Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 6 січня 2013 р.

Проповідь на Останню неділю перед Різдвом

      НА ЧИЄМУ БОЦІ БОГ
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
А Марія промовила: «Величає душа моя Господа,  і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм, що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть, бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе, і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його! Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого! Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих,  удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим! Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати, як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки!» (Євангеліє від Св. Луки 1:46-55).

Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!  (Фил. 1:2) Амінь.
 

Дорогі брати і сестри, з огляду на все, що відбувається нині в світі, ми можемо раз за разом ставити запитання: «На чиєму боці Бог?»  Свого часу Наполеон був глумливо промовив: « Я зауважив, що Бог зазвичай перебуває на боці найсильніших батальйонів».  На те образливе глузування.  1812 року непереможна армія Наполеона та його союзників, яка нараховувала більш як півмільйона людей, перейшла річну Німан, аби захопити Росію. Здобувши Смоленськ, перемігши в кривавій битві біля Бородіно, Наполеон увійшов в Москву. Здавалося, що столиця ворожої держави захоплена і можна торжествувати.

Але твориво Боже – м’який сніг, який тане від найлегшого подиху людини виявився для найсильніших батальйонів однією з найголовніших перепон.  Французькі солдати гинули тисячами, а російські піки викидали з території Імперії ті жалюгідні, замерзлі, голодні рештки колись непереможної армії.  Бог не був на боці найсильніших батальйонів.  Якщо Наполеон надіявся на власні батальйони, то на памятній медалі російського Імператора були викарбувані слова: «Не нам, Господи, не нам, але Йменню Своєму дай славу» (Пс. 115:1).

«На чиєму боці Бог?» - можемо думати ми, коли бачимо зухвалих людей, які крадіжками та обманами здобувають величезних статків і владу над мільйонами людей.  «На чиєму боці Бог?» - можемо думати ми, коли бачимо з якою зухвалістю тиранія руйнує людські долі і життя в різних частинах світу. Втім сьогодні нам також варто задуматися про те, чи не думаємо й ми, що Бог – на нашому боці, коли ми самі покладаємося на власну силу, хитрощі, розум, аби здобути те, що насправді, ні відповідно до закону, ані відповідно до Божих Десяти Заповідей, нам належати не повинне. 

Сьогодні Євангеліє вустами Діви Марії проголошує нам великі істини про те, на чиєму боці перебуває Бог насправді.  «Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого!» - співає Богородиця.  Зухвалі противники Божого Слова; богохульники і опоненти Божої волі, явні та приховані; усі повстанці проти Ісуса Христа, незважаючи на їхню релігійну приналежність або атеїзм,  які вважають християн за немічних або розумово відсталих, зазнають міці – не людської, а Божої. Вони не знатимуть куди втікати і як втікати і будуть дивуватися, що все їхнє планування раптом зруйноване, а вони опиняються зовсім не там, де думали і отримують не те, до чого докладали усіх зусиль.  Всі, хто пишається думкою серця свого, будуть Богом розпорошені.  Це відбувається вже. Вони просто цього не помічають, бо пихатість затьмарила їхній зір і розум.

            Свята Марія співає, що Бог скидає могутніх з престолів.  Вони можуть будувати справжні замки, оточувати себе військом, укладати союзи із набагато могутнішими володарями і вислуховуючи лестощі найближчого оточення, організовувати для себе банкети під час чуми.  Такий їхній спосіб поведінки  і вони вважають це непорушним правилом. Проте в Бога існує інша непорушна парадигма – могутніх Він скидає з престолів.  Їхньому царюванню обов’язково настає кінець.  Це – істина.

Пісня Матері Божої, через яку співає Господь Святий Дух, також не випускає з поля зору багатих. Проте ця пісня лунає радше як похоронний марш їхньому багатству.  Господь не дав їм багатство для того, аби вони винятково самі цим багатством користувалися та проводили своє життя у розкошах, марнували гроші винятково на себе і ні про що більше не турбувалися.  Бог дає багатство, аби ним вміло розпоряджалися і підтримували в цьому світі Божі справи: проповідь Євангелія, побожні освіту та культуру, опіку про бідних тощо.  Якщо ж багаті цього робити не будуть, то Бог обіцяє їх пустити ні з чим, тобто з порожніми руками. І що вони зможуть сказати Богові на суді?  Хіба що волатимуть, як багатий з пекла і проситимуть, аби убогий Лазар бодай пальцем одним змочив їхні спрагнені вуста!

Але не за це величає Діва Марія сьогодні Господа!  Не хоче вона жахливої долі ще в цьому світі та й у цілій вічності ні для пихатих, ні для могутніх, ні для багатих.  Бог не хоче погибелі для жодної людини.  Бог хоче, аби всі люди покаялися і прийшли до пізнання правди. Бог любить людей і прагне вам усім добра.  І за Божу ласку, за Божу любов славить Діва Марія Бога.

Свята Діва радіє Богом, Спасом її.  Марія називає Бога своїм Спасителем.  Вона – Богородиця, але їй потрібен Спаситель.  Чому? Бо й вона має цю жахливу спадкову хворобу, яка увійшла в світ після гріхопадіння наших прабатьків – гріх. «Бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави» (Рим. 3:23).  Гріх так само закриває доступ Діві Марії до Царства Божого і вічного життя, як і всім людям. І якби не Спаситель, Діва Марія, як і всі ми, навіки була би приречена до смерті, тимчасової і вічної та до вічних мук у невгасимому вогняному озері аду.  

 
            Тому такою радістю наповнене серце Марії.  Бог зглянувся на її покору, співає вона.  Вона сповідує, що в ній немає нічого такого, що могло би принести їй спасіння. В цьому вона відрізняється від усіх тих пихатих невігласів, що вважають, що їхній розум, діла або спосіб життя допоможуть їм спастися.  В Діви Марії немає багатства, як в Іродіяди. Вона не може робити щедрих пожертв або користуватися привілеями, якими користується дружина первосвященика в Єрусалимі.  Навіть коли народиться Божий Син, то пожертвою їхньої родини будуть дві горлиці.  В неї немає влади, вона сама потерпає від влади окупантів, які змушують її, вагітну, що ось-ось має народити Сина, долати важку дорогу від Назарету до Віфлеєму.  

Отже в неї немає ні влади, ні багатства, ані пихи – супутниці перших двох атрибутів людей, що дуже часто кидають виклик Богові.  Але вона має віру, віру в грядущого Спасителя.  Діва Марія радіє. Вона радіє Богом, її Спасителем, Який зглянувся на покору Його раби, бідної, віруючої дівчини з роду Давидового, яка живе нині в Назареті.   До неї Він виявив велику ласку, учинивши її Матірю Сина Божого. Через це ми і всі роди віруючих до нас і після нас, вважаємо Марію блаженною, щасливою в Богові. Вона стала тією жінкою, Насіння якої розчавить голову змієві.  Від Єви і до Марії чимало віруючих жінок думали про це Насіння і розмірковували, чи то не вони стануть матерями Чоловіка, Який покінчить з пануванням гріха, диявола і смерті та відновить Рай і вічне життя.  Цією жінкою стала блаженна Марія.  Тим Насінням став її Син, наш Бог і Спаситель, Ісус Христос.  Марія радіє, бо цей Спаситель – в її утробі.

Його Ймення – святе.  Ні жодної краплинки Його Імені не забруднене гріхом. Все грішне перед Ним мусить загинути.  Бо святість і гріх – речі несумісні.  Але й милість Його триває з роду в рід.  Не сотню років і навіть не тисячу, а весь час, з роду в рід, безперервно.  Але вона виливається лише на тих, хто боїться Його, тобто вірує в Христа, Якого зараз під серцем носить Св. Марія. Бо це Він, її Насіння, незабаром народиться, аби простягнути міць рамена Свого. Вся міць рамен і рук Його буде потрібна для єдино можливого спасенного діла – Голгофської жертви.

Зараз Марія радіє в Бозі, Спасі її.  Через тридцять три роки меч прошиє душу її, коли вона бачитиме розпяття і смерть її Сина на хресті.  Саме на тому місці і відбулася найбільша драма, оспівана у Величальній Пісні Матері Божої.  Там Божий Син розпорошив владу пихатого начальника темряви і вождя усіх пихатих.  На хресті Він скинув могутнього диявола із його престолу влади над усім світом і позбавив його головного багатства – захоплених ним у полон людських душ.    Все це здійснила Його жертва, єдина, свята, правдива і досконала жертва за гріхи цілого світу. 

І там на хресті Його рамено, рамено Христа розп’ятого і воскреслого, підіймає вас, покірливих, що визнаєте сьогодні ваші гріхи і провини перед Богом.  Він підіймає вас із мороку гріха та смерті до світла прощення, праведності і вічного життя.  Вічне життя Він дарує вам усім, що віруєте в Нього і як Марія сьогодні радієте Христом Богом, вашим Спасом, Який на третій день Сам воскрес, вийшов із гробу, і нині царює з Отцем і Святим Духом.

Він удовольняє вас, голодних на правду, добром.  Сьогодні це добро Він дає через Слово.  Як батько втішає свою стомлену та зболену дитину Словом, так робить нам і Бог.  Він сьогодні через пастиря проголошує вам, що каєтеся в гріхах, відпущення гріхів, Свою милість, Свою любов до вас і до ваших дітей.   

Свята Марія співає, що Бог пригорнув Ізраїля.  Сьогодні добро Своє, прощення гріхів і вічне життя, дарує Він вам, пригортаючи вас, через Своє правдиве тіло та кров у хлібі та вині Святої Вечері.  Як батько пригортає свою дитину, аби засвідчити свою любов, так само й Бог пригортає нас через тіло і кров Христа і наче каже: «Ти належиш мені. Ти – частинка Мого тіла, Церкви, яка живе і буде жити вічно, бо вічно живе її Голова, Спаситель Ісус Христос».

Бог пригортає вас, аби нагадати вам про Свою милість і ця милість Його, співає Діва Марія буде тривати для насіння Авраамового повіки віків.  А що це за насіння Авраамове?  Насіння Авраама – віруючі в Христа.  Насіння Авраама – це такі віруючі жінки, як Марія.  Насіння Авраама – це такі віруючі чоловіки, як Йосип, заручений із нею. А кожен, хто не вірує в Христа, той – не насіння Авраама, а насіння диявола, до якого належать пихаті з усіх націй і народів, які вважають що Бог – на боці найсильніших батальйонів.  Насіння ж Авраама – це віруючі, це ті, що разом із Марією виявляють власну покірність і, які не надіються на власні діла та заслуги, а винятково на Христа, співаючи Йому: «Не нам, Господи, не нам, але Йменню Своєму дай славу».

Ви, любі віруючі, брати і сестри – правдивий Ізраїль і вас, пригортає нині Бог до Себе тілом та кровю Христа, потішаючи вас та покріпляючи, аби Останнього Дня, воскресити вас із мертвих і дати вічне життя у Своєму святому Царстві. Бог – на вашому боці і на боці всіх, хто вірує і надіється на Христа. Прийди, Господи Ісусе! Амінь.

Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь (Фил. 4:23).

Немає коментарів: