Боротьба за порятунок Реформації

     Лютер визволив євангельську доктрину про Вечерю від велетенського матеріалізму та схоластичного витончення Риму. Тепер його завдання полягало в тому, щоб вона вистояла проти тієї помилки, яку викликала жорстока реакція – гіпер-спіритуалізації, яка дійшла до такого брутального висновку, що плутала користь плоті нашого Спасителя з кволістю нашої плоті. Саме за порятунок Реформації від перетворення на секту, яке могло бути викликане легким спотворенням її принципів, боровся Лютер. Наскільки протестантський світ відходив від великих таїнственних принципів, яких Лютер дотримувався в Марбурзі, у такій само пропорцій той світ розривався внутрішніми розходженнями і в такій само пропорції, коли він повертався до них, у ньому з’являлося більш щире прагнення до виконання молитви Спасителя – щоб усі були одно. Жодна людина за днів Лютера, ані жодна людина після них, не тримала в такій чудесній пропорції всі елементи справжньої Реформації.

Чарльз Краут, Консервативна реформація і її богослов’я