неділю, 31 грудня 2017 р.

Молитва напередодні Нового року

    
Отче Небесний!  Ти весь час піклуєшся про душі всіх людей.  Простягни Свою всемогутню руку та захисти мене від нещасть, коли я ввійду в новий рік благодаті. Відмежуй мене від шкоди і небезпек, які можуть зустрічатися мені на шляху.  Захисти мене від нещасних випадків і хвороб, і вбережи мене в спасенній вірі, яка зробить мене переможцем над будь-якими спокусами, сумнівами та невірством.


     Сьогодні я згадую про свої гріхи та переступи і прохаю Тебе - у ласці Твоїй і любові обмий їх усі без винятку дорогоцінною кров'ю мого Спасителя. У доброті Своїй наближуй мене до Себе, аби я міг ходити дорогами праведності. Хай моєю радістю і скарбом буде мир розуму та надія на небеса.

     Збережи в нашому суспільстві Своє спасенне Євангеліє і вчини успішною працю Церкви, яку заснував Твій Син, Ісус Христос, аби всі до останнього краю землі знали, що немає під небом іншого Імені, яке спасає, окрім Імені Сина Твого, нашого розп'ятого Спасителя і Господа.

     Боже!  Ти єси зажди добрим до мене у ласці Своїй.  Ти прощаєш мені гріхи мої щодня. Зішли мені благодать, аби в новому році я непохитно перебував у спасенній вірі і продовжував свій шлях, як дитя Твоєї родини, за допомогою Ісуса Христа, мого вічного Викупителя.  Амінь.

З Молитовника

суботу, 30 грудня 2017 р.

День Св. Пророка Даниїла і трьох юнаків

Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Пророка Даниїла. Даниїл і троє юнаків, Шедрах, Мешах і Авед-Неґо належали до еліти народу Юдеї, який було забрано у вавилонську неволю. Але навіть у чужому краю вони залишалися вірні єдиному правдивому Богові у своїй побожності, молитві та житті. Через таку непохитну вірність перед обличчям поганського ідолопоклонства, трьох юнаків було вкинуто у розпалену піч, з якої вони були врятовані Господом і вийшли неушкодженими (Даниїла 3).  Подібним чином Даниїла було вкинуто до лев'ячої ями, з якої він також був урятований (Даниїла 6).  Благословенні у всіх своїх починаннях Господом - і, незважаючи на ворожнечу деяких людей - Даниїл і троє юнаків піднялися до високих посад у Вавилоні (Даниїла 2:48-49; 3:30; 6:28).  Зокрема, Даниїлові Господь об'явив тлумачення снів і знаків, які давалися цареві Навуходоносорові і цареві Валтасарові (Даниїла 2, 4, 5).  Самому Даниїлові Господь дав видіння останніх часів.

Молитва на День Св. Пророка Даниїла і трьох юнаків:

Господи Боже, Отче небесний!   Через чудесне втручання ангела, Ти врятував Даниїла з лев'ячої ями, а трьох юнаків із розпаленої печі. Спаси нині й нас через присутність Ісуса, Лева з племені Юди, Який подолав усіх ворогів наших через Свою кров і забрав усі гріхи наші, будучи Агнцем Божим, Який править тепер із небесного престолу з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і по віки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

четвер, 28 грудня 2017 р.

Небезпека для імператора і єпископа

Не личить імператорові забороняти свободу мовлення, ані єпископові не говорити те, що він думає. Немає рис у вас, імператорах, настільки любих, як плекання свобод навіть серед тих, кого ви покорили на полі бою. Власне кажучи,  відмінність між добрими та поганими імператорами полягає в тому, що добрі люблять свободи, а погані – рабство. І немає нічого в єпископові настільки небезпечного перед Богом і поганого перед людьми, як не проголошувати вільно те, що він думає.
Св. Амвросій Міланський, З листів

середу, 27 грудня 2017 р.

Послух в тілі, але не в сумлінні

Слуга не повинен втікати чи ховатися від свого пана, а дружина не повинна полишати свого чоловіка, якщо вони не розділяють тієї самої віри. Бог не хоче, аби вони розділялися чи розлучалися з цієї причини. Але духовну і тимчасову відсутність єдності слід розділяти і одну з одною не змішувати. Пан не повинен виходити за межі своєї влади. Слуга повинен служити тілом і виявляти послух в межах зовнішньої світської влади вдома, в місті чи  в країні. Там слуга не повинен проти цієї влади нарікати чи не згоджуватись із нею, але він повинен визнавати владу свого пана. Але понад цією зовнішньою гармонією між слугою і паном та вище від неї, понад його покірною службою і вище від неї є інший Пан, Якому слід служити, а саме – Христос, Який є Господь над душею і над сумлінням. Хазяїн господарства не є правителем над сумлінням слуги. Слуга може сказати йому: «Пане, я зобовязаний служити вам моїм тілом, руками і ногами, але не сумлінням. Я не отримую платні за те, що я дізнаюся про Бога та Його Слова і вірую в Нього. Тут я – вільний. Тут править хтось інший і тут я примусу не прийму».
Мартін Лютер, з проповіді на Єванегліє від Св. Івана

неділю, 24 грудня 2017 р.

Проповідь на неділю праотців

ГОТУВАТИ ДОРОГУ ПЕРЕД ХРИСТОМ
                        (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Прочувши ж Іван у в'язниці про дії Христові, послав через учнів своїх, щоб Його запитати: «Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?»  Ісус же промовив у відповідь їм: «Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви чуєте й бачите: «Сліпі прозрівають, і криві ходять, стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі встають, а вбогим звіщається Добра Новина... І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!» Як вони ж відійшли, Ісус про Івана почав говорити народові: «На що ви ходили в пустиню дивитися? Чи на очерет, що вітер гойдає його? Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Адже ж ті, хто носить м'яке, – по палатах царських. По що ж ви ходили? Може бачити пророка? Так, кажу вам, – навіть більш, як пророка. Бо це ж той, що про нього написано: «Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!» (Євангеліє від Св. Матвія 11:2-10).

До святих і вірних… у Христі…: благодать вам і мир від Бога, Отця нашого! (Кол. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, коли людина потрапляє у важке становище, коли в неї зявляється невиліковна хвороба або коли вона опиняється в увязненні, то часто відповідальна людина починає все більше замислюватись про майбутнє справи, якій вона присвятила своє життя. Св. Іван Христитель був останній пророк Старого Заповіту. Він був Предтечею Христа.  Він мав надзвичайно високу та відповідальну місію – готувати дорогу до приходу Христа.

Коли Іван народився, його батько, побожний священик співав, натхненний Святим Духом: «Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо будеш ходити перед Господом, щоб дорогу Йому приготувати, щоб народу Його дати пізнати спасіння у відпущенні їхніх гріхів, через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав, щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру!» (Лк. 1:76-79)

Це пророцтво виконалось сповна у житті Св. Івана Христителя. Коли він почав проповідувати грядущого Христа, то, як написано: «до нього виходив Єрусалим, і вся Юдея, і вся йорданська околиця, і в річці Йордані христились від нього, і визнавали гріхи свої» (Мт. 3:5, 6).  Проте гріхи визнавали не всі.  Одним із тих, хто не міг змиритись із проповіддю цього пророка був Ірод та його дружина Іродіяда.

Вони, як і багато сьогоднішніх українських чоловіків і жінок, жили у перелюбі. Окрім цього Іродіяда була дружиною Іродового брата. Ірод її спокусив до того, щоб вона жила з ним. Це був публічний гріх, прилюдна зневага Божого Слова та прямий виклик Богові. Іван мовчати про цей гріх, звісно, не міг. Він був щирий проповідник Божого Слова і про наслідки своєї проповіді для себе особисто не дбав. Він діяв як справжній посол Божий і вірно представляв Небесного Царя і Його Царство.

Саме за таку проповідь Івана було увязнено. На ньому сповнились слова з Нагірної проповіді: «Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене.  Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами» (Мт. 5:10-12).

Івана гнали за Христа. Бо Іван не лише проповідував Христа і Його Слово, але й своїм перстом вказував на Христа і промовляв: «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере! Це – Той, що про Нього казав я: За мною йде Муж, що передо мною Він був, бо був перше, ніж я» (Ів. 1:29, 30).  Вся місія, все служіння Івана було спрямоване на Христа. Чимало проповідників стають марнославними і шукають свого, а не Христа. Але не Іван. Він був надзвичайно популярний проповідник в Юдеї. Він мав багато учнів.

Але коли прийшов Христос, то він промовляв: «Хто має заручену, той молодий. А дружко молодого, що стоїть і його слухає, дуже тішиться з голосу молодого. Така радість моя оце здійснилась! Він має рости, я ж – маліти… Отець любить Сина, і дав усе в Його руку. Хто вірує в Сина, той має вічне життя; а хто в Сина не вірує, – той життя не побачить а гнів Божий на нім перебуває» (Ів. 3:29, 30, 35, 36). Іван був чудесним проповідником і непохитним віруючим у Христа.

І він хотів, аби проповідь про Христа не припинялася і не маліла віра в Христа серед юдеїв, які розкаялись і через Іванову проповідь увірували в Сина Божого. Коли уражають пастиря – вівці розпорошуються (Мр. 14:27). Так було і в нашій Церкві 1939 року, а потім 1944 року – щоразу коли комуністи захоплювали владу на західно-українських землях. Пастирів кидали в тюрми, убивали, дияконів відправляли в концтабори, церкви закривали, припиняючи таким чином проповідь Божого Слова і Церкві, проповіді Євангелію, людським душам, завдавалась величезна, а часто й – непоправна шкода.

Так було й з Іваном. Він хоче, аби його учні зміцнилися у вірі в Христа. Він хоче, аби вони через віру в Сина Божого спаслися. Через це він посилає учнів, аби вони спиталися Христа і почули Його відповідь. Тож вони йдуть і питаються: «Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?» 

І на цей раз вони чують прекрасну проповідь Христа на Писання із Ісаї, ще одного великого пророка, який у надзвичайний спосіб описував Христа – описував так, наче стояв неподалік Христа в багато моментів Його життя: від зачаття до смерті на хресті і світлого воскресіння.

Ісая також бачив чуда, які Христос мав здійснити. Віруючі юдеї добре знали Писання Ісаї і очікували те, що має статись. І ось Син Божий воплотився. Він ходить посеред овечок Ізраїлю і проповідує Царство Боже. І Свою проповідь ілюструє чудами, які Сам робить і про які звіщав був Ісая за 700 років до народження Христа.

Ісая пророкував: «І в той день слова книжки почують глухі, а очі сліпих із темноти та з темряви бачити будуть, і сумирні побільшать у Господі радість свою, а люди убогі в Святому Ізраїля тішитись будуть!» (29:18, 19)  і додавав, що буде в час Христа: «Тоді-то розплющаться очі сліпим і відчиняться вуха глухим, Тоді буде скакати кривий, немов олень, і буде співати безмовний язик, бо води в пустині заб'ють джерелом, і потоки в степу!» (35:5-6) 

І ще в уста Ісаї Господь Святий Дух вклав слова Христа: «Дух Господа Бога на мені, бо Господь помазав Мене благовістити сумирним, послав Мене перев'язати зламаних серцем, полоненим звіщати свободу, а в'язням відчинити в'язницю» (61:1, 2) та втішав вірних дітей Божих, що чекали на прихід Месії: «Померлі твої оживуть, воскресне й моє мертве тіло. тому пробудіться й співайте, ви мешканці пороху, бо роса Твоя це роса зцілень, і земля викине мертвих!» (Ісаї 26:19).

Все це Господь Христос підсумовує: ««Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви чуєте й бачите: «Сліпі прозрівають, і криві ходять, стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі встають, а вбогим звіщається Добра Новина... І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!»

Блаженний, щасливий той, хто бачить у Христі, обіцяного Месію, Спасителя від гріха. Блаженний той, хто чує Слова Христа і їх береже. Блаженний той, хто хоче йти слідом Христа і вирушає у дорогу до Царства Божого, несучи свій хрест, яким би важким той хрест не виглядав. Блаженний той, хто горнеться до Христа і сповідує: «Ісус – мій Спаситель. Я в ньому маю прощення гріхів. Що би світ мені не говорив, яких би святих він мені не показував, я знаю одне – у правдивих святих – святість від Христа. Але коли вони без Христа і без Його святості, то коли їх колупнеш, то там побачиш грішника такого самого як і я. Христос – єдиний наскрізь святий і праведний. І Він зодягає мене у цю святість і в цю праведність.

І Він живить мене Своїми істинними тілом і кровю у Святій Вечері. Хай весь світ і всі фальшиві проповідники ревуть, що тут є лише символ, я не спокушусь їхніми словами, бо слова Христа – вірні, а їхні слова – оманливі. Я хочу мати не погибель, а вічне життя, не горе, а щастя, блаженство. То ж я довіряю Христові, бо Він помер за мої гріхи і воскрес для мого виправдання. І я хочу воскреснути і бути блаженним у Царстві Небеснім упродовж цілої вічності разом із Ісаєю, Іваном Христителем і усіма святими».

Я впевнений, що Іванові учні слухали Христа уважно і радісно. Коли ж вони упевнені і радісні поверталися до Івана, аби утішити його своєю вірою в Христа, то Господь звертає увагу усіх, хто Його слухав, на Івана Христителя, якого віруючі юдеї дуже правильно вважали за пророка і таким він, звичайно, був. Ісус каже про те, що ми часто забуваємося робити.

Що ми шукаємо в церкві? Вишукану будівлю? Різьблені вівтарі? Величні органи? Намолене місце? Запах ладану? Що шукали віруючі юдеї, коли йшли до Йордану? Звісно ж не очерет, який гойдає вітер і не людину, яка носить костюми наймодніших фасонів. Якби вони хотіли на все це подивитись, то шукали б іншого часу та місця.

Віруючі юдеї шукали Предтечу Христа, який готував для Сина Божого дорогу. Тобто, проповідував Слово Боже і як ми чули проповідував його дуже сильно і влучно. Іван Христитель проповідував і Закон, і Євангеліє. Люди дивилися на посланця Божого, на посланця Христового, який знав для чого він був посланий – для Христа і заради Христа. Іншої проповіді в Івана Христителя не було. І Господь хвалить цього проповідника, цього пророка у надзвичайний спосіб.

Це – дуже утішливі слова для всіх проповідників Євангелія. Бо хоча тут Господь говорить про Івана Христителя, найбільшого з людських проповідників і найвеличнішого з пророків, який вказував безпосередньо вже на воплоченого Христа, ці слова підбадьорюють усіх вірних слуг Христових проповідувати сміливо і відважно, і показувати своїм слухачам на Христа, істинне Ягня Боже, яке забирає гріхи світу, і особливо їхні гріхи.

І ми можемо нині це робити, адже Христос прийшов і Він далі перебуває серед нас. Ось Він – у Євангелії. Ось Христос – у Слові, яке ми чуємо, коли читається Писання і коли проповідується Христове Слово. Ось Він – у Таїнстві Святої Вечері. І ми маємо особливий привілей – не просто вказувати перстом на Христа, а й підносити Його до ваших уст, любі брати і сестри, а у Христі і з Христом, те що Він має і щедро нам дарує: прощення гріхів, праведність, святість, воскресіння і вічне життя в Божому Царстві. В Його святе Імя. Амінь.

Благодать Божа нехай буде з вами! Амінь (Кол. 4:18).

четвер, 14 грудня 2017 р.

Молитва за Святого Духа

    
Господи Боже!  Отче Небесний! Блаженним світлом Твого божественного Слова Ти привів нас до пізнання Сина Твого. Щиро благаємо Тебе так наповнювати нас благодаттю Твого Святого Духа, щоб ми завжди ходили у світлі Твоєї істини і, радіючи у непохитній упевненості у Христі, нашому Спасителі, в кінці були приведені до вічного спасіння; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З лютеранського співаника

середу, 13 грудня 2017 р.

День Св. Апостола Андрія Первозванного

    
Сьогодні ми дякуємо Господу за святого Апостола Андрія Первозванного. Св. Андрій, брат Симона Петра, народився у галілейському селі Віфсаїді. Будучи учнем Св. Івана Христителя, Андрій став першим з Ісусових учнів (Івана 1:35-40).  В Євангеліях його ім'я з'являється на початку списків Дванадцятьох. Саме він познайомив свого брата Симона з Ісусом (Івана 1:14-42). В повному сенсі цього слова він був першим місіонером у рідному краї, а також закордоном (Івана 12:20-22).     Передання свідчить, що Андрія було замучено на хресті у формі літери Х. Вважається, що 357 року по Р. Х. його тіло було перенесено до церкви Всіх Апостолів у Константинополі, а згодом перенесено до собору в Амалфі, в Італії.  Повість Врем'яних літ, наш давньоруський літопис, зазначає, що Св. Апостол Андрій Первозванний побував і на київській землі. Наш Український Лютеранський Служебник згадує про Св. Андрія Первозванного в гімні 119 "Понад крик юрби і гамір":

Так колись Андрій апостол
Кинув дім і всю рідню,
І на нашу Україну
Приніс Добру Новину.

Молитва на День Св. Апостола Андрія Первозванного:

Всемогутній Боже!  Благодаттю Твоєю Апостол Андрій виявив послух до поклику Твого Сина про те, щоби бути Його учнем. Дай нам також, аби ми слідували в серці і житті  за Господом Ісусом, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

неділю, 10 грудня 2017 р.

Адвент - церковне новоліття

     Сьогодні в Українській Лютеранській Церкві - перший день Різдвяного посту, яким також починається новий церковний рік або ж церковне новоліття.  В Західній Церкві (через відмінність у календарі) ця пора почалася ще 13 днів тому. На Заході ця пора традиційно називається Адвент, що точніше вказує на сутність Різдвяного посту і на Сході, і на Заході - очікування не лише святкування Різдва Божого Сина, але і Його повернення у славі, аби судити живих і мертвих і, аби забрати Свою Наречену, Церкву, до вічного життя у Царстві Божому. Традиційним літургійним кольором цієї церковної пори є синій, колір очікування. В цю пору церковного року розташовують в церквах чотири менших свічки (які символізують 4 неділі до Різдва) довкола великої (яка символізує Різдво).  Кожної неділі запалюють по одній свічці, а в Надвечір'я Різдва Христового горять всі п'ять свічок, нагадуючи про те, що Ісус є правдиве Світло.

Молитва на цей день:

     Господи!  Благаємо Тебе – використай силу Твою і прийди, аби захистом Твоїм ми були врятовані від грізних небезпек наших гріхів і були спасенні Твоїм могутнім визволенням; бо Ти живеш і царюєш з Отцем і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

середу, 6 грудня 2017 р.

Молитва за Збройні Сили України

    
      Господи війська небесного!  Простягни Твою всемогутню руку, аби зміцнити та захистити тих, що служать у Збройних Силах України. Підтримуй їх у час війни, стань табором довкола нашого війська, аби лихі вороги не мали влади над ними і не могли заподіяти їм шкоди. Благослови наших воїнів, аби вони з Тобою пробиралися крізь мури і всі небезпеки,  долали ворожі відділи, захищаючи наш рідний край і поверталися з перемогою до рідних домівок. В час миру, Господи, утримуй їх від усякого зла, а у всі часи дай їм мужність і вірність українському народові. Благослови їх, аби вони служили чесно і бездоганно. Заради Христа. Амінь.

День Св. Климента Римського, пастиря і єпископа

     
Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Климента Римського, пастиря і єпископа Риму. Св. Климента (прибл. 35-100 р. р. по Р. Х.) пам'ятаємо, як учня Св. Павла, який установив взірець апостольської влади, що панувала в Християнській Церкві впродовж  І і ІІ століть. Він також наполягав на тому, аби в центрі поклоніння Церкви та євангелізації перебував Христос. В листі до християн у Коринті він наголошував на центральності Ісусової смерті та воскресіння: "Не зводьмо очей з крові Христової, розуміючи наскільки вона дорогоцінна для Його Отця, бо пролита була вона за наше спасіння і принесла благодать покаяння всьому світові" (1 Климента 6:31).  Перед тим як померти мученицькою смертю (його втопили на засланні в Херсонесі - тепер м. Севастополь, Україна), Климент виявив непохитну, Христоподібну любов до Божого викупленого народу і надихав майбутні покоління далі розбудовувати Церкву на основі пророків і апостолів, наріжним каменем якої є Христос.

Молитва на День Св. Климента Римського, пастиря і єпископа:

     Всемогутній Боже!  Твій слуга, Климент Римський закликав Церкву в Коринті до покаяння і віри, аби об'єднати їх у християнській любові. Дай, аби Твоя Церква могла бути закорінена у Твоїй правді присутністю Святого Духа і залишалася непорочною у Твоєму служінні аж до приходу нашого Господа Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

неділю, 3 грудня 2017 р.

Проповідь на неділю Христа-Царя


                   
ШУКАТИ ЦАРСТВА
        (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

І Він розповів їм притчу, говорячи: «В одного багача гойно нива вродила була. І міркував він про себе й казав: «Що робити, що не маю куди зібрати плодів своїх?» І сказав: «Оце я зроблю, порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток.  І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися!» Бог же до нього прорік: «Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?...» Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога». І промовив Він учням Своїм: Через це кажу вам: «Не журіться про життя, що ви будете їсти, і ні про тіло, у що ви зодягнетеся. Бо більше від їжі життя, а тіло – від одягу. Погляньте на гайвороння, що не сіють, не жнуть, нема в них комори, ні клуні, проте Бог їх годує. Скільки ж більше за птахів ви варті! Хто ж із вас, коли журиться, добавити зможе до зросту свого бодай ліктя одного? Тож коли ви й найменшого не подолаєте, то чого ж ви про інше клопочетеся? Погляньте на ті он лілеї, як вони не прядуть, ані тчуть. Але говорю вам, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них! І коли он траву, що сьогодні на полі, а взавтра до печі вкидається, Бог так зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні! І не шукайте, що будете їсти, чи що будете пити, і не клопочіться. Бо всього цього й люди світу оцього шукають, Отець же ваш знає, що того вам потрібно. Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться!» (Євангеліє від Св. Луки 12:16-31).

Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Еф. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, славетний художник, Ежен Бернан, намалював два полотна. На одному зображений чоловік. Він сидить за столом, на якому лежать мішечки з монетами.  Частина монет лежить розкладена на столі. Грошей настільки багато, що частина їх лежить у мішечках на полиці. Цей чоловік виглядає скромно. Він задуманий. Його погляд спрямований у майбутнє. Він планує, як йому розпорядитися цим великим багатством, цим солідним капіталом. Його чоло прорізали зморшки і він вже бачить, як будуть знесені старі клуні, старі невеликі комори, а на їх місці буде побудовано нові зерносховища. До всіх цих змін приведуть гроші, які він має.  Вони так само приведуть до значних змін у його житті. Багато років він буде радіти життям, ні в чому собі не відмовляючи. Перед ним – багате життя, багато життя, життя, повне райдужних перспектив.

Друга картина цього самого художника зображує схололе тіло цього самого чоловіка. Він – мертвий. Його руки складені, як складають руки у мерців. Його погляд вже нікуди не спрямований – його повіки склепились назавжди. Він вже нічого не планує і своїм багатством він вже ніяк і ніколи не скористається. У ніч, після якої мало початися його нове життя, він помер. Той, хто ще кілька годин тому мав плани на чесно зароблений капітал, тепер лежить мертвий, холодний на смертному одрі. Пройде трохи часу і там лежати він не буде – його тіло понесуть і поховають у землі. Всі ж його багатства залишаться іншим людям.

Так художник мистецькими засобами передав нашу сьогоднішню євангельську притчу. Картина – дуже красномовна, хоча в ній кількох важливих елементів. Перше – самовдоволення багатого аграрія, який зібрав величезний урожай. В його мові і слова немає подякові Богові за отримане добро і багатство, а є лише радість від великого багатства та самовдоволення, яке виливається лише в одне – плани на власне чудесне майбутнє

Його останні речення: «І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися!» Це – мова багатого. А мова Бога – протилежна за змістом і вона складається лише з одного речення: ««Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив?...»

Всі твої плани будуть зруйновані вже цієї ночі. Навіть якщо ти встигнеш запустити будівництво нових зерносховищ і всі інші програми розвитку твого бізнесу, його плодами ти вже ніколи скористатися не зможеш. Але все – набагато гірше.

Чимало святих залишали свій спадок своїм нащадкам. Авраам став одним із найбагатших людей в своєму краї. Він помер і свій спадок залишив своєму синові, Ісакові. А сам Авраам отримав спадщину набагато більшу – він отримав Царство Небесне і вічне життя. Багатий із нашої притчі не отримає нічого, окрім смерті тимчасової і вічної – вічних мук у вогні пекла. Все життя він наполегливо трудився і, напевно, світ вважав його за працьовитого і мудрого чоловіка.

Але як називає цього працьовитого і мудрого в очах світу, багатого чоловіка Бог?  Він називає його «Нерозумний».  Ми не знаємо його імені. Бог його не називає. Бо воно не важливе. Воно щезає разом із земним життям цього багатого. Для Бога він просто Нерозумний, бо він багатів у світу, але, як каже нам сьогодні Спаситель – не багатів у Бога. Його імя не записане в книгу життя. Він міг радіти тим, як у нього ідуть справи, як зростає його бізнес, але він не памятав про Бога.  Для нього богом було його багатство, на яке він покладав свої великі надії.

Він не знав Бога і Бог не хоче знати його. Через це в історію людства цей багатий і успішний в очах світу чоловік входить саме як Нерозумний. Багатство, Мамона не допоможе йому мати спастися і мати вічне життя. Він здобуває трохи цього світу, але не має найголовнішого спасіння. Він розраховує на багато років щасливого і безтурботного життя наперед, але вже вночі всі його плани руйнуються. Замість радісного і безтурботного життя впродовж декількох років він отримає смерть і незліченні роки мук у пітьмі аду.

Господь каже: «Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога». Це – правило, загальне для всіх. Але як багатіти в Бога?  Чи достатньо буде просто вкладати невеличку суму грошей у свою церкву, наче в банк?  Відраховувати скурпульозно десятину своїх доходів і сплачувати своєрідний податок на Царство Боже?

             Так деякі люди роблять і допускаються помилки, думаючи, що життя і Царство Боже можна купити.  Але це – помилка. Господь нам каже сьогодні: «Шукайте отож Його Царства, а все це вам додасться». «Шукайте», – каже Він. Це слово має також значення «прагніть, виглядайте» його. В Євангелії від Матвія наш Господь також каже: «Шукайте ж найперш Царства Божого й праведності Його, а все це вам додасться» (6:33).

Де знайти Царство Боже і його праведність?  Не в грошах. Не в здоровї. Воно взагалі не в цьому світі. Царство Боже там, де Його Цар. Воно там, де Христос, Син Божий. Аби ми могли бути в цьому Царстві, Син Божий, прийшов у цей світ, сповнений болю, гріха, смутку і страждань. Він зійшов із святих небес і зодягнувся у людську плоть, народившись від Діви Марії.

Він не прийшов до нас для власних розваг.  Він стався людиною для особливої місії – спасти нас від гріха і смерті – спасти нас для Царства Божого і для вічного життя. Між нами і Царством Божим, між нами і Богом стояла велика перепона, велика стіна – гріх. Через гріх ми були втратили Царство Боже і увійти до нього з гріхами не можемо. Бо де гріх – там смерть, а в Царстві Божому – святість і вічне життя.

Ісус Собою Самим здолав цю перепону – Він на Себе забрав усі наші гріхи. Він поніс їх на хрест Голгофи і там обмив їх усі Своєю святою кров’ю. Він поніс кару за них – померши на хресті за кожного із вас, любі брати і сестри. І Він воскрес, довівши, що Його жертва за ваші гріхи – повна. 

Сьогодні Господь кличе нас шукати, прагнути Царства Божого. Фактично, Він кличе на до Себе. Бо Царство Боже – там, де Він. Царство Боже – там, де Христос. Мамона, як і кожен фальшивий бог, обманює. Мамона кличе від Христа, обіцяючи багатство і переконуючи, що багатство дасть усе. Але яка користь з багатства, коли Бог відбирає життя?

Натомість Христос життя дає. Він віддав Своє життя за вас, аби ви могли мати життя в Ньому і через Нього, як через двері, заходили в Царство Боже. Врешті-решт, Він каже про Себе: «Я – двері: коли через Мене хто ввійде, спасеться» (Ів. 10:9). І ще Він каже: «Я – дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Ів. 14:6). Прийти до Отця, здобути Царство Боже можна лише через Христа, тобто – вірою в Христа.

Через це ці слова «Шукати Царства Божого» означають вірувати в Христа. Бо вірою ти живеш у Христі, а Христос тоді живе у тобі. І ти маєш прощення гріхів, бо прощення гріхів – у Христа, з Христом і у Христі.  Але ти ще живеш у цьому грішному тілі та в світі, який лежить у злі.

Тож ти поки-що не в Царстві Божому, але Царство Боже вже є в тобі, бо в тобі живе Христос, Якого ти не бачиш, як і не бачиш Царства Божого і якого не бачить також люди, які бачать тебе. Але Христос сьогодні не каже: «Живи в Царстві Божому». Він каже: «Шукай Царства Божого», тобто: «Прагни Царства Божого, чекай на Царство Боже.

Молися разом із цілою Церквою: «Нехай прийде Царство Твоє» і «Прийди, Господи Ісусе», бо тоді ти побачиш Царство, коли побачиш Христа у славі, Який ітиме у супроводі Своїх святих ангелів судитиме світ, а тебе і всіх віруючих іде Він воскресити, перемінити, дати досконалі тіла і поселити в Своєму Царстві славі, на новій землі, під новим небом.  І Він Сам тоді буде жити з тобою і з цілою Своєю Церквою у радості та блаженстві по вічні віки.

Шукати Царства Божого, прагнути Царства Божого означає, звісно ж прагнути Христа. Але де нам знайти сьогодні Христа? Він – близько. Христос – у Євангелії. Він у Слові, яке ми чуємо, яке проповідується в нашій Церкві.  Він цим Словом запевнює вас про Свою любов, про прощення гріхів і про Свою невпинну опіку про вас, аж поки ви не побачите Його у славі.

Христос – у Його Святій Вечері, в якій Він вас причащає Своїми істинними тілом і кров’ю під виглядом хліба та вина, поєднуючи вас із Собою, із прощенням гріхів, із життям вічним, із Царством Небесним. Саме цього дуже не любить Мамона, який переконує, що без таких простих речей: проповіді і Святої Вечері, вам обійтись можна легко, а от без грошей – ніяк. Через це він кличе вас берегти ваші сили для важливих речей, для праці і планів, які мав наш багатий Нерозумний із сьогоднішньої євангельської оповіді.

Найкращою відповіддю на такі заклики Мамони є доля багатого Нерозумного і дальші наші євангельські слова: «Не журіться про життя, що ви будете їсти, і ні про тіло, у що ви зодягнетеся. Бо більше від їжі життя, а тіло – від одягу. Погляньте на гайвороння, що не сіють, не жнуть, нема в них комори, ні клуні, проте Бог їх годує. Скільки ж більше за птахів ви варті! Хто ж із вас, коли журиться, добавити зможе до зросту свого бодай ліктя одного? Тож коли ви й найменшого не подолаєте, то чого ж ви про інше клопочетеся? Погляньте на ті он лілеї, як вони не прядуть, ані тчуть. Але говорю вам, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них! І коли он траву, що сьогодні на полі, а взавтра до печі вкидається, Бог так зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні! І не шукайте, що будете їсти, чи що будете пити, і не клопочіться. Бо всього цього й люди світу оцього шукають, Отець же ваш знає, що того вам потрібно. Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться!» Бо так легко здобути весь світ і загубити душу та вічне життя. Багатійте в Бога, любі брати і сестри. Заради Христа. Амінь.

Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь (Еф. 6:24)