ГОТУВАТИ
ДОРОГУ ПЕРЕД ХРИСТОМ
(Нарис
проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Прочувши ж
Іван у в'язниці про дії Христові, послав через учнів своїх, щоб Його запитати:
«Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?» Ісус же промовив у відповідь їм: «Ідіть, і
перекажіть Іванові, що ви чуєте й бачите: «Сліпі прозрівають, і криві ходять,
стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі встають, а вбогим звіщається
Добра Новина... І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!» Як вони ж
відійшли, Ісус про Івана почав говорити народові: «На що ви ходили в пустиню
дивитися? Чи на очерет, що вітер гойдає його? Та на що ви дивитись ходили? Може
на чоловіка, у м'які шати одягненого? Адже ж ті, хто носить м'яке, – по палатах
царських. По що ж ви ходили? Може бачити пророка? Так, кажу вам, – навіть
більш, як пророка. Бо це ж той, що про нього написано: «Ось перед обличчя Твоє
посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!» (Євангеліє від
Св. Матвія 11:2-10).
До святих і вірних… у Христі…:
благодать вам і мир від Бога, Отця нашого! (Кол. 1:2) Амінь.
Дорогі брати і сестри, коли
людина потрапляє у важке становище, коли в неї з’являється невиліковна хвороба або коли вона опиняється в ув’язненні, то часто відповідальна
людина починає все більше замислюватись про майбутнє справи, якій вона
присвятила своє життя. Св. Іван
Христитель був останній пророк Старого Заповіту. Він був Предтечею Христа. Він мав надзвичайно високу та відповідальну
місію – готувати дорогу до приходу Христа.
Коли Іван народився, його батько,
побожний священик співав, натхненний Святим Духом: «Ти ж, дитино, станеш
пророком Всевишнього, бо будеш ходити перед Господом, щоб дорогу Йому
приготувати, щоб народу Його дати пізнати спасіння у відпущенні їхніх гріхів,
через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав, щоб
світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати
наші ноги на дорогу миру!» (Лк. 1:76-79)
Це пророцтво виконалось сповна у
житті Св. Івана Христителя. Коли він почав проповідувати грядущого Христа, то,
як написано: «до нього виходив Єрусалим, і вся Юдея, і вся йорданська околиця,
і в річці Йордані христились від нього, і визнавали гріхи свої» (Мт. 3:5,
6). Проте гріхи визнавали не всі. Одним із тих, хто не міг змиритись із
проповіддю цього пророка був Ірод та його дружина Іродіяда.
Вони, як і багато сьогоднішніх
українських чоловіків і жінок, жили у перелюбі. Окрім цього Іродіяда була
дружиною Іродового брата. Ірод її спокусив до того, щоб вона жила з ним. Це був
публічний гріх, прилюдна зневага Божого Слова та прямий виклик Богові. Іван
мовчати про цей гріх, звісно, не міг. Він був щирий проповідник Божого Слова і
про наслідки своєї проповіді для себе особисто не дбав. Він діяв як справжній
посол Божий і вірно представляв Небесного Царя і Його Царство.
Саме за таку проповідь Івана було
ув’язнено. На ньому сповнились
слова з Нагірної проповіді: «Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство
Небесне. Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас
наговорювати всяке слово лихе ради Мене.
Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали
й пророків, що були перед вами» (Мт. 5:10-12).
Івана гнали за Христа. Бо Іван не
лише проповідував Христа і Його Слово, але й своїм перстом вказував на Христа і
промовляв: «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере! Це – Той, що про
Нього казав я: За мною йде Муж, що передо мною Він був, бо був перше, ніж я»
(Ів. 1:29, 30). Вся місія, все служіння
Івана було спрямоване на Христа. Чимало проповідників стають марнославними і
шукають свого, а не Христа. Але не Іван. Він був надзвичайно популярний
проповідник в Юдеї. Він мав багато учнів.
Але коли прийшов Христос, то він
промовляв: «Хто має заручену, той молодий. А дружко молодого, що стоїть і його
слухає, дуже тішиться з голосу молодого. Така радість моя оце здійснилась! Він
має рости, я ж – маліти… Отець любить Сина, і дав усе в Його руку. Хто вірує в
Сина, той має вічне життя; а хто в Сина не вірує, – той життя не побачить а
гнів Божий на нім перебуває» (Ів. 3:29, 30, 35, 36). Іван був чудесним
проповідником і непохитним віруючим у Христа.
І він хотів, аби проповідь про
Христа не припинялася і не маліла віра в Христа серед юдеїв, які розкаялись і
через Іванову проповідь увірували в Сина Божого. Коли уражають пастиря – вівці
розпорошуються (Мр. 14:27). Так було і в нашій Церкві 1939 року, а потім 1944
року – щоразу коли комуністи захоплювали владу на західно-українських землях.
Пастирів кидали в тюрми, убивали, дияконів відправляли в концтабори, церкви
закривали, припиняючи таким чином проповідь Божого Слова і Церкві, проповіді
Євангелію, людським душам, завдавалась величезна, а часто й – непоправна шкода.
Так було й з Іваном. Він хоче,
аби його учні зміцнилися у вірі в Христа. Він хоче, аби вони через віру в Сина
Божого спаслися. Через це він посилає учнів, аби вони спиталися Христа і почули
Його відповідь. Тож вони йдуть і питаються: «Чи Ти Той, Хто має прийти, чи
чекати нам Іншого?»
І на цей раз вони чують прекрасну
проповідь Христа на Писання із Ісаї, ще одного великого пророка, який у
надзвичайний спосіб описував Христа – описував так, наче стояв неподалік Христа
в багато моментів Його життя: від зачаття до смерті на хресті і світлого
воскресіння.
Ісая також бачив чуда, які
Христос мав здійснити. Віруючі юдеї добре знали Писання Ісаї і очікували те, що
має статись. І ось Син Божий воплотився. Він ходить посеред овечок Ізраїлю і
проповідує Царство Боже. І Свою проповідь ілюструє чудами, які Сам робить і про
які звіщав був Ісая за 700 років до народження Христа.
Ісая пророкував: «І в той день
слова книжки почують глухі, а очі сліпих із темноти та з темряви бачити будуть,
і сумирні побільшать у Господі радість свою, а люди убогі в Святому Ізраїля
тішитись будуть!» (29:18, 19) і додавав,
що буде в час Христа: «Тоді-то розплющаться очі сліпим і відчиняться вуха
глухим, Тоді буде скакати кривий, немов олень, і буде співати безмовний язик,
бо води в пустині заб'ють джерелом, і потоки в степу!» (35:5-6)
І ще в уста Ісаї Господь Святий
Дух вклав слова Христа: «Дух Господа Бога на мені, бо Господь помазав Мене
благовістити сумирним, послав Мене перев'язати зламаних серцем, полоненим
звіщати свободу, а в'язням відчинити в'язницю» (61:1, 2) та втішав вірних дітей
Божих, що чекали на прихід Месії: «Померлі твої оживуть, воскресне й моє мертве
тіло. тому пробудіться й співайте, ви мешканці пороху, бо роса Твоя це роса
зцілень, і земля викине мертвих!» (Ісаї 26:19).
Все це Господь Христос
підсумовує: ««Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви чуєте й бачите: «Сліпі
прозрівають, і криві ходять, стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі
встають, а вбогим звіщається Добра Новина... І блаженний, хто через Мене
спокуси не матиме!»
Блаженний, щасливий той, хто
бачить у Христі, обіцяного Месію, Спасителя від гріха. Блаженний той, хто чує
Слова Христа і їх береже. Блаженний той, хто хоче йти слідом Христа і вирушає у
дорогу до Царства Божого, несучи свій хрест, яким би важким той хрест не
виглядав. Блаженний той, хто горнеться до Христа і сповідує: «Ісус – мій
Спаситель. Я в ньому маю прощення гріхів. Що би світ мені не говорив, яких би
святих він мені не показував, я знаю одне – у правдивих святих – святість від
Христа. Але коли вони без Христа і без Його святості, то коли їх колупнеш, то
там побачиш грішника такого самого як і я. Христос – єдиний наскрізь святий і
праведний. І Він зодягає мене у цю святість і в цю праведність.
І Він живить мене Своїми
істинними тілом і кров’ю у
Святій Вечері. Хай весь світ і всі фальшиві проповідники ревуть, що тут є лише
символ, я не спокушусь їхніми словами, бо слова Христа – вірні, а їхні слова –
оманливі. Я хочу мати не погибель, а вічне життя, не горе, а щастя, блаженство.
То ж я довіряю Христові, бо Він помер за мої гріхи і воскрес для мого
виправдання. І я хочу воскреснути і бути блаженним у Царстві Небеснім упродовж
цілої вічності разом із Ісаєю, Іваном Христителем і усіма святими».
Я впевнений, що Іванові учні
слухали Христа уважно і радісно. Коли ж вони упевнені і радісні поверталися до
Івана, аби утішити його своєю вірою в Христа, то Господь звертає увагу усіх,
хто Його слухав, на Івана Христителя, якого віруючі юдеї дуже правильно вважали
за пророка і таким він, звичайно, був. Ісус каже про те, що ми часто
забуваємося робити.
Що ми шукаємо в церкві? Вишукану
будівлю? Різьблені вівтарі? Величні органи? Намолене місце? Запах ладану? Що
шукали віруючі юдеї, коли йшли до Йордану? Звісно ж не очерет, який гойдає
вітер і не людину, яка носить костюми наймодніших фасонів. Якби вони хотіли на
все це подивитись, то шукали б іншого часу та місця.
Віруючі юдеї шукали Предтечу
Христа, який готував для Сина Божого дорогу. Тобто, проповідував Слово Боже і
як ми чули проповідував його дуже сильно і влучно. Іван Христитель проповідував
і Закон, і Євангеліє. Люди дивилися на посланця Божого, на посланця Христового,
який знав для чого він був посланий – для Христа і заради Христа. Іншої
проповіді в Івана Христителя не було. І Господь хвалить цього проповідника,
цього пророка у надзвичайний спосіб.
Це – дуже утішливі слова для всіх
проповідників Євангелія. Бо хоча тут Господь говорить про Івана Христителя,
найбільшого з людських проповідників і найвеличнішого з пророків, який вказував
безпосередньо вже на воплоченого Христа, ці слова підбадьорюють усіх вірних
слуг Христових проповідувати сміливо і відважно, і показувати своїм слухачам на
Христа, істинне Ягня Боже, яке забирає гріхи світу, і особливо їхні гріхи.
І ми можемо нині це робити, адже
Христос прийшов і Він далі перебуває серед нас. Ось Він – у Євангелії. Ось
Христос – у Слові, яке ми чуємо, коли читається Писання і коли проповідується
Христове Слово. Ось Він – у Таїнстві Святої Вечері. І ми маємо особливий
привілей – не просто вказувати перстом на Христа, а й підносити Його до ваших
уст, любі брати і сестри, а у Христі і з Христом, те що Він має і щедро нам
дарує: прощення гріхів, праведність, святість, воскресіння і вічне життя в
Божому Царстві. В Його святе Ім’я.
Амінь.
Благодать Божа нехай буде з вами!
Амінь (Кол. 4:18).
Немає коментарів:
Дописати коментар