Рости на спасіння (проповідь)

понеділок, 22 січня 2018 р.

З Днем Соборності України!

Твоя сьогодні Церква на зборах вся стоїть,
З усіх сторін Вкраїни наш стрійний спів дзвенить.
З далекої Волині, з-над берегів Дніпра,
З-над Буга і з над-Прута іде Тобі хвала!

Радіймо, веселімось, хвалімо Спаса ми,
Що нас купив Він кров'ю, що вже ми не раби.
Буде спокій і щастя в українських хатах,
Як мешкатиме Спас наш в євангельських серцях...

З Українського лютеранського служебника

неділя, 21 січня 2018 р.

Проповідь на 1-у неділю по Богоявленні


ОДИН ГОСПОДЬ, ОДНА ВІРА, ОДНЕ ХРИЩЕННЯ
        (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Отож, благаю вас я, в'язень у Господі, щоб ви поводилися гідно покликання, що до нього покликано вас, зо всякою покорою та лагідністю, з довготерпінням, у любові терплячи один одного, пильнуючи зберігати єдність духа в союзі миру. Одне тіло, один дух, як і були ви покликані в одній надії вашого покликання. Один Господь, одна віра, одне хрищення, один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх. А кожному з нас дана благодать у міру дару Христового. Тому й сказано: «Піднявшися на висоту, Ти полонених набрав і людям дав дари!» А те, що «піднявся був», що то, як не те, що перше й зійшов був до найнижчих місць землі? Хто зійшов був, Той саме й піднявся високо над усі небеса, щоб наповнити все. І Він, отож, настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів, щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового, аж поки ми всі не досягнемо з'єднання віри й пізнання Сина Божого, Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти, щоб більш не були ми малолітками, що хитаються й захоплюються від усякого вітру науки за людською оманою та за лукавством до хитрого блуду… (Ефесян 4:1-14)

Христос христився!  У ріці Йордані!

Дорогі брати і сестри, позавчора по всій Україні чимало людей святкували Водохрища – так частіше в народі називають день Хрищення Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа, який у Церкві має ще одну назву – Богоявлення. На Водохрища, як і не деякі інші свята особливо видно в що ми віруємо або ж у що вірує маса людей.

            Більшість новин у цей день рясніли відео та фоторепортажами про те, як люди, часом зовсім голі і при цьому нікого не соромлячись, бігли до ополонок і занурювались у них – хто лише один раз, а хто тричі; хто зі знаком хреста, а хто без. Хтось казав, що таким чином змиває всі свої гріхи, а хтось казав, що ось так він або вона загартовується.

            Ще хтось поспішав у цей день набрати свяченої води. В деяких місцях повідомлялося навіть про невелику штовханину тих людей, які хотіли отримати першими свячену воду або достатню кількість свяченої води, яку потім можна використовувати для різних цілей і для духовних цілей також.

Таким чином купання 19 січня мало принести якісь особливі благословення для тих, хто заходив у студену, крижану воду. І свячена вода теж має принести свої якісь особливі духовні благословення для кожного, хто її отримає і буде не просто пити, а використовувати її, наче Святе Причастя.

Цілком може бути, що купання у крижаній воді може принести якісь фізичні благословення для тіла. І цілком може бути, що споживання свяченої води також буде корисним для тіла. Врешті-решт, над свяченою водою промовлялася молитва і над нею часом таки лунає Боже Слово або й навіть проповідь Божого Слова. І Апостол Павло каже: «Кожне-бо Боже твориво добре, і ніщо не негідне, що приймаємо з подякою, воно-бо освячується Божим Словом і молитвою» (1Тим. 4:4, 5).

Але духовних благ ні купання в крижаній воді, ні споживання свяченої води не приносить. Навіть більше, якщо ми будемо покладати надію, наприклад, на прощення гріхів у навіть трикратне занурення у студену воду, навіть із знаком хреста, ми будемо мати радше проблему і ще більше гріхів, а не їх відпущення. Або якщо ми думаємо, що, пючи свячену воду, ми будемо мати якісь особливі духовні благословення від Бога, то ми на їх місці радше отримаємо осуд Божий.

Чому так, а не інакше? Відповідь на це знаходимо у вірші, який є центральним у нашому Біблійному тексті на сьогодні. «Один Господь, одна віра, одне хрищення, один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх».

Один Господь – каже нам Христів Апостол. Не два, не три, не пять, не сонм, а всього на всього один Господь. Символ віри Ізраїлю до воплочення Христа лунав таким чином: «Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш – Господь один!» А після цих слів ішли такі: «І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю!» (Повторення Закону 6:4, 5). Старозаповітні ізраїльтяни, як і багато нинішніх українців по своєму розуміли слова Писання.

За допомого, за здоровям, за бізнесовою удачею вони зверталися в різні місця, а не лише до Господа. Св. Пророк Ілля так докоряв народові, який думав, що можна шукати благословень в чомусь іншому поза Богом: «Чи довго ви будете скакати на двох галузках? Якщо Господь Бог, ідіть за Ним, а якщо Ваал ідіть за ним!» (1 Цар. 18:21). А Господь Христос каже нам у Євангелії: «Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні» (Мт. 6:24).

Адже те, на що ми покладаємо нашу надію і є нашим Богом, нашим Господом. І не грає ролі, чи це купання на Йордан, чи пиття свяченої води, чи надія на гроші, чи на владу – все, що заміняє одного Господа, стає нашим богом, фальшивим, але богом.

Проте «один Господь» і іншого Бога немає. Цей Господь створив і небо, і землю, і все їх наповнює. Цей Господь створив людей. Цей Господь виткав кожного із вас, любі брати і сестри, в утробах ваших матерів. І хоча ви – грішні, і заслуговуєте лише гнів Божий, на дочасну, і вічну смерть, Він далі про вас піклується. Сонце, яке щодня сходить, хліб на вашому столі, одяг, який гріє ваше тіло, домівка і родина – все це дається люблячим Господом.

І найголовніший, і найбільший дар – Ісус Христос, Єдинородний Божий Син. Саме через Ісуса Христа, через Божого Сина ми пізнаємо Бога. Як пише Апостол Іван «Ніхто Бога ніколи не бачив, Однороджений Син, що в лоні Отця, Той Сам виявив був» (Ів. 1:18).  Ісус виявляє всемогутність Бога. Ісус виявляє всевідання Бога. Ісус виявляє всюдисущість Бога. І найголовніше – Ісус виявляє нам Божу любов.

Цю любов намагається з усіх сил затінити світ і диявол. Вони намагаються показати нам Бога Законодавця і Бога Суддю. Вони хочуть, аби ми від Бога втікали, як злочинці намагаються втекти від представників органів правопорядку. Вони хочуть, аби шукали прощення гріхів у зануренні в крижану воду чи шукали духовних благословень через пиття свяченої води.

Але Бог насамперед є любов. І ця любов виявляється повною мірою у Божому Сині. Ісус дуже любить вас, любі брати і сестри. Він зійшов з небес, аби стати людиною в усьому такою, як ми, але без гріха. Проте Він настільки нас полюбив, що на Себе забрав усі наші гріхи.

І Він приніс за них повну заплату. Він у жертву за всі наші гріхи приніс Самого Себе, святого Сина Людського і Сина Божого. Його невинна кров була пролита за кожен ваш гріх і переступ, за кожне ваше неправильне слово і лиху думку. Немає такого вашого гріха, якого б Христос не забрав на Себе. Він помер на хресті замість вас. Аби ви не помирали навіки, помер Син Божий.  Аби ви воскресли до життя вічного, Він здолав вашу смерть і вийшов переможцем над нею із гробу.

Ісус далі любить кожного з вас, дорогі брати і сестри. В Ісусі – прощення гріхів. В Ісусі – ваша праведність. В Ісусі – все ваше спарвжнє добро і всі найрясніші благословення, як про це каже наш Апостол в листі до римлян: «Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?» 8:32).

Все Отець дає тим, хто визнає, що є лише один Господь, виявлений Ісусом – Отець, Син і Святий Дух. Але як ми отримуємо це прощення гріхів, здобуте для нас Христом такою дорогою ціною?  Як ми отримуємо праведність Божу? Як ми отримуємо воскресіння і вічне життя, і Царство Небесне?

Відповідь дає нам знову Господь Святий Дух вустами Апостола Павла. І ця відповідь сьогодні «одна віра». Так було споконвіку, що праведний живе вірою. Віра – одна. Немає інших вір, які дають життя. І ця віра, яка дає приносить прощення гріхів, усі благословення Божі, воскресіння і вічне життя – віра в Христа. Ніяка інша віра цього не приносить. Всі інші віри, мусульманська, індуська, язичницькі всякі інші вірування приносять лише обман. Бо поза Христом спасіння немає.

А ця віра в Христа або ж як ми ще називаємо її християнська віра вона наче рука, яка невпинно приймає всі дари Божі і приносить їх нашій душі, і навіть нашому тілу, бо й воно буде втішене в Останній День, коли Христос повернеться у славі і воскресить його із мертвих, підніме з пороху до вічного і досконалого життя у Царстві Божому. Таку віру творить лише Євангеліє. І таку віру мали вже наші прабатьки Адам і Єва, Авраам і праведний Йов, який сповідує, дивлячись Духом на воскреслого Христа: «Я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свойого я Бога побачу, – сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі...» (19:25-27).

І так само як є лише одна віра, є лише одне Хрищення. Саме в ньому Господь Святий Дух творить спасенну віру в дітках і народжує нас усіх до громадянства у Царстві Божому. Так само як вода відділила Ноя і його родину від засудженого грішного світу у час потопу, так само і води Хрищення у яких діє всемогутнє Боже Слово, відділюють вас від суду Божого до Божої благодаті, до Христа, до Божої невимовної любові і до Божої сім’ї.

Через віру і через Хрищення ви, любі брати і сестри, не лише брати і сестри одні одному, але й діти Божі, сини та доньки люблячого Отця. Як написано: «Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса! Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!» (Гал. 3:26, 27) Ось так починається все з одного Господа і до одного Господа Хрищення нас повертає.

Не випадково наш Нікейський Символ віри починається зі слова «Вірую», а потім так детально, у подробицях описує віру в Христа Ісуса, через Якого ми маємо доступ до Отця, і про Якого звіщає Святий Дух. А наприкінці цей Символ віри сповідує: «Визнаю одне Хрищення на відпущення гріхів». Є Хрищення – є відпущення гріхів. Чому є відпущення гріхів? Бо є Христос, наш Викупитель від гріха і є спасення віра, створена Господом Святим Духом, яка горнеться до Христа, тулиться до Нього у Слові і спонукає уста наші куштувати Христові істинні тіло та кров у хлібі та вині Святої Вечері, бо з ними і через них Бог дає нам прощення гріхів, спасіння і вічне життя.

Ось яке купання і ось яке частування дає нам наш люблячий Господь – купіль Хрищення до якої ми повертаємось не один раз на рік, а щоразу, коли каємось у гріхах і знаходимо не фальшиву, не уявну, а справжню втіху в Сині Божому. Дає нам Бог і справжню, божественну живу воду у Євангелії не один раз на рік, а завжди – у Слові та Таїнстві Святої Вечері, і особливо, щоразу, коли ми збираємось в Христове Ім’я у нашій церкві, аби почастуватись Христом, а отже і обновитись у праведності, і покріпитись у прощенні та Божій милості і благодаті, і подякувати Господу, що Христос христився! У ріці Йордані! Амінь.

пʼятниця, 19 січня 2018 р.

Богоявлення

    
Сьогодні завершуються 12 днів Різдва і розпочинається пора Богоявлення, яка цьогоріч триватиме до 18 лютого включно. У Різдві Бог з'являється, як людина, а в Богоявленні цей Син Людський з'являється перед світом, як Бог. Те, що Христос стався людиною, доказів не потребувало. Але те, що ця Людина є Бог, потребувало доказу. Таким доказом були слова останнього пророка Старого Заповіту Івана Христителя: "Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере" (Ів. 1:29), слова Отця: "Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав" (Мт. 3:17) і сходження та перебування на Спасителеві Христові Святого Духа (Мт. 3:16). Згодом божественність Христа буде доведена багатьма ознаками та чудами. Церква про це свідчить у своїх піснеспівах: "Як в Йордані христився Ти, Господи, тоді об'явилася пошана Трійці; бо голос Вітцівський свідчив про Тебе, улюбленим Сином Тебе називаючи, а Дух у постаті голуба ствердив Слово об'явлене. Слава Тобі, Христе Боже, що явився і світ просвітив!.."  

Молитва на День Богоявлення:

Боже! У День Хрищення нашого Спасителя, Ти об'явив Себе, як Бог Отець, Бог Син і Бог Святий Дух.  Зміцнюй нашу віру в Тебе, аби ми славили Твоє святе Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа повіки віків. Заради Христа.  Амінь.  

Зі Скарбниці щоденної молитви

четвер, 18 січня 2018 р.

Вірі дитинство не дозволене

Немає нічого важливішого від релігії. Немає нічого величнішого від віри… Вірі дитинство не дозволене – навіть немовлята сповідували Христа безстрашними словами перед переслідниками.

Св. Амвросій Міланський, З листів

середа, 17 січня 2018 р.

Спасіння від добрих діл не залежить

    
    Як раніше вже зазначалося, виправдання і наше спасіння не залежать від наших діл, а лише від послуху, страждань і смерті Христових, і воно приймається і застосовується до нас лише вірою, і таким чином складається із даремного примирення та прощення гріхів (Римлян 4:7, 16)... Через те, що Писання визначає і захищає із однаковою старанністю статтю про спасіння (Римлян 4:6; 11:5, 6; Ефесян 2:8, 9; 2 Тимофія 1:9; Тита 3:5), то Лютер також вірно і належним чином відкинув та виключив цю заяву (про те, що добрі діла є необхідними для спасіння) із наших церков.

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

понеділок, 15 січня 2018 р.

Християнин дивиться по-іншому

Ось так діє світ. Ніхто не дивиться на свого ближнього незатуманеними очима крім християнина, зір якого глибокий і сильний. Він дивиться на своїх ворогів очима милосердя і співчуття та не бажає їм жодного зла. Навіть коли його ворог розгніваний і сердиться на нього, він думає собі: «Це велике цабе – нещасна людина, вона – вже засуджена, чому ж я повинен бажати йому ще більшого зла? Якщо мій ворог далі таке буде робити, то він належить самому дияволу».  До цієї людини він відчуває співчуття і з радістю побачить її спасенною. Інші дивляться на свого ближнього очима ненависті, заздрості та гордині. Ось так і на нас дивляться вони як на лиходіїв. Про це каже Господь: «Не судіть за обличчям, але суд справедливий чиніть, тобто на Моє діло і на Мене дивіться справедливо».
Це було записано нам на приклад і для нашої втіхи, аби ми не тривожились, коли таке саме буде відбуватись з нами. Істина проголошується і її чують, але нам за неї докоряють, як обманщикам. І хоча свою позицію ми захищаємо у найдоречніший спосіб і робимо її яснішою від сонця, нас все-одно засуджують і паплюжать. Нам не уникнути того, щоб з нас знущалися і дивилися на нас скляними очима. Що ж, якщо по-іншому бути не може, то хай буде як є. Цього не уникнути, якщо люди дивляться на світ крізь кольорові скельця і змінити цього я не можу. Таке робили і Христові. Його називали бунтівником. І навіть паном дому Вельзевула, і через це нас називають вони чортами (Мт. 10:25). І ми це заслужено терпимо, але з Його поміччю ми це здолаємо, як здолав Він.
Мартін Лютер з проповіді на Євангеліє від Св. Івана

неділя, 14 січня 2018 р.

День обрізання і найменування Господнього

    
Сьогодні ми згадуємо День обрізання і найменування Господа Ісуса Христа. Вже на восьмий день Ісусового життя Його призначення до спокутування виявляється у Його Імені та обрізанні. У ту мить вперше проливається Його кров, а народжений Дівою Марією вічний Син Божий одержує Ім'я, про яке звістив ангел: "Ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів" (Євангеліє від Св. Матвія 1:21). У обрізанні Ісуса, всі люди обрізані раз і назавжди, бо Він представляє все людство. У Старому Заповіті, для віруючих, які прагнули виконання у Месії Божих обітниць, обрізання позначало прощення гріхів, виправдання і належність до народу Божого. У Новому Заповіті, Св. Павло називає відповідник обрізання, Святе Хрищення, "нерукотворним обрізанням" (Колосян 2:11).

Молитва на День обрізання і найменування Господнього:

Господи Боже! Ти упокорив Сина Твого улюбленого під Закон і спричинив, аби за нас пролив Він Свою кров. Дай нам правдивого обрізання Духа, аби серця наші були чисті від усіх гріхів; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і по віки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

субота, 13 січня 2018 р.

Євангельське вчення - дар Божий


Коротко кажучи, учень повинен чути Боже Слово, а вчитель повинен його проголошувати. Обоє вони мусять йому коритись, обоє – його бранці і зобов’язані його слухати і проповідувати. Вони не сміють відступатись ні ліворуч, ні праворуч. Кожен, хто перебуває в ньому, шукає слави Того, Хто послав Його. Будь-який відступ від нього неправильний. Хоча й гріх перебуває в нас далі, він нам не може зашкодити. Бо ми – досконалі в Ньому і вільні від неправедності, бо ми навчаємо Слову Божому в його чистоті, проповідуємо про Його милосердя і приймаємо Слово у вірі. І це кладе край неправедності, яка нам шкоди не завдає. В цій доктрині не має ніякої фальші, тут ми цілком чисті. Це вчення щире, бо воно – дар Божий.  В нашому житті далі залишають винні та грішні частинки. Але це нам не зараховується, це – прощено. Нам воно не виставляється, але над каталогом наших гріхів ми бачимо пояснювальний напис: «Прощення гріхів!» І він їх стирає повністю.

Мартін Лютер з проповіді на Євангеліє від Св. Івана

пʼятниця, 12 січня 2018 р.

Молитва про Святого Духа

  
Всемогутній і віковічний Боже! З великого милосердя Свого даєш Ти в Ісусі Христі, Сині Твоєму, прощення гріхів і все, що належить до життя і добра. Подай нам, просимо, Твого Святого Духа, аби Він так міг царювати в серцях наших, щоб ми, завжди пам'ятаючи про Твоє Вітцівське милосердя, прагнули умертвляти плоть і долати світ та, служачи Тобі у святості і чистоті життя, віддавали Тобі невпинну подяку за все добро Твоє; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З лютеранського співаника

четвер, 11 січня 2018 р.

День Св. Давида, царя

       
Сьогодні ми згадуємо Св. Давида, царя і дякуємо за нього Господу. Давид був найбільший з Ізраїлевих царів. Він правив Ізраїлем приблизно з 1010 по 970 роки до Різдва Христового. Події з його життя описані починаючи від 16 розділу в 1 Книзі Самуїловій до 2-го розділу 1 Книги Царів та в 1-ій Книзі Хронік, розділи 10-29. Давид мав також талант до музики. Він вміло грав на лірі та написав не менше 73 Псалмів, з Псалмом "Господь - то мій Пастир" включно. Його публічна і приватна поведінка виявляла, як добрі риси (наприклад битва з Голіафом, яка записана в 1 Сам. 17) так і злі (наприклад, його перелюб з дружиною Урії, після якого послідувало вбиство Урії - ці події описані в 2 Сам. 11).
     Давидова велич крилася в його вірності Богові у ролі політичного та військового провідника Ізраїлю, а також в його охоті визнавати власні гріхи та просити про Боже прощення (2 Сам. 12; дивіться також Псалом 50). Саме під проводом Давида народ Ізраїлю об'єднався в єдиний народ зі столицею в Єрусалимі.
     

Молитва на День Св. Давида, царя:

   Боже величі!  Тобі поклоняються на небесах святі та ангели. Ми дякуємо Тобі за Давида, який через Псалтир, дав Твоєму народові гімни, аби ми співали їх у радості, поклоняючись Тобі на землі, аби бачити частину Твоєї пишноти. Приведи до виконання тієї надії про досконалість, яка буде нашою, коли ми стоятимемо перед Твоєю неприхованою славою; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

середа, 10 січня 2018 р.

У світської влади свої справи, у Церкви - свої

           
            Тож християнин, проповідник він чи слухач, мусить бути впевнений, що він не промовляє чи не чує свого власного слова, а Боже Слово. Інакше було б краще йому не народжуватись, бо і проповідник, і слухач разом ідуть до диявола.
Звідси випливає, що папа, разом із його братствами та вчителями, які проповідують вимисли власної уяви про справи, що стосуються душі – всі від диявола. Бути так не повинно. Світський уряд, князі, пани і юристи можуть формулювати закони та видавати законні накази про дім і господарство, села, зерно, вино, землю, людей і про все, що кориться людині на землі. Але наважуватись розглядати справи віри та душі так як це роблять із фізичним і зовнішнім майном, як-от, з волами, будинками і господарством – цього терпіти не можна.
     А якщо підходитиме папа, потай просуваючи свої власні ідеї та свої власні слова, або якщо світський пан насмілиться втручатися у цю справу, то я скажу йому: «Обмежуйся фізичними справами. З імператором, королями, князями, землями і людьми май справи, як тобі хочеться. Знімай чи призначай їх, як тобі наказує твій обовязок. У тій сфері ти можеш піднімати когось на таку висоту, на яку тобі заманеться. Але тут пильнуй, аби дати мені Хрищення, яке не твій витвір, аби ти і я могли сказати: «Це Хрищення – не твоє і не моє». І так само дай мені Таїнство нашого Господа Христа, а не твоє, і Євангеліє, і доктрину, і вчення, які теж не твої. Дай мені утішливі вірші з Біблії, які є Божими віршами, а не твоїми». Через це кажіть: «Приходь з ученням, яке не твоє, про яке ти може з упевненістю стверджувати, що воно – не твоє, не папи і не єпископів, а Сущого на небесах. Коли я в біді та у випробуваннях, дай мені утішливе місце, Автором якого є Бог, а не ти».
Мартін Лютер з проповіді на Євангеліє від Св. Івана

вівторок, 9 січня 2018 р.

День Св. Степана, диякона і першомученика

    
     Сьогодні ми згадуємо Св. Степана, диякона і першомученика та дякуємо за нього Богові.  Св. Степан, муж "повний Духа Святого та мудрості" (Дії 6:5), був одним із перших семи дияконів Церкви.  Його було призначено провідниками Церкви, аби він роздавав убогим з єрусалимської християнської спільноти, що стрімко зростала, їжу та інші необхідні речі і таким чином апостоли отримували більше часу для публічного служіння Словом (Дії 6:2-5).  Очевидно, що від нього та інших дияконів, очікувалося, що вони не лише будуть служити при столах, але й навчатимуть і проповідуватимуть.  Коли деякі юдеї почали заздрити Степанові, то поставили його перед Синедріоном і фальшиво звинуватили його в тому, що він богохульствує проти Закону (Дії 6:9-14).  Степанове сповідання віри, разом із докором, який він висловив на адресу Синедріону за те, що вони відреклися від Месії і несуть відповідальність за Його смерть, настільки їх розгнівала, що його виволокли за місто і вкаменували.  Степана ми вшановуємо як першого мученика (першомученика) Церкви і за його слова довіри Богові та прощення, які він промовив помираючи: "Господи Ісусе, прийми духа мого!..." та: "Не залічи їм, о Господи, цього гріха!" (Дії 7:59-60).

Молитва на День Св. Степана, диякона і першомученика:

     Отче небесний!  Посеред наших страждань заради Христа, подай нам благодаті Твоєї, аби повторювали приклад першомученика Степана і теж дивилися на Того, Хто постраждав і був розп'ятий за нас, молячись за тих, що чинять нам зло; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

понеділок, 8 січня 2018 р.

День пам'яті Віфлеємських Немовлят

    
Євангеліє від Св. Матвія розповідає нам про жорстокий замисел царя Ірода проти немовляти Ісуса після того, як його були "обманули" Мудреці зі Сходу.  Відчуваючи загрозу від "народженого Царя Юдейського", Ірод замордував всіх дітей віком від двох років і молодших, як у Віфлеємі, так і в його околицях (Матвія 2:16-18).  Цих Віфлеємських Немовлят ми згадуємо вже на другий день по Різдві Христовому і це служить нам як спомин не лише про жахливу брутальність, до якої схильні людські істоти, але й про те переслідування, якого зазнавав Ісус вже від самого початку Свого земного життя.  Хоча Божим Промислом, Ісусове життя було цього разу збережене, через багато років інший правитель, Понтій Пілат, винесе Ісусові смертний вирок.

Молитва на День пам'яті Віфлеємських Немовлят:


     Всемогутній Боже!  Невинно убієнні Немовлята Віфлеємські прославили Тебе не життям своїм, а смертю своєю. Умертвлюй в нас, благаємо Тебе, все те, що перебуває у конфлікті з волею Твоєю, аби наше життя несло свідчення про ту віру, яку ми сповідуємо вустами своїми;  через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

субота, 6 січня 2018 р.

Проповідь на Надвечір'я Різдва Христового


РАДІСТЬ ВЕЛИКА ДЛЯ ВСІХ ЛЮДЕЙ

       (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

І трапилося тими днями, – вийшов наказ царя Августа переписати всю землю. Цей перепис перший відбувся тоді, коли владу над Сирією мав Квіріній. І всі йшли записатися, кожен у місто своє. Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив із дому та з роду Давидового, щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна. І сталось, як були вони там, то настав їй день породити. І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, – бо в заїзді місця не стало для них... А в тій стороні були пастухи, які пильнували на полі, і нічної пори вартували отару свою. Аж ось Ангол Господній з'явивсь коло них, і слава Господня осяяла їх. І вони перестрашились страхом великим... Та Ангол промовив до них: «Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім. Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь. А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме». І ось раптом з'явилася з Анголом сила велика небесного війська, що Бога хвалили й казали: «Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!» (Єванегліє від Св. Луки  2:1-14).

Христос рождається!  Славімо Його!

Дорогі брати і сестри, здається весь світ хоче святкувати Різдво Христове. Втім він хоче святкувати його у власний спосіб, по своєму. В останні десятиліття, зокрема в Америці наголос робився на тому, щоб святкувати саме Різдво, а не Різдво Христове. А в Україні, здається, більшість людей святкують просто Різдво вже від початку проголошення незалежності нашої держави.

Яке воно Різдво без Христа? Це може бути Різдво з барами та ресторанами, з лижами та курортами, з дорогими подарунками та розвагами. Це може бути Різдво із солодощами та хороводами під ялинкою, Різдвом із Дідом Морозом і Снігуронькою, Різдво із карнавалами, піснями і танцями та різдвяним розпродажем. 

І це – Різдво без колядок, в який прославляється Христос, Який народився. Це – Різдво без каяття в гріхах і без вдячності Богові за Слово, Яке сталося тілом і в Ім’я Якого ми прощені, виправдані і маємо вічне життя. Це – Різдво без церкви і без святих Божих, які поспішають до сповитої Дитини. Це – Різдво без Воплочення і без того, що це Воплочення дає – святе тіло та кров у хлібі та вині, а з ними прощеня гріхів, спасіння і вічне життя у Царстві Божому.  Це – Різдво – з веселощами, але без радості.

Це Різдво, коли слова із сьогоднішнього Євангелія «радість велика для всіх людей» сприймаються без причини цієї радості – без Христа. «Навіщо тобі Христос?» – питається диявол і пропонує: «Я можу тобі організувати значно веселіше свято. Ти будеш мати набагато гостріші відчуття і масу задоволень без нього. Христос навязує надто багато заборон. А що це за свято, якщо ти не можеш робити те, що хочеш?» 

«Навіщо тобі Христос?» – вторить дияволу світ. «Навіщо тобі обмеження у веселощах. Поглянь, які шикарні веселощі на тебе чекають у світі! Тут набагато більше розваг, ніж ти отримаєш у церкві з Христом!»

А грішна плоть буде, звісно, їм підтакувати: «А про родину ти подумав? Хіба накрити столи для родичів або відвідати їх не важливіше від Різдвяної служби?  Різдво ж буває всього раз на рік!  І святкувати його треба так, щоб надовго запамятати. А якщо ходитимеш до церкви, то в тебе на справжні речі часу не вистачить».

Як те найперше Різдво залишається подібним до нинішнього Різдва у стількох багатьох аспектах! Світська влада завжди має свої плани. Інколи нам ці плани можуть дуже не подобатись. Навряд чи плани Цезаря Августа про перепис подобались мешканцям Римської імперії, і зокрема євреям. Всі мусили іти на перепис у місце свого походження. Така ідея могла сподобатись власникам готелів, кораблів і всього такого подібного, але не тим, хто такої пори мусив вирушати часто в далеку і не завжди безпечну подорож.

Проте ми «знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре» (Рим. 8:28). Ось так і перепис привів Йосипа і вагітну Діву Марію до Віфлеєму, з якого вони, будучи нащадками царя Давида, походили. Діва Марія, на девятому місяці вагітна Сином Божим, мусила здолати всю дорогу від Назарету в Галілеї до Віфлеєму в Юдеї, бо така була постанова уряду. 

А через уряд діяв Бог, бо таким чином мало виконатись пророцтво, яке Господь Святий Дух проголосив через пророка Михея: «А ти, Віфлеєме-Єфрате, хоч малий ти у тисячах Юди, із тебе Мені вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі, і віддавна постання Його, від днів віковічних» (5:1). І Марія, і Йосип лише корилися  волі Господа, Який вів їх Своєю могутньою правицею, під Своїм люблячим захистом у благодаті, яка ось-ось станеться тілом. Аби благодать воплотилась і виконався Божий задум і план, Господь Бог руками римської влади зрушив увесь світ.

Світ, який так часто сміється з Бога і проти Бога бунтує, змушений був Богові прислуговувати, вважаючи що служить сам собі. Господь лише сміявся і радів з усіма небесами, коли настала та чудесна мить, яку наше Євангеліє описує простими словами: «І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила».

Якби повз ту стаєнку проходив якийсь перехожий, то він би нічого особливого не зауважив. Він побачив би бідну сімю, яка прибула до Віфлеєму.  І він побачив би немовля, покладене в ясла – годівницю для худоби, бо колиски в тій стаєнці годі було шукати. Він, можливо привітав би подружжя з Новонародженим, Якого Марія сповила, та й пішов би собі далі своєю дорогою. 

Так, буває, проходимо повз Христа і ми. Ми не зауважуємо Бога-Спаса, хоча Він – зовсім поряд. Наші природні очі не можуть Його впізнати. Як і не впізнали б Його пастухи, які тієї першої святої ночі пильнували на полі отару свою. Навіть якщо ця стаєнка була їхня і вони туди привели б своїх овечок, то ні овечки їхні, ані пастухи чогось особливо в Йосипі, Марії та Немовляті не побачили б – люди, як люди.

Проте ця ніч – тиха і свята ще й через особливе обявлення. Христос народжується в стайні, а коло пастухів зявляється Ангел і їх осяює слава Господня.  Коли зявляється ангел Господній, то перша емоція, яка зявляється у людини – страх. Псалом так описує ангелів:» Благословіть Господа, Його Анголи, велетні сильні, що виконуєте Його слово, щоб слухати голосу слів Його!» (102:20)

І ці «велетні сильні» з’являються, зазвичай у ключові моменти історії людства. І наші пастухи не просто перелякані, а «перестрашились страхом великим», коли побачили Ангела, Божого посланця, велетня сильного і коли над ними засяяла слава Божа. 

Як дивно діє Господь!  Слава Божа осяює не печеру-стаєнку, в якій народжується Божий Син. Не ясла, куди Його кладе Мати Божа. І навіть не Самого сповитого Христа. А слава Господня осяює пастухів. Бо саме тут промовляється Євангеліє і саме тут навчається вірі, а не зору. 

Якби слава осяяла Христа, як у день Його Преображення - якби Він одразу з перших годин Свого життя виявляв Свою повну славу, чи то яслах, чи то в стаєнці-печері, то біля неї вже за декілька годин товпився б люд не лише із Віфлеєму, і навіть не лише із Єрусалиму, а й із самого Риму. Незліченні натовпи всіх можливих любителів багатства і влади оточували б ясла із Христом і перенесли б їх у найдорожчий готель світу, а на пелюшки віддавали б найліпші свої ризи царі світу. Але Христос народився не для цього. Через це слава Господня супроводжує Його Слово в ту святу, тиху ніч, а Ангел заспокоює наляканих мало не до смерті пастухів.

«Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім», – каже він. Він заспокоює їх, а потім його Євангеліє стосується не лише пастухів, але й нас, і всіх людей на світі. Радість велика, що станеться людям усім – початок Різдвяного Євангелія з небес. Радість велика, бо буде подолано гріх, владу диявола і смерть. Радість велика, бо здобудеться прощення гріхів, виправдання, спасіння і вічне життя.

Радість велика – для всіх людей, бо Христова жертва буде принесена за всіх без винятку людей. І Його Євангеліє призначене для всього людства, незважаючи на поділи, які в йому існують чи то на раси, чи на нації, чи на стани, чи на що завгодно. Радість Різдва призначена і благовіститься для всіх без винятку людей!

Але де та радість? Не просто у Різдві Сина Божого. Бо, хоча  каже Ангел, «сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь», наголос його слів не на Різдві, яке серед християнських народів святкується всього 12 днів, а на Спасителі, на Христі, на Господі. А далі він промовляє ще одне надзвичайне речення: «А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме».

Ось ознака радості, і слави небесної, і спасіння, і вічного життя, і Царства Небесного – сповита Дитинка, яка лежить у яслах. Цю Різдвяну ніч бачив за сімсот років до цього дня Св. Пророк Ісая і виспівував: «Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім'я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру» (9:2). Поза цією Дитиною немає істинної радості великої, ні слави небесної, ні спасіння, ні вічного життя.

А в сповитій Дитині є це все, і невимовна міра благодаті, невимовної любові до кожного з вас, любі брати і сестри. Радість велика – це Христос. Спасіння – це Христос. Вічне життя – це Христос. В честь сповитої Дитини в яслах лунає небесний хор: «Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!», слова якого повторюють у Церкві на початку кожної літургії, у час якої ми, як пастухи тієї першої Різдвяної ночі теж приходимо до ознаки нашої радості – сповитого Христа – сповитого у Слові, сповитого у Таїнстві Святої Вечері.

Вірою ми чуємо Царя слави, сповитого у літерах і звуках Євангелія, і євангельської проповіді. Вірою ми торкаємось устами Його святих та істинних тіла та крові сповитих у хлібі та вині, і маємо те, що Він здійснив для нас, що Він має і завжди щедрою мірою дає кожному, хто сьогодні вклоняється Христові, народженому у Віфлеємі – прощення гріхів, і спасіння, і вічне життя, і Свою неперестанну любов, і всі Свої рясні благословення.

Яка це радість – бути сьогодні у Церкві Божій, і чути цю велику радість і святкувати її – радість сповиту, у пелюшках, у Слові, у Святій Вечері, аби останнього дня брати участь у радості слави Христа воскреслого і з Ним увійти в Царство Слави і вічне життя. Бо Христос народився! Славімо Його! Амінь.