Рости на спасіння (проповідь)

субота, 19 серпня 2017 р.

Проповідь на День Преображення Господнього


    У ВІРІ ТА НАДІЇ ПРЕОБРАЖЕННЯ

                        (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Їм відкрито було, що вони не для себе самих, а для вас служили тим, що тепер звіщено вам через благовісників Духом Святим, із неба посланим, на що бажають дивитися Анголи. Тому- то, підперезавши стегна свого розуму та бувши тверезі, майте досконалу надію на благодать, що приноситься вам в з'явленні Ісуса Христа. Як слухняні, не застосовуйтеся до попередніх пожадливостей вашого невідання, але за Святим, що покликав вас, будьте й самі святі в усім вашім поводженні, бо написано: «Будьте святі, – Я-бо святий!» І коли ви Отцем звете Того, Хто кожного, не зважаючи на особу, судить за вчинок, то в страху провадьте час вашого тимчасового замешкання. І знайте, що не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви були від марного вашого життя, що передане вам від батьків, але дорогоцінною кров'ю Христа, як непорочного й чистого Ягняти, що призначений був іще перед закладинами світу, але був з'явлений вам за останнього часу. Через Нього ви віруєте в Бога, що з мертвих Його воскресив та дав славу Йому, щоб була ваша віра й надія на Бога (1 Петра 1:12-21).

Вибраним…  із передбачення Бога Отця, посвяченням Духа, на покору й окроплення кров'ю Ісуса Христа: нехай примножиться вам благодать та мир! ( 1 Петр. 1:1, 2) Амінь.

Дорогі брати і сестри,  коли Апостоли Петро, Яків та Іван зійшли сьогодні на гору, то сталося істинне чудо. Наш Господь Ісус Христос преобразився – змінився у чудесний спосіб. Він, будучи Богом, далі залишається, звісно, людиною. Але на горі Преображення Ісус виявляється слава Божа, яка пронизує людське єство Ісуса.

Подібним чином сяяло обличчя Мойсея, коли Він сходив із гори після зустрічей з Богом. Аби зобразити, який вплив на Мойсеєве обличчя мало перебування зі святим Богом слави, художники змальовують проміння, яке піднімається з голови Мойсея догори, що часто християни, які не ознайомлені з таким зображенням, сприймають за роги. Втім обличчя Мойсея віддзеркалювало Божу святість і славу лише впродовж певного часу і це було лише обличчя.

Але коли преображається Ісус, то Він преображається повністю. Навіть одежа Його стає білою, як світло, нагадуючи Петрові, Якову та Іванові, а також усім нам, що Ісус – Світло для світу, яке темрява не може ані пізнати, ані погасити, ані осягнути.

Друге чудо, не менш важливе на горі Преображення, яке може вразити нас ще більше – зявлення живих Мойсея та Іллі, славетних Пророків, які передвіщали про прихід Христа. Вони не преображені, як Христос. Вони перебувають нині поряд із Ним, як із Сином Людським, а раніше саме через Христа Мойсей отримував чудесне сяйво свого обличчя, а Іллю на небеса забрала вогняна колісниця.

Сьогодні в чуді Преображення вони спілкуються з Христом на очах Церкви – трьох її Апостолів і підбадьорюють Сина Божого довершити ту велику місію спасіння людства, про яку вони проповідували і задля якої Він прийшов.  А коли речник Апостолів, наш любий Петро, знову говорить не до ладу і пропонує мирське та плотське, то голос Отця зупиняє всі початки фальшивої доктрини і практики і промовляє про Христа: «Це – Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!» І повертає всіх Апостолів і нас до Євангелія. І до нашого грядущого преображення.

Про це велике преображення до тіла без гріха, каже нам Апостол Павло: «І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде. Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось, раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!...» (1 Кор. 15:50-52)

Ця звістка про грядущу переміну нашого тіла – переміну на тіло святе, без жодного гріха – переміну, яка станеться Останнього Дня, у час повернення нашого Господа у славі та вічне життя у Царстві Божому– євангельська істина та втіха, яка звіщається упродовж тисячоліть життя Церкви Божої. Сьогодні Господь Святий Дух, через Апостола Петра, очевидця Преображення Господнього, підбадьорює нас до досконалої надії.

Бог кличе нас до тверезості. Звісно пянство – гріх, який може перерости в невиліковну хворобу, алкоголізм. І Апостол Павло застерігає нас, що пяниці Царства Божого не вспадкують. Але сьогодні мова ведеться про інший вид тверезості. Ця тверезість – духовна. Мова ведеться про те, що світ перебуває у стані духовного спяніння. Як п’яна людина ігнорує прохання тих, хто її любить, перестати пити, так і світ ігнорує Боже Слово і вмовляння Бога розкаятись і увірувати в Євангеліє. Світові подобається такий стан духовного спяніння, відступництво від Бога і йому мало вина духовної розпусти, а треба ще й ще, аж допоки не звалиться цілковито пяним у вічний огонь пекла.

Духовне спяніння – це захоплення людськими фальшивими поняттями про світ, про його цінності та сутність і смисл життя. Духовне спяніння – це також захоплення різними доктринами, вченнями, які не походять від Бога, з Писання, а дані дияволом та його демонами. Кожен, хто їх слухає, наче п’є добре, смачне вино і потрошку, сам того не помічаючи, п’яніє, залишаючись назовні, з погляду світу, тверезим і чистим, як скло.  Але насправді він – пяний світом і його доктринами, і чує лише світ, але глухий до Бога. Такому п’яниці немає чого робити на горі Преображення і в Царстві Божому.

Апостол застерігає нас, аби ми були тверезі і чули нашого Бога, і слухалися Його, і корили наш розум Божому Слову, яке нам показує гріх і небезпеку втрати віри та вічного життя. А особливо воно на нас виливає благодать Божу – Божу невимовну любов до нас, якої ми не заслужили і яка виявляється в Ісусі Христі, Сині Божому.

Апостол кличе нас до досконалої надії на цю благодать – на Ісуса Христа. Світ і диявол дуже хоче цю надію від нас відібрати. Вони наполягають на ідеї про self-made manлюдині, яка сама себе робить/творить.  Така людина казатиме: «Ось бачите, все чого я добився – я добився завдяки власному розумові, власним силам, власним старанням». І благодать для такої людини – всього на всього – якісь приємні відчуття.

Проте благодать Божа без Бога не можлива. І Божа благодать – цілковито протилежна до всяких діл. Божа благодать – Його любов і дія цієї любові, яка виявляється у Сині Божому. Це в Ньому, як звіщає Апостол Іван обявилася і воплотилася «благодать на благодать». І ця благодать діє у Христі і через Нього.  Як мирські та плотські люди пяніють ідеологіями та доктринами цього світу, так і християни зберігають тверезість і силу чинити опір світові, гріхові і дияволові через благодать.

Але ця благодать не виливається на нас з повітря, а з джерел благодаті, які  дав нам Сам Бог – з Його Слова і з Його Таїнств. Закон Божий виявляє нам гріх, докоряє нам за гріх, коли ми його коїмо. Закон Божий застерігає нас від гріха і показує, що нам слід і варто робити на славу Господа і на добро наших ближніх.

А через Євангеліє Христове Господь Святий Дух творить віру в наших серцях, зміцнює її. В Таїнстві Хрищення Господь відроджує нас, зодягає у Христа, Яким живить нас і втішає у Таїнстві Святої Вечері, даючи нам поживу святими та істинними тілом і кров’ю Сина Божого на прощення наших гріхів і на життя вічне.

Христа Спасителя бачать очі нашої віри, наші уста торкаються Його святості та божественності у людськості, як бачили очі Петра, Якова та Івана, а також Мойсея та Іллі Бога во плоті на горі Преображення. Все це чиниться через благодать і є виявом благодаті – засобами, через які благодать Божа у Христі, виливається на вас, любі віруючі брати і сестри.

І цей благодатний Господь через Свого Апостола кличе нас, аби ми не поверталися до наших попередніх пожадливостей вашого невідання – до гріхів, які ми коїли, не відаючи, що то – гріхи і переступи проти  Бога та проти наших ближніх. Тепер ми – Божі діти, ми належимо до Його Царства і ми знаємо, чим є ці пожадливості, бо слухаємо Господа, Який промовляє до нас через Слово.

Бог далі нас кличе залишатися у святості, любі брати і сестри, адже це Він Сам нас проголошує святими через Христа і заради Нього. Ми самі з гріхом вчинити нічого не можемо. Навіть якби ми померли за наші власні гріхи, то й це нічого не дало б, адже буде ще воскресіння і суд, і рай, і пекло. Бог далі залишається неупередженим суддею, незважаючи на те, як ми себе називаємо – віруючими чи невіруючими.

Але коли ми віруючі, то ми маємо страх перед Богом і ми боїмося згрішити і відпасти у той стан, з якого ми були забрані Христом: із огидного бруду – в чистоту праведності Христової, із темряви – до дивного світла Божого. Так діяла Божа благодать і так вона діє.

Ні срібло, ні золото цього зробити не могли, не можуть і ніколи не зможуть. Юда, що носив скриньку з грошима і надію покладав на крадені гроші, світла Преображення не побачив. Але побачили його троє Апостолів: Петро, Яків та Іван – усі вони мали власні гріхи, але їхня надія була не в грошах і не в їхніх ділах, а в Ісусі, Сині Божому.

            І наша надія залишається такою самою, бо викуплені ми були від марного життя не тлінними золотом чи сріблом, а винятково дорогоцінною кров'ю Христа, істинного Ягняти Божого, Яке ще від закладин світу, було призначений для того, щоб бути нашим Спасителем.

            Всі віруючі, усіх поколінь, викуплені цією дорогоцінною кров’ю, що була пролита на Голгофському хресті. Від Адама до Ноя, до Авраама, до Мойсея і до наших очевидців Преображення Христового і до останнього віруючого на землі, аж до повернення розпятого і воскреслого Христа у славі, всі віруючі викуплені винятково за одну ціну – кров Христа, Ягняти Божого. Іншого викупу не існує. Іншого викупу не має, інший викуп неможливий.

            Так само, як неможливо пізнати істинного Бога, Бога благодатного, як поза Христом- Ягням Божим. І увірувати в Бога поза Христом неможливо. Бога обявляє нам винятково Христос. Отця об’являє Син, через Якого і ми стали дітьми і, перебуваючи в Якому лише, ми можемо дітьми Божими залишитись і радіти життям вічним у Його Царстві.

            Така наша віра. Така наша надія – Христос, Син Божий, преображений у день такий як цей перед Своїми учнями Петром, Яковом та Іваном, і в присутності Мойсея та Іллі, вказуючи на той день, коли ми будемо преображені та змінені, як Він. Як написано: «Життя ж наше – на небесах, звідки ждемо й Спасителя, Господа Ісуса Христа, Який перемінить тіло нашого пониження, щоб стало подібне до славного тіла Його, силою, якою Він може і все підкорити Собі» (Фил. 3:20, 21). Заради Нього Амінь.

А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, уґрунтує. Йому слава та влада на вічні віки, амінь (1 Петр. 5:10, 11).

Немає коментарів: