Рости на спасіння (проповідь)

пʼятниця, 26 травня 2017 р.

Втіха передпризначення для тих, що під хрестом

     Про те, скільки втіхи може отримати з доктрини про передпризначення людина, яка несе свого хреста, чи людина посеред бурі спокус, Павло навчає в Римлян 8:28 і далі... Бог у Своїй вічній раді, ще перед закладинами світу, милостиво передбачив та визначив скільки хрестів, і які саме хрести та порази, Він покладе на кожного з нас, і водночас Він визначив результат випробувань ще перед початком світу, і зробив так, щоб усе було на добро та спасіння тих, хто любить Його. І через це Павло завершує непорушно і впевнено: тому я переконаний, що ні недоля чи утиск, ні висота чи глибина тощо, не зможе відлучити мене від любові Божої  у Христі, але у всьому цьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив і т. д. І це - дуже велика та солодка втіха для побожних людей під хрестом - втіха, яка виводиться із доктрини про передпризначення.

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

четвер, 25 травня 2017 р.

Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа

    
День Вознесіння – коронація нашого Господа, у якій Його проголошено Царем всесвіту. Ісусове вознесіння до Отця є Його входом до величнішого існування поза границями часу та простору, яке більше не обмежене Його станом пониження. Ісус тепер сидить по правиці Божій, що означає, відповідно до правильного вчення Лютера – повсюди. Це також означає, що Він знову перебрав ту владу та силу, які належали Йому ще з передвічності. Але все-таки наш Господь присутній з нами, що залишаємося обмеженими часом і простором. Він – з нами, як правдивий Бог і правдива людина і Він править Своєю Церквою через засоби благодаті, які Він запровадив: Його Слово і Його Таїнства. В цих засобах благодаті ми можемо осягати Царя всесвіту і отримувати передсмак грядущого банкету.

Молитва на Вознесіння Господа нашого Ісуса Христа:

Всемогутній Боже! Твій Син Єдинородний, наш Господь Ісус Христос, вознісся на небеса, аби й ми могли возноситися в серці та розумі та весь час перебувати зі Спасителем, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

середа, 24 травня 2017 р.

День Св. Кирила та Мефодія, просвітителів слов'янських

    
     Сьогодні ми дякуємо Господу за двох братів-місіонерів, святих Кирила (Костянтина) та Мефодія.  Брати Кирило та Мефодій народилися в грецькій сім’ї у Солуні. (Ім'я Кирило молодший брат, Костянтин взяв незадовго до смерті, ставши ченцем 868 р.) Після рукопокладання Кирило став бібліотекарем у соборі Святої Мудрості «Гаґія Софія» у Константинополі 862 р. Згодом Кирило і Мефодій були послані Імператором місіонерами до Моравії (центр - на території сучасної Чеської Республіки). Там вони проповідували Слово Боже і навчали місцевих слов’ян їхньою рідною мовою.
     Кирило, використовуючи елементи алфавіту, який він виявив у русичів у Корсуні (на території сучасного Севастополя), уклав абетку, яка відома нині як «кирилиця» і вона стала основою для писемності слов’янських народів. Сьогодні кирилицею користуються: українці, білоруси, росіяни, болгари, македонці, серби і чорногорці (прикро, але через переслідування латинян, кирилиця не збереглася серед чехів і словаків). Традиційні християнські церкви серед цих народів, як правило, також використовують східний обряд.
     Саме завдяки діяльності цих двох святих братів, слов’яни мали можливість чути Слово Боже на зрозумілій мові, бо святі брати Кирило та Мефодій, на відміну від багатьох інших місіонерів, першими почали використовувати для євангельської місії зрозумілу мову. Св. Кирило і Мефодій зазнали також переслідувань від західних місіонерів, які вважали, що в церкві все повинне бути одноманітним: служба Божа має відправлятися за західним обрядом і обов’язково латиною (святою, на їхню думку, мовою).
     Для українців роль Св. Кирила і Мефодія переоцінити важко. Певно, що перші паростки християнства з’явилися на Русі (сьогодні Україна) через цих місіонерів, адже більша частина західної України на ту пору (як про це зазначає «Енциклопедія Українознавства») належала до Великого Князівства Моравського. Не випадково, «Повість врем’яних літ» вшановуючи нашу Велику Княгиню Ольгу, не менше вшановує і святих братів-місіонерів, Кирила та Мефодія.

Молитва на День Св. Кирила та Мефодія, просвітителів слов'янських:


Господи!  У Своєму великому милосерді Ти, через Імператора Візантії, послав двох місіонерів, Кирила та Мефодія, які зрозумілою мовою несли Твоє Євангеліє у Моравії, а звідти проповідь Твого Слова, разом із писемністю, освітою розійшлася по багатьох інших слов'янських краях.  Благослови нас, аби ми цінуючи дар Твого Євангелія нашою рідною мовою, трудилися, аби  місія Твоєї Церкви і проповідь Твого Євангелія не спинялася ні в нашому рідному краї, ані в цілому світі ні на мить, бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

вівторок, 23 травня 2017 р.

Молитва подяки

    
Господи Боже!  Отче Небесний! Від Тебе отримуємо ми в щедрості безперестанній всі добрі дари. Щодня Ти нас у чистій благодаті Твоїй оберігаєш від усякого зла. Благаємо Тебе - подай нам Твого Святого Духа, аби усім серцем визнаючи доброту Твою, ми могли завжди  приносити подяку Тобі і повіки славили Твою люблячу доброту і Вітцівське милосердя; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З лютеранського співаника

понеділок, 22 травня 2017 р.

Воля Сина і воля Отця


38. Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.
            39 Оце ж воля Того, Хто послав Мене, –  щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскресив те останнього дня.
          
            До якої чудесної гармонії приходять Його слова! Він каже: «Я вас не прожену». Це – Його воля і Він додає, що хоче чинити волю Отця, яка точно така, а саме: нас не проганяти. Св. Іван поєднує і сплітає дві волі, роблячи Єство Отця і Сина одним – одна воля, один розум, одна мудрість, одне діло – і то одне Божество. Він виявляє Себе нам у Його доброті, бо хоче спонукати нас горнутися до Нього. Він хоче, аби я знав, що коли я чую Синову волю, то водночас я чую Отцеву волю. Якщо ви бачите Сина, то ви також бачите Отця. «Якщо ви осягнете Мою волю», – хоче Він сказати, «то ви також осягаєте волю і доброту Отця, і боятися вам Отця не потрібно». Ваше серце не повинне казати: «Так, Господи Ісусе, я вірю, що Твої слова запевнюють мене, що Ти мене не проженеш, але що коли Отець буде до Мене неблагодатним і захоче мене відкинути?» «Ні», – відповідає Він, «немає більше ніякого на небесах гніву, якщо ти маєш мир зі Мною. Бо тебе до Мене привів Отець. Він розділяє Мою волю. Він навчив тебе, аби ти знав Мене та вірував у Мене. Його воля і Моя – однакові. Якби Він постановив тебе знищити та відкинути, то не приводив би тебе до Мене і не залишав би тебе зі Мною. Так само Він не дав би тобі Його Слова, віри, Хрищення і знання та приймання цієї величної статті віри. Через це ти не повинен проводити розрізнення між Моєю волею і волею Мого Отця, бо Моя воля – тебе не проганяти і це також воля Мого Отця. Я тебе не судитиму і не судитиме тебе Він».

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана 6

неділя, 21 травня 2017 р.

Відверта і чесна книга


Бог дає нам Своє Слово у типовий для Нього спосіб, а не як стильну енциклопедію вселенської ерудиції, дотепів і шарму. Біблія – відверта і чесна книга, яка не викликає любов до неї в нашого марнославства і наших амбіцій (Івана 5:44). Окрім цього вона повна спокусливих труднощів: логічних, інформативних, моральних, релігійних. Вона навіть «розпливчаста по краях» (антилеґомена!) У перевернутому світі божественна істина здається обманом. Так само, як глузували з Христа і так само, як Його ображали (Матвія 27:28 і далі; Івана 6:42) так само і Його істинні свідки мусять бути «як обманці, але ми правдиві» (2 Коринтян 6:8). Воістину – червяк, а не книга.[1] Все це – скромний «вигляд Слуги» написаного Слова, яке радіє покірною вірою, але відкидає усяке релігійне удавання (1 Коринтян 1-2).




Курт Маркворт, «Святе Писання: Книга Христова»


[1] Доктор Маркворт згадує вислів Лютера, який каже, що для світу Біблія – наче червяк, а не книга. Він це робить у коментарях на Месіанський Псалом 21 (22):7 про Христа: «А я – червяк, а не чоловік, посміховище людське й погорда в народі».

субота, 20 травня 2017 р.

Молитва в час посухи

     Боже!  Наймилосердніший Отче! Благаємо Тебе розкрити отвори небесні і послати родючий дощ, аби він оживив землю та відновив плоди її, бо все в'яне і сохне. Почуй благодатно молитву нашу в цій потребі, аби ми могли славити і величати Твоє Ім'я повіки віків; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З лютеранського співаника

пʼятниця, 19 травня 2017 р.

Відрізняти віру від добрих діл


    
Це – найбільш утішливі слова[1], які звернені винятково до тих, що хочуть бути християнами, які мусять цю статтю добре вивчити і відрізняти та відділяти віру від добрих діл. Віра – найважливіша річ, а добрі діла повинні слідувати. Не можна приписувати їм чесноту та силу, які є винятково власністю віри. Добрі діла не заслуговують спасіння. Віра має запевнювати нас, що Христос – не суддя, як про це каже Він іншому місці: «Я не прийшов засудити світ, а щоб світ через Мене спасся» (Ів. 3:17). Отець не послав Його лякати та страхати людей або робити шкоду тим, що до Нього приходять, а хоче тримати їх з Ним.  Проте для тих, що не вірують, Він буде суддею, Який відповідатиме їхнім про уявленням про Нього. Таким чином Він не судитиме весь світ, а промовить до побожних і богобоязливих: «Ви прийшли до Мене і увірували в Мене – вас Мені дав Отець. Тож ідіть-но сюди. Я вас не прожену». Іншим Він скаже в Судний День, що Він буде їхній суддя, бо вони відмовилися прийти до Нього. Тож там буде два гурти. Він відділить безбожних від християн, відділить козлів від овечок і скаже безбожним: «Ви Мене не схотіли. Ви не вірували в Мене. Ви Мене переслідували. Ви різали Моїх християн, богохульствували проти Мого Слова, і проганяли Мене і Моїх. А тепер відійдіть у вогонь пекла!» Бо оскільки вони не вважають Христа за милосердного, вони також не знайдуть Його благодатного і милосердного, а зійдуть у пекло. Через це ми, що прийшли до Христа, хочемо мати Його як благодатного Господа. Райдуга, яка є Його престолом, не лякає мене, вона з’являється для мого спасіння. Ми не дивимося на Нього, як на суддю. Він нас покличе. Він нас не прожене. Він також захищатиме нас від диявола.


Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана


[1] Усе прийде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть (Ів. 6:37).

четвер, 18 травня 2017 р.

Сповідання позначає нас, як християн

         
          Не правда, яка є мовчазною та не непрочитаною, у Слові, а правда, яка входить з того Слова у людське серце, із дієвою присутністю Святого Духа, Який її застосовує, робить людей віруючими. Віра робить людей християнами, але лише Сповідання позначає їх, як християн. Правило Віри – Божий до нас голос, віра – слухання того голосу, а Сповідання – наша на нього відповідь згоди. Нашою вірою Господь знає нас як тих, що Його. Нашим Сповіданням ми впізнаємо один одного, як Божих дітей. Сповідання віри у певній формі має імперативний характер. Сповідувати Христа – сповідувати те, чим є наша віра в Нього. Хоча Символ віри не є Правилом Віри і не може ним бути, а є лише його сповіданням, так само й Біблія – оскільки вона – Правило Віри, то через це вона не є обовязково її Сповіданням.

Чарльз Краут, Консервативна реформація і її богослов’я

середа, 17 травня 2017 р.

День Св. Фрідріха Мудрого, християнського правителя

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Фрідріха Мудрого, Електора Саксонського (1486-1525 р. р.), який був правителем в Саксонії, краї, у якому проживав Мартін Лютер. Якби не Фрідріх, то Лютеранська Реформація могла не відбутися. Народжений в Торґау 1463 р., він став настільки відомим за свої вміння політичної дипломатії і відчуття справедливості та порядності, що його підлеглі назвали його «Мудрим». Так і не зустрівшись з Лютером особисто, Фрідріх постійно свого богослова захищав і про нього піклувався. Очевидно, що Господь використав Фрідріха Мудрого, аби той врятував Реформатора від мученицької смерті. Фрідріх відмовився видавати Лютера до Риму на допит через звинувачення у єресі 1518 р. Коли Імператор Карл V проголосив Лютера ізгоєм у 1521 р., на Рейхстазі у Вормсі, Фрідріх надав притулок Лютерові у Вартбурзькому замку. На смертному одрі Фрідріх прийняв Господню Вечерю у двох видах (істинне тіло Христове та істинну Христову кров) – чітке сповідання євангельської (лютеранської) віри. Джерело: "Commemorations Biographies," Lutheran Service Book, LCMS Commission on Worship.

Молитва на День Св. Фрідріха Мудрого, християнського правителя:

Отче Небесний!  Аби зберегти відновлення проповіді Євангелія у Твоїй Церкві, ти послав їй Фрідріха Мудрого, світського правителя, який любив Твоє Слово і захищав Твій народ - віруючих людей. Посилай і нам правителів, які любитимуть Твоє Слово і захищатимуть найголовнішу свободу - свободу віросповідання, аби ми жили у мирі і, аби Твоє Євангеліє без перешкод проповідувалось по цілому світові; через Ісуса Христа, Твого Сина,  а нашого Господа. Амінь.

вівторок, 16 травня 2017 р.

Очищатися від старої розчини

    
     Павло не говорить про розчину взагалі – він наказує очиститися від «старої розчини», маючи на увазі, що може бути розчина нова. На нього, безперечно, має вплив пошана до слів Господа Христа (Мт. 13:33), де Він порівнює Царство Небесне ще й з розчиною. У цьому ж разі розчина не може бути поганою за якістю – радше, той предмет, який буде змішано з цією розчиною, має виробити добрий, новий хліб. Тут мова йде про Слово Боже, проповідування Євангелія, яким ми стаємо членами Царства Христового або ж Християнської Церкви. Хоча Євангеліє виглядає злиденним і світ його відкидає і зневажає, його сила попри це така, що де лишень воно з’являється там воно знаходить і намножує учнів, у яких воно діє – воно перетворює їх, даючи їм свої власні особливості так само як і розчина передає свою силу тісту і викликає його ріст.
     … Але говорить тут[1] Павло про стару, недієву і непотрібну розчину. Він має на увазі вчення, погляди чи спосіб життя, який виникає зі Старого Адама, з плоті та крові і ту розчину яка є руйнівною щодо чистої, нової доктрини або ж природи, відновленої християнством. Пізніше він називає її «розчиною злоби й лукавства» і в даному вірші спонукає коринтян бути новим, чистим тістом.
     Зверніть увагу на особливі слова Апостола. Він кличе очищатися від старої розчини і наводячи, як факт таку причину – ви нове та нерозчинене тісто. Під нерозчиненим тістом він має на увазі ту віру, яка горнеться до Христа і вірує в прощення гріхів через Нього, бо він одразу говорить про нашу Пасху – Христа, принесеного за нас у жертву. Цією вірою тепер коринтяни очищені від старої розчини, розчини гріха та нечистого сумління і нею вони увійшли в нове життя. Втім їм наказано очищуватися від старої розчини.

Мартін Лютер, З проповіді на Великодню неділю 


[1] 1 Коринтян 5:6-8.

понеділок, 15 травня 2017 р.

День Св. Афанасія Александрійського, християнського пастиря і сповідника

    
Сьогодні ми дякуємо Господу за Афанасія Александрійського, християнського пастиря і сповідника. 325 року по Різдві Христовім, будучи секретарем і дияконом єпископа Александрійського Олександра, він взяв участь у Нікейському Соборі. На Соборі, тоді ще диякон Афанасій, активно відстоював божественність Христа і Його єдиносущність з Отцем. За чисте сповідування сьогодні в Нікейському Символі віри «Вірую в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого Єдинородного, від Отця родженого перше всіх віків, нествореного, єдиносущного з Отцем, через Котрого все сталося», значною мірою ми повинні дякувати Богові за Афанасія, який відстояв Біблійну істину в запеклій суперечці з аріанами.  328 р. по Р. Х. Афанасія було обрано єпископом Александрійським. 
     Слід додати, що на 350 р. по Р. Х. саме Cв. Афанасій залишився одним-єдиним вірним Богові єпископом в східній частині Церкви, тоді коли решта таки відпали в аріанську єресь. Переживши чимало переслідувань і вигнань, фальшивих звинувачень і незаслужених прикростей (Мт. 5:10-12), Св. Афанасій завершив своє земне життя в цьому світі на єпископській кафедрі в Александрії 373 р. по Різдві Христовім. Св. Афанасієві також традиційно приписується укладання Афанасіївського Символу віри.

Молитва на День Св. Афанасія Александрійського:

Господи Боже! У час криз і небезпек Ти посилаєш мужів, які чітко проголошують істини Твого Святого Слова. Ми дякуємо Тобі за слугу Твого, Афанасія, через служіння якого Ти зберіг правдиве сповідання Церкви про Твого Сина Ісуса Христа. Продовжуй посилати Церкві вірних і здібних мужів, аби вони Твою істину і проголошували, і захищали, аби Твоє Ім'я - Отця, і Сина, і Святого Духа, славилось повіки віків. Через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

неділя, 14 травня 2017 р.

Молитва на День матері

    
Любий Небесний Отче! Ти сказав був через Свого пророка: "Як когось його ненька втішає, так Я вас потішу". Дякую тобі за Твою непохитну любов, яка настільки більша від людського розуміння, щоб для того, аби зробити її для нас більш зрозумілою, Ти порівнюєш її з любов'ю матері до дитини. На силі цієї впевненості я знаю, що матиму Твій постійний провід, допомогу, підтримку і захист.
     Цього дня, що відведений для вшанування матерів, я особливо дякую Тобі за дар християнських матерів. Благословляй їх завжди. Наділяй їх благодаттю, щоб вони завжди були прикладом для своїх домашніх. Дай, щоб вони завжди пам'ятали про те, що їхні діти є священною довірою з небес. Хай перебуває над ними покровом Твоя рука і дай їм, Боже, силу для всякого завдання, мужність для всякого випробування і віру в Тебе, яка щодня буде ставати сильнішою.
     Дякую Тобі особливо за дар моєї матері і за її любов, яка так часто мене втішала. Прошу Тебе - допоможи мені, аби я став гідним її. Дай, щоб я ніколи не робив того, що засмутило б її серце. Дай мені завжди іти дорогою, яку вона окреслила - дорогою, що веде до Тебе. Спрямовуй наші ноги, аби вони ходили в любові Ісуса, Який показав приклад Своєю любов'ю до Його Матері. Молюся в Його Ім'я. Амінь.
    
З Мого молитовника

субота, 13 травня 2017 р.

Нескінченний і вічний Великдень


Тепер же ми маємо один нескінченний і вічний Великдень, в якому віра годується, насичується і радіє – іншими словами, ми отримуємо відпущення гріхів і втіху, і силу через цю нашу Пасху, Христа.


Мартін Лютер, З проповіді на Великодню неділю