Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 22 січня 2017 р.

З Днем Соборності України!

Твоя сьогодні Церква на зборах вся стоїть,
З усіх сторін Вкраїни наш стрійний спів дзвенить.
З далекої Волині, з-над берегів Дніпра,
З-над Буга і з над-Прута іде Тобі хвала!

Радіймо, веселімось, хвалімо Спаса ми,
Що нас купив Він кров'ю, що вже ми не раби.
Буде спокій і щастя в українських хатах,
Як мешкатиме Спас наш в євангельських серцях...
З Українського лютеранського служебника

субота, 21 січня 2017 р.

Гість парафії Воскресіння

Парафія Воскресіння вітає професора Вісконсинської Лютеранської Семінарії, Джона Беара. На світлині: у Києві професор Беар і диякон парафії, Владислав Горпинчук, досліджують особливості грецької мови Нового Заповіту.  Професор Беар також планує провести семінар для пастирів і дияконів Української Лютеранської Церкви на тему "Підготовка духовного проводу: уроки з Тита".

пʼятниця, 20 січня 2017 р.

Згадуючи Різдво


                                            Молитва про справжнє Різдво


                На молитву Господь дав відповідь чудовою розповіддю про події найпершого Різдва



четвер, 19 січня 2017 р.

Пора Богоявлення

     
Сьогодні завершуються 12 днів Різдва і розпочинається пора Богоявлення, яка цьогоріч триватиме до 1 березня. У Різдві Бог з'являється, як людина, а в Богоявленні цей Син Людський з'являється перед світом, як Бог. Те, що Христос стався людиною, доказів не потребувало. Але те, що ця Людина є Бог, потребувало доказу. Таким доказом були слова останнього пророка Старого Заповіту Івана Христителя: "Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере" (Ів. 1:29), слова Отця: "Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав" (Мт. 3:17) і сходження та перебування на Спасителеві Христові Святого Духа (Мт. 3:16). Згодом божественність Христа буде доведена багатьма ознаками та чудами. Церква про це свідчить у своїх піснеспівах: "Як в Йордані христився Ти, Господи, тоді об'явилася пошана Трійці; бо голос Вітцівський свідчив про Тебе, улюбленим Сином Тебе називаючи, а Дух у постаті голуба ствердив Слово об'явлене. Слава Тобі, Христе Боже, що явився і світ просвітив!.."  

Молитва на День Богоявлення:

Боже! У День Хрищення нашого Спасителя, Ти об'явив Себе, як Бог Отець, Бог Син і Бог Святий Дух.  Зміцнюй нашу віру в Тебе, аби ми славили Твоє святе Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа повіки віків. Заради Христа.  Амінь.  

Зі Скарбниці щоденної молитви

середа, 18 січня 2017 р.

Реформатор - визначення


     Реформатор – не той, хто думає про реформацію, а той, хто її здійснює. До Лютера були чоловіки, які не лише мали реформаційні ідеї, але й помирали за них, хоча й не була їхня смерть зовсім марною. Імена Вікліфа, Гуса, Єронима Празького, і Саванароли завжди будуть дорогі для людства. Але Реформатори до Реформації були такими лише потенційно. Так часто здавалося, що Реформація залежить від власної особи Лютера, що ми справедливо говоримо, що місце, яке він заповнив, дав йому Сам Бог, бо не було жодної людини його віку, яка могла би це зробити. З усією літературною ґречністю Еразма, яким кволим здається він, «проводячи своє життя», як про нього щасливо сказав був Лютер «намагаючи ходити по яйцях так, щоб їх бува не почавити». Без Лютера ми не бачимо жодного свідчення про те, що Реформація XVI століття могла би взагалі відбутися, або що імена Цвінґлі, Меланхтона чи Кальвіна зайняли б своє місце в історії. Немає такої домінуючої позиції, яку займає Лютер. Він піднімається над усіма коронованими головами, над усіма можновладними у Церкві і в Державі, і над усіма Реформаторами його ери.


Чарльз Краут, Консервативна реформація і її богослов’я

вівторок, 17 січня 2017 р.

Навчати дорозі спасіння


    
Він додає: «І навернуться грішні до Тебе». Це виявляє ще одну причину, чому це діло – побожне і цінне в очах Божих. Перша причина полягала в тому, що це діло – сповнене небезпек і не може здійснюватися тими умами, які перше не були покріплені тривалим і мужнім Духом. Друга причина стосується плодів і це діло – найвеличніше. Через це хоча небезпеки цього діла можуть нас відлякувати,  користь його повинна нас спонукати, адже неможливо, щоби Слово Боже проповідувалося без плоду.  Хоча навертаються не всі, все одно є ті, що перемінилися з грішників на віруючих і вони – спасенні. Результати цього служіння – не у волі людей, а у волі Божій, як каже Соломон (Прип. 20:12): «Ухо, що слухає, й око, що бачить, –  Господь учинив їх обоє». Тобто через дар Божий існують обоє – і ті, що навчають здоровій науці, і ті, що слідують за такими здоровими учителями.
     Через це Давид каже: «Я робитиму все, що можу. Я навчатиму переступників дорогам Твоїм і навернуться грішні до Тебе. Тобто, я навчатиму про те, як навертаються грішники і я віддам результат у руки Божі. Безперечним є те, що хтось навернеться. Здається, що інші теж навчають такому самому, коли навчають про добрі діла, сповіді, каяття та власні сатисфакції. Але це – людські дороги, які надходять від духа диявола, якими ми день за днем відходимо від Тебе все далі і далі. Я ж навчатиму таким чином, яким я сам навернувся до Тебе.  Після того, коли я визнав мій гріх, тобто – те, що вся моя природа зіпсована гріхом, я кинувся до Твого милосердя і не виявляв невірства до слухання радості.[1] Ось та дорога і той спосіб, якими навертають грішні до Тебе. Цій дорозі навчатиму я. Хай той, хто приходить, приходить. А хто не приходить, хай не приходить на свій власний ризик».


Мартін Лютер, З лекції на Псалом 50 (51):13 (15)


[1] Євангелія.

четвер, 12 січня 2017 р.

Молитва за в'язнів

     Всемогутній Боже! Ти вивів був Апостола Петра з в'язниці. Змилуйся над усіма, що страждають від несправедливого ув'язнення і визволи їх від їхніх кайданів, аби ми могли радіти їхнім визволенням, і весь час славити Тебе; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З Лютеранського Співаника

середа, 11 січня 2017 р.

День Св. Давида, царя


   Сьогодні ми згадуємо Св. Давида, царя і дякуємо за нього Господу. Давид був найбільший з Ізраїлевих царів. Він правив Ізраїлем приблизно з 1010 по 970 роки до Різдва Христового. Події з його життя описані починаючи від 16 розділу в 1 Книзі Самуїловій до 2-го розділу 1 Книги Царів та в 1-ій Книзі Хронік, розділи 10-29. Давид мав також талант до музики. Він вміло грав на лірі та написав не менше 73 Псалмів, з Псалмом "Господь - то мій Пастир" включно. Його публічна і приватна поведінка виявляла, як добрі риси (наприклад битва з Голіафом, яка записана в 1 Сам. 17) так і злі (наприклад, його перелюб з дружиною Урії, після якого послідувало вбиство Урії - ці події описані в 2 Сам. 11).
     Давидова велич крилася в його вірності Богові у ролі політичного та військового провідника Ізраїлю, а також в його охоті визнавати власні гріхи та просити про Боже прощення (2 Сам. 12; дивіться також Псалом 50). Саме під проводом Давида народ Ізраїлю об'єднався в єдиний народ зі столицею в Єрусалимі.
     

Молитва на День Св. Давида, царя:

   Боже величі!  Тобі поклоняються на небесах святі та ангели. Ми дякуємо Тобі за Давида, який через Псалтир, дав Твоєму народові гімни, аби ми співали їх у радості, поклоняючись Тобі на землі, аби бачити частину Твоєї пишноти. Приведи до виконання тієї надії про досконалість, яка буде нашою, коли ми стоятимемо перед Твоєю неприхованою славою; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

понеділок, 9 січня 2017 р.

День Св. Степана, диякона і першомученика

    
Сьогодні ми згадуємо Св. Степана, диякона і першомученика та дякуємо за нього Богові.  Св. Степан, муж "повний Духа Святого та мудрості" (Дії 6:5), був одним із перших семи дияконів Церкви.  Його було призначено провідниками Церкви, аби він роздавав убогим з єрусалимської християнської спільноти, що стрімко зростала, їжу та інші необхідні речі і таким чином апостоли отримували більше часу для публічного служіння Словом (Дії 6:2-5).  Очевидно, що від нього та інших дияконів, очікувалося, що вони не лише будуть служити при столах, але й навчатимуть і проповідуватимуть.  Коли деякі юдеї почали заздрити Степанові, то поставили його перед Синедріоном і фальшиво звинуватили його в тому, що він богохульствує проти Закону (Дії 6:9-14).  Степанове сповідання віри, разом із докором, який він висловив на адресу Синедріону за те, що вони відреклися від Месії і несуть відповідальність за Його смерть, настільки їх розгнівала, що його виволокли за місто і вкаменували.  Степана ми вшановуємо як першого мученика (першомученика) Церкви і за його слова довіри Богові та прощення, які він промовив помираючи: "Господи Ісусе, прийми духа мого!..." та: "Не залічи їм, о Господи, цього гріха!" (Дії 7:59-60).

Молитва на День Св. Степана, диякона і першомученика:

     Отче небесний!  Посеред наших страждань заради Христа, подай нам благодаті Твоєї, аби повторювали приклад першомученика Степана і теж дивилися на Того, Хто постраждав і був розп'ятий за нас, молячись за тих, що чинять нам зло; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

субота, 7 січня 2017 р.

День пам'яті Віфлеємських Немовлят

      Євангеліє від Св. Матвія розповідає нам про жорстокий замисел царя Ірода проти немовляти Ісуса після того, як його були "обманули" Мудреці зі Сходу.  Відчуваючи загрозу від "народженого Царя Юдейського", Ірод замордував всіх дітей віком від двох років і молодших, як у Віфлеємі, так і в його околицях (Матвія 2:16-18).  Цих Віфлеємських Немовлят ми згадуємо вже на другий день по Різдві Христовому і це служить нам як спомин не лише про жахливу брутальність, до якої схильні людські істоти, але й про те переслідування, якого зазнавав Ісус вже від самого початку Свого земного життя.  Хоча Божим Промислом, Ісусове життя було цього разу збережене, через багато років інший правитель, Понтій Пілат, винесе Ісусові смертний вирок.

Молитва на День пам'яті Віфлеємських Немовлят:

     Всемогутній Боже!  Невинно убієнні Немовлята Віфлеємські прославили Тебе не життям своїм, а смертю своєю. Умертвлюй в нас, благаємо Тебе, все те, що перебуває у конфлікті з волею Твоєю, аби наше життя несло свідчення про ту віру, яку ми сповідуємо вустами своїми;  через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

пʼятниця, 6 січня 2017 р.

Проповідь на Надвечір'я Різдва Христового


                                
                                        ВІН – ЯК МИ І МИ – ЯК ВІН
                         Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми були дітьми Божими, і ними ми є. Світ нас не знає тому, що Його не пізнав. Улюблені, ми тепер Божі діти, але ще не виявилось, що ми будемо. Та знаємо, що, коли з'явиться, то будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є. І кожен, хто має на Нього надію оцю, очищає себе так же само, як чистий і Він. Кожен, хто чинить гріх, – чинить і беззаконня. Бо гріх – то беззаконня. І ви знаєте, що Він був з'явився, щоб гріхи наші взяти, а гріха в Нім нема (1 Івана 3:1-5).

Христос рождається!  Славімо Його!

Дорогі брати і сестри,  свого часу в США був такий рух, який обрав собі гасло Ніцше «Бог – мертвий». Згодом на противагу цьому руху з явився інший, який на бампери своїх автомобілів чіпляв наклейку «Бог – не мертвий. Йому просто немає до нас діла». Як мало, на жаль, знали і знають про Бога ті люди, які вважають, що хоча Бог є, Йому просто немає діла до всіх людей на світі і до їхніх справ, до наших справ.

            Інколи такі думки можуть зявлятися і в нас. На сході України тривають бої. Вже скоро буде три роки, як Росія окупувала Крим і розпочала вбивати українців на Донбасі. Путін не зміг просунутися поки що далі від окупованих територій, але, здається, й нині живим і здоровим, а Росія не зупиняється, а далі вбиває людей по цілому світові.  Невже Богові справді немає діла до нас і до всіх інших невинних жертв московського тирана?

            А чи є в Бога до нас діло, коли ми страждаємо від несправедливості або скажімо від хвороб, наших або наших рідних? Чи не молилися ми до Господа за зцілення і одужання тих, хто мав смертельні недуги? Аж ось вони померли. Невже Богові справді немає діла до наших страждань і страждань наших рідних? Чому Він залишається десь в стороні і мовчить?

            Любі брати і сестри, Бог – живий. Богові завжди є до нас діло. І Бог не мовчить. Гріх, який живе в нашому тілі, диявол і світ, з усіх сил будуть намагатися переконати нас у зворотному. Вони будуть використовувати всі наявні в них способи, аби зневірилися в Богові, у Його Слові, у Його любові.  Вони завжди будуть намагатися відводити наш погляд від Бога на гріх, на плоть, на світ, на все що завгодно. І так само з усіх сил вони будуть затуляти від нас собою Бога та Його Слово. Бога і Його благодать. Бога і Його любов.

            Сьогодні Апостол Іван, якого ще називають Апостолом воплочення, Апостолом, який оспівує воплочення Ісуса Христа, починає Біблійний текст на сьогодні, закликом до нас. Він каже: «Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми були дітьми Божими». Подивіться на цю любов і ніколи про неї не забувайтеся.

            Трошки пізніше в цьому самому посланні наш Апостол каже «Бог є любов» (4:8). Бог дає нам любов і то любов не просту. Апостол наголошує «Подивіться, яку любов дав нам Отець». Цієї любові ні чим не виміряти. Сьогодні ми бачимо цю любов загорнуту у пелюшки, у яслах, у Віфлеємській стайні.

            Бог дає нам Свого Єдинородного Сина, Який є істинний Бог і невимовна любов.  Подивіться на цю любов, брати і сестри!  Дивіться на цю любов. І навіть більше не відводьте від цієї любові погляду – не відводьте погляду від Ісуса Христа, як про це кличе Господь Святий Дух євреїв. Не відводьте погляду від Ісуса Христа, Начальника, тобто Автора і Виконавця нашої віри!

            Ця любов стається людиною, маленьким, і безпомічним, на людський погляд Дитятком, яке Марія, Його матір, сповила і поклала в ясла. Дитятком, Яке вона прикладала до грудей, аби Воно було нагодоване і радісне, і в опіці материнської любові. Це Дитятко – таке саме як і ми, коли були маленькими дітьми. І таке подібне до наших маленьких діток: таке саме крихітне тільце, такі само ручки й ніжки, що тягнуться до мами, така сама радісна усмішка, коли бачить своїх рідних. І такий самий спів і розмова, коли хочеться більше товариства мами й тата.

            Це – Різдво, це – та найперша Різдвяна ніч для стомлених мандрівників, Йосипа і Марії, які тепер радіють, дивлячись на Дитятко, на ту любов, яку дав їм і всім нам Бог. Бог стається Дитятком – таким дитятком, якими були всі люди, якими були ми, наші діти, і якими будуть усі інші люди. Але Бог стається Дитятком без гріха. Бог виявляє до нас цю велику любов – Бог дає нам Різдво Свого Сина єдинородного, «щоб», – каже Апостол, «ми були дітьми Божими».

            Ось яка велика, невимірна, невимовна Божа любов – Бог стається у найперше Різдво Дитиною, Сином Людським, аби ви, любі брати і сестри, сталися дітьми Божими: Божими синами і Божими доньками! Ця чудесна Божа любов, об’явлена у Різдві Сина Божого, дається нам, аби ми мали найвеличніший привілей – привілей бути дітьми Божими.

            Апостол далі промовляє ще чудесніші слова. Він каже: «Ними ми є!»  Ми є  дітьми Божими. Ви, люба сестро – донька Божа!  Ви, любий брате – син Божий! Ви є ними, бо сталося те найперше Різдво і ви увірували в Сина Божого. Вірувати в Сина Божого – цього достатньо, аби бути дитям Божим. І навіть більше. Цього не просто достатньо – це єдиний спосіб бути дитям Божим!

            Яка чудесна Божа любов і який чудесний наш Бог, любі брати і сестри.  Він не вимагає від нас, аби ми робили щось надзвичайне, щось виняткове, аби потім, коли пройдемо якусь важку естафету чи поллємо потом і кров’ю всю землю, зарахувати нас до Божої сім’ї. Ні!  Апостол каже – ви вже є діти Божі!  Ви ними є через Ісуса Христа. Заради Нього. Ви ними є самою вірою в Ісуса Христа.

            Ви знаєте Ісуса, ви – діти Божі. Ви надієтеся на Нього, покладаєте Свою надію на народженого у Віфлеємі, ви – діти Божі. Ви святкуєте Його Різдво – ви діти Божі. Хвилиночку, скажете ви, але ж весь світ, принаймні значна частина світу святкує Різдво. Хіба ні? Хтось святкує Різдво 25 грудня, а хтось 7 січня. Майже по всьому світі – Різдвяні знижки. Хіба світ не знає Бога?

            «Не знає!» – каже Апостол. Бо знати Бога  є синонімом слова вірувати в Христа. Знати Бога означає знати Христа і уповати на Нього. І надіятися на Христа у всьому. А світ – наче Віфлеєм у Різдвяну ніч.  Двері його готелів – закриті для Марії і Йосипа, і тим більше вони закриті для Ісуса, Сина Божого і Сина Людського. Двері світу – відкриті для тих, хто готовий у світу щось купити і хто готовий йому щось продати за знижками, маскуючись під Різдво.  Власне кажучи, світ навчився вже навіть маски міняти. Навіщо вертепи із Йосипом і Марією, Ісусиком у яслах, пастушками на колінах і мудреців з дарами? Є набагато цікавіші персонажі – хоча би карикатурний Санта-Клаус із його оленями.  Ану, спробуй запамятати усі імена тих оленів, «небритих і неголених»!  - припрошує нас світ. Світ не знає Ісуса.

            А ви, любі віруючі брати і сестри, знаєте. Через це ви є діти Божі. Ви є ними вже зараз. Цього Різдва 2017 року в Україні. Як і були такими віруючі в Христа у Римській імперії у ту пору, коли цей лист писав, ведений Святим Духом, Апостол Іван, Апостол Воплочення Сина Божого.

            Через це він настільки однозначно стверджує: «Улюблені, ми тепер Божі діти». Просто зараз. Тут, у цій церкві, зібрані довкола Євангелія, біля Різдвяної ялинки ми вже Божі діти. Ми тепер, нині Божі діти. Бо Син Божий стався Дитиною Людською і Дитиною Людською Він тепер буде залишатися повіки віків.

            Нас чекає унікальне майбутнє. Не в цьому світі сповненому гріха. Він лежить у злі і він буде знищений у час повернення Христа у славі. Нас чекає надзвичайне майбутнє. І нас чекає невимовно прекрасна вічність. Інколи нам хочеться помріяти на ту тему, як-то воно там буде, у Царстві Божому?  Апостол нас у цей Різдвяний вечір дещо розчаровує. Він каже: «Ще не виявилось, що ми будемо».  Треба почекати. Лишилося ще недовго. Можливо, Ісус повернеться сьогодні або завтра. Можливо через день або місяць, або рік. Але навіть якщо Він повернеться через тисячу років, ми побачимося з Ним набагато швидше, адже людського життя, як співає Псалмоспівець якихось 70, а при силах 80 років.

«Та знаємо»,  – запевнює нас Апостол «що, коли з'явиться, то будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є». Ісус народився. Ісус стався Дитям Людським, стовідсотковою Людиною, але без гріха – людиною досконалою і святою. У Віфлеємських яслах лежало святе Дитя, досконале Дитя, Дитя без жодної плями чи вади гріха. Таким Ісус був є і буде завжди. І коли Він повернеться у славі, то й ми перемінимось до святості і досконалості у наших тілах або ж Він воскресить нас у святих і досконалих тілах. І ми відтоді будемо як Він. Для цього Він стався такими як ми без гріха, аби ми були такими як Він – без гріха і у святості раділи і насолоджувалися радісним життям у Його Царстві повіки віків.

Але куди подінуться наші гріхи? Куди подінуться усі наші переступи проти Бога і всі наші беззаконня? Апостол каже: «І кожен, хто має на Нього надію оцю, очищає себе так же само, як чистий і Він». Кожен, хто надіється на Христа – чистий, святий, невинний, праведний. Не в майбутньому, а вже є таким в очах Божих, саме через цю надію на Христа, через віру в Сина Божого, народженого у Віфлеємі і розпятого на Голгофі. Саме звідти на нас донині ллється Христова свята кров, очищуючи нас від кожного нашого гріха.

Сьогодні нашу увагу привертає ялинка, що кличе нас святкувати і радіти Воплоченням Сина Божого і нагадує про ті всі дари, які ми отримуємо від Бога через народження Ісуса. Але вона є лише початком і вступом до другого дерева.  Того дерева, на якому Син Людський приніс Себе у святу і досконалу жертву за всі наші гріхи та провини. Від ясел і до хреста Він не мав гріха, але на хрест поніс Він наші беззаконня. І на хресті Син Божий, народжений у Віфлеємі «був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено!»

Його смерть була свідоцтвом нашого прощення в Його Ім’я. А Христове воскресіння є проголошенням нас виправданими самою вірою в Нього і справжньою причиною сьогоднішньої Різдвяної радості. Диявол, світ і плоть будуть далі з усіх сил нас переконувати в тому, що Богові немає до нас діла. А Різдво Христове свідчить – діло Богові до нас є! Ще й яке діло – подарувати нам Сина Божого, а з Ним і вічне життя!  Навіть серед війни, серед болю, страждань, і смерті – вічне життя і статус синів і доньок Божих для всіх, хто надіється на Христа. Бо для цього Він стався, як ми, але без гріха. Для цього Він промовляє до нас через Слово і поєднується з нами через Його істинні тіло та кров у хлібі та вині Святої Вечері. І через Нього ми будемо, як Він! Бо Христос народився! Славімо Його!  Амінь.

Христос народився! Славімо Його!


І всі йшли записатися, кожен у місто своє. Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив із дому та з роду Давидового, щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна. І сталось, як були вони там, то настав їй день породити.  І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них... (Євангеліє від Св. Луки 2:3-7).
ХРИСТОС НАРОДИВСЯ!  СЛАВІМО ЙОГО!

Дорогі брати і сестри!

        Яке велике благословення ми маємо у святкуванні Народження Сина Божого, нашого Царя, Який був сповитий і покладений до ясел, аби ми могли радіти впродовж цілої вічності небесними оселями, які Він приготував для нас Своїм досконалим життям, невинною смертю на хресті і славетним воскресінням! Хай Господь благословить Вас веселими святкування Його Різдва і благословенним Новим роком!

У Христі Ісусі, нашому Господі і Царі,
            + Вячеслав Горпинчук,
Єпископ Української Лютеранської Церкви

Молитва напередодні Різдва Христового

     Всемогутній Боже!  Отче Небесний!  Дякую Тобі за невимовний дар всьому людству в народженні Немовляти Ісуса Христа у Віфлеємі, про що було проголошено ангелом у ту найпершу святу ніч. Нехай таємниця втіленого Слова зігріває мою душу, сповнює її втіхою і прагненням, подібно до тих пастушків, аби я з ними поспішав до ясел і служив Христові.
     Нехай моє серце, на відміну від переповненого готелю, в якому не знайшлося місця для Твого Сина, буде Йому притулком.
     Допоможи мені у духові щирого каяття радіти в День народження мого Спасителя, щоб у щирій вірі я зміг приєднатися до пісні ангелів, розділити віру пастухів і поклонятися Христові разом з мудрецями, що прийшли зі сходу. Нехай Христос народиться знову в цю святу ніч у моїй душі, аби правда, любов і викуплення, які Він приніс, відтепер і завжди залишалися в моєму серці і в моєму житті. Допоможи мені, подібно до Марії, зберегти  все, пов'язане з Немовлям Ісусом у моєму серці і про Христа завжди розмірковувати.
     І нині, коли Ти вчинив мене причетним до Його слави тут на землі, зішли мені благодать розділити Його славу і на небесах. В Ім'я Ісуса прошу про це. Амінь.

З молитовника

четвер, 5 січня 2017 р.

Коли немає довіри до милосердя Божого


    
     У світі немає святих і праведних людей. Через це навіть ті, що мають вигляд святості, називаються Духом такими, якими вони є в очах Божих. Це служить покріпленню побожних. Ті, що проповідують цю доктрину про довіру до милосердя Божого, засуджені як єретики, оскільки вороги цієї доктрини зухвало привласнюють собі суд та ім’я Церкви. Через це Святий Дух покріплює вірних, аби їх не відволікав вигляд і велич ворогів Слова, але щоб вони знали, що Святий Дух проголосив усіх тих, хто не має цієї доктрини, навіть якщо на вигляд вони цілковито добрі та святі – переступниками та грішниками.

  
Мартін Лютер, З лекції на Псалом 50 (51):13 (15)