Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 10 грудня 2017 р.

Адвент - церковне новоліття

     Сьогодні в Українській Лютеранській Церкві - перший день Різдвяного посту, яким також починається новий церковний рік або ж церковне новоліття.  В Західній Церкві (через відмінність у календарі) ця пора почалася ще 13 днів тому. На Заході ця пора традиційно називається Адвент, що точніше вказує на сутність Різдвяного посту і на Сході, і на Заході - очікування не лише святкування Різдва Божого Сина, але і Його повернення у славі, аби судити живих і мертвих і, аби забрати Свою Наречену, Церкву, до вічного життя у Царстві Божому. Традиційним літургійним кольором цієї церковної пори є синій, колір очікування. В цю пору церковного року розташовують в церквах чотири менших свічки (які символізують 4 неділі до Різдва) довкола великої (яка символізує Різдво).  Кожної неділі запалюють по одній свічці, а в Надвечір'я Різдва Христового горять всі п'ять свічок, нагадуючи про те, що Ісус є правдиве Світло.

Молитва на цей день:

     Господи!  Благаємо Тебе – використай силу Твою і прийди, аби захистом Твоїм ми були врятовані від грізних небезпек наших гріхів і були спасенні Твоїм могутнім визволенням; бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

середа, 6 грудня 2017 р.

Молитва за Збройні Сили України

    
      Господи війська небесного!  Простягни Твою всемогутню руку, аби зміцнити та захистити тих, що служать у Збройних Силах України. Підтримуй їх у час війни, стань табором довкола нашого війська, аби лихі вороги не мали влади над ними і не могли заподіяти їм шкоди. Благослови наших воїнів, аби вони з Тобою пробиралися крізь мури і всі небезпеки,  долали ворожі відділи, захищаючи наш рідний край і поверталися з перемогою до рідних домівок. В час миру, Господи, утримуй їх від усякого зла, а у всі часи дай їм мужність і вірність українському народові. Благослови їх, аби вони служили чесно і бездоганно. Заради Христа. Амінь.

День Св. Климента Римського, пастиря і єпископа

     
Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Климента Римського, пастиря і єпископа Риму. Св. Климента (прибл. 35-100 р. р. по Р. Х.) пам'ятаємо, як учня Св. Павла, який установив взірець апостольської влади, що панувала в Християнській Церкві впродовж  І і ІІ століть. Він також наполягав на тому, аби в центрі поклоніння Церкви та євангелізації перебував Христос. В листі до християн у Коринті він наголошував на центральності Ісусової смерті та воскресіння: "Не зводьмо очей з крові Христової, розуміючи наскільки вона дорогоцінна для Його Отця, бо пролита була вона за наше спасіння і принесла благодать покаяння всьому світові" (1 Климента 6:31).  Перед тим як померти мученицькою смертю (його втопили на засланні в Херсонесі - тепер м. Севастополь, Україна), Климент виявив непохитну, Христоподібну любов до Божого викупленого народу і надихав майбутні покоління далі розбудовувати Церкву на основі пророків і апостолів, наріжним каменем якої є Христос.

Молитва на День Св. Климента Римського, пастиря і єпископа:

     Всемогутній Боже!  Твій слуга, Климент Римський закликав Церкву в Коринті до покаяння і віри, аби об'єднати їх у християнській любові. Дай, аби Твоя Церква могла бути закорінена у Твоїй правді присутністю Святого Духа і залишалася непорочною у Твоєму служінні аж до приходу нашого Господа Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

неділя, 3 грудня 2017 р.

Проповідь на неділю Христа-Царя


                   
ШУКАТИ ЦАРСТВА
        (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

І Він розповів їм притчу, говорячи: «В одного багача гойно нива вродила була. І міркував він про себе й казав: «Що робити, що не маю куди зібрати плодів своїх?» І сказав: «Оце я зроблю, порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток.  І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися!» Бог же до нього прорік: «Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?...» Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога». І промовив Він учням Своїм: Через це кажу вам: «Не журіться про життя, що ви будете їсти, і ні про тіло, у що ви зодягнетеся. Бо більше від їжі життя, а тіло – від одягу. Погляньте на гайвороння, що не сіють, не жнуть, нема в них комори, ні клуні, проте Бог їх годує. Скільки ж більше за птахів ви варті! Хто ж із вас, коли журиться, добавити зможе до зросту свого бодай ліктя одного? Тож коли ви й найменшого не подолаєте, то чого ж ви про інше клопочетеся? Погляньте на ті он лілеї, як вони не прядуть, ані тчуть. Але говорю вам, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них! І коли он траву, що сьогодні на полі, а взавтра до печі вкидається, Бог так зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні! І не шукайте, що будете їсти, чи що будете пити, і не клопочіться. Бо всього цього й люди світу оцього шукають, Отець же ваш знає, що того вам потрібно. Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться!» (Євангеліє від Св. Луки 12:16-31).

Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Еф. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, славетний художник, Ежен Бернан, намалював два полотна. На одному зображений чоловік. Він сидить за столом, на якому лежать мішечки з монетами.  Частина монет лежить розкладена на столі. Грошей настільки багато, що частина їх лежить у мішечках на полиці. Цей чоловік виглядає скромно. Він задуманий. Його погляд спрямований у майбутнє. Він планує, як йому розпорядитися цим великим багатством, цим солідним капіталом. Його чоло прорізали зморшки і він вже бачить, як будуть знесені старі клуні, старі невеликі комори, а на їх місці буде побудовано нові зерносховища. До всіх цих змін приведуть гроші, які він має.  Вони так само приведуть до значних змін у його житті. Багато років він буде радіти життям, ні в чому собі не відмовляючи. Перед ним – багате життя, багато життя, життя, повне райдужних перспектив.

Друга картина цього самого художника зображує схололе тіло цього самого чоловіка. Він – мертвий. Його руки складені, як складають руки у мерців. Його погляд вже нікуди не спрямований – його повіки склепились назавжди. Він вже нічого не планує і своїм багатством він вже ніяк і ніколи не скористається. У ніч, після якої мало початися його нове життя, він помер. Той, хто ще кілька годин тому мав плани на чесно зароблений капітал, тепер лежить мертвий, холодний на смертному одрі. Пройде трохи часу і там лежати він не буде – його тіло понесуть і поховають у землі. Всі ж його багатства залишаться іншим людям.

Так художник мистецькими засобами передав нашу сьогоднішню євангельську притчу. Картина – дуже красномовна, хоча в ній кількох важливих елементів. Перше – самовдоволення багатого аграрія, який зібрав величезний урожай. В його мові і слова немає подякові Богові за отримане добро і багатство, а є лише радість від великого багатства та самовдоволення, яке виливається лише в одне – плани на власне чудесне майбутнє

Його останні речення: «І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися!» Це – мова багатого. А мова Бога – протилежна за змістом і вона складається лише з одного речення: ««Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?...»

Всі твої плани будуть зруйновані вже цієї ночі. Навіть якщо ти встигнеш запустити будівництво нових зерносховищ і всі інші програми розвитку твого бізнесу, його плодами ти вже ніколи скористатися не зможеш. Але все – набагато гірше.

Чимало святих залишали свій спадок своїм нащадкам. Авраам став одним із найбагатших людей в своєму краї. Він помер і свій спадок залишив своєму синові, Ісакові. А сам Авраам отримав спадщину набагато більшу – він отримав Царство Небесне і вічне життя. Багатий із нашої притчі не отримає нічого, окрім смерті тимчасової і вічної – вічних мук у вогні пекла. Все життя він наполегливо трудився і, напевно, світ вважав його за працьовитого і мудрого чоловіка.

Але як називає цього працьовитого і мудрого в очах світу, багатого чоловіка Бог?  Він називає його «Нерозумний».  Ми не знаємо його імені. Бог його не називає. Бо воно не важливе. Воно щезає разом із земним життям цього багатого. Для Бога він просто Нерозумний, бо він багатів у світу, але, як каже нам сьогодні Спаситель – не багатів у Бога. Його імя не записане в книгу життя. Він міг радіти тим, як у нього ідуть справи, як зростає його бізнес, але він не памятав про Бога.  Для нього богом було його багатство, на яке він покладав свої великі надії.

Він не знав Бога і Бог не хоче знати його. Через це в історію людства цей багатий і успішний в очах світу чоловік входить саме як Нерозумний. Багатство, Мамона не допоможе йому мати спастися і мати вічне життя. Він здобуває трохи цього світу, але не має найголовнішого спасіння. Він розраховує на багато років щасливого і безтурботного життя наперед, але вже вночі всі його плани руйнуються. Замість радісного і безтурботного життя впродовж декількох років він отримає смерть і незліченні роки мук у пітьмі аду.

Господь каже: «Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога». Це – правило, загальне для всіх. Але як багатіти в Бога?  Чи достатньо буде просто вкладати невеличку суму грошей у свою церкву, наче в банк?  Відраховувати скурпульозно десятину своїх доходів і сплачувати своєрідний податок на Царство Боже?

             Так деякі люди роблять і допускаються помилки, думаючи, що життя і Царство Боже можна купити.  Але це – помилка. Господь нам каже сьогодні: «Шукайте отож Його Царства, а все це вам додасться». «Шукайте», – каже Він. Це слово має також значення «прагніть, виглядайте» його. В Євангелії від Матвія наш Господь також каже: «Шукайте ж найперш Царства Божого й праведності Його, а все це вам додасться» (6:33).

Де знайти Царство Боже і його праведність?  Не в грошах. Не в здоровї. Воно взагалі не в цьому світі. Царство Боже там, де Його Цар. Воно там, де Христос, Син Божий. Аби ми могли бути в цьому Царстві, Син Божий, прийшов у цей світ, сповнений болю, гріха, смутку і страждань. Він зійшов із святих небес і зодягнувся у людську плоть, народившись від Діви Марії.

Він не прийшов до нас для власних розваг.  Він стався людиною для особливої місії – спасти нас від гріха і смерті – спасти нас для Царства Божого і для вічного життя. Між нами і Царством Божим, між нами і Богом стояла велика перепона, велика стіна – гріх. Через гріх ми були втратили Царство Боже і увійти до нього з гріхами не можемо. Бо де гріх – там смерть, а в Царстві Божому – святість і вічне життя.

Ісус Собою Самим здолав цю перепону – Він на Себе забрав усі наші гріхи. Він поніс їх на хрест Голгофи і там обмив їх усі Своєю святою кров’ю. Він поніс кару за них – померши на хресті за кожного із вас, любі брати і сестри. І Він воскрес, довівши, що Його жертва за ваші гріхи – повна. 

Сьогодні Господь кличе нас шукати, прагнути Царства Божого. Фактично, Він кличе на до Себе. Бо Царство Боже – там, де Він. Царство Боже – там, де Христос. Мамона, як і кожен фальшивий бог, обманює. Мамона кличе від Христа, обіцяючи багатство і переконуючи, що багатство дасть усе. Але яка користь з багатства, коли Бог відбирає життя?

Натомість Христос життя дає. Він віддав Своє життя за вас, аби ви могли мати життя в Ньому і через Нього, як через двері, заходили в Царство Боже. Врешті-решт, Він каже про Себе: «Я – двері: коли через Мене хто ввійде, спасеться» (Ів. 10:9). І ще Він каже: «Я – дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Ів. 14:6). Прийти до Отця, здобути Царство Боже можна лише через Христа, тобто – вірою в Христа.

Через це ці слова «Шукати Царства Божого» означають вірувати в Христа. Бо вірою ти живеш у Христі, а Христос тоді живе у тобі. І ти маєш прощення гріхів, бо прощення гріхів – у Христа, з Христом і у Христі.  Але ти ще живеш у цьому грішному тілі та в світі, який лежить у злі.

Тож ти поки-що не в Царстві Божому, але Царство Боже вже є в тобі, бо в тобі живе Христос, Якого ти не бачиш, як і не бачиш Царства Божого і якого не бачить також люди, які бачать тебе. Але Христос сьогодні не каже: «Живи в Царстві Божому». Він каже: «Шукай Царства Божого», тобто: «Прагни Царства Божого, чекай на Царство Боже.

Молися разом із цілою Церквою: «Нехай прийде Царство Твоє» і «Прийди, Господи Ісусе», бо тоді ти побачиш Царство, коли побачиш Христа у славі, Який ітиме у супроводі Своїх святих ангелів судитиме світ, а тебе і всіх віруючих іде Він воскресити, перемінити, дати досконалі тіла і поселити в Своєму Царстві славі, на новій землі, під новим небом.  І Він Сам тоді буде жити з тобою і з цілою Своєю Церквою у радості та блаженстві по вічні віки.

Шукати Царства Божого, прагнути Царства Божого означає, звісно ж прагнути Христа. Але де нам знайти сьогодні Христа? Він – близько. Христос – у Євангелії. Він у Слові, яке ми чуємо, яке проповідується в нашій Церкві.  Він цим Словом запевнює вас про Свою любов, про прощення гріхів і про Свою невпинну опіку про вас, аж поки ви не побачите Його у славі.

Христос – у Його Святій Вечері, в якій Він вас причащає Своїми істинними тілом і кров’ю під виглядом хліба та вина, поєднуючи вас із Собою, із прощенням гріхів, із життям вічним, із Царством Небесним. Саме цього дуже не любить Мамона, який переконує, що без таких простих речей: проповіді і Святої Вечері, вам обійтись можна легко, а от без грошей – ніяк. Через це він кличе вас берегти ваші сили для важливих речей, для праці і планів, які мав наш багатий Нерозумний із сьогоднішньої євангельської оповіді.

Найкращою відповіддю на такі заклики Мамони є доля багатого Нерозумного і дальші наші євангельські слова: «Не журіться про життя, що ви будете їсти, і ні про тіло, у що ви зодягнетеся. Бо більше від їжі життя, а тіло – від одягу. Погляньте на гайвороння, що не сіють, не жнуть, нема в них комори, ні клуні, проте Бог їх годує. Скільки ж більше за птахів ви варті! Хто ж із вас, коли журиться, добавити зможе до зросту свого бодай ліктя одного? Тож коли ви й найменшого не подолаєте, то чого ж ви про інше клопочетеся? Погляньте на ті он лілеї, як вони не прядуть, ані тчуть. Але говорю вам, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них! І коли он траву, що сьогодні на полі, а взавтра до печі вкидається, Бог так зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні! І не шукайте, що будете їсти, чи що будете пити, і не клопочіться. Бо всього цього й люди світу оцього шукають, Отець же ваш знає, що того вам потрібно. Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться!» Бо так легко здобути весь світ і загубити душу та вічне життя. Багатійте в Бога, любі брати і сестри. Заради Христа. Амінь.

Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь (Еф. 6:24)

четвер, 30 листопада 2017 р.

Молитва за правильне пізнання Христа

Всемогутній Боже! Знати Тебе - означає мати вічне життя. Подай нам досконало пізнати Сина Твого, Ісуса Христа, що саме Він є Дорога, Правда і Життя, аби йдучи Його слідами, ми незмінно мандрували дорогою, що веде до вічного життя; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З лютеранського співаника

вівторок, 28 листопада 2017 р.

Істинні добрі діла роблять із охочим серцем

    
    
Зовнішня робота, яка робиться примусово або неохоче і з відразою, без охочого серця і розуму, за внутрішньою людиною, насправді не є добрим ділом (2 Коринтян 9:7; Филимона 14). Бог вимагає такої покори, яка виходить із розуму та серця, хоча в цьому житті вона не є досконалою (Римлян 6:17; 1 Тимофія 1:5).

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

понеділок, 27 листопада 2017 р.

День Св. Юстиніана, християнського правителя і сповідника Христового

         

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Імператора Юстиніана, який правив Сходом від 527 по 565 роки по Різдві Христовім. Разом зі своєю дружиною, Феодорою, він відновив красу та велич візантійського двору. За його правління імперія пережила епоху відродження, значною мірою завдяки його амбіціям, розуму та сильним релігійним переконанням. Юстиніан також намагався принести єдність у розділену Церкву. Він захищав православне християнство і прагнув згоди між різними сторонами у Христологічних суперечках про взаємини між божественною і людською природами Христа. За його царювання було проведено V Вселенський Собор, який цю суперечку розглянув.

Молитва на День Св. Юстиніана, християнського правителя і сповідника Христового:

Господи Боже,  Отче небесний!  Через керування християнських правителів таких як імператор Юстиніан, Твоє Ім'я вільно сповідується посеред нашого народу. Дай, аби ми завжди обирали гідних провідників, які би служили Тобі вірно в нашому поколінні і ухвалювали мудрі рішення на добро Твого народу; через Ісуса Христа. Амінь.


Зі Скарбниці щоденної молитви

Хто справжній богослов

Той, хто опанує мистецтво чіткої відмінності між Законом і Євангелієм, повинен називатися справжнім богословом. Цих двох слід тримати окремо. Функція Закону полягає в тому, щоб лякати людей і доводити їх до відчаю, особливо грубих і безпечних грішників, допоки вони не збагнуть своєї неспроможності відповідати вимогам Закону чи здобувати благодать. Вони ніколи не здобудуть милосердя, а мусять впасти у відчай. Доктор Штаупіц сказав мені одного разу: «Я брехав Богові понад тисячу разів, обіцяючи, що стану побожним. Обіцянки тієї я так і не виконав. Через я такої постанови більше не формую, бо дуже добре бачу, що я неспроможний виконати свою обіцянку і ніколи вже не хочу промовляти брехні». І сам я теж мав такий досвід. В папстві я ревно віддавався благочестивості. Але скільки вона тривала? Допоки я читав месу. А вже через годину я був ще гірший ніж раніше. В кінці змучуєшся і відчуваєш спонуку промовити: «На бік відкладу я Мойсея, Закон і горнутимуся до іншої Особи, Яка каже (Мт. 11:28): «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!» Плекайте ці слова: «Прийдіть до Мене».
Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана

неділя, 26 листопада 2017 р.

День Св. Івана Золотоустого, єпископа і проповідника

 
Сьогодні ми згадуємо Св. Івана Золотоустого і дякуємо за нього Богові.  Св. Іван Золотоустий був провідником у Християнській Церкві IV століття. Він народився в Антіохії  приблизно 347 р. по Р. Х. і був навчений християнській вірі своєю побожною матір'ю, Антусою.  Після служіння на різних посадах у Християнській Церкві (паламарем, читцем тощо), Івана було рукопокладено до пресвітерського служіння і йому був даний обов'язок проповідувати.  Його прості, але цілеспрямовані послання знаходили слухачів далеко поза його рідним містом. 398 року по Р. Х. Іван Золотоустий став Патріархом Константинополя. Його метою була реформа Церкви, двору та міста. Ці наміри викликали конфлікт із світською владою. Врешті-решт із Константинополя його було відправлено в заслання. Але, навіть будучи віддаленим від своїх парафій і народу, Св. Іван Золотоустий продовжував писати і проповідувати аж до часу своєї смерті 407 р. по Р. Х. Останніми його словами були: "Слава Богові за все. Амінь".

Молитва на День Св. Івана Золотоустого, єпископа і проповідника:

Боже!  Ти дав  слузі Твоєму, Іванові Золотоустому, благодать проголошувати Євангеліє у красномовності та силі.  Він, будучи єпископом великих громад в Антіохії та Константинополі, безстрашно терпів ганьбу заради Твого Імені.  Подай милостиво усім єпископам і пастирям такої відмінності в проповідуванні та вірності в служінні Твоїм Словом, аби люди Твої були співучасниками божественної природи; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

субота, 25 листопада 2017 р.

День пам'яті жертв Голодомору

    
Сьогодні ми поминаємо жертв Голодомору 1932-1933 років, Геноциду українського народу, а також жертв усіх політичних репресій та нищень українства, на які було щедрим ХХ століття, століття богоборчих ідеологій і їх застосування на практиці російськими окупантами до вінця Божого творива - людини. За традицією у цей день о 16 годині ми виставляємо свічки пам'яті на наших підвіконнях, аби нагадати про те, до якого народу ми належимо, про мільйони наших невинно-убієнних одноплемінників і про нашу відповідальність докладати всіх сил, аби наш рідний край, Україна, була богобоязливою, незалежною і демократичною, щоби ніколи більше такі і подібні події не повторилися.

    Молитва на цей день:

     Всемогутній і вічний Боже, Правителю людей і народів!  У покорі звертаємося до Тебе в цей день, коли ми згадуємо мільйони наших співвітчизників, які були вбиті російським, безбожним, окупаційним режимом у штучному голоді, тюрмах і концтаборах.  Просимо Господи благословити нас, аби над нашим краєм не панували вороги та окупанти.  Благослови Господи нас достатком і благодатно тримай Свою правицю захисту над нами.  Допоможи всім нам пізнати і визнати, що свобода, процвітання та інші благословення приходять від Тебе і вчини нас вдячними до Тебе за всі Твої дари.
     Ми сповідуємо Господи, що ми цілковито не заслуговуємо на Твої благословення.  Безбожність, похітливість, крадіжки, убивства, інші явні та приховані гріхи й злочини є ганьбою нашого рідного краю і разом із іншими людьми ми можемо лише схилитися в ганьбі перед Тобою. Милосердний Отче!  Заради Ісуса прости нам наші особисті гріхи і наші національні гріхи. Просвіти нас Твоїм Словом. Вчини нас вірними громадянами України та гідними членами спільноти серед якої ми живемо. Дай, щоби завжди на першому місці в нашому житті був Ти, благодатний Бог.  Навчи нас жити в рідному краї і захищати його так, як личить дітям Божим. Дай нам християнського відродження, і дай нам звернути до Тебе серця мільйонів людей, які живуть у невірстві.
      Коли наша пам'ять повертається до невинно убієнних, замордованих наших земляків, до тих, хто помер за наші свободи, учини нас вдячними та покірними. Дай нам сил робити все, аби зберегти свободу. Вчини нас старанними у молитві за Україну і за тих, хто має владу.  Дай нам сил свідчити, аби спаслися не тільки ті, хто вже є християнами.  Дай нам сили свідчити Твоїм Законом і Євангелієм, аби й ті, що поки що не вірують в Тебе, були приведені до вічного життя через віру в Христа Спасителя.  Заради Ісуса. Амінь.

пʼятниця, 24 листопада 2017 р.

Єктенія - для щирих християн


Для байдужих єктенія справді – довга і формальна справа. Коли її співають душі,  в яких немає Христа, то вона тоді, звісно, лише оболонка, безжиттєва форма. Але коли нею користується щирий християнин, то вона містить тоді силу, дух і життя.


Вільгельм Льое, Літургія для християнських громад лютеранської віри

четвер, 23 листопада 2017 р.

Відрізняти здорове від патології

            
           Багато-хто сьогодні оплакує те, що здається непотрібною ретельністю і дбайливістю. Їх дратує «богословське буквоїдство» і вони хотіли б, аби ми покинули всю цю «схоластику» заради повернення до «простої Біблії». Цей імпульс, втім, рівнозначний спрощенській ностальгії.
            Це правда, що не весь богословський розвиток був здоровим. Чимало в ньому було, власне кажучи, помилковим і навіть збоченим. Так само, як зародок може страждати від генетичної проблеми і набути зловісного вигляду – так само й буває з богословям, коли порушуються його внутрішні органи керування. Тож саме для цього потрібні Символи віри та Віросповідання: аби відрізнити здорове від паталогії мусять бути легкодоступні «клінічні тести».
            Все-рухливі припливи культури та мови вимагають, аби послання Святого Писання постійно витлумачувалось і застосовувалось по-новому. Коли це відбувається, то постають не лише тлумачення-підробки, але й тлумачення істинні. В економіці є вислів про те, що погані гроші проганяють гроші добрі. Так само і в богословї слід пильнувати та не допускати привабливої фальші, щоб вона не затопила неулесливу правду. Бо в такому разі зявиться селевий потік непостійних думок, що буде пропонувати зайве довірливим ілюзію «свободи вибору» серед однаково добрих опцій.
Курт Маркворт, «Святе Писання: Книга Христова»

вівторок, 21 листопада 2017 р.

День Св. Архистратига Михаїла та всього війська небесного

    
Сьогодні ми дякуємо Господу за Архангела Михаїла та всіх святих ангелів.  Ім'я Архангела Михаїла означає: "Хто такий як Бог?" Про Михаїла згадано в Даниїла (12:1), а також в Юди (в. 9) та в Об'явленні (12:7).  Даниїл зображує Михаїла, як ангельського помічника Ізраїлю, який веде битву проти сил зла.  В Об'явленні Михаїл та його ангели воюють проти сатани і нечистих ангелів та завдають їм поразки, скидаючи їх із небес.  Їхня перемога стала можливою Христовою перемогою над сатаною в Христовій смерті та воскресінні, перемогою, яка була проголошена голосом з небес: "Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його" (Об'явлення 12:10).  Разом із Михаїлом часто згадують Гавриїла і Рафаїла, інших головних ангелів або ж архангелів, які оточують престол Божий.  Передання називає Михаїла покровителем і захисником Церкви, особливо захисником християн в годину смерті.

    Молитва на День Св. Архистратига Михаїла та всього війська небесного:
      
     Вічний Боже!  Твоє мудре планування учинило та запровадило служіння людей і ангелів у дивовижному порядку. Милостиво дай нам, щоби так само як Твої святі ангели завжди служать Тобі на небесах, щоби Твоїм призначенням вони також допомагали та захищали нас тут на землі; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом. Один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Йоганна Штаупіца, пастиря і духівника Лютера

    
Сьогодні ми дякуємо Господу за св. Йоганна фон Штаупіца (прибл. 1469-1524 р. р.), генерального вікарія августинського ордену в Німеччині і друга Мартіна Лютера. Він народився в Саксонії, навчався в університетах Лейпцігу та Кельна і викладав у Кельні. 1503 року його було покликано Фрідріхом Мудрим до служіння деканом богословського факультету в новозаснованому Віттенберзькому університеті. Там Штаупіц підбадьорив Лютера до здобування докторського ступеню в богослов'ї, а також призначив Лютера своїм наступником - професором Біблії в університеті. На початку Лютерової боротьби в намаганні зрозуміти Божу благодать, саме Штаупіц радив Лютерові зосереджуватися не на собі, а на Христові.

Молитва на День Св. Йоганна Штаупіца, пастиря і духівника Лютера:

     Всемогутній і віковічний Боже!  За наші багато гріхів заслуговуємо ми на вічний осуд. У милосерді Твоєму Ти послав Свого Сина Єдинородного, нашого Господа Ісуса Христа, аби Він здобув для нас прощення гріхів і вічне спасіння. Дай нам правдивої сповіді, аби ми, як Лютер від свого пастиря, Йоганна фон Штаупіца, могли від наших сповідників чути солодкі слова Відпущення і були звільнені від усіх наших гріхів; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

неділя, 19 листопада 2017 р.

Проповідь на неділю Останнього Суду

            
НЕ ЛЯКАЙСЬ. ТІЛЬКИ ВІРУЙ!

        (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

А коли повернувся Ісус, то люди Його прийняли, бо всі чекали Його. Аж ось прийшов муж, Яір на ім'я, що був старшим синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати Його завітати до дому його. Бо він мав одиначку дочку, років десь із дванадцять, і вмирала вона. А коли Він ішов, народ тиснув Його. А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, що ніхто вздоровити не міг її, підійшовши ззаду, доторкнулась до краю одежі Його, і хвилі тієї спинилася їй кровотеча! А Ісус запитав: «Хто доторкнувся до Мене?» Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав: «Учителю, народ коло Тебе он товпиться й тисне». Ісус же промовив: «Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене...» А жінка, побачивши, що вона не втаїлась, трясучись, підійшла та й упала перед Ним, і призналася перед усіма людьми, чому доторкнулась до Нього, і як хвилі тієї одужала. Він же промовив до неї: «Дочко, твоя віра спасла тебе; іди з миром собі!»
 Як Він ще промовляв, приходить ось від старшини синагоги один та й говорить: «Дочка твоя вмерла, не турбуй же Вчителя!» Ісус же, почувши, йому відповів: «Не лякайсь, тільки віруй, і буде спасена вона». Прийшовши ж до дому, не пустив Він нікого з Собою ввійти, крім Петра, та Івана, та Якова, та батька дівчати, та матері. А всі плакали та голосили за нею... Він же промовив: «Не плачте, не вмерла вона, але спить!» І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона. А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: «Дівчатко, вставай!» І вернувся їй дух, і хвилі тієї вона ожила... І звелів дать їй їсти. І здивувались батьки її. А Він наказав їм нікому не розповідати, що сталось. (Євангеліє від Св. Луки 8:40-56).

Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Еф. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, одного дощового недільного дня батько змушений був доглядати своїх дітей. Кожній дитині, аби вони чимось були зайняті, він дав якесь окреме завдання. Аби його 10-річний син теж чимось займався, батько з якогось журналу вирвав сторінку із картою Сполучених Штатів Америки, порізав її на малі клаптики і попросив сина знову зібрати карту.

Батько розраховував, що пройде чимало часу, допоки діти, особливо його 10-річний син, справдяться із його завданнями. Однак він дуже здивувався, коли його 10-річний син прийшов до нього вже через декілька хвилин. Він простягнув йому склеєну карту. «Як ти так швидко справився?» – спитався в нього батько.  «Спочатку було дуже складно», – відповів син. «Адже я намагався складати карту за вирізами ліній. Але потім я зауважив, що на тильній стороні карти зображено обличчя якогось чоловіка. І я просто зібрав докупи те обличчя, а карта Америки вже вийшла сама по собі».

Щойно хлопчик побачив обличчя чоловіка, як він здобув розгадку для свого завдання і швидко з ним справився. Щойно ми бачимо в Писанні Христа, ми легко можемо Писання зрозуміти і пізнати, де лежить наше визволення, спасіння, благословення і вічне життя. А коли ми Христа не знаємо, то як би не намагалися скласти пазли мозаїки спасіння, всі наші зусилля будуть марні. Бо тієї мозаїки спасіння не скласти ні за 10 хвилин, ні за 10 днів, ні 10 років, ані за 10 століть. Коли не знаєш Христа, то всі зусилля виявляються даремними. Без Христа немає прощення гріхів, немає істинної праведності, немає воскресіння і немає вічного життя.

Наша сьогоднішня євангельська оповідь насправді розпочинається за дванадцять років до подій у ній описаних. Саме тоді сталися дві події: одна надзвичайно сумна, а інша надзвичайно радісна. Жінка, про яку розповідає нам сьогодні Писання, захворіла на невиліковну хворобу. У неї почалася кровотеча, вилікувати якої вона не могла.

У цей самий рік в сімї Яіра, боголюбивого і віруючого чоловіка, народилася донька. Вона була особливою дитиною, бо була дитиною єдиною у сімї. «Діти – спадщина Господня. Плід утроби – нагорода», – співали віруючі юдеї в давнину, як і співають віруючі християни сьогодні (Пс. 126:3).  Нагорода в земному житті у Яіра і його дружини була лише одна – донька, яку послав їм Бог. 

Бідна жінка щодня упродовж дванадцяти років виснажувалась через свою хворобу, а сім’я Яіра упродовж дванадцяти років своїм дитям раділа і тішилась, як тішмось і радіємо своїми дітьми нині й ми. З одного боку – біда, з іншого – радість. І там минає дванадцять років. На цей час виконалась обітниця Божа про прихід Христа. 

І ось Христос ходить серед овець Ізраїлю. Він пасе їх Своїм святим Словом. Він піклується про них у невимовній любові. Нікого Він не залишає без Своєї уваги і нікого Він не залишає без Своєї любові. Минулої неділі ми чули про те, як Він вигнав легіон нечистої сили із біснуватого чоловіка в землі Гадаринській. А коли Ісус повертається в Галілею, то ми читаємо, що «люди Його прийняли, бо всі чекали Його». 

Чому чекали на Ісуса, бо знали, що Він – люблячий Божий Син, Який нікому не відмовить, а прийде всім на допомогу в день недолі, як і обіцяв Він через Псалмоспівця: «До Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене!» (49:15). На Христа чекають всі, але всі поступаються дорогою Яірові, начальникові синагоги, в якій Ісус був проповідував Євангеліє. А тепер Яір поспішає до Ісуса, бо його благословення від Бога, його люба донечка смертельно хвора.

Звісно ж, Ісус вислухає прохання віруючого Яіра і піде до дому дитини, яка вмирає.  Звісно ж, Він зглянеться над нею. Звісно ж, Ісус вислуховує сьогодні наші прохання, любі брати і сестри. Бо «Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!» (Євр. 13:8). Ісус любить людей. Ісус хоче, аби ми всі вірували, аби ми всі прийшли до пізнання правди і спаслися. Він каже, що це – найголовніше: віра в Нього, спасіння і вічне життя. 

Він виставляє нам такі пріоритети: «Шукайте ж найперш Царства Божого й праведності Його, а все це вам додасться» (Мт. 6:33). Всі чуда Христові – лише свідчення Його божественності і Його всемогутності, Його всевідання і Його всюдисущості, Його невимовної любові, яка ніколи не перестає. Головне Царство Небесне і праведність його, тобто праведність Христа, а решта все додається. Як каже Апостол Павло: «Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?» (Рим. 8:32)

Але перше Христос, перше Царство Небесне, потім усе, відповідно до того, як Христос вирішить дати і зробити. Ось і в нашому Євангелії Він іде до дому Яіра, але натовп такий зібраний довкола Ісуса, що Йому буквально доводиться проштовхуватись крізь юрбу людей.

І в тій юрбі була наша жінка з кровотечою. Вона там опинилась не випадково. Вона вірувала, що Ісус – обіцяний Месія, Христос, Спаситель світу. Вона вірувала, що Ісус може зцілити її. Вона вірувала, що навіть один доторк до Христа зцілить її!  І так стається.  Вона доторкається лише до «краю одежі Його, і хвилі тієї спинилася їй кровотеча!»

Чи Ісус знав, що вона це зробить? Знав!  Він – всезнаючий Бог у святому людському тілі. Чому ж Він питає: «Хто доторкнувся до Мене?» і чому Він каже: ««Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене...» Він це робить заради правильних пріоритетів. Бо коли зцілена жінка приходить і трясеться від страху, і сповідує, що то вона доторкнулась до Нього, то Він не докоряє їй, не ганьбить її, а хвалить: ««Дочко, твоя віра спасла тебе; іди з миром собі!»

Ісус хвалить віру цієї жінки і називає її донькою, бо через віру вона стала дитям Божим, як і ми стаємо дітьми Божими, винятково через віру в Ісуса.  Ісус каже, що Він відчув як з Нього вийшла сила. І всяка людина по таких словах сказала б: «А тепер мені треба відпочити». Проте Ісус так не каже, бо Він – не просто людина, а всемогутній Бог і сили Його вистачить на всіх і на ще більші чуда ніж прогнання бісів і зцілення тяжко-хворої жінки.

Тож коли з дому Яіра приходять посланці і кажуть: «Дочка твоя вмерла, не турбуй же Вчителя!» то Ісус підбадьорює цього віруючого чоловіка: «Не лякайсь, тільки віруй, і буде спасена вона».  Знову на першому місці – віра в Ісуса, Який поспішає до дому, де вже дівчинку оплакують, а коли Христос каже, що вона лише спить, то з Нього глузують. Нам важко буває прийняти слова Господа, що в Нього немає мертвих, а всі в Нього – живі. Світ кепкує з нас. Світ глузує з воскресіння усіх мертвих, до якого лишається все менше часу так само, як світ глузував із Христа, коли до воскресіння доньки Яіра залишалося всього декілька хвилин. 

Не глузують учні Христові, не глузує, а плаче Яір. І вони заходять до кімнати, де лежить покійна. Де Христос – там немає місця для смерті і для похорону.  Він починає говорити з дівчам, як із живим: «Дівчатко, вставай!» І вернувся їй дух, і хвилі тієї вона ожила... І звелів дать їй їсти».  Смерть прогнана. Торжествує життя, бо Ісус – Господь життя. Він оживлює. Він воскрешає. Він кличе нас, аби ми, як і Яір, не лякались, але вірували, і ми будемо мати благословення тих, хто шукає Христа, хто чекає на Його прихід і сьогодні промовляє в Символі віри: «Чекаю воскресіння мертвих і життя будучого віку».

«Тільки віруй» – сьогодні ці слова звернуті і до вас любі брати і сестри. Христос – посеред нас.  Він – у Слові. Він – у Таїнстві. Ознака Його любові – хрест Голгофи, на який Він поніс усі ваші гріхи та провини і обмив їх там Своєю святою і дорогоцінною кров’ю. Він здолав вашу смерть, померши за вас на хресті і на третій день вийшовши із гробу переможцем над гріхом, над дияволом, над смертю.

«Не лякайсь, тільки віруй!»  І твої гріхи всі прощені. Тільки віруй, що прощення, яке проголошується за дорученням Ісуса Христа і в Його святе Ім’я – істинне і дієве. Не лякайсь, тільки віруй! Віруй, що ніякий диявол не має на тебе обвинувачення чи компромату, бо Ісус змив усі твої гріхи Своєю святою і дорогоцінною кров’ю.

Не лякайсь, тільки віруй!  Віруй, що ти – усиновлене дитя Боже, яке Ісус викупив дуже дорогою ціною. І Він про тебе піклується. Він дає тобі доторкнутися не лише до краю одежі Його, але  запрошує Тебе підходити до Його Столу і не просто доторкуватись, але й причащатись Його істинними тілом і кров’ю, які Він дає тобі під виглядом хліба і вина Євхаристії, а з ними і прощення гріхів, і вічне життя у Божому Царстві.

А коли так станеться, що я буду помирати до Його славетного повернення, то мені теж треба не лякатися, а тільки вірувати, бо Він візьме душу мою у Своє Царство і смерть моя буде лише сном, який мало дівча із нашого сьогоднішнього Євангелія. А Останнього Дня ми почуємо ці слова: «Діти, вставайте!» І ми воскреснемо з мертвих, і душі наші вдягнуться у нові, досконалі, прославлені тіла, і ми ступимо на нову землю, і увійдемо у Царство Боже, де житимемо із Христом повіки віків. А до того часу, любі брати і сестри, не лякаймося, тільки віруймо. В Христа. Амінь.

Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь (Еф. 6:24).

субота, 18 листопада 2017 р.

Молитва за подібність до Христа

 
     Всемогутній Боже!  Ти дав Сина Свого Єдиного, аби Він був для нас і Жертвою за гріх, і Прикладом благочестивого життя. Подай нам благодаті Твоєї, аби ми завжди могли вдячно отримувати це Його безцінне благо, а також, аби ми щоденно могли наважуватись ступати крок у крок за найблаженнішими слідами Його найсвятішого життя; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь. 

З лютеранського співаника

четвер, 16 листопада 2017 р.

Плоди Закону і Євангелія


Закон створює спрагу і веде до пекла, а Євангеліє вгамовує спрагу і веде до небес.
Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана

неділя, 12 листопада 2017 р.

Проповідь на 23-ю неділю по П'ятидесятниці

               
                          БЕЗСИЛИЙ ЛЕГІОН
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

І вони припливли до землі Гадаринської, що навпроти Галілеї. І, як на землю Він вийшов, перестрів Його один чоловік із міста, що довгі роки мав він демонів, не вдягався в одежу, і мешкав не в домі, а в гробах. А коли він Ісуса побачив, то закричав, поваливсь перед Ним, і голосом гучним закликав: «Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене!» Бо звелів Він нечистому духові вийти з людини. Довгий час він хапав був його, і в'язали його ланцюгами й кайданами, і стерегли його, але він розривав ланцюги, і демон гнав по пустині його. А Ісус запитався його: «Як тобі на ім'я?» І той відказав: «Леґіон», бо багато ввійшло в нього демонів. І благали Його, щоб Він їм не звелів іти в безодню. Пасся ж там на горі гурт великий свиней. І просилися демони ті, щоб дозволив піти їм у них. І дозволив Він їм. А як демони вийшли з того чоловіка, то в свиней увійшли. І череда кинулась із кручі до озера, і потопилась. Пастухи ж, як побачили теє, що сталось, повтікали, та в місті й по селах звістили. І вийшли побачити, що сталось. І прийшли до Ісуса й знайшли, що той чоловік, що демони вийшли із нього, сидів при ногах Ісусових вдягнений та при умі, і полякались... Самовидці ж їм розповіли, як видужав той біснуватий. І ввесь народ Гадаринського краю став благати Його, щоб пішов Він від них, великий бо страх обгорнув їх. Він же до човна ввійшов і вернувся.  А той чоловік, що демони вийшли із нього, став благати Його, щоб бути при Ньому. Та Він відпустив його, кажучи: «Вернися до дому свого, і розкажи, які речі великі вчинив тобі Бог!» І той пішов, і по цілому місту звістив, які речі великі для нього Ісус учинив! (Євангеліє від Св. Луки 8:26-39).

Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Еф. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, 7 листопада була чергова кругла дата, але дуже сумна – соті роковини більшовицького перевороту в Росії, який традиційно називали в радянські часи соціалістичною революцією. Та подія виявилась фатальною для долі не лише Росії, але й багатьох інших країн світу, з Україною включно. Хоча Україна проголосила була незалежність від радянської Росії і та навіть визнала була цю незалежність, але в російських традиціях своє слово порушила і незабаром розпочала гібридну війну проти України, яка за рішенням свого домашнього соціалістичного уряду, додумалась розпустити власну армію.

Більшовики в українському Харкові проголосили УРСР і більшовицькі орди, прикриваючись українськими назвами посунули в Україну. Незалежна республіка по тривалих боях була знищена. І в Україні почалося торжество соціалізму, яке найжахливіше проявило себе в Голодоморі – Геноциді українського народу 1932-1933 років. Історики наводять різні цифри загиблих українців – найвища сягає 10 мільйонів людей.

Я сам народився і виріс в західній Україні, яка на той час перебувала в складі Речі Посполитої і там, Голодомору, природньо, не було. Але мій родич літнього віку розповідав, що їхні два села на Житомирщині в Новоград-Волинському районі перестали існувати – люди, які не змогли втекти через кордон на західну Україну, померли від голоду.

Чому стався такий великий злочин та інші злочини проти українського народу? Відповідь криється у природі комунізму – у його безбожності. Комуністи заперечували існування Бога і на місце Божого Слова, ставили твори людей, своїх ідеологів, які замість любові до Бога та любові до ближніх, закликали до ненависті до інших класів. Вони, наче індуси, ділили суспільство на касти і визначали, хто повинен жити, а хто має бути знищений, хто повинен мати привілеї, а хто повинен бути кріпаком.

Українське селянство, добрі і дбайливі господарі, хребет українського народу, підлягали масовому знищенню. Мільйони наших одноплемінників було убито безбожним, окупаційним режимом за одну зиму. Якщо хтось хоче знати щось про природу диявола і його бісів, тому варто добре придивитись до комунізму, його вчення і практики. Комуністи могли не визнавати існування Бога і диявола, але вони поводились як біснуваті. Не один легіон демонів захопив Росію, Україну і знущався над нашим народом.

Навіть сьогодні, коли ви бачите беззаконня, корупцію, несправедливість – це, значною мірою, спадщина комунізму, біси якого продовжують надихати стількох злодіїв і брехунів у нашому бідному суспільстві.  Якби ж то ті біси діяли так, як у землі Гадаринській, як про це ми чули в нашому сьогоднішньому Євангелії! Їх було би набагато легше розпізнати і їх би сторонились. Але в Україні вони надають перевагу діяти підступно, як змій у раю, аби ми могли розпізнавати їхню мову та впізнавати їх, коли стає вже надто пізно.

Коли наш Господь прибув у землю Гадаринську, то натрапив на чоловіка, який мав демонів. Ці демони знущалися з нього як хотіли. Вони переконали його, щоб він був нудистом і ходив без одежі. Але на цьому його демонічність не обмежувалась. Демони змушували цього чоловіка жити не в будинку, а в гробах, які зазвичай витесались у скелях чи в якійсь камяній породі.

Демони привчили цього чоловіка до відсутності сорому, як це ми бачимо з його наготи. Нечисті духи привчили його також до відсутності страху перед нечистим і тим, що пов’язане зі смертю та тлінням. Але на цьому експерименти бісів не припинились. Час від часу вони ганяли цього бідного чоловіка пустинею. Коли ж інші люди пробували якось зупинити це знущання і накладали на нього ланцюги, то біси давали його тілу таку силу, що він ті кайдани, ланцюги розривав на шматки і робив те, що від нього вимагала нечиста сила.

Але біси мають владу над людьми, поки біля людей не опиняється Той, Хто має владу над бісами – Ісус Христос. Вони Христа бояться і вони Христа ненавидять. І вони ведуть війну проти Христа і проти Його людей, проти вас, любі брати і сестри. Вони хочуть, аби ми, через наші гріхи і невірство, опинилися в тому місці, яке приготовано було винятково для них – у вічному огні аду. Але де Христос – там їхня влада закінчується.

Тож коли Христа перестріває біснуватий, то вони розуміють, що їхня історія знущань із бідного чоловіка підходить до кінця. І вони валять його на землю і в такий спосіб показують, що стояти перед Ісусом в повний ріст ніхто не може. Вони перелякані, що Ісус учинить над ними передчасний суд і тому волають. Вони використовують, звісно тіло чоловіка, його голосові звязки, його рота, його язика. Вони стають з людиною наче одним цілим. І так говорить людина, але водночас говорить біс.

Так само нечисті духи можуть використовувати собі на службу інших невіруючих. Ти думаєш, що говориш з людиною або слухаєш людину, а насправді через неї промовляє біс, нечистий дух. Через це нас Апостол Іван застерігає: «Улюблені, не кожному духові вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони, бо неправдивих пророків багато з'явилося в світ» (1 Ів. 4:1).

Демони не помилились в тому, що Ісус покладе край їхньому знущанню над людиною. Син Божий наказує демонам вийти з нещасного чоловіка. І тоді чути цей голос: «Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене!»  Демон дуже добре знає, Хто стоїть перед нечистою силою і що на цю нечисту силу чекає в кінці світу. Демон змушений коритися Богові і тоді, коли всемогутній Бог стався людиною і перебуває серед Свого народу, проповідуючи Царство Небесне і приносячи всякі блага Своєю присутністю у святому тілі.

І не грає ролі, скільки нечистої сили зібрані перед Сином Божим – Він має над ними повну і цілковитому владу.  Цей чоловік був особливо заражений нечистою силою. Коли Ісус питається в чоловіка: «Як тобі на ім'я?», то він відповідає: «Леґіон», бо багато ввійшло в нього демонів». Майже 7 000 осіб – таку кількість воїнів мав римський легіон.

Але 7, 000 змушені коритись Одному, бо цей Один – Божий Єдинородний Син, Який задля нашого спасіння стався людиною. Легіон нечистої сили лише просить, аби Ісус їх до визначеного Богом часу не кидав їх у огонь аду, а натомість послав їх у гурт свиней, який випасався поблизу. Свині, відповідно до Мойсеєвого закону – нечисті тварини. Їм немає місця серед юдеїв, як і демонам немає місця в людині.

Марно сковувати біснуватого ланцюгами і водночас випасати свиней – робити те, що заборонив Бог. Бог вимагає вірності в усьому. «Хто всього Закона виконує, а згрішить в одному, той винним у всьому стає», – каже через Апостола Якова Господь Святий Дух (Як. 2:10). Тож Господь Ісус тут кладе край одразу двом бідам, двом гріхам.  Легіон бісів виходить з нещасної людини, входить у свиней і разом із свинями кидається із кручі в озеро. Чоловік вільний від нечистої сили. Довколишні села вільні від нечистих тварин. Всім має бути добре. Ісуса мають вітати!

Але що відбувається далі? А далі гору бере знову світ. Стривожені пастухами селяни поприходили до Ісуса і здивувались, коли побачили, як голий, який рвав ланцюги, сидить чистий і одягнений біля Ісусових ніг. Він хоче слухати Ісуса. Він радіє Божим Словом. Але зовсім не так поводяться ті, що хотіли йому добра, сковуючи його, нагого, ланцюгами. Вони налякані. 

Вони просять Ісуса піти геть із їхніх околиць. Вони не хочуть Його бачити. Вони не хочуть Його чути. Вони бачать дві великі трансформації. Перша: біснуватий став не просто нормальною людиною, а віруючою людиною. Друга: пропав їхній бізнес. Богові вони не вірять. Його Слову вони не довіряють. Вони не вірять у благословення поза гріхом і порушенням Закону. Їм хочеться жити саме так і байдуже, що врешті-решт вони топитимуться у озері пекла, в одному товаристві з легіоном бісів, які потопили їхніх свиней у їхньому озері. Христос прийшов до них – вони ж Його чемно прогнали. Такі трансформації їм не потрібні.

Такі трансформації не потрібні й тим, хто нині любить перебувати у владі гріха і диявола. Їм не треба віруючі, що сидять біля Ісусових ніг, їм потрібне те, що приносить прибутку, хоча й воно заборонене Богом. Проблема в тім, що таке перебування приводить не лише до революцій, але й до вічних мук в аду. Бо де немає свобода від гріха, від диявола – а її немає там, де немає Ісуса, там є Божий гнів і смерть, і пекло.

І навпаки де є Ісус, розпятий і воскреслий, там є прощення гріхів, там влада диявола, якою нездоланною для людей вона не була б, припиняється. Там припиняється навіть смерть, бо вона подолана Ісусовою смертю на хресті і Його світлим воскресінням. І там є люди, прощені, виправдані Божі діти, які сидять біля Ісусових ніг і слухають Його Слово і причащаються Його істинними тілом і кров’ю у хлібі та вині Святої Вечері, отримуючи прощення гріхів і вічне життя у Царстві Небеснім. 

Ісус не дозволяє визволеному чоловіків іти за Ним. В цього чоловіка є величезне місійне поле – ціла Гадаринська земля, яка не схотіла слухати Ісуса, а попросила Його піти геть. Ісус залишає тут свого представника, який є живою ілюстрацією і листом Спасителя про Його силу, про Його могутність, про Його любов. Це дуже важлива місія – по його рідному краю свідчити про Христа і про те, що перед Христом безсилий цілий легіон бісів, і навіть ціле пекло, і гріхи, і сама смерть. І той, хто з Христом – той вільний нині і буде вільним повіки віків, коли воскреслий Спаситель повернеться у славі, аби забрати всіх нас до Свого Царства. Хай дасть Господь сили всім нам, любі брати і сестри, нести це свідчення в наших рідних краях. Прийди, Господи Ісусе! Амінь.

Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь (Еф. 6:24).

Молитва за духовне просвітлення

Всемогутній Боже! Благаємо Тебе - подай, аби сяйво слави Твоєї сяяло на нас і, щоб світло Твого світла, осяянням Святого Духа, укріпило в серцях наших все, що народилося знову благодаттю Твоєю; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З лютеранського співаника

субота, 11 листопада 2017 р.

Як стати святим


Тож ми заявляємо, що ми святі через цю доктрину і, власне кажучи, такими ми і є. Бо належне Хрищення, істинне Слово Боже в Таїнстві Вівтаря, Святе Письмо, Святий Дух і всі інші дари Божі – святі. Ними ми робимось святими. В папстві ми були кволі святі з нашими добрими ділами. В нашому повсякденному житті ми можемо бути недосконалими святими, повними недоліків, як-от: ми недостатньо довіряємо Богові, недостатньо боїмося чи любимо Його. Але ми утримуємось від публічних пороків, від перелюбу, блуду і лихварства. І навіть якщо ми падаємо їх жертвами, то знову піднімаємось у Слові Божому і перестаємо грішити. Бо Слово Боже досконале, воно дорогоцінне і чисте, воно – сама істина. Немає в ньому неправди, бо текст проголошує: «Хто слави шукає Того, Хто послав Його, Той правдивий, – і в Ньому неправди нема». Життя ж лише наполовину чисте. Але в це життя ми вкладаємо молитву, яка кличе і зітхає про прощення гріхів. Проте інша частина – досконало чиста через цю доктрину.
Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана

пʼятниця, 10 листопада 2017 р.

25 років Фундації "Лютеранська спадщина"!

Вітаємо Фундацію "Лютеранська спадщина" з першим 25-літтям!  Переклади здійснюються на 100 різних мов і Фундація наближується до першого тисячного тому!


Не нова Церква, а відновлена

    
     В Символічних книгах Лютеранської Церкви перше місце справедливо утримують ті загальні Сповідання, в яких чиста Церква була об'єднана, в кожному віці, починаючи від їхнього утворення, і щодо яких, по всьому світі, вона погоджується. Це - Апостольський, Нікейсько-Константинопольський і Афанасіївський Символи віри. Таким чином вона засвідчує свою істинну кафоличність і стародавність та проголошує, що назва "Лютеранська" не визначає її сутності, а просто стосується одного величного факту в її історії, її відновлення у великій Реформації. Найбільш чудесну фазу тієї частини її літопису слід знаходити на Зібранні в Ауґсбурзі та в "Доброму Сповіданні", яке вона тоді "засвідчила" перед могутніми світу...

Чарльз Краут, Консервативна реформація і її богослов’я

четвер, 9 листопада 2017 р.

День Св. Нестора Літописця

    
Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Нестора Літописця (прибл. 1056 - 1114 р. р. по Р. Х.), нашого земляка і автора славетної Повісті Врем'яних Літ, в якій Св. Нестор, розглядаючи історію нашого краю, звеличує, зокрема, християнську віру та її вплив на становлення нашої цивілізації. Саме завдяки Св. Нестору Літописцю і його творові, українство святкує День української писемності та мови, за яку ми також сьогодні дякуємо Господу і просимо в Нього, аби ми, подібно до Св. Нестора Літописця, користувалися нашою рідною мовою для збудування і для поширення Євангелія Христового в нашому рідному краї.  Зі святом!

Молитва на День Св. Нестора Літописця:


     Всемогутній Боже!  Ти підняв з-посеред нашого народу Свого слугу, Св. Нестора Літописця, аби він через свою працю звеличував і прославляв Твоє діло в нашому краю. Дай і нам такої любові до рідного народу, щоб і наша праця звеличувала Твоє діло в Україні; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.