми завжди перебували в безпеці у святому ковчегові Християнської Церкви, щоб з усіма віруючими в Твою обітницю, ми були проголошені гідними вічного життя; через Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь.
 


Зі Скарбниці щоденної молитви

середа, 28 листопада 2018 р.

Виправдовуємось вірою, а не ділами Закону

  
     Якщо «Авраам увірвав в Господа і це залічено було йому в праведність» та його вчинок вважався справедливим, який забрав його від невірства до віри, то ми, звісно, виправдовуємось вірою, а не ділами Закону.

Амвросій Медіоланський, З листів