Рости на спасіння (проповідь)

середа, 16 серпня 2017 р.

Піклуватися про справді бідних


Так само й сьогодні християнам слід піклуватися про справді бідних – не ледачих жебраків або волоцюг – так званих мандрівних старців, а підтримувати тих, хто через літній вік або іншу слабкість, не можуть себе утримувати. Церкви повинні запровадити загальні скарбнички для збирання милостині саме для таких випадків. Такою була постанова Апостолів в Діях 6:3. Павло також у багатьох випадках напучує до таких діл любові, наприклад (Римлян 12:13): «Беріть уділ у потребах святих».


Мартін Лютер, З проповіді на неділю по Вознесінні

День Св. Іванни, Марії і Саломеї, жінок-мироносиць


Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Іванну, Марію і Саломею, жінок-мироносиць (в деяких інших традиціях вони ще відомі як "вірні жінки"). Про відвідування цими трьома та іншими жінками гробу Ісусового в перший Великодній ранок пишуть у Євангелії Матвій (28:1), Марко (16:1) і Лука ((24:10).  Іванна була дружиною Хузи, Іродового урядника (Луки 8:3).  Марія, мати Якова (сина Алфеєвого) була однією з жінок, які вірно піклувалися про Ісуса та Його учнів від часу Його Галілейського служіння аж до розп'яття і поховання. Саломея, мати синів Зеведеївих (Матвія 27:56), приєдналася до жінок біля хреста і в принесенні пахощів до садового гробу.  Ці вірні жінки впродовж багатьох століть вшановуються Церквою, як приклади покірного та відданого служіння Господу.

Молитва на День Св. Іванни, Марії і Саломеї, жінок-мироносиць:

     Всемогутній Боже!  Твій розп'ятий і похований Син Єдинородний в гробі пробув недовго.  Дай нам радість у тих завданнях, які стоять перед нами, аби ми могли виконувати своє служіння настільки вірно, як це робили Іванна, Марія і Саломея, приносячи Тобі солодкі пахощі наших вдячних сердець, аби й ми могли побачити славу Твого воскресіння і проголошували Добру Звістку в нестримній палкості та ревності, що чиняться в нас через нашого Господа Ісуса Христа, Який воскрес і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків! Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

вівторок, 15 серпня 2017 р.

Передпризначення: де милість, а де - суд

     
      Бог, безсумнівно, знає і, фактично, Він визначив для кожного з нас, час і годину, як нашого покликання так і нашого навернення. Але через те, що Він нам про це не повідомив, то нам належить постійно перебувати в Слові і передати Богові особливі подробиці часу (Дії 1:7). Подібним чином, коли ми бачимо, як Бог дає якійсь окремій області чи царству Своє найсвятіше Слово, але водночас не виливає його на інші народи, і так само забирає його від одного народу, а іншому продовжує  і те, що одна людина стає запеклою, сліпне і віддається на розум перевернений, а той народ, що впав, навертається до Бога тощо, - то з цього не випливає, що ми повинні вдивлятися і ритися нашим розумом у причинах, чому так стається. 
     І Павло у таких питаннях встановив для нас певні межі, тобто те, наскільки далеко ми можемо заходити, а з іншого боку, він хоче, аби ми... визнавали праведний суд Божий і праведне покарання за гріхи. Адже Бог дав певним народам і певним людям гарний приклад Своєї суворості, показуючи, щоб ми... обережніше жили в страхові Божому і визнавали та славили Його чисту та незаслужену благодать у посудинах милосердя. 

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

понеділок, 14 серпня 2017 р.

Молитва про каяття

     
Милосердний Отче! Дай нам благодаті, аби ми ніколи не наважувались грішити. Але якщо будь-коли ми образимо Твою Божественну Величність, дай, аби ми істинно каялись і оплакували наші образи та живою вірою здобували відпущення усіх наших гріхів, винятково через заслуги Твого Сина, а нашого Спасителя, Ісуса Христа. Амінь.

З лютеранського співаника

неділя, 13 серпня 2017 р.

День Св. Йосипа з Ариматеї

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Йосипа з Ариматеї. Цей Йосип, про якого згадують всі чотири Євангелія, походив із невеликого села Ариматея в гірському краї Юдеї.  Він був шанованим членом Синедріону, юдейського релігійного суду в Єрусалимі.  Очевидно, він був дуже заможним, бо мав свій невикористаний гріб у саду, недалеко від місця розп'яття Ісуса (Матвія 27:60).  Йосип, будучи чоловіком, який терпляче чекав на прихід Царства Божого, по смерті Ісуса пішов до Понтія Пілата і попросив Ісусове тіло (Марка 15:43).  Разом із
Никодимом, Йосип зняв тіло з хреста і поклав Його у власний гріб (Івана 19:38-39).  Публічна відданість Никодима та Йосипа виявляється особливо разюче на фоні переляканих учнів, які Ісуса були покинули.

Молитва на День Св. Йосипа з Ариматеї:

     Милосердний Боже!  Твій слуга, Йосип з Ариматеї, приготував тіло нашого Господа і Спасителя до похорону і в благоговінні та благочестивому страху поклав Його у власний гріб.   Дай Твоєму вірному людові, аби наслідуючи приклад Йосипа, ми мали таку саму благодать і любов служити Ісусові зі щирою присвятою по всі дні нашого життя; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

субота, 12 серпня 2017 р.

День Св. Роберта Барнеса, сповідника і мученика

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Роберта Барнеса. Він був відданим учнем Мартіна Лютера і вважається за одного з перших лютеранських мучеників. Барнес народився 1495 р. Він став пріором августиніанського монастиря в Кембриджі, Англія. Навернувшись до лютеранського вчення, він ділився Євангелієм із багатьма англійськими вченими через твори та особисті контакти. Під час вигнання до Німеччини він заприятелював з Лютером, а пізніше написав латинський підсумок головних доктрин Ауґсбурзького віросповідання, який мав назву Sententiae.
     Повернувшись до Англії, Барнес розповів про лютеранські доктрини особисто королеві Генрі VIII і спочатку вони були сприйняті позитивно. 1529 року Барнеса було призначено королівським капеланом. Проте політичний і церковний клімат в Англії не був стабільний і 1540 року Барнеса було живцем спалено на стовпі в Смітфілді. Його останнє сповідання віри було видане Лютером, який назвав свого друга Барнеса "добрим, побожним гостем і святим мучеником".

Молитва на День Св. Роберта Барнеса, сповідника і мученика:


Всемогутній Боже, Отче наш Небесний! Ти дав мужність слузі Твоєму Робертові Барнесові віддати життя за сповідування істинної віри у час Реформації. Благослови нас, аби ми непохитно перебували у нашому сповіданні Апостольської віри і витерпіли все, навіть смерть заради того, щоб не відпасти від спасенної віри; заради Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

пʼятниця, 11 серпня 2017 р.

День Св. Марії, Марти і Лазаря з Віфанії

    
Сьогодні ми дякуємо Господу за святих Марію, Марту і Лазаря з Віфанії. Марія, Марта і Лазар з Віфанії були учнями з якими Ісус мав особливий союз любові та дружби, Євангеліє від Св. Івана свідчить, що "Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря" (Івана 11:5). Одного разу Марта запросила Ісуса до свого дому на обід. У той час, коли Марта робила всю роботу, Марія сиділа в ногах у Ісуса, слухаючи Його Слово і Господь похвалив Марію за те, що вона "обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї..." (Луки 10:38-42). 
     Коли їхній брат, Лазар, помер, то Ісус промовив Марті цю чудову Євангельську обітницю: "Я - воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити" (Івана 11:25). Іронічно, але після того, як Ісус воскресив Лазаря із мертвих, то юдеї стали ще запеклішими у бажанні вбити Ісуса (Івана 11:39-54). За шість днів до розп'яття Ісуса, Марія намастила Його ноги дуже дорогими пахощами і витерла їх своїм волоссям, не відаючи, що таким чином вона робила приготування до поховання Ісуса (Івана 12:1-8; Матвія 26:6-13).

Молитва на День Св. Марії, Марти і Лазаря з Віфанії:


     Отче Небесний!  Твій Син улюблений, заприятелював із такими кволими істотами як ми, аби вчинити нас Твоїми.  Навчай нас, аби ми були як Ісусові любі друзі з Віфанії, аби ми могли служити Йому вірно як Марта, щиро навчатися в Нього, як Марія, а вкінці бути воскрешеними Ісусом, як Лазар; через Господа їхнього і нашого - Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою, і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

четвер, 10 серпня 2017 р.

День Св. Йоганна Себастіана Баха, Реґента

    
Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Йоганна Себастіана Баха.  Йоганна Себастіана Баха (1685-1750 р. р.) визнають за одного з найславетніших і найбільш обдарованих композиторів Західного світу.  Осиротівши у віці 10 років, музику вивчав він в основному самотужки. Його професійне життя диригента, виконавця, композитора, вчителя та консультанта з питань органів, розпочалося у віці 19 років у містечку Арнштадті та закінчилося в Лейпцизі, де впродовж останніх 27 років свого життя він був відповідальним за всю музику та співи в трьох лютеранських церквах міста. Окрім того, що він був надзвичайно вмілим гравцем на клавішних інструментах, неперевершеною залишається геніальність та величина інструментальних і вокальних творів  Баха.  Будучи побожним і відданим лютеранином, він особливо шанується в християнському світі за його невпинне і самовіддане наполягання на тому, що музику він писав головним чином для літургійного життя Церкви, аби прославляти Бога та розбудовувати Його люд.

Молитва на День Св. Йоганна Себастіана Баха, Реґента:

     Всемогутній Боже!  Ти прекрасний у величі та величний у святості. У Святому Писанні навчив Ти нас виспівувати Тобі хвалу і дав Ти слузі Твоєму Йоганнові Себастіанові Баху, благодать, аби він виявляв Твою славу в музиці.  Продовжуй давати цей дар натхнення всім слугам Твоїм, які пишуть та виконують музику для люду Твого, аби з радістю на землі ми могли осягати Твою красу і пізнавати невичерпні багатства Твого нового творива в Ісусі Христі, нашому Господі, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.

Зі Скарбниці щоденної молитви

середа, 9 серпня 2017 р.

Займатися власною роботою


Петро особливо нагадує, щоб кожна окрема людина піклувалась про обовязки власного служіння. Займаючись власною роботою, кожен повинен вірно виконувати те, що йому доручено – робити те, що йому наказано. Як в багатьох місцях навчають нас Писання, немає шляхетнішої праці ніж бути слухняним окремому поклику та ділу, яку призначив Бог і цим вдовольнятися – вірно служити своєму ближньому, а не витріщатися на те, що доручено та переданому іншому і не мати зухвалість переходити межі власного завдання. Проте багато нестійких, непостійних духів, особливо зарозумілі, горді і самовпевнені уявляють собі, що мають таку мірку Духа та вміння, що їхнього власного поклику їм недостатньо і, що вони повинні все контролювати, наглядати та критикувати працю інших. Вони – злобні душі, які нічого не роблять, а лише підбурюють до біди і не мають благодаті робити будь-яке добре діло, хоча й мають при цьому шляхетні дари. Бо вони не користуються дарами свого служіння для того, щоб служити ближнім, а служать ними лише на власну свою славу та задля власної вигоди.


Мартін Лютер, З проповіді на неділю по Вознесінні

вівторок, 8 серпня 2017 р.

Утвердження, а не заперечення передання

     
"Передання", - казав Честертон, "демократія мертвих". Він, звісно, мав рацію. Але такий спосіб викладання справи висловлює також припущення про кордони для передання. Церква, врешті-решт, не демократія, а монархія, якою благодатно править Христос. Його божественне Царювання виставляє межі, які звичай і прецедент, якими б шановними та священними вони не були, переступати не сміють. Якби пан Честертон зважив був на цей бік речей, то ніколи не нарікав би, що Реформація вибірково вихопила Писання з величної процесії передання, а потім виставила цю єдину частину проти іншої, однаково автентичної - частини тієї самої процесії. Якби він уважніше подивився на величну процесію історичного християнства, то побачив би, що "Саме Писання" є утвердженням, а не запереченням істинного християнського передання.

Курт Маркворт, «Святе Писання: Книга Христова»

понеділок, 7 серпня 2017 р.

День Св. Апостола Якова Старшого

    
     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Якова, який як і його брат, Іван, був сином Зеведея та Саломеї (Матвія 27:56 і Марка 15:40) та рибалкою, що ловив рибу на морі Галілейському. Саме там він разом зі своїм братом, а також Петром і Андрієм, отримав поклик слідувати за Ісусом (Матвія 4:18-22). В євангельських списках Ісусових учнів Яків числиться одразу після Петра та перед Іваном. Разом ці троє Апостолів виступають як провідники Дванадцятьох. Оскільки Яків числиться перед Іваном, то вважають, що Яків - старший з братів. В книзі Дій написано, що Ірод Аґріппа І відрубав голову Св. Апостолу Якову. Це сталося, напевно, в період між 42 і 44 роками по Різдві Христовому. Таким чином Яків став першим з Дванадцятьох, хто зазнав мученицької смерті.

Молитва на День Св. Апостола Якова Старшого:


Благодатний Боже! Твій слуга і Апостол, Яків, став першим з Дванадцятьох, що зазнали м
мученицької смерті заради Імені Ісуса Христа. Виливай на провідників Церкви Твоєї такий дух служіння у самозреченні, щоб вони могли полишати усякі фальшиві і минущі спокуси, а йшли за Самим Христом, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви


неділя, 6 серпня 2017 р.

Проповідь на 9-у неділю по П'ятидесятниці


    ХРАМ ДУХА СВЯТОГО

          (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Я за благодаттю Божою, що дана мені, як мудрий будівничий, основу поклав, а інший будує на ній; але нехай кожен пильнує, як він будує на ній! Ніхто бо не може покласти іншої основи, окрім покладеної, а вона – Ісус Христос. А коли хто на цій основі будує з золота, срібла, дорогоцінного каміння, із дерева, сіна, соломи, то буде виявлене діло кожного, бо виявить день, тому що він огнем об'являється, і огонь діло кожного випробує, яке воно є. І коли чиє діло, яке збудував хто, устоїть, то той нагороду одержить; коли ж діло згорить, той матиме шкоду, та сам він спасеться, але так, як через огонь. Чи не знаєте ви, що ви – Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває? Як хто нівечить Божого храма, того знівечить Бог, бо храм Божий – святий, а храм той – то ви! (1 Коринтян 3:10-17) 

Божій Церкві..., посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим,… благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!   ( 1 Кор. 1:2, 3) Амінь.

Дорогі брати і сестри,  коли ми ходимо нашим містом, то наше око часто милують прекрасні будівлі. Київські екскурсоводи знають перелік таких будівельних перлин столиці і водять туди і киян, і туристів, пояснюючи хто був архітектором такої будівлі, хто будував її і при цьому згадують навіть які будівельні матеріали використовували будівничі.

Ці будівлі зазвичай мають міцні, надійні фундаменти, добре вимурувані з гарної цегли або з надійного каміння стіни і хороший дах, який не дає опадам руйнувати будівлю. Через це минають століття, а такі будівлі залишаються, бо збудовані надійно і правильно.

А уявіть собі тепер на хвильку, що хто задумав би в центрі Києва збудувати будинок всупереч таким підходам і правилам. Уявіть собі, що хтось вирішив зробити фундамент із сіна або соломи, або картону чи фанери. Чи витримає така основа хоча б один поверх споруди?  І навіть якщо витримає, то скільки часу вона протримається?  І що буде з тими людьми, які поселяться в такий дім?

Ми, звичайно, можемо дивуватись і казати: «Та кому ж спаде на думку, робити фундамент будинку з сіна чи соломи, картону чи фанери? Воно ж усе швидко згниє і навіть, якщо стіни будуть з цегли, то по будинку скоро підуть тріщини і він завалиться. Бо – основа його нікудишня, його фундамент – поганий, неправильний! А його будівничий – або божевільний, або шкідник, або ворог!»

Але саме таку роботу виконують ті, що в основу церков намагаються закласти не Камінь, не Христа, а людські передання, людські уявлення, погляди і думки. І не грає ролі, якщо це передання, якому тисяча років, але яке суперечить Христові та Його Слову. Фундамент церкви буде неправильний, нестійкий, а будівля при найменших зрушеннях буде весь час падати.

Так само це передання може бути надзвичайно новим і навіть не називатися переданням, а носити сучасні назви критичного підходу або ліберального мислення, критикуючи з усіх сил Слово Боже, заперечуючи чуда Божі та заперечуючи навіть воскресіння Христове. На такій основі будується перекошена будівля, яку й церквою називати язик не повертається – настільки вона воює проти Христа і проти Його Євангелія.

Проблема для нас, любі брати і сестри, часто криється в тому, що нам буває важко заглянути у фундамент. Ми просто дивимось на фасад, на певні прикраси, але не бачимо основи. Втім основу будь-якої церкви легко виявити, прислухавшись до того, про що в ній проповідують і чому в ній навчають.

Сьогодні через уста Апостола Павла Господь Святий Дух навчає нас, яка церква є справді Апостольською. Нині є чимало ілюстрацій, в яких фальшиві учителі зображають свої церкви, як зелені дерева, а інші церкви – як засохлі гілки. Апостол каже сьогодні, що такі ілюстрації – дурниці, бо все визначається основою і дальшим будуванням, а саме проповідуванням, доктриною, вченням церкви.

Основа тоді – надійна, коли ця основа – Христос. Закладається ця основа в один єдиний спосіб – через Євангеліє Христове. Де є проповідь чистого, непофальшованого Євангелія – там діє Господь Святий Дух і там є віра в Христа. І там ми бачимо зібрання святих і виконання обітниці Сина Божого: «Де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, – там Я серед них» (Мт. 18:20).

Де є Христос – там є праведність і святість. Там прощення гріхів і виправдання. Там – вічне життя і Царство Боже.  А де немає Євангелія, там Христа благодатного не буде. Христос, звичайно, всюдисущий. Але благодатного Христа до нас приносить лише Євангеліє і лише воно творить віру, яка горнеться до Спасителя, тримається за Нього і в Ньому знаходить спасіння і втіху.

Що б не обіцяли фальшиві проповідники, які б камлання вони не здійснювали, коли немає проповіді чистого Євангелія – там стіни погані, бо Христа і всі Його заслуги ми отримуємо лише вірою,  а віра – від слухання Слова Христового, тобто Євангелія. Саме це послання проповідував Павло і всі інші Апостоли.

Раніше Апостол писав до коринтян: «А я, як прийшов до вас, браття, не прийшов вам звіщати про Боже свідоцтво з добірною мовою або мудрістю, бо я надумавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'ятого...» (1 Кор. 2:1, 2). Таким було послання Апостолів – проповідувати Ісуса Христа, і Того розпятого. Не Діву Марію, не святих попередніх епох церкви, не добрі діла, не мощі, а Ісуса Христа, і Того розпятого.

            В цьому сутність Євангелія, що Ісус Христос, вічний Божий Син і Син Людський, народжений від Діви Марії у часі, настільки полюбив нас, що забрав на Себе всі наші гріхи та провини. Він поніс усіх їх на Голгофський хрест, на якому був розп’ятий і Своєю святою і дорогоцінною кров’ю обмив усі наші гріхи проти Бога і людей, і помер за нас і воскрес, підтвердивши, що Його жертва – повна і принесена за все людство. І кожен, хто вірує в Христа, має прощення гріхів і виправдання, і вічне життя в Царстві Божому.

            Дуже просте євангельське послання. Дуже воно втішливе для розкаяних грішників, для вас, любі віруючі брати і сестри. Бо Євангеліє каже нам, що Бог не тримає на нас гніву, що Христос Собою – Своєю святою жертвою, примирив нас із Богом і що вірою в Христа ми тепер – усиновлені діти Божі – Його любі сини та доньки, які воскреснуть і переміняться до вічного життя в Останній День, коли наш розп’ятий і воскреслий Господь повернеться у славі.

            Тоді Він промовить до нас, перемінених і воскреслих до вічного життя, до нас, що будемо мати досконалі та безгрішні тіла: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу». І відтоді ми будемо вже вічно тішитись радістю і щасливим життям у Божому Царстві, в товаристві нашого любого Спасителя, і всіх сил небесних, і всіх, хто увірував в Сина Божого і був спасенний».

            Наскільки це Євангеліє – утішливе для нас, настільки воно дратує диявола і гріх. Адже воно звіщає перемогу над дияволом, над гріхом і над смертю. Тож наш лютий ворог з усіх сил намагається зупинити проповідь Євангелія і вкласти в голови та серця певних проповідників замінники Євангелія: різноманітні улесливі словеса, які відвертають нашу увагу від Христа і від Його всемогутнього Слова.

            Апостол каже, що він заклав надійну основу в церкву в Коринті – Ісуса Христа, Наріжний Камінь. Але після нього приходять ті, хто до Божої мудрості намагається долучити людську мудрість. І тоді вже до будівлі, яка мала би бути надійною і гарною, додає солом’яні стіни. Ці стіни стоять на надійному фундаменті – на Христі. Адже віруючі в Коринті ще памятають Апостольську проповідь і в церкві читається Слово Боже.

            Але нові проповідники не проповідують того, що проповідували Апостоли. Нові проповідники не проповідують Христа, а проповідують все що завгодно крім Христа і все, що завгодно на додачу до Христа. Їхні проповіді відвертають увагу від Ісуса Христа і переводять її на Закон, на традиції, на обряди, на передання, на діла – на що завгодно. Вони не проповідують Євангелія, Христа, спасіння самою вірою в Ісуса, а щось інше. І таким чином будують вже не із золота, срібла чи дорогоцінного каміння, а будують стіни храму із дерева, сіна чи соломи.

            Апостол каже нам, що проповідники будують стіни особливих храмів. Ці храми – віруючі. Ці храми – ви, любі віруючі брати і сестри. Апостол каже: «Чи не знаєте ви, що ви – Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває?» Храм Божий, яким вас сьогодні називає Господь Святий Дух, вибудуваний Євангелієм у Слові, у Хрищенні та в благодатній поживі істинних тіла та крові Христа у Святій Вечері.

В ньому – непорушна основа – Ісус Христос і стіни цього храму теж будуються із Євангелія, яке є істинне золото, срібло та дорогоцінне каміння. Мова йде про вашу віру, любі брати і сестри. Проповідники покликані будувати вашу віру проповіддю Євангелія, додавати до стін вашого храму те, що не поруйнується вогнем випробувань і навіть самою смертю.

І ніхто не має права цього храма нівечити своїми безглуздими будівельним роботами. Ніхто не має права забирати з його стін золото і срібло, а прогалини затикати сіном і соломою. Жоден проповідник не має права відбирати від церкви Євангеліє і заміняти його жалюгідними людськими байками та переданнями.

Бо настане час і всім віруючі люди постануть перед Богом, аби отримати нагороду.  Апостол каже, що будуть ті, що увійдуть в Царство з неймовірною радістю, як у довгоочікувану домівку, прикрашені Господом і Його нагородами.  Це – слухачі Євангелія, віруючі, які всю свою надію покладали на Сина Божого і мали щиру віру, яка до Нього горнулася, в Ньому мала втіху і в радості та з вдячності до Христа спонтанно, не замислюючись робила добро для своїх ближніх.

А будуть ще й погорільці, які спасуться, наче щойно вискочили з полумя пожежі. Це будуть ті, в яких було Євангеліє, але воно відійшло було вже на якийсь другий чи третій, задній план, а все більше та більше ці віруючі покладалися на щось інше поза Христом, як-от: діла чи заслуги святих.

            Які вони здивовані будуть, коли опиняться у вогні і побачать, що «День… Господній прибуде, як злодій вночі, коли з гуркотом небо мине, а стихії, розпечені, ринуть, а земля та діла, що на ній, погорять...» (2 Петр. 3:10). І опиняться вони перед престолом Божих, наче щойно вискочили з палаючого дому і не мають що показати Господу і не мають за що отримати похвали.

            Любі брати і сестри, хай Господь благословляє вас завжди, аби ви будувалися в храм Божий золотом, сріблом і дорогоцінним камінням – чистим непофальшованим Євангелієм Христовим і в кінці з непохитною вірою в Христа увійшли в Царство Боже, аби у вічному житті отримати з рук Бога нагороду за вірність Христові і Його Слову!  В Імя Спасителя. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23) Амінь.

субота, 5 серпня 2017 р.

Коли перебуваємо у Христі


Назовні християни спотикаються і час від часу падають. На поверхні зявляються лише слабкість і ганьба, виявляючи що християни – грішники, які роблять те, що світові не до вподоби. Тоді їх, як Попелюшок, вважають за нерозумних, за підніжків для світу, за проклятих, безсилих і непотрібних людей. Але це ролі не грає. У їхній слабкості, гріхові, глупстві та кволості внутрішньо і таємно перебуває сила і влада, яку світ не визнає і яка прихована з-перед його очей, але вона така, що приносить перемогу, бо Христос перебуває в них і виявляє їм Самого Себе. Я бачив багато таких, що назовні були дуже кволі, але коли наставала перевірка і вони зіштовхувались із судом, то в них пробуджувався Христос і вони ставали такими непохитними, що диявол мусив утікати.
                Я спрямовую це проти аріан, сакраментаріан  та інших розкольницьких духів і фанатиків, які цього тексту не розуміють. Вони вважають, що достатньо їхніх думок і вони бавляться лише думками про Христа. Через це вони не можуть вистояти проти диявола.  Серед них диявол займає своє власне місце і шипить, і нашіптує у їхні вуха пагубні ідеї, які вони швиденько рекламують, як Боже Слово або ж слова, натхненні Святим Духом. Але текст[1] наказує нам: «Ти мусиш вірувати в Христа, споживати і пити Його плоть і кров, і триматися Його вірою. Тоді ти отримаєш інший розум, силу і серце».

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана



[1] Євангеліє від Св. Івана 6:56.

пʼятниця, 4 серпня 2017 р.

День Св. Марії Магдалини


Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Марію Магдалину.  Коли лишень Євангелія називають жінок, які перебували з Христом, Св. Марія Магдалина називається першою (Івана 19:25 - єдиний виняток) можливо через те, що вона першою побачила воскреслого Спасителя. Луки 8:2 повідомляє, що Ісус зцілив її від одержимості сімома демонами. Упродовж століть її часто ідентифікували з розкаяною "жінкою одною, що була в місті" (Луки 7:36-50).  Але для  ототожнення її з розкаяною блудницею не існує жодних Біблійних підстав.  Так само її не слід ототожнювати з Марією, сестрою Марти у Віфанії. Відповідно до Євангелій, Марія Магдалина бачила смерть Ісуса, вона була очевидцем Його похорону і найважливіше - вона бачила Його живим знову після воскресіння (Івана 20:11-18).  Через це Бернард з Клерво називає її "апостолом до апостолів".

Молитва на День Св. Марії Магдалини:

     Всемогутній Боже!  Твій Син, Ісус Христос, відновив Марію Магдалину до здоров'я і покликав її бути першим свідком Його воскресіння.  Зціли всі наші немочі і клич нас, аби ми пізнавали Тебе в силі нескінченного життя Твого Сина; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви