Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 6 серпня 2017 р.

Проповідь на 9-у неділю по П'ятидесятниці


    ХРАМ ДУХА СВЯТОГО

          (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Я за благодаттю Божою, що дана мені, як мудрий будівничий, основу поклав, а інший будує на ній; але нехай кожен пильнує, як він будує на ній! Ніхто бо не може покласти іншої основи, окрім покладеної, а вона – Ісус Христос. А коли хто на цій основі будує з золота, срібла, дорогоцінного каміння, із дерева, сіна, соломи, то буде виявлене діло кожного, бо виявить день, тому що він огнем об'являється, і огонь діло кожного випробує, яке воно є. І коли чиє діло, яке збудував хто, устоїть, то той нагороду одержить; коли ж діло згорить, той матиме шкоду, та сам він спасеться, але так, як через огонь. Чи не знаєте ви, що ви – Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває? Як хто нівечить Божого храма, того знівечить Бог, бо храм Божий – святий, а храм той – то ви! (1 Коринтян 3:10-17) 

Божій Церкві..., посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим,… благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!   ( 1 Кор. 1:2, 3) Амінь.

Дорогі брати і сестри,  коли ми ходимо нашим містом, то наше око часто милують прекрасні будівлі. Київські екскурсоводи знають перелік таких будівельних перлин столиці і водять туди і киян, і туристів, пояснюючи хто був архітектором такої будівлі, хто будував її і при цьому згадують навіть які будівельні матеріали використовували будівничі.

Ці будівлі зазвичай мають міцні, надійні фундаменти, добре вимурувані з гарної цегли або з надійного каміння стіни і хороший дах, який не дає опадам руйнувати будівлю. Через це минають століття, а такі будівлі залишаються, бо збудовані надійно і правильно.

А уявіть собі тепер на хвильку, що хто задумав би в центрі Києва збудувати будинок всупереч таким підходам і правилам. Уявіть собі, що хтось вирішив зробити фундамент із сіна або соломи, або картону чи фанери. Чи витримає така основа хоча б один поверх споруди?  І навіть якщо витримає, то скільки часу вона протримається?  І що буде з тими людьми, які поселяться в такий дім?

Ми, звичайно, можемо дивуватись і казати: «Та кому ж спаде на думку, робити фундамент будинку з сіна чи соломи, картону чи фанери? Воно ж усе швидко згниє і навіть, якщо стіни будуть з цегли, то по будинку скоро підуть тріщини і він завалиться. Бо – основа його нікудишня, його фундамент – поганий, неправильний! А його будівничий – або божевільний, або шкідник, або ворог!»

Але саме таку роботу виконують ті, що в основу церков намагаються закласти не Камінь, не Христа, а людські передання, людські уявлення, погляди і думки. І не грає ролі, якщо це передання, якому тисяча років, але яке суперечить Христові та Його Слову. Фундамент церкви буде неправильний, нестійкий, а будівля при найменших зрушеннях буде весь час падати.

Так само це передання може бути надзвичайно новим і навіть не називатися переданням, а носити сучасні назви критичного підходу або ліберального мислення, критикуючи з усіх сил Слово Боже, заперечуючи чуда Божі та заперечуючи навіть воскресіння Христове. На такій основі будується перекошена будівля, яку й церквою називати язик не повертається – настільки вона воює проти Христа і проти Його Євангелія.

Проблема для нас, любі брати і сестри, часто криється в тому, що нам буває важко заглянути у фундамент. Ми просто дивимось на фасад, на певні прикраси, але не бачимо основи. Втім основу будь-якої церкви легко виявити, прислухавшись до того, про що в ній проповідують і чому в ній навчають.

Сьогодні через уста Апостола Павла Господь Святий Дух навчає нас, яка церква є справді Апостольською. Нині є чимало ілюстрацій, в яких фальшиві учителі зображають свої церкви, як зелені дерева, а інші церкви – як засохлі гілки. Апостол каже сьогодні, що такі ілюстрації – дурниці, бо все визначається основою і дальшим будуванням, а саме проповідуванням, доктриною, вченням церкви.

Основа тоді – надійна, коли ця основа – Христос. Закладається ця основа в один єдиний спосіб – через Євангеліє Христове. Де є проповідь чистого, непофальшованого Євангелія – там діє Господь Святий Дух і там є віра в Христа. І там ми бачимо зібрання святих і виконання обітниці Сина Божого: «Де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, – там Я серед них» (Мт. 18:20).

Де є Христос – там є праведність і святість. Там прощення гріхів і виправдання. Там – вічне життя і Царство Боже.  А де немає Євангелія, там Христа благодатного не буде. Христос, звичайно, всюдисущий. Але благодатного Христа до нас приносить лише Євангеліє і лише воно творить віру, яка горнеться до Спасителя, тримається за Нього і в Ньому знаходить спасіння і втіху.

Що б не обіцяли фальшиві проповідники, які б камлання вони не здійснювали, коли немає проповіді чистого Євангелія – там стіни погані, бо Христа і всі Його заслуги ми отримуємо лише вірою,  а віра – від слухання Слова Христового, тобто Євангелія. Саме це послання проповідував Павло і всі інші Апостоли.

Раніше Апостол писав до коринтян: «А я, як прийшов до вас, браття, не прийшов вам звіщати про Боже свідоцтво з добірною мовою або мудрістю, бо я надумавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп'ятого...» (1 Кор. 2:1, 2). Таким було послання Апостолів – проповідувати Ісуса Христа, і Того розпятого. Не Діву Марію, не святих попередніх епох церкви, не добрі діла, не мощі, а Ісуса Христа, і Того розпятого.

            В цьому сутність Євангелія, що Ісус Христос, вічний Божий Син і Син Людський, народжений від Діви Марії у часі, настільки полюбив нас, що забрав на Себе всі наші гріхи та провини. Він поніс усіх їх на Голгофський хрест, на якому був розп’ятий і Своєю святою і дорогоцінною кров’ю обмив усі наші гріхи проти Бога і людей, і помер за нас і воскрес, підтвердивши, що Його жертва – повна і принесена за все людство. І кожен, хто вірує в Христа, має прощення гріхів і виправдання, і вічне життя в Царстві Божому.

            Дуже просте євангельське послання. Дуже воно втішливе для розкаяних грішників, для вас, любі віруючі брати і сестри. Бо Євангеліє каже нам, що Бог не тримає на нас гніву, що Христос Собою – Своєю святою жертвою, примирив нас із Богом і що вірою в Христа ми тепер – усиновлені діти Божі – Його любі сини та доньки, які воскреснуть і переміняться до вічного життя в Останній День, коли наш розп’ятий і воскреслий Господь повернеться у славі.

            Тоді Він промовить до нас, перемінених і воскреслих до вічного життя, до нас, що будемо мати досконалі та безгрішні тіла: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу». І відтоді ми будемо вже вічно тішитись радістю і щасливим життям у Божому Царстві, в товаристві нашого любого Спасителя, і всіх сил небесних, і всіх, хто увірував в Сина Божого і був спасенний».

            Наскільки це Євангеліє – утішливе для нас, настільки воно дратує диявола і гріх. Адже воно звіщає перемогу над дияволом, над гріхом і над смертю. Тож наш лютий ворог з усіх сил намагається зупинити проповідь Євангелія і вкласти в голови та серця певних проповідників замінники Євангелія: різноманітні улесливі словеса, які відвертають нашу увагу від Христа і від Його всемогутнього Слова.

            Апостол каже, що він заклав надійну основу в церкву в Коринті – Ісуса Христа, Наріжний Камінь. Але після нього приходять ті, хто до Божої мудрості намагається долучити людську мудрість. І тоді вже до будівлі, яка мала би бути надійною і гарною, додає солом’яні стіни. Ці стіни стоять на надійному фундаменті – на Христі. Адже віруючі в Коринті ще памятають Апостольську проповідь і в церкві читається Слово Боже.

            Але нові проповідники не проповідують того, що проповідували Апостоли. Нові проповідники не проповідують Христа, а проповідують все що завгодно крім Христа і все, що завгодно на додачу до Христа. Їхні проповіді відвертають увагу від Ісуса Христа і переводять її на Закон, на традиції, на обряди, на передання, на діла – на що завгодно. Вони не проповідують Євангелія, Христа, спасіння самою вірою в Ісуса, а щось інше. І таким чином будують вже не із золота, срібла чи дорогоцінного каміння, а будують стіни храму із дерева, сіна чи соломи.

            Апостол каже нам, що проповідники будують стіни особливих храмів. Ці храми – віруючі. Ці храми – ви, любі віруючі брати і сестри. Апостол каже: «Чи не знаєте ви, що ви – Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває?» Храм Божий, яким вас сьогодні називає Господь Святий Дух, вибудуваний Євангелієм у Слові, у Хрищенні та в благодатній поживі істинних тіла та крові Христа у Святій Вечері.

В ньому – непорушна основа – Ісус Христос і стіни цього храму теж будуються із Євангелія, яке є істинне золото, срібло та дорогоцінне каміння. Мова йде про вашу віру, любі брати і сестри. Проповідники покликані будувати вашу віру проповіддю Євангелія, додавати до стін вашого храму те, що не поруйнується вогнем випробувань і навіть самою смертю.

І ніхто не має права цього храма нівечити своїми безглуздими будівельним роботами. Ніхто не має права забирати з його стін золото і срібло, а прогалини затикати сіном і соломою. Жоден проповідник не має права відбирати від церкви Євангеліє і заміняти його жалюгідними людськими байками та переданнями.

Бо настане час і всім віруючі люди постануть перед Богом, аби отримати нагороду.  Апостол каже, що будуть ті, що увійдуть в Царство з неймовірною радістю, як у довгоочікувану домівку, прикрашені Господом і Його нагородами.  Це – слухачі Євангелія, віруючі, які всю свою надію покладали на Сина Божого і мали щиру віру, яка до Нього горнулася, в Ньому мала втіху і в радості та з вдячності до Христа спонтанно, не замислюючись робила добро для своїх ближніх.

А будуть ще й погорільці, які спасуться, наче щойно вискочили з полумя пожежі. Це будуть ті, в яких було Євангеліє, але воно відійшло було вже на якийсь другий чи третій, задній план, а все більше та більше ці віруючі покладалися на щось інше поза Христом, як-от: діла чи заслуги святих.

            Які вони здивовані будуть, коли опиняться у вогні і побачать, що «День… Господній прибуде, як злодій вночі, коли з гуркотом небо мине, а стихії, розпечені, ринуть, а земля та діла, що на ній, погорять...» (2 Петр. 3:10). І опиняться вони перед престолом Божих, наче щойно вискочили з палаючого дому і не мають що показати Господу і не мають за що отримати похвали.

            Любі брати і сестри, хай Господь благословляє вас завжди, аби ви будувалися в храм Божий золотом, сріблом і дорогоцінним камінням – чистим непофальшованим Євангелієм Христовим і в кінці з непохитною вірою в Христа увійшли в Царство Боже, аби у вічному житті отримати з рук Бога нагороду за вірність Христові і Його Слову!  В Імя Спасителя. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23) Амінь.

Немає коментарів: