неділю, 30 червня 2013 р.

Проповідь на неділю Святої Трійці

      НАРОДЖЕНІ З ВОДИ І ДУХА
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Був один чоловік із фарисеїв Никодим на ім'я, начальник юдейський. Він до Нього прийшов уночі, та й промовив Йому: «Учителю, знаємо ми, що прийшов Ти від Бога, як Учитель, бо не може ніхто таких чуд учинити, які чиниш Ти, коли Бог із ним не буде». Ісус відповів і до нього сказав: «Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства». Никодим Йому каже: «Як може людина родитися, бувши старою? Хіба може вона ввійти до утроби своїй матері знову й родитись?» Ісус відповів: «Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже.  Що вродилося з тіла є тіло, що ж уродилося з Духа є дух. Не дивуйся тому, що сказав Я тобі: Вам необхідно родитись згори. Дух дихає, де хоче, і його голос ти чуєш, та не відаєш, звідкіля він приходить, і куди він іде. Так буває і з кожним, хто від Духа народжений». Відповів Никодим і до Нього сказав: «Як це статися може?» Ісус відповів і до нього сказав: «Ти учитель ізраїльський, то чи ж цього не знаєш?Поправді, поправді кажу Я тобі: Ми говоримо те, що ми знаємо, а свідчимо про те, що ми бачили, але свідчення нашого ви не приймаєте. Коли Я говорив вам про земне, та не вірите ви, то як же повірите ви, коли Я говоритиму вам про небесне? І не сходив на небо ніхто, тільки Той, Хто з неба зійшов, Людський Син, що на небі. І, як Мойсей підніс змія в пустині, так мусить піднесений бути й Син Людський, щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя  (Євангеліє від Св. Івана 3:1-15).

     Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, зазвичай кожен моральний реформатор, кожен великий філософ і кожен проповідник етики в історії світу вказував на якийсь ідеал поза собою. Коли один з учнів спитався у Сократа, про що слід просити в богів, то Сократ відповів йому, аби той чекав  на якогось великого вчителя, який вкаже йому дорогу до Бога.  На визнання власної, особистої недостатності та на пошук допомоги десь зовні вказували й інші видатні моралісти та філософи від Конфуція і до Джона Дьюї.

Досконалість, ідеальність перебуває десь поза нами.  Хіба це не стосується кожного з нас, любі брати і сестри?  Хіба у вас не виникало відчуття недосконалості?  Хіба вам не доводилося жалкувати за власні думки, слова, а то й учинки? Це властиво кожній людині.  Все це – наслідок осуду нас Законом, який записаний Творцем у наші серця.  Цей Закон судить нас за наші гріхи, як про це звіщає Господь Святий Дух через Апостола Павла: «Не дивиться Бог на обличчя! Котрі бо згрішили без Закону, без Закону й загинуть, а котрі згрішили в Законі, приймуть суд за Законом. Бо не слухачі Закону справедливі перед Богом, але виконавці Закону виправдані будуть. Бо коли погани, що не мають Закону, з природи чинять законне, вони, не мавши Закону, самі собі Закон, що виявляють діло Закону, написане в серцях своїх, як свідчить їм сумління та їхні думки, що то осуджують, то виправдують одна одну» (Рим. 2:11-15).

Часто буває так, що ми намагаємося виправдати наші гріхи і, буває, добиваємося в цьому немалих успіхів, переводячи провини на інших людей, звинувачуючи когось іншого, аби тільки не себе.  Але навіть попри таке виправдання, все-одно в глибинах серця залишається достатньо місця для того, аби принаймні потайки визнавати, що ми таки маємо проблему і заслуговуємо на осуд. Ці самі осудливі думки нам свідчать ще про щось дуже важливе.  Ідеал існує.  Але цей ідеал не існує в нас самих. Ідеал цей існує поза нами. Цим ідеалом, цим суддею, Якому всі люди мають дати звіт, є Бог.  Бог судитиме за кожен відступ від Його Закону.  Про це чітко промовляє Закон, який мають навіть язичники – закон, записаний у всіх людських серцях.

Ізраїльтяни могли не мати усіх таких сумнівів і здогадів, бо вони були обраним народом. Їх обрав Бог, аби з них вийшов Спаситель світу. До того часу Господь Бог посилав їм пророків, через яких звіщав Своє Слово, Свій Закон і Свої обітниці – Євангеліє.  Того вечора, про який нам сьогодні звіщає євангельський текст Никодим, один із провідників Ізраїлю, один з учителів народу, один з найповажніших представників усіх юдеїв, прийшов до Ісуса.  Прийшов уночі, таємно, бо боявся своїх одновірців, колег і учнів. Чи не буває так буває і з нами, коли ми боїмося відкрито визнати Христа Своїм Спасителем і Богом, стидаючись молитви або закриваючи очі на гріхи, якими рясніє наш довколишній світ?

Втім Никодим хоче висловити солідарність діям Ісуса.  Він визнає, що Ісус – Учитель від Бога, бо про це свідчать Ісусові чуда. Никодим говорить саме про них: «Учителю, знаємо ми, що прийшов Ти від Бога, як Учитель, бо не може ніхто таких чуд учинити, які чиниш Ти, коли Бог із ним не буде». Никодим памятає про Мойсея, про Самуїла, про Іллю, про Єлисея, про Ісаю і про Єремію. Врешті-решт, він приходить саме вночі, бо Іллю і Єремію відверто називали ворогами держави, а бути приятелем Ісаї наприкінці життя пророка, було просто небезпечно. Хтозна, на яку небезпеку може наразити відкрите визнання Ісуса пророком Божим?

Втім Никодим ось тут з Ісусом і він робить своє поки що приватне сповідання явного і публічного факту.  Ісус – людина від Бога. Але таке зізнання не вдовольняє Самого Ісуса. Ісус – не просто пророк. Ісус – не просто учитель.  Ісусові – не потрібно шукати ідеал поза Собою або вказувати на Бога поза Собою. Він не прийшов, аби проповідувати про майбутню дорогу до небес. Він прийшов спасати.  Спасати вже, тут і зараз. Він прийшов, аби спасти Никодима.

Ісус не відповідає на визнання Никодима компліментом або вдячністю. Ісус одразу переходить до діла, бо Він бачить Никодимове серце.  Ісус бачить, що тому серцю бракує. Ісус промовляє: «Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства».  Никодим – найпросвітленіший член Синедріону із усієї релігійної верхівки Ізраїлю. Але він не розуміє слів Христа. Але він не соромиться спитатися: ««Як може людина родитися, бувши старою? Хіба може вона ввійти до утроби своїй матері знову й родитись?»  

Для Никодима існує лише фізичне народження.  Він не розуміє Христа, Який тут використовує образну мову і говорить про духовне народження. «Поправді, поправді кажу Я тобі: Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже.  Що вродилося з тіла є тіло, що ж уродилося з Духа є дух. Не дивуйся тому, що сказав Я тобі: Вам необхідно родитись згори. Дух дихає, де хоче, і його голос ти чуєш, та не відаєш, звідкіля він приходить, і куди він іде. Так буває і з кожним, хто від Духа народжений».

Господь говорить тут про Хрищення, про яке Він дає заповідь у час Свого вознесіння: «Ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів» (Мт. 28:19, 20).  Ісус тут говорить про те народження, яке Його Апостол Павло називає особливою купіллю: «А коли з'явилась благодать та людинолюбство Спасителя, нашого Бога, Він нас спас не з діл праведности, що ми їх учинили були, а з Своєї милости через купіль відродження й обновлення Духом Святим» (Тит. 3:4, 5). У Хрищенні Дух Святий дає нам нове народження, прощення гріхів – відроджує нас до справжнього, духовного життя, життя вічного з Богом.

Господь каже Никодимові, що діло спасіння виконує Бог і неможливо увійти в Царство Боже без народження від води і Духа.  Чимало сьогоднішніх християн поводяться нині як Никодим, коли вважають, що народження згори керують вони самі і відмовляють у Хрищенні немовлятам і маленьким дітям. Вони боронять своїм дітям приходити до Христа і ставати громадянами Царства Небесного, свідомо відмовляючи їм у випадку передчасної смерті, отримати вічне життя. 

Усім тим, що намагаються мислити земними категоріями про небесне, усім сучасним Никодимам, як і Никодимові того вечора Господь відповідає: «Ти учитель ізраїльський, то чи ж цього не знаєш?»  Як ти можеш цього не знати?  Як ти наважуєшся учити інших людей, коли не знаєш таких необхідних і людинолюбних, благодатних істин Божих? Ти намагаєшся підлаштовувати небесне під земне.  Ти намагаєшся небесне підпорядкувати земному і в цьому твоя найбільша помилка. 

Господь продовжує: «Поправді, поправді кажу Я тобі: Ми говоримо те, що ми знаємо, а свідчимо про те, що ми бачили, але свідчення нашого ви не приймаєте. Коли Я говорив вам про земне, та не вірите ви, то як же повірите ви, коли Я говоритиму вам про небесне? І не сходив на небо ніхто, тільки Той, Хто з неба зійшов, Людський Син, що на небі. І, як Мойсей підніс змія в пустині, так мусить піднесений бути й Син Людський, щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя».

Ісус звертається до Никодима в множині, бо Никодим уособлює всіх тих, що ставлять розум, логіку і земне над Словом і над небесним. Никодим уособлює тих, що намагаються зрозуміти Бога там, де треба просто вірити. Але іншого вибору ні в Никодима, ні в нас, ні в будь-кого іншого немає. Єдність з небесами має лише Той, Хто з неба зійшов і хто є Бог споконвіку – Ісус Христос, Син Божий і Син Людський, Цар Небесний.

І тієї ночі євангельське послання для Никодима було тим самим, яким воно є для нас цього недільного ранку та полудня. Віковічний Син Божий зійшов із неба, аби істинним Сином Людським бути піднесеним як змій у пустині. Никодим, звісно, добре памятає про відступництво людей від Бога, коли вони блукали пустинею і кару Божу – отруйних змій-сарафів, від яких міг вимерти весь народ.  Але не вимер, бо Бог також дав спасіння, наказавши Мойсеєві зробити мідяного змія і помістити його на жердині.  Кожен укушений змієм, дивився на мідяного змія і жив. Жив попри укус, попри отруту, попри логіку неминучої смерті. Жив, бо вірив у те, що сказав Бог. А те, що каже Бог завжди є істиною, навіть коли ми його не розуміємо, або коли воно йде цілковито наперекір нашій логіці.

Сьогодні Господь порівнює Себе з мідяним змієм, дивлячись на якого заражені отрутою ізраїльтяни, зцілялися і жили. Так само і ви народжуєтеся, любі брати і сестри, коли вас купає Господь Бог у  Своїй благодатній купелі води і Духа. Так само ви живете, коли на вас нападає диявол і вприскує у вас свою жахливу отруту-гріх, а ви дивитеся на Ісуса Христа, образом якого в Старому Заповіті був мідяний змій на жердині.

Ви дивитеся на хреста і хоча ви перебуваєте майже за дві тисячі кілометрів від Голгофи і майже за дві тисячі років від розп’яття, коли наш Спаситель був піднесений на хрест, ви живете вічно, бо віруєте в Нього, а отже отрута гріха нейтралізована великим антидотом – Христовою кров’ю, пролитою за всі ваші провини.  За вас помирає Господь і воскресає Він також для вас, аби ви чули це Євангеліє від Івана, Євангеліє для Никодима і для кожного з нас, дивилися на Христа і вірою в Сина Людського, піднесеного на хресті, мали вічне життя.  Господь запрошує, аби ви й сьогодні скуштували цей винятковий антидот від гріха і смерті – Його правдиве тіло та кров у Святій Вечері.  Він робить усе це аби ви жили вічно.

Бо Господь промовляючи до Никодима, промовляє ці слова про вас: «Щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя».  Щоб кожен з вас, любі парафіяни, кожен без винятку, хто вірує в Христа, мав вічне життя.  До часу повернення Христа у славі і до воскресіння усіх мертвих часу залишається все менше.  Не зводьмо очей наших з Ісуса Христа, нашого розпятого і воскреслого Господа.  В Ньому наше прощення і наше вічне життя.  Він – наше прощення і наше вічне життя. Прийди, Господи Ісусе. Амінь.
           
Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

пʼятницю, 28 червня 2013 р.

Перший том творів Лютера українською мовою!

 Вийшов друком перший том творів Лютера українською мовою! Перший том (700 сторінок тексту плюс Біблійний покажчик) включає проповіді доктора Мартіна Лютера на перші чотири розділи Євангелія від Св. Івана. Видання здійснене фундацією "Лютеранська спадщина".  Урочиста презентація першого тому відбудеться в рамках святкування 1025-річчя Хрищення Русі-України в київській парафії "Воскресіння".  Слідкуйте за оголошеннями на цьому блозі та блозі Української Лютеранської Церкви.

Молитва на День Конституції України

     Господи народів!  Ти встановлюєш межі влади людської і дозволяєш народам іти їхнім курсом.  Прославляю в День Конституції України Тебе, найсвятішого Бога, бо Ти через Свої інструменти в цьому світові даєш нашому народові усі Закони. Ми маємо прекрасний край для життя, волю, чудові землі, що простягаються від Закарпаття і Карпат до Слобожанщини та Донбасу, від Полісся до Чорного та Азовського морів і Кримських гір.
     Благаю Тебе, Господи неба і землі, вберегти нас від війни та лиха, від смутку та сліз. Подавай нам мудрих керівників, людей несебелюбних, які завжди ставитимуть добробут народу на перше місце. Продовжуй давати нам мир із іншими країнами, особливо з нашими сусідами.
     Цього дня прийми мою щиру подяку за життя в цьому доброму та благословенному краї. Перебувай з нами завжди, через Ісуса Христа, нашого Спасителя і Господа. Амінь.

четвер, 27 червня 2013 р.

Свобода Християнської Церкви на відкидання певних законів

          Християнська Церква у жодному разі не бере на себе цю свободу за своєю волею. Але Сам Бог учинив певні закони так, що не всі люди на землі повинні їх дотримуватися, а лише народ Ізраїлю, аби саме цей народ можна було відрізнити від усіх інших народів певними обрядами і особливими церемоніями, аби показати, що саме з цього народу народиться Месія.  Тому Він також не хотів, щоб ці закони були вічними, але щоб вони тривали лише до часу визначеного Господом. Але про закони Декалогу Бог об'явив, що вони стримують усіх людей усіх часів і народів.

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

День Св. Пророка Єлисея

     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Пророка Єлисея. Єлисей, син Шафата з племені Іссахара, був пророком Божим для Північного Царства Ізраїлю приблизно у 849-786 р. р.  до Р. Х. Побачивши вознесіння свого наставника, Св. Пророка Іллі на небеса, Єлисей набув пророцьке служіння і отримав плащ свого попередника. Як і Ілля, Єлисей брав активну участь у подіях політичних.  Він також вчинив багато чуд, як-от: зцілення від прокази воєначальника сирійських військ, Наамана (2 Царів 5) і оживлення сина шунамітки (2 Царів 4:8-37). Його невпинний та голосний спротив поклонінню Ваалові, як і все служіння цього пророка яскраво відображалися і в його імені, Єлисей, яке означає "Мій Бог - спасіння".

Молитва на День Св. Пророка Єлисея:

Господи Боже, Отче Небесний!  Через пророка Єлисея Ти продовжив пророцький взірець  навчання Твого народу правдивій вірі та через чудеса зцілення творива від ран гріха, Ти виявляв Свою присутність серед творива Твого. Дай, аби Твоя Церква бачила в Сині Твоєму, Ісусові Христові, останнього пророка кінцевих днів, вчення і чуда Якого тривають у Церкві Твоїй через цілющі ліки Євангелія і Таїнств; через Ісуса Христа. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

середу, 26 червня 2013 р.

До Слова Бог додає знаки

     Коли Св. Іван був обраний на Предтечу Господа Христа та для проголошення приходу Месії, то його Хрищення було дане йому за ознаку його ідентифікації. Іншим людям були дані інші ознаки.  Ісая, наприклад, одного разу ходив нагим, аби показати, що Палестина мала бути пограбована та сплюндрована (Іс. 20:2-4).  Єремія носив на шиї деревяне ярмо (Єр. 27:2). Пророки крім Слова мали певні знаки.  Так від початку світу Бог призначив знаки на додаток до Його Слова, так що люди  мали нагоду своїми фізичними очима бачити, що Бог любить Свій народ і Церкву і хоче бути їхнім благодійником.  Коли Адам отримав обітницю про насіння жінки від Бога, то Бог одягнув Адама і Єву в хутра (1 М. 3:21).  А коли Бог захотів, щоби Авраамове насіння стало Його окремішнім народом, то для Авраама Він запровадив обрізання (1 М. 17:10).  Таким чином Бог завжди дарував зовнішні, видимі ознаки, аби вони супроводжували проповідницьке служіння, щоби ми не скаржилися, що не можемо знайти Бога.
     За наших днів, у час Нового Заповіту, Бог дав Хрищення, Таїнство Вівтаря та відпущення, аби Христа приносити до нас дуже близько, аби ми мали Його не лише в нашому серці, але й на нашому язику, аби ми могли Його відчувати, осягати і до Нього торкатися.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана 

вівторок, 25 червня 2013 р.

Потрійне свято Сповідань

Сьогодні, 25 червня ми святкуємо річницю Нікейського Собору, який був скликаний на початку літа 325 року Імператором Костянтином - Нікейський Собор відстояв Біблійну правду про те, що Ісус – вічний Бог Син і сформулював відповідний Символ віри, який було довершено на Соборі в Константинополі 381 року.  Цей Символ віри – невід’ємна частина літургії Церкви.
          Так само сьогодні ми святкуємо День проголошення Сповідання віри в Ауґсбурзі (через це воно називається Ауґсбурзьке Віросповідання). Саме в Ауґсубург скликав тодішній Імператор Священної Римської Імперії, Карл представників німецьких земель і Церкви, аби владнати релігійну суперечку, яка велася між доктором Лютером і його послідовниками та римським престолом.  Доктор Лютер наполягав на Біблійному вченні про виправдання самою вірою в Христа, тоді як римська сторона відступилася від божественної правди і поширювала вчення, яке суперечило Євангелію і до справи спасіння долучало добрі діла, індульгенції тощо.  Ауґсбурзьке Віросповідання відстояло євангельську правду про спасіння самою вірою в Христа і повернуло Церкві Біблійну віру, тобто сповідання Апостольської Церкви.
            І так само в цей день, 25 червня 1580 року в місті Дрездені відбулося видання  Християнської Книги Злагоди.  Ця Книга була вкладена Якобом Андреа та Мартіном Хемніцом на прохання їхніх правителів, які бажали покласти край релігійним суперечкам на їхніх землях, що постали після того, як Господь покликав до небесної домівки доктора Мартіна Лютера.   Християнська Книга Злагоди цілковито відповідає своїй назві і є чітким та вірним поясненням Святого Письма.  Святе Письмо, Біблія – єдине, божественне джерело та норма всієї християнської доктрини.  Книга Злагоди, відповідно, містить інші Символи віри Християнської Церкви, її сповідання: Апостольський, Нікейський і Афанасіївський Символи віри, Ауґсбурзьке Віросповідання 1530 року, Апологію Ауґсбурзького Віросповідання, Шмалькальдські Статті, Трактат про владу та примат папи, Малий і Великий Катехізиси Мартіна Лютера, Формулу Злагоди, Каталог свідчень і Саксонські візитаційні статті.
            Цікаво, що значна частина цих Сповідань віри написана мирянами або дияконами, що спростовує міф про те, що доктрина Церкви важлива лише для священнослужителів або пастирів.   Ці Сповідання важливі для всіх християн і сьогодні за них ми дякуємо Богові.

Молитва на День християнських сповідань віри:

Отче Небесний!  Ми дякуємо тобі за Сповідання віри і за сповідників, які викладали їх на християнських Соборах, представляли їх на зібраннях мирських і видавали їх книгами. Просимо благословити нас вірністю Твоєму Слову, аби й ми визнаючи ці Сповідання своїми, мали непохитну віру в Тебе, правдивого Бога, Який живе і царює з Сином і Святим Духом, один Бог, нині повіки віків.  Амінь.

понеділок, 24 червня 2013 р.

Вітаємо брата Костя Зацарного!

В неділю 23 червня, коли ми святкували День Зіслання Святого Духа (П'ятдесятницю), парафія  Воскресіння привітала брата Костя Зацарного з тим, що він став причасником Євангельської Лютеранської Церкви. Перед цим брат Кость вивчав разом із пастирем Катехізис, Писання та склав обітницю вірності Писанням і Євангельській Лютеранській Церкві. Разом із парафією Воскресіння вітаємо брата Костя з цією чудесною подією і  і просимо в Господа для нього Многая і благая літа!

Світлина: Під час складання іспиту та обітниці.

неділю, 23 червня 2013 р.

Проповідь на День П'ятидесятниці


                      БУДОВА ТИСЯЧОЛІТЬ
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
          Коли ж почався день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі.  І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони. І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав. Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом.  А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!... Усі ж побентежилися та дивувалися, та й казали один до одного: Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять?  Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в ній народились? Парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії, і Фріґії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни, юдеї й нововірці, крітяни й араби, усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими! (Дії 2:1-11)

Вибраним із передбачення Бога Отця, посвяченням Духа, на покору й окроплення кров'ю Ісуса Христа: нехай примножиться вам благодать та мир! (1 Петр. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, часом ми чуємо вислів «будова століття» («стройка века») і якось, особливо в пост-радянські часи цей вислів не завжди викликає найприємніші асоціації, особливо коли потім журналісти видають на-гора масу різних своїх розслідувань про різноманітні фінансові зловживання та махінації.  Останні події протестувальників у Бразилії, яка розбудовується для чемпіонату світу з футболу, лише підтверджують повсюдну присутність гріха у людській природі, незважаючи на материки й континенти.

   Але певно що найпершою будовою століття, було будівництво Вавилонської башти.  Всупереч Божій заповіді після потопу: «Плодіться й розмножуйтеся, та наповнюйте землю!» (1 М. 9:1), наші прабатьки вирішили жити не лише всі разом на одній рівнині, але й зробити щось надзвичайне. «І сказали вони: Тож місто збудуймо собі, та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення, щоб ми не розпорошилися по поверхні всієї землі» (1 М. 11:4).

Господь каже наповнювати землю, заселяти її, а людство в особі наших предків, незабаром по потопі знову впадають у гріх!  Вони знову йдуть всупереч чіткій Божій заповіді і замість того, аби прославляти Бога за порятунок, за Його милосердя, вони вкотре вирішують прославляти себе, покладатися на власні сили і будувати не те, що каже Бог, а те, що задумав їхній власний грішний розум.  Діагноз, оголошений Господом одразу по потопі, стосується і наших предків, будівничих Вавилонської башти і нас, любі брати і сестри: «Нахил людського серця лихий від віку його молодого» (1 М. 8:21). 

З лихими намірами взялися до будівництва мешканці Вавилону, наші праотці. Але як написано: «Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому!» (Пс. 126:1)  Так само буває і з нашими намірами, любі брати і сестри – коли вони ідуть всупереч Богові, вони не будуть і нам на добро: усякі лихі наміри насправді – марнота, бо вкінці все-одно виконається воля Божа.  А воля Божа щодо гріха – одна: гріх буде покараний, нерозкаяний грішник буде вкинутий на вічні муки в огняне озеро аду. 

            Коли люди почали першу «будова століття», Вавилонська башта, коли люди покинули заповідь Божу і намагалися звеличити своє імя, то завершити тієї будови вони не могли. В Книзі Буття (11:6-9) читаємо: «І промовив Господь: «Один це народ, і мова одна для всіх них, а це ось початок їх праці. Не буде тепер нічого для них неможливого, що вони замишляли чинити. Тож зійдімо, і змішаймо там їхні мови, щоб не розуміли вони мови один одного».  І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі, і вони перестали будувати те місто. І тому то названо ймення йому: Вавилон, бо там помішав Господь мову всієї землі. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі».

Можна лише уявити те замішання, яке виникло внаслідок утворення за одну мить величезної кількості мов!  Двоє друзів працюють разом, ведуть приємну розмову і раптом один з них починає, на думку іншого, щось незрозуміле белькотати, ґерґотати – напевно він збожеволів. Але то не лише з ним, але й з величезною кількістю мешканців Вавилону!  Отже треба шукати тих, хто ще при своєму розумі, хто не белькоче, не ґерґотить, а говорить нормальною, зрозумілою мовою і тікати геть із цього проклятого міста, враженого масовим безглуздям.  Так, напевно, думали і наші предки, словяни, які втікали з далекого, спекотного Вавилону у центральноєвропейські ліси та болота. Гріх розділив людей і навіть їхню колись спільну одну-єдину мову.

Сьогоднішні ми святкуємо день цілком протилежний до того, що сталося тоді у Вавилоні.  Сьогодні ми святкуємо з’єднання різномовних народів і початок розбудови тисячоліть – розбудови Християнської Церкви. Гріх розєднує людей навіть мовами.  У розєднаних різними мовами є чимало причин триматися осторонь один одного, навіть якщо у них є спільне походження.

Але в День Пятидесятниці, коли Апостоли перебували в Єрусалимі, розпятий і воскреслий Господь і Спаситель Ісус Христос виконує Свою обітницю: «Я правду кажу вам: Краще для вас, щоб пішов Я, бо як Я не піду, Утішитель не прийде до вас. А коли Я піду, то пошлю вам Його. А як прийде, Він світові виявить про гріх, і про правду, і про суд:  тож про гріх, що не вірують у Мене; а про правду, що Я до Отця Свого йду, і Мене не побачите вже; а про суд, що засуджений князь цього світу» (Івана 16:7-11).  І: «Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім'я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив» (Ів. 14:26).

І ось обітниця виконується: «Коли ж почався день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі.  І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони. І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав». Господь Святий Дух сходить на учнів не внаслідок їхніх власних зусиль, їхніх власних молитов, а якогось особливого трансу, в який люблять впадати представники різних сект і релігій. 

Господь Святий Дух сходить на Христових учнів відповідно до Божої обітниці і відповідно до Божого великого плану спасіння людства, людства яке розділене мовами і найголовніше – розділене гріхом.   Учні наповнюються Духом Святим і починають говорити іншими мовами. Дар Господа Святого Духа дає їм можливість промовляти до іншомовних юдеїв, що жили на просторах від Риму до причорноморських міст, від Месопотамії до Лівії – всі чули, як Апостоли розмовляли їхньою рідною мовою.

День Пятидесятниці – день великого Божого чуда. День Пятидесятниці – день виконання пророцтва Йоіла і день виконання обітниць Господа Ісуса Христа.  День Пятидесятниці – день церковного чудесного мовознавства, день Апостольського проголошення.  Але що проголошували Апостоли в День Пятидесятниці?  Може вони проголошували про те, як прогнати римлян?  Ні.  Може вони проголошували про те, як збудувати могутню ізраїльську державу?  Ні.  Може вони проголошували про те, як зцілитися від усіх хвороб і стати багатим?  Ні, ні і ні! 

Писання свідчить нам, що Апостоли проповідували різними, зрозумілими, тобто іноземними мовами про великі діла Божі.  Свого часу люди спиталися в Сина Божого: «Що ми маємо почати, щоб робити діла Божі?» Ісус відповів і сказав їм: «Оце діло Боже, щоб у Того ви вірували, Кого Він послав» (Ів. 6:28, 29).  В той найперший День Пятидесятниці Апостоли проповідують про велике діло Боже – про Ісуса Христа.  Апостоли проповідують те, що потребують почути всі ці юдеї, які зібралися в Єрусалимі.

А їм, як і нам потрібно чути, що всі ми – грішники, і всі ми заслуговуємо лише на Божий гнів. Бо в гріхах ми зачаті, в гріхах ми народжуємося і з гріхом ми живемо, як і заслуговуємо через гріхи наші на смерть тимчасову і вічну. Ми розділені один від одного мовами, але об’єднані гріхами, які стають глибокою прірвою між нами і Богом.  Господь Святий Дух, зійшовши на Апостолів, промовляє через них і докоряє за бунт проти Бога і Його Помазанця – Христа, за невірство і виявляє Божий гнів.

І Господь Святий Дух, як тоді так і сьогодні, промовляє про найвеличніше діло Боже – Євангеліє Христове – Добру Новину про те, що Ісус Христос, Єдинородний Божий Син, стався заради нас правдивою людиною і забрав на Себе всі наші гріхи і провини. Апостоли в першу Пятидесятницю проповідували про Христову смерть за наші гріхи.  Апостоли в першу Пятидесятницю проповідували Христове воскресіння на третій день, аби ви, що віруєте в Нього, були виправдані в Його Імя і мали вічне життя в Божому Царстві.

Сьогоднішній день – дуже особливий для нас, що не просто не говоримо івритом, але навіть не належимо по тілу і крові до єврейського народу, з якого тілом Христос. Бо в ту найпершу П’ятидесятницю, коли благовістилося прощення гріхів і виправдання усім віруючим євреям, які прийшли вже з різних країв і різних мов, почалася єванеглська проповідь мовами язичницькими, мовами новими, мовами наших предків і нашими мовами.

Сьогодні ми святкуємо Пятидесятницю, особливим чином згадуючи повчання Св. Апостола Павла, який писав до таких само язичників, як і ми в Ефесі (2:11-18): «Отож, пам'ятайте, що ви, колись тілом погани, що вас так звані рукотворно обрізані на тілі звуть необрізаними,  що ви того часу були без Христа, відлучені від громади ізраїльської, і чужі заповітам обітниці, не мавши надії й без Бога на світі. А тепер у Христі Ісусі ви, що колись далекі були, стали близькі Христовою кров'ю. Він-бо наш мир, що вчинив із двох одне й зруйнував серединну перегороду, ворожнечу, Своїм тілом, Він Своєю наукою знищив Закона заповідей, щоб з обох збудувати Собою одного нового чоловіка, мир чинивши, і хрестом примирити із Богом обох в однім тілі, ворожнечу на ньому забивши. І, прийшовши, Він благовістив мир вам, далеким, і мир близьким, бо обоє Ним маємо приступ у Дусі однім до Отця».

Воістину – велике діло Боже! Відділені ще в час Вавилонської башти, тепер ми – обєднані Голгофським хрестом.  Розділені людським гріхом, тепер ми маємо спільність з усіма правдивими віруючими і насамперед з Богом через правдиві тіло та кров Христа, якими Він сьогодні запрошує причащатися усіх, хто жалкує за свої гріхи і шукає розради і спасіння в Самому Христові, про Якого в ту найпершу П’ятидесятницю різними мовами звіщав Господь Святий Дух.  Про Нього Він звіщає і сьогодні і буде звіщати, аж допоки розп’ятий і воскреслий Господь Ісус Христос не повернеться у славі, аби воскресити усіх мертвих, а вам, любі віруючі, дати вічне життя у Божому Царстві. А нині, сьогодні, будова тисячоліть триває і Господь Святий Дух, любий Утішитель будує вас і всіх віруючих Своїм Євангелієм «немов те каміння живе… в дім духовий, на священство святе, щоб приносити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа».   Прийди, Господи Ісусе!  Амінь.


А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, уґрунтує. Йому слава та влада на вічні віки, амінь (1 Петр. 5:10, 11).

суботу, 22 червня 2013 р.

Завтра і щонеділі


Різниця між віруючим і запеклим грішником

«Не карай мене, Господи, в гніві Своїм, не завдавай мені кари в Своїм пересерді!» - ось що каже налякане сумління.  Воно завжди боїться, що на нього впадуть небеса і воно буде вкинене до пекла. Запеклий же грішник так не говорить, бо він не відчуває зла гріха.  «Помилуй мене, Господи, я ж-бо слабий».  Це – слабкість серця у вірі і надії, бо гріх серйозно ослаблює віру і довіру до Божої доброти, бо він завжди змушує людину дивитися більше на гнів Божий, аніж на Його доброту.

Мартін Лютер, Лекція на Псалом 31

пʼятницю, 21 червня 2013 р.

Засоби благодаті

1.      Ми віруємо, що Бог обдаровує всіма духовними благословеннями грішників особливими, Ним установленими, засобами. Ці засоби благодаті -  Євангеліє у Слові і Таїнствах.  Ми визначаємо Таїнство, як священнодію, установлену Христом, в якій Слово, поєднане із земним елементом, дає прощення гріхів.

2.     Ми віруємо, що через Євангеліє, добру новину про Христову замісницьку жертву за грішників, Святий Дух творить віру в людях, серцях які за природою є ворожими до Бога (1 Петра 1:23).  Писання навчає, що «віра – від слухання, а слухання – через Слово Христове» (Римлян 10:17).  Ця утворена Духом віра приносить відновлення у грішниках і чинить їх спадкоємцями вічного життя на небесах.

3.     Ми віруємо, що також через Таїнство Хрищення Святий Дух застосовує Євангеліє до грішників, даючи їм нове життя (Тита 3:5) і очищуючи їх від усякого гріха (Дії 2:38). Господь, обіцяючи: «Хто увірує й охриститься, буде спасений» (Марка 16:16), вказує на благословення Хрищення.  Ми віруємо, що благословення Хрищення призначене для всіх людей (Матвія 28:19), з немовлятами включно. Немовлята народжуються грішними (Івана 3:6), а отже вони потребують відродження, тобто приведення до віри, через Хрищення (Івана 3:5).

4.     Ми віруємо, що всі, хто приєднується до Таїнства Господньої Вечері, отримують правдиве тіло та кров Христову у хлібі та вині, з хлібом та вином і під виглядом хліба та вина (1 Коринтян 10:16). Це – істина, бо коли Господь запроваджував це Таїнство, то промовив: «Це – тіло Моє… Це – кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!» (Матвія 26:26, 28). Ми віруємо, що не якась людська дія, а Христові слова запровадження викликають реальну присутність.  Коли віруючі отримують Його тіло і кров, вони також приймають прощення гріхів (Матвія 26:28) і втіху та запевнення про те, що вони по-правді належать Йому. Невіруючі також приймають Христові тіло та кров, але собі на суд (1 Коринтян 11:29).

5.     Ми віруємо, що Господь дав Своє Слово і Таїнства Хрищення і Господньої Вечері з певною метою. Він заповів Його послідовникам: «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів» (Матвія 28:19, 20). Через Боже Слово і Таїнства Він береже і поширює святу Християнську Церкву по всьому світові. Тож віруючі повинні бути старанними і вірними у використанні цих божественно запроваджених засобів благодаті для себе і в місії з досягнення інших людей. Це – єдині засоби, через які безсмертні душі приводяться до віри та життя на небесах.

6.     Ми відкидаємо будь-які погляди, які очікують на об’явлення благодаті Божої і спасіння поза Євангелієм, яке знаходиться в Писаннях. Ми відкидаємо будь-які погляди, які надіються на те, що Святий Дух чинитиме віру поза засобами благодаті. Так само ми відкидаємо погляд про те, що Закон є засобом благодаті.

7.     Ми відкидаємо погляд про те, що дітей христити не слід і, що вони не можуть вірувати в Христа (Луки 18:15-17). Ми відкидаємо погляд про те, що Хрищення мусить бути через занурення.

8.     Ми відкидаємо всі вчення про те, що Таїнство Вівтаря не пропонує нічого іншого крім знаків і символів Ісусової жертви, які заперечують таким чином, що в Господній Вечері приймаються правдиві Христові тіло та кров. Ми відкидаємо погляд про те, що ті, що споживають тіло Христове в Таїнстві, приймають Христа просто духовно вірою. Ми відкидаємо заяву про те, що невіруючі і лицеміри не приймають в Таїнстві правдиві тіло та кров Ісусові.

9.     Ми відкидаємо доктрину про переосуществлення, яка навчає, що сутність хліба та вина цілковито змінюються на тіло та кров Христові. Писання навчає, що всі причасники приймають і хліб, і вино, і тіло, і кров Христові (1 Коринтян 10:16).

10.  Ми відкидаємо будь-яку спробу в святкуванні Господньої Вечері установити точну мить, коли зявляється тіло і кров Христові.  Тож ми відкидаємо погляд про те, що треба вірувати, що Христові тіло і кров присутні щойно промовляються слова запровадження і погляд про те, що треба вірувати, що Христові тіло та кров з’являються лише в мить споживання і пиття.

Це те, що Писання навчає про засоби благодаті. В це ми віруємо, це ми навчаємо та сповідуємо.

четвер, 20 червня 2013 р.

Краща сотеріологія?

     З Грушевського про Крим ХІІІ століття: "Кількадесять лїт пізнійше Рюйсброк, переїздячи з Судака на північ, на Перекоп, каже, що між місцевою людністю було багато Русинів; про якихось невільників не можна тут думати, бо сї Русини, як оповідає Рюйсброк, дуже остро трималися супроти татарських звичаїв і доводили, що хто пє кумис, не може спасти ся".  В примітках Грушевський згадує історію про якогось сарацина, який відмовився охриститися, дізнавшись про дальшу заборону для християн пити кумис.  Чи не мала руська людність  в Криму ХІІІ століття кращої сотеріології, аніж ті  богослови, які навчають про те, що  спастися можна навіть без Христа?

середу, 19 червня 2013 р.

У ВР розробляється законопроект щодо запровадження капеланства у війську та тюрмах

КИЇВ –  Представники церков і релігійних організацій, експерти та народні депутати України розпочали спільну роботу з розробки законопроекту, спрямованого на запровадження інституту капеланства в Збройних Силах України та закладах пенітенціарної системи.
Перша нарада з цього приводу відбулась 14 червня 2013 року за ініціативи Представника Президента України у Верховній Раді Юрія Мірошниченка, повідомляє Інститут релігійної свободи.
Під час зустрічі Головуючий у Всеукраїнській Раді Церков і релігійних організацій єпископ В’ячеслав Горпинчук відзначив важливість діалогу і взаємодії парламенту з релігійною спільнотою, що дозволяє якісно реагувати на законодавчі пробіли та надалі вдосконалювати законодавство у сфері свободи віросповідання.
Учасники зустрічі обговорили та затвердили концепцію відповідного законопроекту, який на першому етапі стосуватиметься законодавчих положень щодо діяльності військових священників у війську та душпастирської опіки арештованих і ув’язнених. Головна мета законопроекту – забезпечити право військовослужбовців та членів їх родин, а також осіб у закладах пенітенціарної системи, на свободу віросповідання та задоволення їх релігійних потреб.
Нагадаємо, що у квітні 2011 року Міністерство оборони України затвердило Концепцію душпастирської опіки у Збройних Силах України. Ще раніше, у квітні 2006 року, Міноборони видало Директиву № Д-25 «Про впорядкування питань задоволення релігійних потреб військовослужбовців Збройних Сил України».
Президент України 7 лютого 2011 року видав доручення Кабінету Міністрів “опрацювати питання щодо створення у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях умов для реалізації військовослужбовцями права на свободу віросповідання, в тому числі участі у богослужіннях і виконанні релігійних обрядів, а також щодо духовної опіки військовослужбовців та внести в установленому порядку відповідні пропозиції”.
Крім цього, учасники наради вирішили доопрацювати законопроект № 2896 щодо добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування священнослужителів, церковнослужителів та осіб, які працюють у релігійних організаціях на виборних посадах.
Обговорення цієї ініціативи відбулось за участі голови профільного підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці Людмили Денісової та спеціалістів Комітету. За результатами дискусії було вирішено у складі окремої робочої групи доопрацювати даний законопроект з метою врахування усіх техніко-юридичних та практичних особливостей порушеного питання.

Інститут релігійної свободи, Київ www.irs.in.ua        

Звідки потрібно брати доктрину про покаяння

     Коли слово "покаяння" використовується для всього навернення, то тоді зрозуміло, що це вчення потрібно шукати не тільки у Законі, як навіть не тільки в Євангелії, але і в Законі, і в Євангелії. Але коли воно означає тільки одну частину навернення, а саме: каяття, то тоді зрозуміло, що таке покаяння потрібно шукати у Законі та навчати з нього, як про це свідчить Писання (Рим. 3:20, 4:15, 7:7; 2 Кор. 3:6-8).

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

вівторок, 18 червня 2013 р.

Ще одне значення "двох царств"

     Фраза "два царства" може мати ще одне значення.  Її можна використати для проведення контрасту між Божим Царством або правлінням і царствами світу (Мт. 4:8), або сатани (Мт. 12:26, пор. Ів. 12:31; 14:30, 2 Кор. 4:4; Еф. 2:2, 1 Ів. 5:19).  Це - основна відмінність у монументальному Місті Божому Св. Августина.  Проте як християнський богослов, Августин усвідомлював, що "місто людини" не є якоюсь автономною зоною непідконтрольного зла.  Боже провидіння править там, як і повсюди.

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

понеділок, 17 червня 2013 р.

В Таврійській Єпархії

10-12 червня разом із пастирем Джонатаном Балґе (Віконсинський Євангельсько-Лютеранський Синод, США) я відвідував наші парафії та пастирів (о. Сергія Соміна та о. Юрія Тицького) Таврійської Єпархії. Ми також відвідали місійну станицю Української Лютеранської Церкви в місті Гола Пристань Херсонської області та парафії в селах Іванівка і Гамове Веселинівського району Миколаївської області. Під час служби Божої у парафії села Іванівка було введено на посаду пастиря о. Сергія Соміна, який перед цим прийняв покликання служити цій парафії Словом і Таїнством. Громада також дала обітницю підтримувати служіння Церкви. Для нового пастиря та гостів громади парафіяни традиційно попросили в Господа "Многая і благая літа".
Світлини:Після служби Божої в церкві села Іванівка.

неділю, 16 червня 2013 р.

Проповідь на 7-у неділю Великодня

        НОВЕ СЕРЦЕ І НОВИЙ ДУХ
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
І візьму вас із тих народів, і позбираю вас зо всіх країв, і приведу вас до вашої землі. І покроплю вас чистою водою, і станете чисті; зо всіх ваших нечистот і зо всіх ваших бовванів очищу вас. І дам вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті. І духа Свого дам Я до вашого нутра, і зроблю Я те, що уставами Моїми будете ходити, а постанови Мої будете стерегти та виконувати. І ви будете сидіти в Краю, якого Я дав вашим батькам, і будете Мені народом, а Я буду вам Богом! (Єзекіїля 36:24-28)

Вибраним із передбачення Бога Отця, посвяченням Духа, на покору й окроплення кров'ю Ісуса Христа: нехай примножиться вам благодать та мир! (1 Петр. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, у відомій сатиричній повісті нашого земляка Булгакова «Собаче серце», професор Преображенський і його асистент, доктор Борменталь через трансплантацію органів, зокрема, людського гіпофізу собаці Шарику, добиваються того, що собака перетворюється на людину. Оскільки гіпофіз взято у пролетарія Чугункіна, злодія, алкоголіка і дебошира, то всі ці властивості передаються Шарікову або ж як він сам себе називає Поліграфу Поліграфовичу Шарікову. Шаріков мало переймається моральними нормами, етикою і естетикою, дуже гарно вписуючись у нові радянські реалії та перетворюючи життя своїх творців на подобу пекла. 

Історія цілого людства, до певної міри, нагадує історію літературного персонажа Булгакова, але з точністю до навпаки. Наші прабатьки, Адам і Єва, були створені досконалими.  Господь створив їх на Свій образ і подобу.  Вони мали жити вічно в Раю.  Це життя мало бути винятково життям радості та щастя.  Але сталася біда – диявол спокусив нашу праматір, а через неї і Адама до непослуху Богові.  Будучи сам нечистим і лукавим, диявол, через сіяння сумніву до Божого Слова, наче здійснив духовну трансплантацію гріха в наших прабатьків.  

Вони були святі, але до гріха. А тепер у них увійшов гріх і душі їхні занечистилися, а серце їхнє стало затверділим.  Тож коли Господь докоряє їм за гріх, ні Адам, ні Єва не каються за відступництво від Творця, а навпаки: Адам звинувачує Єву і Бога, а Єва звинувачує диявола.  Цей гріх живе і в нас, коли ми замість каяття, шукаємо виправдання злу, яке ми коїмо особисто. Апостол Павло в Посланні до галатів (5:19-21) наводить далеко не повний перелік гріхів, які властиві людям, пишучи: «Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, завидки, п'янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого!»

Ті, що грішать, пише Апостол, понесуть заплату за власну гріхи – вони не успадкують Царства Божого, тобто в самому кінці історії грішного людства вони будуть вкинуті до пекла на нескінченні муки. Яка жахлива перспектива вічності! Які страшні наслідки тієї першої «трансплантації гріха» від диявола до людства, що настала ще в Еденському саду!  Де лишень є відступництво від Бога, там обовязково настає заплата за гріх – смерть. Де є Бог – там є життя. Відійшов від Бога – потрапив у обійми смерті, тимчасової і вічної.

Наш сьогоднішній текст з Писання взято з Книги Св. Пророка Єзекіїля.  Ізраїль був відступився від Бога. Ізраїль вже не обраний народ, а народ – відступник.  Внаслідок цього відступництва, Ізраїль як країна перестає існувати, а народ потрапляє у вавилонську неволю, стає вигнанцем із рідного краю.  Гріх завжди  приносить жахливі наслідки.  Чи могли подумати ті священики, які лестили боговідступникам, закриваючи очі на гріхи їхні і народу, що вони будуть побиті, а хто виживе, той опиниться в полоні? Гріх спотворює  мислення, засліплює людські очі від чітких літер Писання, затуляє людські вуха від суворих і неоднозначних погроз Закону Божого. І це стосується не лише грішників з Ізраїлю часу Єзекіїля, це стосується і нас, любі брати і сестри.  Забруднений гріхом дух, камінне серце існує в нас від миті нашого зачаття.  Як і всяка людина, зачата і народжена в гріхові, ми були приречені до смерті тимчасової і вічної.

Але Господь не залишає людей без надії. Він хоче, аби спаслися ізраїльтяни.  Він хоче, аби спаслися ми. Господь через пророка обіцяє вигнанцям через гріх повернення до рідного краю. Проте це не просто повернення у землю, з якої їх було силоміць депортовано до Вавилону. Таке повернення нічого не варто, якщо не вирішено головну проблему – проблему гріха. Бо де є гріх, там обовязково є покарання.

Тому милосердний Господь обіцяє щось цілковито прекрасне – Господь обіцяє повне очищення, повну переміну. Фізичний бруд добре змивається водою.  Проте гріх звичайною водою не змити. В час Старого Заповіту священики та левити кропилися водою, аби мати очищення на час служіння.  Проте тут Господь говорить про зовсім інше обмивання.  Господь каже: «І покроплю вас чистою водою, і станете чисті; зо всіх ваших нечистот і зо всіх ваших бовванів очищу вас».  Бог говорить про те, що Він Сам обмиватиме людей водою і обмиті такою водою стануть чистими від усіх нечистот і, зокрема від відступництва від Бога.

Звичайне обмивання мало що дасть. А це обмивання, яке Бог обіцяє через Свого пророка, очищує людину повністю.  Воно несе духовне очищення, очищення від гріха. Єзекіїль пророкує тут про Хрищення. Воно є тим обмиванням.  Саме Хрищення, як звіщає Апостол Павло, є: «купіль відродження й обновлення Духом Святим, Якого Він щедро вилив на нас через Христа Ісуса, Спасителя нашого, щоб ми виправдались Його благодаттю, і стали спадкоємцями за надією на вічне життя».

Це чудесне пророцтво, яке Господь Бог проголошує через Єзекіїля, здійснилося у вашому житті, коли вас було охрищено в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа.  Це чудесне пророцтво стає реальністю щоразу у житті ваших дітей і внуків, коли їх приводять, а ще ліпше приносять в якомога молодшому віці до славної купелі Божої. Бо в цій купелі було подаровано спасіння вам.  В цій купелі дарується спасіння вашим дітям, вашим внукам, і всім вашим нащадкам, які будуть зявлятися на світ.   

Робить все це Бог. Він каже: «Я покроплю вас чистою водою…Я очищу вас…».  Не те, що ви робите обмиває вас.  Не те, до чого докладаєте ви зусиль, очищує вас. Зовсім ні – водою окроплює вас Бог.  І хоча ви не бачите Його рук, а бачите руки звичайних християн, пастирів – дія відбувається Божа, бо здійснює це духовне обмивання «Слово Боже, яке є у воді та з водою, і віра, що покладається на це Слово Боже у воді».

Якби на нас виливали звичайну воду найкращі проповідники на світі або й навіть ангели Божі, то це дало би нам, щонайбільше очищення тіла, але оскільки в час Хрищення у воді виливається на нас Слово Боже, то воно дає те, на що його Бог посилає і робить те, що воно обіцяє – повне очищення від усіх наших гріхів і провин. З Хрищення ви вийшли чисті, прощені та освячені.

Господь не просто очищує вас від ваших гріхів і провин. Його купіль дає щось більше, Його Слово виконує й те, що Він обіцяє через пророка Єзекіїля: «І дам вам нове серце, і нового духа дам у ваше нутро, і викину камінне серце з вашого тіла, і дам вам серце із плоті». Аби все це відбулося з вам, любі брати і сестри, заради вас Бог Син стається людиною.  Він в утробі Діви Марії набуває не лише серце з плоті, але кожну частинку тіла, яку маємо ми – Бог зодягається в плоть.

Христове серце – не камінне.  Камінними називає Бог серця відступників, серця невіруючих – такі серця ми мали до купелі Хрищення, до віри в нашого Спасителя. Такі серця, як і серце в Шарікова – нечуйне не лише до Бога, але й до своїх ближніх.  Воно не має любові, від нього як горох від стіни відлітають всякі благання про милосердя і добро.

Але Христос має справжнє те серце з плоті, про яке Бог говорить через Єзекіїля.  Христове серце переповнене милосердям і добром.  Христове серце переповнене любовю до кожного з вас, любі парафіяни.  Христос має це серце від самої миті Свого зачаття і аж до тієї миті, коли воно перестає битися на хресті, помираючи за наші камінні серця, аби ви були повністю прощені за все зло, яке будь-коли гніздилося у вашому камінному серці.

Проте через три дні по хресній смерті це саме Христове серце з плоті почало битися з новою енергією, аби сьогодні ви почули, що пророцтво Єзекіїля виконане в Божому Сині, Ісусі Христі.  Ви можете здивуватися і промовити: «Але ж ніякої операції з трансплантації органів мені не проводили!  Як же Бог міг мені поміняти серце?» 

Ця заміна відбулася, любі брати і сестри.  Доказом цієї заміни є ваша віра в Христа і ваше бажання мати спільність із Христом через Його тіло та Його кров, які Він дає вам сьогодні під виглядом хліба та вина у Святій Вечері на прощення ваших гріхів і вічне життя.  Богові не треба мати операційну, анестезіологів та всіх інших фахівців.   

Його операційна – зібрання святих.  Його інструменти – проповідники. А діє Він через Слово.  Своїм Законом наче скальпелем, Він забирає з ваших грудей камінне серце.  Своїм Євангелієм наче найдосконалішими інструментами Він трансплантує у вас нове серце, серце з плоті.  Це серце з плоті – віруюче. В цьому серці немає місця для бовванів, для ідолів, для віри в добрі діла і в усі інші мирські та демонічні релігії.  Це серце з плоті надіється на Самого Христа і довіряє Його кожному слову.  Це серце з плоті сповнене любові до Бога і до своїх ближніх, бо воно вкладене в наше нутро Богом, Який є любов і Який любить нас безмежно.

Цей Самий люблячий Бог дав у наше нутро, обіцяного через пророка Єзекіїля, Святого Духа і Він тепер живе у вас і спонукає вас славити Христа, співати гімни Богові, поспішати робити добро всім вашим ближнім і горнутися до Божого Слова та знаходити в ньому щоденну свою втіху, підбадьорення і зміцнення Христом Ісусом, нашим Спасителем, як робили це Апостоли, розпочинаючи від дня найпершої П’ятидесятниці і далі.

І ще одну велику обітницю дає через Єзекіїля Господь: «І ви будете сидіти в Краю, якого Я дав вашим батькам, і будете Мені народом, а Я буду вам Богом!»  Ця обітниця, як чимало обітниць Божих, має подвійне виконання – віруючі євреї повернулися до рідного краю, до Єрусалиму і відбудували його. Там вони чекали на прихід Месії-Христа. Але повне виконання цієї обітниці відбудеться тоді, коли Бог візьме нас до того Краю, Який здобув для нас Христос – до Царства Небесного.  Це настане тоді, коли Господь Ісус Христос повернеться у славі, аби воскресити всіх мертвих, преобразити живих, і всім віруючим, всім вам, любі християни дати вічне життя в Царстві Божому. І він буде там нашим Богом, а ми будемо Його народом повіки. Прийди, Господи Ісусе!  Амінь.


А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, уґрунтує. Йому слава та влада на вічні віки, амінь (1 Петр. 5:10, 11).