Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю! (Івана 20:21)
Але як Бог Отець послав Христа? [Відповідь:] Не чинити нічого іншого окрім волі Отця, а саме: спасти світ. Він не послав Його, аби заробити небеса добрими ділами. Він учинив багато добрих діл, і навіть усе Його життя було самим добрим ділом. Але для кого Він це все робив, як не для людей, які цього потребували, як про це ми читаємо в цілому Євангелії? Бо все, що Він робив, Він робив для того, аби послужити цим нам. «Як Отець послав Мене» - каже Він тут, «і Я вас посилаю. Мій Отець послав Мене, аби Я виконав Закон, поніс гріхи світу, забив смерть, подолав пекло і диявола, не заради Себе, бо Мені це не потрібне, а заради вас і заради вашого добра цим Я служу вам. Так само повинні робити Йому і ви».
Через віру, яка спасе вас і учинить вас добрими перед Богом, ви здійсните усе, долаючи смерть, гріхи, пекло і диявола. Але тут віру ви доведете любов’ю, щоб нею судилися всі діла ваші, не для того, аби нею ви щось заробили – бо все на небесах і на землі вже є вашим. Натомість цим усім ви служите своїм ближнім. Бо якщо ви не чинитимете таких ознак, то певно що ваша віра неправильно сформована. Не те, що нам наказано, аби ми робили добрі діла через це Слово – бо коли віра у серцях сформована вірно, тоді людині не наказують робити добрі діла: вони линуть самі собою. Радше діла є лише ознакою любові, яка властива вірі.
Саме про це також говорить св. Петро в 2 Петра 1:5, коли він спонукає нас докладати всю пильність, аби підтверджувати і доводити віру нашу добрими ділами. Але добрі діла – це ті добрі діла, які ми робимо для нашого ближнього, коли ми йому служимо. Лише це вимагається від християнина – аби він любив. Бо через віру він уже добрий і спасенний, як про це каже св. Павло в Римлян 13:8: «Не будьте винні нікому нічого, крім того, щоб любити один одного. Бо хто іншого любить, той виконав Закона». Тому й Христос каже Своїм учням в Івана 13:34, 35: «Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви! По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою». Тож перед світом ми мусимо доводити, аби кожен бачив, що ми зберігаємо Божу Заповідь, але не для того аби через неї спастися або стати добрими. Через це я виявляю послух до влади. Бо я знаю, що Христос був виявляв послух до влади, хоча й Він не був зобов’язаний це робити, але робив Він це заради нас. Тому я також робитиму це заради Христа і для добра мого ближнього. І все це лише через те, що я доводжу свою віру через любов і таким чином через кожну заповідь. Таким чином Апостоли спонукають нас у своїх писаннях чинити добрі діла. Не через те, що ми стаємо через них добрими або спасаємося, але щоб стати певними і довести свою віру перед нами та іншими людьми.
Через віру, яка спасе вас і учинить вас добрими перед Богом, ви здійсните усе, долаючи смерть, гріхи, пекло і диявола. Але тут віру ви доведете любов’ю, щоб нею судилися всі діла ваші, не для того, аби нею ви щось заробили – бо все на небесах і на землі вже є вашим. Натомість цим усім ви служите своїм ближнім. Бо якщо ви не чинитимете таких ознак, то певно що ваша віра неправильно сформована. Не те, що нам наказано, аби ми робили добрі діла через це Слово – бо коли віра у серцях сформована вірно, тоді людині не наказують робити добрі діла: вони линуть самі собою. Радше діла є лише ознакою любові, яка властива вірі.
Саме про це також говорить св. Петро в 2 Петра 1:5, коли він спонукає нас докладати всю пильність, аби підтверджувати і доводити віру нашу добрими ділами. Але добрі діла – це ті добрі діла, які ми робимо для нашого ближнього, коли ми йому служимо. Лише це вимагається від християнина – аби він любив. Бо через віру він уже добрий і спасенний, як про це каже св. Павло в Римлян 13:8: «Не будьте винні нікому нічого, крім того, щоб любити один одного. Бо хто іншого любить, той виконав Закона». Тому й Христос каже Своїм учням в Івана 13:34, 35: «Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви! По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою». Тож перед світом ми мусимо доводити, аби кожен бачив, що ми зберігаємо Божу Заповідь, але не для того аби через неї спастися або стати добрими. Через це я виявляю послух до влади. Бо я знаю, що Христос був виявляв послух до влади, хоча й Він не був зобов’язаний це робити, але робив Він це заради нас. Тому я також робитиму це заради Христа і для добра мого ближнього. І все це лише через те, що я доводжу свою віру через любов і таким чином через кожну заповідь. Таким чином Апостоли спонукають нас у своїх писаннях чинити добрі діла. Не через те, що ми стаємо через них добрими або спасаємося, але щоб стати певними і довести свою віру перед нами та іншими людьми.
Мартін Лютер (З другої проповіді на Великодній Вівторок)
Немає коментарів:
Дописати коментар