неділю, 31 грудня 2017 р.

Молитва напередодні Нового року

    
Отче Небесний!  Ти весь час піклуєшся про душі всіх людей.  Простягни Свою всемогутню руку та захисти мене від нещасть, коли я ввійду в новий рік благодаті. Відмежуй мене від шкоди і небезпек, які можуть зустрічатися мені на шляху.  Захисти мене від нещасних випадків і хвороб, і вбережи мене в спасенній вірі, яка зробить мене переможцем над будь-якими спокусами, сумнівами та невірством.


     Сьогодні я згадую про свої гріхи та переступи і прохаю Тебе - у ласці Твоїй і любові обмий їх усі без винятку дорогоцінною кров'ю мого Спасителя. У доброті Своїй наближуй мене до Себе, аби я міг ходити дорогами праведності. Хай моєю радістю і скарбом буде мир розуму та надія на небеса.

     Збережи в нашому суспільстві Своє спасенне Євангеліє і вчини успішною працю Церкви, яку заснував Твій Син, Ісус Христос, аби всі до останнього краю землі знали, що немає під небом іншого Імені, яке спасає, окрім Імені Сина Твого, нашого розп'ятого Спасителя і Господа.

     Боже!  Ти єси зажди добрим до мене у ласці Своїй.  Ти прощаєш мені гріхи мої щодня. Зішли мені благодать, аби в новому році я непохитно перебував у спасенній вірі і продовжував свій шлях, як дитя Твоєї родини, за допомогою Ісуса Христа, мого вічного Викупителя.  Амінь.

З Молитовника

суботу, 30 грудня 2017 р.

День Св. Пророка Даниїла і трьох юнаків

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Пророка Даниїла. Даниїл і троє юнаків, Шедрах, Мешах і Авед-Неґо належали до еліти народу Юдеї, який було забрано у вавилонську неволю. Але навіть у чужому краю вони залишалися вірні єдиному правдивому Богові у своїй побожності, молитві та житті. Через таку непохитну вірність перед обличчям поганського ідолопоклонства, трьох юнаків було вкинуто у розпалену піч, з якої вони були врятовані Господом і вийшли неушкодженими (Даниїла 3).  Подібним чином Даниїла було вкинуто до лев'ячої ями, з якої він також був урятований (Даниїла 6).  Благословенні у всіх своїх починаннях Господом - і, незважаючи на ворожнечу деяких людей - Даниїл і троє юнаків піднялися до високих посад у Вавилоні (Даниїла 2:48-49; 3:30; 6:28).  Зокрема, Даниїлові Господь об'явив тлумачення снів і знаків, які давалися цареві Навуходоносорові і цареві Валтасарові (Даниїла 2, 4, 5).  Самому Даниїлові Господь дав видіння останніх часів.

Молитва на День Св. Пророка Даниїла і трьох юнаків:

Господи Боже, Отче небесний!   Через чудесне втручання ангела, Ти врятував Даниїла з лев'ячої ями, а трьох юнаків із розпаленої печі. Спаси нині й нас через присутність Ісуса, Лева з племені Юди, Який подолав усіх ворогів наших через Свою кров і забрав усі гріхи наші, будучи Агнцем Божим, Який править тепер із небесного престолу з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і по віки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

четвер, 28 грудня 2017 р.

Небезпека для імператора і єпископа

Не личить імператорові забороняти свободу мовлення, ані єпископові не говорити те, що він думає. Немає рис у вас, імператорах, настільки любих, як плекання свобод навіть серед тих, кого ви покорили на полі бою. Власне кажучи,  відмінність між добрими та поганими імператорами полягає в тому, що добрі люблять свободи, а погані – рабство. І немає нічого в єпископові настільки небезпечного перед Богом і поганого перед людьми, як не проголошувати вільно те, що він думає.
Св. Амвросій Міланський, З листів

середу, 27 грудня 2017 р.

Послух в тілі, але не в сумлінні

Слуга не повинен втікати чи ховатися від свого пана, а дружина не повинна полишати свого чоловіка, якщо вони не розділяють тієї самої віри. Бог не хоче, аби вони розділялися чи розлучалися з цієї причини. Але духовну і тимчасову відсутність єдності слід розділяти і одну з одною не змішувати. Пан не повинен виходити за межі своєї влади. Слуга повинен служити тілом і виявляти послух в межах зовнішньої світської влади вдома, в місті чи  в країні. Там слуга не повинен проти цієї влади нарікати чи не згоджуватись із нею, але він повинен визнавати владу свого пана. Але понад цією зовнішньою гармонією між слугою і паном та вище від неї, понад його покірною службою і вище від неї є інший Пан, Якому слід служити, а саме – Христос, Який є Господь над душею і над сумлінням. Хазяїн господарства не є правителем над сумлінням слуги. Слуга може сказати йому: «Пане, я зобовязаний служити вам моїм тілом, руками і ногами, але не сумлінням. Я не отримую платні за те, що я дізнаюся про Бога та Його Слова і вірую в Нього. Тут я – вільний. Тут править хтось інший і тут я примусу не прийму».
Мартін Лютер, з проповіді на Єванегліє від Св. Івана

неділю, 24 грудня 2017 р.

Проповідь на неділю праотців

ГОТУВАТИ ДОРОГУ ПЕРЕД ХРИСТОМ
                        (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Прочувши ж Іван у в'язниці про дії Христові, послав через учнів своїх, щоб Його запитати: «Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?»  Ісус же промовив у відповідь їм: «Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви чуєте й бачите: «Сліпі прозрівають, і криві ходять, стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі встають, а вбогим звіщається Добра Новина... І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!» Як вони ж відійшли, Ісус про Івана почав говорити народові: «На що ви ходили в пустиню дивитися? Чи на очерет, що вітер гойдає його? Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Адже ж ті, хто носить м'яке, – по палатах царських. По що ж ви ходили? Може бачити пророка? Так, кажу вам, – навіть більш, як пророка. Бо це ж той, що про нього написано: «Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!» (Євангеліє від Св. Матвія 11:2-10).

До святих і вірних… у Христі…: благодать вам і мир від Бога, Отця нашого! (Кол. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, коли людина потрапляє у важке становище, коли в неї зявляється невиліковна хвороба або коли вона опиняється в увязненні, то часто відповідальна людина починає все більше замислюватись про майбутнє справи, якій вона присвятила своє життя. Св. Іван Христитель був останній пророк Старого Заповіту. Він був Предтечею Христа.  Він мав надзвичайно високу та відповідальну місію – готувати дорогу до приходу Христа.

Коли Іван народився, його батько, побожний священик співав, натхненний Святим Духом: «Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо будеш ходити перед Господом, щоб дорогу Йому приготувати, щоб народу Його дати пізнати спасіння у відпущенні їхніх гріхів, через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав, щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру!» (Лк. 1:76-79)

Це пророцтво виконалось сповна у житті Св. Івана Христителя. Коли він почав проповідувати грядущого Христа, то, як написано: «до нього виходив Єрусалим, і вся Юдея, і вся йорданська околиця, і в річці Йордані христились від нього, і визнавали гріхи свої» (Мт. 3:5, 6).  Проте гріхи визнавали не всі.  Одним із тих, хто не міг змиритись із проповіддю цього пророка був Ірод та його дружина Іродіяда.

Вони, як і багато сьогоднішніх українських чоловіків і жінок, жили у перелюбі. Окрім цього Іродіяда була дружиною Іродового брата. Ірод її спокусив до того, щоб вона жила з ним. Це був публічний гріх, прилюдна зневага Божого Слова та прямий виклик Богові. Іван мовчати про цей гріх, звісно, не міг. Він був щирий проповідник Божого Слова і про наслідки своєї проповіді для себе особисто не дбав. Він діяв як справжній посол Божий і вірно представляв Небесного Царя і Його Царство.

Саме за таку проповідь Івана було увязнено. На ньому сповнились слова з Нагірної проповіді: «Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене.  Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами» (Мт. 5:10-12).

Івана гнали за Христа. Бо Іван не лише проповідував Христа і Його Слово, але й своїм перстом вказував на Христа і промовляв: «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере! Це – Той, що про Нього казав я: За мною йде Муж, що передо мною Він був, бо був перше, ніж я» (Ів. 1:29, 30).  Вся місія, все служіння Івана було спрямоване на Христа. Чимало проповідників стають марнославними і шукають свого, а не Христа. Але не Іван. Він був надзвичайно популярний проповідник в Юдеї. Він мав багато учнів.

Але коли прийшов Христос, то він промовляв: «Хто має заручену, той молодий. А дружко молодого, що стоїть і його слухає, дуже тішиться з голосу молодого. Така радість моя оце здійснилась! Він має рости, я ж – маліти… Отець любить Сина, і дав усе в Його руку. Хто вірує в Сина, той має вічне життя; а хто в Сина не вірує, – той життя не побачить а гнів Божий на нім перебуває» (Ів. 3:29, 30, 35, 36). Іван був чудесним проповідником і непохитним віруючим у Христа.

І він хотів, аби проповідь про Христа не припинялася і не маліла віра в Христа серед юдеїв, які розкаялись і через Іванову проповідь увірували в Сина Божого. Коли уражають пастиря – вівці розпорошуються (Мр. 14:27). Так було і в нашій Церкві 1939 року, а потім 1944 року – щоразу коли комуністи захоплювали владу на західно-українських землях. Пастирів кидали в тюрми, убивали, дияконів відправляли в концтабори, церкви закривали, припиняючи таким чином проповідь Божого Слова і Церкві, проповіді Євангелію, людським душам, завдавалась величезна, а часто й – непоправна шкода.

Так було й з Іваном. Він хоче, аби його учні зміцнилися у вірі в Христа. Він хоче, аби вони через віру в Сина Божого спаслися. Через це він посилає учнів, аби вони спиталися Христа і почули Його відповідь. Тож вони йдуть і питаються: «Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?» 

І на цей раз вони чують прекрасну проповідь Христа на Писання із Ісаї, ще одного великого пророка, який у надзвичайний спосіб описував Христа – описував так, наче стояв неподалік Христа в багато моментів Його життя: від зачаття до смерті на хресті і світлого воскресіння.

Ісая також бачив чуда, які Христос мав здійснити. Віруючі юдеї добре знали Писання Ісаї і очікували те, що має статись. І ось Син Божий воплотився. Він ходить посеред овечок Ізраїлю і проповідує Царство Боже. І Свою проповідь ілюструє чудами, які Сам робить і про які звіщав був Ісая за 700 років до народження Христа.

Ісая пророкував: «І в той день слова книжки почують глухі, а очі сліпих із темноти та з темряви бачити будуть, і сумирні побільшать у Господі радість свою, а люди убогі в Святому Ізраїля тішитись будуть!» (29:18, 19)  і додавав, що буде в час Христа: «Тоді-то розплющаться очі сліпим і відчиняться вуха глухим, Тоді буде скакати кривий, немов олень, і буде співати безмовний язик, бо води в пустині заб'ють джерелом, і потоки в степу!» (35:5-6) 

І ще в уста Ісаї Господь Святий Дух вклав слова Христа: «Дух Господа Бога на мені, бо Господь помазав Мене благовістити сумирним, послав Мене перев'язати зламаних серцем, полоненим звіщати свободу, а в'язням відчинити в'язницю» (61:1, 2) та втішав вірних дітей Божих, що чекали на прихід Месії: «Померлі твої оживуть, воскресне й моє мертве тіло. тому пробудіться й співайте, ви мешканці пороху, бо роса Твоя це роса зцілень, і земля викине мертвих!» (Ісаї 26:19).

Все це Господь Христос підсумовує: ««Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви чуєте й бачите: «Сліпі прозрівають, і криві ходять, стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі встають, а вбогим звіщається Добра Новина... І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!»

Блаженний, щасливий той, хто бачить у Христі, обіцяного Месію, Спасителя від гріха. Блаженний той, хто чує Слова Христа і їх береже. Блаженний той, хто хоче йти слідом Христа і вирушає у дорогу до Царства Божого, несучи свій хрест, яким би важким той хрест не виглядав. Блаженний той, хто горнеться до Христа і сповідує: «Ісус – мій Спаситель. Я в ньому маю прощення гріхів. Що би світ мені не говорив, яких би святих він мені не показував, я знаю одне – у правдивих святих – святість від Христа. Але коли вони без Христа і без Його святості, то коли їх колупнеш, то там побачиш грішника такого самого як і я. Христос – єдиний наскрізь святий і праведний. І Він зодягає мене у цю святість і в цю праведність.

І Він живить мене Своїми істинними тілом і кровю у Святій Вечері. Хай весь світ і всі фальшиві проповідники ревуть, що тут є лише символ, я не спокушусь їхніми словами, бо слова Христа – вірні, а їхні слова – оманливі. Я хочу мати не погибель, а вічне життя, не горе, а щастя, блаженство. То ж я довіряю Христові, бо Він помер за мої гріхи і воскрес для мого виправдання. І я хочу воскреснути і бути блаженним у Царстві Небеснім упродовж цілої вічності разом із Ісаєю, Іваном Христителем і усіма святими».

Я впевнений, що Іванові учні слухали Христа уважно і радісно. Коли ж вони упевнені і радісні поверталися до Івана, аби утішити його своєю вірою в Христа, то Господь звертає увагу усіх, хто Його слухав, на Івана Христителя, якого віруючі юдеї дуже правильно вважали за пророка і таким він, звичайно, був. Ісус каже про те, що ми часто забуваємося робити.

Що ми шукаємо в церкві? Вишукану будівлю? Різьблені вівтарі? Величні органи? Намолене місце? Запах ладану? Що шукали віруючі юдеї, коли йшли до Йордану? Звісно ж не очерет, який гойдає вітер і не людину, яка носить костюми наймодніших фасонів. Якби вони хотіли на все це подивитись, то шукали б іншого часу та місця.

Віруючі юдеї шукали Предтечу Христа, який готував для Сина Божого дорогу. Тобто, проповідував Слово Боже і як ми чули проповідував його дуже сильно і влучно. Іван Христитель проповідував і Закон, і Євангеліє. Люди дивилися на посланця Божого, на посланця Христового, який знав для чого він був посланий – для Христа і заради Христа. Іншої проповіді в Івана Христителя не було. І Господь хвалить цього проповідника, цього пророка у надзвичайний спосіб.

Це – дуже утішливі слова для всіх проповідників Євангелія. Бо хоча тут Господь говорить про Івана Христителя, найбільшого з людських проповідників і найвеличнішого з пророків, який вказував безпосередньо вже на воплоченого Христа, ці слова підбадьорюють усіх вірних слуг Христових проповідувати сміливо і відважно, і показувати своїм слухачам на Христа, істинне Ягня Боже, яке забирає гріхи світу, і особливо їхні гріхи.

І ми можемо нині це робити, адже Христос прийшов і Він далі перебуває серед нас. Ось Він – у Євангелії. Ось Христос – у Слові, яке ми чуємо, коли читається Писання і коли проповідується Христове Слово. Ось Він – у Таїнстві Святої Вечері. І ми маємо особливий привілей – не просто вказувати перстом на Христа, а й підносити Його до ваших уст, любі брати і сестри, а у Христі і з Христом, те що Він має і щедро нам дарує: прощення гріхів, праведність, святість, воскресіння і вічне життя в Божому Царстві. В Його святе Імя. Амінь.

Благодать Божа нехай буде з вами! Амінь (Кол. 4:18).

четвер, 14 грудня 2017 р.

Молитва за Святого Духа

    
Господи Боже!  Отче Небесний! Блаженним світлом Твого божественного Слова Ти привів нас до пізнання Сина Твого. Щиро благаємо Тебе так наповнювати нас благодаттю Твого Святого Духа, щоб ми завжди ходили у світлі Твоєї істини і, радіючи у непохитній упевненості у Христі, нашому Спасителі, в кінці були приведені до вічного спасіння; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З лютеранського співаника

середу, 13 грудня 2017 р.

День Св. Апостола Андрія Первозванного

    
Сьогодні ми дякуємо Господу за святого Апостола Андрія Первозванного. Св. Андрій, брат Симона Петра, народився у галілейському селі Віфсаїді. Будучи учнем Св. Івана Христителя, Андрій став першим з Ісусових учнів (Івана 1:35-40).  В Євангеліях його ім'я з'являється на початку списків Дванадцятьох. Саме він познайомив свого брата Симона з Ісусом (Івана 1:14-42). В повному сенсі цього слова він був першим місіонером у рідному краї, а також закордоном (Івана 12:20-22).     Передання свідчить, що Андрія було замучено на хресті у формі літери Х. Вважається, що 357 року по Р. Х. його тіло було перенесено до церкви Всіх Апостолів у Константинополі, а згодом перенесено до собору в Амалфі, в Італії.  Повість Врем'яних літ, наш давньоруський літопис, зазначає, що Св. Апостол Андрій Первозванний побував і на київській землі. Наш Український Лютеранський Служебник згадує про Св. Андрія Первозванного в гімні 119 "Понад крик юрби і гамір":

Так колись Андрій апостол
Кинув дім і всю рідню,
І на нашу Україну
Приніс Добру Новину.

Молитва на День Св. Апостола Андрія Первозванного:

Всемогутній Боже!  Благодаттю Твоєю Апостол Андрій виявив послух до поклику Твого Сина про те, щоби бути Його учнем. Дай нам також, аби ми слідували в серці і житті  за Господом Ісусом, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

неділю, 10 грудня 2017 р.

Адвент - церковне новоліття

     Сьогодні в Українській Лютеранській Церкві - перший день Різдвяного посту, яким також починається новий церковний рік або ж церковне новоліття.  В Західній Церкві (через відмінність у календарі) ця пора почалася ще 13 днів тому. На Заході ця пора традиційно називається Адвент, що точніше вказує на сутність Різдвяного посту і на Сході, і на Заході - очікування не лише святкування Різдва Божого Сина, але і Його повернення у славі, аби судити живих і мертвих і, аби забрати Свою Наречену, Церкву, до вічного життя у Царстві Божому. Традиційним літургійним кольором цієї церковної пори є синій, колір очікування. В цю пору церковного року розташовують в церквах чотири менших свічки (які символізують 4 неділі до Різдва) довкола великої (яка символізує Різдво).  Кожної неділі запалюють по одній свічці, а в Надвечір'я Різдва Христового горять всі п'ять свічок, нагадуючи про те, що Ісус є правдиве Світло.

Молитва на цей день:

     Господи!  Благаємо Тебе – використай силу Твою і прийди, аби захистом Твоїм ми були врятовані від грізних небезпек наших гріхів і були спасенні Твоїм могутнім визволенням; бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

середу, 6 грудня 2017 р.

Молитва за Збройні Сили України

    
      Господи війська небесного!  Простягни Твою всемогутню руку, аби зміцнити та захистити тих, що служать у Збройних Силах України. Підтримуй їх у час війни, стань табором довкола нашого війська, аби лихі вороги не мали влади над ними і не могли заподіяти їм шкоди. Благослови наших воїнів, аби вони з Тобою пробиралися крізь мури і всі небезпеки,  долали ворожі відділи, захищаючи наш рідний край і поверталися з перемогою до рідних домівок. В час миру, Господи, утримуй їх від усякого зла, а у всі часи дай їм мужність і вірність українському народові. Благослови їх, аби вони служили чесно і бездоганно. Заради Христа. Амінь.

День Св. Климента Римського, пастиря і єпископа

     
Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Климента Римського, пастиря і єпископа Риму. Св. Климента (прибл. 35-100 р. р. по Р. Х.) пам'ятаємо, як учня Св. Павла, який установив взірець апостольської влади, що панувала в Християнській Церкві впродовж  І і ІІ століть. Він також наполягав на тому, аби в центрі поклоніння Церкви та євангелізації перебував Христос. В листі до християн у Коринті він наголошував на центральності Ісусової смерті та воскресіння: "Не зводьмо очей з крові Христової, розуміючи наскільки вона дорогоцінна для Його Отця, бо пролита була вона за наше спасіння і принесла благодать покаяння всьому світові" (1 Климента 6:31).  Перед тим як померти мученицькою смертю (його втопили на засланні в Херсонесі - тепер м. Севастополь, Україна), Климент виявив непохитну, Христоподібну любов до Божого викупленого народу і надихав майбутні покоління далі розбудовувати Церкву на основі пророків і апостолів, наріжним каменем якої є Христос.

Молитва на День Св. Климента Римського, пастиря і єпископа:

     Всемогутній Боже!  Твій слуга, Климент Римський закликав Церкву в Коринті до покаяння і віри, аби об'єднати їх у християнській любові. Дай, аби Твоя Церква могла бути закорінена у Твоїй правді присутністю Святого Духа і залишалася непорочною у Твоєму служінні аж до приходу нашого Господа Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

неділю, 3 грудня 2017 р.

Проповідь на неділю Христа-Царя


                   
ШУКАТИ ЦАРСТВА
        (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

І Він розповів їм притчу, говорячи: «В одного багача гойно нива вродила була. І міркував він про себе й казав: «Що робити, що не маю куди зібрати плодів своїх?» І сказав: «Оце я зроблю, порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток.  І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися!» Бог же до нього прорік: «Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?...» Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога». І промовив Він учням Своїм: Через це кажу вам: «Не журіться про життя, що ви будете їсти, і ні про тіло, у що ви зодягнетеся. Бо більше від їжі життя, а тіло – від одягу. Погляньте на гайвороння, що не сіють, не жнуть, нема в них комори, ні клуні, проте Бог їх годує. Скільки ж більше за птахів ви варті! Хто ж із вас, коли журиться, добавити зможе до зросту свого бодай ліктя одного? Тож коли ви й найменшого не подолаєте, то чого ж ви про інше клопочетеся? Погляньте на ті он лілеї, як вони не прядуть, ані тчуть. Але говорю вам, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них! І коли он траву, що сьогодні на полі, а взавтра до печі вкидається, Бог так зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні! І не шукайте, що будете їсти, чи що будете пити, і не клопочіться. Бо всього цього й люди світу оцього шукають, Отець же ваш знає, що того вам потрібно. Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться!» (Євангеліє від Св. Луки 12:16-31).

Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Еф. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, славетний художник, Ежен Бернан, намалював два полотна. На одному зображений чоловік. Він сидить за столом, на якому лежать мішечки з монетами.  Частина монет лежить розкладена на столі. Грошей настільки багато, що частина їх лежить у мішечках на полиці. Цей чоловік виглядає скромно. Він задуманий. Його погляд спрямований у майбутнє. Він планує, як йому розпорядитися цим великим багатством, цим солідним капіталом. Його чоло прорізали зморшки і він вже бачить, як будуть знесені старі клуні, старі невеликі комори, а на їх місці буде побудовано нові зерносховища. До всіх цих змін приведуть гроші, які він має.  Вони так само приведуть до значних змін у його житті. Багато років він буде радіти життям, ні в чому собі не відмовляючи. Перед ним – багате життя, багато життя, життя, повне райдужних перспектив.

Друга картина цього самого художника зображує схололе тіло цього самого чоловіка. Він – мертвий. Його руки складені, як складають руки у мерців. Його погляд вже нікуди не спрямований – його повіки склепились назавжди. Він вже нічого не планує і своїм багатством він вже ніяк і ніколи не скористається. У ніч, після якої мало початися його нове життя, він помер. Той, хто ще кілька годин тому мав плани на чесно зароблений капітал, тепер лежить мертвий, холодний на смертному одрі. Пройде трохи часу і там лежати він не буде – його тіло понесуть і поховають у землі. Всі ж його багатства залишаться іншим людям.

Так художник мистецькими засобами передав нашу сьогоднішню євангельську притчу. Картина – дуже красномовна, хоча в ній кількох важливих елементів. Перше – самовдоволення багатого аграрія, який зібрав величезний урожай. В його мові і слова немає подякові Богові за отримане добро і багатство, а є лише радість від великого багатства та самовдоволення, яке виливається лише в одне – плани на власне чудесне майбутнє

Його останні речення: «І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися!» Це – мова багатого. А мова Бога – протилежна за змістом і вона складається лише з одного речення: ««Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?...»

Всі твої плани будуть зруйновані вже цієї ночі. Навіть якщо ти встигнеш запустити будівництво нових зерносховищ і всі інші програми розвитку твого бізнесу, його плодами ти вже ніколи скористатися не зможеш. Але все – набагато гірше.

Чимало святих залишали свій спадок своїм нащадкам. Авраам став одним із найбагатших людей в своєму краї. Він помер і свій спадок залишив своєму синові, Ісакові. А сам Авраам отримав спадщину набагато більшу – він отримав Царство Небесне і вічне життя. Багатий із нашої притчі не отримає нічого, окрім смерті тимчасової і вічної – вічних мук у вогні пекла. Все життя він наполегливо трудився і, напевно, світ вважав його за працьовитого і мудрого чоловіка.

Але як називає цього працьовитого і мудрого в очах світу, багатого чоловіка Бог?  Він називає його «Нерозумний».  Ми не знаємо його імені. Бог його не називає. Бо воно не важливе. Воно щезає разом із земним життям цього багатого. Для Бога він просто Нерозумний, бо він багатів у світу, але, як каже нам сьогодні Спаситель – не багатів у Бога. Його імя не записане в книгу життя. Він міг радіти тим, як у нього ідуть справи, як зростає його бізнес, але він не памятав про Бога.  Для нього богом було його багатство, на яке він покладав свої великі надії.

Він не знав Бога і Бог не хоче знати його. Через це в історію людства цей багатий і успішний в очах світу чоловік входить саме як Нерозумний. Багатство, Мамона не допоможе йому мати спастися і мати вічне життя. Він здобуває трохи цього світу, але не має найголовнішого спасіння. Він розраховує на багато років щасливого і безтурботного життя наперед, але вже вночі всі його плани руйнуються. Замість радісного і безтурботного життя впродовж декількох років він отримає смерть і незліченні роки мук у пітьмі аду.

Господь каже: «Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога». Це – правило, загальне для всіх. Але як багатіти в Бога?  Чи достатньо буде просто вкладати невеличку суму грошей у свою церкву, наче в банк?  Відраховувати скурпульозно десятину своїх доходів і сплачувати своєрідний податок на Царство Боже?

             Так деякі люди роблять і допускаються помилки, думаючи, що життя і Царство Боже можна купити.  Але це – помилка. Господь нам каже сьогодні: «Шукайте отож Його Царства, а все це вам додасться». «Шукайте», – каже Він. Це слово має також значення «прагніть, виглядайте» його. В Євангелії від Матвія наш Господь також каже: «Шукайте ж найперш Царства Божого й праведності Його, а все це вам додасться» (6:33).

Де знайти Царство Боже і його праведність?  Не в грошах. Не в здоровї. Воно взагалі не в цьому світі. Царство Боже там, де Його Цар. Воно там, де Христос, Син Божий. Аби ми могли бути в цьому Царстві, Син Божий, прийшов у цей світ, сповнений болю, гріха, смутку і страждань. Він зійшов із святих небес і зодягнувся у людську плоть, народившись від Діви Марії.

Він не прийшов до нас для власних розваг.  Він стався людиною для особливої місії – спасти нас від гріха і смерті – спасти нас для Царства Божого і для вічного життя. Між нами і Царством Божим, між нами і Богом стояла велика перепона, велика стіна – гріх. Через гріх ми були втратили Царство Боже і увійти до нього з гріхами не можемо. Бо де гріх – там смерть, а в Царстві Божому – святість і вічне життя.

Ісус Собою Самим здолав цю перепону – Він на Себе забрав усі наші гріхи. Він поніс їх на хрест Голгофи і там обмив їх усі Своєю святою кров’ю. Він поніс кару за них – померши на хресті за кожного із вас, любі брати і сестри. І Він воскрес, довівши, що Його жертва за ваші гріхи – повна. 

Сьогодні Господь кличе нас шукати, прагнути Царства Божого. Фактично, Він кличе на до Себе. Бо Царство Боже – там, де Він. Царство Боже – там, де Христос. Мамона, як і кожен фальшивий бог, обманює. Мамона кличе від Христа, обіцяючи багатство і переконуючи, що багатство дасть усе. Але яка користь з багатства, коли Бог відбирає життя?

Натомість Христос життя дає. Він віддав Своє життя за вас, аби ви могли мати життя в Ньому і через Нього, як через двері, заходили в Царство Боже. Врешті-решт, Він каже про Себе: «Я – двері: коли через Мене хто ввійде, спасеться» (Ів. 10:9). І ще Він каже: «Я – дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Ів. 14:6). Прийти до Отця, здобути Царство Боже можна лише через Христа, тобто – вірою в Христа.

Через це ці слова «Шукати Царства Божого» означають вірувати в Христа. Бо вірою ти живеш у Христі, а Христос тоді живе у тобі. І ти маєш прощення гріхів, бо прощення гріхів – у Христа, з Христом і у Христі.  Але ти ще живеш у цьому грішному тілі та в світі, який лежить у злі.

Тож ти поки-що не в Царстві Божому, але Царство Боже вже є в тобі, бо в тобі живе Христос, Якого ти не бачиш, як і не бачиш Царства Божого і якого не бачить також люди, які бачать тебе. Але Христос сьогодні не каже: «Живи в Царстві Божому». Він каже: «Шукай Царства Божого», тобто: «Прагни Царства Божого, чекай на Царство Боже.

Молися разом із цілою Церквою: «Нехай прийде Царство Твоє» і «Прийди, Господи Ісусе», бо тоді ти побачиш Царство, коли побачиш Христа у славі, Який ітиме у супроводі Своїх святих ангелів судитиме світ, а тебе і всіх віруючих іде Він воскресити, перемінити, дати досконалі тіла і поселити в Своєму Царстві славі, на новій землі, під новим небом.  І Він Сам тоді буде жити з тобою і з цілою Своєю Церквою у радості та блаженстві по вічні віки.

Шукати Царства Божого, прагнути Царства Божого означає, звісно ж прагнути Христа. Але де нам знайти сьогодні Христа? Він – близько. Христос – у Євангелії. Він у Слові, яке ми чуємо, яке проповідується в нашій Церкві.  Він цим Словом запевнює вас про Свою любов, про прощення гріхів і про Свою невпинну опіку про вас, аж поки ви не побачите Його у славі.

Христос – у Його Святій Вечері, в якій Він вас причащає Своїми істинними тілом і кров’ю під виглядом хліба та вина, поєднуючи вас із Собою, із прощенням гріхів, із життям вічним, із Царством Небесним. Саме цього дуже не любить Мамона, який переконує, що без таких простих речей: проповіді і Святої Вечері, вам обійтись можна легко, а от без грошей – ніяк. Через це він кличе вас берегти ваші сили для важливих речей, для праці і планів, які мав наш багатий Нерозумний із сьогоднішньої євангельської оповіді.

Найкращою відповіддю на такі заклики Мамони є доля багатого Нерозумного і дальші наші євангельські слова: «Не журіться про життя, що ви будете їсти, і ні про тіло, у що ви зодягнетеся. Бо більше від їжі життя, а тіло – від одягу. Погляньте на гайвороння, що не сіють, не жнуть, нема в них комори, ні клуні, проте Бог їх годує. Скільки ж більше за птахів ви варті! Хто ж із вас, коли журиться, добавити зможе до зросту свого бодай ліктя одного? Тож коли ви й найменшого не подолаєте, то чого ж ви про інше клопочетеся? Погляньте на ті он лілеї, як вони не прядуть, ані тчуть. Але говорю вам, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них! І коли он траву, що сьогодні на полі, а взавтра до печі вкидається, Бог так зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні! І не шукайте, що будете їсти, чи що будете пити, і не клопочіться. Бо всього цього й люди світу оцього шукають, Отець же ваш знає, що того вам потрібно. Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться!» Бо так легко здобути весь світ і загубити душу та вічне життя. Багатійте в Бога, любі брати і сестри. Заради Христа. Амінь.

Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь (Еф. 6:24)

четвер, 30 листопада 2017 р.

Молитва за правильне пізнання Христа

Всемогутній Боже! Знати Тебе - означає мати вічне життя. Подай нам досконало пізнати Сина Твого, Ісуса Христа, що саме Він є Дорога, Правда і Життя, аби йдучи Його слідами, ми незмінно мандрували дорогою, що веде до вічного життя; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З лютеранського співаника

вівторок, 28 листопада 2017 р.

Істинні добрі діла роблять із охочим серцем

    
    
Зовнішня робота, яка робиться примусово або неохоче і з відразою, без охочого серця і розуму, за внутрішньою людиною, насправді не є добрим ділом (2 Коринтян 9:7; Филимона 14). Бог вимагає такої покори, яка виходить із розуму та серця, хоча в цьому житті вона не є досконалою (Римлян 6:17; 1 Тимофія 1:5).

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

понеділок, 27 листопада 2017 р.

День Св. Юстиніана, християнського правителя і сповідника Христового

         

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Імператора Юстиніана, який правив Сходом від 527 по 565 роки по Різдві Христовім. Разом зі своєю дружиною, Феодорою, він відновив красу та велич візантійського двору. За його правління імперія пережила епоху відродження, значною мірою завдяки його амбіціям, розуму та сильним релігійним переконанням. Юстиніан також намагався принести єдність у розділену Церкву. Він захищав православне християнство і прагнув згоди між різними сторонами у Христологічних суперечках про взаємини між божественною і людською природами Христа. За його царювання було проведено V Вселенський Собор, який цю суперечку розглянув.

Молитва на День Св. Юстиніана, християнського правителя і сповідника Христового:

Господи Боже,  Отче небесний!  Через керування християнських правителів таких як імператор Юстиніан, Твоє Ім'я вільно сповідується посеред нашого народу. Дай, аби ми завжди обирали гідних провідників, які би служили Тобі вірно в нашому поколінні і ухвалювали мудрі рішення на добро Твого народу; через Ісуса Христа. Амінь.


Зі Скарбниці щоденної молитви

Хто справжній богослов

Той, хто опанує мистецтво чіткої відмінності між Законом і Євангелієм, повинен називатися справжнім богословом. Цих двох слід тримати окремо. Функція Закону полягає в тому, щоб лякати людей і доводити їх до відчаю, особливо грубих і безпечних грішників, допоки вони не збагнуть своєї неспроможності відповідати вимогам Закону чи здобувати благодать. Вони ніколи не здобудуть милосердя, а мусять впасти у відчай. Доктор Штаупіц сказав мені одного разу: «Я брехав Богові понад тисячу разів, обіцяючи, що стану побожним. Обіцянки тієї я так і не виконав. Через я такої постанови більше не формую, бо дуже добре бачу, що я неспроможний виконати свою обіцянку і ніколи вже не хочу промовляти брехні». І сам я теж мав такий досвід. В папстві я ревно віддавався благочестивості. Але скільки вона тривала? Допоки я читав месу. А вже через годину я був ще гірший ніж раніше. В кінці змучуєшся і відчуваєш спонуку промовити: «На бік відкладу я Мойсея, Закон і горнутимуся до іншої Особи, Яка каже (Мт. 11:28): «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!» Плекайте ці слова: «Прийдіть до Мене».
Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана

неділю, 26 листопада 2017 р.

День Св. Івана Золотоустого, єпископа і проповідника

 
Сьогодні ми згадуємо Св. Івана Золотоустого і дякуємо за нього Богові.  Св. Іван Золотоустий був провідником у Християнській Церкві IV століття. Він народився в Антіохії  приблизно 347 р. по Р. Х. і був навчений християнській вірі своєю побожною матір'ю, Антусою.  Після служіння на різних посадах у Християнській Церкві (паламарем, читцем тощо), Івана було рукопокладено до пресвітерського служіння і йому був даний обов'язок проповідувати.  Його прості, але цілеспрямовані послання знаходили слухачів далеко поза його рідним містом. 398 року по Р. Х. Іван Золотоустий став Патріархом Константинополя. Його метою була реформа Церкви, двору та міста. Ці наміри викликали конфлікт із світською владою. Врешті-решт із Константинополя його було відправлено в заслання. Але, навіть будучи віддаленим від своїх парафій і народу, Св. Іван Золотоустий продовжував писати і проповідувати аж до часу своєї смерті 407 р. по Р. Х. Останніми його словами були: "Слава Богові за все. Амінь".

Молитва на День Св. Івана Золотоустого, єпископа і проповідника:

Боже!  Ти дав  слузі Твоєму, Іванові Золотоустому, благодать проголошувати Євангеліє у красномовності та силі.  Він, будучи єпископом великих громад в Антіохії та Константинополі, безстрашно терпів ганьбу заради Твого Імені.  Подай милостиво усім єпископам і пастирям такої відмінності в проповідуванні та вірності в служінні Твоїм Словом, аби люди Твої були співучасниками божественної природи; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

суботу, 25 листопада 2017 р.

День пам'яті жертв Голодомору

    
Сьогодні ми поминаємо жертв Голодомору 1932-1933 років, Геноциду українського народу, а також жертв усіх політичних репресій та нищень українства, на які було щедрим ХХ століття, століття богоборчих ідеологій і їх застосування на практиці російськими окупантами до вінця Божого творива - людини. За традицією у цей день о 16 годині ми виставляємо свічки пам'яті на наших підвіконнях, аби нагадати про те, до якого народу ми належимо, про мільйони наших невинно-убієнних одноплемінників і про нашу відповідальність докладати всіх сил, аби наш рідний край, Україна, була богобоязливою, незалежною і демократичною, щоби ніколи більше такі і подібні події не повторилися.

    Молитва на цей день:

     Всемогутній і вічний Боже, Правителю людей і народів!  У покорі звертаємося до Тебе в цей день, коли ми згадуємо мільйони наших співвітчизників, які були вбиті російським, безбожним, окупаційним режимом у штучному голоді, тюрмах і концтаборах.  Просимо Господи благословити нас, аби над нашим краєм не панували вороги та окупанти.  Благослови Господи нас достатком і благодатно тримай Свою правицю захисту над нами.  Допоможи всім нам пізнати і визнати, що свобода, процвітання та інші благословення приходять від Тебе і вчини нас вдячними до Тебе за всі Твої дари.
     Ми сповідуємо Господи, що ми цілковито не заслуговуємо на Твої благословення.  Безбожність, похітливість, крадіжки, убивства, інші явні та приховані гріхи й злочини є ганьбою нашого рідного краю і разом із іншими людьми ми можемо лише схилитися в ганьбі перед Тобою. Милосердний Отче!  Заради Ісуса прости нам наші особисті гріхи і наші національні гріхи. Просвіти нас Твоїм Словом. Вчини нас вірними громадянами України та гідними членами спільноти серед якої ми живемо. Дай, щоби завжди на першому місці в нашому житті був Ти, благодатний Бог.  Навчи нас жити в рідному краї і захищати його так, як личить дітям Божим. Дай нам християнського відродження, і дай нам звернути до Тебе серця мільйонів людей, які живуть у невірстві.
      Коли наша пам'ять повертається до невинно убієнних, замордованих наших земляків, до тих, хто помер за наші свободи, учини нас вдячними та покірними. Дай нам сил робити все, аби зберегти свободу. Вчини нас старанними у молитві за Україну і за тих, хто має владу.  Дай нам сил свідчити, аби спаслися не тільки ті, хто вже є християнами.  Дай нам сили свідчити Твоїм Законом і Євангелієм, аби й ті, що поки що не вірують в Тебе, були приведені до вічного життя через віру в Христа Спасителя.  Заради Ісуса. Амінь.

пʼятницю, 24 листопада 2017 р.

Єктенія - для щирих християн


Для байдужих єктенія справді – довга і формальна справа. Коли її співають душі,  в яких немає Христа, то вона тоді, звісно, лише оболонка, безжиттєва форма. Але коли нею користується щирий християнин, то вона містить тоді силу, дух і життя.


Вільгельм Льое, Літургія для християнських громад лютеранської віри

четвер, 23 листопада 2017 р.

Відрізняти здорове від патології

            
           Багато-хто сьогодні оплакує те, що здається непотрібною ретельністю і дбайливістю. Їх дратує «богословське буквоїдство» і вони хотіли б, аби ми покинули всю цю «схоластику» заради повернення до «простої Біблії». Цей імпульс, втім, рівнозначний спрощенській ностальгії.
            Це правда, що не весь богословський розвиток був здоровим. Чимало в ньому було, власне кажучи, помилковим і навіть збоченим. Так само, як зародок може страждати від генетичної проблеми і набути зловісного вигляду – так само й буває з богословям, коли порушуються його внутрішні органи керування. Тож саме для цього потрібні Символи віри та Віросповідання: аби відрізнити здорове від паталогії мусять бути легкодоступні «клінічні тести».
            Все-рухливі припливи культури та мови вимагають, аби послання Святого Писання постійно витлумачувалось і застосовувалось по-новому. Коли це відбувається, то постають не лише тлумачення-підробки, але й тлумачення істинні. В економіці є вислів про те, що погані гроші проганяють гроші добрі. Так само і в богословї слід пильнувати та не допускати привабливої фальші, щоб вона не затопила неулесливу правду. Бо в такому разі зявиться селевий потік непостійних думок, що буде пропонувати зайве довірливим ілюзію «свободи вибору» серед однаково добрих опцій.
Курт Маркворт, «Святе Писання: Книга Христова»

вівторок, 21 листопада 2017 р.

День Св. Архистратига Михаїла та всього війська небесного

    
Сьогодні ми дякуємо Господу за Архангела Михаїла та всіх святих ангелів.  Ім'я Архангела Михаїла означає: "Хто такий як Бог?" Про Михаїла згадано в Даниїла (12:1), а також в Юди (в. 9) та в Об'явленні (12:7).  Даниїл зображує Михаїла, як ангельського помічника Ізраїлю, який веде битву проти сил зла.  В Об'явленні Михаїл та його ангели воюють проти сатани і нечистих ангелів та завдають їм поразки, скидаючи їх із небес.  Їхня перемога стала можливою Христовою перемогою над сатаною в Христовій смерті та воскресінні, перемогою, яка була проголошена голосом з небес: "Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його" (Об'явлення 12:10).  Разом із Михаїлом часто згадують Гавриїла і Рафаїла, інших головних ангелів або ж архангелів, які оточують престол Божий.  Передання називає Михаїла покровителем і захисником Церкви, особливо захисником християн в годину смерті.

    Молитва на День Св. Архистратига Михаїла та всього війська небесного:
      
     Вічний Боже!  Твоє мудре планування учинило та запровадило служіння людей і ангелів у дивовижному порядку. Милостиво дай нам, щоби так само як Твої святі ангели завжди служать Тобі на небесах, щоби Твоїм призначенням вони також допомагали та захищали нас тут на землі; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом. Один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Йоганна Штаупіца, пастиря і духівника Лютера

    
Сьогодні ми дякуємо Господу за св. Йоганна фон Штаупіца (прибл. 1469-1524 р. р.), генерального вікарія августинського ордену в Німеччині і друга Мартіна Лютера. Він народився в Саксонії, навчався в університетах Лейпцігу та Кельна і викладав у Кельні. 1503 року його було покликано Фрідріхом Мудрим до служіння деканом богословського факультету в новозаснованому Віттенберзькому університеті. Там Штаупіц підбадьорив Лютера до здобування докторського ступеню в богослов'ї, а також призначив Лютера своїм наступником - професором Біблії в університеті. На початку Лютерової боротьби в намаганні зрозуміти Божу благодать, саме Штаупіц радив Лютерові зосереджуватися не на собі, а на Христові.

Молитва на День Св. Йоганна Штаупіца, пастиря і духівника Лютера:

     Всемогутній і віковічний Боже!  За наші багато гріхів заслуговуємо ми на вічний осуд. У милосерді Твоєму Ти послав Свого Сина Єдинородного, нашого Господа Ісуса Христа, аби Він здобув для нас прощення гріхів і вічне спасіння. Дай нам правдивої сповіді, аби ми, як Лютер від свого пастиря, Йоганна фон Штаупіца, могли від наших сповідників чути солодкі слова Відпущення і були звільнені від усіх наших гріхів; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

неділю, 19 листопада 2017 р.

Проповідь на неділю Останнього Суду

            
НЕ ЛЯКАЙСЬ. ТІЛЬКИ ВІРУЙ!

        (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

А коли повернувся Ісус, то люди Його прийняли, бо всі чекали Його. Аж ось прийшов муж, Яір на ім'я, що був старшим синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати Його завітати до дому його. Бо він мав одиначку дочку, років десь із дванадцять, і вмирала вона. А коли Він ішов, народ тиснув Його. А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, що ніхто вздоровити не міг її, підійшовши ззаду, доторкнулась до краю одежі Його, і хвилі тієї спинилася їй кровотеча! А Ісус запитав: «Хто доторкнувся до Мене?» Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав: «Учителю, народ коло Тебе он товпиться й тисне». Ісус же промовив: «Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене...» А жінка, побачивши, що вона не втаїлась, трясучись, підійшла та й упала перед Ним, і призналася перед усіма людьми, чому доторкнулась до Нього, і як хвилі тієї одужала. Він же промовив до неї: «Дочко, твоя віра спасла тебе; іди з миром собі!»
 Як Він ще промовляв, приходить ось від старшини синагоги один та й говорить: «Дочка твоя вмерла, не турбуй же Вчителя!» Ісус же, почувши, йому відповів: «Не лякайсь, тільки віруй, і буде спасена вона». Прийшовши ж до дому, не пустив Він нікого з Собою ввійти, крім Петра, та Івана, та Якова, та батька дівчати, та матері. А всі плакали та голосили за нею... Він же промовив: «Не плачте, не вмерла вона, але спить!» І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона. А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: «Дівчатко, вставай!» І вернувся їй дух, і хвилі тієї вона ожила... І звелів дать їй їсти. І здивувались батьки її. А Він наказав їм нікому не розповідати, що сталось. (Євангеліє від Св. Луки 8:40-56).

Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Еф. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, одного дощового недільного дня батько змушений був доглядати своїх дітей. Кожній дитині, аби вони чимось були зайняті, він дав якесь окреме завдання. Аби його 10-річний син теж чимось займався, батько з якогось журналу вирвав сторінку із картою Сполучених Штатів Америки, порізав її на малі клаптики і попросив сина знову зібрати карту.

Батько розраховував, що пройде чимало часу, допоки діти, особливо його 10-річний син, справдяться із його завданнями. Однак він дуже здивувався, коли його 10-річний син прийшов до нього вже через декілька хвилин. Він простягнув йому склеєну карту. «Як ти так швидко справився?» – спитався в нього батько.  «Спочатку було дуже складно», – відповів син. «Адже я намагався складати карту за вирізами ліній. Але потім я зауважив, що на тильній стороні карти зображено обличчя якогось чоловіка. І я просто зібрав докупи те обличчя, а карта Америки вже вийшла сама по собі».

Щойно хлопчик побачив обличчя чоловіка, як він здобув розгадку для свого завдання і швидко з ним справився. Щойно ми бачимо в Писанні Христа, ми легко можемо Писання зрозуміти і пізнати, де лежить наше визволення, спасіння, благословення і вічне життя. А коли ми Христа не знаємо, то як би не намагалися скласти пазли мозаїки спасіння, всі наші зусилля будуть марні. Бо тієї мозаїки спасіння не скласти ні за 10 хвилин, ні за 10 днів, ні 10 років, ані за 10 століть. Коли не знаєш Христа, то всі зусилля виявляються даремними. Без Христа немає прощення гріхів, немає істинної праведності, немає воскресіння і немає вічного життя.

Наша сьогоднішня євангельська оповідь насправді розпочинається за дванадцять років до подій у ній описаних. Саме тоді сталися дві події: одна надзвичайно сумна, а інша надзвичайно радісна. Жінка, про яку розповідає нам сьогодні Писання, захворіла на невиліковну хворобу. У неї почалася кровотеча, вилікувати якої вона не могла.

У цей самий рік в сімї Яіра, боголюбивого і віруючого чоловіка, народилася донька. Вона була особливою дитиною, бо була дитиною єдиною у сімї. «Діти – спадщина Господня. Плід утроби – нагорода», – співали віруючі юдеї в давнину, як і співають віруючі християни сьогодні (Пс. 126:3).  Нагорода в земному житті у Яіра і його дружини була лише одна – донька, яку послав їм Бог. 

Бідна жінка щодня упродовж дванадцяти років виснажувалась через свою хворобу, а сім’я Яіра упродовж дванадцяти років своїм дитям раділа і тішилась, як тішмось і радіємо своїми дітьми нині й ми. З одного боку – біда, з іншого – радість. І там минає дванадцять років. На цей час виконалась обітниця Божа про прихід Христа. 

І ось Христос ходить серед овець Ізраїлю. Він пасе їх Своїм святим Словом. Він піклується про них у невимовній любові. Нікого Він не залишає без Своєї уваги і нікого Він не залишає без Своєї любові. Минулої неділі ми чули про те, як Він вигнав легіон нечистої сили із біснуватого чоловіка в землі Гадаринській. А коли Ісус повертається в Галілею, то ми читаємо, що «люди Його прийняли, бо всі чекали Його». 

Чому чекали на Ісуса, бо знали, що Він – люблячий Божий Син, Який нікому не відмовить, а прийде всім на допомогу в день недолі, як і обіцяв Він через Псалмоспівця: «До Мене поклич в день недолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене!» (49:15). На Христа чекають всі, але всі поступаються дорогою Яірові, начальникові синагоги, в якій Ісус був проповідував Євангеліє. А тепер Яір поспішає до Ісуса, бо його благословення від Бога, його люба донечка смертельно хвора.

Звісно ж, Ісус вислухає прохання віруючого Яіра і піде до дому дитини, яка вмирає.  Звісно ж, Він зглянеться над нею. Звісно ж, Ісус вислуховує сьогодні наші прохання, любі брати і сестри. Бо «Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!» (Євр. 13:8). Ісус любить людей. Ісус хоче, аби ми всі вірували, аби ми всі прийшли до пізнання правди і спаслися. Він каже, що це – найголовніше: віра в Нього, спасіння і вічне життя. 

Він виставляє нам такі пріоритети: «Шукайте ж найперш Царства Божого й праведності Його, а все це вам додасться» (Мт. 6:33). Всі чуда Христові – лише свідчення Його божественності і Його всемогутності, Його всевідання і Його всюдисущості, Його невимовної любові, яка ніколи не перестає. Головне Царство Небесне і праведність його, тобто праведність Христа, а решта все додається. Як каже Апостол Павло: «Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?» (Рим. 8:32)

Але перше Христос, перше Царство Небесне, потім усе, відповідно до того, як Христос вирішить дати і зробити. Ось і в нашому Євангелії Він іде до дому Яіра, але натовп такий зібраний довкола Ісуса, що Йому буквально доводиться проштовхуватись крізь юрбу людей.

І в тій юрбі була наша жінка з кровотечою. Вона там опинилась не випадково. Вона вірувала, що Ісус – обіцяний Месія, Христос, Спаситель світу. Вона вірувала, що Ісус може зцілити її. Вона вірувала, що навіть один доторк до Христа зцілить її!  І так стається.  Вона доторкається лише до «краю одежі Його, і хвилі тієї спинилася їй кровотеча!»

Чи Ісус знав, що вона це зробить? Знав!  Він – всезнаючий Бог у святому людському тілі. Чому ж Він питає: «Хто доторкнувся до Мене?» і чому Він каже: ««Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене...» Він це робить заради правильних пріоритетів. Бо коли зцілена жінка приходить і трясеться від страху, і сповідує, що то вона доторкнулась до Нього, то Він не докоряє їй, не ганьбить її, а хвалить: ««Дочко, твоя віра спасла тебе; іди з миром собі!»

Ісус хвалить віру цієї жінки і називає її донькою, бо через віру вона стала дитям Божим, як і ми стаємо дітьми Божими, винятково через віру в Ісуса.  Ісус каже, що Він відчув як з Нього вийшла сила. І всяка людина по таких словах сказала б: «А тепер мені треба відпочити». Проте Ісус так не каже, бо Він – не просто людина, а всемогутній Бог і сили Його вистачить на всіх і на ще більші чуда ніж прогнання бісів і зцілення тяжко-хворої жінки.

Тож коли з дому Яіра приходять посланці і кажуть: «Дочка твоя вмерла, не турбуй же Вчителя!» то Ісус підбадьорює цього віруючого чоловіка: «Не лякайсь, тільки віруй, і буде спасена вона».  Знову на першому місці – віра в Ісуса, Який поспішає до дому, де вже дівчинку оплакують, а коли Христос каже, що вона лише спить, то з Нього глузують. Нам важко буває прийняти слова Господа, що в Нього немає мертвих, а всі в Нього – живі. Світ кепкує з нас. Світ глузує з воскресіння усіх мертвих, до якого лишається все менше часу так само, як світ глузував із Христа, коли до воскресіння доньки Яіра залишалося всього декілька хвилин. 

Не глузують учні Христові, не глузує, а плаче Яір. І вони заходять до кімнати, де лежить покійна. Де Христос – там немає місця для смерті і для похорону.  Він починає говорити з дівчам, як із живим: «Дівчатко, вставай!» І вернувся їй дух, і хвилі тієї вона ожила... І звелів дать їй їсти».  Смерть прогнана. Торжествує життя, бо Ісус – Господь життя. Він оживлює. Він воскрешає. Він кличе нас, аби ми, як і Яір, не лякались, але вірували, і ми будемо мати благословення тих, хто шукає Христа, хто чекає на Його прихід і сьогодні промовляє в Символі віри: «Чекаю воскресіння мертвих і життя будучого віку».

«Тільки віруй» – сьогодні ці слова звернуті і до вас любі брати і сестри. Христос – посеред нас.  Він – у Слові. Він – у Таїнстві. Ознака Його любові – хрест Голгофи, на який Він поніс усі ваші гріхи та провини і обмив їх там Своєю святою і дорогоцінною кров’ю. Він здолав вашу смерть, померши за вас на хресті і на третій день вийшовши із гробу переможцем над гріхом, над дияволом, над смертю.

«Не лякайсь, тільки віруй!»  І твої гріхи всі прощені. Тільки віруй, що прощення, яке проголошується за дорученням Ісуса Христа і в Його святе Ім’я – істинне і дієве. Не лякайсь, тільки віруй! Віруй, що ніякий диявол не має на тебе обвинувачення чи компромату, бо Ісус змив усі твої гріхи Своєю святою і дорогоцінною кров’ю.

Не лякайсь, тільки віруй!  Віруй, що ти – усиновлене дитя Боже, яке Ісус викупив дуже дорогою ціною. І Він про тебе піклується. Він дає тобі доторкнутися не лише до краю одежі Його, але  запрошує Тебе підходити до Його Столу і не просто доторкуватись, але й причащатись Його істинними тілом і кров’ю, які Він дає тобі під виглядом хліба і вина Євхаристії, а з ними і прощення гріхів, і вічне життя у Божому Царстві.

А коли так станеться, що я буду помирати до Його славетного повернення, то мені теж треба не лякатися, а тільки вірувати, бо Він візьме душу мою у Своє Царство і смерть моя буде лише сном, який мало дівча із нашого сьогоднішнього Євангелія. А Останнього Дня ми почуємо ці слова: «Діти, вставайте!» І ми воскреснемо з мертвих, і душі наші вдягнуться у нові, досконалі, прославлені тіла, і ми ступимо на нову землю, і увійдемо у Царство Боже, де житимемо із Христом повіки віків. А до того часу, любі брати і сестри, не лякаймося, тільки віруймо. В Христа. Амінь.

Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь (Еф. 6:24).