Рости на спасіння (проповідь)

четвер, 31 серпня 2017 р.

Земне життя християнина йому не належить

            
Хай християнин знає, що його земне життя вже йому не належить і не дане воно йому заради нього самого – його життя і праця тут належать Христові, його Господу. Тож хода його мусить бути такою, що додаватиме  до честі і слави Його Пана, Якому він так повинен служити, щоб міг промовити разом із Павлом, не лише щодо духовного життя – життя віри та праведності благодаттю, але й щодо його плодів – зовнішньої поведінки: «Живу вже не я, а Христос проживає в мені» (Гал. 2:20). Християнський спосіб життя можна описати, як «ходіння у Христі» і навіть так, як Павло каже це в іншому місці (Рим. 13:14): «зодягнутися Господом Христом» наче одежею або прикрасою. Світ має визнавати Христа з того, як Він у нас сяє…

            Бог обіцяє: «Я шаную тих, хто шанує Мене» (1 Сам. 2:30). Але коли християни ідуть іншим курсом, то вони наводять на себе Божий найсуворіший гнів і самі наводять на себе відкидання і ганьбу. Бо Він каже далі: «Хто зневажає Мене, будуть зневажені!» А в Другій Заповіді Бог погрожує певними та жахливими карами тим, що зловживають Його Іменем – тобто тим, що не застосовують його на Його честь і хвалу.
Мартін Лютер, З проповіді на сімнадцяту неділю по Св. Трійці

середа, 30 серпня 2017 р.

День Св. Йоганна Ґергарда, богослова

     Сьогодні ми згадуємо Св. Йоганна Ґергарда і дякуємо за нього Господу. Йоганн Ґергард (1582-1637 р. р.) - великий лютеранський богослов у традиції Мартіна Лютера (1483-1546 р. р.) та Мартіна Хемніца (1522-1586 р. р.) і найвпливовіший догматик XVII століття. Його монументальна праця Loci Theologici (двадцять три великих томи) і надалі вважається за вичерпну заяву лютеранського православ'я. Ґергард народився в Кведлінбурзі, Німеччина.  У віці 15 років він захворів на небезпечну недугу.  Цей період життя, разом із проводом його пастиря Йоганна Арндта, став для молодого Йоганна вирішальним. Решту свого життя він присвятив богослов'ю.  Він став професором в університеті Єни і впродовж багатьох років служив суперінтендантом Гельдбурґа. Ґергард був мужем глибокої євангельської побожності та любові до Ісуса.  Він написав багато книг з екзегетики, богослов'я, молитовних роздумів, книг з історії і полемічних творів.  Його проповіді  далі видають і читають. (На світлині: збірка творів Ґергарда, видана нещодавно англійською мовою в США).

Молитва на День Св. Йоганна Ґергарда, богослова:

Всевишній Боже! Ми дякуємо Тобі за життя Св. Йоганна Ґергарда, якого Ти покликав до плідного служіння Євангелія Твого Сина, а нашого Господа Ісуса Христа.  Просимо Тебе - посилай Церкві Твоїй, Христовій Нареченій, вірних богословів, аби Наречена Христова завжди знала голос її Наречного, Твого Сина, а нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

вівторок, 29 серпня 2017 р.

День Св. Патріарха Ісака

    
Сьогодні ми згадуємо Св. Патріарха Ісака і дякуємо за нього Господу.  Ісак, давно обіцяний і довгоочікуваний син Авраама і Сарри, народився коли його батькові було 100 років, а матері - 91.  Проголошення його пристарілим батькам про його народження принесло і радість, і сміх (звідси й ім'я Ісак, яке означає "сміх").  Будучи молодим чоловіком, Ісак супроводжував свого батька до гори Морія, на якій Авраам, у послухові до Божого наказу, приготувався принести Ісака в жертву цілопалення. Але в останню мить втрутився Бог, пощадивши Ісакове життя, а навзамін у жертву дав барана (Буття 22:1-14), вказуючи таким чином на замісницьку жертву Христа за гріхи світу.
    Ісак одружився з Ревекою (Буття 24:67) і в них народилися двійнята: Ісав і Яків (Буття 25:19-26).  В старому віці, вже будучи сліпим і немічним, Ісак хотів передати благословення  і головну спадщину своєму улюбленому і старшому синові, Ісавові. Але, використавши обман, Ревека натомість допомогла отримати благословення батька Якову.  Внаслідок цього почалася сімейна ворожнеча.  Ісак помер у віці 180 років і був похований своїми синами, які на той час помирилися, у фамільній печері Махпела (Буття 35:28-29).

Молитва на День Св. Патріарха Ісака:

     Всемогутній Боже, Отче Небесний!  Через Патріарха Ісака Ти вберіг насіння Месії і приніс нове твориво.  Бережи далі Ізраїль Божий, яким є Церква Твоя, коли вона виявляє славу Твого святого Імені, далі поклоняючись Синові Твоєму, Дитині Марії; через Ісуса Христа, нашого Господа.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

понеділок, 28 серпня 2017 р.

День Успіння Св. Діви Марії, Богородиці

      
Сьогодні ми згадуємо Св. Діву Марію, Богородицю і дякуємо за неї  Господу.  Саме її Бог обрав на Матір Сина Свого Єдинородного, Ісуса Христа. Діва Марія раділа спасінням, яке вона одержала вірою в Свого Сина, Спасителя. Радіючи тим, що вона Його народить, Марія співала: «Величає душа моя Господа, і радіє мій дух у Бозі Спасі моїм» (Євангеліє від. Св. Луки 1:46).  Св. Богородиця залишила нам чудесний приклад безумовної покори волі Божій "Нехай буде мені згідно зі словом твоїм" (Луки 1:38), і вірності її Синові  та готовність виконувати Його Слово: "Зробіть усе те, що Він вам скаже!" (Івана 2:5).   Господь Св. Дух через Свою слугу Єлисавету проголосив про найвищу честь, що Св. Богородиця матиме понад усіх жінок: "Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!" (Луки 1:42).  Євангелія і Книга Дій переповідають чимало випадків із її життя, які виявляють її опіку про Спасителя і віру в Нього.     
       У годину смерті  на Голгофському хресті, Спаситель доручив опіку над Своєю матір'ю Своєму улюбленому учневі,  Св. Іванові, апостолові та євангелістові.  Своє земне життя Св. Богородиця завершила в Ефесі - саме там жив і проповідував Св. Іван.  28 серпня східна частина Християнської Церкви згадує саме, як День Успіння Св. Богородиці, коли її душа у сні покинула тлінне тіло і була перенесена до її Сина, нашого Спасителя, Ісуса Христа. У літургії Української Лютеранської Церкви ми прагнемо повторювати приклад віри Св. Діви Марії словами: «За прикладом Діви Марії і всіх праведних себе самих і все життя наше, Христу Богу доручімо!» 

Молитва на День Успіння Св. Діви Марії, Богородиці:

     Всемогутній Боже!  Ти обрав Діву Марію, аби вона стала матір'ю Твого Єдинородного Сина. Дай, аби ми, викуплені Його кров'ю, могли разом із нею тішитися славою Твого вічного Царства; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь. 

неділя, 27 серпня 2017 р.

Молитва про визволення від гріха

Господи! Благаємо Тебе - у ласці Твоїй вияви до нас невимовне милосердя Твоє, аби Ти міг нас визволити від гріхів наших і врятувати нас від покарання за наші гріхи, на яке ми заслуговуємо. Заради Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З лютеранського співаника

пʼятниця, 25 серпня 2017 р.

Верховний і головний скарб

        
        Основою усякої доктрини, усякого правильного життя, верховним і головним скарбом того, хто є християнином в очах Божих, є віра в Христа. Лише вона убезпечує прощення гріхів і робить нас дітьми Божими. А де є ця віра, там мають слідувати плоди, як свідчення того, що християни у своєму житті шанують і слухаються Бога. Вони необхідні для Божої слави і для особистої честі християнина, і для вічної перед ним нагороди.

Мартін Лютер, З проповіді на сімнадцяту неділю по Св. Трійці

четвер, 24 серпня 2017 р.

Молитва на День Незалежності України

        
Боже! Ти - наша Допомога у віки минулі.  Ти - наша Надія у роки грядущі. Ми дякуємо Тобі за річницю проголошення Декларації про Незалежність, за безцінні благословення свободи, яка з Твоєї ласки була здобута 24 серпня 1991 року.  Господи, дай щоб я завжди цінував життя, свободи та можливості мати в Україні щастя. Дай мені готовність служити моєму народові усіма моїми талантами.  Понад усе навчи мене цінувати ту дорогоцінну свободу совісті та віросповідання, без яких інші свободи не виживуть. Дай, щоби я ніколи не спричинився до втрати цих прекрасних благословень через мої особисті егоїзм, амбіції чи байдужість.
     Навчи мене, Господи, що радість свободи приносить також відповідальність служити.  Зроби, щоби я бажав шанувати закони моєї країни, служив моїм співвітчизникам на тій посаді, на яку можу бути обраний, вірно виконував свій привілей голосувати та надавати мою вірну підтримку громадянським інституціям.
      Благослови, Боже, всіх, хто має владу.  Дай їм мудрості та вірності на їхніх посадах. Бережи їх, аби вони не впали жертвами себелюбних груп і дай їм бажання служити інтересам української громади.
      Зупини, Господи, російську агресію проти України, зміцни наших воїнів, опережи їх силою Твоєю, аби вони дали могутню відсіч ворогам нашого народу і зберегли українську державу та відновили всі її землі.  Подай тривалого миру нашій країні і всім її установам,  щоби Твоє Євангеліє могло без перепон повернути серця всіх людей від ярма гріха до свободи, здобутої кров'ю нашого дорогого Викупителя, Ісуса Христа, в Ім'я Якого я молюся. Амінь.

середа, 23 серпня 2017 р.

День Св. Лаврентія

Сьогодні ми згадуємо Св. Лаврентія і дякуємо за Нього Господу Богу. На початку третього століття Лаврентій, який ймовірніше за все народився в Іспанії, перебрався жити до Риму.  Там його було призначено старшим над сімома дияконами і він відповідав за майно та фінанси Церкви.  Тодішній імператор, який вважав, що Церква мала багато цінностей, які варто конфіскувати, наказав Лаврентієві видати "скарби Церкви".  До імператора Лаврентій привів бідних, до життя яких доторкнулося християнське благодійництво.  Тож Лаврентія ув'язнили, а потім, 258 року, стратили, спаливши на рашпері. Його мучеництво справило глибоке враження на молоду Церкву.  Майже одразу дата його смерті, 23 серпня, увійшла до перших календарів Церкви.   

Молитва на День Св. Лаврентія:

Всемогутній Боже!  Ти покликав Лаврентія, аби він був дияконом у Твоїй Церкві та служив святим Твоїм учинками любові і Ти дав Йому вінець мученика.  Дай нам такої самої добродійності серця, аби ми могли виконувати Твою любов, захищаючи і підтримуючи бідних, щоби люблячи їх, ми усім серцем могли любити Тебе; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

вівторок, 22 серпня 2017 р.

Значення Sola Scriptura

    
Принцип "Саме Писання" обов'язково має на увазі і достатність, і ясність Біблії. Достатність означає, що Писання містить всі статті християнської віри, навчає їм, а отже спроможне зробити нас "мудрим на спасіння вірою в Христа Ісуса" (2 Тим. 3:15). Ясність Біблії, своєю чергою, означає не те, що в ній немає неясних текстів, а те, що всі статті віри викладені зрозумілою мовою: "Для моєї ноги Твоє слово - світильник, то - світло для стежки моєї". Світильник, якому потрібне світло звідкись не є, власне, світильником!

Курт Маркворт, «Святе Писання: Книга Христова»

понеділок, 21 серпня 2017 р.

Служіння – Божа сила і Боже діло

           
         
Тож найперше слід, аби і проповідники, і слухачі прислухалися до доктрини та мали чітке і непомильне свідчення, що те, що вони приймають є справді істинним Словом Божим, об’явленим з небес – доктрина, яка дана святим і простим отцям, пророкам і апостолам – доктрина, яку підтвердив Сам Христос і наказав їй навчати. Нам не дозволено застосовувати вчення, продиктоване вдоволенням або примхою якоїсь людини. Ми не можемо пристосовувати Слово до простого людського знання і розуму. Ми не повинні гратися з Писанням, жонглювати Словом Божим наче пояснюючи його так, аби воно догодило людям, перекручуючи, розтягуючи та латаючи ним задля миру та згоди між людьми. В іншому разі не буде певної, постійної основи, на яку може покладатися сумління….

По-друге, недостатньо, аби служіння та заповідь були запроваджені Богом. Ми, Його служителі, повинні бути свідомими того – і так слід навчати народ – що дієвість служіння – не людське зусилля, а Божа сила та Боже діло. Іншими словами, те, що задумано здійснювати таким служінням, не є дієвим через наше мовлення чи дію, а дієве воно через Божу заповідь і Боже призначення. Саме Він це наказує і Саме Він ефективно діятиме через те служіння, яке слухняне Божій Заповіді. Наприклад, у Хрищенні, Господній Вечері та Відпущенні ми не повинні перейматися людиною, яка здійснює Таїнства або проголошує відпущення – що це за людина, наскільки вона праведна, гідна. Гідність чи негідність руки, яка роздає або отримує, ні на що не впливає – вся сила лежить у Божій заповіді і Божій постанові.


Мартін Лютер, З проповіді на неділю по Вознесінні

неділя, 20 серпня 2017 р.

Проповідь на 11-у неділю по П'ятидесятниці


                      АРИФМЕТИКА МИЛОСТІ

                        (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Петро приступив тоді та запитався Його: «Господи, скільки разів брат мій може згрішити проти мене, а я маю прощати йому? Чи до семи раз?» Ісус промовляє до нього: «Не кажу тобі до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи! Тим-то Царство Небесне подібне одному цареві, що захотів обрахунок зробити з своїми рабами. Коли ж він почав обраховувати, то йому привели одного, що винен був десять тисяч талантів. А що він не мав із чого віддати, наказав пан продати його, і його дружину та діти, і все, що він мав, і заплатити. Тоді раб той упав до ніг, і вклонявся йому та благав: «Потерпи мені, я віддам тобі все!» І змилосердився пан над рабом тим, і звільнив його, і простив йому борг. А як вийшов той раб, то спіткав він одного з своїх співтоваришів, що був винен йому сто динаріїв. І, схопивши його, він душив та казав: «Віддай, що ти винен!» А товариш його впав у ноги йому, і благав його, кажучи: «Потерпи мені, і я віддам тобі!» Та той не схотів, а пішов і всадив до в'язниці його, аж поки він боргу не верне. Як побачили ж товариші його те, що сталося, то засмутилися дуже, і прийшли й розповіли своєму панові все, що було. Тоді пан його кличе його, та й говорить до нього: «Рабе лукавий, я простив був тобі ввесь той борг, бо просив ти мене. Чи й тобі не належало змилуватись над своїм співтоваришем, як і я над тобою був змилувався?» І прогнівався пан його, і катам його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу. Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не простить своєму братові з серця свого їхніх прогріхів» (Євангеліє від Св. Матвія 18:21-35).

Божій Церкві… посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим… благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! ( 1 Кор. 1:2, 3) Амінь.

Дорогі брати і сестри, кажуть, що найкращою перевіркою для людини, для її характеру і рівня її порядності є влада. Дай людині владу і зрозумієш ким вона є насправді: мстивим тираном чи шляхетним лицарем. Кажуть, що коли Луїс ХІІ став королем Франції, то він наказав скласти список усіх, хто хоч якимось чином долучався був до того, що його переслідувати.

Такий список був зроблений і покладений на стіл королеві. Він узяв перо і навпроти кожного імені поставив великий, жирний, чорний хрест.  Коли це стало відомо, то вороги короля почали втікати з країни. Але король, почувши про їхні страхи, покликав їх назад, запевнивши про повне прощення і сказавши, що він поставив хрест навпроти кожного імені, аби нагадати їм про хрест Христа. Він мав  намір повторювати приклад Того, Хто молився за Своїх убивць: «Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!..»

Сьогодні в нашому Євангелії до Господа підходить Апостол Петро, речник Апостолів і ставить Господу питання про те, скільки разів він має прощати свого брата, який проти нього грішить. Стара юдейська традиція мала чітку арифметичну формулу: прощати три рази, а на четвертий вже не прощати. Петро, перебуваючи біля Господа, слухаючи Його проповіді, виявляє, що він готовий набагато більше, аніж його могли навчати інші равини.  Петро готовий прощати шість разів – вдвічі більше. Ну, а сьомий чи восьмий раз, то хай вже тоді брат нарікає сам на себе, бо терпіння Петра може й скінчитися.

Така арифметика може апелювати і до нас, любі брати і сестри. Вона нам може подобатись. Врешті-решт, скільки можна терпіти людину, яка грішить проти мене?  Скільки можна терпіти людину, яка кривдить мене? Для грішників і кривдників ми хочемо виставити межу, поставити заслону, вибудувати свою стіну або вал, який буде нас захищати від їхніх нападів. Вони повинні знати, що наше терпіння – не безмежне! Хіба нам не подобаються такі думки?  Хіба вони не відповідають нашому уявленню про світ і врешті-решт, хіба не так діє світ?

Господь міг би похвалити прогрес Петра, який прийшов до того, що учневі Христовому треба виявляти милості вдвічі більше ніж учневі равина, який вийшов із формулою трикратного прощення. Але Ісус Петра не хвалить. Натомість Син Божий показує, що Петро насправді теж не дуже розуміється на милості і на прощенні.

І ставить Петрові двійку з його арифметики: «Не кажу тобі до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи!» Аби в Петра і в нас не з’явилася спокуса заводити списки наших кривдників, як це робив Луїс ХІІ і не вести обліку прощень гріхів, переступів та кривд, аби потім зупинятися на цифрі 490 – аби ми розуміли милість Божу і арифметику Царства Небесного – Господь розповідає нам притчу, яку ми чули під час читання сьогоднішнього Євангелія.

Отже один цар вирішив провести аудит чи ревізію зі своїми рабами. Раби ці користувалися неймовірною довірою царя і отримували в користування неймовірні ресурси і величезну кількість грошей. Вони повинні були правильно усім користуватись і приносити своєму цареві прибутки.

Цар із нашої притчі, безперечно, хотів почути про те, що його раби використовували його багатства правильно, принесли значні доходи в його царство. І він, звісно, планував дати щедру нагороду кожному вірному рабові.          

            Але не всі раби були вірні та працьовиті. Царські слуги знайшли чоловіка, який розтратив все, що йому дали для бізнесу. Якщо перевести це на наші гроші, то цей раб не міг довести, куди він подів 20 мільярдів гривень. Вражаюча сума, правда ж? В країні, де немає правосуддя або те правосуддя дуже кволе, важко повірити, що великого злодія покарають. 

            Але не в царстві з нашої притчі. «А що він не мав із чого віддати, наказав пан продати його, і його дружину та діти, і все, що він мав, і заплатити». Вирок – повна конфіскація найдорожчого з того, що має наш недолугий раб. Він сам і вся його сімя мають бути продані в інше рабство, яке лякає раба із притчі.  Він  не розуміє, як так з ним могло статися, що в нього зявилися такі великі борги, але він розуміє, що тепер його жде справжнє рабство, із якого вже виходу ніколи не буде.

             «Тоді раб той упав до ніг, і вклонявся йому та благав: «Потерпи мені, я віддам тобі все!»  Йому нічого втрачати. Але обіцянки його – порожні. Де він візьме 20 мільярдів гривень? До кінця свого життя він їх не збере, навіть якби до заробляння коштів він долучив усю свою сім’ю, якій світить тепер перспектива жахливого рабства.

Але відбувається диво. Цар – милостивий. Він бачить раба біля своїх ніг, він чує його благання, можливо навіть слізні благання і бачить, і розуміє, що нізвідки цьому непутящому взяти навіть мільйон, аби хоч якось поповнити збитки завдані царській скарбниці. Тож Ісус каже: «І змилосердився пан над рабом тим, і звільнив його, і простив йому борг».

Все. Він – вільний. Йому щойно прощений величезний борг – борг, сплатити який йому не вистачило б навіть цілого життя. Що ж тепер робити? Може наш прощений раб вчинить як бідна вдовиця, що загубила монетку, а знайшовши, скликала на чай і тортик подружок? Може він скличе своїх друзів і не на чай, а на вино і сир?

Зовсім ні! Господь каже: «А як вийшов той раб, то спіткав він одного з своїх співтоваришів, що був винен йому сто динаріїв». Приблизно сорок тисяч на наші гроші. І він, не роздумуючи, вдається до дій: «І, схопивши його, він душив та казав: «Віддай, що ти винен!»

В його товариша грошей теж не було. І він теж просить милості, і поводиться точно так, як ще декілька хвилин тому поводився наш прощений марнотратник: «товариш його впав у ноги йому, і благав його, кажучи: «Потерпи мені, і я віддам тобі!» Він справді міг би віддати. Може не одразу, але за рік, напевно, весь борг був би закритий.

Але прощений боржник – не цар, він – не милостивий, він – жадібний, зажерливий і мстивий. А може він вже терпів три рази, як його навчали його духовні наставники. І його реакція відповідна – він «пішов і всадив до в'язниці його, аж поки він боргу не верне». Друзі нашого прощеного боржника, які були очевидцями історії прощення неймовірного боргу, пішли і розповіли про все милостивому цареві. І цар більше не виявляє милості, а виявляє праведний гнів.

Господь вкладає в уста царя слова, які звернуті до немилостивого раба: «Рабе лукавий, я простив був тобі ввесь той борг, бо просив ти мене. Чи й тобі не належало змилуватись над своїм співтоваришем, як і я над тобою був змилувався?» І прогнівався пан його, і катам його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу». Його він не віддасть ніколи. В руках катів він буде цілу вічність.

А притчу наш Господь завершує словами: «Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не простить своєму братові з серця свого їхніх прогріхів». Ось така арифметика милості та прощення з нашого сьогоднішнього Євангелія. Як часто ми не усвідомлюємо того величезного боргу, який ми маємо перед нашим Отцем Небесним!  Один із перекладів молитви «Отче наш» навчає нас звертатися до Отця: «І прости нам борги наші, які ми прощаємо боржникам нашим».

            Наші борги перед Богом – незліченні. Немає таких грошей і цифр – такої арифметки, якими можна було б їх виміряти.  Але щойно ми усвідомлюємо наш борг, наші гріхи, і просимо в Бога прощення, Він – милостивий і прощає їх усі до одного. Св. Пророк Михей каже: «Хто Бог інший, як Ти, що прощає провину і пробачує прогріх… бо кохається в милості? Знов над нами Він змилується, наші провини потопче, Ти кинеш у морську глибочінь усі наші гріхи» (7:18, 19).

            Ось такий наш Бог. Така Його милість, така Його благодать до вас, любі віруючі брати і сестри. Бог – милостивий і Бог – справедливий. Всі наші борги сплачено Христом. Всі наші гріхи та провини обмиті на хресті Голгофи Його святою кровю.

            Через це прощення наших боргів – не дешеве. Прошення наших гріхів – повне і миттєве, але воно – не дрібниця в очах Божих, бо за ним стоїть страждання і смерть Його Сина Єдинородного на хресті. Ми чули про це. Ми знаємо про це. І коли нам сьогодні вчергове буде прощено наш великий борг перед Отцем Небесним, якою буде наша реакція? І яку арифметику милості будемо ми застосовувати, вийшовши сьогодні з церкви і навіть, перебуваючи ще тут?

            Будучи прощеними на трильйони, чи будемо ми кидатись на наших боржників за копійки? А чи будемо радіти прощенням нашого незліченного боргу і дякувати Отцеві Небесному за Його розп’ятого і воскреслого Сина, в Ім’я Якого ми прощені і проголошені дітьми Божими і в радості приступати до передвістя Небесного Банкету – до Господнього Столу та куштувати істинне тіло Христа та пити Його істину кров у хлібі та вині Святої Вечері, а потім у радості йти і частувати прощенням боргів, тих, хто заборгував перед нами, хто згрішив перед нами, скривдив нас, може вже й більше ніж 500 разів?

            Відповідь для віруючого очевидна. Віруючий скаже: «Бог мені простив в мільйони разів більше, ніж будь-хто з вас скривдив мене чи згрішив проти мене. Я радію тим, що через прощення, здобуте Христом, я став дитям Божим і спадкоємцем Царства Божого. А ці борги моїх ближніх, які моя плоть і грішний розум так майстерно перебільшують – сущі копійки. Арифметика милості дуже проста: я прощаю, бо мені прощено набагато більше». Заради Христа. Амінь.

               Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23) Амінь. 

Молитва про пробачення

Вислухай, Господи, благаємо Тебе, молитву Твоїх прохачів і  пощади тих, що сповідують Тобі гріхи свої, аби Ти міг обдарувати нас і пробаченням, і миром; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З Лютеранського співаника

субота, 19 серпня 2017 р.

Проповідь на День Преображення Господнього


    У ВІРІ ТА НАДІЇ ПРЕОБРАЖЕННЯ

                        (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Їм відкрито було, що вони не для себе самих, а для вас служили тим, що тепер звіщено вам через благовісників Духом Святим, із неба посланим, на що бажають дивитися Анголи. Тому- то, підперезавши стегна свого розуму та бувши тверезі, майте досконалу надію на благодать, що приноситься вам в з'явленні Ісуса Христа. Як слухняні, не застосовуйтеся до попередніх пожадливостей вашого невідання, але за Святим, що покликав вас, будьте й самі святі в усім вашім поводженні, бо написано: «Будьте святі, – Я-бо святий!» І коли ви Отцем звете Того, Хто кожного, не зважаючи на особу, судить за вчинок, то в страху провадьте час вашого тимчасового замешкання. І знайте, що не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви були від марного вашого життя, що передане вам від батьків, але дорогоцінною кров'ю Христа, як непорочного й чистого Ягняти, що призначений був іще перед закладинами світу, але був з'явлений вам за останнього часу. Через Нього ви віруєте в Бога, що з мертвих Його воскресив та дав славу Йому, щоб була ваша віра й надія на Бога (1 Петра 1:12-21).

Вибраним…  із передбачення Бога Отця, посвяченням Духа, на покору й окроплення кров'ю Ісуса Христа: нехай примножиться вам благодать та мир! ( 1 Петр. 1:1, 2) Амінь.

Дорогі брати і сестри,  коли Апостоли Петро, Яків та Іван зійшли сьогодні на гору, то сталося істинне чудо. Наш Господь Ісус Христос преобразився – змінився у чудесний спосіб. Він, будучи Богом, далі залишається, звісно, людиною. Але на горі Преображення Ісус виявляється слава Божа, яка пронизує людське єство Ісуса.

Подібним чином сяяло обличчя Мойсея, коли Він сходив із гори після зустрічей з Богом. Аби зобразити, який вплив на Мойсеєве обличчя мало перебування зі святим Богом слави, художники змальовують проміння, яке піднімається з голови Мойсея догори, що часто християни, які не ознайомлені з таким зображенням, сприймають за роги. Втім обличчя Мойсея віддзеркалювало Божу святість і славу лише впродовж певного часу і це було лише обличчя.

Але коли преображається Ісус, то Він преображається повністю. Навіть одежа Його стає білою, як світло, нагадуючи Петрові, Якову та Іванові, а також усім нам, що Ісус – Світло для світу, яке темрява не може ані пізнати, ані погасити, ані осягнути.

Друге чудо, не менш важливе на горі Преображення, яке може вразити нас ще більше – зявлення живих Мойсея та Іллі, славетних Пророків, які передвіщали про прихід Христа. Вони не преображені, як Христос. Вони перебувають нині поряд із Ним, як із Сином Людським, а раніше саме через Христа Мойсей отримував чудесне сяйво свого обличчя, а Іллю на небеса забрала вогняна колісниця.

Сьогодні в чуді Преображення вони спілкуються з Христом на очах Церкви – трьох її Апостолів і підбадьорюють Сина Божого довершити ту велику місію спасіння людства, про яку вони проповідували і задля якої Він прийшов.  А коли речник Апостолів, наш любий Петро, знову говорить не до ладу і пропонує мирське та плотське, то голос Отця зупиняє всі початки фальшивої доктрини і практики і промовляє про Христа: «Це – Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!» І повертає всіх Апостолів і нас до Євангелія. І до нашого грядущого преображення.

Про це велике преображення до тіла без гріха, каже нам Апостол Павло: «І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде. Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось, раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!...» (1 Кор. 15:50-52)

Ця звістка про грядущу переміну нашого тіла – переміну на тіло святе, без жодного гріха – переміну, яка станеться Останнього Дня, у час повернення нашого Господа у славі та вічне життя у Царстві Божому– євангельська істина та втіха, яка звіщається упродовж тисячоліть життя Церкви Божої. Сьогодні Господь Святий Дух, через Апостола Петра, очевидця Преображення Господнього, підбадьорює нас до досконалої надії.

Бог кличе нас до тверезості. Звісно пянство – гріх, який може перерости в невиліковну хворобу, алкоголізм. І Апостол Павло застерігає нас, що пяниці Царства Божого не вспадкують. Але сьогодні мова ведеться про інший вид тверезості. Ця тверезість – духовна. Мова ведеться про те, що світ перебуває у стані духовного спяніння. Як п’яна людина ігнорує прохання тих, хто її любить, перестати пити, так і світ ігнорує Боже Слово і вмовляння Бога розкаятись і увірувати в Євангеліє. Світові подобається такий стан духовного спяніння, відступництво від Бога і йому мало вина духовної розпусти, а треба ще й ще, аж допоки не звалиться цілковито пяним у вічний огонь пекла.

Духовне спяніння – це захоплення людськими фальшивими поняттями про світ, про його цінності та сутність і смисл життя. Духовне спяніння – це також захоплення різними доктринами, вченнями, які не походять від Бога, з Писання, а дані дияволом та його демонами. Кожен, хто їх слухає, наче п’є добре, смачне вино і потрошку, сам того не помічаючи, п’яніє, залишаючись назовні, з погляду світу, тверезим і чистим, як скло.  Але насправді він – пяний світом і його доктринами, і чує лише світ, але глухий до Бога. Такому п’яниці немає чого робити на горі Преображення і в Царстві Божому.

Апостол застерігає нас, аби ми були тверезі і чули нашого Бога, і слухалися Його, і корили наш розум Божому Слову, яке нам показує гріх і небезпеку втрати віри та вічного життя. А особливо воно на нас виливає благодать Божу – Божу невимовну любов до нас, якої ми не заслужили і яка виявляється в Ісусі Христі, Сині Божому.

Апостол кличе нас до досконалої надії на цю благодать – на Ісуса Христа. Світ і диявол дуже хоче цю надію від нас відібрати. Вони наполягають на ідеї про self-made manлюдині, яка сама себе робить/творить.  Така людина казатиме: «Ось бачите, все чого я добився – я добився завдяки власному розумові, власним силам, власним старанням». І благодать для такої людини – всього на всього – якісь приємні відчуття.

Проте благодать Божа без Бога не можлива. І Божа благодать – цілковито протилежна до всяких діл. Божа благодать – Його любов і дія цієї любові, яка виявляється у Сині Божому. Це в Ньому, як звіщає Апостол Іван обявилася і воплотилася «благодать на благодать». І ця благодать діє у Христі і через Нього.  Як мирські та плотські люди пяніють ідеологіями та доктринами цього світу, так і християни зберігають тверезість і силу чинити опір світові, гріхові і дияволові через благодать.

Але ця благодать не виливається на нас з повітря, а з джерел благодаті, які  дав нам Сам Бог – з Його Слова і з Його Таїнств. Закон Божий виявляє нам гріх, докоряє нам за гріх, коли ми його коїмо. Закон Божий застерігає нас від гріха і показує, що нам слід і варто робити на славу Господа і на добро наших ближніх.

А через Євангеліє Христове Господь Святий Дух творить віру в наших серцях, зміцнює її. В Таїнстві Хрищення Господь відроджує нас, зодягає у Христа, Яким живить нас і втішає у Таїнстві Святої Вечері, даючи нам поживу святими та істинними тілом і кров’ю Сина Божого на прощення наших гріхів і на життя вічне.

Христа Спасителя бачать очі нашої віри, наші уста торкаються Його святості та божественності у людськості, як бачили очі Петра, Якова та Івана, а також Мойсея та Іллі Бога во плоті на горі Преображення. Все це чиниться через благодать і є виявом благодаті – засобами, через які благодать Божа у Христі, виливається на вас, любі віруючі брати і сестри.

І цей благодатний Господь через Свого Апостола кличе нас, аби ми не поверталися до наших попередніх пожадливостей вашого невідання – до гріхів, які ми коїли, не відаючи, що то – гріхи і переступи проти  Бога та проти наших ближніх. Тепер ми – Божі діти, ми належимо до Його Царства і ми знаємо, чим є ці пожадливості, бо слухаємо Господа, Який промовляє до нас через Слово.

Бог далі нас кличе залишатися у святості, любі брати і сестри, адже це Він Сам нас проголошує святими через Христа і заради Нього. Ми самі з гріхом вчинити нічого не можемо. Навіть якби ми померли за наші власні гріхи, то й це нічого не дало б, адже буде ще воскресіння і суд, і рай, і пекло. Бог далі залишається неупередженим суддею, незважаючи на те, як ми себе називаємо – віруючими чи невіруючими.

Але коли ми віруючі, то ми маємо страх перед Богом і ми боїмося згрішити і відпасти у той стан, з якого ми були забрані Христом: із огидного бруду – в чистоту праведності Христової, із темряви – до дивного світла Божого. Так діяла Божа благодать і так вона діє.

Ні срібло, ні золото цього зробити не могли, не можуть і ніколи не зможуть. Юда, що носив скриньку з грошима і надію покладав на крадені гроші, світла Преображення не побачив. Але побачили його троє Апостолів: Петро, Яків та Іван – усі вони мали власні гріхи, але їхня надія була не в грошах і не в їхніх ділах, а в Ісусі, Сині Божому.

            І наша надія залишається такою самою, бо викуплені ми були від марного життя не тлінними золотом чи сріблом, а винятково дорогоцінною кров'ю Христа, істинного Ягняти Божого, Яке ще від закладин світу, було призначений для того, щоб бути нашим Спасителем.

            Всі віруючі, усіх поколінь, викуплені цією дорогоцінною кров’ю, що була пролита на Голгофському хресті. Від Адама до Ноя, до Авраама, до Мойсея і до наших очевидців Преображення Христового і до останнього віруючого на землі, аж до повернення розпятого і воскреслого Христа у славі, всі віруючі викуплені винятково за одну ціну – кров Христа, Ягняти Божого. Іншого викупу не існує. Іншого викупу не має, інший викуп неможливий.

            Так само, як неможливо пізнати істинного Бога, Бога благодатного, як поза Христом- Ягням Божим. І увірувати в Бога поза Христом неможливо. Бога обявляє нам винятково Христос. Отця об’являє Син, через Якого і ми стали дітьми і, перебуваючи в Якому лише, ми можемо дітьми Божими залишитись і радіти життям вічним у Його Царстві.

            Така наша віра. Така наша надія – Христос, Син Божий, преображений у день такий як цей перед Своїми учнями Петром, Яковом та Іваном, і в присутності Мойсея та Іллі, вказуючи на той день, коли ми будемо преображені та змінені, як Він. Як написано: «Життя ж наше – на небесах, звідки ждемо й Спасителя, Господа Ісуса Христа, Який перемінить тіло нашого пониження, щоб стало подібне до славного тіла Його, силою, якою Він може і все підкорити Собі» (Фил. 3:20, 21). Заради Нього Амінь.

А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, уґрунтує. Йому слава та влада на вічні віки, амінь (1 Петр. 5:10, 11).

День Преображення Господнього

      Сьогодні ми святкуємо Преображення Господнє. Про цю чудесну подію читаємо в Євангелії від Св. Марка 9:1-9:  "І сказав Він [Ісус Христос] до них: «Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не бачитимуть Царства Божого, що прийшло воно в силі». А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, та й веде їх осібно на гору високу самих. І Він переобразивсь перед ними. І стала одежа Його осяйна, дуже біла, як сніг, якої білильник не зміг би так вибілити на землі! І з'явивсь їм Ілля та Мойсей, і розмовляли з Ісусом. І озвався Петро та й сказав до Ісуса: «Учителю, добре бути нам тут! Поставмо ж собі три шатрі: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі...» Бо не знав, що казати, бо були перелякані. Та хмара ось їх заслонила, і голос почувся із хмари: «Це Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!» І зараз, звівши очі свої, вони вже нікого з собою не бачили, крім Самого Ісуса. А коли з гори сходили, Він їм наказав, щоб нікому того не казали, що бачили, аж поки Син Людський із мертвих воскресне".

Молитва на День Преображення Господнього:

Боже!  У славетному Преображенні Твого Сина Єдинородного Ти свідченням стародавніх отців підтвердив був тайни віри, а в голосі з яскравої хмари Ти чудесно передвістив наше усиновлення благодаттю.  Учини нас милосердно співспадкоємцями слави з нашим  Царем і приведи нас до повноти Твоєї спадщини на небесах; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

пʼятниця, 18 серпня 2017 р.

Не було би потреби в Реформації

     
Вік темряви – вік без Символів віри; корупція в доктрині найкраще діє тоді, коли вона нестіснена недвозначною заявою про ту доктрину. Між Афанасіївським Символом віри (можливо близько 434 року по Р. Х.) і XVI століттям немає жодного нового спільного Символу віри. Помилка любить розпливчастості. В змаганні з Римом Реформатори дуже нарікали, що Рим відмовлявся робити виразні офіційні заяви про свою доктрину. «Наші противники», – каже Апологія, «не докладають зусиль до того, аби серед людей була певна чітка заява про головні пункти церковної доктрини». У точній пропорції до сліпої відданості Папству, вони не мали охоти мати доктрину, яка авторитетно викладена і лише під примусом публічних настроїв, викликаних Реформацією, Церква Риму таки скликала нарешті Тридентський Собор. Його рішення не були завершені і не були викладені аж до сімнадцятого року по смерті Лютера і тридцять третього року після Ауґсбурзького Віросповідання.                          
          Належна дата виразного життя окремішньої Церкви визначається її Символом віри. Перевірена Вселенськими Символами віри, Євангельська Лютеранська Церква має таке саме право, як і Римська Церква, перебувати у єдності з ранньою Церквою, але як окремішня Церква, що має чіткий союз і ознаку доктринальної єдності, вона на тридцять років старша від Римської Церкви. Наша Церква має найстарший виразний Символ віри, який дотепер використовується у будь-якому великому відділі християнства. Цей Символ віри – Ауґсбурзьке Віросповідання. Якби Церква могла викласти такий Символ віри і дотримуватись його до Темних Віків, то Темні Віри не настали б. І Реформації не було б, бо в ній не було би потреби.

Чарльз Краут, Консервативна реформація і її богослов’я

середа, 16 серпня 2017 р.

Піклуватися про справді бідних


Так само й сьогодні християнам слід піклуватися про справді бідних – не ледачих жебраків або волоцюг – так званих мандрівних старців, а підтримувати тих, хто через літній вік або іншу слабкість, не можуть себе утримувати. Церкви повинні запровадити загальні скарбнички для збирання милостині саме для таких випадків. Такою була постанова Апостолів в Діях 6:3. Павло також у багатьох випадках напучує до таких діл любові, наприклад (Римлян 12:13): «Беріть уділ у потребах святих».


Мартін Лютер, З проповіді на неділю по Вознесінні

День Св. Іванни, Марії і Саломеї, жінок-мироносиць


Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Іванну, Марію і Саломею, жінок-мироносиць (в деяких інших традиціях вони ще відомі як "вірні жінки"). Про відвідування цими трьома та іншими жінками гробу Ісусового в перший Великодній ранок пишуть у Євангелії Матвій (28:1), Марко (16:1) і Лука ((24:10).  Іванна була дружиною Хузи, Іродового урядника (Луки 8:3).  Марія, мати Якова (сина Алфеєвого) була однією з жінок, які вірно піклувалися про Ісуса та Його учнів від часу Його Галілейського служіння аж до розп'яття і поховання. Саломея, мати синів Зеведеївих (Матвія 27:56), приєдналася до жінок біля хреста і в принесенні пахощів до садового гробу.  Ці вірні жінки впродовж багатьох століть вшановуються Церквою, як приклади покірного та відданого служіння Господу.

Молитва на День Св. Іванни, Марії і Саломеї, жінок-мироносиць:

     Всемогутній Боже!  Твій розп'ятий і похований Син Єдинородний в гробі пробув недовго.  Дай нам радість у тих завданнях, які стоять перед нами, аби ми могли виконувати своє служіння настільки вірно, як це робили Іванна, Марія і Саломея, приносячи Тобі солодкі пахощі наших вдячних сердець, аби й ми могли побачити славу Твого воскресіння і проголошували Добру Звістку в нестримній палкості та ревності, що чиняться в нас через нашого Господа Ісуса Христа, Який воскрес і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків! Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

вівторок, 15 серпня 2017 р.

Передпризначення: де милість, а де - суд

     
      Бог, безсумнівно, знає і, фактично, Він визначив для кожного з нас, час і годину, як нашого покликання так і нашого навернення. Але через те, що Він нам про це не повідомив, то нам належить постійно перебувати в Слові і передати Богові особливі подробиці часу (Дії 1:7). Подібним чином, коли ми бачимо, як Бог дає якійсь окремій області чи царству Своє найсвятіше Слово, але водночас не виливає його на інші народи, і так само забирає його від одного народу, а іншому продовжує  і те, що одна людина стає запеклою, сліпне і віддається на розум перевернений, а той народ, що впав, навертається до Бога тощо, - то з цього не випливає, що ми повинні вдивлятися і ритися нашим розумом у причинах, чому так стається. 
     І Павло у таких питаннях встановив для нас певні межі, тобто те, наскільки далеко ми можемо заходити, а з іншого боку, він хоче, аби ми... визнавали праведний суд Божий і праведне покарання за гріхи. Адже Бог дав певним народам і певним людям гарний приклад Своєї суворості, показуючи, щоб ми... обережніше жили в страхові Божому і визнавали та славили Його чисту та незаслужену благодать у посудинах милосердя. 

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

понеділок, 14 серпня 2017 р.

Молитва про каяття

     
Милосердний Отче! Дай нам благодаті, аби ми ніколи не наважувались грішити. Але якщо будь-коли ми образимо Твою Божественну Величність, дай, аби ми істинно каялись і оплакували наші образи та живою вірою здобували відпущення усіх наших гріхів, винятково через заслуги Твого Сина, а нашого Спасителя, Ісуса Христа. Амінь.

З лютеранського співаника

неділя, 13 серпня 2017 р.

День Св. Йосипа з Ариматеї

 Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Йосипа з Ариматеї. Цей Йосип, про якого згадують всі чотири Євангелія, походив із невеликого села Ариматея в гірському краї Юдеї.  Він був шанованим членом Синедріону, юдейського релігійного суду в Єрусалимі.  Очевидно, він був дуже заможним, бо мав свій невикористаний гріб у саду, недалеко від місця розп'яття Ісуса (Матвія 27:60).  Йосип, будучи чоловіком, який терпляче чекав на прихід Царства Божого, по смерті Ісуса пішов до Понтія Пілата і попросив Ісусове тіло (Марка 15:43).  Разом із
Никодимом, Йосип зняв тіло з хреста і поклав Його у власний гріб (Івана 19:38-39).  Публічна відданість Никодима та Йосипа виявляється особливо разюче на фоні переляканих учнів, які Ісуса були покинули.

Молитва на День Св. Йосипа з Ариматеї:

     Милосердний Боже!  Твій слуга, Йосип з Ариматеї, приготував тіло нашого Господа і Спасителя до похорону і в благоговінні та благочестивому страху поклав Його у власний гріб.   Дай Твоєму вірному людові, аби наслідуючи приклад Йосипа, ми мали таку саму благодать і любов служити Ісусові зі щирою присвятою по всі дні нашого життя; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

субота, 12 серпня 2017 р.

День Св. Роберта Барнеса, сповідника і мученика

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Роберта Барнеса. Він був відданим учнем Мартіна Лютера і вважається за одного з перших лютеранських мучеників. Барнес народився 1495 р. Він став пріором августиніанського монастиря в Кембриджі, Англія. Навернувшись до лютеранського вчення, він ділився Євангелієм із багатьма англійськими вченими через твори та особисті контакти. Під час вигнання до Німеччини він заприятелював з Лютером, а пізніше написав латинський підсумок головних доктрин Ауґсбурзького віросповідання, який мав назву Sententiae.
     Повернувшись до Англії, Барнес розповів про лютеранські доктрини особисто королеві Генрі VIII і спочатку вони були сприйняті позитивно. 1529 року Барнеса було призначено королівським капеланом. Проте політичний і церковний клімат в Англії не був стабільний і 1540 року Барнеса було живцем спалено на стовпі в Смітфілді. Його останнє сповідання віри було видане Лютером, який назвав свого друга Барнеса "добрим, побожним гостем і святим мучеником".

Молитва на День Св. Роберта Барнеса, сповідника і мученика:


Всемогутній Боже, Отче наш Небесний! Ти дав мужність слузі Твоєму Робертові Барнесові віддати життя за сповідування істинної віри у час Реформації. Благослови нас, аби ми непохитно перебували у нашому сповіданні Апостольської віри і витерпіли все, навіть смерть заради того, щоб не відпасти від спасенної віри; заради Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

пʼятниця, 11 серпня 2017 р.

День Св. Марії, Марти і Лазаря з Віфанії

    
Сьогодні ми дякуємо Господу за святих Марію, Марту і Лазаря з Віфанії. Марія, Марта і Лазар з Віфанії були учнями з якими Ісус мав особливий союз любові та дружби, Євангеліє від Св. Івана свідчить, що "Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря" (Івана 11:5). Одного разу Марта запросила Ісуса до свого дому на обід. У той час, коли Марта робила всю роботу, Марія сиділа в ногах у Ісуса, слухаючи Його Слово і Господь похвалив Марію за те, що вона "обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї..." (Луки 10:38-42). 
     Коли їхній брат, Лазар, помер, то Ісус промовив Марті цю чудову Євангельську обітницю: "Я - воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити" (Івана 11:25). Іронічно, але після того, як Ісус воскресив Лазаря із мертвих, то юдеї стали ще запеклішими у бажанні вбити Ісуса (Івана 11:39-54). За шість днів до розп'яття Ісуса, Марія намастила Його ноги дуже дорогими пахощами і витерла їх своїм волоссям, не відаючи, що таким чином вона робила приготування до поховання Ісуса (Івана 12:1-8; Матвія 26:6-13).

Молитва на День Св. Марії, Марти і Лазаря з Віфанії:


     Отче Небесний!  Твій Син улюблений, заприятелював із такими кволими істотами як ми, аби вчинити нас Твоїми.  Навчай нас, аби ми були як Ісусові любі друзі з Віфанії, аби ми могли служити Йому вірно як Марта, щиро навчатися в Нього, як Марія, а вкінці бути воскрешеними Ісусом, як Лазар; через Господа їхнього і нашого - Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою, і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

четвер, 10 серпня 2017 р.

День Св. Йоганна Себастіана Баха, Реґента

    
Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Йоганна Себастіана Баха.  Йоганна Себастіана Баха (1685-1750 р. р.) визнають за одного з найславетніших і найбільш обдарованих композиторів Західного світу.  Осиротівши у віці 10 років, музику вивчав він в основному самотужки. Його професійне життя диригента, виконавця, композитора, вчителя та консультанта з питань органів, розпочалося у віці 19 років у містечку Арнштадті та закінчилося в Лейпцизі, де впродовж останніх 27 років свого життя він був відповідальним за всю музику та співи в трьох лютеранських церквах міста. Окрім того, що він був надзвичайно вмілим гравцем на клавішних інструментах, неперевершеною залишається геніальність та величина інструментальних і вокальних творів  Баха.  Будучи побожним і відданим лютеранином, він особливо шанується в християнському світі за його невпинне і самовіддане наполягання на тому, що музику він писав головним чином для літургійного життя Церкви, аби прославляти Бога та розбудовувати Його люд.

Молитва на День Св. Йоганна Себастіана Баха, Реґента:

     Всемогутній Боже!  Ти прекрасний у величі та величний у святості. У Святому Писанні навчив Ти нас виспівувати Тобі хвалу і дав Ти слузі Твоєму Йоганнові Себастіанові Баху, благодать, аби він виявляв Твою славу в музиці.  Продовжуй давати цей дар натхнення всім слугам Твоїм, які пишуть та виконують музику для люду Твого, аби з радістю на землі ми могли осягати Твою красу і пізнавати невичерпні багатства Твого нового творива в Ісусі Христі, нашому Господі, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.

Зі Скарбниці щоденної молитви