Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 23 червня 2013 р.

Проповідь на День П'ятидесятниці


                      БУДОВА ТИСЯЧОЛІТЬ
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
          Коли ж почався день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі.  І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони. І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав. Перебували ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом.  А коли оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!... Усі ж побентежилися та дивувалися, та й казали один до одного: Хіба ж не галілеяни всі ці, що говорять?  Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми в ній народились? Парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії, і Фріґії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни, юдеї й нововірці, крітяни й араби, усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі мовами нашими! (Дії 2:1-11)

Вибраним із передбачення Бога Отця, посвяченням Духа, на покору й окроплення кров'ю Ісуса Христа: нехай примножиться вам благодать та мир! (1 Петр. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, часом ми чуємо вислів «будова століття» («стройка века») і якось, особливо в пост-радянські часи цей вислів не завжди викликає найприємніші асоціації, особливо коли потім журналісти видають на-гора масу різних своїх розслідувань про різноманітні фінансові зловживання та махінації.  Останні події протестувальників у Бразилії, яка розбудовується для чемпіонату світу з футболу, лише підтверджують повсюдну присутність гріха у людській природі, незважаючи на материки й континенти.

   Але певно що найпершою будовою століття, було будівництво Вавилонської башти.  Всупереч Божій заповіді після потопу: «Плодіться й розмножуйтеся, та наповнюйте землю!» (1 М. 9:1), наші прабатьки вирішили жити не лише всі разом на одній рівнині, але й зробити щось надзвичайне. «І сказали вони: Тож місто збудуймо собі, та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення, щоб ми не розпорошилися по поверхні всієї землі» (1 М. 11:4).

Господь каже наповнювати землю, заселяти її, а людство в особі наших предків, незабаром по потопі знову впадають у гріх!  Вони знову йдуть всупереч чіткій Божій заповіді і замість того, аби прославляти Бога за порятунок, за Його милосердя, вони вкотре вирішують прославляти себе, покладатися на власні сили і будувати не те, що каже Бог, а те, що задумав їхній власний грішний розум.  Діагноз, оголошений Господом одразу по потопі, стосується і наших предків, будівничих Вавилонської башти і нас, любі брати і сестри: «Нахил людського серця лихий від віку його молодого» (1 М. 8:21). 

З лихими намірами взялися до будівництва мешканці Вавилону, наші праотці. Але як написано: «Коли дому Господь не будує, даремно працюють його будівничі при ньому!» (Пс. 126:1)  Так само буває і з нашими намірами, любі брати і сестри – коли вони ідуть всупереч Богові, вони не будуть і нам на добро: усякі лихі наміри насправді – марнота, бо вкінці все-одно виконається воля Божа.  А воля Божа щодо гріха – одна: гріх буде покараний, нерозкаяний грішник буде вкинутий на вічні муки в огняне озеро аду. 

            Коли люди почали першу «будова століття», Вавилонська башта, коли люди покинули заповідь Божу і намагалися звеличити своє імя, то завершити тієї будови вони не могли. В Книзі Буття (11:6-9) читаємо: «І промовив Господь: «Один це народ, і мова одна для всіх них, а це ось початок їх праці. Не буде тепер нічого для них неможливого, що вони замишляли чинити. Тож зійдімо, і змішаймо там їхні мови, щоб не розуміли вони мови один одного».  І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі, і вони перестали будувати те місто. І тому то названо ймення йому: Вавилон, бо там помішав Господь мову всієї землі. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі».

Можна лише уявити те замішання, яке виникло внаслідок утворення за одну мить величезної кількості мов!  Двоє друзів працюють разом, ведуть приємну розмову і раптом один з них починає, на думку іншого, щось незрозуміле белькотати, ґерґотати – напевно він збожеволів. Але то не лише з ним, але й з величезною кількістю мешканців Вавилону!  Отже треба шукати тих, хто ще при своєму розумі, хто не белькоче, не ґерґотить, а говорить нормальною, зрозумілою мовою і тікати геть із цього проклятого міста, враженого масовим безглуздям.  Так, напевно, думали і наші предки, словяни, які втікали з далекого, спекотного Вавилону у центральноєвропейські ліси та болота. Гріх розділив людей і навіть їхню колись спільну одну-єдину мову.

Сьогоднішні ми святкуємо день цілком протилежний до того, що сталося тоді у Вавилоні.  Сьогодні ми святкуємо з’єднання різномовних народів і початок розбудови тисячоліть – розбудови Християнської Церкви. Гріх розєднує людей навіть мовами.  У розєднаних різними мовами є чимало причин триматися осторонь один одного, навіть якщо у них є спільне походження.

Але в День Пятидесятниці, коли Апостоли перебували в Єрусалимі, розпятий і воскреслий Господь і Спаситель Ісус Христос виконує Свою обітницю: «Я правду кажу вам: Краще для вас, щоб пішов Я, бо як Я не піду, Утішитель не прийде до вас. А коли Я піду, то пошлю вам Його. А як прийде, Він світові виявить про гріх, і про правду, і про суд:  тож про гріх, що не вірують у Мене; а про правду, що Я до Отця Свого йду, і Мене не побачите вже; а про суд, що засуджений князь цього світу» (Івана 16:7-11).  І: «Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім'я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив» (Ів. 14:26).

І ось обітниця виконується: «Коли ж почався день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі.  І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони. І з'явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав». Господь Святий Дух сходить на учнів не внаслідок їхніх власних зусиль, їхніх власних молитов, а якогось особливого трансу, в який люблять впадати представники різних сект і релігій. 

Господь Святий Дух сходить на Христових учнів відповідно до Божої обітниці і відповідно до Божого великого плану спасіння людства, людства яке розділене мовами і найголовніше – розділене гріхом.   Учні наповнюються Духом Святим і починають говорити іншими мовами. Дар Господа Святого Духа дає їм можливість промовляти до іншомовних юдеїв, що жили на просторах від Риму до причорноморських міст, від Месопотамії до Лівії – всі чули, як Апостоли розмовляли їхньою рідною мовою.

День Пятидесятниці – день великого Божого чуда. День Пятидесятниці – день виконання пророцтва Йоіла і день виконання обітниць Господа Ісуса Христа.  День Пятидесятниці – день церковного чудесного мовознавства, день Апостольського проголошення.  Але що проголошували Апостоли в День Пятидесятниці?  Може вони проголошували про те, як прогнати римлян?  Ні.  Може вони проголошували про те, як збудувати могутню ізраїльську державу?  Ні.  Може вони проголошували про те, як зцілитися від усіх хвороб і стати багатим?  Ні, ні і ні! 

Писання свідчить нам, що Апостоли проповідували різними, зрозумілими, тобто іноземними мовами про великі діла Божі.  Свого часу люди спиталися в Сина Божого: «Що ми маємо почати, щоб робити діла Божі?» Ісус відповів і сказав їм: «Оце діло Боже, щоб у Того ви вірували, Кого Він послав» (Ів. 6:28, 29).  В той найперший День Пятидесятниці Апостоли проповідують про велике діло Боже – про Ісуса Христа.  Апостоли проповідують те, що потребують почути всі ці юдеї, які зібралися в Єрусалимі.

А їм, як і нам потрібно чути, що всі ми – грішники, і всі ми заслуговуємо лише на Божий гнів. Бо в гріхах ми зачаті, в гріхах ми народжуємося і з гріхом ми живемо, як і заслуговуємо через гріхи наші на смерть тимчасову і вічну. Ми розділені один від одного мовами, але об’єднані гріхами, які стають глибокою прірвою між нами і Богом.  Господь Святий Дух, зійшовши на Апостолів, промовляє через них і докоряє за бунт проти Бога і Його Помазанця – Христа, за невірство і виявляє Божий гнів.

І Господь Святий Дух, як тоді так і сьогодні, промовляє про найвеличніше діло Боже – Євангеліє Христове – Добру Новину про те, що Ісус Христос, Єдинородний Божий Син, стався заради нас правдивою людиною і забрав на Себе всі наші гріхи і провини. Апостоли в першу Пятидесятницю проповідували про Христову смерть за наші гріхи.  Апостоли в першу Пятидесятницю проповідували Христове воскресіння на третій день, аби ви, що віруєте в Нього, були виправдані в Його Імя і мали вічне життя в Божому Царстві.

Сьогоднішній день – дуже особливий для нас, що не просто не говоримо івритом, але навіть не належимо по тілу і крові до єврейського народу, з якого тілом Христос. Бо в ту найпершу П’ятидесятницю, коли благовістилося прощення гріхів і виправдання усім віруючим євреям, які прийшли вже з різних країв і різних мов, почалася єванеглська проповідь мовами язичницькими, мовами новими, мовами наших предків і нашими мовами.

Сьогодні ми святкуємо Пятидесятницю, особливим чином згадуючи повчання Св. Апостола Павла, який писав до таких само язичників, як і ми в Ефесі (2:11-18): «Отож, пам'ятайте, що ви, колись тілом погани, що вас так звані рукотворно обрізані на тілі звуть необрізаними,  що ви того часу були без Христа, відлучені від громади ізраїльської, і чужі заповітам обітниці, не мавши надії й без Бога на світі. А тепер у Христі Ісусі ви, що колись далекі були, стали близькі Христовою кров'ю. Він-бо наш мир, що вчинив із двох одне й зруйнував серединну перегороду, ворожнечу, Своїм тілом, Він Своєю наукою знищив Закона заповідей, щоб з обох збудувати Собою одного нового чоловіка, мир чинивши, і хрестом примирити із Богом обох в однім тілі, ворожнечу на ньому забивши. І, прийшовши, Він благовістив мир вам, далеким, і мир близьким, бо обоє Ним маємо приступ у Дусі однім до Отця».

Воістину – велике діло Боже! Відділені ще в час Вавилонської башти, тепер ми – обєднані Голгофським хрестом.  Розділені людським гріхом, тепер ми маємо спільність з усіма правдивими віруючими і насамперед з Богом через правдиві тіло та кров Христа, якими Він сьогодні запрошує причащатися усіх, хто жалкує за свої гріхи і шукає розради і спасіння в Самому Христові, про Якого в ту найпершу П’ятидесятницю різними мовами звіщав Господь Святий Дух.  Про Нього Він звіщає і сьогодні і буде звіщати, аж допоки розп’ятий і воскреслий Господь Ісус Христос не повернеться у славі, аби воскресити усіх мертвих, а вам, любі віруючі, дати вічне життя у Божому Царстві. А нині, сьогодні, будова тисячоліть триває і Господь Святий Дух, любий Утішитель будує вас і всіх віруючих Своїм Євангелієм «немов те каміння живе… в дім духовий, на священство святе, щоб приносити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа».   Прийди, Господи Ісусе!  Амінь.


А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, уґрунтує. Йому слава та влада на вічні віки, амінь (1 Петр. 5:10, 11).

Немає коментарів: