АРИФМЕТИКА
МИЛОСТІ
(Нарис
проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Петро
приступив тоді та запитався Його: «Господи, скільки разів брат мій може
згрішити проти мене, а я маю прощати йому? Чи до семи раз?» Ісус промовляє до
нього: «Не кажу тобі до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи! Тим-то
Царство Небесне подібне одному цареві, що захотів обрахунок зробити з своїми
рабами. Коли ж він почав обраховувати, то йому привели одного, що винен був
десять тисяч талантів. А що він не мав із чого віддати, наказав пан продати
його, і його дружину та діти, і все, що він мав, і заплатити. Тоді раб той упав
до ніг, і вклонявся йому та благав: «Потерпи мені, я віддам тобі все!» І
змилосердився пан над рабом тим, і звільнив його, і простив йому борг. А як
вийшов той раб, то спіткав він одного з своїх співтоваришів, що був винен йому
сто динаріїв. І, схопивши його, він душив та казав: «Віддай, що ти винен!» А
товариш його впав у ноги йому, і благав його, кажучи: «Потерпи мені, і я віддам
тобі!» Та той не схотів, а пішов і всадив до в'язниці його, аж поки він боргу
не верне. Як побачили ж товариші його те, що сталося, то засмутилися дуже, і
прийшли й розповіли своєму панові все, що було. Тоді пан його кличе його, та й
говорить до нього: «Рабе лукавий, я простив був тобі ввесь той борг, бо просив
ти мене. Чи й тобі не належало змилуватись над своїм співтоваришем, як і я над
тобою був змилувався?» І прогнівався пан його, і катам його видав, аж поки йому
не віддасть всього боргу. Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли
кожен із вас не простить своєму братові з серця свого їхніх прогріхів» (Євангеліє від Св. Матвія 18:21-35).
Божій Церкві… посвяченим у
Христі Ісусі, покликаним святим… благодать вам і мир від Бога Отця нашого й
Господа Ісуса Христа! ( 1 Кор. 1:2, 3) Амінь.
Дорогі брати і сестри, кажуть, що
найкращою перевіркою для людини, для її характеру і рівня її порядності є
влада. Дай людині владу і зрозумієш ким вона є насправді: мстивим тираном чи
шляхетним лицарем. Кажуть, що коли Луїс ХІІ став королем Франції, то він наказав
скласти список усіх, хто хоч якимось чином долучався був до того, що його
переслідувати.
Такий список був зроблений і
покладений на стіл королеві. Він узяв перо і навпроти кожного імені поставив
великий, жирний, чорний хрест. Коли це
стало відомо, то вороги короля почали втікати з країни. Але король, почувши про
їхні страхи, покликав їх назад, запевнивши про повне прощення і сказавши, що
він поставив хрест навпроти кожного імені, аби нагадати їм про хрест Христа.
Він мав намір повторювати приклад Того,
Хто молився за Своїх убивць: «Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять
вони!..»
Сьогодні в нашому Євангелії до
Господа підходить Апостол Петро, речник Апостолів і ставить Господу питання про
те, скільки разів він має прощати свого брата, який проти нього грішить. Стара
юдейська традиція мала чітку арифметичну формулу: прощати три рази, а на
четвертий вже не прощати. Петро, перебуваючи біля Господа, слухаючи Його
проповіді, виявляє, що він готовий набагато більше, аніж його могли навчати
інші равини. Петро готовий прощати шість
разів – вдвічі більше. Ну, а сьомий чи восьмий раз, то хай вже тоді брат
нарікає сам на себе, бо терпіння Петра може й скінчитися.
Така арифметика може апелювати і
до нас, любі брати і сестри. Вона нам може подобатись. Врешті-решт, скільки
можна терпіти людину, яка грішить проти мене?
Скільки можна терпіти людину, яка кривдить мене? Для грішників і
кривдників ми хочемо виставити межу, поставити заслону, вибудувати свою стіну
або вал, який буде нас захищати від їхніх нападів. Вони повинні знати, що наше
терпіння – не безмежне! Хіба нам не подобаються такі думки? Хіба вони не відповідають нашому уявленню про
світ і врешті-решт, хіба не так діє світ?
Господь міг би похвалити прогрес
Петра, який прийшов до того, що учневі Христовому треба виявляти милості вдвічі
більше ніж учневі равина, який вийшов із формулою трикратного прощення. Але
Ісус Петра не хвалить. Натомість Син Божий показує, що Петро насправді теж не
дуже розуміється на милості і на прощенні.
І ставить Петрові двійку з його
арифметики: «Не кажу тобі до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи!» Аби в
Петра і в нас не з’явилася спокуса заводити списки наших кривдників, як це
робив Луїс ХІІ і не вести обліку прощень гріхів, переступів та кривд, аби потім
зупинятися на цифрі 490 – аби ми розуміли милість Божу і арифметику Царства
Небесного – Господь розповідає нам притчу, яку ми чули під час читання
сьогоднішнього Євангелія.
Отже один цар вирішив провести
аудит чи ревізію зі своїми рабами. Раби ці користувалися неймовірною довірою
царя і отримували в користування неймовірні ресурси і величезну кількість
грошей. Вони повинні були правильно усім користуватись і приносити своєму
цареві прибутки.
Цар із нашої притчі, безперечно,
хотів почути про те, що його раби використовували його багатства правильно,
принесли значні доходи в його царство. І він, звісно, планував дати щедру
нагороду кожному вірному рабові.
Але не всі
раби були вірні та працьовиті. Царські слуги знайшли чоловіка, який розтратив
все, що йому дали для бізнесу. Якщо перевести це на наші гроші, то цей раб не
міг довести, куди він подів 20 мільярдів гривень. Вражаюча сума, правда ж? В
країні, де немає правосуддя або те правосуддя дуже кволе, важко повірити, що
великого злодія покарають.
Але не в
царстві з нашої притчі. «А що він не мав із чого віддати, наказав пан продати
його, і його дружину та діти, і все, що він мав, і заплатити». Вирок – повна
конфіскація найдорожчого з того, що має наш недолугий раб. Він сам і вся його
сім’я мають бути продані в
інше рабство, яке лякає раба із притчі.
Він не розуміє, як так з ним
могло статися, що в нього з’явилися
такі великі борги, але він розуміє, що тепер його жде справжнє рабство, із
якого вже виходу ніколи не буде.
«Тоді раб той упав до ніг, і
вклонявся йому та благав: «Потерпи мені, я віддам тобі все!» Йому нічого втрачати. Але обіцянки його –
порожні. Де він візьме 20 мільярдів гривень? До кінця свого життя він їх не
збере, навіть якби до заробляння коштів він долучив усю свою сім’ю, якій
світить тепер перспектива жахливого рабства.
Але відбувається диво. Цар –
милостивий. Він бачить раба біля своїх ніг, він чує його благання, можливо
навіть слізні благання і бачить, і розуміє, що нізвідки цьому непутящому взяти
навіть мільйон, аби хоч якось поповнити збитки завдані царській скарбниці. Тож
Ісус каже: «І змилосердився пан над рабом тим, і звільнив його, і простив йому
борг».
Все. Він – вільний. Йому щойно
прощений величезний борг – борг, сплатити який йому не вистачило б навіть
цілого життя. Що ж тепер робити? Може наш прощений раб вчинить як бідна
вдовиця, що загубила монетку, а знайшовши, скликала на чай і тортик подружок?
Може він скличе своїх друзів і не на чай, а на вино і сир?
Зовсім ні! Господь каже: «А як
вийшов той раб, то спіткав він одного з своїх співтоваришів, що був винен йому
сто динаріїв». Приблизно сорок тисяч на наші гроші. І він, не роздумуючи,
вдається до дій: «І, схопивши його, він душив та казав: «Віддай, що ти винен!»
В його товариша грошей теж не
було. І він теж просить милості, і поводиться точно так, як ще декілька хвилин
тому поводився наш прощений марнотратник: «товариш його впав у ноги йому, і
благав його, кажучи: «Потерпи мені, і я віддам тобі!» Він справді міг би
віддати. Може не одразу, але за рік, напевно, весь борг був би закритий.
Але прощений боржник – не цар,
він – не милостивий, він – жадібний, зажерливий і мстивий. А може він вже
терпів три рази, як його навчали його духовні наставники. І його реакція
відповідна – він «пішов і всадив до в'язниці його, аж поки він боргу не верне».
Друзі нашого прощеного боржника, які були очевидцями історії прощення
неймовірного боргу, пішли і розповіли про все милостивому цареві. І цар більше
не виявляє милості, а виявляє праведний гнів.
Господь вкладає в уста царя
слова, які звернуті до немилостивого раба: «Рабе лукавий, я простив був тобі
ввесь той борг, бо просив ти мене. Чи й тобі не належало змилуватись над своїм
співтоваришем, як і я над тобою був змилувався?» І прогнівався пан його, і
катам його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу». Його він не віддасть
ніколи. В руках катів він буде цілу вічність.
А притчу наш Господь завершує
словами: «Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не
простить своєму братові з серця свого їхніх прогріхів». Ось така арифметика
милості та прощення з нашого сьогоднішнього Євангелія. Як часто ми не
усвідомлюємо того величезного боргу, який ми маємо перед нашим Отцем
Небесним! Один із перекладів молитви
«Отче наш» навчає нас звертатися до Отця: «І прости нам борги наші, які ми
прощаємо боржникам нашим».
Наші борги
перед Богом – незліченні. Немає таких грошей і цифр – такої арифметки, якими
можна було б їх виміряти. Але щойно ми усвідомлюємо наш борг,
наші гріхи, і просимо в Бога прощення, Він – милостивий і прощає їх усі до
одного. Св. Пророк Михей каже: «Хто Бог інший, як Ти, що прощає провину і
пробачує прогріх… бо кохається в милості? Знов над нами Він змилується, наші
провини потопче, Ти кинеш у морську глибочінь усі наші гріхи» (7:18, 19).
Ось такий
наш Бог. Така Його милість, така Його благодать до вас, любі віруючі брати і
сестри. Бог – милостивий і Бог – справедливий. Всі наші борги сплачено Христом.
Всі наші гріхи та провини обмиті на хресті Голгофи Його святою кров’ю.
Через це
прощення наших боргів – не дешеве. Прошення наших гріхів – повне і
миттєве, але воно – не дрібниця в очах Божих, бо за ним стоїть страждання і
смерть Його Сина Єдинородного на хресті. Ми чули про це. Ми знаємо про це. І
коли нам сьогодні вчергове буде прощено наш великий борг перед Отцем Небесним,
якою буде наша реакція? І яку арифметику милості будемо ми застосовувати,
вийшовши сьогодні з церкви і навіть, перебуваючи ще тут?
Будучи
прощеними на трильйони, чи будемо ми кидатись на наших боржників за копійки? А
чи будемо радіти прощенням нашого незліченного боргу і дякувати Отцеві
Небесному за Його розп’ятого і воскреслого Сина, в Ім’я Якого ми прощені і
проголошені дітьми Божими і в радості приступати до передвістя Небесного
Банкету – до Господнього Столу та куштувати істинне тіло Христа та пити Його
істину кров у хлібі та вині Святої Вечері, а потім у радості йти і частувати
прощенням боргів, тих, хто заборгував перед нами, хто згрішив перед нами,
скривдив нас, може вже й більше ніж 500 разів?
Відповідь
для віруючого очевидна. Віруючий скаже: «Бог мені простив в мільйони разів
більше, ніж будь-хто з вас скривдив мене чи згрішив проти мене. Я радію тим, що
через прощення, здобуте Христом, я став дитям Божим і спадкоємцем Царства
Божого. А ці борги моїх ближніх, які моя плоть і грішний розум так майстерно
перебільшують – сущі копійки. Арифметика милості дуже проста: я прощаю, бо мені
прощено набагато більше». Заради Христа. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса
нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23) Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар