Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 2 червня 2013 р.

Проповідь на 5-у неділю Великодня


           ВЕЛИКИЙ ГОСПОДЬ І ПРОСЛАВЛЕНИЙ ВЕЛЬМИ
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
Господеві співайте, вся земле, з дня-на-день сповіщайте спасіння Його!  Розповідайте про славу Його між поганами, про чуда Його між усіма народами.  Бо великий Господь і прославлений вельми, і Він найгрізніший над богів усіх! Бо всі боги народів божки, а Господь небеса сотворив! Слава та велич перед лицем Його, сила та радість на місці Його. Дайте Господу, роди народів, дайте Господу славу та силу,  дайте Господу славу Ймення Його, приносьте дарунка й приходьте перед лице Його! Кланяйтеся Господеві в величчі святому! Перед лицем Його затремти, уся земле, бо міцно поставлений всесвіт, щоб не захитався! Хай небо радіє, і хай веселиться земля, і хай серед народів говорять: Царює Господь! Нехай гримить море й його повнота, нехай поле радіє та все, що на ньому! Тоді перед Господнім лицем дерева лісні заспівають, бо землю судити йде Він. Дякуйте Господу, добрий- бо Він, бо навіки Його милосердя!    (1 Хронік 16:23-34)

Христос воскрес!  Воістину воскрес!

Дорогі брати і сестри, тиждень тому, ідучи додому, поперед себе я зауважив невеличкий гурт дітей, які поверталися додому і разом раз-за-разом вигукували: «Свобода! Свобода!  Свобода!» Звісно ж, вони не прославляли відому в Україні політичну партію. Вони так виявляли власну радість – радість через завершення чергового навчального року, а отже тепер вони мають свободу довше поспати і зайнятися улюбленими справами, а то й просто – побити байдики.  Але діти раділи – раділи відверто і про цю радість повідомляли всім навколишнім киянам настільки щиросердо, що не порадіти разом із ними просто було неможливо.

А як часто хочеться радіти людям, які перебувають поряд з нами?  Як часто ми можемо заразити наших ближніх зневірою лише через сам вигляд нашого обличчя, лише через власну сумовитість і невдоволення усім, що відбувається довкола? Як часто настанову Господа Святого Духа: «Завжди радійте!» ми перекручуємо наче Бог нам каже: «Сумуйте, нарікайте, плачте і завжди виявляйте власне невдоволення!»  Як часто ми поводимося так наче Господь Ісус Христос не воскрес, а отже ми – не прощені, не діти Божі і не спадкоємці вічного життя, а якісь перелякані, нещасні та затуркані безпритульні?

«Свобода!»  – любі брати і сестри – нам справді багато чому треба вчитися в дітей, і зокрема радіти великим дарами Божими, великими привілеями Божими, які Він дає кожному віруючому. Цією радістю ділиться з нами сьогодні пророк Божий, цар Давид. В його народу, Ізраїлю – велика радість. Нарешті до столиці країни принесено ковчег Божий.  Ковчег Божий – ознака присутності Бога зі Своїм народом, ознака вірності Бога Своїм обітницям, ознака Його проводу, ознака захисту Божого народу, ознака Божої любові.

Для царя Давида – це надзвичайно велика радість.  Про цю радість дізнається кожен ізраїльтянин і кожна ізраїльтянка , бо Давид «поділив для всякого Ізраїлевого мужа, від чоловіка й аж до жінки, кожному по буханцеві хліба, і по кавалкові м'яса та по виноградному калачеві» (1 Хр. 16:3). Бо якщо свято для цілого народу, то святкувати повинні всі і ніхто не повинен бути обділеним у цей день або голодним. Хай усі приєднуються до царевої пісні, яку йому в уста вклав Господь Святий Дух, аби вона потім була внесена в Псалтир, і аби її співали та слухали всі Божі діти упродовж усієї історії Божої Церкви.

«Господеві співайте, вся земле, з дня-на-день сповіщайте спасіння Його!» - закликає Давид. Для цього є всі підстави у кожного мешканця землі. Бог любить людей.  Бог настільки полюбив світ «що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16).  Цар Давид радіє, Давид-пророк звіщає майбутнє спасіння, яке його великий нащадок, Ісус Христос, здобуває не лише для Давида, не лише для Ізраїлю, але й для українського народу і для всіх без винятку людей, які живуть на землі. 

Ролі не грає час, коли хто живе: до царя Давида і нашого чудесного Псалма чи після них, до Христа Спасителя, Сина Божого чи після Його хресної смерті на Голгофі за гріхи цілого світу і після Його світлого воскресіння на третій день для остаточного проголошення виправдання для всіх людей.  Грає роль віра в Сина Давидового, Ісуса Христа, бо саме нею ми отримуємо спасіння.  Саме віра, створена Святим Духом, наче рукою хапається за спасіння, здобуте Христом для цілого світу і не випускає його.  Саме віра, дарунок Господа, зараховується кожному з нас у праведність.  І через віру ми співаємо Господу, а не повітрю, як співають навіть релігійні гімні невіруючі люди. Ви звіщаєте спасіння Господнє, любі брати і сестри, довіряючи Христові і розповідаючи про Нього, бо спасіння Господнє – це Євангеліє Христове.

Діти, які ішли зі школи 25 травня, вигукували радісно «Свобода! Свобода!  Свобода!»  Вони робили це, звісно, до певної міри і для себе. Але найголовніше – вони не могли стримати своєї радості про нову пору свого життя – початок літніх канікул.  Так само цар Давид і ми, віруючі, не стримуємо нашої радості.  Чому ми повинні ходити засмучені, коли ми маємо такого великого і чудового Бога Спасителя?  Ми розповідаємо про Нього всім людям, бо послання про Христа – найкорисніше з усіх послань, з усієї інформації на світі.

Христос виявляє славу Божу. Це Він – Бог Син, Слово, яке «сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця» (Ів. 1:14). Ми бачимо Христа, Який перетворює воду на вино. Ми бачимо Христа, Який створює їжу, Який зцілює недуги, виганяє бісів, змушує замовкнути бурю, воскрешає померлих і найголовніше – ми бачимо Христа розп’ятого за наші гріхи.  Ми бачимо, як Його тіло кладуть в гріб Йосип з Ариматеї і Никодим.  І ми бачимо славу Його воскресіння і чуємо Його слова: «Я – воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити.  І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре» (Ів. 11:25, 26).

Через це ми радісні і веселі.  Через це ми розповідаємо про Господа іншим людям, бо ми хочемо, аби й вони жили і тішилися життям не рік чи два, а цілу вічність.  Ми хочемо, аби й вони познайомилися з нашим великим Богом, пізнали Його, стали Його дітьми і мали вічне життя у Царстві Божому.  Ми хочемо, аби й у житті ще невіруючих людей відбулося перше чудо – аби через Євангеліє в їхніх серцях Господь Святий Дух створив спасенну віру.  Ми хочемо, аби й усі віруючі, як і ми, доторкувалися щонеділі до величного чуда, правдивих тіла та крові Христових, прихованих у хлібі та вині Святої Вечері і аби через причастя з Христом, розп’ятим і воскреслим вони теж мали прощення гріхів і радість вічного життя.

Бо наш Господь справді великий і Він, Отець. Син і Святий Дух – єдиний правдивий Бог.  Всі інші боги – божки, співає Псалмоспівець. Всі інші релігії поклоняються тим божкам і мають не Бога люблячого, а Бога грізного, Який промовляє: «Я – Господь, оце Ймення Моє, і іншому слави Своєї не дам, ні хвали Своєї божкам (Іс. 42:8).

Божки та всі хто тим божкам поклоняються, послідовники усіх релігій, які не поклоняються Христові, як живому Богові, отримають те, що заслуговує їхній гріх невірства – гнів Божий і вогонь аду на вічні віки. У них є дуже поважні причини для того, аби бути засмученими і розчарованими усім на світі.

Але не в нас – не у вас, любі віруючі!  Бо це наш Господь створив небеса – Він створив не просто небесний простір, не просто небо, повітря, космос і зорі, але для кожного з вас Він створив ще й небесну оселю. Господь Ісус каже: «Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас? А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви» (Ів. 14:2, 3).

Веселі діти ішли зі школи 25 травня у радісному передчутті канікул і всього того, що має настати влітку: відпочинку, цікавих пригод, поїздок, знайомств, екскурсій і багатьох інших приємних речей.  Через це вони раділи і радісно вигукували: «Свобода!»

Ми сьогодні радіємо, бо з вірою, створеною у наших серцях Господом Святим Духом, в нас теж оселяється радісне передчуття того, що очікує нас в майбутньому.  Щоправда наші канікули від гріха вже почалися. Вони почалися з тієї миті, коли віра пригорнулася до Христових заслуг і Його праведність стала вашою праведністю.  Тож ви – на канікулах від гріха. І ці канікули для вас тривають не місяць, не два і не три, а рівно стільки, скільки триває ваша дорогоцінна віра. 

Ви – наче діти.  Їхня школа стоїть на місці.  Їхні підручники – в бібліотеці, але вони відпущені на волю рішенням старших. Так само і ви. Гріх і далі живе у вашому тілі, світ і далі залишається на своєму місці, але є велика різниця у вашому статусі – ви від них вільні.  Ця свобода настала не через те, що ви зробили, а через те, що зробив для вас Ісус Христос на Голгофському хресті.   Ваша віра, яка приймає праведність воскреслого Спасителя, зараховується вам у праведність і ви оголошені Богом вільними від гріхів, від світу і від влади диявола.  І найголовніше – над вами не має влади сама смерть, бо «Христос воскрес із мертвих, смертію смерть здолав і тим, що в гробах життя дарував». 

Як діти перебувають на канікулах від навчання – так ви перебуваєте на канікулах від гріха. Хай як злоститься диявол – його звинувачення, які він проти вас виставляє порох, який здуває геть могутній подих Божої любові до кожного з вас – любові, яка ніколи не перестає, любові, яка є сутністю взаємин нашого Бога з нами, Його визволеними дітьми.

Бог хоче, аби ці ваші канікули тривали завжди, аж до повернення Ісуса Христа у славі.  Він – Цар всесвіту вже. Він царює серед нас Своєю благодаттю у Слові і Таїнстві. Він хоче, аби ми наче ті діти раділи і веселилися у радісному передчутті того, що має настати у час повернення нашого Господа Христа у славі – воскресіння усіх мертвих і вічного життя у Його Царстві.  


Через це сьогодні ми радіємо і співаємо разом із царем Давидом: «Хай небо радіє, і хай веселиться земля, і хай серед народів говорять: Царює Господь! Нехай гримить море й його повнота, нехай поле радіє та все, що на ньому! Тоді перед Господнім лицем дерева лісні заспівають, бо землю судити йде Він. Дякуйте Господу, добрий- бо Він, бо навіки Його милосердя!» Бо Христос воскрес!  Воістину воскрес!  Амінь.

Немає коментарів: