Проповідь на Свято Реформації

                             

ДІМ ОТЦЯ, А НЕ ДІМ ТОРГОВИЙ
 (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

А зближалася Пасха юдейська, і до Єрусалиму подався Ісус. І знайшов Він, що продавали у храмі волів, і овець, і голубів, та сиділи міняльники. І, зробивши бича з мотузків, Він вигнав із храму всіх, – вівці й воли, а міняльникам гроші розсипав, і поперевертав їм столи. І сказав продавцям голубів: «Заберіть оце звідси, і не робіть із дому Отця Мого дому торгового!» Тоді учні Його згадали, що написано: «Ревність до дому Твого з'їдає Мене!» (Євангеліє від Св. Івана 2:13-17).

            Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа  (Гал. 1:3) Амінь.

Дорогі брати і сестри,  якою повинна бути церква?  Що ми хотіли би бачити в церкві? І що ми хотіли б у ній чути? Якби ми ставили це питання перед різними людьми, то й відповіді могли б отримати теж дуже різні. Якби подібні питання про те, яким мав би бути храм у Єрусалимі, ставили перед юдеями 30-их років по Різдві Христовім, то відповіді теж були б різні.

Ці відповіді, очевидно, залежали б від того, ким була людина і чим вона займалася. І найголовніше ці відповіді виявляли б те, чим наповнене серце людини – Святим Духом чи гріхом. Адже якщо воно наповнене Святим Духом, то вона думала б про храм так, як про нього молився у час освячення мудрий цар Соломон, звертаючись до Бога: «Ти зглянешся на молитву Свого раба та на його благання, Господи, Боже мій, щоб почути спів та молитву, якою раб твій молиться перед лицем Твоїм сьогодні, щоб очі Твої були відкриті на цей храм уночі та вдень, на те місце, про яке Ти сказав: Нехай буде Ймення Моє там, щоб почути молитву, якою буде молитися Твій раб на цьому місці! І Ти будеш прислухатися до благання Свого раба, та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. А Ти почуєш на місці Свого пробування, на небесах, і почуєш, і простиш» (1 Цар. 8:28-30).

Первосвященики в часи земного служіння Христа дивилися на храм по-іншому. Для них він був місцем їхнього заробітку. Історики стверджують, що священики винайшли систему про те, як користуватись вірою юдеїв, які принаймні тричі на рік, сходилися з усієї Юдеї на свята до Єрусалиму і бажали принести жертви Господу.

Оскільки священики самі визначали, чи тварина безвадна, то вони вирішили позбавити клопоту вірян, аби ті розшукували безвадних тварин, вели їх із собою або купували у пастухів. Для цього вони почали продавати тварин просто у храмі, не забуваючись про добрі для себе прибутки. Так само по дуже хорошому для себе курсу вони міняли гроші язичницької держави на свої святі гроші.  Тож, коли б  священика, що переймався власними прибутками, або продавця тварин або міняльника спитались, як має виглядати храм Божий, то він відповів би, що там мають бути тварини і вестися прибутковий бізнес, бо священикам треба ж якось жити.

            Так само, якщо сьогодні деяких священиків спиталися б, як має виглядати церква, то вони подібні аргументи могли б використати на захист розцінників на молитви, на треби, на хрищення, на вінчання, похорони і на все інше. Мовляв, ми маємо ці тарифи, бо нам теж треба якось жити. Тоді були воли, овечки, голуби, грошоміни, а тепер – тарифи на треби, на молитви і на Таїнства.

            Але що думає про те, яким має бути храм Господь Бог? Що Господь Бог думає про те, якою повинна бути церква? Відповідь ми знаходимо у сьогоднішньому Євангелії, у нашому Господі Христі.  Коли Він незадовго до найвеличнішого юдейського свята, Пасхи, заходить у храм і бачить там торгівлю, то не бариться, а бере мотузки і розбить з мотузок бича – замашну нагайку. Благо – мотузок там було багато, адже там було багато худоби.

            А потім Божий Син тим бичом проганяє овечок і волів із храму. На цьому він не спиняється, а перевертає столи грошомінам так що їхні гроші розлітаються повсюди. Аби так само не розліталися птахи, яких не позбираєш так легко як монети, Ісус віддає наказ продавцям птахів повиносити птахи з храму Божого. І Господь пояснює чому Він так робить: ««Заберіть оце звідси, і не робіть із дому Отця Мого дому торгового!»

            Вони перетворили храм милості, храм прощення, храм Божої любові на торговий дім – на дім, де все продається і купується. Хочеш догодити Богові – заплати саме таку суму грошей і не меншу і тоді ми тебе допустимо до приношення. Якщо в тебе немає грошей, що ж – іди і шукай гроші, без грошей тобі тут нічого робити. Це не дім Божий – це справді дім торговий.

            Господь Христос виправляє ситуацію бичом. Дім Отця має бути домом молитви, домом милості і любові, де кожен затривожений і розкаяний грішник знайде прощення гріхів і втіху, і зможе принести жертву Богові, віруючи, що його гріх прощено заради Спасителя і Бог на нього не гнівається, а сяє на нього Своїм обличчям і дає йому життя не лише в цьому світі, але й у Своєму вічному Царстві.
           

            Господь Христос очищує храм, бо ревність до дому Отця з’їдає Його. Це не ревність чоловіка або жінки а це – покірна ревність, яка передусім любить Бога і хоче, аби чинилась Божа воля. По-іншому Ісус не може чинити. Він поглинутий цією ревністю – любов’ю до Бога і до людей.

            Так само, як Він не може по-іншому чинити, коли за кілька днів після Пасхи, Він забрав усі до одного наші гріхи на Себе і поніс їх на Голгофський хрест. Господь Христос любить Бога досконало і так само досконало, невимовною любов’ю Господь Христос любить усіх нас. Ось чому Він очищує храм і хоче, аби в храмі панувала милість і любов, і прощення, і виправдання грішника.

            Ось чому Він здобуває це прощення для всіх нас, омиваючи усі наші гріхи, і помираючи замість кожного з нас і на місці кожного з нас, зазнаючи на Собі весь гнів Божий за кожен наш гріх. Господь Христос переходить нестерпні, хресні муки, смерть і гріб, аби ми вірою в Нього, Христа воскреслого, мали виправдання, і прощення гріхів, і  воскресіння, і вічне життя в Царстві Божому.

            Ось чим мав бути храм – домом Отця милостивого, Який так «полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16). Ось чому Господа Христа з’їдає ревність до дому Отця Його. А як сьогодні? Невже все помінялось? Невже Господь Христос змінився? Ні. Написано: «Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!» (Євр. 13:8).

            Звісно, Старий Заповіт закінчився, більше не має храму Божого в Єрусалимі, натомість є Церква Божа, яка збудована на Наріжному Каменеві – Розп’ятому і Воскреслому Христові. Апостол  Петро каже: «Приступайте до Нього, до Каменя живого, дорогоцінного, що відкинули люди Його, але вибрав Бог. І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовий, на священство святе, щоб приносити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа» (1 Петр. 2:4, 5).

            Зібрання святих, церква – духовний дім, а не дім мирський. Дім Отця, а не дім торгівлі. Дім милості і прощення, а не дім утиску та гноблення. В зібранні святих лунає Євангеліє у Слові. Тут ми чуємо Добру Новину про те, що заради Христа усі наші гріхи прощено. Тут наша віра в Божого Сина, якою ми виправдані, твориться. Тут вона покріплюється. Тут ми чуємо про невимовну любов Отця до нас. І тут ми покріплюємось Христовими істинними тілом і кров’ю у Євхраристії, а з ними одержуємо прощення гріхів і вічне життя.

            Щойно це забрати із головного місця у зібранні Божому, в церкві, як вона почне перетворюватись на дім торгівлі і на печеру розбійників. Тож ті вірні Божі слуги, в кому живе Святий Дух і ця особлива, покірна ревність до Отця Небесного, до Його Слова, беруть вже не бича, а меча – Слово Боже і очищують храм.

            Таким вірним слугою Божим був доктор Мартін Лютер, який виступив проти продажу індульгенцій, а фактично – прощення гріхів за гроші. Лютер наполягав на тому, що ми виправдовуємось самою вірою в Христа – в Христа люблячого, повного милості, Який віддав Самого Себе у досконалу жертву за всі наші гріхи. Ми дарма дістали прощення гріхів і виправдання, отже ми й повинні задарма давати отримане нами винятково з Божої благодаті і заради Христа.

            Таким вірним слугою в Україні був пастир Теодор Ярчук, який, зі своїми братами у Христовому служінні, відновив чисту проповідь Євангелія в Українській Церкві в першій половині минулого століття. Христос, Його прощення, Його милість, Його невимовна любов постали знову в центрі життя Української Церкви, прибиравши з неї угодовство політикам, розцінки за треби, за молитви, за Таїнства і за похорони.

            Господь Христос очищує храм, бо по-іншому Він діяти не може. Його поглинає ревність до дому Божого. Він любить Отця, тож по-іншому Христос діяти не може. Так само, коли хтось любить Христа, то не може по-іншому діяти, а діє як Мартін Лютер або Теодор Ярчук. Вони діють у ревності, в основі якої лежить любов до Бога, до Його Слова і покірність.

            Коли Мартін Лютер взявся за реформування, тобто за очищення Церкви, то він неймовірно ризикував. Проти нього ополчився церковний істеблішмент – сам Рим із могутнім папою. І навіть Імператор проголосив Лютера поза законом. Бо коли із церкви проганяють бізнес-підходи, то і світ, і диявол стають дуже розлючені. Адже тоді їм дуже важко дурити людей і губити їхні душі, спонукаючи їх шукати прощення і спасіння в ділах та в усьому іншому поза Христом або на додаток до Христа.

Проте по-іншому діяти Божі люди не можуть. Навіть якщо нам загрожує втрата життя в цьому світі, ми знаємо, що Господь Христос здобув для нас вічне життя і Він дає його нам, як дар Його благодаті, Його великої любові. А ми будемо повторювати разом із слугою Христовим, доктором Мартіном Лютером «Хай буде воля Твоя, Боже. Мій любий Господи Христе, роби зі мною те, що Тобі угодно. Я все знесу». Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим..! Амінь (Гал. 6:18).